Впровадження григоріанського календаря у літургійну практику православною церквою Польщі у 1924 р

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Впровадження григоріанського календаря у літургійну практику православною церквою Польщі у 1924 р

Олег Йосипович Павлишин

Вказано, що одним із пріоритетних питань у житті Православних церков після Першої світової війни стало календарне питання. Існувало усвідомлення необхідності узгодити діючий у них юліанський церковний календар із новим стилем, за яким жили їхні держави. Це було продиктоване як церковно -релігійними мотивами, так і міркуваннями політичного, економічного та культурно освітнього життя.

Проілюстовано, що запровадження григоріанського календаря у Православних церквах, зокрема на етнічних українських територіях, зустрічало спротив як серед духовенства, так і серед віруючих. Так, вказано, що Собор єпископів у Почаївській лаврі благословив збереження старого стилю на вимогу віруючих і водночас збереження нового стилю для тих із них, хто мусив його дотримуватися відповідно до службового становища чи інших обставин. Зазначено, що українське населення на теренах Польської держави вороже поставилося до календарної реформи, вбачаючи у ній замах на східний обряд. Також її засуджували пре- ставники українського національного політичного проводу як загрозу для національної самоідентифіцації українців Польщі та їх єдності зі співвітчизниками на Наддніпрянщині.

Ключові слова: календарна реформа, григоріанський календар, новий стиль, православні Церкви, Радянська Росія, Польська Республіка

Oleh Pavlyshyn

Introduction of the Gregorian calendar into liturgical practice by the Polish Orthodox Church in 1924

It is stated that one of the priority problems in the life of the Orthodox Churches after the First World War was the calendar issue. There was an awareness of the need to reconcile their current Julian church calendar with the new style in which their states lived. This was dictated by both church and religious motives and considerations of political, economic, cultural and educational life.

The proposals of the special commission on the reform and unification of the church calendar in the Orthodox and Catholic churches are highlighted. It is also noted that a number of churches, without waiting for the decision of this commission, with the support of civil authorities introduced the Gregorian calendar. It is stated and illustrated by concrete examples that the introduction of the Gregorian calendar in the life of the Orthodox world proved to be quite problematic, met with resistance both among the Orthodox Church authorities and among the faithful.

Special attention is paid to the development of the calendar issue in the Russian Orthodox Church and the Orthodox Church in the Republic of Poland, whose canonical jurisdiction included Ukrainian ethnic territories. Thus, it is stated that in 1924 the Council of Bishops in the Pochaiv

Lavra as part of the Polish state blessed the preservation of the old style in areas where believers demanded it, while maintaining the new style for those who had to follow it according to official position or other circumstances. It is noted that the Ukrainian population in these areas was hostile to the calendar reform, seeing it as an attempt on the Eastern rite. It also provoked opposition among the Ukrainian national political leadership, which saw this as a threat to the national self-identification of Ukrainians in Poland and their unity with their compatriots in the Dnieper region.

Keywords: calendar reform, Gregorian calendar, new style, Orthodox Churches, Soviet Russia, Republic of Poland

Геополітичні зміни на європейському континенті після Першої світової війни актуалізували протребу різного роду реформ у православних Церквах (літургія, канонічне право, церковна дисципліна і т. п). 10 травня 1923 р. за ініціативою Вселенського патріарха Мелетія IV Мелетій IV (Мелетій Метакса) - діяч Православної церкви, митрополит Афінський, Константинопольський і Вселенський патріарх. 1918 року Мелетій Метаксакіс займаючи митрополичий престіл в Атенах урочисто оголосив, що він незабаром реорганізує грець-ку Церкву на нових раціональних основах. В 1921 р. під час відвідин Сполучених Штатів Америки здивував усіх тим, що в цивільному одязі був частим гостем театрів та ресторанів. Після поразки греків від турків останні, згідно Лозанського миру, отримали Константино-поль. Мелетій як прихильник “Великої Греції” під тиском турецького уряду був змушений піти у відставку. 7 грудня 1923 р. Союз митрополитів Вселенської церкви обрав патріархом митрополита Халкідонського Григорія, який прийняв ім'я Григорія VII. Він однак на недовго пробув на престолі, бо 17 листопада 1924 р. помер. у Константинополі відбувся загальноправославний Конгрес, в якому взяли участь делегати від грецької, російської, румунської та сербської Церков. Від участі у конгресі відмовилися антіохійський, александрійський та єрусалимський партріархати. На підставі серйозного вивчення церковних та наукових сторін календарного питання конгрес ухвалив рішення, що для загальних потреб православних необхідно узгодити церковний календар зі запровадженим у їхніх державах новим стилем (н. с.), скасувавши різницю у 13 днів. День для об'єднання календарів було визначено 1 жовтня 1923 р. [6, c. 222-223; 18, с. 2]. Щоб не приймати григоріанський календар, який запровадив Папа Римський, було вирішено запровадити т. зв. новоюліанський календар Автором новоюліанського календаря був професор математики та небесної механіки Белградського університету Милутін Міланкович (1879-1956). На відміну від григоріанського календаря у ньому віднімалося не 3 доби у 400 років, а 7 - у 900. Такий календар давав роз-ходження з астрономічним часом в одну добу тільки за 43 500 років [25, c. 76-77].. Восени того ж року вживання в церковному житті н. с. благословив російський патріарх Тихон [1, c. 3].

Уважне ставлення православних ієрархів до календарного питання визначав також той факт, що тоді воно було актуальною міжнародною проблемою. Ряд відомих вчених, політиків, підприємців заходу висловились щодо непрактичності григоріанського календаря для фінансового та економічного життя. Представників цих сфер не влаштовувала нерівномірна довгота місяців, кварталів та півріч й кількість робочих днів у існуючому н. с. Ці нерівномірності ускладнювали нарахування платні, відсотків від прибутків податків. Певну проблему для розробки навчальних програм і канікул у освіті, планування театральних сезонів, річних графіків у торгівлі та перевезенні вантажів тощо становило узгодження дат рухомих свят, особливо Великодня [24, с. 442; 30, с. 221].

У 1922 р. при Лізі Націй було утворено спеціальну комісію, яка мала вирішити питання реформи та уніфікації календаря. До комісії було запрошено представників від Константинопольського патріарха, Римського папи, та єпископа Кентерберійського. Комісія розглянула ряд проєктів нового календаря. Найбільше прихильників здобув проєкт англійського вченого Котсворта. Він запропонував поділити рік на 13 місяців, які мали налічувати 28 днів, з одним доповняючим днем який був би днем Нового Року. Даний проєкт позитивно оцінили ряд видатних осіб, а також представники різних професій. Детально розглянути проєкт даного календаря доручив окремій комісії Папа Римський [7, с. 236-237; 15, с. 358; 10, с. 61].

Але поки комісія Ліги Націй вивчала питання уніфікації нового стилю, православними Церквами Фінляндії, Латвії та Литви за підтримки цивільної влади було впроваджено григоріанський календар [3, с. 2-3]. Однак, загалом впровадження григоріанського календаря у життя православного світу виявилось досить проблематичним. Зокрема, у Фінляндії рішення про впровадження н. с. було ухвалено на Сердобольському соборі 1921 р., який проходив під головуванням архієрея Серафима. Постанови даного Собору не затвердив Російський синод, яким керував патріарх Тихон. Згідно указу Російського синоду від 31 жовтня 1921 р. Серафим дозволив православному духовенству Фінляндії відбувати богослуження і за старим стилем (ст. с.), що викликало незадоволення місцевого церковного управління і державної влади. Вирішувати календарний конфлікт був змушений Константинопольський патріарх Мелетій, який відправив для цього спеціальну делегацію [29, с. 61]. Атенський синод під тиском уряду вирішив впровадити н. с. 10 (23) березня 1924 р. На цьому тлі у грецьких церковних колах розгорнулася бурхлива полеміка. Зокрема, проти нововведення виступили атонські ченці [6, с. 223-224].

Після довгих дебатів 1 (14) жовтня 1924 р. н. с. було впроваджено в Румунії [6, с. 223-224]. Відтак григоріанський календар були змушені використовувати українці Буковини [8, с. 5]. Однак значна частина місцевого населення не прийняла новації [6, с. 223-224]. При чому тоді мова йшла тільки про нерухомі свята. Рішення святкувати Великдень за новим стилем синод Румунської православної церкви прийняв 1929 р. Того ж року рішення про перехід на григоріанський календар прийняв югославський уряд, чому спротивились деякі сербські єпископи [11, с. 76-77]. Російський дослідник Семен Селешніков з цього приводу зауважив, що фактично рішення Константинопольського собору 1923 р. залишилися невиконаними. Румунія, Греція та Сербія запровадили у церковне життя не новоюліанський, а григоріанський календар [25, с. 77].

На території України григоріанський календар намагалась запровадити т. зв. Жива церква Жива церква - реформаторська течія (група) у Російській православній церкві в 20 -х рр. ХХ ст. Установчі збори, які відбулися у Москві 16 травня 1922 р. прийняли програму, яка передбачала перегляд і зміну, згідно вимог часу, всіх сторін церковного життя. Разом з групами “Союз церковного відродження” та “Союз громад древньо -апостольської церкви”, що її підтримували більшовики [31, s. 116]. 5 травня 1923 р. Собор обновленців постановив перейти на н. с. вже 12 червня того ж року [23, с. 627; 28, с. 19]. Після звільнення з-під арешту восени 1923 р. патріарх Тихон схвалив календарну реформу, прийняту за його відсутності [2, с. 491].

Однак через несприйняття нововведення більшістю віруючих 5 жовтня 1925 р. Собор дозволив збереження ст. с. згідно місцевих умов [28, с. 24]. Питання впровадження календаря вносило безлад в церковне життя Російської православної церкви. Незважаючи, що рішення про перехід на н. с. формально ухвалили обидві ворогуючі сторони церковної верхівки, населення не визнавало календарних нововведень. Особливу позицію в цьому питанні зайняли більшовицькі органи. Якщо у Москві вони не втручались у церковні дискусії з приводу календаря, то на місцях, а особливо в Україні, органи ГПУ примушували священників відправляти богослуження згідно н. с. Однак результати примусу були мізерні - за виключенням обновленців більшість священників відправляли літургію за ст. с.

Питання впровадження календаря Православною митрополією в Польщітворила т. зв. обновленську церкву зі спільним керівним органом - Вищим Церковним Управлінням. Сукупність програм цих груп передбачала модернізацію різних аспектів традиційного російського православя: укладу церковного життя, канонів, обрядності, догма-тики, соціальних концепцій та етичних поглядів. Одним з головних завдань обновленці вва-жали політичну переорієнтацію Російської православної церкви, та нормалізацію її відносин ^{радянською владою. Основні принципи Живої церкви підтримав Вселенський патріарх Мелетій. Вище Церковне Управління тимчасово зайняло домінуючі позиції в російському православ'ї, коли більшовики заарештували патріарха Тихона. У 1923 р. 2/3 православного населення Польщі належали до Волинської єпархії.} обговорювалось при митрополиті Георгію Георгій, в миру - Юрій Ярошевський (рік народження невідомий - 1923) - діяч Православної церкви, єпископ Мінський, митрополит Варшавський і всієї Польщі (1921-1923). 8 лютого 1923 р. він був застрелений у своїй резиденції колишнім ректором Холмської семінарії, директором Кременецької семінарії архімандритом Смарагдом (Павлом Латишен- ком), якого щойно було іменовано Слуцьким єпископом. у 1923 р. З цього приводу було ухвалено взяти до уваги рішення східних патріархів, і, головним чином, Вселенського патріарха. У лютому 1924 р. наступник Георгія, Діонисій Діонисій (Денис), в миру - Константин Валединський (1876-1960) - діяч Православної церкви. Адміністратор Холмської (1917-1923) та Кремінецької (1919-1934) єпархій. Митрополит Варшавський і Волинській і всієї Польщі (1923-1948 рр., з 1924 р. - автокефальної). у листі до Міністра віросповідань Польщі також зобумовив вирішення календарного питання у залежності від позиції Московської та Вселенської патріархій [17, с. 3]. Незабаром Міністерство віросповідань Польської Республіки повідомило митрополита Діонисія (відношення № 10090-1696) про впровадження нового стилю у Росії [17, с. 3]. У березні 1924 р. до Діонисія зі спеціальним листом звернувся Константинопольський партріарх Григорій VII Митрополит Халкідонський Григорій був обраний Константинопольським патріархом 7 грудня 1923 р.. У посланні, зокрема було вказано, що патріарх разом зі Священним синодом остаточно вирішили, що з 10 березня 1924 р. за ст. с. церковний календар, крім Пасхалії, повинен був відповідати новому стилю “введенному вже у всіх православних державах” [16, с. 1].

Собор єпископів Православної митрополії в Польщі 12 квітня 1924 р. постановив запровадити у церковний вжиток н. с. з неділі Всіх святих. Тобто, 9 червня за юліанським календарем мали вважати 22 червня, і у цей день відсвяткувати всіх угодникків Божих, пам'ять про яких приходилась між 9 та 22 червня. Було також встановлена черговість наступних свят червня. Про цю постанову синоду було вирішено довести до відома польського уряду на предмет розпорядків щодо публікації постанови та встановлення її громадянсько -державного значення [5, с. 3].

Впровадження у церковну практику поєднання двох календарних стилів серйозно ускладнило релігійне життя місцевих українців. Треба сказати, що українські парафії складали близько 70 % всіх православних парафій Польщі [22].

З цього приводу укладач Холмського календаря Микола Ваврисевич писав про велику плутанину, “яка зараз помічається в святкуванні празників мало не в кожному селі і хаті” [3, с. 2]. Віруючі не прийняли нововведення і відповіли на нього масовим опором - не приходили до церкви тоді, коли правилося за н. с. [26, с. УІ-УП; 27].

Зокрема 15 червня в Холмі відбулося багатолюдне віче, на якому присутні висунули вимоги до Діонисія “покинути паству і піти на покой” [4, с. 2]. В ряді місцевостей православні висловлювали протести проти втручання польської адміністрації до внутрішніх справ Церкви [21, с. 2-3]. Ряд листів з багатьма підписами людей, що протестували проти введення н. с. собором єпископів надійшли до редакції газети “Наше Життя”. Зокрема в протоколі парафіян Тарногродської православної парафії від 15 червня 1924 р., під яким підписалося 170 осіб говорилося: “Ми стверджуємо, що впровадження калєндаря нового стилю в нашій православній церкві в сучасну хвилю загрожує самому православію, а разом з тим і нашій національній справі. Виновного сеі зміни митрополита Діонісія пятнуємо ганьбою і соромом за його руйнування устоів нашоі православноі віри” [9, с. 4]. григоріанський календар польща етнічний

Негативно оцінили реформу й лідери національного руху. Українські депутати вищого законодавчого органу Польщі 12 червня 1924 р. у відкритому листі до Діонісія від 11 червня 1924 р., наголосивши на нелегітимності Собору єпископів, вимагали негайної відміни календарної постанови [13, с. 1-2].

Відмова православного населення Польщі визнати новий порядок свят змусили церковне керівництво шукати вихід з непростої ситуації. Наприкінці липня 1924 р. Православна митрополія прохала уряд Польської Республіки вказати представникам цивільної адміністрації на місцях не втручатись у розв'язання питання про впровадження н. с. у церковне життя, як внутрішю справу Церкви [1, с. 3]. 16 серпня 1924 р. Собор єпископів, який зібрався в Почаївській Успенській лаврі, благословив святкування за ст. с. “великих і місцево шанованих свят” у тих місцевостях, де цього домагалися віруючі, не відміняючи н. с. для тих хто святкував з обов'язку службового становища (урядовців, робітників, учнів, військових та ін.) та побуту, чи мав потребу узгоджувати своє релігійне життя з григоріанським календарем. Оголошуючи дане рішення митрополит Діонисій зауважив: “Собор Єпископів добачив у настрою православної пастви в Польщі, яка не може примиритися з введенням нового стилю в церковне вживання, - властиву православному народові міцну відданість віками встановленим формам церковного побуту, яка вимагає обережного й дбайливого відношення до неї, щоб уникнути ослаблення народу в самій вірі” [1, с. 3]. 16 серпня 1924 р. (ч. 5726) Міністерсво ісповідань та народної освіти Польщі розпорядилося, щоб цивільна влада на місцях не перешкоджала, коли цього побажає священник або віруючі, правити урочисту Службу Божу за ст. с. [1, с. 3-4]. Крім того, під натиском української інтелігенції Діонисій був змушений також зробити значні поступки в бік українізації релігійного життя Православної церкви Польщі [12, с. 98-99].

Ухвала Собору єпископів не вирішувала проблеми в цілому - в межах митрополії вже в іншій формі залишалися дві церковні практики: давня й нова [3, с. 3; 27, с. 66]. Відтак на початку 1930-х рр. Володимир Островський Островський Володимир (1891-1944) - український журналіст, педагог і громадський діяч. Родом з Холмщини, православного віросповідання. Був Редактор церковного часопису “Духовна Бесіда” та додатку “Церковні казання” (Варшава, 1924-1925 рр.). констатував, що митрополія й церковні ієрархи Православної церкви Польщі святкували за григоріанським календарем, а всі віруючі й нижче духовенство - за юліанським. Хоча, священники, в окремих випадках у церковній практиці вимушено використовували н. с. [14, с. 2-3].

Проблемним виявилось впровадження н. с. Церквою і у Радянській Росії. В результаті Вселенський патріархат поступово повідомив митрополита Діонісія, що Пасхалія на 1925 р., а згодом і на 1926 р. залишалася відповідною юліанському календарю [19, с. 3-4; 20, с. 2]. Надалі Константинопольський патріархат взяв календарному питанні паузу, очікуючи результати здійснення проєкту універсального календаря. Чому зрештою зашкодила Друга світова війна.

Впровадження григоріанського календаря в церковну практику Православної церкви Польщі у 1924 р. було здійснено під впливом цілого ряду чинників. Перехід ряду православних країн Європи в час і після Першої світової війни на новий стиль в державному житті робив цілком очевидним таку ж реформу у церковному житті. Тому Константинопольський патріархат на підставі узгодження з іншими православними ієрархами спонукав здійснити ці реформи православними Церквами держав Центрально -Східної Європи, у т. ч. й Православною церквою Польщі. В даному випадку в календарній реформі був зацікавлений польський уряд, що вбачав у цьому факті один з багатьох способів консолідації відродженої поліетнічної держави. Для новопоставленого митрополита Діонисія дана реформа мала сприяти налагодженню добрих стосунків з цивільною владою.

Треба відзначити також і соціальний контекст. Календарний дуалізм, що існував на територіях де компактно проживали православні віруючі, серйозно ускладнював модернізаційні процеси пов'язані з соціальною структуризацією української спільноти у Польщі.

Той факт, що ініціаторами календарної реформи виступила церковна верхівка засвідчив, що вона вже не вбачала у зміні літургійного календаря втрати релігійної ідентичності віруючих та окремішності церкви східного обряду. Ще одну важливу тенденцію засвідчила календарна справа у Польщі 1924 р. У дискусію яка досі традиційно відбувалась на рівні “цивільна влада - церковний клір - населення” вступає четвертий суб'єкт - національний політичний провід. У впровадженні нового стилю в церковне життя він вбачав певну загрозу для національної самоідентифіцації українців Польщі. З іншого боку, місцеві українські лідери побоювались, що календарна реформа зашкодить існуючій єдності українців Польщі з одноплемінниками Наддніпрянщини.

Загалом необхідно відзначити, що календарна реформа в Польській православній церкві була здійснена без достатньої пропагандивної підготовки, та без дотримання канонічних вимог. Тому православні віруючі, в більшості - українські селяни, сприйняли реформи негативно, вбачаючи у цій акції замах на їхні релігійні свята та східний обряд. Відтак закономірним був той факт, що не дивлячись на сприйняття григоріанського стилю церковною верхівкою, цей календар у міжвоєнний період не увійшов у вжиток ширших мас православних.

Література

1. Архипастирське послання Високопреосвященнійшого Діонисія, Митрополита Варшавського й Волинського і всієї Православної Церкви в Польщі, всечесному клирові й боголю- бивим мирянам про новий та старий стиль, з дня 8 вересня 1924 р. Духовна Бесіда. Варшава, 1924. 15 верес. Ч. 1.

2. Благословеніе Патріарха Тихона на введеніе новаго стиля въ церковную жизнь въ Советской Россіи. Воскресное Чтеніе. 1924. 14 сентяб. № 31.

3. [Ваврисевич М.]. Від укладчика. Холмський народний калєндар (справочник на ріжні випадки життя) на 1925рік. Склав і зредагував д-р Микола Ваврисевич. [Б. м., б. д.].

4. Велике протестаційне віче в Холмі. Наше Життя. 1924. 29 черв. Ч. 25.

5. Діяніе Собора Епископовъ Православной Митрополіи въ Польші, отъ 12 апреля 1924 года, въ столичномъ городі Варшаві. Впстникъ Православной Митрополіи въ Польшп. 1924. 11 мая (нов. ст.). № 12-15.

6. Дзедик П., о. Незєдинені Церкви поміж собою. Нива. 1930. Черв. Ч. 6.

7. Довкола реформи калєндаря. Нива. 1931. Черв. Ч. 6.

8. Зміна православного калєндара. Зоря. Чернівці, 1924. 3. Січ. Ч. 1 і 2.

9. З Холмщини, Підляша, Волині та Полісся. Наше Життя. Холм, 1924. 20 лип. Ч. 28.

10. Історія калєндаря. Календар для всіх на переступний 1936рік. Львів, 1935.

11. Калєндар. Нива. 1929. Лют. Ч. 2.

12. Липківський В, митрополит. Відродження церкви в Україні. 1917-1930. Торонто, 1959.

13. Лист до Митрополита. Від представників украінського православного населення - Українських Послів і Сенаторів в Польському Сойму й Сенаті Його Високопреосвященству Митрополиту Діонісію. Наше Життя. Холм, 1924. 29 черв. Ч. 25.

14. Островський В. “Спільні чи окремі свята?” (З приводу статті п. Simplis^, “Діло”, ч. 6.). Діло. 1932. 21 січня. Ч. 13.

15. Перед вирішенням реформи калєндаря. Нива. 1931. Верес. Ч. 9.

16. Письмо Его Святійшества Григорія VII, Патріарха Константинопольскаго, отъ 5 марта 1924 года за № 889 / 326, на имя Высокопреосвященнаго Митрополита Дионисія по вопросу о введеніи новаго календарнаго стиля въ церковный місяцеслов^ Григорій VII, Божіей милостію Архіепискоиь Константинополя - Новаго Рима и Вселенскій патрирхъ. Впстникъ Православной Митрополіи въ Польшп. Варшава, 1924. 11 мая (нов. ст.). № 12-15.

17. Письмо Собора Епископовъ Православной Митрополій въ Польше Его Святейшеству, святейшему Тихону, Патріарху Московскому и всея Россіи, отъ 16 августа 1924 года, о состо- яніи Православной Церкви въ Польше отъ возстановленія последней до настоящаго времени. Впстникъ Православной Митрополій въ Польшп. Варшава, 1924. 21 декаб. № 39-40.

18. Посланіе Его Святійшества Григорія VII, Патріарха Константинопольскаго, отъ 27 февраля 1924 года за № 756 / 403, къ Высокопреосвященнымъ Митрополитамъ и Архюпископамъ и Боголюбезнымъ Епископамъ по вопросу о введеніи новаго календарнаго стиля въ церковный месяцесловъ. Впстникъ Православной Митрополій въ Польшп. 1924. 11 мая (нов. ст.). № 12-15.

19. Посланіе СвятЄйшаго Вселенскаго Константинопольскаго Патріарха Константина IV на имя Высокопреосвященнаго Митрополита Діонисія, отъ 3 января 1925 г. за № 11, о празднованіи Пасхи въ 1925 году. Впстникъ Православной Митрополій въ Польшп. 1925. 15 апр. № 7.

20. Посланіе Святейшаго Вселенскаго Патріарха Василія III на имя Высокопреосвящен нійшаго Митрополита Діонисія, отъ 2 декабря 1925 г. за № 2837, о празднованіи Пасхи. Впстникъ Православной Митрополій въ Польшп. 1926. 15 марта. № 5.

21. Протести на місцях. Наше Життя. 1924. 29 черв. Ч. 25.

22. Річинський А. Сучасний стан церковно -релігійного життя української людності в Польщі. Доклад, виголошений на Українському православно -церковному зізді в Луцьку, 5-6 червня 1927 року. Варшава, 1927.

23. Русское православие: вехи истории / науч. ред. А. И. Клебанов. Москва: Политиздат, 1989.

24. Садовський В. Д., о. Церковний калєндар і його реформа. Нива. 1927. Груд. Ч. 12.

25. Селешников С. И. История календаря и хронология / под ред. П. Г. Куликовского. Москва, 1977.

26. Справа нового стилю в православних у Польщі. Приятель господаря: Ілюстрований господарський Калєндар на 1927 рік. Київ-Львів, 1927.

27. Табінський П. о., прот. Новіші реформи в православній Церкві. Луцьк-Ковель- Кремінець на Волині, [Б. д.].

28. Троицкій С. Что такое живая церковь. Варшава, 1928.

29. Финляндская церковь и спор по поводу нового стиля. Революция и Церковь. Москва, 1923. № 1-3.

30. Ю. Р-ій. К вопросу о реформі календаря. Воскресное Чтеніе. 1924. 14 (27) апр. № 14.

31. Lipinski W. Religia і kosciol w dziejach Ukrainy. Przemysl, 1999.

References

1. (1924). Arkhypastyrske poslannia Vysokopreosviashchenniishoho Dionysia, Mytropolyta Varshavskoho i Volynskoho i vsiiei Pravoslavnoi Tserkvy v Polshchi, vsechesnomu klyrovi i boholiubyvym myrianam pro novyi ta staryi styl, z dnia 8 veresnia 1924 r. [Archpastoral message of His Eminence Dionysius, Metropolitan of Warsaw, and Volyn and the whole Orthodox Church in Poland, to the venerable clergy and God-loving laity about the new and old style, dated September 8, 1924], Dukhovna besida, (1) (in Ukr.).

2. (1924). Blahoslovenie Patriarkha Tykhona na vvedenie novaho stylia v tserkovnuiu zhyzn v Sovietskoi Rossiy [Blessing of Patriarch Tikhon on the introduction of a new style in church life in Soviet Russia], Voskriesnoie Chtienie, (31) (in Ukr.).

3. Vavrysevych, M. (b. d.). Vid ukladchyka [From the compliter], Kholmskii narodnyi kaliendar (spravochnyk na rizhni vypadky zhyttia) na 1925 (in Ukr.).

4. (1924). Velyke protestaciine viche v Kholmi [Large protest chamber in Holm], Nashe Zhyttia, (25) (in Ukr.).

5. (1924). Dieianiie Sobora Yepiskopov Pravoslavnoi Mytropolii v Polshe, ot 12 aprielia 1924 goda, v stolichnom gorodie Varshavie [Action of the Council of Bishops of the Orthodox Metropolitanate in Poland, April 12, 1924, in the capital city of Warsaw], Viestnik Pravoslavnoi Mitropolii v Polshe, (12-15) (in Rus.).

6. Dzedyk, P., o. (1930). Nezjiedyneni Tserkvy pomizh soboiu [Ununited Churches among themselves], Nyva, (6) (in Ukr.).

7. (1931). Dovkola reformy kalendaria [Around the calendar reform], Nyva, (6) (in Ukr.).

8. (1924). Zmina pravoslavnoho kalendara [Changing the Orthodox calendar], Zoria, (1-2) (in Ukr.).

9. (1924). Z Kholmshchyny, Pidliasha, Volyni ta Polissia [From Kholmshchyna, Pidlyash, Volyn and Polissya], Nashe Zhyttia, (28) (in Ukr.).

10. (1935). Istoriia kalendaria [History of the calendar], Kalendar dlia vsikh na perestupnyi 1936 rik (in Ukr.).

11. (1929). Kaliendar [Calendar], Nyva, (2) (in Ukr.).

12. Lypkivskyi, V (1959). Vidrodzhennia tserkvy v Ukraini [Revival of the church in Ukraine]. 1917-1930, Toronto (in Ukr.).

13. (1924). Lyst do Mytropolyta. Vid predstavnykiv ukrainskoho pravoslavnoho naselennia - Ukrainskykh Posliv i Senatoriv v Polskomu Soimu i Senati Yoho Vysokopreosviashchenstvu Mytropolytu Dionisiiu [Letter to the Metropolitan. From the representatives of the Ukrainian Orthodox population - Ukrainian Ambassadors and Senators in the Polish Sejm and Senate to His Eminence Metropolitan Dionysius], Nashe Zhyttia, (25) (in Ukr.).

14. Ostrovskyi, V. (1932). “Spilni chy okremi sviata?” (Z pryvodu statti p. Simplis'a, “Dilo”, ch. 6) [“Common or separate holidays?” (Regarding Mr. Simplis's article, “Dilo”, part 6)], Dilo, (13) (in Ukr.).

15. (1931). Pered vyrishenniam reformy kaliendaria [Before deciding on calendar reform], Nyva, (9) (in Ukr.).

16. (1924). Pismo Yego Sviatieishestva Grigoriia VII, Patriarkha Konstantynopolskago, ot 5 marta 1924 goda za № 889 / 326, na imia Vysokoprieosviashchiennago Mitropolita Dionisiia po voprosu o vviedienii novago kaliendarnago stilia v tserkovnyi miesiatseslov. Grigorii VII, Bozhiiei milostiiu Arkhiepiskop Konstantinopolia - Novago Rima i Vsielienskii patriarkh [Letter of His Holiness Gregory VII, Patriarch of Constantinople, dated March 5, 1924, to № 889 / 326, addressed to His Eminence Metropolitan Dionysius on the introduktion of a new calendar style in the ecclesiastical lunar calendar. Gregory VII, by the grace of God Archibiscop of Constantinople - New Rome and Ecumenical Patriarch], Viestnik Pravoslavnoi Mitropolii v Polshe, (12-15) (in Rus.).

17. (1924). Pismo Sobora Yepiskopov Pravoslavnoi Mitropolii v Polshi Yego Sviatieishestvu, sviatieishemu Tikhonu, Patriarkhu Moskovskomu i vsieia Rossii, ot 16 avgusta 1924 goda, o sostoianii Pravoslavnoi Tserkvi v Polshe ot vozstanovlieniia posliedniei do nastoiashchego vriemieni [Letter of the Council of Bishops of the Orthodox Metropolitanate in Poland to His Holiness, His Holiness Tikhon, Patriarch of Moscow and All Russia, dated August 16, 1924, on the state of the Orthodox Church in Poland from the restoration of the latter to the present], Viestnik Pravoslavnoi Mitropolii v Polshe, (39-40) (in Rus.).

18. (1924). Poslaniie Yego Sviatieishestva Grigoriia VII, Patriarkha Konstantinopolskago, ot 27 fievralia 1924 goda za № 756 / 403, k Vysokopreosviashchennym Mytropolytam y Bogoliubeznym Yepiskopam po voprosu o vvedeniy novago kaliendarnago stilia v tserkovnyi miesiatseslov [Message of His Holiness Gregory VII, Patriarch of Constantinople, dated February 27, 1924, № 756 / 403, to His Eminence Metropolitans and Archibishops and God- loving Bishops on the introduction of a new ecclesiastical calendar], Viestnik Pravoslavnoi Mitropolii v Polshe, (12-15) (in Rus.).

19. (1925). Poslaniie Sviatieishago Vsielienskago Konstantinopolskago Patriarkha Konstantina IV na imia Vysokopreosviashchennago Mitropolita Dionisiia, ot 3 yanvaria 1925 g. za № 11, o prazdnovanii Paskhi v 1925 godu [Message of His Eminence Ecumenical Patriarch Constantine IV to His Eminence Metropolitan Dionysius, dated January 3, 1925 № 11, on the celebration of Easter in 1925], Viestnik Pravoslavnoi Mitropolii v Polshe, (7) (in Rus.).

20. (1926). Poslaniie Sviatieishago Vsielienskago Patriarkha Vasiliia III na imia Vysokopreosviashchennago Mitropolita Dionisiia, ot 2 diekabria 1925 g. za № 2837, o prazdnovanii Paskhi [Message of His Eminence Ecumenical Patriarch Basil III addressed to His Eminence Metropolitan Dionysius, dated December 2, 1925, № 2837, on the celebration of Easter], Viestnik Pravoslavnoi Mitropolii v Polshe, (5) (in Rus.).

21. (1924). Protesty na mistsiakh [Local protests], Nove Zhyttia, (25) (in Ukr.).

22. Richynskyi, A. (1927). Suchasnyi stan tserkovno -relihiinoho zhyttia ukrainskoi liudnosti v Polshchi. Doklad, vyholoshenyi na Ukrainskomu pravoslavno -tserkovnomu ziizdi v Lutsku 5-6 chervnia 1927 roku [The current state of church and religious life of the Ukrainian people in Poland. Report delivered at the Ukrainian Orthodox Church Congress in Lutsk, June 5-6, 1927], Varshava (in Ukr.).

23. (1989). Russkoie pravoslaviie: viekhi istorii [Russian Orthodoxy: milestones of history], Moskva (in Rus.).

24. Sadovskyi, V. D., o. (1927). Tserkovnyi kaliendar i yeho reforma [Church calendar and its reform], Nyva, (12) (in Ukr.).

25. Sielieshnikov, S. I. (1977). Istoriia kaliendaria i khronologiia [Calendar history and chronology], Moskva (in Rus.).

26. (1927). Sprava novoho styliu v pravoslavnykh u Polshchi [A matter of a new style for the Orthodox in Poland], Pryiatelhospodaria: Iliustrovanyi hospodarskyi Kaliendar na 1927 rik (in Ukr.).

27. Tabinskyi, P., o. (b. d.). Novishi reformy v pravoslavnii Tserkvi [Recent reforms in the Orthodox Church], Lutsk-Kovel-Kreminets na Volyni (in Ukr.).

28. Troickii, S. (1928). Chto takoie zhyvaia tserkov [What is a living church], Varshava (in Rus.).

29. (1923). Finliandskaia tserkov i spor po povodu novogo stilia [The Finnish Church and the controversy over the new style], Rievoliutsiia i Tserkov, (1-3) (in Rus.).

30. Yu. R-ii. (1924). К voprosu o rieformie kaliendaria [On the question of calendar reform], Voskriesnoie Chtieniie, (14) (in Rus.).

31. Lipinski, W. (1999). Religia і kosciol w dziejach Ukrainy [Religion and church in the history of Ukraine], Przemysl (in Pol.).

Размещено на Allbest.ru