"Пошанований" за розстріли (лейтенант державної безпеки Павло Іванович Філенко)

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Пошанований» за розстріли (лейтенант державної безпеки Павло Іванович Філенко)

Олег Бажан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України; Вадим Золотарьов, кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету радіоелектроніки

Історико-біографічне дослідження, виконане на матеріалах життєдільяності чекіста Павла Івановича Філенка дає змогу персоніфікувати історію радянських органів державної безпеки, з'ясувати причетність тих чи інших осіб до виконання спеціальних завдань вищих органів влади з охорони революційного порядку в 1920-х роках, розгортання масових політичних репресій в Українській РСР в 1930-ті р., зміцненні позицій радянського режиму у 1940-ві рр. на теренах республіки. Реконструкція життя, діяльності, психологічного стану співробітника держбезпеки П.І. Філенка, репрезентація особистості через сукупність зовнішніх і внутрішніх зв'язків дозволяє переосмислити та переоцінити попередні знання про закриту соціальну касту соціалістичного суспільства, чіткіше окреслити образ співробітника Наркомату внутрішніх справ СРСР. За допомогою емпіричних даних, методу ретроспективного аналізу встановлено об'єктивну картину життєдіяльності співробітника радянських спецслужб низинної ланки, оцінено значення певних історичних подій для особи та ставлення її до них. Статистичний метод став у нагоді при аналізі результатів репресивної діяльності підрозділів Управління НКВС по Чернігівській області в часи Великого терору. Наукова новизна статті визначається акцетуванням уваги на необхідності вивчення діяльності окремих структурних підрозділів НКВС (зокрема комендатур при обласних відділах НКВС) у період зміцнення тоталітарного режиму на території Української РСР.

Ключові слова: НКВС, Павло Іванович Філенко, Великий терор,Чернігівська область.

«Respected» for the shootings (Lieutenant of State Security Pavlo Ivanovich Filenko)

Oleh Bazhan, candidate of Historical Sciences, Senior researcher Department of History of State Terror of the Soviet period of the Institute of History of the National Academy of Sciences of Ukraine; Vadym Zolotaryov, candidate of technical sciences professor of Kharkiv National University of Radioelectronics

Historical and biographical research based on the life of Chekist (State Security officer) Pavel Ivanovich Filenko allows to personify the history of Soviet state security, to clarify the involvement of certain individuals in the special tasks of higher authorities to protect the revolutionary order in the 1920s, the deployment of mass political repression in the Ukrainian SSR in the 1930s, strengthening the position of the Soviet regime in the 1940s in the republic. Reconstruction of life, activity, psychological state of the officer P I. Filenko, the representation of the individual set of external and internal relations give the possibility to rethink and re-evaluate previous knowledge about the closed social caste of socialist society, more clearly outline the image of an employee of the People's Commissariat of Internal Affairs of the USSR. With the help of empirical data, the method of retrospective analysis, an objective picture of the life of a member of the Soviet special services of the lower level was established; the significance of certain historical events for a person and the attitude to them was assessed. The statistical method was useful in analyzing the results of repressive activities of the NKVD units in the Chernihiv region during the Great Terror. The scientific novelty of the article is determined by the emphasis on the need to study the activities of certain structural units of the NKVD (including commandant's offices at regional departments of the NKVD) during the strengthening of the totalitarian regime in the Ukrainian SSR.

Key words: NKVD, Pavlo Ivanovych Filenko, Great Terror, Chernihiv region.

З'ясування відомостей про штатних виконавців смертних вироків у структурі НКВС досить проблемно. Складно, насамперед, через відсутність джерельної бази. В особистих справах співробітників радянських органів держбезпеки, які залучались до процедури умертвлення «ворогів народу» у добу Великого терору практично відсутня інформація про їх безпосередню участь у розстрілах. Виняток складає хіба що, дострокова атестація від 21 квітня 1938 р. на помічника начальника Запорізького міськвідділу НКВС Семена Олександровича Янковича, в якому вказується, що «т. Янкович безпосередньо керував і особисто приймав участь у виконанні вироків у порядку наказу Народного Комісара Внутрішніх Справ Союзу РСР № 00485 і по рішенню Спецколегії Облуду, Трибуналу та Особливої Трійки УНКВС (понад 1000 чоловік)» ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. 7056, арк. 3-4..

У вигляді опису бойового подвигу змальована в атестаційному листку участь у спецопераціях або «засудженнях по першій категорії» (так на чекістському жаргоні іменувався розстріл) коменданта Дніпропетровського управління НКВС УРСР Наума Цалевича Турбовського: «Тов. Турбовським безпосередньо проведена велика робота з виконання вироків вищої міри кримінального покарання в порядку наказів Народного Комісара внутрішніх справ Союзу РСР № № 00485, 00439 і 00593 і за рішенням Колегії Верховного Суду військового Трибуналу і Особливої трійки при УНКВС над ворогами народу, учасниками військово-фашистської змови, шпигунами і диверсантами. Їм особисто виконано понад дві тисячі ста вироків» ГДА СБУ (м. Київ), ф. 12, спр. 4227, т. 2, арк. 8..

Історико-біографічне дослідження про коменданта Управління НКВС по Чернігівській області сержанта державної безпеки Павла Івановича Філенка у добу Великого терору є продовженням серії нарисів, присвячених виконавцям смертних вироків у 30-х рр. ХХ сторіччя Solotarjow Wadim. Wer waren die Vollstrecker von Charkow? Die MassenershieBung von polnischen Offi- zieren im Jahr 1940 - Verantwortungstrager und Taterprofile// Zeitschrift des Forschungsverbundes SED-Staat. - Nr.33. - 2013. - P. 3-22; Бажан О., Золотарьов В. Конвеєр смерті в часи «Великого терору» в Україні: техно-логія розстрілів, виконавці, місця поховань // Краєзнавство. - 2014. - №1. - С. 183-200; Бажан О., Золотарьов В. «Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»// Краєзнавство. - 2016. - № 3-4. - С. 251 - 283; Бажан О., Золотарьов В. «Особисто я розстріляв 702 контрреволюціонера» (реконструкція біографії чекіста Михайла Віхмана» // Краєзнавство. - 2017 - № 3/4- С.281 - 306; Бажан О., Золотарьов В. Головні виконавці смертних вироків на Придніпров'ї у період «Великого терору» // Січеславщина. Краєзнавчий альманах. Вип. 8. - Дніпро, 2018 - с. 54-69; Zolotariow Wadim. Egzekucje oficerow polskich w Charkowie w 1940 r. // Sowieckie obozy dla jencow wojennych i internowanych 1939-1956. Przyklady wybranych narodow, - Warszawa 2018, - S.25-46; Бажан О.Г., Золотарьов В.А. Смертні вироки у період Великого терору на Харківщині: статистика, процедура та персо-нальний склад «розстрільної команди» // З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ. - 2019. - № 1. - С. 5 - 51; Бажан О.Г, Золотарьов В.А. «При проведенні операції в 1937 році... працював під тиском» (Штрихи біо-графії коменданта УНКВС Миколаївської області Федора Удодова-Орлова) // Реабілітовані історією. Мико-лаївська область. Книга восьма. - Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-ви-давничої діяльності. - Миколаїв: Іліон, 2020. - С. 26-38; Золотарьов В.А., Бажан О.Г. Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші // Краєзнавство. - 2020 - № 1-4. - С. 103-112; Бажан О., Золотарьов В. «Я виконував саму чорну роботу в ЧК» (Соломон Соломонович Брук) // Краєзнав-ство. - 2021. - № 1,2. - С. 83-104..

Рис. 1 Наум Цалевич Турбовський

Майбутній чекіст Павло Філенко народився 29 червня 1899 р. в слободі Дворічній - адміністративному центрі Дворічанської волості Куп'янського повіту Харківської губернії. У заповнених власноруч анкетах Павло Іванович вказував , що з'явився на світ у родині хліборобів. Батько - Іван Омелянович господарював на 2,5 десятинах землі, мав одну корову та виховував 2-х синок і 2-х дочок ГДА СБУ (м. Чернігів), спр.1844, т. 1, арк. 33.. Однак у ході спецперевірки, проведеної радянськими спецслужбами у 1937 році було з'ясовано, Павло Іванович всіляко замовчував факт, що його «батько мав бакалійну лавку».

У поясненні високому начальству, датованому 16 березня 1937 року, П.І. Філенко був змушений визнати, що батько таки займався рік чи два дрібною торгівлею - «продажем бубликів, пряників і цукерок з візка», однак напередодні Першої світової війни полишив підприємницьку діяльність і влаштувався працювати на цукровому заводі в слободі Білий Колодязь Білоколодязької волості Вовчанського повіту Харківської губернії. Мати, Катерина Григорівна Філенко, за свідченнями чекіста лишилася у Дворічній і продовжувала займатися хліборобством Там само, арк. 33.. Отже Петру Філенку вдалося довести своє «селянсько-робітниче походження» - важливий аргумент для роботи у радянській таємній поліції. Попри матеріальну скруту, батьки прагнули дати сину освіту. У травні 1907 р. - травні 1911 р. юнак навчався в 2-х класному міністерському училищі, яке функціонувало у слободі Дворічній. У травні 1912 року Павло полишає затишну родинну оселю та вирушає у село Кутьківка Дворічанської волості, щоб продовжити навчання у приватній слюсарно-ковальській майстерні заможного селянина Федора Герасименка. Опанувавши спеціальність слюсаря, Павло у жовтні 1914 р. перебрався до батька і став працювати підручним слюсарем-водопровідника на пісочно-рафінадному цукровому заводі у Білому Колодязі.

У розпал Української революції у травні 1917 р. він опиняється у Харкові, влаштувавшись слюсарем-водопровідником та мідником у слюсарно-ковальській майстерні братів Ігнатових Там само, арк. 44., яка спеціалізувалася на виготовленні різноманітних залізних виробів (решітки, павільйони, сходи, балкони, брами, віконні рами, ставні, скоби, парасольки) і знаходилася на вулиці Кузнечній 44 (нині 40). Коли при владі в Україні перебував гетьман Павло Скопропадський, П.І. Філенко за власними суперечливими свідченнями «проводив активну роботу проти німців і різних відтінків білогвардійщини» за що «піддавався репресіям білогвардійщини», ГДА СБУ (м. Чернігів), спр.1844, т. 3, арк. 82. або зауважував про свій арешт німецькими окупаційними військами Там само, арк. 130 зв.. Прикметно, що в службових анкетах Павло Іванович жодних конкретних фактів протиборства з Гетьманатом, німецькими окупаційними військами та Денікінським режимом не наводить.

Якби там не було, але у листопаді 1918 р. він пристає до червоного партизанського загону, який діяв поблизу рідного села. Після вторгнення московсько-більшовицьких військ на Харківщину партизанський загін, у якому перебував Філенко був реорганізований у 12-й партизанський полк спочатку 4-ї партизанської дивізії, а потім 4-ї стрілецької дивізії та перекинутий на Донбас. Брав участь у зіткненнях з донськими козаками під Попасною, Дебальцева, Родаково, Луганська, Шмідтівки (нині Латугине). На початку березня 1919 року у бою поблизу села Сімейкине Павло був важко поранений у ліву ногу (кулею було понівечено гомілку) Там само, арк. 134 зв.. Процес реабілітації проходив у шпиталі у м. Куп'янську та на станції Касторна Воронезької губернії. Після одужання у липні 1919 року став курсантом Орловських командних піхотно-кулеметних курсів. У складі загону курсантів у вересні-листопаді 1919 р. Павло Філенко брав участь в боях з денікінськими військами під Курськом, Орлом і Мценськом Там само.. Влітку 1920 р. під час оборони станиці Слов'янської під Катеринодаром від врангелівців зазнав контузії Там само, арк. 82. Згодом бойовий шлях продовжив на Кубані, воюючи проти «Армії відродження Росії», очолюваній генерал-майором Михайлом Фостіковим Там само, т. 1, арк. 36..

Після закінчення курсів П. Філенко у 1920 р. служив командиром взводу 2-го запасного полку у Баку, який був задіяний у придушенні антирадянського повстання у районі азербайджанського міста Ленкорань Там само, т. 3, арк. 199.. У 1920-1921рр. у якості ад'ютанта батальйону 281-го стрілецького полку 94-ї бригади ХІ армії брав участь у розгромі заколотників в Дагестані та боях з противниками радянської влади під Темір-Хан-Шуре, Казі-Кумух, Гуніб ГДА СБУ (м. Чернігів), спр. 1844, арк. 109 зв. Там само, арк. 41..

Рис. 2 Павло Іванович Філенко

У середині травня 1922 р. Павло Іванович отримав місячну відпустку і відбув до рідного селища Дворічна. Під час відпочинку, загартованому у боях червоноармійцю, було запропоновано перейти на роботу до Державного політичного управління при НКВС УСРР.

Потребувала принципово нового кадрового забезпечення й Куп'янське політбюро ДПУ, яке на осінь 1921 р. мало суттєві недоліки у роботі інформаційної групи (налічувало 5 районних інформаторів-чекістів і 170 нештатних інформаторів) та групи по боротьбі з бандитизмом (6 повітових уповноважених) Державний архів Харківської області, ф.Р-203, оп. 1, спр. 290, арк. 34.. Крім того територіальний підрозділ ДПУ вкрай потребував залучення до своїх лав представників корінного народу, так як у 1920-х роках 84,1% населення тодішньої Куп'янської округи складали українці Всесоюзная перепись населения 1926 года. - Том ХІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. - М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. - С.291.. За обставин, що склалися саме кандидатура П.І Філенка - місцевого мешканця з великим бойовим досвідом - була найбільш прийнятною для зарахування у штат Куп'янського політбюро ДПУ. Успіхи новоспеченого чекіста в оперативній діяльності належним чином оцінив Куп'янський повітовий виконавчий комітет і бюро комітету КП(б)У, який 10 березня 1923 р. «в день ювілею V-ї річниці органів ЧК-ДПУ за ліквідацію бандитизму по Куп'янському повіту» нагородило Філенка срібним годинником ГДА СБУ (м.Чернігів), спр. 1844, т. 1, арк. 9 зв..

Як не дивно, але в особовій справі чекіста відсутні відомості або звіти про його вклад у нейтралізацію куркульської «контрреволюції» в регіоні. У досьє збереглася лише службова характеристика на П. Філенка, підготовлена начальником Куп'янського окружного відділку ДПУ Соповим за перше півріччя 1925 р., в якій скупо йдеться про його особисту участь у жорстокому протистоянні радянських спецслужб з невдоволеними масами населення у першій половині 1920-х років: «Здібний в роботі по боротьбі з бандитизмом... Можна використовувати в ударних групах і з розвідувальної сторони по б/б (боротьбі з бандитизмом).. .Політично нерозвинений. До недоліків раніше замічена - випивка, нині цей недолік зжитий. Добрий як розвідник по сільському бандитизму і чудовий боєць - безстрашний» Там само, т. 3, арк. 124..

Після скорочення штату районних уповноважених у територіальній структурі радянських органів державної безпеки П.І. Філенко 1 січня 1925 р. був переведений на посаду фельд'єгера фельдкоманди Куп'янського окружного відділу ДПУ і обіймав цю посаду до 2 вересня 1927 року. У той час фельд'єгерський корпус ДПУ УСРР організовував і здійснював таємне листування між структурними ланками органів держбезпеки, державними та партійними органами; охороняв фінансово-кредитні установи, проводив інкасації грошей і цінностей тощо. Для проїзду в потягах за фельд'єгерським корпусом бронювалися окремі купе на два або чотири місця в м'яких вагонах, а у випадку їхньої відсутності - вільні відділення в жорстких вагонах. Як свідчать численні документи, фельд'єгері систематично зловживали своїм службовим становищем: вимагали від начальників станції надання їм значно більшої кількості місць, ніж це дозволялось, перевозили разом з таємною кореспонденцією звичайний багаж за державний рахунок, виступали ініціаторами постійних конфліктів з транспортною адміністрацією й агентами транспортних відділів ДПУ Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР (1922-1934): історико-юридичний аналіз. - К.: Видавництво Національної академії СБ України, 2000. - С.154-155..

Спочатку робота фельд'єгера Філенка в Куп'янську характеризувалася суто позитивно: «при максимальному навантаженні - мінімум 25 відряджень на місяць, незадоволення не виявляє. Бездоганно чесний. Будь-які злочини не мали місця» ГДА СБУ (м. Чернігів), спр. 1844, т. 3, арк. 174 зв..

Керівництво Куп'янського окружного відділу ДПУ, не маючи претензій до професійних навичок Філенка по-різному оцінювали індивідуальні особливості його темпераменту. Так в атестації за період роботи з 1 січня 1926 р. по 15 лютого 1927 р. начальниця фельд'єгерського відділку відзначила: «недисциплінований, ініціативи в роботі не виявляє. Ставлення до товаришів по службі не товариське, до начальників - невитримане та грубе. Своєю невитриманістю діє розкладаюче на співробітників» Там само.. Секретар Куп'янського окрвідділу ДПУ з вердиктом начальника П. Філенка не погодився: «Старий чекіст... Говорить правду в очі, тому здається невитриманим» Там само.. Начальник Куп'янського окрвідділу ДПУ був більше категоричний в оцінці ділових якостей П.Філенка: «Дисциплінований формально - руки по швам, але відповідної дисципліни не любить. З товаришами грубий. Полюбляє обмовити і висміювати товаришів без причини. Політично не розвинений, володіти собою не вміє» Там само..

З метою позбутися норовливого працівника у вересні 1927 року П. Філенка, за згоди очільника Куп'янського окружного відділу, було переведено до Мелітополя на посаду фельд'єгера в окружному відділу ДПУ. На новому місці службі він виявив себе на високому рівні. Вступ до лав ВКП(б) (вересень 1927 р.) сприяв призначенню у першій декаді листопада 1928 р. Філенка на посаду начальника фельд'єгерського відділку Мелітопольського окружного відділу. Проте зовсім швидко верхівка чекістського підрозділу розчарувалася у організаторська здібностях Павла Івановича. В атестаційному листі, датованому 1928 роком, підкреслювалося: «чесний, дисциплінований, але мало енергійний. Загальний і політичний розвиток слабкуватий, через що робота начальника Ф.В. (фельдвідділку - авт.) є для нього важкою. Недостатньо авторитетний серед фельд'єгерів. Потрібна підтримка і постійне керівництво і, можливо, виросте добрий працівник і начальник Ф.В. » Там само, арк. 138.. Унеможливило подальше перебування П. Філенка на посаді начальника фельд'єгерського відділку системне зловживання його підлеглими службовим становищем. Фельд'єгери Мелітопольського окружного відділу ДПУ неодноразово були спіймані на перевезенні пакунків приватного характеру. У наказі ДПУ УСРР № 277 від 12 грудня 1929 р. заступник голови ДПУ Карл Мартинович Карлсон розцінив дії мелітопольських фельд'єгерів абсолютно неприпустимими та оголосив догану їхньому командиру Там само, арк. 127..

«Реабілітуватися» опальному фельдєгеру довелося в ході здійснення органами держбезпеки у 1930 р. операції по виселенню так званих куркулів у віддалені куточки СРСР²⁸. Активна участь у каральних акціях радянської влади під час політики колективізації не гарантувала П. Філенку збереження за ним посади начальника фельд'єгерського відділку. У липні 1930 р. тимчасово виконуючий обов'язки начальника фельд'єгерського корпусу ДПУ УСРР Петровський при ознайомленні зі службовою характеристикою на П. Філенка сформулював наступний висновок: «Підлягає переміщенню на меншу роботу (начальником експедиції)»

Від втрати посади Павла Івановича врятувала адміністративно-територіальна реформа. Згідно з постановами ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 рому <УСРР дадацію округ» і ВУЦВК та Раднар 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ і перехід на двоступеневу систему управління» з 15 вересня 1930 року округи в Україні скасовувалися. Уся територія республіки розподілялася на 503 адміністративних одиниці: 484 райони, 18 міст республіканського підпорядкування і АМСРР (до якої входили 11 районів). Якщо реорганізацію органів держбезпеки провели досить швидко (були створені оперативні сектора ДПУ, кожен з яких об'єднував по кілька розформованих округ), то з реорганізацію. Наказ про призначення начальника фельд'єгерського пункту Мелітопольського районного відділу ДПУ лише 20 квітня 1931 року. 2 жовтня 1931 р. на честь Х річниці фельд'єгерського зв'язку Колегія ДПУ УСРР нагородила його почесною грамотою і годинником. 20 грудня 1932 р. на честь XV-ї річниці створення органів ЧК-ДПУ Колегія ДПУ УСРР нагородила його почесною грамотою «за довголітню віддану роботу» ГДА СБУ (м. Чернігів), спр. 1844, т. 3, арк. 138. Там само, т. 1, арк. 9 зв. Там само, арк. 6..

Для подальшого проходження служби Філенка навесні 1934 року направляють до Чернігова. У ході розмови з начальником обласного відділу ДПУ Михайлом Михайловичем Тимофєєвим, П.І. Філенко не став приховувати свою безграмотність, яка заважала виконанню обов'язків інспектора відділу зв'язку. Істотність даних обставин змусила М.М. Тимофєєва запропонувати П.І. Філенку, якого знав по чекістській роботі в Харківській губернії, посаду начальника фельдзв'язку. Відповідне клопотання до центрального апарату ДПУ УСРР було надіслане наприкінці квітня 1934 року Там само, т. 3, арк. 84.. З відповіддю відділ кадрів ДПУ УСРР не забарився.

На початку травня 1934 року з Харкова надійшло депеша, в якій наголошувалося, що П.Філенко з покладеними на нього обов'язками інспектора відділу зв'язку «цілком справиться. У випадку повторної його відмови від виконання обов'язків інспектора, використовуйте його командиром фельдзагону» Там само, арк. 88.. Лише після тривалих наполягань Філенко отримав посаду начальника експедиції зв'язку Чернігівського облвідділу ДПУ, яку у середині лютого 1935 р. полишив щоб опинитися у кріслі коменданта УНКВС по Чернігівській області Там само, арк. 199.. Через рік у березні 1936 року йому було присвоєне спеціальне відомче звання - сержант державної безпеки Там само, арк. 88.. В обов'язки коменданта обласного Управління НКВС входило виконання смертних вироків над засудженими. Наскільки добре справлявся штатний кат із завданням умертвляти ворогів народу свідчить уточнююча інформація начальника УНКВС Чернігівської області Андрія Єгорова від 29 травня 1938 року про присвоєння позачергового спеціального звання П. Філенку: «систематично і безпосередньо проводить особливу роботу по комендатурі УНКВС» Там само , арк. 150.. Наскільки був завантажений комендант та його підлеглі «особливою роботою» можна судити зі звітності про кількість засуджених і розстріляних мешканців Чернігівської області за 1936 - 1939 рр. Там само, ф. 42, спр. 35, арк. 11. (втім не маємо впевненості, що статистика за 1939 р. є повною).

держбезпека комендант філенко смертний

Таблиця 1. Кількість репресованих у Чернігівській області

Для проведення масових операцій в липні 1937 р. в НКВС УРСР були організовані так звані міжрайонні оперативні групи. Центрами таких груп в УНКВС Чернігівської області передбачалися: Чернігів, Конотоп, Ніжин, Глухів, Прилуки, Ромни, Городня ГДА СБУ (м. Чернігів), ф. 42, спр. 32, арк. 14.. Трохи пізніше було прийнято рішення про створення Новгород-Сіверської міжрайонної оперативної групи та проведення слідства Шосткінським районним відділом НКВС. На чекістському сленгу ці групи діяли в межах так званих кущів. До адміністративних центрів «кущів» звозили з районів заарештованих, тут проводили слідство і, як правило, розстрілювали. Звітність про результати діяльності цих груп за другу половину 1937 р. по масовим операціям виглядала наступним чином Там само, ф. 16, оп. 30, (пор. 103), спр.32, арк. 103-104..

Таблиця 2