"Письма из Чернишова" В.М. Хижнякова як джерело з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України (60-80 роки ХІХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права Міжнародного науково-технічного університету імені Ю.Бугая

Центру українських досліджень Інституту Європи РАН

«Письма из чернигова» в.м.хижнякова як джерело з історії земського ліберального руху на півночі лівобережної України (60-80рр.хіх ст.)

Котельницький Назар Анатолійович кандидат історичних наук

м. Чернігів

Анотація

Стаття присвячена контент-аналізу дуже важливого джерела з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України(60-80рр.ХІХст.) - оприлюднених у 1878р. на сторінках відомого альманаху «Слово» листів відомого члена опозиційної аристократичної фронди регіону - Василя Михайловича Хижнякова(1842-1917). Автор прийшов до висновку про те, що «Письма из Чернигова» є дуже важливим джерелом з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України. Очевидна незамінність розглянутих першоджерел полягає у тому, що автор цих епістол був не тільки яскравим репрезентантом досліджуваної течії у визвольному русі у Російській імперії другої половини ХІХст., а й безпосереднім свідком та сучасником політико-ідеологічних баталій, які розгорнулися на території північної України у 60-80рр.ХІХст. Центральною темою листів В.Хижнякова стала антагоністична конфронтація земської ліберальної партії Північного Лівобережжя з регіональною владою, провінційною бюрократією та представниками консервативного нобілітету краю навколо питань розвитку і поступу системи народної освіти, наприклад долі Чернігівської учительської семінарії, яка стала жертвою цього політичного та ідеологічного протистояння. Василь Михайлович у своїх листах дуже переконливо проілюстрував головні пріоритети верховної влади Російської імперії у галузі просвіти - всебічний та широкомасштабний контроль за усіма процесами освіти установами регіональних адміністрацій; принципове усунення земських інституцій від бідь-якого управління сферою просвіти; патронат клерикального світу щодо процедур навчального процесу; запобігання поширення ідей гуманізму, просвітництва, наукового аналізу та критичного мислення серед контингенту учнів. Іншою важливою частиною листів Василя Михайловича стали його персональні свідчення про історію інституціоналізації, позиціювання та структуризації як земської ліберальної, так і консервативних партій регіонального парламенту Сіверщини - Чернігівського губернського земського зібрання. Діяч впевнено заявляв, що обидва угрупування мали чітко артикульовані політичні імперативи власної діяльності, які красномовно проявилися у ході жорстких ідеологічних баталій візаві, зокрема у мас - медіа просторі. Опубліковані свідчення В.Хижнякова категорично спростовують певні твердження сучасної науки про те, що поява політичних партій - це явище притаманне виключно початку ХХст. У цілому, публічний епістолярій В.Хижнякова яскраво ілюструє ідеологічну боротьбу опозиційної аристократичної фронди українського Полісся з уповноваженими репрезентантами верховної влади Російської імперії.

Ключові слова: В.Хижняков, листи, земська ліберальна партія, політична та ідеологічна боротьба.

Abstract

Kotelnytsky Nazar Anatoliyovych Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of Law, Chernihiv Institute of Information, Business and Law, Yu. Bugay International University of Science and Technology, Corresponding Member of the Center for Ukrainian Studies, Institute of European Studies, Russian Academy of Sciences, Hound St., 37, Chernihiv

"LETTER FROM CHERNYHOV" V.M. KHYZHNYAKOV AS A SOURCE FROM THE HISTORY OF THE ZEMSKI LIBERAL MOVEMENT IN THE NORTH OF THE LEFT BANK OF UKRAINE (60 - 80th ХІХс.)

The article is devoted to the content analysis of a very important source on the history of the Zemstvo liberal movement in the north of the Left Bank of Ukraine (60-80s of the XIX century) - published in 1878. on the pages of the famous almanac "Word" letters of a famous member of the opposition aristocratic front of the region - Vasily Mikhailovich Khyzhnyakov (1842-1917). The author came to the conclusion that "Letters from Chernihiv" is a very important source on the history of the Zemstvo liberal movement in the north of the Left Bank of Ukraine. The obvious irreplaceability of the considered primary sources is that the author of these epistles was not only a bright representative of the studied current in the liberation movement in the Russian Empire of the second half of the XIX century, but also a direct witness and contemporary of political and ideological battles. 80s of the XIX century. The central theme of V. Khyzhnyakov's letters was the antagonistic confrontation of the Zemstvo Liberal Party of the North Left Bank with regional authorities, provincial bureaucracy and conservative nobility over the development and progress of the public education system, such as the Chernihiv Teachers' Seminary. In his letters, Vasily Mikhailovich very convincingly illustrated the main priorities of the supreme power of the Russian Empire in the field of education - comprehensive and large-scale control over all educational processes by institutions of regional administrations; fundamental removal of zemstvo institutions from any management of education; patronage of the clerical world regarding the procedures of the educational process; preventing the spread of ideas of humanism, education, scientific analysis and critical thinking among the contingent of students. Another important part of Vasyl Mykhailovych's letters was his personal testimony about the history of institutionalization, positioning and structuring of both the Zemstvo Liberal and Conservative parties of the Sivershchyna Regional Parliament, the Chernihiv Provincial Zemstvo Assembly. The activist confidently stated that both groups had clearly articulated political imperatives of their own activities, which were eloquently manifested in the course of fierce ideological battles vis-a-vis, in particular in the mass media space. Published testimonies of V. Khyzhnyakov categorically refute certain claims of modern science that the emergence of political parties is a phenomenon unique to the early twentieth century. In general, V. Khyzhnyakov's public epistolary vividly illustrates the ideological struggle of the opposition aristocratic front of Ukrainian Polissya with the authorized representatives of the supreme power of the Russian Empire.

Keywords: V. Khyzhnyakov, letters, Zemstvo Liberal Party, political and ideological struggle.

Постановка проблеми

Історія земського лібералізму на півночі Лівобережної України, зокрема на етапі 60-80рр.ХІХст. належить до маловідомих та малодосліджених проблем української історичної науки. Відтак, питання публічної репрезентації та вивчення історичних джерел з цієї тематики є вкрай актуальним завданням сучасної української історіографії, оскільки дозволяє сформувати комплекс дослідницького інструментарію, необхідного для вивчення вказаної течії у визвольному русі у Російській імперії другої половини ХІХст.

Яскравим прикладом у цьому можна вважати публічний епістолярій члена опозиційної аристократичної фронди північної України, відомого функціонера міського та місцевого самоврядування, міського голови Чернігова - Василя Михайловича Хижнякова(1842-1917). Відтак, метою статті є лаконічний контент - аналіз «Писем из Чернигова» В.Хижнякова, опублікованих на сторінках альманаху «Слово» у 1878р., але позбавлених належної уваги як сучасниками, так і нащадками знаного прогресивного діяча.

Виклад основного матеріалу

Центральною темою оприлюднених листів В.Хижнякова стала проблема жорсткого конфлікту земської ліберальної партії Північного Лівобережжя з регіональною владою, провінційною бюрократією та представниками консервативного нобілітету краю навколо питань розвитку і поступу системи народної освіти. Жертвою цього політичного та ідеологічного протистояння стала, наприклад, Чернігівська учительська семінарія. В.Хижняков наголошував, що консерватори послідовно проводили політику обмеження земської опіки над шкільною справою з тією метою, щоб земства якомога менше витрачали ресурсів на народну просвіту, оскільки у дворянства більший інтерес викликали заклади вищої та середньої освіти - університети, пансіони гімназії, тощо. По суті, земські реакціонери усіляко ігнорували широкі потреби початкової освіти серед селянства. Звідси у аристократії виникло і небажання фінансувати ці потреби, посилаючись на вимоги жорсткої економії земських бюджетів і виключно господарську функцію земських органів. Більше того, у власних мас-медіа, зокрема в «Черниговской газете», консерватори з методичною регулярністю систематично дискредитували прогресивні ініціативи земських лібералів у сфері початкової освіти, які були успішно реалізовані на практиці. В.Хижняков вказував, що ліберальних земців без жодних доказів та аргументів звинувачували у протиправній та антидержавній діяльності, оскільки завдяки їм земські інституції Сіверщини не асигнували фінанси Міністерству просвіти Російської імперії на освітні потреби, а самі відкривали цілу мережу учбових закладів, звісно, в очах верховної влади, для «популяризації» своєї політичної сили і відповідних опозиційних ідей, що суперечило урядовому курсу та офіційній ідеології - консерватизму. В.Хижняков у своїх «Письмах из Чернигова» розкрив зміст освітньої політики реакціонерів, яка була чітко викладена директором Чернігівської учительської семінарії - Л.Ждановичем в його авторських публікаціях. Ці дописи були розміщені на шпальтах вже згаданого проурядового ідеологічного рупору влади у регіоні - «Черниговской газеты», яка вкрай щедро субсидіювалась консервативною громадськістю. У цьому виданні Л.Жданович виклав свою концепцію «правильної» системи початкової освіти народу, яка зводилась до запобігання поширення ідей гуманізму, просвітництва, наукового аналізу та критичного мислення серед контингенту учнів та будь-якої ймовірності підриву авторитету представників клерикального світу. Галузевий чиновник вказував на неприпустимість викладання релігійних дисциплін світськими персонами і обов'язковості виконання релігійно-моральних норм вчителями та учнями. Л.Жданович пропонував матеріально винагороджувати учителів, які будуть системно виконувати ці рекомендації. Автор категорично наполягав на тому, що педагогічні працівники початкових народних шкіл повинні призначатися не земськими інститутами, а виключно повітовими і губернськими училищними радами, оскільки завдання громадських інституцій принципово відрізняються від завдань державних органів. ліберальний партія влада бюрократія

Що ж стосується особистого відношення Л.Ждановича до своїх службових обов'язків як директора семінарії, то В.Хижняков відзначав, що головним напрямком його діяльності було забезпечення свого емеритарного статусу, шляхом придбання прав державного службовця, на які він, як директор семінарії, що підпорядковувалась земським установам, не мав права претендувати. Імперське міністерство народної просвіти пообіцяло йому гідну пенсію державного службовця, але в обмін на те, що у Статут Чернігівської учительської семінарії будуть внесені спеціальні особливі поправки, які юридично забезпечать урядовий контроль над учбовим закладом. Коли Л.Жданович запропонував викладачам зміни до Статуту, наймані педагогічні працівники, не будучи місцевими за походженням, відмовилися від пропонованих пільг, оскільки запропоновані зміни зводило нанівець усі прогресивні ініціативи земських інститутів у сфері освіти.

На відміну від своїх підлеглих, директор не зміг відмовитись від привабливих та дуже «солодких» пропозицій влади і почав неухильно виконувати побажання міністерства. Після цього Чернігівська губернська земська управа пішла на сміливий крок і звільнила директора. Однак, Л.Жданович звернувся до свого профільного керівника - попечителя Київського учбового округу з проханням про свій захист. На великий подив губернського земства, учбовий округ визнав звільнення директора незаконним, хоча земська інституція мала повне юридичне право як призначати, так і звільняти службовця з посади. У результаті, директор учительської семінарії усіма засобами почав триматись за своє крісло. І якби не розгляд у губернських земських зборах питання про передачу семінарії Міністерству, то усе б залишилося у такому стані. Однак, в умовах вже публічного скандалу навколо Л.Ждановича, імперське відомство пішло на поступки і перевело «одіозного» директора семінарії на посаду губернського інспектора народних училищ[2,c.162-167].

Тривала «епопея» навколо Чернігівської учительської семінарії завершилась постановою Чернігівського губернського земського зібрання про закриття Чернігівської учительської семінарії влітку 1878р. Звісно, треба визнати, що така ухвала земських зборів свідчила про політичну зумовленість прийнятого рішення, оскільки ліберали мали вплив на депутатський корпус виборної установи. Очевидно, губернське земство не бажало нести відповідальність за нову освітню політику уряду, який централізував усі процеси в освіті і насаджував виключно урядове бачення змісту народної освіти.

З іншого боку, подібні рішення, на думку В.Хижнякова, свідчили і про певну слабкість позиції земської ліберальної партії українського Полісся. Зокрема, діяч вказував на те, що нестримне прагнення ліберальних земців до загального суспільного прогресу затьмарювало аналіз ними конкретної дійсності, у якій жило суспільство Російської імперії - вони не враховували проблему конкретних адресатів прогресивних ініціатив та ігнорували питання інтересів суб'єкта у конкретних реформаційних рішеннях та модерних трансформаціях. Неувага до відносно дрібної проблематики, часто-густо відсутність індивідуального підходу до вирішення питань населення, що породжувало ефект відсутності соціальної справедливості, при цілковито прогресивній лінії партії, породжувала диспропорцію між політичним ідеалом та його практичною реалізацією у деяких дуже чутливих сферах життєдіяльності суспільства. Крім цього, В.Хижняков зауважив, що опозиційній аристократичній фронді краю не вистачало фахівців у конкретних галузях земського господарства, експертного та виваженого розподілу депутатів по напрямкам діяльності та відсутності політичної єдності у принципових питаннях, зокрема національному - частина земців була «україноорієнтованою», частина космополітичною [2,с.172-173,177].

Іншим ключовим питанням публічного епістолярію В.Хижнякова стала історія політичного та ідеологічного структурування у земських інституціях північної України, зокрема - появи чіткої інституціоналізації та позиціювання ліберальної та консервативної партій у Чернігівському губернському земстві. На момент 1878-1879 рр. У згаданих земських губернських зборах відбулось розмежування депутатського корпусу на реакційну і демократичну частину. Безпосередній свідок і учасник партійних процесів у губернському земстві - Василь Михайлович вказував, що яскравою особливістю «протопарламенту» Північного Лівобережжя було принципове розмежування непримиренних опонентів - угрупувань консерваторів та лібералів. Видатний земський діяч наголошував, що ці групи являли собою ідеологічно цілісні партії, з чітко визначеними політичними імперативами, методологічно виробленими програмами діяльності, структурованою організацією тощо. За свідченнями В.Хижнякова, синдроми політизації у діяльності цих земських угрупувань з'явились вже у період другої каденції існування та функціонування земських інституцій Сіверщини[1 ,с.243-244].

З огляду на ці обставини, далеко не дивним сприймався факт появи у цих партійних угрупувань власних засобів масової інформації. Щоправда, це великою мірою стосувалося консервативної партії, яка мала більше фінансових можливостей, адже підтримувала верховну владу. Зокрема, В.Хижняков зазначав, що консерватори мали у своєму розпорядженні власне мас-медіа - «Черниговскую газету», яка була особливим додатком офіційного друкованого органу імперської влади «Черниговских губернских ведомостей»[2,с.160,162]. У світлі цього соратник Василь Михайлович наголошував, що фактична відсутність друкованих засобів інформації у лібералів, і наявність цього у консерваторів, дозволяла останнім використовувати мас-медіа у політичній боротьбі, оскільки орган консерваторів видавався на фінансові субсидії Чернігівського губернського предводителя дворянства, голови губернського земського зібрання і яскравого лідера реакціонерів - М.Неплюєва.

В.Хижняков з жалем констатував, що газета консерваторів працювала виключно на всебічну компроментацію і політичне знищення опонентів - представників ліберальних земців, причому реакціонери були нерозбірливими у засобах боротьби й у більшості випадків опускались до ведення особистої війни проти знакових представників опозиційної аристократичної фронди. Загальний тираж «Черниговской газеты» використовувався як політична агітація проти земських прогресистів - газету безкоштовно розповсюджували поштовою комунікацією по повітовим земським установам українського Полісся. Ці заходи, безумовно, вводили в оману населення регіону, і репрезентували земських лібералів у вигляді політичних егоїстів, що, без сумніву, провокувало ще більше ідеологічне протистояння лібералів і консерваторів у земських інституціях краю[3,c.178-180].

Висновки

Резюмуючи викладене можемо констатувати - лаконічний контент-аналіз «Писем из Чернигова» В.Хижнякова, оприлюднених на сторінках відомого альманаху «Слово» у 1878р. переконливо засвідчує, що листи відомого члена опозиційної аристократичної фронди є дуже важливим джерелом з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України. Очевидна незамінність розглянутих першоджерел полягає у тому, що автор цих епістол був не тільки яскравим репрезентантом досліджуваної течії у визвольному русі у Російській імперії другої половини ХІХст., а й безпосереднім свідком та сучасником політико-ідеологічних баталій, які розгорнулися на території північної України у 60-80рр.ХІХст.

Центральною темою листів В.Хижнякова стала антагоністична конфронтація земської ліберальної партії Північного Лівобережжя з регіональною владою, провінційною бюрократією та представниками консервативного нобілітету краю навколо питань розвитку і поступу системи народної освіти, наприклад долі Чернігівської учительської семінарії, яка стала жертвою цього політичного та ідеологічного протистояння. Василь Михайлович у своїх листах дуже переконливо проілюстрував головні пріоритети верховної влади Російської імперії у галузі просвіти - всебічний та широкомасштабний контроль за усіма процесами освіти установами регіональних адміністрацій; принципове усунення земських інституцій від бідь-якого управління сферою просвіти; патронат клерикального світу щодо процедур навчального процесу; запобігання поширення ідей гуманізму, просвітництва, наукового аналізу та критичного мислення серед контингенту учнів.

Іншою важливою частиною листів Василя Михайловича стали його персональні свідчення про історію інституціоналізації, позиціювання та структуризації як земської ліберальної, так і консервативних партій регіонального парламенту Сіверщини - Чернігівського губернського земського зібрання. Діяч впевнено заявляв, що обидва угрупування мали чітко артикульовані політичні імперативи власної діяльності, які красномовно проявилися у ході жорстких ідеологічних баталій візаві, зокрема у мас - медіа просторі. Опубліковані свідчення В.Хижнякова категорично спростовують певні твердження сучасної науки про те, що поява політичних партій - це явище притаманне виключно початку ХХст. У цілому, публічний епістолярій В.Хижнякова яскраво ілюструє ідеологічну боротьбу опозиційної аристократичної фронди українського Полісся з уповноваженими репрезентантами верховної влади Російської імперії.

Література

1. Хижняков В.М. Письма из Чернигова. О земских делах и деятелях. Письмо первое. Слово. 1878. № 10. С.243-253.

2. Хижняков В.М. Письма из Чернигова. О земских делах и деятелях. Письмо второе. Слово. 1878. № 11. С.160-169.

3. Хижняков В.М. Письма из Чернигова. О земских делах и деятелях. Письмо третье. Слово. 1878. № 12. С.171-180.

References

1. Hizhnjakov V.M. (1878) Pis'ma iz Chernigova. O zemskih delah i dejateljah. Pis'mo pervoe. [Letters from Chernigov. About zemstvo affairs and figures. First letter]. Slovo, 10, 243-253[In Russian].

2. Hizhnjakov V.M. (1878) Pis'ma iz Chernigova. O zemskih delah i dejateljah. Pis'mo vtoroe [Letters from Chernigov. About zemstvo affairs and figures. Letter two]. Slovo, 11, 160-169[In Russian].

3. Hizhnjakov V.M. (1878) Pis'ma iz Chernigova. O zemskih delah i dejateljah. Pis'mo tret'e[Letters from Chernigov. About zemstvo affairs and figures. Letter three]. Slovo, 12, 171-180[In Russian].

Размещено на Allbest.ru