Житлові умови вояків російської армії на фронті в роки Першої світової війни за спогадами очевидців

Перша світова війна стала наймасштабнішим і водночас останнім збройнім конфліктом для Російської імперії та її армії. Військова машина однієї з найбільших на той час монархій не змогла впоратись із вимогами, які поставив їй світовий конфлікт.

Функціонування армії на війні залежить від багатьох факторів, зокрема від умов перебування вояків у зоні бойових дій, або в безпосередній близькості до фронту. Саме тому дослідження з побуту та повсякденного життя війська важливі для кращого розуміння їхніх дій під час військових зіткнень. У таких дослідженнях великої ваги набувають джерела, що походять безпосередньо від учасників подій.

У вітчизняній історіографії тематика Великої війни лише набирає обертів. Хоча деякі аспекти проблеми, наприклад, участь легіону Українських Січових Стрільців (УСС) у складі австро-угорської армії, є достатньо дослідженою. Що ж стосується історії повсякдення Першої світової, то здебільшого це є "tabula rasa" для корпусу українських досліджень. У контексті цієї статті, серед українського історіографічного доробку хотілось би відзначити колективну монографію "Велика війна 19141918 рр. і Україна" [1], особливо її другу книгу. Вона містить листи та щоденники офіцерів і солдатів, учасників бойових дій, із яких можна отримати чимало інформації про повсякденне життя у фронтових умовах.

У зарубіжній історіографії, зокрема російській, відзначимо з цієї проблематики досліджень таких учених, як Я. Валяєв та О. Сенявська. Я. Валяєв присвятив проблемі побуту російської армії у Першій світовій війні дисертацію [4]. О. Сенявська також торкається теми вояцького повсякдення у своїх роботах, присвячених Великій війні [7]. Однак, через те, що театр військових дій розглядається ними цілісно, відповідно, праці дослідників охоплюють широкі географічні межі, в них недостатньо висвітлені локальні особливості проблеми. Відзначимо також і роботи, у яких опубліковані важливі джерела. Серед найбільш значущих вважаємо документальний проект у вигляді збірки листів "Письма с войны 19141917" [6], виданий у 2015 р. Книга має дві частини. У першій розглядаються теоретичні питання використання епістолярної спадщини Великої війни як джерела. Друга містить понад півтори тисячі листів і їхніх фрагментів, виділених за певним тематичним спрямуванням. У 2016 р. вийшла книга "Первая мировая: взгляд из окопа" [3], у якій опубліковано щоденники трьох учасників війни з передмовою та науковими коментарями.

Отже, метою цієї статті є аналіз житлових умов військовослужбовців російської імператорської армії у фронтових умовах під час Першої світової війни. Ураховуючи особливості досліджень вищевказаних науковців, ми звузимо географічні межі нашої роботи до Південно-Західного фронту. Це дозволить зосередитись на локальних особливостях проблеми. Також дослідження безпосередньо торкатиметься історичних подій, які відбувалися в той час на землях нинішньої України.

Початковий період бойових дій на Південно-Західному фронті у 1914 р. характеризується захопленням великої території супротивника. Російська армія окуповує австро-угорський коронний край Галичину та Володимирщину разом із його адміністративним центром - Львовом. На той час, це було четверте за кількістю мешканців місто в австрійській частині (Цислейтанії) монархії Габсбургів (згідно з переписом 1910 р.) [11, с. 69]. Про життя у великому місті залишив спогади прапорщик Ф. Степун: "Ночували у прекрасному готелі, спали на м'яких ліжках, прийняли теплі ванни..." [8, с. 11-12]. На жаль, автор нічого не повідомляє про житлові умови солдат. Однак можемо з впевненістю припустити, що для проживання великої кількості військ використовувались споруди військового призначення (казарми), адже у Львові розташовувався один із найбільших у Галичині гарнізон (корпусний штаб, три піхотні та три бригадні штаби, низка полків, батальйонів, дивізіонів піхоти, кавалерії, артилерії, інженерних військ та обозу, також гарнізонний госпіталь і кадетська школа) [2].

Коли фронт проходив безпосередньо в полі, умови проживання солдата були значно важчими. Уже згаданий Ф. Степун описує побачені під час маршу вояцькі окопи: "Вздовж тієї дороги, якою ми рухались, були розташовані невеликі піхотні окопи, виявилось, що це прикриття нашої артилерії. Щось нас затримало, і ми зупинились; я довго спілкувався з солдатами. Кожен з них живе в невеликій ямі. Яма зверху прикрита дошками, в середині кожної ями складена з трьох-чотирьох цеглин піч" [8, с. 14]. Зауважимо, що для артилериста (саме ним був Ф. Степун) це були цікаві деталі. Артилерія не була розташована так близько до ворога, що дозволяло дещо інакше організувати житлові умови військовослужбовцям цього роду військ.

Чимало відомостей про житло вояків можемо отримати у спогадах прапорщика К. Ананьєва, учасника бойових дій на Поліссі: "Оглянув я його бліндаж і подумав: "Ну вже якщо ком[анди]р бат[альйо]ну в такому живе, то де ж ротні кам[анди]ри", бліндаж маленький, навкруги стирчить чорна, сира, болотяна земля, біля входу багнюка. Представились, поговорили, потім пішли до рот[ни]х командирів. Я взяв вістового під руку, т. я. абсолютно нічого не бачив в цій пітьмі. Зайшовши в бліндаж ком[анди]ра роти, я представився йому по всій формі і зустрівся з прапорщиком Рогачом, - з яким разом їздили на пошуки 102 дивізії. Вони мене посадили, дали поїсти, і загалом зустріли вельми гостинно. У них вже був бліндаж добрий, товсті деревини, під якими сидимо вже з більш спокійною душею, стирчать з усіх боків, помітно, що бліндаж облаштований саперами, і дуже вдало. Мені вже прилаштували ліжко на порожній койці. Погомоніли і год. в 12 вляглися спати; як не жорстко було спати на одному плащі і підклавши під голову валізу, але все ж таки я через хв. 15 вже спав' [3, с. 163]. Автор цікаво пише про пошук будівельних матеріалів для облаштування житла - бліндажів. Вирубувати ліс на позиціях було заборонено, тому солдати користувались наслідками артилерійських обстрілів, після яких залишалось чимало розбитих дерев [3, с. 204]. На прикладі цих спогадів можна зрозуміти, наскільки важливий у формуванні житлових умов війська був фактор місцевості. Щодо перебування військ на Поліссі, то постійно зазначається вплив заболоченості (вологість, вода в траншеях і бліндажах тощо). Інколи навіть "будівничим" житла за таких умов виступала пора року. Зокрема, узимку стіни окопів замерзали, роблячи їх більш придатними для життя, але в той же час ускладнювали процес їхньої розбудови (через замерзлу тверду землю виходить із ладу шанцевий інструмент). Надскладні умови викликали у вояцьких листах порівняння Волині з Сибіром: " Стоїмо в лісах та лугах, скрізь ліса, вода та піски; стоїмо на позиції, то ні халупи викопати, ні пічки зробити... ця Волинська губернія все одно, як сибірська пустеля" [6, с. 370].

Такою ж важкою ситуація з житлом в російської армії була і в Карпатах. Так, О. Сенявська наводить спогади В. Вишневського, у яких той вказує, що в місцевих житлах (будинках мирних мешканців) інколи розташовувалось по 6о вояків. Кому ж місця не вистачало, мусив лишатись на вулиці [7, с. 208]. Підтвердження цієї інформації можна знайти в мемуарах Є. Тумиловича: "Спали прямо на землі і, щоб не замерзнути вночі, щільно притискались один до одного" [3, с. 105]. Зауважимо, що навіть у межах одного фронту були вкрай різні умови, які відповідним чином позначались на вояцькому повсякденні.

Житлові умови штабних установ могли дещо відрізнятись від звичайних траншей чи бліндажів. Якщо штаб не перебував безпосередньо на позиціях, то для цього пристосовувались найбільш придатні споруди на близькій відстані до лінії фронту. Часто такими ставали маєткові садиби: "Штаб полку облаштований комфортабельно в панському маєтку, шикарний будинок, столи, стільці, ліжка, дивани тощо" [3, с. 197]. Про подібне пише й Д. Ось- кін: "Живу в особняку... Зайнятий нами особняк доволі поруйновано. Близькість позиції дозволяє австрійськім кулям долітати до нашого дому. Скло вибите у вікнах, які розташовані в сторону окопів. З обстановки збереглись лиш обдерті меблі, найбільш цінні предмети розграбовані. В одній з великих кімнат - бібліотека, де я влаштувався зі своїм похідним ліжком" [5, с. 246].

Досліджуючи питання умов проживання на фронті за спогадами очевидців подій, знаходимо цікаву деталь. Як вояки на позиціях [6, с. 433-434], так і штабне військове керівництво [1, с. 105-110] значну увагу придяліли позиційному житлу супротивника, у цьому випадку - австро- угорських вояків. Ідеться про огляд захоплених ворожих позицій під час наступу російської армії на Південно-Західному фронті у 1916 р. Порівняння побаченого з власними умовами проживання є дуже контрастним, і не на користь російської армії.

Зазначені вище житлові умови формували доволі контроверсійний побутовий досвід у військовослужбовців. З одного боку - тіснява, мала кількість приватного простору, спільне проживання солдат і офіцерів робило їх однією великою родиною. У той же час це не руйнувало експектацій обох рангових груп щодо ставлення один до одного. Найголовніше, що фронтова домівка вояка формувала його побут і повсякденне життя, як на мікро- так і на макрорівні. Особливо це помітно на санітарно-гігієнічному стані військових російської армії. Так, проживання великої кількості солдат у тісних житлових умовах сприяло більшому поширенню інфекційних хвороб і, водночас, ускладнювало боротьбу з ними.

Отже, проаналізувавши ряд джерел про житло вояків у зоні бойових дій на Південно-Західному фронті, можна констатувати таке. По-перше, житлові умови відрізнялись залежно від роду військ (піхота, кавалерія, артилерія) і рангу вояків (солдати, офіцери). Навіть коли вояки різних родів зброї/рангів перебували в максимальній близькості на позиціях, усе одно фахова та рангова приналежність давалась взнаки. По-друге, солдатське житло могло будуватись власне вояками (бліндажі, окопи) або ж у використання йшов житловий фонд прифронтових міст, містечок і сіл. По-третє, вояцькі умови проживання на фронті в російській армії загалом важко назвати задовільними, що накладало великий відбиток на побут і моральний стан військовослужбовців. Це зокрема простежується в порадах бувалих солдатів новобранцям по можливості уникати потрапляння на бойові позиції [1, с. 526-553]. По-четверте, як ми показали в цій статті, навіть у межах одного фронту особливості місцевості можуть дуже відрізнятися, що у свою чергу впливає на житло вояків. Через це, досліджуючи даний аспект військового повсякдення, важливо встановлювати чітку локалізацію.

Також потрібно відзначити високу цінність мемуарної й епістолярної спадщини учасників подій. Завдяки їхньому зафіксованому досвіду ми в деталях можемо розглядати різні аспекти побутового життя такого великого та складного організму, як армія на війні.

Список використаних джерел

1. Велика війна 1914-1918 рр. і Україна: У 2-х кн.- К.: Кліо, 2015. Кн. 2.

2. Адаменко Д. В. Гарнизоны австро-венгерских вооруженных сил в начале ХХ века и до Первой мировой войны [Електронний ресурс] / Д. В. Адаменко - Режим доступа: http://ah.milua.org/garrisons-of-the-austro- hungarian-armed-forces-in-the-early-xx-century-until-the-first-world-war

3. Первая мировая: взгляд из окопа. М. ; СПб.: Нестор-История, 2014.

4. Валяев Я. Фронтовой быт военнослужащих российской армии в годы Первой мировой войны: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02 "Отечественная история" / Я. В. Валяев; Белгородский национальный исследовательский университет. Белгород, 2012.

5. Откровенные рассказы. Сборник. М.: Воениздат, 1998.

6. Письма с войны 1914-1917 / Сост. А. Б. Асташов, П. А. Симмонс. М.: Новый Хронограф, 2015.

7. Сенявская Е. Окопный быт первой мировой войны: очерк фронтовой повседневности / Е.С. Сенявская // Историческая психология и социология истории. 2014. Т. 7. № 1. С. 192-219.

8. Степун Ф. А. Из писем прапорщика-артиллериста / Ф. А. Степун. Томск: Водолей, 2000.

9. Kogutowicz K. Zsebatlasz: Naptarral йs statisztikai adatokkal az 1914 йvre / K. Kogutowicz, G. Hermann. Budapest: Magyar Fцldrajzi Intйzet R.T., 1913.

Размещено на Allbest.ru