Типологія міст Наддніпрянської України останньої чверті XVIII - початку XX ст. у науковому дискурсі імперської доби

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТИПОЛОГІЯ МІСТ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ. У НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ ІМПЕРСЬКОЇ ДОБИ

Олександр Бондаренко

Анотація

імперський історія наддніпрянський місто

Типологія міст Наддніпрянської України останньої чверті XVIII - початку XX ст. у науковому дискурсі імперської доби

У статті зроблено спробу проаналізувати історіографічний доробок учених імперської доби щодо таких важливих методологічних аспектів дослідження історії міст Наддніпрянської України останньої чверті XIX - початку XX ст. як наукове визначення поняття «місто», його типології та функціонального призначення.

Обґрунтовано, що в працях дорадянських авторів були закладені основи визначення базових понять одного з найскладніших і багатовимірних об'єктів наукового вивчення яким є місто. Перебуваючи у щільному взаємозв'язку ці поняття й формують термінологічно-понятійну систему, що використовується історичною наукою. Проблема змісту базових понять спричинена існуванням різноманітних форм міських поселень та відображенням феномену міста в суспільній свідомості, адміністративній та демографічній статистиці, звідки й була привнесена в науку.

Внаслідок історіографічного аналізу встановлено, що тільки окремі сторони міської проблематики знайшли висвітлення у працях сучасників, серед яких, зокрема, наукове визначення поняття, типології та функціонального призначення міста. У дорадянській літературі поняття «місто» як серед учених, так і серед сучасників асоціювалося з поселенням, що мало юридичний статус та в якому проживала чимала кількість населення, переважно зайнятого у торгівлі та промисловості. Поза тим, тоді ж сформувалася теза про тотожність понять «місто» та «торгово-індустріальний» центр, котра і стала у другій половині XIX ст. домінуючою, що дало привід більшості дослідників услід за В. Зомбартом визнавати міста лише «в економічному сенсі». Науковці визнавали загалом слабкість містоутворю- вальної політики російського самодержавства, яке насамперед керувалося адміністративними потребами. А окремі вчені намагалися виробити власне бачення критеріїв, відповідно до яких те чи інше поселення можна віднести до міста.

Ключові слова: місто, типологія міст, функції міст, дорадянська історіографія, Наддніпрянська Україна, Російська імперія.

Annotation

TYPOLOGY OF THE CITIES OF DNIPRO UKRAINE IN THE LAST QUARTER XVIII - BEGINNING OF THE XX CENTURY IN THE SCIENTIFIC DISCOURSE OF THE EMPIRE ERA

Alexander Bondarenko

The article presents the analysis of historiographical achievements made by the scientists of the imperial era in such important methodological aspects of the historical study of the cities of Dnipro Ukraine in the last quarter of XIX - beginning of XX centuries as scientific definition of the concept of «city», its typology and functional purpose.

It has been grounded that the works of pre-Soviet authors laid the foundations for defining basic concepts of one of the most complex and multidimensional objects of scientific study, which is a city. Being in close relationship, these concepts form terminological and conceptual system used by historical science. The problem of the content of basic concepts is caused by the existence of various forms of urban settlements and the reflection of the phenomenon of the city in the public consciousness, administrative and demographic statistics, from where it was introduced into science.

As a result of historiographic analysis, it has been established that only certain aspects of urban issues have been covered in the works of modern scholars, including scientific definition of the concept, typology and functional purpose of the city. In pre-Soviet literature, the concept of the «city» was associated with a settlement that had a legal status and large population, mostly employed in trade and industry. At the same time, the thesis was formed about the identity of the concepts of «city» and «trade and industrial centre», which became dominant in the second half of the nineteenth century. This fact made most researchers to follow W. Sombart in recognizing cities only «in the economic sense». Scientists generally recognized the weakness of the urban policy of the Russian autocracy, which was primarily guided by administrative needs. And some scientists have tried to come up with their own vision of the criteria according to which a particular settlement can be considered to be a city.

Keywords: city, typology of cities, functions of cities, pre-Soviet historiography, Dnipro Ukraine, Russian Empire.

Виклад основного матеріалу

Міста завжди відігравали й відіграють ключову економічну, політичну, соціальну та культурну роль в історії будь-якої країни. Процес урбанізації в XIX - на поч. XX ст. в Наддніпрянській Україні, що була інкорпорована Російською імперією, спричинив перетворення міст на поліфункціональний компонент суспільства й суттєво збільшив його господарське, соціальне, культурне значення. Місто стає головним об'єктом і суб'єктом модернізаційних процесів, визначаючи його напрям і темпи суспільних трансформацій. Тому неможливо простежити причини і сутність подій того періоду без розуміння глобальних процесів розвитку міста.

Як одне з найскладніших і багатовимірних об'єктів наукового вивчення, місто завжди привертало увагу дослідників. Не стали винятком і останні два десятиліття розвитку вітчизняної історіографії. Навпаки, як слушно стверджує О. П. Реєнт, - «після певного забуття міська проблематика усе більше переміщується з периферії наукового зацікавлення в його центр (це частково пов'язане й зі зміною наукової парадигми, домінуванням соціальної історії)» (Реєнт 2007, с. 226)

Важливу роль у дослідженні міст відіграє понятійно-термінологічний апарат. Одним з його базових понять є «місто», яке поряд з іншими, перебуваючи у тісному взаємозв'язку, й формує термінологічно-понятійну систему, що використовується історичною наукою та історичною урбаністикою зокрема. Проблема змісту цього поняття постала принаймні з другої половини ХІХ ст. й зумовлена існуванням різноманітних форм міських поселень й відображенням феномену міста в суспільній свідомості, адміністративній та демографічній статистиці, звідки й була привнесена в науку.

Історія міст Наддніпрянської України останньої чверті XVIII - початку XX ст. досліджувалася не одним поколінням істориків. Зі здобуттям незалежності в Україні відроджується науковий інтерес до історії міст і ця тема посіла сьогодні гідне місце у вітчизняному історіографічному дискурсі. Вона знайшла віддзеркалення у різносторонніх за проблематикою та глибиною вивчення тих чи інших аспектів, жанром і формою наукових публікаціях, зокрема в спеціальних узагальню- вальних монографічних дослідженнях, науково-популярній, довідковій та навчальній літературі.

Предметом вивчення ця тема стала для багатьох вітчизняних науковців, серед яких Я. Верменич (Верменич 2011), В. Капелюшний (Капелюшний 2003; 2018), В. Константінова (Константінова 2010), В. Орлик (Орлик 2006; 2008; 2004; 2007), С. Орлик (Орлик 2017; 2014; 2018), О. Прищепа (Прищепа 2010), О. Реєнт (Реєнт 2011; 2016), Д. Чорний (Чорний 2007) та інші. У своїх працях учені досліджують розвиток промисловості, торгівлі, податкової та банківсько-кредитної системи, діяльність органів міського управління та самоврядування, національну та соціальну структури міського населення тощо.

Однак, питання щодо визначення поняття «місто», його типології та функціонального призначення не знайшло достатнього ступеня наукового осмислення.

Однією із важливих та недостатньо вивчених проблем історії міст Наддніпрянської України останньої чверті XVIII - початку XX ст. є наукове визначення його поняття, типології та функціонального призначення. Ці питання порушували чимало дослідників, адже виявлення сутності й типу міста дає «ключ до розуміння відправної точки розвитку цієї «структури» (Симонова 2005, с. 11). А недостатня їх вивченість ускладнює розв'язання загальних проблем міста. На нерозробленість важливих методологічних аспектів вивчення історії міста, серед яких типологія, критерії поділу поселень на міські й сільські та критерії класифікації міських поселень за соціально-економічними типами вказує й відомий російський дослідник Б. Миронов (Миронов 1983, с. 167). Услід за ним В. Шахеров підкреслює, що слабка розробленість цих важливих питань стримує вивчення історії міста, ускладнює створення повної та адекватної картини його стану. Невизначеність поняття «місто» призводить, на його думку, до появи значної розкиданості даних про чисельність міст і міського населення в історичній літературі, відкриває можливість для прояву дослідницького суб'єктивізму (Шахеров 2012, с. 11).

Отже, з огляду на це, автор робить спробу з'ясувати еволюцію уявлень дорадянських учених щодо визначення поняття «місто», його типології та функціонального призначення.

Насамперед зауважимо, що проблема визначення поняття «місто», його типології та функцій не завжди мала дослідницький характер. Адже надання поселенню нового адміністративного статусу відчутно підвищувало його значимість, збільшувало права та свободи міського самоврядування, сприяло економічному розвитку, розміщенню адміністративних органів, отриманню замовлень від держави тощо. Тож зрозуміло прагнення місцевих еліт до надання їхньому поселенню статусу міста.

Згодом виникає і чисто дослідницький інтерес статистиків, істориків, географів, представників інших наук, які виробили численні підходи до визначення та типології міста, що залежали передусім від наукової спеціалізації та світоглядних позицій конкретного вченого та специфіки їхнього творчого бачення. Уперше у російській історії визначення міста дав В. Татіщев: «місто, слов'янський град, є місце укріплене або без укріплення, в якому будинки різних чинів, як військові та цивільні служителі, купецтво, ремісники і чернь і підлі люди і всі разом називаються громадяни, перебувають під владою начальства, але у нас тільки те містом називається, у якому є повітовий суд, а всі інші - або фортеці чи передмістя і остроги» (Татіщев 1979, с. 242).

Проте вже на початку XIX ст. науковці висловлюють інші уявлення стосовно міст. Приміром, відомий статистик К. Герман чітко усвідомлював, що «місто відрізняється від села своїм народонаселенням і особливим родом промисловості, яка буває мануфактурна і торгова» (Герман 1819 с. 230-231). Багато міст, на його переконання, називалися містами тільки тому, що виконували виключно функції управління, рекрутських наборів, збирання податків, здійснення правосуддя і, нарешті, для полегшення селян. Тому вчений доходить висновку, що російські самодержці збільшували число міст не стільки для розвитку мануфактурної і торгової промисловості, скільки для потреб управління (Герман 1819, с. 231). Звернув увагу К. Герман і на специфіку міських поселень Російської імперії, промисловість яких була суттєво пов'язана з «сільською промисловістю», підкреслюючи цим фактом незавершеність процесу відокремлення міста від села (Герман с. 251). Незважаючи на деяку категоричність суджень він, на нашу думку, все ж підкреслив головне: міста повинні виконувати торгово-промислову функцію, але виконували насамперед адміністративну.

Учені, будучи свідками розвитку сучасних їм міст, намагалися не тільки дати його визначення, а й класифікувати за певними показниками. Так, той же К. Герман, подаючи достатньо повні відомості щодо чисельності міського населення в 1811 р. в Російській імперії, всі міста розділив на 4 групи у залежності від їхньої кількості - від 2 й до 70 тис. містян. Крім того, поселення, де проживало менше 2 тисяч осіб, автор відніс до таких, які «більше заслуговують найменування слобід» (Герман 1819, с. 244). П. Кеппен на початку 1840-х рр., указуючи на відсутність у російському законодавстві чіткого визначення міста, підкреслював, що в юридичному сенсі місто - це поселення, яке користується міським положенням (йдеться про Жалувану грамоту містам 1785 р. - О. Б.), наскільки великим або незначним не було б його населення (Ивонин 2000, с. 6).

Статистик, географ, історик К. Арсеньєв спробував створити функціонально-генетичну типологію міст, розділивши міста за їх виробничим призначенням та причинами виникнення. Він став першим серед дорадянських учених хто запровадив поняття «містоутворювальна база» («тверда опора для довгочасного існування міста») та «економіко-географічне положення» («вигідність становища для торгівлі та міської промисловості») (Арсеньев 1832, с. 6). Дослідник зазначав, що місто - це насамперед центр обміну та виробництва, тому й отримує чималу вигоду від продажу не тільки землеробських, а передусім мануфактурних виробів, втягуючи водночас в орбіту своєї безпосередньої діяльності не тільки ближні, але й віддалені сільські поселення. У конкретно-історичному значенні він поділив міста на три розряди: 1) міста, що були засновані для управління, 2) міста, що створені для організації безпеки держави й населення, 3) міста, що створені як наслідок розвитку промисловості чи торгівлі. Проте для К. Ар- сеньєва справжніми містами були промислові, а «міста без мануфактур - це або фортеці, або села з адміністративними функціями» (Арсеньев 1832, с. 33).

Підкреслимо, що учені переважно пов'язували місто останньої чверті XVIII - початку XX ст. з владою та вбачали у ньому передусім місце перебування адміністрації, а вже потім розглядали його як центр торгово-промислової діяльності. Відомий державний діяч, автор міського положення, що було уведене у Петербурзі, Москві та Одесі 1846 р., 1862 р., 1863 р. відповідно, та один із авторів селянської реформи 1861 р., М. Мілютін стверджував, що «міста затверджуються урядом,... нові міста виникли з потреб адміністративного устрою» (Милютин 1851, с. 229-231). Зважаючи на плутанину при визначенні міських та сільських поселень, він запропонував оригінальний критерій міста: вважати містом або містечком всякий центр, де існує окреме єврейське поселення, оскільки їх можна знайти майже скрізь, де є хоч маленький зародок міського життя (Милютин 1851, с. 233). Проте навряд чи його варто приймати серйозно.

М. Огарьов, хоч і мав інші суспільно-політичні погляди, але також був переконаний, що «велика частина наших міст... це адміністративні центри, нав'язані народонаселенню урядом заради своїх цілей управління; міста засновувалися за указом... і яке-небудь село підносилося у міське достоїнство; селянство перетворювалося в міщанство» (Огарев 1952, с. 677). Тому він підкреслював, що «... наші міста тільки урядова фантазія, а насправді вони не мають ні значення, ні сили» (Огарев 1952, с. 71). Схожої точки зору притримувався й відомий представник київської історико-правової науки, ректор Київського університету в 1837-1843 рр., професор К. Неволін, стверджуючи, що для утворення міста було потрібно тільки, щоб «закон оголосив людей, що жили у певному місці, які могли і хотіли бути зарахованими до міського стану, «міською громадою» з усіма правами, що надаються громадам такого роду». Таке поняття міста, на думку ученого, складалося протягом XVIII ст. і остаточно закріпилося за Катерини II (Неволин 1844, с. 5).

У контексті нашого дослідження на певну увагу заслуговують різні статистичні та довідкові видання (Статистическое изображение 1829; Военно-статистическое обозрение 1837-1854; Статистические таблицы городов 1840; Статистические таблицы Российской империи 1858; Городские поселения 1860-1865), що були підготовлені статистиками та чиновниками МВС і військового відомства. Приміром у Військово-Статистичних оглядах губерній самодержавної Росії військові статистики здійснили огляд російських регіонів, окреме місце у якому знайшла й характеристика повітових та губернських міст. Незважаючи на відсутність висновків й чіткої структури матеріалу, і навіть, як здається на перший погляд, брак логіки, насправді ж виявляємо при описах міст десятка півтора вмотивованих і послідовно розміщених сюжетів, які можемо розглядати не інакше як функції міст, розташованих тим часом у певній ієрархії. Так, опис зовнішності міста (присутність кам'яних споруд, величних храмів, мощених вулиць і площ) мав підкреслювати його повітовий чи губернський статус; торговельна функція проявлялася в існуванні гостинного двору й міських ринків, ярмаркової та базарної торгівлі; здійснення містом адміністративних функцій спостерігалося у наявності адміністративних будівель, медичних, освітніх, благодійних та інших закладів; здійснення функцій місця проживання містян передбачало і їхню здатність до прогодування, що мала засвідчити наявність промислового виробництва; підтвердженням виконання містом ролі громадського й культурного центру повіту чи губернії повинні були бути різноманітні споруди для проведення культурного дозвілля та міських громадських зібрань (Белов 2009, с. 20-22).

Звернемо увагу на виняткову значущість для визначення поняття міста, статусу населеного пункту та типології поселень загалом офіційної точки зору центральної влади. Ми поділяємо точку зору В. Константінової, авторки ґрунтовної монографії «Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861-1904 роки)», на значення позиції тогочасної офіційної влади щодо цього питання. Вона наголошує, що «ця позиція, як правило, була визначальною при класифікації населених пунктів укладачами статистичних та довідкових матеріалів, вона ж суттєво впливала на сприйняття поселення його мешканцями та оточуючим населенням (попри це ми аж ніяк не схильні казати про повний збіг «образу міста» і його офіційного статусу)» (Константінова 2010, с. 95-96).

Відповідно до законодавства останньої чверті XVIII ст., зокрема Жалуваної грамоти містам, визначалися певні формальні критерії міста, серед яких отримання жалуваної грамоти та затвердженого імператором плану та герба міста, створення самоврядної міської громади з правами юридичної особи.

Відомо, що в останній чверті XVIII ст. внаслідок губернської реформи за рішенням центральної влади близько 200 сільських поселень одержали статус міста. Упродовж цього часу було створено новий тип провінційних міст, сформувалася нова територіально-адміністративна структура Російської імперії та система міст - столичні, губернські, повітові та безповітові (заштатні). Характерно, що різниця між цими містами з самого початку ґрунтувалася тільки на тому статусі, яке було визначене їм урядом щодо виконання адміністративних функцій у тому чи іншому регіоні. Саме ця обставина й схарактеризувала одну з типологічних особливостей дореформеного міста: пріоритетність адміністративного чинника як результат «вольового» рішення влади в його появі (Кошман 2013, с. 44-45). Сама влада визнавала, що «місто у тому значенні, яке поєднується з цим словом нині, появляється у нас не раніше 1785 р.» (Городские поселения 1860, с. 5).

Офіційна точка зору на місто простежується й у доповіді МВД щодо вигінної землі для посадів, яку підписав Олександр I 10 серпня 1807 р. У ній йдеться про те, що «люди, які населяють посади, займаються торгівлею й промислами по тому стану, в якому кожен з них по купецькому або міщанського званню записаний. А тому відмінність між посадами і містами, крім способу їх управління, полягає у тому, що між міськими обивателями вважаються не одні торгові, а й інших станів люди; посади ж в суті своїй, складені виключно з тих людей, які записані в купецьке і міщанське звання» (О выгонной земле 1807, с. 1238). Отже, як бачимо, за уявленням центральної влади торгово-промислова функція ще не була підставою для того, щоб поселення отримало статус міста. Міста ж, відповідно до змісту законодавчого акту, відрізняються, по-перше, управлінням, тобто адміністративно, по-друге, різними верствами міського населення. Однак чітке визначення поняття «місто» у російському законодавстві відсутнє. Не знаходимо його і в інших офіційних документах. Приміром, у 60-і рр. XIX ст. в матеріалах, які стосувалися обстеження міст у зв'язку з підготовкою нової міської реформи вказується, що «поселення, названі нині міськими, до такої міри різноманітні - за населенням, економічним побутом мешканців, за коштами, які вони мають, що встановити... яким і на майбутнє слід залишити назву міст не має жодної можливості» (Кошман 1998, с. 18).

У другій половині XIX ст. процес переходу від аграрного (традиційного) суспільства до індустріального, зростання ролі міста у російському суспільстві, підготовка та проведення реформ 1860-х рр., зумовили зростання інтересу до історії міст, й зокрема до питань щодо їхнього визначення, типології та функціонального призначення. Ці та інші питання розглядалися у працях відомих дорадянських учених І. Дитятіна (Дитятин 1875), І. Забєліна (Забелин1990), В. Ключевського (Ключевский 1987), О. Корнілова (Корнилов 1993), М. Костомарова (Костомаров 1862), П. Мі- люкова (Милюков 1896), В. Семенова-Тян-Шанського (Семенов-Тян-Шанский 1910), Г Шрейдера (Шрейдер 1908), М. Щепкіна (1882-1884) та інших.

Дослідники вказували на важливість для визначення міста адміністративної функції, яка фактично вирізняла місто від села. Так, один із найвідоміших дорадянських дослідників міста, професор Харківського університету І. Дитятін підкреслював, що «по суті головним елементом, що входять до сукупності поняття про місто, є зовсім не елемент економічний, а суто адміністративний; принаймні, по відношенню до величезної більшості міст - майже всіх повітових» (Дитятин 1875, с. 305). Акцентуючи на складності юридичного визначення міста, вчений наголошував, що «... містом є переважно такий пункт поселення тільки тому, що в ньому зосереджується влада місцевої адміністрації, і що у цьому населеному пункті знаходяться певні міські установи; ніяких життєвих умов до розвитку в цих пунктах так званої «міської громади», не існує і не може існувати, за відсутністю самих елементів для цього необхідних - представників торгівлі та промисловості» (Дитятин 1875, с. 309). Визначаючи рівень розвитку російських міст в середині XIX ст. і порівнюючи їх з європейськими, вчений увів поняття «село-місто», виходячи з того, що «у більшості наших міст мало ознак міського життя» (Дитятин 1875, с. 308).

Випускник Харківського університету, міський голова Петрограда у 1917 р. Г Шрейдер у своїй роботі спробував визначити головні ознаки та функції міста, серед яких, на його думку, такі: «1) кількість населення; 2) щільність, або «скупченість» населення; 3) спосіб забудови; 4) різнорідність населення або «міська диференціація»; 5) значення міста як промислового центру; 6) роль культурного центру; 7) адміністративна функція» (Шрейдер 1908, с. 2-4). Першорядну ж роль у розвитку міст він відводив торгово-промисловій функції. Однак поява міст, на його переконання, була викликана не економічними, а передусім політичними та адміністративними потребами самодержавства й тому «дореформене місто було майже виключно адміністративним терміном - територіальною одиницею, утвореною в ім'я інтересів і завдань внутрішнього управління» (Шрейдер 1908, с. 11). На відміну від Г Шрейдера, який основною ознакою, що відрізняла місто від села, називав чисельність населення, для М. Щепкіна місто - самоврядна одиниця.

Відомий політичний діяч, лідер кадетів, історик П. Мілюков на початку ХХ ст. зазначав, що «Російське місто, як ми могли вже помітити з повільного розвитку російського торгово-промислового життя, не було природним продуктом внутрішнього економічного розвитку країни. За поодинокими винятками, російське місто виникало не з скупчення в одному місці населення, зайнятого промислами і торгівлею... Раніше, ніж місто стало потрібно населенню, воно знадобилося уряду... Російське місто було, насамперед, урядовим і військовим центром... Отже, державна потреба у містах як осередках управління та військової оборони з давнини і дотепер випереджала природний розвиток міського життя. Міське населення доводилося створювати насильно» (Милюков 1896, c. 178-180).

Одну із найвідоміших спроб створення типології міст Російської імперії здійснив відомий географ та статистик В. Семенов-Тян-Шанський. Сутністю її було те, що міста, на думку вченого, у своєму розвитку проходять кілька стадій - військову, юридичну, адміністративну та торгово-промислову. Особливість російського міста полягала у тому, що воно оминуло юридичну стадію і сильно затрималося з торгово-промисловою. Оскільки «розвиток торгово-промислового міста, маючи суто економічний характер, був вільний від будь-яких вказівок», то багато сільських поселень, на переконання вченого, вже давно перетворилися на міста, а офійний поділ відстав від життя та застарів (Семенов-Тян-Шанский 1910, с. 46). Для обґрунтування принципів «істинності» та «неістинності» міста В. Семенов-Тян-Шанський використав дві ознаки: перша - «людність населеного пункту» і друга - «...відсоток населення даного пункту, що не займається сільськими промислами взагалі, у зв'язку з жвавістю його торгово-промислового обороту, обчисленого на одного його мешканця» (Семенов-Тян-Шанский 1910, с. 55-56). Крім принципів «істинності», науковець запропонував визначення «сільських» та «несільських» занять (Семенов-Тян-Шанский 1910, с. 56-57).

Отже, як свідчить історіографічний аналіз, традиції вивчення міст мають глибоке коріння, однак в історіографії імперської доби не склався науковий напрям, предметом якого було б комплексное дослідження міст Наддніпрянської України останньої чверті XIX - початку XX ст. як цілісного суспільного феномена. Тільки окремі сторони міської проблематики знайшли висвітлення у працях сучасників, серед яких, зокрема, наукове визначення поняття, типології та функціонального призначення міста.

У працях дорадянських авторів були закладені основи визначення базових понять одного з найскладніших і багатовимірних об'єктів наукового вивчення яким є місто. Перебуваючи у тісному взаємозв'язку ці поняття й формують термінологічно-понятійну систему, що використовується історичною наукою та історичною урбаністикою. Проблема змісту базових понять спричинена існуванням різноманітних форм міських поселень та відображенням феномену міста в суспільній свідомості, адміністративній та демографічній статистиці, звідки й була привнесена в науку.

У дорадянській літературі поняття «міста» як серед учених, так і серед сучасників асоціювалося з поселенням, що мало юридичний статус міста та в якому проживала чимала кількість населення, переважно зайнятого у торгівлі та промисловості. Крім того, тоді ж сформувалася теза про тотожність понять «місто» та «торгово-індустріальний» центр, котра і стала у другій половині XIX ст. домінуючою, що дало привід більшості дослідників услід за В. Зомбартом визнавати міста лише «в економічному сенсі». Дорадянські науковці визнавали загалом слабкість містоутворювальної політики російського самодержавства, яке насамперед керувалося адміністративними потребами та зовсім не зважало на економічні можливості міст. А окремі вчені намагалися виробити власне бачення критеріїв, відповідно до яких те чи інше поселення за певними критеріями можна віднести до міста.

Й дотепер серед дослідників відсутня єдина точка зору щодо наукового визначення поняття «місто», його типології та функціонального призначення, що і зумовлює необхідність подальшого наукового пошуку у цьому напрямі.

Список джерел та літератури

1. АРСЕНЬЕВ, К. И., 1832, Гидрографическо-статистическое описание городов Российской империи. СПб., ЖМВД, Ч. 6, № 2.

2. БЕЛОВ, А. В., 2009, Русский провинциальный город в середине XIX века. М.

3. ВЕРМЕНИЧ, Я. В., 2011, Історична урбаністика в Україні: теорія містознавства і методика літочислення. К.: Інститут історії України НАН України.

4. Военно-статистическое обозрение Российской империи, 1837-1854. СПб.: Типография Департамента Генерального Штаба. Тт. 1-17.

5. ГЕРМАН, К. Ф., 1819, Статистические исследования относительно Российской империи. СПб.: Печ. при Имп. Акад. Наук. Ч. 1. О народонаселении.

6. Город и деревня в европейской России: сто лет перемен, 2001. М.: ОГИ.

7. Городские поселения в Российской империи, 1860. СПб.: Типография товарищества «Общественная польза». Т 1.

8. Грамота на права и выгоды городам Российской империи, 21 апреля 1785 г., Полное собрание законов Российской империи. Т 22. № 16188.

9. ДИТЯТИН, И. И., 1875, Устройство и управление городов России. СПб., Т.2.

10. ЗАБЕЛИН, И. Е., 1990, История города Москвы. М.: Столица, (Репринтное воспроизведение издания 1905 года). ИВОНИН, А. Р, 2000, Западносибирский город последней четверти XVIII - 60-х гг. XIX в. в системе региональных социально-экономических отношений: автореф. дис.... докт. ист. наук. Барнаул: АлтГАКИ. ИЛИЗАРОВ, С. С., 1976, Русский город глазами историков XVIII в., Русский город (историко-методологический сборник). М., с. 139-164.

11. КАПЕЛЮШНИЙ, В. П., 2003, Здобута і втрачена незалежність: історіографічний нарис української державності доби національно-визвольних змагань (1917-1921 рр.). К.: Олан.

12. КАПЕЛЮШНИЙ, В. П., КОВАЛЬ, О. Ф., 2018, Незламна і нескорена: національна еліта в Українській революції 1917-1921 років. Історіографічний нарис. К/: «Інтерсервіс».

13. КЛЮЧЕВСКИЙ, В. О., 1987, Курс русской истории. М.

14. КОНСТАНТІНОВА, В. М., 2010, Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861-1904 роки). Запоріжжя: АА Тандем.

15. КОРНИЛОВ, A. A.,1993, Курс истории России XIX в. Москва: Высшая школа.

16. Костомаров, Н. И., 1862, Очерк торговли Московского государства в XVI и XVII столетиях. СПб., изд. Н. Тиблена. КОШМАН, Л. В., 1998, Город в общественно-культурной жизни. Москва.

17. КОШМАН, Л. В., 2013, Культурное пространство русского города XIX - начала XX вв. Москва. МИЛЮКОВ, П. Н., 1896, Очерки по истории русской культуры. СПб.

18. МИЛЮТИН, Н. А., 1851, Число городских и земледельческих поселений в России. СПб., Кн.1. МИРОНОВ, Б. Н., 1983, Спорные и малоизученные вопросы истории русского позднефеодального города в современной советской историографии. Л. Неволин, К. А., 1844, Исследования о городах русских: Общий список русских городов. СПб: тип. М-ва вн. дел.

19. О выгонной земле для посадов, 10 августа 1807 г., Полное собрание законов Российской империи. Т 29. № 22587.

20. ОГАРЕВ, Н. П., 1952, Избранные социально-политические и философские произведения. Москва. ОРЛИК, В. М., 2006, Єгор Канкрін і фіскальна політика Російської імперії в Правобережній Україні в другій чверті ХІХ ст., Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць: У 2-х частинах. Київ: НАН України, Інститут історії України. Число 13. Част. 2, с. 97-110.

21. ОРЛИК, В. М., 2008, Методологічні аспекти дослідження проблем податкової політики в українських губерніях Російської імперії в першій половині ХІХ ст., Український історичний журнал. № 5 (482), с. 187-195.

22. ОРЛИК, В. М., 2004, Органи фінансового управління Російської імперії в Україні (кінець XVIII - середина ХІХ ст.), Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. Вип. VN. К.: Ін-т історії України НАН України, с. 75-81.

23. ОРЛИК, В. М., 2007, Податкова політика Російської імперії в Україні в дореформений період: Монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД.

24. ОРЛИК, С. В., 2017, Проблеми формування бюджету міста Тернополя періоду російської окупації в часи Першої світової війни. Тернопіль, с. 151-157.

25. ОРЛИК, С. В., 2014, Українське повітове місто і Велика війна: продовольчі проблеми та ріст цін, Проблеми історії України XIX - початку XX ст. К.: Інститут історії України, Випуск 23, с. 114-133.

26. ОРЛИК, С. В., 2018, Фінансова політика російського уряду на окупованих територіях Галичини і Буковини в період Першої світової війни (1914-1917 рр.): монографія. Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В. ПРИЩЕПА, О. П., 2010, Міста Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Рівне: ПП ДМ.

27. РЕЄНТ, О. П., 2007, Історія України ХІХ - початку ХХ ст.: методологічний зріз і тематичні напрями наукового пошуку, Укр. іст. журнал. № 6, с. 218-232.

28. РЕЄНТ, О. П., 2016, Україна в імперську добу (XIX - початок XX століття). К.: Вид-во «Арій», 2016. СЕМЕНОВ-ТЯН-ШАНСКИЙ, В. П., 1910, Город и деревня в Европейской России. СПб.

29. СИМОНОВА, Е. В., 2005, Города Тульской губернии в процессе урбанизации в XIX в: автореф. дис.... докт. ист. наук. М.

30. Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи, 1840. СПб.: тип. К. Крайя. Статистические таблицы Российской империи, 1858, СПб.

31. Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год, 1829. СПб. ТАТИЩЕВ, В. Н., 1979, Лексикон российской исторической, географической, политической, географической, политической и гражданской. Ленинград.

32. ЧОРНИЙ, Д. М., 2007, По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна.

33. ШАХЕРОВ, В. П., Формирование городской среды Байкальской Сибири в XVIII - первой половине XIX в.: автореф. дис.... докт. ист. наук. Иркутск.

34. ШРЕЙДЕР, Г. И., 1908, Город и городовое положение 1870 г. История России в XIX в. СПб. Т 4. ЩЕПКИН, М. П., 1882-1884 Опыт изучения общественного хозяйства и управления городов, Ч. 1-2. М.: Тип. М. П. Щепкина.

Размещено на Allbest.ru