Оточення військ південно-західного фронту червоної армії в травні 1942 р. під Харковом: причини та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оточення військ південно-західного фронту червоної армії в травні 1942 р. Під Харковом: причини та наслідки

Рєпін І.В., Польцев І.В.

Національна академія сухопутних військ



Анотація

Запропоновано короткий аналіз досліджень і публікацій що описують бойові дії військ Червоної армії на Харківському напрямку. Показаний основний замисел командування Південно-Західного напряму на наступальну операцію військ Південно-Західного фронту в травні 1942 р., де акцентується увага на створення двох ударних угруповань. Коротко описується планування та організація бойових дій щодо виходу кожного оточеного угруповання Червоної армії з 24 по 29 травня 1942 р. Звертається увага на розвиток подій, прорахунки в управлінні військами. Коротко представлено плани німецького командування і ведення бойових дій їх частинами і з'єднаннями. Описано дії гітлерівських військ зі створення обстановки, щодо оточення частин і з'єднань Червоної армії. Запропоновані основні причини невдач наступальної операції військ Південно-Західного фронту. червона армія гітлерівське військо фронт

Ключові слова: напрям, фронт, операція, наступ, оточення.



RepinIgor, PoltsevIgor

NationalAcademyofLandForces

THE ENVIRONMENT OF THE SOUTH-WESTERN FRONT RED ARMY IN MAY 1942 NEAR KHARKOV: CAUSES AND CONSEQUENCES

Summary. A briefanalysisofresearchandpublicationsdescribingthefightingofRedArmytroopsintheKharkivdirectionisproposed. ThemainideaofthecommandoftheSouth-WesterndirectionfortheoffensiveoperationofthetroopsoftheSouth-WesternFrontinMay 1942 isshown, wheretheemphasisisonthecreationoftwostrikegroups. TheplansoftheGermancommandandtheconductofhostilitiesbytheirunitsandformationstocreateanenvironmentfortheencirclementofunitsandformationsoftheRedArmyarebrieflypresented. Thesituationthatledtotheencirclementofthefront'stroopsisdescribed, thefactsanddateoftheencirclementofthe 6th and 57th armiesandtheretreatofthe 28th and 38th armiestotheirstartingpositionsarestated. TheplanningandorganizationofhostilitiesfromMay 24 to 29, 1942, regardingthewithdrawalofeachsurroundedgroupoftheRedArmyisbrieflyshown. AnattempttoleavetheencirclementofArmyGroupSouthonMay 24-26 isdescribed. ThemainreasonsforthedefeatofthetroopsoftheSouth-WesternFrontarehighlighted, namely: 1. Miscalculationsoftheenemyandhisplans. 2. TheSovietcommandfailedtoachieve a suddenstrike. 3. CarryingoutfromMay 7 toMay 15 a separateoffensiveoperationwhichprovedunsuccessful. 4. ThedefenseonthesouthernfaceoftheBarvinkivskyledgedidnotprovidethenecessarystability.

ThedefeatofthetroopsoftheSouth-Westerndirectionwasduetoinsufficienttrainingoftroopsandstaffs, theirpoorcoherence. Disadvantagesintheorganizationofmanagementofconnectionsandpartsintheenvironment. 6. LackofeffectiveassistancetothebesiegedtroopsbythemainforcesoftheSouth-Westerndirection. TheexperienceoftheKharkivoperationshowedthat: a). notecheloned, shallowdefensewosnotabletorepelthemassivestrikesofenemytankgroups; b). thesuccessofhostilitieswosnotpossiblewithoutfirmandcontinuouscommandofthetroopsthroughouttheoperation, aswellaswithout a clearcoordinationoftheeffortsofallforcesandmeansduringthepreparationandduringtheoperation. ThemainlossesoftheRedArmytroopsintheKharkivoperationareproposed.

Keywords: direction, front, operation, offensive, environment.



Постановка проблеми

Вивчення досвіду німецько-радянської війни 1941--1945 років повинно бути різноманітним, тільки воно дозволяють розкривати, яким чином і чому одні і ті ж або дуже споріднені за своєю суттю явища бою і битви в різні історичні епохи, під впливом політичних і економічних умов, рівня науки і техніки міняє свої форми; дозволяють встановлювати зв'язок між розвитком цих визначальних чинників і способами ведення бою і битви; дозволяє в досвіді минулого знаходити паростки майбутнього. А в цьому і полягає актуальність і суть дослідження явищ війни на історичній основі.

Запеклі бої за Україну тривали довгих 22 місяці. Високою ціною заплатили ми за цю перемогу У ході однієї оборонної та 11 наступальних операцій полягло 3 млн. 492 тис. солдатів і офіцерів. Середньодобові втрати Червоної Армії склали 67 тис. 805 чоловік [1; 6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз джерельної бази та наукових праць, в яких розглядаються питання Барвінково-Харківської операції, свідчить про те, що в роботах українських військових істориків, мемуарних та іншого роду творах до сьогодні не здійснена комплексна об'єктивна оцінка результатів даної операції. Частково згадуються ті трагічні події травня 1942 р. під Харковом в працях "Безсмертя. Книга Пам'яті України. 1941--1945" [2], І. Му- ковського та О. Лисенка "Звитяга та жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни" [3].

В той же час російські автори В. Бєшанов [4] та К. Биков [5] в своїх роботах дають достатньо повну картину подій 1942 року.

У мемуарах таких воєначальників як Г. Жуков [6], А. Василевський [7], С. Тимошенко, І. Баграмян [8]. Харківська битва описується гранично скупо, а в багатьох офіційних історичних працях [9; 10; 11] згадується у загальних рисах.

Причини умовчання з боку радянських і російських військових істориків полягає в тому, що Червона Армія програла тоді практично всі битви з вермахтом) [4, с. 2].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У історіографії війни 1941--1945 рр. існує величезна прогалина. Це бойові дії на території сучасної України і зокрема, кампанія 1942 року де були оточені радянські війська в районі Ізюму і Барвінково.

Історія ще не знала випадку, щоб за такий короткий час в полон потрапило понад півтора мільйона людей. На початку липня 1941 р. під Мінськом -- 323000, на початку серпня під Смоленськом - 328000. І далі: 665000 - в середині вересня під Києвом, 662000 -- в середині жовтня під Вязьмою [12, с. 6]. Тільки за другий квартал 1942 року (з урахуванням бойових дій під Харковом) в полон потрапило 528 455 чоловік [13, табл. 131].

Керівники колишнього Радянського Союзу не бажали, щоб їм нагадували про крупний провал в роки війни і його причини. Всі причетні до неї, рятуючи себе, прагнули викреслити цю подію наший історії і пам'яті народу.

Мета статті. Завданням цієї статті є правдиве висвітлення завершального етапу операції Південно-Західного фронту (ПЗФ) Червоної армії в травні 1942 року, а також показати проблематику питання, причини та наслідки трагедії під Харковом

Виклад основного матеріалу

Планом наступальної операції ПЗ фронту Червоної армії в травні 1942 року передбачалося завдання двох ударів: одного з району Вовчанська і другого з Бар- вінківського плацдарму. Метою цих ударів був розгром харківського угрупування німців (6-у німецьку армію з групи армій "Південь"), звільнити місто і створити плацдарм для подальшого наступу в напрямку Дніпропетровськ [14, с. 469].

До операції залучалися 6-а армія (А) (командувач генерал-лейтенант А. Городнянский), армійська оперативна група генерала Л. Бобкіна, 28-а А (командувач генерал-лейтенант Д. Ряби- шев), а також ударні угруповання 21-ї А і 38-ї А (командувачі генерали В. Гордов і К. Москаленко) [15].

Наступ почалося 12 травня 1942 р. За три дні ударні угруповання фронту прорвали оборону противника та просунулися на північ від Харкова на 18-25 км та на південь -- 25-30 км [10, с. 365].

У той час як радянські війська вели наступ, противник завершував підготовку операції «Фрідерікус-І». Задум німецького командування полягав у тому, щоб обороняючись обмеженими силами на ворошиловградському і ростовському напрямках, нанести два удари по напрямкам які сходяться: Андріївка, Барвінкове і Слов'янок, Довгеньке. В подальшому прорвати оборону, розсікти війська Червоної армії на дві частини, з тим щоб оточити все Барвінківське угруповання Південно- західного напрямку і знищити їх по частинах [16].

Через кілька днів після початку наступу військ Червоної армії противник завдав потужні контрудари.

14 травня. Бойові дії Червоної армії прийняли виключно гострий характер.

15 травня. Згідно вказівки командуючого військами фронту, основні сили північного ударного угрупування перейшли до оборони[10, с. 365]. Спроба наступати частиною сил 21-ї А і 28-ї А була зірвана контратаками німців.

Протягом 18-19 травня становище радянських військ на Барвінківському виступі значно погіршилося. Рухомі угруповання противника просунулися у північному напрямі на 40-50 км і прямували до Ізюма [2, с. 123].

У зв'язку з різким погіршенням обстановки в смугах 57-ї А і 9-ї А південного фасу ПЗ фронту головнокомандувач Південно-Західного напрямку маршал С. Тимошенко наказав 6-й А 19 травня перейти до оборони [10, с. 365].

20 травня. Закінчився наступ Південно-західного фронту Червоної Армії.

Два дні пройшли в напружених боях з німецькими військами, що прорвалися в тил південного ударного угруповання ПЗ фронту.

22 травня. Група "Клейст", яка просувалася в північному напрямку, перерізала шляхи сполучення армійської групи генерал-лейтенанта Ф. Костенко і 6-й А. 23 травня вона з'єдналася з 3-ю і 23-ю танковими дивізіями генерала Паулюса, що наносили удар в південному напрямку з Чугуївського плацдарму [17, с. 94]. Війська групи генерала Ф. Костенко, 6-ї і 57-ї армій опинилися в оточенні, це понад 250 тисяч радянських солдатів і офіцерів [18].

У цих умовах головнокомандувач військ ПЗ напрямку об'єднав оточені війська Червоної армії в групу армій "Південь" під командуванням генерала Ф. Костенко і наказав їй нанести удар в напрямку Савинці, прорвати кільце оточення та вийти на лівий берег Сів. Донця [15, с. 469]. Одночасно з цим лівофлангові з'єднання 38-ї А і зведений танковий корпус на чолі із заступником командувача армією генерал-майором Г. Шерстюком повинні були наступати назустріч групі Ф. Костенко.

24 травня. Здійснити цей план не вдалося, тому що противник, випередивши радянські війська, з ранку відновив наступ на широкому фронті, прагнучі розчленувати оточене угруповання [4, с. 140].

25 травня. Генерал Ф. Костенко вирішив завдати удару в напрямку Чепель силами наявних залишків з'єднань, частин і прорватися до головних сил фронту. Здійсненню цього задуму сприяли метеоумови: накрапав дощ, над полями низько пливли хмари, і в небі не було ні одного ворожого літака [19].

Скористатися сприятливою можливістю не дозволила недисциплінованість військ. Сталося непередбачене: в район розгортання ударного угруповання, залишивши без наказу свої позиції, вийшли некеровані частини 337-ї, 47-ї і 253-ї стрілецьких дивізій (сд), які повинні були забезпечувати прорив [19]. Тут же виявилися частини 2-го кавалерійського корпусу, 341-ї сд і тилові установи 57-ї А. Утворилося безладне скупчення великої маси людей, бойової техніки, транспорту. На фронті забезпечення ударної групи залишилися розрізнені підрозділи і частини декількох дивізії. З другої половини дня скупчення оточених військ, що утворилося, стало обстрілюватися німецькою артилерією і піддаватися ударам його авіації. Прорив не вдався.

З великими труднощами був організував новий удар, і під ніч 25 травня оточені з'єднання відновили наступ [20]. Атаки велися в щільних бойовихпорядках. Попереду і на флангах йшли машини з автоматниками, всередині каре знаходився командувач армією зі штабом. В такій побудові був прорваний внутрішній фронт оточення. О 2 годині 26 травня колона зупинилася перед балкою Копані, а потім стала обходити її із заходу. На світанку стало ясно, що спільного управління армією немає.

З ініціативи окремих командирів були створені загони для виходу з оточення. Наспіх сформовані групи не змогли здійснити прорив через сильні протидії противника. Така ж картина спостерігалася і в інших з'єднаннях групи "Південь".

У складній обстановці генерал Ф. Костенко і його штаб робили майже неможливе, щоб організувати новий наступ.

26 травня. О 20 годині 30 хвилин наступ частин Червоної армії відновилося. Розгорнулися запеклі бої з переважаючими силами противника. Німці потужними ударами авіації розсіяли війська, що проривалися. Ті, що вижили виявилися замкнені на невеликому просторі площею приблизно в 15 кв. км в районі Барвінкове [20].

Одночасно з наступом в районі Барвінківсько- го плацдарму німецькі війська посилили удари і на вовчанському напрямку, де їм вдалося оточити друге ударне угруповання ПЗ фронту [15].

Вихід з оточення здійснювався невеликими групами і загонами. Виняток склала 266-а сд, яка проявила високу організованість і разом з підрозділами інших з'єднань, які приєдналися до них, на ранок 28 травня пробилися в розташування радянських військ.

З оточення вийшло близько 7 тис. чоловік. Всього ж за даними на 1 червня 1942 р з Барвінківського виступу вирвалося 21 910 чоловік з 6 танками, 4 гарматами, 16 мінометами, 20 кулеметами і 1939 кіньми [19; 21].

Частини і підрозділи Червоної армії, що залишилися в кільці продовжували боротися до 30 травня. В подальшому, багато командирів і бійців переправилися на лівий берег Сів. Донця.

Одночасно з ліквідацією барвінківського виступу гітлерівські війська на вовчанському напрямку остаточно знекровили війська генералів Д. Ряби- шева і К. Москаленко. Розбиті дивізії 28-ї А і правого флангу 38-ї А повернулися в ті ж окопи, звідки 12 травня починали свій наступ [4, с. 141].

Так завершився оборонний етап бойових дій військ Червоної армії ПЗ фронту під Харковом.

Основні сили 20 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій і 14 танкових бригад виявилися або знищені, або потрапили в полон. За неповними радянськими даними в Барвінківському виступі залишилося майже 280 тисяч осіб, з них 171 тисячі -- безповоротно, 652 танка, 1646 гармат, 3278 мінометів, 1294 автомашини і трактора. Німці розтрубили про захоплення 240 тисяч полонених, 2026 гармат, 1249 танків, самі при цьому втратили не більше 20 тисяч вбитими і пораненими [4, с. 140; 22, с. 163].

Обстановка на південному крилі радянсько- німецького фронту в районі Харкова змінилася на користь противника. Радянське командування прийняло рішення про перехід до оборони на рубіжі Вовчанськ, Балаклея и далі по лівому березі річки Сів. Донець із завданням не допустити розвитку наступу противника з району Харкова на схід.



Висновки і пропозиції

Таким чином, наступальна операція військ ПЗ фронту ЧервоноїАрмії в травні 1942 року закінчилася трагедією. Найважливішою причиною цього стало:

А). Раптовість наступу гітлерівських військ.

Великі прорахунки були допущені підчас оцінки противника і його планів.

Не був розкритий задум німецького командування щодо ліквідації Барвінківського плацдарму.

Розвідка часто несвоєчасно розкривала висунення резервів, перегрупування військ противника.

Раптовість удару противника була збільшена втратою управління військами з боку командувача 9-ї А і його штабу.

Створена оборона на південному фасі Барвінківського виступу не забезпечувала необхідної стійкості:

оперативна побудова і бойові порядки більшості з'єднань були одно ешелонними;

смуга оборони являла собою систему опорних пунктів і вузлів опору, що не відповідали вимогам того часу;

мінні поля і інші загородження, по суті, були відсутні;

нестача протитанкової артилерії (середні щільності протитанкової артилерії були менше 3 гармат на 1 км фронту).

Б). Проведення з 7 по 15 травня окремої наступальної операції з метою оволодіння потужним укріпленим вузлом оборони німецьких військ в районі Маяки виявилася безуспішною.

Були залучені великі сили, в тому числі, майже всі резерви (9-а А і 5-й кавалерійський корпус -- резерв Південного фронту).

Резерви понесли великі втрати і не встигли до початку наступу гітлерівських військ перегрупуватися, вийти у визначені райони і підготувати оборону.

Г). Істотні промахи командувачів і штабів в організації управління з'єднаннями і частинами в оточенні.

Д). Відсутністю ефективної допомоги оточеним військам з боку головних сил Південно- Західного напрямку.

Бойові дії в районі Харкова за 18 днів завершилися повною поразкою військ Червоної армії. Південно-Західний фронт, 9-а і 57-я армії Південного фронту втратили важливий, в оперативному відношенні, Барвінківський плацдарм. їх втрати за 18 днів склали 277190 чоловік, в т.ч. 170958 -- безповоротні (22,3%), 106232 -- санітарні, 46314 -- пораненими, 13556 -- убитими і 207 047 -- зниклими безвісті [14, с. 311].

В полон під Харковом потрапило 229 тис. солдат і командирів. Отже, загальні втрати склали не менш як 320 тис. чоловік [2, с. 128].

А також, було втрачено: 143226 гвинтівок, 9053 автомата, 3659 кулеметів. Вийшли з ладу і були захоплені противником 1100 танків, 1646 гармат і 3278 мінометів. Війська Південно- Західного напрямку втратили 57626 коней [23].

Крім недоліків, що зумовили невдачі радянських військ у наступі та обороні, були і загальні причини провалу Харківської операції:

Південно-Західному напрямку приділялася невиправдано менше уваги, ніж московську. Тому для проведення Харківської операції було виділено недостатньо сил і засобів.

Негативно позначилося на ході і результаті наступу те, що радянському командуванню не вдалося досягти раптовості удару.

Бойові дії Південно-Західного фронту виявився ізольованими, не забезпеченими активними діями сусідніх фронтів.

Це дозволило противнику перекидати на харківський напрям сили з інших ділянок.

Поразка військ Південно-Західного напрямку була обумовлена недостатньою виучкою військ і штабів, їх слабкою злагодженістю. Багато командирів з'єднань, частин і штаби всіх ступенів не мали необхідного бойового досвіду.

Досвід Харківської операції показав що:

а) не ешелонована, неглибока оборона не здатна відбити масовані удари танкових угруповань противника;

б) успіх бойових дій не можливий без твердого та безперервного управління військами протягом всієї операції, а також без чіткого узгодження зусиль усіх сил і засобів під час підготовки та в ході операції.

Події травня 1942 року під Харковом це суворий і гіркий урок.

Досвід бойових дій на харківському напряму не можливо забувати, необхідно ретельно проаналізовати з урахуванням сьогодення, узагальнити і враховувати в плануванні заходів бойової підготовки, а також можливих бойових дій і операцій Об'єднаних Сил на сході України.



Список літератури:

1. Фомин А. Битва за Украину. Тайныпрошлого. 2019. № 43. С. 6.

2. Безсмертя. Книга Пам'яті України 1941--1945. Київ, 2000. 944 с.

3. Муковський І.Т. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. Київ, 1996. 568 с.

4. Бешанов В. Год 1942 - "учебный". Минск, 2003. 624 с.

5. Быков К. Последнийтриумфвермахта. Харьковский котел. Москва, 2009. 480 с.

6. Жуков Г.К. Воспоминания и размышления. Москва, 1971. 702 с.

7. Василевский А.М. Деловсейжизни. Москва, 1989. 552 с.

8. Баграмян И.Х. Так мы шли к победе. Москва, 1977. 608 с.

9. ИсторияВеликойОтечественнойвойныСоветскогоСоюза 1941-1945 в 6 т. / ред. комиссия П.Н. Поспелов (председатель) и другие. Москва : Воениздат, 1961. Т. 2. 682 с.

10. Советскаявоеннаяэнциклопедия в восьми томах, в 8 т. / ред. комиссия Н.В. Огарков (председатель) и другие. Москва : Воениздат, 1976. Т. 8. 687 с.

11. Сборниквоенно-историческихматериаловВеликойОтечественнойвойны. Выпуск 5 / Главноевоеннонаучноеуправление Генерального Штаба СоветскойАрмии. Военно-историческоеуправление. Москва : Воениздат, 1951. 120 с.

12. Руднев К. С клеймом - военнопленный. Тайныпрошлого. 2020. № 24. С. 6.

13. Россия и СССР в войнах ХХ века: Потеривооруженных сил. Статистическоеисследование / [подредакцией Г. Кривошеева]. Гл. 5 ВеликаяОтечественнаявойна. Москва : Олма-Пресс, 2001. Табл. 131, с. 311.

14. Всемирнаяисториявойн. Москва : АСТ; Минск : ООО "Харвест", 2006. 639 с.

15. Харьковскоесражение (12-29.05.1942). Kharkovbattle (12-29.05.1942).

16. Харьковский котел..

17. Ржешевский О. ВеликаяОтечественнаяВойна. События Люди Документы: краткийисторическийсправочник. Москва, 1990. 463 с.

18. Харьковскоесражение 1942 г.

19. Семитетко В.А. Харьковская катастрофа мая 1942. Мир истории (електронный журнал) 2008. № 1.

20. Харьковская операція (1942).

21. Бегунов С. ЧтопроизошлоподХарьковом в мае 1942 года. Военно-исторический журнал. 1987. № 10. 96 с.

22. Україна в полум'ї війни 1941-1945. Київ, 2005. 558 с.

23. Бегунов С.Ф., Литвинчук А.В., Сутулов В.А. Вотгде правда, Никита Сергеевич! Военно-исторический журнал. 1990. № 2. С. 40.

References:

1. Fomin A. (2019). BitvazaUkrainu. Tajnyproshlogo [TheFightforUkraine. Thesecretofthepast], no. 43, p. 6.

2. Bezsmertia. KnyhaPamiatiUkrainy l941-1945 (2000) [Immortality. MemorybookofUkraine 1941-1945]. Kyiv.

3. Mukovskyi I.T. (1996). Zvytiaha i zhertovnist: UkraintsinafrontakhDruhoisvitovoiviiny [VictoryandSacrifice: UkrainiansatthefrontsofWorldWar II]. Kyiv.

4. Beshanov V. (2003). God 1942 - "uchebnyi" [1942 - trainingyear]. Minsk.

5. Bykov K. (2009). Posledniytriumfvermakhta. Khar'kovskiykotel [ThelasttriumphoftheWehrmacht. Kharkovpocket]. Moscow.

6. Zhukov H.K. (1971). Vospomynanyia y razmyshlenyia [MemoirsandReflections]. Moscow.

7. Vasilevskiy A.M. (1989). Delovseyzhizni [TheWorkofwholeLife]. Moscow.

8. BagramyanI.Kh. (1977). Takmyshli k pobede [Sowewenttovictory]. Moscow.

9. IstoriyaVelikoyOtechestvennoyvoynySovetskogoSoyuza 1941-1945 v 6 t. (1961) [ThehistoryoftheGreatPatrioticWaroftheSovietUnion, 1941-1945, in 6 vol.]. Moscow.

10. Sovetskayavoyennayaentsiklopediya v vos'mitomakh, v 8 t. (1976) [Sovietmilitaryencyclopediaineightvolumes, in 8 vol.]. Moscow.

11. Sbornikvoyenno-istoricheskikhmaterialovVelikoyOtechestvennoyvoyny. Vypusk 5 / Glavnoyevoyenno- nauchnoyeupravleniyeGeneral'nogoShtabaSovetskoyArmii. Voyenno-istoricheskoyeupravleniye (1951) [CollectionofmilitaryhistoricalmaterialsoftheGreatPatrioticWar. Issue 5 / ThemainmilitaryscientificdepartmentoftheGeneralStaffoftheSovietArmy. MilitaryHistoricalAdministration]. Moscow.

12. Rudnev K. (2020). S klejmom-voennoplennyj [Withstampofprisoner]. Tajnyproshlogo, no. 24, p. 6.

13. Rossiya i SSSR v vojnakh XX veka: Poterivooruzhennykhsil. Statisticheskoeissledovanie (2001) / podredakciej G. Krivosheeva. Gl. 5: VelikayaOtechestvennayavojna [Russiaand USRR in XX wars: Casualtiesofarmedforces. Statisticreseares / edited G. Krivosheeva. Chapter 5. GreatPatrioticwar. Moscow. Tables 131, p. 311.

14. Vsemirnayaistoriyavoyn (2006) [WorldWarsHistory]. Moscow/Minsk.

15. Khar'kovskoyesrazheniye (12-29.05.1942) [Kharkovbattle (12-29.05.1942)].

16. Har'kovskijkotel [Kharkovpocket].

17. Rzheshevskij O. (1990). VelikayaOtechestvennayaVojna. SobytiyaLyudiDokumenty: kratkijistoricheskijspravochnik [GreatPatrioticwar. EventsPeopleDocuments. Historicalsummery]. Moscow.

18. Har'kovskoesrazhenie 1942 g. [Kharkovbattle, 1942].

19. Semitetko V.A. (2008). Khar'kovskayakatastrofamaya 1942 [KharkovdisasterinMay 1942]. Worldofhistory, no. 1.

20. Har'kovskayaoperaciya [Kharkovoperation].

21. Begunov S.F. (1987). ChtoproizoshlopodKhar'kovom v maye 1942 goda [WhathappenednearKharkovinMay 1942]. MilitaryHistoryJournal, no. 10, p. 96.

22. Ukrayina v polum'yiviyny 1941-1945 (2005) [Ukraineintheflamesof 1941-1945 war]. Kyiv.

23. Begunov S.F., Litvinchuk A.V., Sutulov V.A. (1990). Votgdepravda, NikitaSergeevich! [Herewhereistruth, NikitaSergeevich!]. Voenno-istoricheskijzhurnal, no. 2, p. 40.

Размещено на Allbest.ru

...