Джерела до історії товариства "Просвіта" в Сумах (1917-1918 рр.)

Abstract. This work is dedicated to the publication and analysis of 15 previously unknown documents from the history of `Prosvita' society during the Ukrainian Revolution (1917-1918). Some of the documents are now stored in the funds of the State Archive of Sumy Oblast and the Central State Archive of Supreme Authorities and Governments of Ukraine, the another section are newspaper publications in rare editions and a memoir.

The contents of the documents testifies that in Sumy the `Prosvita ' Society was established on April 9, 1917 and already on May 21 strongly declared itself, becoming the organizer of the Shevchenko festival. At the same time, the Society made proposals to name one of the city streets by the name of Taras Shevchenko, and erect a monument in memory of him. Sumy `Prosvita ' took an active part in the Ukrainianization of the local state administrations when the Hetman Pavlo Skoropadskyj was a ruler of Ukraine. At `Prosvita', courses in Ukrainian Studies and Ukrainian were opened for civil servants, teachers and all who were interested. In October 1918, during the discussion around introduction of two state languages in Ukraine - the Ukrainian and Russian, congresses of the `Prosvita ' societies of Sumy district unambiguously had spoken in favour of the Ukrainian language as the only state language and a resolution was sent to Hetman Skoropadskyj. Also, `Prosvita ' constantly had organized literary meeting and concerts, lectures, most often in its premises. Here, the famous Ukrainian writer Hnat Hotkevych had lectured on the history of Ukraine from October 15, 1918. In addition, lectures on national issues here were read by Yakiv Mamontov, V Kolomiets, Mykola Yukhnovsky. On October 3, 1918, a concert of the famous kobzar Ivan Kuchuhura-Kucherenko was scheduled in the premises of `Prosvita'. Also, theatrical activity was one of the main activities of `Prosvita'. Prosvita in Sumy had staged performances at the Korepanov Theatre, which they rented. A Ukrainian choir also perfomed at the `Prosvita'. In 1918, at the time of the Ukrainian State of Hetman P Skoropadskyj, the most significant in the activity of Sumy `Prosvita ' was the opening by virtue of his efforts, Ukrainian grammar schools. Grammar schools were started to active in Sumy and in Nyzhnia Syrovatka and Yunakivka villages.

The documents provided make it possible to carry out a reasoned reconstruction of national and cultural life in Sumy during the Ukrainian Revolution, they will undoubtedly interest historians and local historians and will stimulate further research in this direction, as they shed additional light on the history of cultural and educational work in Sumy, as well as wider the role of “Prosvita ” in the processes of modern Ukrainian national formation.

Keywords. Sumy, “Prosvita”, revolution, Ukrainianization, education, Ukrainian language, theatre, Taras Shevchenko.

Аннотация. Эта работа посвящена публикации и анализу 15 ранее неизвестных документов из истории Сумской “Просвиты” времен Украинской революции (1917-1921). Содержание документов показывает, что в Сумах общество “Просвита” было создано 9 апреля 1917 и уже 21 мая громко заявило о себе, став организатором Шевченковского праздника. Тогда же Обществом были внесены в городскую думу предложения назвать одну из улиц города именем Тараса Шевченко, а также поставить ему памятник. “Просвита” приняла активное участие в украинизации государственного управленческого аппарата во времена Украинской Державы гетмана Павла Скоропадского. При “Просвите” были открыты курсы украиноведения и украинского языка для государственных служащих, учителей и всех желающих. В октябре 1918 г. во время развертывания дискуссии о внедрении в Украине двух государственных языков - украинского и русского, съезд обществ “Просвиты” Сумского уезда однозначно высказался за украинский язык как единственный государственный и резолюция по этому поводу была направлена гетману Скоропадскому. Кроме того, “Просвита” постоянно организовывала проведение литературных вечеринок и концертов, чтения лекций, чаще всего в своем помещении. Театральное дело оставалась одним из главных направлений деятельности “Просвиты”. Сумские просветители ставили спектакли как своими собственными силами, так и организовывали выступления украинских трупп в арендованном ими театре Корепанова. При “Просвите” действовал также украинский хор. В 1918 г. наиболее значимым в деятельности Сумской “Просвиты” было открытие ее усилиями украинских гимназий в Сумах и селах Нижняя Сыроватка и Юнаковка.

Ключевые слова. Сумы, “Просвита”, революция, украинизация, образование, украинский язык, театр, Тарас Шевченко.

Процеси модерного націєтворення серед народів Центрально-Східної Європи за результатами Першої світової війни завершилися для багатьох із них виникненням власних держав. Подібні процеси прослідковуються і в Україні. Тут творення нації на етнічній основі, започатковане в ХІХ ст., також вивершується виникненням у добу Української революції (1917-1921) кількох форм державності (УНР, ЗУНР). У структурі формотворчих чинників нації важливу роль відіграють культурницькі організації, через діяльність яких національно-свідома еліта (найчастіше - інтелігенція) мобілізує народ на створення своєї справді національної культури й держави. Першими організаціями такого типу в Україні були товариства “Громади” (у Києві, Петербурзі, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі). Після них, починаючи з 60-х років ХІХ ст. і до початку ХХ ст., і в Західній Україні, і на Наддніпрянщині виникає ще ціла низка подібних товариств: “Січі”, “Соколи”, Українські клуби, наукові товариства, сільські драматичні гуртки. Типологічно до таких організацій належить і товариство “Просвіта”. “Просвіта” - одна з найстаріших національно-просвітницьких організацій в Україні. Це товариство заснувала 8 грудня 1868 р. у Львові група молодих людей народовського (українського) спрямування. Першим головою “Просвіти” став відомий у Галичині композитор, педагог і журналіст Анатоль Вахнянин (1841-1908). Товариство ставило своїм завданням піднесення національно-культурного та освітнього рівня всіх українців краю. Але крім виконання функцій, що випливають з їх статутних завдань всі ці національно-культурні організації об'єктивно виконували ще одне фундаментальне завдання: вони сприяли вихованню національної самосвідомості широких народних мас, привносячи туди українську ідею, та укріплювали цим самим етнічний фундамент української нації.

За останні 30 років ми маємо досить великий масив історичних досліджень як з проблем функціонування “Просвіт” в Україні загалом, так і розкриття ролі та значення діяльності цих організацій в конкретних умовах Української революції. Та, незважаючи на вагомий доробок науковців із зазначеної теми, багато невирішених питань ще залишається. Одним з напрямків подальших досліджень може бути заглиблення аналізу просвітянського руху на первинний, локальний рівень його діяльності, тобто на рівень низових міських і сільських осередків цієї культурно-просвітницької організації. На сьогодні ми вже маємо перші публікації, в яких аналізується специфіка діяльності “Просвіт” як на території сучасної Сумщини, так і конкретно в місті Суми. В. Голубченко спробував подати нарис історії “Просвіт” Сумщини протягом усього ХХ ст. (Голубченко, 2011). В. Ленський, досліджуючи історію просвітянського руху на Сумщині часів Української революції, робить особливий наголос на діяльності Сумської “Просвіти” (Ленський, 2016). Г. Діброва дослідив історію товариств “Просвіти” в Ромнах та на Роменщині часів Української революції та перших років совєтської влади (Діброва, 2018). В. Нестеренко заторкнув питання функціонування “Просвіт” Сумщини періоду німецької окупації краю (1941-1943) (Нестеренко, 2013). В. Артюх також проаналізував діяльність Путивльської “Просвіти” в цей період (Артюх, 2019). В. Терлецький подав свідчення про передісторію Глухівської “Просвіти” (Терлецький, 1994). А історія Лебединської “Просвіти” часів Української революції розглядається в статті Б. Ткаченка (Ткаченко, 1999).

Велике значення для вивчення ролі “Просвіт” в тогочасному національно-культурному житті має публікація першоджерел: вони становлять ту первинну базу, без якої наукове дослідження неможливе. Крім того, оприлюднення опрацьованих першоджерел має певне значення й для освітянської аудиторії та широкого загалу, бо вони виступають ще й самодостатніми оповідачами, що допомагають самостійно скласти цілісне уявлення про просвітянський рух. І публікація таких джерел з історії просвітянських осередків на Сумщині також вже розпочалася. Так, Г Іванущенко у своїй книзі “Українське відродження 1917-1920 рр. на Сумщині” опублікував кілька архівних документів, що стосуються діяльності Сумської “Просвіти” (Іванущенко, 2010: 32-33, 60-61, 94, 98).

Мета публікації цих документів, що вперше вводяться до наукового обігу: дати дослідникам джерельну основу для аргументованої реконструкції національно- культурного життя в Сумах часів Української революції.

Революція 1917 р. підняла на новий рівень процеси національного самоусвідомлення на Сумщині. Тут осередки “Просвіт” були головними “українізаторами” малоросійського народного середовища через систему освіти, бібліотек, театральної і хорової діяльності, курсів українознавства та читання лекцій. Фактично, в цей час осередки “Просвіт” у містах, селах і хуторах були представниками і провідниками волі національного революційного парламенту - Української Центральної Ради.

У Сумах Товариство “Просвіта” було створено 9 квітня 1917 р. (ДАСО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 34: 31). За основу своєї діяльності ним був узятий статут колишньої Одеської “Просвіти”, а почесними членами обрані Михайло Грушевський та Микола Василенко. Очолив просвітянський осередок Василь Покровський. Вже 16 квітня на першому Губернському з'їзді представників Українського народу в Харкові він звітував про заснування та початки діяльності осередку товариства (Губернський, 1917: 2). Проіснувало товариство до початку січня 1919 р. Після захоплення влади в місті 5 січня 1919 р. більшовиками воно свою діяльність вже не відновлювало.

Сумська “Просвіта” вперше голосно заявила про себе під час Шевченківського свята 21 травня 1917 р. (Порядок, 1917: 2). Тоді за результатами мітингу “Просвіта” внесла до міської думи пропозицію назвати одну з вулиць іменем Тараса Шевченка, а також поставити йому пам'ятник. Через рік “Просвіта” своє прохання повторила, додавши до Шевченка ще й ім'я Бориса Грінченка (ДАСО. Ф. 354. Оп. 1. Спр. 56: 33). Таким чином, на символічній карті Сум було започатковано формування шару українські національної топонімії.

Вже в перший рік свого існування просвітянський осередок м. Суми намагався брати участь і в місцевому політичному житті. Так, у союзі з Українським технічним та агрономічним товариством “Праця” сумська “Просвіта” взяла участь у виборах 30 липня 1917 р. до міської думи. Набрала при цьому, правда, найменше голосів: із 9882 виборців за неї проголосувало всього 112 (ДАСО. Ф. Р-2362. Оп. 1. Спр. 29: 62).

Сумська “Просвіта” прийняла активну участь в українізації державного управлінського апарату за гетьмана П. Скоропадського. При “Просвіті” були відкриті курси з українознавства та української мови для державних службовців, вчителів та всіх бажаючих (ЦДАВО України. Ф. 2201с. Оп. 2. Спр. 374: 5). Прохання створити такі курси Сумська “Просвіта” подала до повітових земських зборів ще наприкінці 1917 р. (ДАСО. Ф. Р-2362. Оп. 1. Спр. 23: 20).

У жовтні 1918 р. під час розгортання дискусії про впровадження в Україні двох державних мов - української і російської з'їзд товариств “Просвіти” Сумського повіту однозначно висловися за українську мову як єдину державну і резолюція з цього приводу була направлена гетьманові Скоропадському (Съезд, 1918: 4).

Крім того, “Просвіта” постійно організовувала проведення літературних вечірок, читання лекцій та концертів, найчастіше у своєму приміщенні. Приміром, відомий літератор Гнат Хоткевич лекції з історії України читав з 15 жовтня 1918 р. Крім того, лекції з національної проблематики читали письменник Яків Мамонтов, В. Коломієць, Микола Юхновський. А на 3 жовтня 1918 р. у приміщенні “Просвіти” був запланований концерт відомого кобзаря Слобожанщини Івана Кучугури-Кучеренка (Український, 1918: 4).

Театральна справа залишалася одним з головних напрямків діяльності “Просвіти”. Сумські просвітяни ставили спектаклі як своїми власними силами, так і організовували виступи українських труп в орендованому ними театрі Корепанова (ДАСО. Ф. 354. Оп. 1. Спр. 56: 23). При “Просвіті” діяв також український хор.

У 1918 р. за часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського найбільш значущим у діяльності Сумської “Просвіти” було відкриття її зусиллями українських гімназій. Гімназії були започатковані в Сумах та селах Нижня Сироватка й Юнаківка (Гимназия, 1918). Крім того, Сумське товариство в 1918 р. організувало курси української мови та курси українознавства, проводило лекції з історії української культури, орендувало приміщення театру Корепанова для проведення своїх вистав, організувало національний хор, намагалося відкрити історико-філологічний факультет в Сумському народному університеті імені Т.Г. Шевченка та книжковий кооператив. Така активна діяльність сумських просвітян була відзначена на четвертому з'їзді спілки “Просвіт” Слобожанщини, що проходив 13 жовтня у Харкові (Даниленко, 1918: 3).

Отже, в часи Української революції (1917-1921) в Сумах осередок “Просвіти” забезпечував те культурне піднесення, яке супроводжувало національно-визвольні змагання, а просвітянський рух став основною організаційною формою залучення широких верств населення до активної участі у цих процесах. “Просвіта” виступила активним пропагандистом і популяризатором національних, культурних і духовних цінностей, докладала чимало зусиль для формування української національної ідентичності місцевого населення.

* * *