Образ А. Лінкольна в колективній пам’яті суспільства США в роки Другої світової війни

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Образ А. Лінкольна в колективній пам'яті суспільства США в роки Другої світової війни

Артем Кошелєв,

доктор філософії (історія),

м. Київ, Україна

Анотація

Стаття присвячена одному з елементів формування і адаптації історичної пам'яті американського суспільства в критичний момент історії їхньої держави. Дослідження сфокусоване на сприйнятті та трансформації образу А. Лінкольна у суспільній свідомості напередодні і в розпал найбільшого світового конфлікту. Зокрема продемонстровано, як в різних сферах американської культури та політики використовувалось ім'я А Лінкольна для пошуку моральної точки опори і ціннісного обґрунтування необхідності воювати.

Методологічною основою статті став принцип історизму; використано системний підхід, проблемно-хронологічний та описовий методи.

В теоретичній основі дослідження лежить концепт «культурної пам'яті» суспільства, який є одним з елементів більш широкого явища «колективної пам'яті». Застосування цього теоретичного інструментарію надало можливість охопити розвиток духовної сфери американського соціуму та визначити його ціннісні орієнтири в історичній динаміці.

Висновки. Враховуючи, що фактично кожне суспільство світу у той чи інший спосіб використовує імена історичних особистостей для формування власної колективної пам'яті, такий ракурс розгляду проблематики актуалізує її і для сучасної української держави. Також обґрунтовано тезу про залежність сформованих образів окремих історичних постатей від соціокультурного, політичного та економічного контексту. Це твердження доведено на прикладі сприйняття американцями пам'яті шістнадцятого президента США А. Лінкольна в різні історичні періоди розвитку.

Ключові слова: історична пам'ять, культурна пам'ять, колективна пам'ять, США, А. Лінкольн, Друга Світова війна.

Вступ

Постановка проблеми. В лютому 2022 року Українська держава зіштовхнулася з найбільшою з часів Другої світової війни збройною агресією Російської Федерації.

Війна з могутнім ворогом потребує не лише військових, економічних та фінансових ресурсів, але й моральних сил нації, яка, незважаючи на страшні втрати, готова продовжувати боротьбу.

Пошук духовної точки опори, зокрема, лежить в площині цінностей, які підтримують в суспільстві волю до супротиву, незважаючи на страждання. Серед іншого, цінності втілюються в образах, які суспільство формує, спираючись на свій історичний досвід.

Елементом цих образів є окремі історичні постаті, які стають своєрідним уособленням цінностей, близьких соціокультурній реальності, в якій проживає суспільство.

Тож дослідження досвіду інших культур у формуванні історичної пам'яті має як важливе пізнавальне, так і практичне значення. В цьому контексті вивчення особливостей формування колективної пам'яті США і реалізації політики історичної пам'яті в критичний момент їхньої історії відкриває для нас цікавий досвід і механізми, які можна застосовувати в сучасних українських реаліях.

Фокус дослідження зосереджений на формуванні колективної пам'яті американського суспільства в роки Другої Світової війни на прикладі використання образу А. Лінкольна.

А. Лінкольн став невід'ємною частиною суспільною свідомості американців. Його життя є предметом незліченної кількості книг, підручників, біографічних творів, художніх і документальних фільмів. Політики різних поглядів цитують його, тим самим актуалізуючи його діяльність, а його ім'я фігурує в публічному просторі багатьох міст США впродовж десятиліть.

У деякому сенсі Авраам Лінкольн є неминучим для американців [7, с. 3]. Через це для нас є особливо цікавим простежити як формувався образ цього президента в роки Другої світової війни і як різні епізоди його діяльності переосмислювались в залежності від історичного періоду.

Аналіз досліджень та публікацій. Варто згадати велику кількість досліджень, присвячених сприйняттю громадянами США шістнадцятого президента А. Лінкольна. Постать цього діяча стала невід'ємною частиною історичної пам'яті американців і впродовж більш, ніж 150 років після смерті, в країні постійно відбувалось залучення його імені в актуальні суспільно-політичні та соціокультурні процеси.

На прикладі цього блоку історіографії можна ретельніше дослідити механізми формування образу історичної постаті в країні та взаємозв'язок цього процесу із змінами аксіологічних орієнтирів громадян.

Серед праць, присвячених цій проблематиці, можна згадати статті Д. Голдфілда «Образ А. Лінкольна в американських підручниках» («Lincoln's Image in the American Schoolbook») [3], Дж. Дінка «Соціальні і культурні конструювання А. Лінкольна в американських фільмах і телебаченні» («The Social and Cultural Construction of Abraham Lincoln in U.S. Movies and on U.S. TV») [2], К. Томпсон «В пошуках американської мрії: пам'ятники А. Лінкольну в роки Великої депресії» («Looking for the American Dream: Lincoln Statues in the Great Depression») [11], Б. Шварца «Пам'ять як культурна система: Авраам Лінкольн в роки Другої світової війни» («Memory as a Cultural System: Abraham Lincoln in World War II») [9], велике дослідженні М. Рейнхарта «Авраам Лінкольн на екрані: художні і документальні зображення в кіно і на телебаченні» («Abraham Lincoln on Screen: Fictional and Documentary Portrayals on Film and Television») [7], Р. Шварца «Авраам Лінкольн в постгероїчну еру» («Abraham Linkoln in a post-heroic era») [10] і багато інших. Ці дослідження присвячені різним аспектам формування і підкріпленню образу А. Лінкольна у колективній свідомості американців.

Незважаючи на різні об'єкти дослідження, предмет залишається незмінним. Усі автори відзначають важливу роль в історичній пам'яті американців особистості шістнадцятого президента і розглядають різні способи формування його образу у колективній свідомості.

Мета даного дослідження полягає у визначенні шляхів формування колективної пам'яті американського суспільства в роки Другої світової війни шляхом використання образу А. Лінкольна. Відповідно до мети визначені завдання: 1) простежити окремі приклади використання імені А. Лінкольна у популярній культурі напередодні та під час Другої Світової війни; 2) визначити рівень популярності постаті А. Лінкольна у колективному сприйнятті американського суспільства; 3) з'ясувати місце особистості А. Лінкольна в офіційній державній політиці США в роки Другої світової війни.

політик пам'ять американський лінкольн

Виклад основного матеріалу

Майже одночасно із розгортанням економічної кризи кінця 1920-х - початку 1930-х рр. на історичному обрії США з'являється ще одна трагедія. Прихід до влади у Німеччині А. Гітлера і нацистської партії та їхні регулярні акти агресії в Європі ставили на порядок денний публічної дискусії в Америці питання про необхідність втручання у справи Старого світу. Звична політика ізоляціонізму та антимілітаристські настрої, які панували в американському суспільстві у міжвоєнний період формували внутрішній конфлікт у середовищі американської політичної та культурної еліти. І навіть в такій, здавалося б абсолютно унікальній соціоісторичній реальності, американці шукали натхнення в імені свого шістнадцятого президента.

У 1938 році, в рік відкритої агресії Німеччини в Європі і ліквідації Чехо-Словаччини, відомий американський драматург Р. Шервуд створює свою одну з найвідоміших театральних п'єс - «Абе Лінкольн в Іллінойсі». На перший погляд прямого зв'язку між цими різними подіями зв'язку не існує. Однак, за твердженням критиків [6], Р. Шервуд у цій п'єсі відобразив екзистенціальний конфлікт тогочасного американського суспільства, порівнюючи його із часами А. Лінкольна. Одразу варто зазначити, що підтвердженням суспільної значимості і культурної цінності цього твору для американців стала шалена популярність цієї п'єси та нагорода Р. Шервуда Пулітцерівською премією «За найкращу драму» у 1939 р. Критики називали її однією з найбільш зворушливих п'єс в історії Америки та «найкращим проявом пропаганди, яка потрапляла в театр» [1, с. 22].

Р. Шервуд вважав моральним обов'язком США зупинити А. Гітлера в його прагненні встановити контроль над Європою. Незважаючи на те, що автор п'єси був переконаним антимілітаристом і зневажав саму ідею війни (очевидно це пов'язано із його драматичним досвідом в часи Першої світової війни), він хотів віднайти баланс між пацифізмом і відчуттям необхідності зупинити нацистський режим у Європі. Сам Р. Шервуд говорив відомому американському письменнику А. Маклішу, що остаточною метою написання цієї п'єси є переконання, що існують речі, за які, у підсумку, демократія буде боротися [1, с. 22]. Цей твір був не просто творчим поривом автора. Він свідомо створювався під впливом складних політичних і суспільних процесів, які розвивалися в американському суспільстві напередодні Другої світової війни.

Звернувшись до біографії А. Лінкольна, який, як і мільйони американців, був людиною миру, автор п'єси підняв дилему вибору шістнадцятого президента: проведення політики замирення або початок війни у країні. У п'єсі змальовується внутрішня драма шістнадцятого президента стосовно того, яку позицію зайняти щодо поширення рабства. Чи повинен він зберігати мовчання і дозволити цьому ганебному явищу пустити метастази по всій Америці? Або потрібно твердо протистояти цьому, збільшуючи шанси громадянської війни - ідеї, яку А. Лінкольна ненавидів так само, як і рабство [6]?

Простежуючи звивистий шлях відомого президента від позиції нейтралітету до визнання необхідності вжити рішучих заходів щодо протидії поширенню рабства, Р. Шервуд прирівняв дилему Америки 1850-х років до тієї, з якою вона зіткнулася наприкінці 1930-х - паралель, яка була абсолютно зрозуміла для глядачів п'єси [6]. Канадський актор Р. Мессі, який зіграв головну роль А. Лінкольна на сцені, говорячи про актуальність даного твору, зазначав: «Якщо ви заміните слово «рабство» словом «диктатура» в рукописі Шервуда, п'єса стає дуже хвилюючою для нашого часу» [1]. Очевидно, що не лише автор драми та актори, які в ній грали, розуміли аналогію, але й глядачі. І вибір біографії, яку Р. Шервуд поклав в основу свого твору, також не був випадковим. Популярність особистості А. Лінкольна в суспільстві, особливо впродовж 1930-х років, дала привід її використати для демонстрації своєї громадянської позиції. Враховуючи позитивні відгуки критиків, можна припустити, що ідея, закладена в основу п'єси, знайшла відгук у серцях багатьох людей. Вона стала однією з цеглинок у побудові в суспільній свідомості думки, що Америка не може залишатись осторонь від загальносвітових проблем. І формувалась ця думка, зокрема, і навколо імені А. Лінкольна, довіра та повага до діяльності якого серед американців була на високому рівні. Його образ як рішучого і морального лідера, який врятував націю у найскладніший епізод її історії, постав на порядок денний суспільної дискусії на рівні з образом «простої людини», яка самостійно спромоглась змінити своє життя на краще.

Можна стверджувати, що в американській культурі авторитет далеко не кожного президента користується привілеєм бути використаним політиками, громадськими діячами або діячами культури і мистецтва. Очевидно, що для цього у суспільній свідомості повинен бути сформований неймовірно сильний образ «людини-праведника», який буде користуватися повагою і довірою у різних груп населення. Але, водночас, використання образу цієї особистості часто супроводжується подальшою сакралізацією і спрощенням.

Цікавою особливістю видається те, що в американському суспільстві використання образу А. Лінкольна здійснювалось «добровільно», як елемент соціальної потреби у пошуку необхідної для себе точки опори. Митці, політики, письменники і художники використовували пам'ять про свого великого президента, шукаючи натхнення або обґрунтування своїх дій, за власним бажанням і відчуттями. Очевидно, що це відбувалось через повагу та історичну вдячність до діяльності А. Лінкольна, яка формувалась впродовж декількох десятиліть після його смерті.

У США, на відміну від тоталітарного СРСР, не було централізованого формування образів історичних особистостей. Політики, громадські діячі, вчені, письменники чи продюсери фільмів використовували ім'я шістнадцятого президента Америки не тому, що це вимагалось органами влади або офіційною ідеологією.

Можна припустити, що це здійснювалось через щире бажання задіяти ім'я людини, образ якої у суспільстві користувався безумовною повагою та авторитетом. Використання біографії А. Лінкольна в пошуках певного морального орієнтиру впродовж Другої світової війни стали ще одним підтвердженням цьому.

На початок 1940-х років майже третина усіх жителів Америки (приблизно 44 млн) були народжені наприкінці ХІХ століття і зростали під впливом ще живої пам'яті їхніх батьків та вчителів про А. Лінкольна [9, с. 912]. Вони сформували у свідомості молодого покоління особливий образ цього президента як мученика, рятівника нації, морального авторитета і гідного громадянина своєї держави. Відповідно, як ми зазначали вище, це покоління не лише ідеалізувала особистість шістнадцятого президента, але й почала використовувати його ім'я в актуальних для себе проблемах і викликах. А. Лінкольн став для них символом гідності і захисником прав людини. Період Другої світової війни ще більше актуалізував використання його імені. Це можна прослідкувати у збільшенні згадок про нього у публічному просторі і популярній культурі американців цього періоду.

Наприклад, впродовж 1940 - 1944 років в одній з найбільш популярних американських газет «Нью-Йорк Таймс» було надруковано 215 статей про А. Лінкольна. Для порівняння, впродовж 1990 - 1994 років про нього було написано 36 статей (що, безумовно, також є проявом суспільної зацікавленості до цієї особистості навіть наприкінці ХХ століття). Цікаво, що з 1915 по 1919 роки в цій же газеті Лінкольну було присвячено 164 статті. Виявляється, що згадок про нього впродовж Другої світової війни було навіть більше, ніж під час Першої. Одним з пояснень цьому є величезний сплеск популярності його особистості, чи, скоріше, його образу, в складні роки Великої Депресії [9, с. 913]. Причому символічна сила образу шістнадцятого президента діяла не лише на півночі, але й на півдні країни. Можливо, це було дещо в менш ритуалізованому вигляді, але жителі Півдня проживали в тому ж культурному просторі, що й інша частина держави. Вони дивились одні й ті ж фільми, слухали однакові радіопередачі, а їхні діти вивчали історію за тими ж підручниками (у 1940-х роках з'явилось нове покоління шкільних підручників (наприклад, підручник Дж. Холада Латана «Історія американського народу» («The History of the American people») від 1941 р.). Основний образ А. Лінкольна-простолюдина, який зберіг єдність нації, в 1940-х рр. продовжує розповсюджуватись. Однак Південний погляд на громадянську війну акцентував увагу на тому, що боротьба була в основному за права держави, а не людей, а період Реконструкції був помилковим експериментом, який приніс Півдню страждання. І хоча позитивний погляд на діяльність А. Лінкольна зберігався, у згаданому підручнику Дж. Латана Прокламація звільнення рабів оцінюється як суто військова акція і будь-яке моральне підґрунтя цього рішення зникало. Існує думка, що такий погляд відповідав національному консенсусу доби расової сегрегації [3]). У підсумку, згідно з опитуванням Національного центру з дослідження суспільної думки (NORC - National opinion research center) проведеними у липні 1945 року, А. Лінкольн був названий одним з двох або трьох найвизначніших президентів США 60-ма відсотками білого населення Півночі і 44-ма відсотками білого населення Півдня. Останні називали його ім'я приблизно так само часто, як і Дж. Вашингтона (44 і 43 % відповідно) [9, c. 913].

Популярність А. Лінкольна в роки Другої світової війни навряд можна пояснити її схожістю із подіями Громадянської війни середини ХІХ століття, під час якої він був президентом країни. Набагато більше аналогій існує із Першою світовою, яка за своїми масштабами і формою більше нагадувала Другу [9, c. 913]. Тим не менш, саме шістнадцятий президент США став точкою моральної опори, на яку орієнтувалися американці впродовж складних років світового протистояння, а дух Громадянської війни для них був ближчим, ніж те, що відбулось трохи більше, ніж 20 років тому. Такий стан речей можна пояснити, переглянувши певні цифри.

За даними дослідження, проведеними інститутом Геллапа у 1939 році, 68 % американців вважали, що участь США у Першій світовій війні було помилкою [5], а В. Вільсона, який керував країною в цей час, назвали найвеличнішим президентом в історії США лише 8 % американців [9, c. 913]. Очевидно, що напередодні Другої світової війни суспільство не відчувало пієтету до подій двадцятирічної давнини. Можливо, з часом відбувається переосмислення свого минулого і значення деяких подій наступні покоління вже оцінюють зовсім інакше.

Так, у 1999 р. за дослідженням інституту Геллапа вже 76 % американців назвали Першу світову війну однією з найважливіших подій у своїй історії. Ця цифра навіть більше, ніж за Війну за незалежність (75 %) і Громадянську війну (70 %) [5]. Але напередодні 1940-х років американці так не вважали. І їхнє звернення до особистості А. Лінкольна в цей час будується навколо іншої аналогії: на перший план виходить проблема моральності та духовного обґрунтування, яке суспільство віднайшло у подіях сторічної давнини.

У колективній свідомості було сформовано постулат, що демократичні цінності, за які американці боролися впродовж Другої світової війни, були здобуті не під час Першої світової війни, а під час Громадянської середини ХІХ століття. Пам'ять саме про цю війну містила в собі приклади моральних чеснот, таких як терпіння великих втрат, моральних цілей, таких як боротьба за права людини та єдність нації, і моральних авторитетів, таких як А. Лінкольн. Це одна з відповідей на те, чому саме Громадянська, а не Перша світова війна стала орієнтиром для американців в першій половині 1940-х років. І чому образ А. Лінкольна, а не В. Вільсона легітимізував, орієнтував, надихав і консолідував американське суспільство впродовж Другої світової війни. Обґрунтовувати непопулярні рішення, спрямовувати людей на довготривалі страждання, пояснювати цілі війни і надихати людей брати участь у смертельних боях - це надважливі елементи мобілізації суспільства. Недостатньо проголосити війну, підготувати армію та перевести економіку на військові рейки. У суспільстві повинно існувати моральне підґрунтя, яке б мотивувало кожного громадянина грати свою роль перед обличчям страждань. І в процесі цієї мобілізації держава, засоби масової інформації, культурні діячі, система освіти та інші інституції починають підтримувати суспільні цінності, відшуковувати у минулому і адаптувати у сучасність образи, які б пояснювали цілі війні та підтримували їхнє досягнення [9, с. 914].

Для Білого дому принциповим завданням було донести мету війни, в яку американське суспільство повинне було вступити. Президент Ф. Д. Рузвельт та його оточення намагалися пояснити свої дії прямим зверненням до минулого і використовували для цього близький для кожного громадянина образ авторитетного А. Лінкольна. Очевидно, що було б не правильно абсолютизувати використання імені шістнадцятого президента Америки в процесі мобілізації суспільного духу американців. Це був один з елементів складного і комплексного процесу, який відбувався в культурному і політичному житті країни. Однак широке використання пам'яті про цього президента у публічному просторі впродовж війни дає нам привід стверджувати про його важливе, чи, навіть, надважливе значення для духовного буття американців.

У червні 1942 року наказом президента Ф. Д. Рузвельта було створено Офіс з інформування про події війни («United states Office of War information (OWI)») [8]. Це був урядовий орган влади, який займався інформаційно-пропагандистською роботою впродовж усього світового протистояння як всередині країни, так і закордоном. Використовуючи засоби масової інформації, він повинен був налагоджувати комунікацію між фронтом і суспільством.

Відтак, фактично одразу після свого створення, Офіс почав розповсюджувати плакати, на якому зображений профіль А. Лінкольна із його цитатою з Геттизбурзької промови [4]: «це народний уряд, створений народом і для народу, ніколи не піде в небуття» («that government of the people, by the people, for the people, shall not perish from the earth» [12, c.110-112]). Цей плакат промовляв до глядачів, що демократія - це саме та мета, за яку вони боряться і несуть страждання, а обличчя шістнадцятого президента було використано, очевидно, як символ цієї мети. Окремо для візуалізації демократії карикатуристами і художниками експлуатувалося явище рабства, що також відносить нас до часів життєдіяльності шістнадцятого президента. Питання рабства є центральним для існування Америки, адже воно є втіленням того негативного сенсу, який надає свободі і рівності позитивне навантаження. Газети часів війни є підтвердженням цьому. У карикатурі «Лінкольн і життєвий простір» («Lincoln on Lebensraum») зображена відома статуя президента, у підніжжя якої стоїть маленький А. Гітлер з мечами в руках. Карикатура порівнює вимоги Гітлера щодо територіальних поступок в Європі з вимогами американських рабовласників щодо розповсюдження рабства в США. Відтак, Друга світова війна змальовувалась нібито як логічне продовження Громадянської війни. І цей мотив постійно використовувався впродовж всесвітнього протистояння [9, с.914]. В газетах з'являлися постери з зображенням А. Лінкольна, який стоїть позаду президента Ф. Д. Рузвельта і, тримаючи на його плечі руку, промовляє: «Перед тобою стоїть більша задача, ніж переді мною. Рабство повинно бути знищене на всій планеті». На інших плакатах, розповсюджених Офісом з інформування про події війни, шістнадцятий президент США зображений поряд з цитатою зі своєї відомої промови перед Діловим домом у 1858 році: «Цей світ не може бути одночасно наполовину рабським і наполовину вільним» [10, c.70].

Висновки

Наведено лише декілька прикладів, які засвідчують широке використання в культурному просторі американців пам'яті про свого великого президента впродовж Другої світової війни. І звернення до його імені, як ми побачили, було не випадковим. Паралелі із подіями Громадянської війни використовувались офіційними державними органами влади для того, щоб зачепити американців за фундаментальні елементи їхнього життя в цій країні: цінності демократії, свободи і рівності, право кожного на щастя і благополуччя. Звертаючись до спогадів про найскладніший епізод своєї історії, американцям нібито нагадували, що їхні досягнення того часу відтепер стоять під загрозою. І вони не просто зобов'язані за них воювати, адже цього вимагає держава, а це є, у деякому сенсі, потребою їхнього виживання.

Звісно, ми не можемо простежити як саме поява зазначених плакатів із зображенням і цитатами Лінкольна, або театральних п'єс, пісень чи кінострічок про нього, безпосередньо впливали на думки і дії кожного американця. Але той факт, що держава і суспільство доволі часто зверталися до його імені впродовж війни, все ж може свідчити про існування важливого позитивного ефекту на погляди і моральних дух громадян. Для людей ці звернення до минулого були зрозумілими, вони відчували духовну і ціннісну близькість з тим, про що вони читали в газетах або слухали по радіо. І згадки про шістнадцятого президента лише підкріплювали це розуміння.

Звернення до минулого, особливо в критичні моменти своєї історії, є однією з національних особливостей американського буття. І, на відміну від держав Старого світу, в США це є елементом постійного пошуку національної ідентичності і, в певному сенсі, обґрунтування вищості свого шляху. За словами французького історика П. Нора це стало своєрідною одержимістю, «але одержимістю надзвичайно гнучкою й еластичною» [13, c. 204]. Різні епізоди американської історії, починаючи від війни за Незалежність і закінчуючи Першою світовою війною «інкорпоруються в національну реальність, майже миттєво спричиняючи перегляд перспективи всього американського минулого, нову версію його абсолютно нового характеру. Американська історія більш чутлива за будь-яку іншу до актуальної «злободенності» [13, с. 204]. Цим можна пояснити регулярні адаптації образу А. Лінкольна під різні виклики, з якими зіштовхується американське суспільство впродовж своєї історії, зокрема в роки Другої світової війни. Суспільство, з одного боку, нібито «перебудовує» своє минуле і «спрямовує» його у конкретний момент сучасності. А, з іншого боку, воно зберігає фундаментальні елементи свого буття в процесі цієї «перебудови».

Список використаних джерел та літератури

1. Altschuler B. Acting presidents: 100 years of plays about the presidency / B. Altschuler. - New York: Palgrave Macmillan, 2016. - 206 р.

2. Dean J. The Social and Cultural Construction of Abraham Lincoln in U.S. Movies and on U.S. TV [Electronic Resource] / J. Dean. // American Studies Journal. - № 53. - 2009. - Mode to Access: http: //surl .li/dvwnt.

3. Golfield D. Lincoln's Image in the American Schoolbook [Electronic Resource] / D. Golfield. // American Studies Journal. - № 53 - 2009. - Mode to Access: http://surl.li/dvwnz.

4. Linkoln A. Address at the Dedication of the National Cemetery at Gettysburg, Pennsylvania [Gettysburg Address] [Electronic Resource] / Linkoln. - 1863. - Mode to Access: http://surl.li/dvwoc.

5. Newport F. The Most Important Events of the Century From the Viewpoint of the People [Electronic

Resource] / F. Newport, D. Moore, L. Saad // Gallup.com. - 2017. - Mode to Access: http: //surl .li/dvwoe.

6. Olson L. Abe Lincoln and World War II [Electronic Resource] / L. Olson. - lynneolson.com - 2013. - Mode to Access: http://surl.li/dvwof.

7. Reinhart M. Abraham Lincoln on screen: fictional and documentary portrayals on film and television / M. S. Reinhart. - Jefferson: McFarland & Company, 2012. - 251 p.

8. Roosevelt F. Executive Order 9182 Establishing the Office of War Information [Electronic Resource] / F. D. Roosevelt // The American Presidency Project. - 1942. - Mode to Access: http://surl.li/dvwoi.

9. Schwartz B. Memory as a Cultural System: Abraham Lincoln in World War II [Electronic Resource] / B. Schwartz. // American Sociological Review. - 1996. - №61. - P. 908-927. - Mode to Access: http: //surl .li/dvwom.

10.Schwartz B. Abraham Lincoln in the Post-Heroic Era. History and Memory in Late Twentieth-Century America / B. Schwartz. - Chicago: University of Chicago Press, 2014. - 410 p.

11. Thompson K. Looking for the American Dream: Lincoln Statues in the Great Depression [Electronic Resource] / К. Thompson // Civil Discourse. - 2015. - Mode to Access: http://surl.li/dvwos

12. Гончаренко Е. «Іноді лише кілька слів мають надзвичайну силу»: переклад та аналіз Геттізбурської промови Авраама Лінкольна / Е. Гончаренко. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2016. - №2 4. - С. 110-112.

13. Нора П. Теперішнє, нація, пам'ять / Пер. з фр. А. Рєпи. - К.: «КЛІО», 2014. - 272 с.

References

1. Altschuler, B. (2016). Acting presidents: 100 years ofplays about the presidency. New York: Palgrave Macmillan. [In English].

2. Dean, J. (2009). The Social and Cultural Construction of Abraham Lincoln in U.S. Movies and on U.S. TV. American Studies Journal, 53. http://surl.li/dvwnt. [In English].

3. Golfield, D. (2009). Lincoln's Image in the American Schoolbook. American Studies Journal, 53. http://surl.li/dvwnz. [In English].

4. Lincoln, A. (1863, November 19). Address at the Dedication of the National Cemetery at Gettysburg, Pennsylvania [Gettysburg Address]. The American Presidency Project. http://surl.li/dvwoc. [In English].

5. Newport, F. & Moore, D. W. & Saad, L. (2017, June 8). The Most Important Events of the Century From the Viewpoint of the People. Gallup.com. http://surl.li/dvwoe. [In English].

6. Olson, L. (2013, February 13). Abe Lincoln and World War II. lynneolson.com.

http://surl.li/dvwof. [In English].

7. Reinhart, M. S. (2012). Abraham Lincoln on screen: fictional and documentary portrayals on film and television. Jefferson: McFarland & Company.

8. Roosevelt, F. D. (1942, June 13). Executive Order 9182 Establishing the Office of War Information. The American Presidency Project. http://surl.li/dvwoi. [In English].

9. Schwartz, B. (1996). Memory as a Cultural System: Abraham Lincoln in World War II. American Sociological Review, 61 (5), 908-927. http://surl.li/dvwom. [In English].

10.Schwartz, B. (2014). Abraham Lincoln in the Post-Heroic Era. History and Memory in Late Twentieth-Century America. University of Chicago Press. [In English].

11. Thompson, K. (2015, February 10). Looking for the American Dream: Lincoln Statues in the Great Depression. Civil Discourse. http://surl.li/dvwos. [In English].

12. Honcharenko, E. (2016). «Sometimes just a few words have great power»: translation and analysis of Abraham Lincoln's Gettysburg Address. International Humanitarian University Herald, 24 (2), 110112. [In Ukrainian].

13. Nora, P. (2014). The present, nation, memory. (A. Ryepa, Trans.). Kyiv: «KLIO». [In Ukrainian].

Abstract

The image of a. lincoln in the collective memory of the us society during world war ii

Artem Kosheliev, Ph. D. (History), Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

The article is devoted to one of the elements of the formation and adaptation of the historical memory of American society at a critical moment in their state's history. The study is focused on the perception and transformation of the image of A. Lincoln in the public consciousness on the eve and in the midst of the largest world conflict. In particular, it is demonstrated how the A. Lincoln's name was used in various spheres of American culture and politics to find a moral point of support and a value justification for the need to fight.

The methodological basis of the article was the principle of historicism, systematic approach, problem-chronological method and descriptive method.

The study's theoretical basis is the concept of «cultural memory» of society, which is one of the elements of the broader phenomenon of «collective memory». The application of this theoretical toolkit provided an opportunity to cover the development of American society's spiritual sphere and determine its value orientations in historical dynamics.

Considering that virtually every society in the world, in one way or another, uses the names of historical figures to form its collective memory, this angle of consideration of the issue makes it relevant for the modern Ukrainian state as well.

Conclusions. The study shows that the socio-political, economic, and cultural contexts that have been established in the country in certain historical periods, directly affect the formation of society's cultural memory. In democracies with deep-rooted market economies, such as the United States, the collective perception of the past is decentralized, and the state plays a minimal role in the process. The thesis about the dependence of the formed images of separate historical figures on the socio-cultural, political, and economic context is also substantiated. This statement is proved by the example of Americans' perception of the memory of the sixteenth President of the United States A. Lincoln in different historical periods of its development.

Key words: historical memory, cultural memory, collective memory, USA, A. Lincoln, World War II.

Размещено на Allbest.ru