Вивчення історії професійних спілок Галичини ХІХ - початку ХХ століття. Другий етап історіографічного огляду досліджень доктора історичних наук Береста І.Р.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Українська академія друкарства

Кафедра інформаційної, бібліотечної та архівної справи

Босак О.І., к.і.н., доцент

м. Львів

Анотація

В умовах розвитку України на демократичних засадах очевидним є зростання наукового інтересу до національної історії, переосмислення багатьох історичних фактів, зокрема, часу й умов виникнення на українських землях перших професійних спілок - організацій, покликаних захищати соціальні, економічні та інші інтереси працівників найманої праці, усвідомлення значення профспілкового руху загалом.

Важливість та проблематичність різнобічного дослідження історії створення, формування й розвитку професійних організацій і профспілкового руху, зокрема в Україні, пов'язана з низкою чинників.

Передусім це стосується реального стану вивчення проблематики, оскільки більшість з наявних джерел створена чужими мовами, зберігається в закордонних архівах, бібліотеках, відсутня в електронному вигляді, відтак опрацювання таких документів зумовило певну складність їх дослідження.

По-друге, тематика профспілкового руху України є багатогранною та різноплановою. Чимало її аспектів потребують ґрунтовного переосмислення, зваженого й неупередженого новітнього трактування. У вітчизняній історіографії досі майже немає наукових праць за період ХІХ - початку ХХ ст., які б визначали місце і роль професійних організацій у процесі формування чи відродження громадянського суспільства, особливостей взаємовідносин міжнаціональних чи різноконфесійних професійних об'єднань та ін.

На даний момент дослідження історії професійних спілок України ХІХ - першої чверті ХХ ст. вийшло на яскраво новий рівень. Завдячувати цьому потрібно доктору історичних наук Бересту Ігорю Романовичу. У своєму нарисі ми вирішили показати шлях цього історика від здавалось би невеликої статті до докторської дисертації.

Ще кілька років тому наші уявлення про появу профспілкового руху в Україні зводилися до Революції 1905 р. і її впливу на робітничий рух. Як виявилося, український профспілковий рух появився ще 1817 р. у Львові і поширився практично на всю Австрійську, а згодом Австро-Угорську імперію.

Ключові слова: профспілка, дослідження, Берест І.Р., історія, Східна Галичина.

Abstract

Studying the history of the trade unions of Halichina in the 19th - early 20th centuries. The second stage of historiographical review of research of doctor of historical sciences Berest I.

Bosak O.I. PhD (History), Associate Professor of the Departament of Information, Library and Book Affairs at Ukrainian Academy of Printing, Lviv

For the first time at the theoretical level in the national historical science systematically and conceptually studied the essence of professional organizations, as well as their social role, peculiarities of functioning and development in the conditions of the existence of a polyethnic society, the distinctive features and specific features of the internal activity are singled out, new scientifically grounded results are obtained.

Based on the analysis of the preconditions for the emergence and development of trade unions and the trade union movement, it can be argued that from the time of its occurrence, the trade unions became an integral part of the social structure and public factor of influence on market relations and in the process of development of society were perfected as public institutions. They evolved and changed along with the gradual development of society.

In general, in the process of evolution, trade unions moved from small semiclosed associations of corporate type to open, numerical, voluntary organizations, which gradually expanded their role, mission and significance in society. In the process of development, they moved from protecting the interests of hired workers directly at the workplace (wage increases, improvement of working conditions, limitation of the duration of the working day, etc.) to a wider range of activities (participation in production management, the establishment of a system of vocational education, leisure, health, treatment, rest, etc.).

At the end of the ХІХ and early ХХ centuries the role and social mission of many trade unions was no longer confined to being mediators between workers and employers in the labor market. At the same time there is an association of local professional societies, the formation of general-sector organizations. The initiator in December 1893 at his congress was the Social Democratic Workers' Party of Austria, which campaigned for the creation of class professional unions. This idea was supported by the Galician Social Democrats. The fascination with new ideas and slogans contributed to the dynamic growth of the number of trade union members and even the strengthening of the professional movement in Galicia. The culmination was a new wave of strike speeches and protests from 1905-1907.

Research of the history of trade unions of Ukraine of the XIX - first quarter of the XX century. at the moment it has reached a bright new level. Thanks to Igor Berest, Doctor of Historical Sciences. In our essay, we decided to show the path of this historian from a seemingly small article to a doctoral dissertation.

A few years ago, our ideas about the emergence of the trade union movement in Ukraine were reduced to the Revolution of 1905 and its impact on the labor movement. As it turned out, the Ukrainian trade union movement appeared in 1817 in Lviv and spread to almost the entire Austrian and later the Austro-Hungarian Empire.

Keywords: trade union, research, Berest I, history, Eastern Galicia

Постановка проблеми

Актуальність теми дослідження, насамперед, полягає у надзвичайній важливості профспілкового руху як невід'ємної складової соціально-економічного розвитку будь якої цивілізованої країни світу. Досліджувана проблема має цінне наукове значення, оскільки дає змогу розкрити одне з найважливіших питань - історичного досвіду діяльності профспілкових організацій Східної Галичини, зокрема до питань, які ще донедавна були майже не дослідженими.

Ми поділили шлях дослідницької роботи Береста І.Р. на три частини і зараз маємо змогу розглянути другий етап - 2015-2017 рр.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У зв'язку з тим, що дане дослідження є історіографічним, то основний матеріал дослідження практично висвітлюється в працях Береста І.Р. та нашій роботі присвяченій першому етапу [1].

Метою даної статті є комплексне дослідження праць доктора історичних наук, професора Береста Ігоря Романовича щодо проблем появи, розвитку та діяльності профспілкових організацій.

Виклад основного матеріалу

Ще донедавна питання дослідження історії виникнення та розвитку професійних спілок на території Східної Галичини в ХІХ - початку ХХ ст. стояло досить гостро. Сучасна українська історіографія не могла похвалитися жодною монографією, ба навіть науковою статтею. І цю прогалину виправив львівський історик Берест Ігор. Другий етап досліджуваної нами проблеми розпочинається з 2015 р.

У журналі «Кваліологія книги» з'явилася розвідка «Профспілки Східної Галичини на переломі ХІХ-ХХ століть. Культурно-освітній аспект дослідження» [2, с.134-138]. Тут автор розглядає культурні, політичні, релігійні та інші передумови зародження та розвитку найдавніших робітничих організацій, які за мету свого існування ставили проблему соціального захисту робітництва, що стало основою формування перших професійних спілок на українських землях. Також Берест І.Р. зосередив акцент на культурно- освітньому аспекті професійних спілок в системі захисту економічних інтересів робітників Галичини ХІХ - початку ХХ ст., надав оцінку проблемам політизації профспілок та їх культурним впливам. Автор наголосив, що 60-80 рр. ХУШ ст. стали початком радикальних реформ у соціальній сфері австрійської монархії. Імператриця Марія-Тереза та її наступник імператор Йосиф ІІ надали значного поштовху в економіці та сприяли політичній й культурно-освітній розбудові краю. Це і надало значного поштовху до розвитку професійних спілок [2, С. 134-135].

В підсумку, прийшов до висновків, що на початок ХХ ст., у порівнянні з польським, австрійським, єврейським робітничим рухом, організаційний розвиток та діяльність українського робітництва була значно слабшою. У процесі утворення і актиній діяльності українські профспілкові товариства не мали підтримки від державних установ, а лише на хвилі національного піднесення та самоусвідомлення пробували довести і обґрунтувати самобутність української історії та національної культури [2, с.138].

Важливою подією 2015 року для Ігоря Береста стала публікація одноосібної монографії «Перша світова війна на землях Східної Галичини і Західної Волині: люди, факти, події» [3]. Ця книга згодом стала основою для дослідження історії профспілок в роки Першої світової війни.

Після цієї публікації, Берест І.Р. зосереджує свою увагу на середовищі львівських друкарів. У журналі «Наукові записки» дослідник опублікував статтю «Передумови та середовище виникнення робітничих кас взаємної допомоги серед львівських друкарів» [4]. Автор за мету поставив на основі об'єктивного, комплексного аналізу дослідити становище робітників Львова, проаналізувати передумови та середовище зародження кас взаємної допомоги ХІХ ст. І відразу ми бачимо наукове відкриття унікального історичного факту про те, що перші професійні організації на українських землях з'явилися у 1817 році в середовищі львівських друкарів, а саме в друкарні Піллера [4, с.287]. У статті детально описано процес творення першої професійної спілки. Автор зазначає, що наприкінці ХУШ ст. для усіх друкарських підприємств Галичини характерною була значна концентрація робочої сили, фізична інтенсивність, трудомісткість робіт, тривалість праці. Робітники працювали в антисанітарних й шкідливих умовах, що побутували у цехах внаслідок випаровування фарб, лаків, клею та інших хімічних речовин, свинцевих ливарних флюсів тощо. Не існувало елементарної вентиляції цехів та приміщень. А великою проблемою суспільства стало те, що робітники друкарень, літографій, поліграфічних ливарних цехів, які на виробництві отримували травми - ставали інвалідами чи непрацездатними, опинялися на узбіччі суспільства, без елементарних засобів існування та соціальної підтримки. Безправний стан робітників «узаконювала» відсутність фабрично-заводського законодавства в Австрійській монархії, яке хоча б у загальних рисах регламентувало правові відносини чи виробничі взаємини робітника та працедавця [4, с.291].

Саме в таких умовах і зародилося перше професійне об'єднання. І. Берест на основі архівних документів, з'ясував, що восени 1817 р. найманим управителем друкарні Піллерів працював німець Єжи Леонард Руль (Jerzy Leonard Ruhl). І з нагоди своїх іменин - 6 листопада 1817 р. - він запропонував документально узаконити практикований тоді спосіб збору добровільних внесків для потреб, хворих, скалічених та родин померлих колег і зробити його постійним [4, с.291]. При цьому управитель наголосив на потребі створення серед робітників друкарні незалежного товариства та каси при ньому. Так і появилась перша професійна спілка, як каса взаємної допомоги.

Одразу після цієї публікації появилась вже більш ґрунтовна стаття «Зародження, розвиток та діяльність першої профспілки друкарів Східної Галичини в 1817-1848 рр.» [5]. Берест І.Р. зауважив, що профспілкова газета львівських поліграфістів «Czcionka» («Буква») 19 червня 1873 р. зазначала: «Львівське стоваришування друкарів у 1817 р. «bylo ednem z pierwszych w Galicji a nawet w calej monarchji» («було одним з перших не тільки в Галичині, а навіть в цілій (Австрійській) монархії») [5, с.37]. Також автор підкреслив, що створення робітничого стоваришування друкарів та каси взаємної допомоги при ньому у Львові в 1817 р. не було у нікого запозичено. Їх створило саме робітництво у процесі практичного пошуку, опинившись в складних соціальних та економічних умовах праці та побуту.

Далі Берест І. аналізує діяльність організації, приводить імена керівників, розписує принцип роботи каси взаємодопомоги. Буквально покроково описує значення як друкарні так і професійної спілки при ньому. Загалом, така ситуація тривала до 1848 р. Цей рік приніс революційні зміни в життя багатьох народів Європи і в тому числі українцям, що перебували у складі Австрії. Перш за все, це революційні події, відомі під назвою «весна народів», падіння кріпосного права, демократизація та реформи. Автор наголосив, що революційні події «весни народів» дали потужний поштовх на зародження національних рухів. Тому закономірно, що в Галичині активно гуртував польський, а також український профспілковий рух [5, с.42].

На цьому дослідження профспілки друкарів не завершилося. У Віснику книжкової палати І. Берест публікує статтю «Розвиток та діяльність загальноміського професійного товаришування взаємодопомоги друкарів Львова в 1856-1867 роках» [6].

Тут йдеться про вже готову профспілкову організацію, зі своїм статутом, керівниками та взаємодопомогою. Автор наголосив, що стоваришування взаємодопомоги друкарів Львова об'єднало під своєю опікою робітників найбільших друкарень Львова, а саме: державної, Піллера, Віняжа, Оссолінських, Поремби і Ставропігії [6, с.36].

Загалом же Берест І.Р. зауважив, що перші професійні спілки друкарів створювали як незалежні колективні організації самозахисту у формі робітничих товариств та кас взаємодопомоги, тому закономірно, що в основу їхньої діяльності було покладено робітничу солідарність, взаємну підтримку та допомогу. Практичну роботу насамперед спрямовували на матеріальну допомогу колегам у разі отримання травми чи втрати працездатності, а у випадку смерті, товариство виділяло кошти на поховання, утримання вдів та сиріт. профспілковий соціальний економічний україна берест

Завершує цикл дослідження про професійні спілки друкарів, розвідка присвячена профспілковій пресі [7]. Мета статті полягала в дослідженні значення профспілкової періодики, аналізу її ролі в робітничому русі в другій половині ХІХ ст. на основі об'єктивного, комплексного аналізу.

І.Р. Берест зазначив, що профспілкова преса галицьких друкарів бере початок зі Львова. Однією з надзвичайних подій у цьому місті, пов'язаних з діяльністю загальноміського Стоваришування друкарів, стало заснування власного часопису «Czcюnka» («Буква») та «Przewodmk dla spraw drukarsko- litograficznych» («Провідник для справ друкарсько-літографічних»).

Газета «Czcюnka» мала чотири сторінки невеликого формату, що нагадує розмір звичайного учнівського зошита. Спочатку виходила вона двічі на місяць (1 і 15 числа), а від 13 номера - щотижнево. Газету друкували польською мовою в різних друкарнях міста. На сторінках часопису порушувалися актуальні питання буденного життя стоваришувань друкарів Львова, Австро-Угорської імперії та інших країн, а також висвітлювалися різні події власної історії, освіти й культури. Навколо себе часопис гуртував робітництво. [7, с. 18-19].

Дослідивши цей часопис Ігор Берест зазначив, що впродовж усього часу існування часопису його видавнича рубрикація не змінювалася. Газета охоплювала історичні й фахові тексти, присвячені суспільним і професійним питанням, мала кілька постійних рубрик («Кореспонденції», «Хроніка друкарського світу» «Звіти з діяльності товариств», «Професійні Вісті», «Різноманітності», «Від Редакції»). Уміщена була також дрібна поточна інформація, друкувалися вірші, некрологи й спогади про померлих колег [7, с.19].

Перший номер «Przewodmkа» вийшов 15 січня 1889 р. в друкарні Піллера також у Львові. Видавцем часопису став Сигизмунд Голуб, а відповідальним редактором - Юліан Обірек. За планом газета виходила 1 і 15 числа кожного місяця. Кожен номер містив 8 сторінок тексту. Зрештою через фінансову нестабільність ця періодика перестала виходити.

І.Р. Берест зазначив, що «Czcюnka» та «Przewodmk» - друковані видання профспілки львівських поліграфістів - бачимо серед перших періодичних органів в історії професійного спілчанського руху. Вони були найважливішими й довіреними інформаційними джерелами про стан справ у товаристві та події у світі, розвивали соціальну свідомість читачів та й самі розвивалися й удосконалювалися. Саме «Przewodnik» став першою ілюстрованою газетою Львова з-поміж інших видань [7, с.20].

Окрім профспілки друкарів, як виявив Берест І.Р., діяли і інші товариства, які собі за мету ставили допомогу власним учасникам. Нове дослідження було присвячене товариству приватних службовців [8]. За своїм соціальним статусом наймані службовці перебували між власником та убогим селянством, у багатьох випадках діяльності вони схилялися на бік селянства як робочої сили, від результатів роботи якої залежав рівень життя управителів, економів та ін. Але ця категорія службових осіб, як і робітники, також була майже незахищеною. А ще певним поштовхом до створення товариств взаємодопомоги Галичини стало й те, що унаслідок революційних подій 1848 р. значно погіршились умови праці та помітно скоротилася трудова зайнятість службових працівників. Окрім очевидного емоційно-культурного піднесення у державі, що відбувалося під впливом ліквідації панщини, відбулося закриття низки виробничих закладів, установ, господарських підприємств. Значна кількість приватних службовців втратила свої посади, і відтак чи не єдине джерело родинного доходу [8, с.71].

І, зрештою, після кількох невдалих спроб, 26 червня 1848 р. було опубліковано звернення до усіх приватних службовців Галичини про необхідність створення загального Товариства взаємодопомоги. Засновники організації бачили в ньому взаємодопомогове товариство приватних службовців, яке б гуртувало усіх зацікавлених осіб на засадах спільного корегування їх організованої теоретично-практичної діяльності. Крім цього, особлива місія полягала в організації соціального захисту не тільки найманих службових працівників, а й опіки над вдовами, дітьми-сиротами, хворими колегами, інвалідами, а також у наданні матеріальної допомоги ветеранам праці й фінансової підтримки у різних непередбачених випадках їхнього існування [8, с.72].

Також Берест І, підкреслив, що в організації було впроваджено різні типи членства - звичайне, дорадницьке, почесне. Бюджет складався з внесків, відрахувань із заробітної плати працюючих у сільському господарстві, лісівництві, різних підприємствах, а також пожертв. Деякі заможні люди вбачали для себе за честь стати почесними членами товариства, його донорами. І зрештою, заснування у Львові 1848 р. посеред буремних революційних подій «Товариства приватних службовців» Галичини («Towarzystwo Urzdnikцw prywatnych») стало виявом згуртування різних категорій приватних службовців задля матеріального і морального самозахисту, надання при потребі грошової допомоги особам, які втратили працездатність чи опинилися в скрутній ситуації, а також виділення матеріальної підтримки и допомоги ветеранам, хворим, вдовам, дітям-сиротам, постраждалим від непередбаченого лиха особам тощо [8, с.73].

Товариству взаємної допомоги приватних службовців Галичини присвячено ще одне дослідження опубліковане в журналі «Схід» [9]. І.Р. Берест проаналізував його діяльність у 1867 році, звернувши увагу на те, що метою заснування «Товариства взаємної допомоги приватних службовців» Галичини стало згуртування різних категорій приватних службовців в одне товариство з метою організації матеріального й морального самозахисту. Основна діяльність «Товариства взаємної допомоги приватних службовців» полягала у вивченні потреб своїх членів і наданні грошової допомоги особам, які втратили працездатність чи опинилися в скрутній ситуації, а також виділення матеріальної підтримки й допомоги ветеранам, хворим, удовам, дітям-сиротам, постраждалим від непередбаченого лиха особам тощо. Своєю діяльністю це та інші подібні товариства профспілкового характеру сприяли поступовій консолідації службовців у їхній боротьбі за свої економічні та соціальні права й становленню їхньої громадянської та правової свідомості [9, с.32].

Заслуговує також уваги наукова стаття «Діяльність товариства «Взаїмна поміч українського вчительства» в роки Першої світової війни» [10]. Історик зазначив, що українська інтелігенція в умовах чужоземної окупації наприкінці XIX ст. не лише усвідомлювала своє важке становище, але й пропагувала різні шляхи виходу з нього. Українські політики висували перед владою досить радикальний комплекс національних вимог та напрямів ведення урядової внутрішньої політики, спрямованих на розв'язання гострих питань, пов'язаних з покращенням економічного, культурно-освітнього, політично-правового становища українського населення Австрії. У таких складних умовах довелося функціонувати профспілковому товариству «Взаїмна поміч українського вчительства». Ця професійна спілка належить до групи національних професійних організацій. Вона виникла під впливом національних ідей з числа членів багатьох міжнаціональних професійних об'єднань Галичини, про які мова детальніше йшла вище [10, с.27].

Дослідивши це товариство, Берест І.Р. звернув увагу, що основну увагу члени товариства зосередили на суто профспілкових заходах: піклування про захист своїх членів та організації для них допомоги. Було підготовлено та відправлено Крайовій шкільній раді, Крайовому виділові та Міністерству освіти звернення з наступними пропозиціями:

1) призначити з державних фондів кошти на виплату постійної воєнної дорожньої допомоги на рівні не менше 25% вчительської зарплатні, починаючи з 1 січня 1915 р.;

2) виділити з державних фондів кошти на виплату безвідсоткових зворотних позик, призначених на відбудову домашніх вчительських господарств;

3) призначити дотацію на помешкання тим вчителям, котрі під час війни втратили своє житло [10, с.28].

Товариство успішно розвивалося, проте листопадовий зрив, буремні події у Львові та в Галичині, перехід влади в руки ЗУНР, а далі українсько-польська війна змінили заплановане і відсунули вирішення питання на пізніший час.

Висновки

На другому етапі дослідження праць Береста І.Р., ми прийшли до висновку, що розпочалась нова ера у дослідженні профспілкового руху. Появилась нова інформація, зокрема було досліджено абсолютно нові, досі не відомі архівні джерела. Також виявилося, що окрім друкарів, професійні спілки були і у службовців, і у вчителів. Тому ми продовжимо історіографічний нарис і надалі.

Література

1. Босак О. Значення, роль та розвиток професійних спілок Східної Галичини ХІХ - початку ХХ століття. Перший етап історіографічного огляду досліджень доктора історичних наук Береста І.Р. Вісник науки та освіти. №3(3). 2022. С.195-205.

2. Берест І.Р. Профспілки Східної Галичини на переломі ХІХ-ХХ століть. Культурно-освітній аспект дослідження. Кваліологія книги. №2 (28). 2015. С. 134-138.

3. Берест І.Р. Перша світова війна на землях Східної Галичини і Західної Волині: люди, факти, події. Львів: вид-во УАД, 2015. 324 с.

4. Берест І.Р. Передумови та середовище виникнення робітничих кас взаємної допомоги серед львівських друкарів. Наукові записки. №2 (55). 2017. С.287-293.

5. Берест І. Зародження, розвиток та діяльність першої профспілки друкарів Східної Галичини в 1817-1848 рр. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2017. Вип. 2. Ч. 1. С.37-43.

6. Берест І. Розвиток та діяльність загальноміського професійного Стоваришування взаємодопомоги друкарів Львова в 1856-1867 роках. Вісник книжкової палати. №10. 2017. С. 36-40.

7. Берест І.Р. Аналіз львівської профспілкової преси поліграфістів на прикладі часописів «Czcionka» і «Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych». Грані. Том 20. №11. 2017. С.17-21.

8. Берест І. «Товариство приватних службовців» Г аличини: передумови та історія створення організації. Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму. №4. 2017. С.68-74.

9. Берест І. Розвиток та діяльність "Товариства взаємної допомоги приватних службовців" Галичини в 1867 році. СХІД. №5 (151). Вересень-жовтень 2017. C. 29-33.

10. Берест І.Р. Діяльність товариства «Взаїмна поміч українського вчительства» в роки Першої світової війни. Воєнно-історичний вісник: Збірник наукових праць Національного університету оборони України. К: ЦП «Компринт», 2017. Вип.2 (24). С.27-32.

References

1. Bosak, O. (2022). Znachennia, rol ta rozvytok profesnnykh spdok SkhMnoi Halychyny ХІХ-pochatku ХХ stoHttia. Pershyi etap іstorіohrafіchnoho ohliadu dosHdzhen doktora Utorychnykh nauk Beresta LR. [The significance, role and development of the trade unions of Eastern Galicia in the XIX - early ХХ centuries. The first stage of historiographical review of research of doctor of historical sciences Berest I] Vlsnyk nauky ta osvUy, 3, 195-205 [in Ukrainian].

2. Berest, I. (2015). Profspilky Skhidnoi Halychyny na perelomi XIX-XX stolit. Kulturno-osvitnii aspekt doslidzhennia [Origin, development and activities first trade unions on earth Ukraine]. Kvaliolohiia knyhy, 2, 134-138 [in Ukrainian].

3. Berest, I. (2015). Persha svitova viina na zemliakh Skhidnoi Halychyny i Zakhidnoi Volyni: liudy, podii, fakty [The First World War on the lands of Eastern Galicia and Western Volyn: people, events, facts]. Lviv: UAD. [in Ukrainian].

4. Berest, I. (2017). Peredumovy ta seredovyshche vynyknennia robitnychykh kas vzaiemnoi dopomohy sered lvivskykh drukariv [The background and the environment of the appearance of workers' mutual assistance bases among Lviv printers]. Naukovizapysky, 2, 287-293 [in Ukrainian].

5. Berest, I. (2017). Zarodzhennia, rozvytok ta diialnist pershoi profspilky drukariv Skhidnoi Halychyny v 1817-1848 rr. [The birth, development and activities of the first trade union of Eastern Galicia in 1817-1848]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni VolodymyraHnatiuka. Seriia: Lstoriia/Zazah. red. prof. L.S. Zuliaka, 2, 37-43 [in Ukrainian].

6. Berest, L (2017). Rozvytok ta diialnist zahalnomiskoho profesiinoho Stovaryshuvannia vzaiemodopomohy drukariv Lvova v 1856-1867 rokakh [Development and activity of the citywide professional association of printers of Lviv mutual aid in 1856-1867]. Visnyk knyzhkovoi palaty, 10, 36-40 [in Ukrainian].

7. Berest, I. (2017). Analiz lvivskoi profspilkovoi presy polihrafistiv na prykladi chasopysiv «Czcionka» i «Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych» [Analysis of Lviv professional press of polygraphics at the example of tales «Czcionka» and «Przewodnik dla spraw drukarsko- litograficznych»]. Hrani, 11, 17-21 [in Ukrainian].

8. Berest, I. (2017). «Tovarystvo pryvatnykh sluzhbovtsiv» Halychyny: peredumovy ta istoriia stvorennia orhanizatsii [«Private Servants' Society» of Galicia: preconditions and history of organization creation]. VisnykAkademiipratsi, sotsialnykh vidnosyn i turyzmu, 4, 68-74 [in Ukrainian].

9. Berest, I. (2017). Rozvytok ta diialnist "Tovarystva vzaiemnoi dopomohy pryvatnykh sluzhbovtsiv" Halychyny v 1867 rotsi [The development and activity of the «Company of mutual aid of private employees» of Galicia in 1867]. SKhLD, 5, 29-33 [in Ukrainian].

10. Berest, I.R. (2017). Diialnist tovarystva «Vzaimna pomich ukrainskoho vchytelstva» v roky Pershoi svitovoi viiny [The activity of the company «Mutual aid of Ukrainian teachers» in the years of the First World War]. Voienno-istorychnyi visnyk: Zbirnyk naukovykhprats Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy, 2, 27-32 [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru