Сільське господарство Півдня України в період нової економічної політики (1921 - 1927 років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Сільське господарство Півдня України в період нової економічної політики (1921 - 1927 років)

Ю.В. Котляр

В статті визначені особливості нової економічної політики в сільському господарстві Півдня України. Встановлено, що неп почався не в 1921 р., як задекларовано в офіційних документах, а в середині 1923 р., що пов'язано з голодомором 1921-1923 рр. Виділено, що найпоширенішою формою землекористування на Півдні України залишалася ділянково-черезсмужна. Зроблено припущення, що неп мав можливість перейти до «нового економічного режиму» з переважанням індивідуального (фермерського) господарства, кооперацією та ринковою економікою, так як буквально за 1923-1927 рр. відбулося відновлення сільського господарства Півдня України до рівня 1913 р.

Ключові слова: Південь України, сільське господарство, нова економічна політика, землеустрій, наймана робоча сила, голодомор.

Key words: South of Ukraine, agriculture, This article highlights the role of the peasantry during the New Economic Pol- New Economic Policy, land management, icy in Southern Ukraine (1921-1927). During the two decades following the hired labour, famine. Communist Revolution, the grain basket of the Southern Ukraine endured a series of tumultuous upheavals-the civil war, foreign interventions, droughts, war communism, the NEP, and then the Stalin's Great Purge with suppression of the kulak class of well-off farmers in the 1930s. One of the USSR's richest agricultural regions was racked by famines that were especially severe in 1921-23 and during the Purge. The era of the NEP represented a brief respite in these two decades of despair.

The research draws on a rich variety of seldom-used archival documents housed in the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, and in the State Archives of the Mykolaiv regions. These archives include documents of the central and local Communist Parties, of individual policymakers, of economic institutions, and of official statistical bodies.

The research tasks were solved on a methodological basis, which included theoretical provisions that reflected the crucial role of the masses, especially the peasants, in history. It made it possible to conduct the research impartially, systematically and comprehensively, to get rid of schematism and subjectivism, as well as to cover historical events in their specific spatiotemporal characteristics, taking into account current trends in economic development.

The NEP experience demonstrates the resiliency of the peasantry in the Southern Ukraine as they rapidly adapted to a new legal and policing environment to expand private farming, output, cooperation, and a market economy. However, by the end of the 1920s, with a renewed policy of collectivization reversed these positive trends.

Потреби державотворення в Україні на сучасному етапі неможливі без вивчення й узагальнення набутого досвіду, об'єктивного і неупередженого аналізу позитивних і негативних моментів, пов'язаних зі становищем українського селянства. Дана проблема має важливе наукове і практичне значення. Актуальність її випливає з тих обставин, що відродження сільського господарства вимагає об'єднаних зусиль не лише аграрників-практиків, вчених-економістів, політиків, а й професійних істориків. Адже творче використання досвіду минулого допомагає уникати зайвих помилок, а врахування історичних уроків гарантує здійснення державного курсу без впровадження ризикованих економічних експериментів, соціальних катаклізмів і виснаження ресурсів.

Проблема земельного питання в Україні набуває особливої актуальності в наш час, про що свідчить зустріч народного депутата, члена аграрного комітету Верховної Ради України В. Івченка з керівництвом профільного аграрного комітету Палати представників Конгресу США, яка відбулася 27 жовтня 2021 р. Під час бесіди американські і українські депутати обговорили аграрні реформи, які сьогодні проводить Україна - у т. ч. відкриття ринку землі, а також напрямки інвестиційного співробітництва між двома країнами. Було встановлено, що і американська, і українська сторони сповідують схожий підхід щодо багатьох питань аграрної і земельної політики Депутати аграрних комітетів парламентів США і України домовилися про співпрацю. Режим доступу: https://www.uman. ua/economics/agro/deputati-agrarnih-komitetiv-parlamentiv- ssha-i-ukrajini-domovilisya-pro-spivpracyu-novini-11591899. html (29.10.21).

Необхідність поглибленого вивчення різних аспектів діяльності селянства 20-х рр. ХХ ст., коли воно було основним виробником сільськогосподарської продукції в УСРР та СРСР, а в країні діяли ринкові механізми, має для сьогодення практичне значення. Уроки непу можуть бути корисними владним структурам для правильного визначення відносин між державою і селянином. Сучасне селянство до кінця не звільнилося від впливу радянської системи управління, і тому на перший план виступають проблеми взаємовідносин селянства і влади, особливо в процесі реформування аграрного сектора. Тим більше, що є перспектива залучення до роботи в Україні таких провідних американських корпорацій, як «Indigo Agriculture» (американський агротехнічний «єдиноріг», вартість компанії оцінюється в 3,5 млрд. доларів), «ProtonPower» (компанія займається перетворення біомаси в синтетичне паливо і електроенергію), «GrainPro» (один з лідерів у сфері «розумного» агробізнесу з глобальною присутністю) Серйозне зростання іноземних інвестицій в Україну можливе після судової та антикорупційної реформ - експерт. Режим доступу: https://www.unian.ua/economics/finance/ seryozne-zrostannya-inozemnih-investiciy-v-ukrajinu- mozhlive-pislya-sudovoji-ta-antikorupciynoji-reform-ekspert- novini-ukrajina-11587528.html (29.10.21).

Цими причинами і обумовлений вибір теми дослідження. Важливо й те, що рівень розвитку історичної науки вимагає уточнення і доповнення офіційної концепції висвітлення подій 20-х рр. ХХ ст. в такому регіоні, як Південь України. черезсмужний землекористування економічний

Після відродження державної незалежності України дослідники отримали вільний доступ до архівів, що дозволило досягти суттєвого прогресу у вивченні різних аспектів зазначеної проблеми. Насамперед, це стосується праць С. Кульчицького Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. К.: НАН України, 1995. 200 с. та О. Пиріг Пиріг О.А. НЕП: більшовицька політика імпровізації. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. 274 с., у яких автори обґрунтували україноцентричний модерний погляд на нову економічну політику та методи її реалізації в Україні. Найбільш повно сучасні підходи українських істориків на неп загалом і взаємовідносини особи та радянської влади зокрема викладено в колективній монографії Інституту історії України НАН України Відносини держави, суспільства і особи під час створення радянського ладу в Україні (1917-1938 рр.). К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. Т. 2. 812 с.. В сучасній українській історіографії сформувалася досить чисельна група дослідників політики радянської влади щодо села в період непу. Серед них виділимо роботи О. Ганжі Ганжа О.І. Українське село в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр.). К.: Інститут історії України НАН, 2000. 208 с., В. Калініченка Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження. Х.: Основа, 1997. 400 с., Г. Капустян Капустян Г.Т. Дві «правди», або українське село в двадцяті роки двадцятого століття. Кременчук, 2003. 324 с., Ю. Котляра Котляр Ю.В. Селянство Півдня України: доба нової економічної політики (1921-1929 рр.). Одеса: ТОВ ВіД, 2004. 354 с., С. Корновенка,В. Лазуренка Корновенко С.В., Лазуренко В.М. Село. Хліб. Гроші. Податкова політика радянської влади в українському селі в період НЕПу. Черкаси: «Ваш Дім», Видавець ПП Дикий О.О., 2004. 188 с., В. Марочка Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.). К.: M.P. Kots Publishing, 1995. 224 с., В. Олянича Олянич В.В. Приватне та кооперативне підприємництво селянських господарств в Україні (1921-1929 рр.): історичний аспект. Х.: ХНУ ім.. В. Н. Каразіна, 2012. 304 с., Ю. Святця Святець Ю.А. Українське селянське господарство та нова економічна політика (кліометричний аналіз соціально-економічного процесу). Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. 216 с.. Спільним для вищеназваних праць були не лише новаторські підходи до аналізу широкого спектру процесів періоду непу та залучення значного корпусу архівних документів і матеріалів, але й те, що регіональні питання, що стосувалися Півдня України, розглядалися в контексті загальноукраїнських та загальносоюзних проблем.

При написанні статті були використані різні види писемних джерел: документи і матеріали центральних і місцевих партійних органів, вищих і місцевих органів влади, народногосподарських установ та статистичних органів. Головне місце посідають документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України і Державного архіву Миколаївської області. Перш за все це постанови Раднаркому України, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Української Економічної Ради з питань економічного будівництва. Певну їх частину опубліковано у вигляді багатотомного офіційного видання «Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України».

Особливості введення непу на Півдні України. Запровадження нової економічної політики нерідко пов'язують з повстанням матросів і робітників Кронштадта. Воно почалося 28 лютого 1921 р. і проходило під гаслами вільної торгівлі та скасування комісарської диктатури. Проте рішення про відмову від реквізиційного принципу у взаємовідносинах міста і села визріло у вищих ешелонах влади ще раніше.Реальний же перехід до нової економічної політики, виходячи з офіційної версії радянської історіографії, в УСРР та інших республіках СРСР почався після прийняття рішення «Про заміну розверстки натуральним податком» на Х з'їзді РКП(б) (8-16 березня 1921 р.). Це рішення стало основою цілої низки законодавчих актів, ухвалених державними органами РСФРР, а потім продубльованих в УСРР. Як зазначалося в постанові «Про заміну розверстки натуральним податком», він вводився «для забезпечення правильного і спокійного ведення господарства на основі більш вільного розпорядження землеробом своїми господарськими ресурсами, для зміцнення селянського господарства і піднесення його продуктивності, а також з метою точного встановлення державних зобов'язань» Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК: В 2 т. К.: Політвидав ^{України, 1976. Т. 1 (1918-1941). С. 246.}.

Проте, дослідження сучасних українських істориків дещо відрізняються від точки зору радянської історіографії. Так, С. Кульчицький вважає, що у березні 1921 р. не було й мови про нову економічну політику. Х з'їзд РКП(б) ухвалив постанову «Про заміну розкладки натуральним податком» від 15 березня й цим обмежився. Скасування продрозкладки було пов'язане з іншими далекосяжними кроками соціально-економічної політики на селі. Йшлося, передусім, про скасування заборони на базарну торгівлю. Заборона торгівлі руйнівно діяла на сільське господарство. В умовах, коли кожний сільський двір був зобов'язаний віддати державі твердо зафіксовану кількість хліба (яка визначалася певною часткою до кількості землі у розпорядженні селянина), заборона на продаж селянської продукції втрачала сенс. Тому вона була скасована, що внесло заспокоєння в розбурхане село.

Розуміння безперспективності війни проти об'єктивних економічних законів приходило до керівників державної партії поступово. Словосполучення «нова економічна політика» вперше було вжито у промові В. Леніна на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 р. В цей час вождь більшовиків уже дійшов висновку, що треба змиритися з товарно-грошовими відносинами, бо альтернативи їм не існувало. На Всеросійській продовольчій нараді В. Ленін оголосив про намір відновити правильний грошовий обіг, створити державну торгівлю, насамперед оптову, навчитися регулювати приватну торгівлю, причому не тільки і не стільки адміністративними засобами, а за допомогою банків, кредитних установ і податкової політики. Інакше кажучи, більшовицьким комісарам було запропоновано оволодіти основами кредитно-фінансової політики. Без цього, як переконалися керівники партії, не можна було ефективно управляти державою в мирних умо- вах Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921-1928 рр.). К.: Інститут історії України НАН, 2000. С. 9-10..

Перехід від політики «воєнного комунізму» до непу відбувався не одномоментно, а зайняв певний проміжок часу (весна 1921 - перша половина 1923 рр.) під час якого простежуються певні особливості. Вони проявляються на прикладах розвитку сіл Південної України. Ще радянський дослідник Ю. Поляков, визначаючи перехід до непу, виділяв його початковий період Новая экономическая политика: Вопросы теории и истории. Сб. ст. М.: Наука, 1974. С. 8.. Те, що неп в Україну в 1921 р. не прийшов, незважаючи на формальне проголошення продовольчого податку, адже формування державного хлібного фонду фактично відбувалося заходами позаекономічного примусу, підкреслюють українські історики С. Кульчицький, О. Мовчан Голод 1921-1923 років в Україні: Зб. док. і матер. К.: Наукова думка, 1993. С. 8. та П. Тригуб Тригуб П.М. Південноукраїнське село в період переходу від політики воєнного комунізму до нової економічної політики (1921 - перша половина 1923 рр.) // Наукові праці. Миколаїв: МФ НаУКМА, 1999. Т. ІІ. С. 43-51.. Вони виділяють хронологічні рамки 1921 - першої половини 1923 рр. як певний етап переходу від «воєнного комунізму» до нової економічної політики.

На Півдні України продрозверстка фактично продовжувалася до липня 1923 р. Цьому сприяло ряд причин:

- Продподаток вводився для врожаю 1921 р., а врожай 1920 р. збирали ще шляхом розверстки, яку дещо зменшили. І це напередодні посівної компанії, коли зерна у селян майже не залишилося! Таким чином, борг необхідно було покривати за рахунок врожаю 1921 р.;

- Якщо враховувати посуху та неврожай 1921 і 1922 рр., то продподаток, зменшений порівняно з розверсткою, був фактично тією ж розверсткою, бо виконати його все одно було неможливо;

- Методи збирання податку залишалися такими ж, як і при стягненні розверстки Петров В.А. Продналоговая компания на Николаевщине (март 1921 - июль 1923 гг.) // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Миколаїв: Атол, 2000. С. 120-121..

У протоколі засідання Миколаївського губернського Військово-Продовольчого засідання від 18.06.1921 р. відзначалось: «Стан посівів по всій губернії катастрофічний. Встановлену навесні цифру в 14 млн. пудів необхідно звести до 5 млн. пудів, причому ця цифра перебільшена, бо земельні органи вважають, що максимум, що може дати Миколаївщина - це 3 млн пудів» Незважаючи на це, рішення Політбюро ЦК КП(б) У від 30.07.1921 р. було таким: «... Ставки для Запорізької, Донецької і Миколаївської губерній залишити без змін» Голод 1921-1923 років в Україні: Зб. док. і матер. С. 26, 30, 218..

Цей період характеризувався подальшим погіршенням економічної ситуації в українському селі, руйнуванням його продуктивних сил, пов'язаних з голодомором 1921-1923 рр., викликаним як об'єктивними обставинами (посухою та занепадом господарства), так і репресивною політикою радянської влади щодо заможного селянства. Продовжували функціонувати (в окремих місцях навіть до початку 1923 р.) неконституційні органи влади - ревкоми, багато сільських регіонів перебували у надзвичайному становищі. Спостерігалися численні факти селянського повстанського руху, діяли злочинні угруповання. Влада застосовувала щодо селянства головним чином репресивні заходи, властиві для політики комунізму: заручництво, арешти, реквізиції та конфіскації у неплатників продовольчого податку, застосування військової сили у його стягуванні. Суто економічні заходи (встановлення фіксованого розміру продовольчого податку, право вільно розпоряджатися надлишками своєї продукції) діяли слабо. Лише з середини 1923 р., коли було введено єдиний сільськогосподарський податок, знищено інститут відповідачів, ліквідовано диспропорції у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, стабілізувалася політична обстановка, можна говорити про фактичне, а не декларативне введення нової економічної політики у південноукраїнському селі Котляр Ю.В. Початок 20-х років на Півдні України: неп чи «воєнний комунізм»? // Література та культура Полісся. Ніжин: НДПУ, 2002. Випуск 20. С. 149-154..Введення продподатку згодом було доповнено новим землеустроєм, дозволом влади на вільну торгівлю продукцією сільського господарства, оренду землі, використання найманої праці.

Землекористування. Важливе місце в селянському землекористуванні посідали питання землеустрою та форми користування землею. В багатьох випадках саме від них залежала ефективність впровадження поліпшених сівозмін, застосування техніки тощо. Питання землеустрою виносилися на обговорення позапартійних селянських конференцій та з'їздів комітетів незаможних селян. Так, Херсонський окружний виконавчий комітет Рад, підбиваючи підсумки позапартійних селянських конференцій, проведених у кінці лютого 1923 р. в 9-ти районах, відзначав, що найважливіші дискусії викликав землеустрій. «Більше половини всіх питань, - зазначалося у звіті, - що піднімали делегати, були питання про землеустрій» З історії соціалістичної перебудови сільського господарства на Херсонщині (1918-1941 рр.). Херсон: Облвидав., 1957. Випуск 1: 1918-1925 рр. С. 374.. Головним на селянській конференції Оріхівського району Запорізького округу було «питання про влаштування землі», а рішення про проведення землеустрою ухвалив з'їзд комітетів незаможних селян Одеського повіту.

Зміцнення фінансового становища дало змогу збільшити державні кредити на проведення землеустрою. Так, якщо в 1923-1924 рр. землеустрій- ний кредит Наркомзему (державне кредитування) становив 385 тис. крб., то в 1924-1925 рр. він досяг 507 тис. крб., а в 1925-1926рр. - 1121 тис. крб. Народне господарство України. Матеріяли до збудування держбюджету на 1925-1926 рік. Х.: Наркомфін УСРР, 1925. С. 18-19.. Крім державних асигнувань, землеустрій забезпечувався коштами з відрахувань сільськогосподарського банку і підприємств Цукротресту УСРР. По лінії цих установ видатки на землеустрій за 1923-1924 рр. становили 1522 тис. крб. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). Ф.1. Оп.4. Спр.606. Арк.49., 1924-1925 рр. - 962,5 тис. крб. і 1925-1926 рр. - 1469 тис.крб.

Державна допомога селянству у проведенні землеустрою сприяла розгортанню землеустрійних робіт на надільних землях. До 1925 р. в Україні було впоряджено 4,5 млн. селянських земель з доведенням наділів до кожного окремого господарства. Всього з 1925 р. до початку масової колективізації в республіці землеустрійні роботи охопили 10210,6 тис. га трудового селянського землекористування, що становило 20,4% всієї селянської землі. Землевпоряджені площі з доведенням до селянського двору становили 7498,9 тис. га, якими володіли 914600 селянських господарств Збірник статистично-економічних відомостей про сільське господарство України. Рік перший. Х.: Вид. ЦСУ УСРР, 1929. С. 253-254..

Землеустрій в Україні вніс значні зміни в селянське землекористування. В цілому було ліквідовано черезсмужжя і далекоземелля. Кількість земельних товариств, де земля знаходилася на відстані від 1 до 5 верст до землеустрою, стано- середньому відстань польового наділу від двору в землевпоряджених товариствах скоротилася в межах республіки від 5,6 до 4,5 верст, тобто на 21,4%. Землеустрій призвів і до зменшення смуг у селянських господарствах. Так, якщо дворів з чотирма смугами нараховувалося до землевпорядження 53,5%, із п'ятьма-сімома - 24%, то після землевпорядження перших стало 94,7%. Особливо різко зменшилася кількість господарств, що їх земля знаходилася в 16-25 і більше смугах. До землеустрою їх нараховувалося 2%, після - 0,3%. Коли до землеустрою в Україні у товариствах, які проводили землеустрій, в середньому на одне господарство припадало 5,1 смуги, то потім кількість смуг скоротилася до 4,2, тобто на 17,6%. Матеріяли до п'ятирічного перспективного плану розвитку сільського господарства України (1928/29 - 1932/33): В 2 ч. Х.: Рад. селянин, 1929. Ч. 2. Організація земельної території. С. 45-46..

У доколгоспний період в Україні селяни користувалися землею в трьох формах: колективній, общинній і дільничній. Остання мала три різновиди: дільнично-черезсмужну, відрубну і хутір- ську Земельний кодекс УСРР. Х.: Видавн. відділ Наркомзему, 1923. Ст. 91.. Розглянемо, як змінилися форми землекористування на Півдні України в умовах нової економічної політики. (Див.: Таблиця 1)

Таблиця 1 Таблиця складена на основі: ЦДАВО України. Ф.27. Оп.6. Спр.529. Арк.2-71; Оп.9. Спр.701. Арк.12; Оп.10. Спр.598. Арк.42; Калініченко В.В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929). Х.: Основа, 1991. С. 51, 54.. Форми селянського землекористування на Півдні України у 1923 і 1929 рр. (% від загальної площі селянських земель)