Участь купецтва Єлисаветграда у виборчому процесі та діяльності міської думи й управи

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент Марченко О.М.

Купецтво в Російській імперії в окремий стан законодавчо сформувалося порівняно пізно. Його представники залежно від статків належали до однієї з трьох гільдій і виявилися досить своєрідною соціальною верствою. Купецьке звання не було довічним і не передавалося у спадок, а було пов'язане лише з професійною діяльністю. Із простих торгових людей у Російській державі вийшли відомі підприємці, меценати та діячі міського самоврядування, які зробили значний внесок у розбудову та добробут міст, зокрема, й Єлисаветграда.

У 1775 р. в Єлисаветграді було створено міський магістрат. Дане право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Магістрат був «головою усього громадянства». Його склад залежав від розміру міст, які за кількістю населення ділилися на п'ять розрядів: дворянство, духовенство, іноземці, купці та ремісники. Троє перших до складу магістрату не входили [4, с. 72].

Магістрат складався із бургомістра та ратманів. Бургомістр - це була виборна посада. Ним міг бути купець (рідше ремісник), якому надавався статус державного службовця ІХ-Х розрядів. Термін перебування у кріслі бургомістра - три роки. Ратман - це член міського магістрату, його теж обирали на такий самий термін.

У 1787 р. міський магістрат провів вибори до міської думи. Вона називалася шестигласною, бо в кожного із шести прошарків суспільства обирався один гласний (депутат). До п'яти розрядів городян, що існували до 1785 р. (коли була проведена міська реформа Катериною ІІ), додався ще один - купецький корпус. Очолював думу міський голова. Підпорядкована вона була магістрату.

У результаті чергової адміністративної реформи, яку царський уряд проводив дуже часто, у 1868 р. міський магістрат Єлисаветграда було ліквідовано. Вся влада відтоді зосередилася у міській думі, яка перестала бути шестигласною (за міською реформою Катерини ІІ від 1785 р.), а більш численною й обиралася за майновим принципом. Членами думи могли стати власники, які мали майна не менше як на 4 тис. крб. З 1 січня 1864 р. у країні вводився новий вид місцевого самоврядування - земство. Йому відводилась роль керування місцевим господарством, яке до цього знаходилось у підпорядкуванні різних урядових установ. Найвищим органом земства були земські збори. Депутати до них обиралися терміном на три роки, кількість залежала від числа жителів міста. Земські установи в Єлисаветграді були введені 2 березня 1865 р. Розміщувалися вони у будинку повітового на Ковалівці. У 1895 р. повітова земська управа перебралася у нове приміщення на перетині вулиць Петрівської та Іванівської (тепер воно належить гімназії № 5 імені Т. Шевченка) [4, с. 74].

В Єлисаветграді міська дума за міською реформою 1870 р. складалася із 26 гласних. Визначених термінів засідань не існувало - гласні збиралися у разі потреби. Зате чітко визначався час - з 19 до 23 годин, тобто у неробочу пору доби, оскільки гласні працювали на громадських засадах. Міський голова мав досить широкі повноваження: він скликав думу і визначав порядок денний засідань, готував доповіді з питань, що розглядалися. Тільки з його дозволу на засіданні могли бути присутні сторонні, і тільки він мав право оскаржити постанову думи, якщо вважав її незаконною.

До компетенції міського самоврядування входило лише вирішення адміністративно-господарських питань: благоустрій міста, робота ринків, сприяння місцевій торгівлі та промисловості, охорона здоров'я і народна освіта, заходи щодо попередження й ліквідації стихійних лих, пожеж. Воно ж утримувало урядов у адміністрацію, забезпечувало військовий постій.

Купецтво стало доволі впливовою силою дореформеного міського громадського управління. Цьому сприяли економічні позиції купецького стану. Майновий ценз перешкоджав одержанню права голосу на міських виборах переважній більшості міщан і цехових. Окрім самостійних купців, у зборах могли брати участь купецькі сини, купецькі брати. А почесні громадяни некупецького походження практично не відвідували зборів міської громади. Дореформене міське громадське управління перебувало у повній залежності від міської адміністрації. Стосунки купецтва із самодержавною владою на чолі з імператором, авторитет якої купці ніколи не піддавали сумніву, відбувалися в усталених рамках соціальних відносин.

Виконавчою громадською владою в Єлисаветграді з 1871 р. були також управи - міська і земська. Існували ще й станові управи - купецька, міщанська та реміснича. Міська управа складалась з трьох членів О.Б. Бернова, М.В. Корецького та М.М. Шполянського [8, арк. 43, 132, 135] (за міською реформою 1892 року - з чотирьох), обраних на чотири роки (через кожні два роки половина членів управи по черзі вибувала й заміщалася за ново обраними), які керували вісьма відділами: розпорядчим, орендним, квартирним, бухгалтерським, військовим, довідковим, училищним і санітарно-медичним, лікарським і благодійним.

За результатами перших думських виборів було сформовано думу з 70 членів. Необхідно зазначити, що в новообраний орган пройшли люди, які мали досвід громадського управління в попередні роки. Серед гласних дев'ять осіб (М. Азмін, І. Ващенко, В. Гальперін, І. Костін, О. Куцин, М. Кораманенко, Д.О. Рогачевський, М. Макєєв) були в різні роки гласними «старої» думи, а М. Макєєв був у свій час міським головою, С. Турчанов був чинним міським головою [1, арк. 62, 54-59, 76-77, 68-69, 94-95, 116-117, 273]. Інші також займали вагомі посади: ремісничого голови (В. Ващакін, А. Журавський), словесного судді (А. Журавський), бургомістра в магістратурі (М. Азмін) [2, арк. 62, 302, 308-309].

Гласні першого скликання займалися переважно торгівлею та промисловими справами, що були зорієнтовані на потреби сільського господарства. Навіть учитель Ф.І. Шрейтель [2, арк. 28], тримаючи навчальний заклад, більшу частину часу відводив торгівлі олійними фарбами у власній крамниці, а священик Ф. Смирнов [1, арк. 198-199] інтенсивно займався землеробством. Із 70 депутатів 22 були купцями 2-ої гільдії, а двоє 1-ої гільдії (С. Остроухов, М. Макєєв), продавали чорні та красні товари, бакалійну, сільськогосподарську продукцію (худобу, хліб), вино.

За результатами перших виборів до 80% були міщани й купці і лише 20% - дворяни, духовенство, різночинці. За результатами виборів 1880 року по першому розряду з 24 депутатів 17% становили дворяни, чиновники та священнослужителі, а 83% - купці та почесні громадяни з цього стану. Виборці другого розряду дали 30% делегатів від дворян, чиновників, а 70% були міщани (з цього числа лише 8%) та купці. І тільки виборці третього розряду надали перевагу 30% інтелігенції, чиновниками, дворянами; 38% - міщанам і 32% - купцям [12, арк. 19].

Міську думу впродовж 1787-1917 рр. очолювали такі люди:

1787 - 1791 рр. - купець Олексій Романов.

1791 - 1794 рр. - купець Григорій Романов.

1794 - 1797 рр. - купець Петро Кленов.

1797 - 1800 рр. - купець Іван Пронін.

1800 - 1803 рр. - іменитий громадянин Савин Голиков.

1803 - 1806 рр. - купець Іван Титов.

1806 - 1815 рр. - купець Іван Диков.

1815 - 1818 рр. - купець Яким Рогальов.

1818 - 3 червня 1819 рр. - комерційний радник Іван Юрійович Фундуклей.

1819 - 1821 рр. - купець Іван Арешников.

1821 - 1829 рр. - купець Яків Степанович Пашутін.

1829 - 1830 рр. - купець Дем'ян Якович Самокишин.

1830 - 1831 рр. - купець Петро Щедрін.

1831 - 1832 рр. - купець Іван Курчанинов.

1832 - 1833 рр. - купець Іван Шигарцев.

1833 - 1836 рр. - купець Дмитро Шигарцев.

1836 - 1845 рр. - купець Сидір Васильович Мистюшин.

1845 - 1848 рр. - купець Яків Тимофійович Ковальов.

1848 - 1851 рр. - купець Петро Єгорович Сахаров.

1851 - 1854 рр. - купець Микола Петрович Пашутін.

1854 - 1857 рр. - купець Федір Олексійович Макаров.

1857 - 1860 рр. - купець Микола Микитович Макеєв.

1860 - 1863 рр. - купець Василь Олексійович Вашакін.

1863 - 1864 рр. - купець Микола Петрович Пашутін.

1864 - 4 листопада 1866 рр. - почесний громадянин Іван Микитович Макеєв.

1866 - 1878 рр. - купець Самуїл Костянтинович Турчанов.

1878 - 1908 рр. - спадковий почесний громадянин Олександр Миколайович Пашутін.

1908 - 1911 рр. - купець Микола Іванович Іванов.

1912 - 1917 рр. - купець Григорій Йосипович Волохін

З 1878 по 1908 роки міським головою був спадковий почесний громадянин Олександр Миколайович Пашутін, який багато зробив для міста. Під його безпосереднім керівництвом було здійснено брукування та освітлення центральних вулиць, відкрито рух трамваю, створено мережу освітніх закладів: відкрито міську гімназію, міські народні школи та інше. Показником авторитету О.М. Пашутіна служать відомості про святкування у 1903 році 25-річчя перебування Олександра Миколайовича на посаді міського голови. Телеграми з цього приводу друкувалися як у губернській, так і у місцевій пресі, авторами яких були державні службовці, звичайні громадяни. Він був нагороджений орденом святої Анни 3 -го ступеня, вшанований перснем з діамантом і вензелем Його Імператорської Величності. Ім'ям О.М. Пашутіна названа вулиця у Кропивницькому.

Важливою складовою громадської діяльності купецтва на початку ХХ ст. залишається його участь у виборах як на місцевому рівні так і на загальнодержавному.

Кількість осіб з правом вибору в 1871-1875 роках коливалася в межах 1300 (1871 р.) та 1200 (1875 р.). Деяке зменшення кількості виборців на середину 1870-х років обумовлене економічною кризою. 1880 року, згідно з рішенням міської думи, було надруковано 1500 виборчих списків для ознайомлення населення з тим, хто має право вибору. Звичайно, списки були надруковані з надлишком. За підрахунками В.М. Крижанівського, в Єлисаветграді правом вибору в 1870-х роках могла скористатися одна особа на 3034 охочих. Ураховуючи це співвідношення, можна передбачити, що частка виборців 1880 р. становила приблизно 1400, 1884 р. - 1570, 1888 р. - 1700 осіб [3, с. 290].

Так, в Єлисаветграді в 1906 р. право брати участь у виборах міських гласних мали 241 особа, з яких 48 - купці. Серед них можна виділити купців християнського віросповідання - Рутковський Савва, Биркле Яков, Бабакін Іван, Макеєв Михайло, Кохов Яків, Рижиков Федір, Купченко Дмитро, Шевяков Федір, Добровольський Костянтин, Потапов Іван, Шуйська Євдокія, Сахарова Ульяна, Сергеєва Тетяна [5, арк. 12-22].

До списку гласних Єлисаветградської міської думи, що обиралися на чотириріччя з 1908 р. потрапили такі єлисаветградські купці як М.М. Азмін (представник Правління Спілки взаємного кредиту), М.С. Макаров (член міської управи), І.І. Макеєв (спадковий почесний громадянин), М.І. Макеєв (член міської управи, почесний мировий суддя), Ф.І. Рижиков, М.Ф. Гунькін, М.М. Вочинов (торгові депутати) [11, арк. 1].

Представники купецтва також мали право участі в з'їзді міських виборців по місту Єлисаветград та повіті, для вибору виборщиків у Херсонське губернське виборче зібрання, по вибору членів у Державну Думу на п'ятиріччя з 1906 по 1911 рр. По Єлисаветграду їх чисельність складала 254 члени. Серед них - 119 купців (майже 50%) (М.М. Азьмін, Я.І. Альгіванг, І.І. Бабакін, А.А. Бельський, А.Д. Барський,

Ш.Д Барський, І. Бась, С.Ю. Бриль, Є.Л. Беліченко, І.Л. Броун, Л.І. Бродський, М.Я. Варшавський, О.Й. Волохін, Я.Д. Володарський, Ф.Б. Дашевський, І.Л. Єлисаветський, Ф.І. Шевяков та ін.). По Єлисаветградському повіту - 167. З них - 35 купці [6, арк. 156-206].

Щодо національної приналежності, то дискримінації з приводу участі наприклад купців-євреїв, не спостерігалося. Є список з 127 євреїв-купців і міщан, які були запрошені на збір із суспільних потреб в 1912-1913 рр. Серед них відомі такі купці, як Аптекман Йосиф Мордков, Бродський Лейба-Берь Янкель Шименович, Броун Янкель Аврум Машков, Барський Мардко-Аврум Іцков, Володарський Янкель-Герш Дувидович, Заславський Ізраїль Шмулєв, Злотопольський Ревель-Дувід Мордко-Берев, Немировський Йосиф Янкелєв, Фридман Янкель-Іось Шмулевич, Шполянський Ізраїль Міров [10, арк. 6-8].

Міські управи були також органом громадської влади, де купецтво проявляло свою активність. Купецтво, яке поряд із дворянством представляло найбільш заможні прошарки міста, не тільки продовжували зберігати за собою значення могутньої сили в нових соціально-економічних умовах, а й, більше того, посилило свою роль у громадському житті завдяки власним фінансовим можливостям. Міські управи, поряд з іншими, здійснювали нагляд за спорудженням нових підприємств та промислових комплексів. Будівництву передувала процедура аукціону. Створені із членів міської управи комісії здійснювали інспектування, після чого остаточний дозвіл отримали лише ті підприємці, які письмово мо гли гарантувати випуск певних обсягів продукції або надання необхідних послуг і погоджувалися із запропонованою ціною. Купцям дозволялося будувати фабрики на території міста лише за погодженням з міською владою та після сплати вартості оренди землі. Територія заводів, як правило орендувалася. Натомість великі підприємці намагалися придбати землю здебільшого в повному обсязі майнових прав. Та їм доводилося проходити шлях через органи міської управи, а згодом чекати затвердження на рівні губе рнії та відповідного міністерства [13, c. 35].

У понеділок 28 лютого 1911 р. євреї-купці, які були запрошені на збори купців та міщан міста Єлисаветграда, мали бути в приміщенні міської управи. Запрошено було 297 осіб. Усі вони прислали розписки про отримання запрошення, але на зібрання з'явилося лише 139 осіб. Запрошувалися для вирішення таких питань: обговорення коробочного збору, відчуження дворового місця, що належало єврейській спільноті міста і знаходилось у другій частині Успенської вулиці (нині Гоголя), про пожертвування суми організації допомоги бідним євреям, на будівництво лікарні в місті Єлисаветграді, для виборів поважного наглядача першого єврейського початкового училища та ін. Постановили вони дати позичку на 10 років Толмуд-Горі в сумі 10000 крб. на погашення боргів [9, арк. 5-8].

З переписки з питання доповнення чи призупинення списків осіб, які мали право брати участь у виборах в державну думу, відомий список підприємств фабрично-заводської та гірничозаводської промисловості й залізнично-дорожніх майстерень, що знаходилися в Херсонській губернії, в яких на основі ст. 5 указу від 11 грудня 1901 р. проводилися вибори уповноважених від робітників. По Єлисаветградському повіту: «Машинобудівний завод Р. і Т. Ельворті», «Машинобудівний завод «Товариство В.А. Яскульський». «Борошномельний завод А. Барського й синів», механічний завод К.К. Краузе та інші [7, арк. 65].

Депутатство у міській думі та діяльність в управі давало можливість купцям швидше долати бюрократичну тяганину щодо створення торгових закладів та промислових підприємств, розширення існуючих виробництв. Загалом, коли підприємець звертався до губернського управління з клопотанням про спорудження заводу або нового фабричного корпусу, то міг розраховувати на дозвіл лише тоді, коли це не вимагало від держави фінансових витрат, гроші інвестувалися у власну землю, і від створеного виробництва не очікувалося жодних соціальних наслідків.

Таким чином, правове становище купецтва з моменту оформлення станової організації в кінці XVIII - на початку ХІХ ст. до ліквідації станового устрою в Росії було привілейованим. Хоча об'єм та якісні характеристики привілеїв були незрівнянні з дворянством.

купецтво стан російський імперія

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Алфавитные посемейные списки жителей г. Елисаветграда с указанием сословной принадлежности. - Державний архів Кіровоградської області (далі - ДАКО). - Ф. 18. - Оп. 1. - Од.зб. 514. - 258 арк.

2. Заявления должностных лиц об освобождении их от должностей. - ДАКО. - Ф. 18. - Оп.1. - Од.зб. 557. - 349 арк.

3. Крижанівський В.М. До проблеми визначення кількості й вивчення соціальної належності й професійної зайнятості гласних Єлисаветградської міської думи за 1871-1917 роки // Наукові записки. - Випуск 15. - Серія: Історичні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. - 2012. - С. 287-295.

4. Матівос Ю.М. Місто на сивому Інгулі: Історико-публіцистичний нарис / Ю.М. Матівос. - Кіровоград, ТОВ «Діаграма», 2004. - 296 с.

5. О выборе городских гласных на четырёхлетие с 1906 г. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп.10. - Од.зб. 22. - 144 арк.

6. Переписка о составлении списка лиц, имеющих право на избирание выборщиков для участия в съезде городских избирателей. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп. 10. - Од.зб. 1. - 264 арк.

7. По выборам в Государственную Думу. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп.10. - Од.зб. 3. - 123 арк.

8. Послужные списки лиц, служащих в городском общественном управлении, 1882-1896 гг. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп.1. - Од.зб. 371. - 184 арк.

9. Списки евреев-купцов, города Елисаветграда, приглашенных на собрание купцов и мещан. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп. 4. - Од.зб. 687. - 46 арк.

10. Списки Елисаветградских евреев-купцов и мещан, которые приглашаются на сходку. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп. 4. - Од.зб. 1011. - 56 арк.

11. Список гласных Городской Думы и приглашенные. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп. 10. - Од.зб. 48. - 27 арк.

12. Структура городского общественного управления. - ДАКО. - Ф. 78. - Оп.1. - Од.зб. 137. - 111 арк.

13. Ульянова Г.Н. Благотворительность московских предпринимателей: 1860 - 1914 гг./ Г.Н. Ульянова. - М.: Мосгорархив, 1999. - 228 с.

Размещено на Allbest.ru