Політичні репресії на Волині (1939-1953 рр.): історіографічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Політичні репресії на Волині (1939-1953 рр.): історіографічний аспект

Висвітлено сучасний стан дослідження українськими істориками проблеми політичних репресій щодо населення Волині в 1939-1953 рр. У результаті виокремлено п'ять історіографічних груп. У межах кожної із них проаналізовано здобутки та окреслено перспективи подальших науково-історичних досліджень проблеми.

Ключові слова: історіографічний аналіз, тоталітарний режим, радянізація, репресивна система, репресії, депортації.

Довбня Ольга. Политические репрессии на Волыни (1939-1953 гг.): историографический аспект.

Освещается современное состояние изучения украинскими историками проблемы политических репрессий против населения Волыни в 1939-1953 гг.

Главной целью статьи является анализ основных историографических подходов к изучению данной проблемы, степень ее научной разработки, а также перспективы для дальнейших научно-исторических исследований форм, методов и последствий реализации репрессивной политики советского государства в отношении населения Волыни в указанный период. В результате проведенного анализа научной литературы выделено пять историографических групп. Показано, что репрессии советского государства в отношении населения Волыни в указанный период были направлены, в первую очередь, на подавление любых форм сопро - тивления проводимой политике советизации и адаптацию его к управленческой модели советского государства.

Ключевые слова: историографический анализ, тоталитарный режим, советизация, репрессивна система, репрессии, депортации.

Dovbnia Olha. Political Repressions in the Volyn Region (1939-1953 years): Historiographical Aspect. It is described the current state of study by Ukrainian historians of the problem of political repression against the population of Volyn region in the years 1939-1953. The main aim of the article is to analyze the main historiographical approaches to the studying of a given problem, the degree of its scientific development, as well as the prospects for further investigation of the forms, methods and consequences of implementing the repressive policy of the Soviet state against the population of

Volyn region in the years 1939-1953. The analysis of scholarly writings on this topic allowed the author to recognize five historiographical groups. It is shown that the repression of the Soviet state against the population of the Volyn region was directed first of all to any forms of resistance and its adaptation to the Soviet model of governance.

Key words: historiographical analysis, totalitarian regime, sovietization, a repressive system, repression, deportation.

політичні репресії опір політика радянізації

Постановка наукової проблеми та її значення

Політичні реалії, у яких опинилась Україна, свідчать, що частина населення все ще перебуває в полоні стереотипів радянської суспільної свідомості. У зв'язку з цим постає необхідність розвінчати усталені міфи радянського минулого, що, зокрема, стосується проблеми інкорпорації західноукраїнських земель до складу радянської держави. У сучасній українській історіографії це питання певною мірою висвітлене. Так, у контексті політики радянізації активно досліджують проблему політичних репресій сталінського режиму в західних областях України в 1939-1953 рр. Зокрема, низка досліджень стосується територіальних аспектів репресій. Специфічність цієї історіографічної групи робіт полягає в тому, що дослідники на за - гальному тлі репресій у Західній Україні намагаються з'ясувати певні закономірності й виявити характерні риси, що розкривали б загальні причини та наслідки репресій, їхню динаміку та спрямованість. У зв'язку з цим постає необхідність історіографічної оцінки наявних наукових публікацій із проблеми політичних репресій щодо населення Волині в 1939-1953 рр. Це не тільки сприятиме розвитку історичних знань, а й дасть змогу виявити особливості державного терору в певні періоди радянської історії.

Роботу виконано в межах комплексної науково-дослідної теми: «Соціум УСРР - УРСР в умовах державного терору радянської доби 1917-1950-х рр. (державний реєстраційний номер - 0114и 007377)», яка включена до тематичного плану Інституту історії України Національної академії наук України.

Мета й завдання статті. Мета дослідження - аналіз стану висвітлення проблеми політичних репресій на Волині в 1939-1953 рр. у вітчизняній науковій літературі, що з'явилась упродовж 20002016 рр., завдання - виявити основні здобутки вітчизняної історіографії та окреслити перспективи подальших науково-історичних розвідок проблеми.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Історіографічних праць, що безпосередньо стосується вказаної вище проблеми, немає, але її окремі аспекти висвітлено в історіографічних розділах дисертацій та вступних частинах до монографій і підручників [3; 4; 7; 15; 16; 18; 24; 28; 30]. Потрібно зазначити, що історія західноукраїнських земель у 1939-1953 рр. перебуває в центрі уваги вітчизняних дослідників. Зокрема, розширюється тематика розвідок, джерельна база, публікуються архівні доку - менти, розробляються нові концептуально-методологічні підходи. Водночас деякі проблеми Волині висвітлено фрагментарно, недостатньо використано розсекречені матеріали архівних фондів колишнього КДБ.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Основу джерельної бази статті складають монографії, дисертації, навчальні посібники, розвідки, о публіковані в збірниках наукових праць, богословсько-історичних і наукових журналах, науково-популярних виданнях, науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією», матеріали конференцій. Про - ведений аналіз стану висвітлення проблеми політичних репресій на Волині (1939-1953 рр.) у вітчизняній науковій літературі за період із 2000 р до 2016 р. дав змогу розподілити їх на такі історіографічні групи: 1) роботи, у яких історики крізь призму політики радянізації західноукраїнських земель не оминули проблему політичних репресій на Волині; 2) праці, у яких репресії проти населення Волині були окремим предметом дослідження; 3) дослідження за певними напрямами репресій на Волині; 4) персоналії жертв репресій; 5) публікації архівних документів та матеріалів.

У межах першої групи виділяємо праці «Україна: західні землі: 1939-1941 рр.» (Луцьк, 2009), «Політичні репресії в західних областях України у 1939-1941 рр.» (Луцьк, 2011) «Зачистка»: по-

літичні репресії в західних областях України у 1939-1941 рр.» (Луцьк, 2014) [4; 30; 3].

Проаналізуємо дисертацію В. В. Токарського «Політичні репресії в західних областях України у 1939-1941 рр.» (Луцьк, 2011), у якій, спираючись насамперед на документи, що зберігаються у фондах Галузевого державного архіву СБУ та Архіві тимчасового зберігання документів УСБУ у Волинській області, досліджено форми, методи та наслідки політичних репресій на Західній Україні в 1939-1941 рр. Так, у підрозділі «Гоніння на релігію та церкву» третього розділу історик пере - раховує репресованих священиків і церковно-громадських діячів Волині, а досліджуючи в четвертому розділі різні аспекти насильницьких переселень, здійснених сталінським режимом із західних областей УРСР, подає статистичні дані щодо кількості депортованого населення з Волинської області. За нашими підрахунками, спираючись на наведені дані, за 1940-1941 р. із Волинської області депортовано 22 331 особу, що становило 11,7 % від загальної кількості депортованих із шести західних областей України [30, с. 15-16]. За метою насильницькі переселення були інструментом докорінної зміни політичної системи, перебудови суспільного життя, а також подолання опору населення регіону.

Щодо колективних монографій окремо аналізувати їх немає потреби, тому що основні положення розглянутої вище дисертації лягли в їх основу. Єдине, що відрізняється, - це статистика щодо депортованих. Зокрема, у монографії «Зачистка»: політичні репресії в західних областях України у 1939-1941 рр.» (Луцьк, 2014) загальна кількість депортованих із Волинської області за період із 1940 р. по 1941 р., за нашими підрахунками, спираючись на наведені дані, становить 26 781 особу, тобто відрізняється від попередніх на 4450 осіб [3, с. 290-326]. Таку розбіжність у цифрах можна пояснити тим, що автори доповнили статистичні дані щодо кількості депортованих із Волині на початку 1940 р. осадників, працівників польської лісової охорони, родин репресованих членів політичних партій, громадських організацій, польських офіцерів, жандармів, чиновників, поміщиків, підприємців та ін.

До другої групи увійшли наукові розвідки, які вийшли друком у збірнику наукових статей і матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Реабілітовані історією» (5-6 грудня 2002 р.) та науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» [11; 19; 20], у яких історики, спираючись на архівні документи й спогади очевидців, деталізують особливості функціонування тоталітарного режиму на Волині, наводять фактичний матеріал про репресії проти населення краю в різний період радянської історії. При цьому акцентовано увагу на тому, що основною метою репресій було подолання будь-якого опору, зачистка краю від так званого неблагонадійного елемента, а наслідками - руйнування надбань матеріальної та духовної культури, системи релігійних і моральних цінностей.

Тематично близьким до вищенаведених праць є узагальнююче дослідження організації та діяльності радянських органів державної безпеки на Волині в 1944-1953 рр., здійснене О. П. Сущук [28]. Зокрема, нею доведено, що найпоширенішими формами боротьби з повстанським рухом на території області були агентурно-оперативні заходи, військово-чекістські операції й використання спецгруп, а методами - арешти, ув'язнення, показові страти, виселення та заслання. Крім того, у роботі отримали подальший науковий розвиток такі питання, як реформування радянських силових органів із метою посилення репресивних функцій; залучення місцевого населення до ліквідації українського національно-визвольного руху; механізми, специфіка та наслідки проведення депортацій, переселень, мобілізаційних і репатріаційних заходів радянської влади в регіоні; шляхи та засоби реалізації державної політики щодо церкви й релігійних організацій; вплив діяльності радянських каральних органів на суспільно-політичне життя та морально-психологічну атмосферу на Волині.

Серед праць третьої групи можна виокремити декілька підгруп із дослідження релігійних і соціальних аспектів репресій, переслідування репатріантів [2; 5; 7; 8-10; 13; 17; 23; 29].

Щодо політичних репресій проти римо-католицької церкви (далі - РКЦ) на Волині в 19391941 рр. історик В. Баран стверджує, що церква була ідейним та політичним супротивником сталінського режиму, тому до священиків застосовувалися репресії у вигляді високих податків, адміністративних утисків, викликів на допит, а найбільш непокірних заарештовували [2, с. 49-62]. При цьому автор звертає увагу на те, що режим у 1939-1941 рр. у менших масштабах застосовував каральні заходи, ніж у повоєнний час. Причинами цього, на його думку, було прагнення здобути симпатії населення західноукраїнських земель і лояльність верхівки духовенства.

І.І. Булига стверджує, що «амплітуда радянської релігійної політики щодо РКЦ коливалася у діапазоні між ідеологічними завданнями та прагматичними міркуваннями, між спробами тотального знищення до намагань заміщення релігії новою догматикою» [9, с. 39]. Таку політику вона пояснює тим, що РКЦ на Волині мала тотальний вплив на суспільну свідомість, тому коли радянський тоталітаризм зіткнувся з еквівалентною силою, то він не міг із нею співіснувати, а відтак повинен був її знищити.

Стосовно праць В. Т. Борщевича, то в них проаналізовано форми й методи боротьби сталінського режиму проти Української православної церкви, з'ясовано масштаби застосованих до православного духовенства репресивних заходів, а також доведено, що сталінський режим разом із керівництвом Російської православної церкви призначав на відповідальні церковні посади лояльних священиків, витісняючи за межі єпархії колишнє автокефальне українське духовенство [5; 7].

Становище православної конфесії на Волині наприкінці Другої світової війни досліджує І. І. Булига [8; 26]. Так, вона зазначає, що на звільнених від німецьких окупантів територіях поновлювалася радянська влада, яка розпочала широкомасштабні репресії, зокрема й проти духовенства Української автокефальної православної церкви на Волині, унаслідок чого відбулася повна її ліквідація як суспільної інституції. Щодо Російської православної церкви масового розмаху набуло вербування її ієрархів та духовенства з боку органів держбезпеки, відновлення економічних важелів тиску. У результаті, на думку І. І. Булиги, канонічна діяльність Православної церкви була обмеженою.

Репресії проти адвентистів, єговістів, баптистів висвітлені також І. І. Булигою в статті «Протестантські конфесії і державна влада на Волині (1944-1945 рр.)» [10]. Зокрема, відзначено, що в повоєнний час репресії посилилися, сталінський режим застосовував до представників про - тестантських конфесій позасудові репресивні органи - військові трибунали, особливі наради, двійки, трійки, які виносили суворі вироки.

О. П. Сущук досліджує відносини радянської держави з духовенством та віруючими різних конфесій і церков на Волині в 1944-1953 рр. і робить висновок, що репресій зазнали всі церкви та релігійні організації, але в 1950-х роках стає помітною тенденція до зміни форм репресивних заходів щодо духовенства й віруючих. Зокрема, не застосовуються масові арешти та виселення, переслідування відбуваються за ініціативою місцевих органів влади й держбезпеки [26].

Серед досліджень соціальних аспектів репресій можна відзначити публікації, у яких на тлі відносин волинської інтелігенції та селянства з радянською державою фрагментарно розглядаються репресивні заходи, які застосовувалися на початку Другої світової війни й у повоєнні роки [13; 18; 23].

У межах цієї групи праць можна виокремити дисертації І. В. Сушик «Соціально-економічні та культурні процеси на Волині (1944-1953 рр.)» (Луцьк, 2004) і Л. Л. Марківської «Українська інтелігенція Волині між двома світовими війнами» (Луцьк, 2003), а також статтю О. П. Сущук «Репатріаційна політика радянських карально-репресивних органів на території Волинської області у 19441953 рр.» [24; 18; 29]. Так, І. В. Сушик звертає увагу на репресивні заходи щодо інтелігенції та селян, які на межі 1940-1950-х років набули масового характеру.

Л. Л. Марківська, висвітлюючи історію української інтелігенції Волині в період між двома світовими війнами, наголошує на тому, що вперше в історії краю ця соціально-культурна спільність стала об'єктом цілеспрямованої репресивної політики з боку радянської держави. Причиною, на її думку, було те, що місцева інтелігенція, яка виховувалася в умовах відносного політичного плюралізму, була буцімто невиліковно заражена націоналістичною ідеологією. У результаті відбулося фізичне винищення носіїв національної політичної культури. Передусім заарештовували політичних емігрантів зі Східної України, а згодом представників української інтелігенції, керівників полі - тичних, громадських організацій та їхніх членів. Їх утримували в чотирьох в'язницях області, створених у перші дні радянської влади, а в червні 1941 р. розстріляли приблизно 10 тис. політв'язнів Луцької, Ковельської, Рівненської й інших тюрем. У результаті, за висновками Л. Л. Марківської, Волинь позбулася близько половини своїх кращих національних кадрів.

Об'єктом досліджень О. П. Сущук виступають репатріанти, при цьому автор робить висновок, що репресії проти них були покликані деморалізувати населення Волині, залякати та знищити його монолітність, що призвело до позбавлення представників національно-визвольного руху підтримки.

До четвертої групи входять праці, у яких розглянуто долю жертв репресій [6; 12; 20; 21; 22; 25; 27]. Їхньою цінністю є те, що вони дають можливість не лише виявити спільні риси, деталізувати механізм функціонування репресивної машини, а й показати, як нищилися долі конкретних людей, особливістю ж є емоційна забарвленість.

Публікації архівних документів з проблеми здійснюються як в окремих збірках, так і в бага - тотомній серії «Реабілітовані історією. Волинська область», «Книга Скорботи України. Волинська область», у додатках до монографій і посібників [1; 3; 4; 12; 15; 16; 21; 22].

Дещо окремо, за межами визначених груп, містяться навчальні посібники [14; 15; 16]. У них на загальному тлі історії Волині в 1939-1941 рр., а також історії Галичини й Волині в 1939-1945 рр. фрагментарно подано інформацію про політичні репресії щодо населення краю у вказані періоди.

Висновки та перспективи подальшого дослідження

Висвітлюючи сучасний стан опрацювання українськими істориками проблеми політичних репресій щодо населення Волині в 19391953 рр., можна констатувати, що дослідникам удалося проаналізувати функціонування репресивної системи в регіоні в різні періоди радянської історії, а також дослідити її складники та наслідки. Стосовно перспектив подальшої розробки проблеми, то обмаль ґрунтовних історико-краєзнавчих досліджень щодо переслідування греко-католиків, римо-католиків, іудеїв і сектантів на Волині в окреслений період, а також праць історико-статистичного змісту.

Джерела та література