Синтетичні виміри потенціалу Західно-Української Народної Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синтетичні виміри потенціалу Західно-Української Народної Республіки

У статті проаналізовано специфіку синтетичних вимірів потенціалу держави на прикладі Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Автор дослідження припускає, що моделювання потенціалу ЗУНР дасть можливість сучасній історіографії Української революції 1914-1923 рр. з'ясувати морфологію сили держави через з'ясування природи політичної влади, можливостей функціонування державного організму, реалізації його стратегічних цілей тощо у її західноукраїнському сегменті. З'ясовані основні дослідницькі моделі західних вчених другої половини ХХ - початку ХХІ ст. щодо визначення сильних і слабких сторін потенціалу держави, зокрема у царині міжнародних відносин: Кліффорда Ґермана, Вільгельма Фукса, Рея Клайна і Ахмета Давутоґлу. Потенціал ЗУНР розглядається також на підставі вивчення моделей гравітації, стратифікації й ескалації.

У деескалації, що дало змогу з'ясувати місце ЗУНР у системі міжнародних відносин і колективної безпеки початку ХХ ст., охарактеризувати баланс сил західноукраїнської державності. Встановлено, що модель ґравітації у випадку дипломатії ЗУНР, зокрема у період її еміграційної доби, може лише почасти свідчити про певний культурний і/або ідеологічний вплив на баланс міжнародних відносин, а «гравітаційне поле» ЗУНР знаходилося саме у повоєнній Європі. Важливою ознакою стратифікаційної моделі визначений престиж ЗУНР на міжнародній арені, який став єдиним і спільним інтересом об'єднаної Української Народної Республіки. Модель ескалації деескалації у реаліях ЗУНР свідчить, що ця українська держава і зовнішньополітична активність у системі координат тогочасних міжнародних відносинах містилася між двома точками - між абсолютним миром і абсолютною війною - у контексті польсько-української війни 1918-1919 рр. за Східну Галичину.

На думку автора, найлогічнішою щодо уявленої моделі потенціалу ЗУНР, була ескалація з точки зору сильнішої сторони (поляки), зокрема з огляду на ескалацію озброєння. Вона виступала за умов несиметричної нерівноваги: слабша сторона (українці) переносили «важкість» ескалації на ідеологічні та морально-світоглядні проблеми.

Ключові слова: потенціал держави, моделювання, баланс сил, дипломатія, ЗахідноУкраїнська Народна Республіка.

Synthetic dimensions of the potential of the western Ukrainian people's republic

The article analyzes the specifics of synthetic measurements of state potential on the example of the Western Ukrainian People's Republic (WUPR). The author of the study suggests that modeling the potential of the Western Ukrainian People's Republic will enable modern historiography of the Ukrainian Revolution of 1914-1923 to elucidate the morphology of state power by elucidating the nature of political power, the functioning of the state body, its strategic goals, etc. in its western Ukrainian segment. The main research models of Western scientists of the second half of the 20 - early 21^th centuries are clarified on identifying the strengths and weaknesses of the state's potential, in particular in the field of international relations: Clifford Herman, Wilhelm Fucks, Ray Klein and Ahmet Davutoglu. The potential of the WUPR is also considered on the basis of studying the models of gravity, stratification and escalation / de-escalation, which made it possible to clarify the WUPR's place in the system of international relations and collective security of the early 20 ^th century.

It is established that the model of gravity in the case of Western Ukraine diplomacy, in particular during its emigration period, can only partially indicate a certain cultural and / or ideological influence on the balance of international relations, and the “gravitational field” of Western Ukraine was in postwar Europ e. An important feature of the stratification model is the prestige of the WUPR in the international arena, which has become the only and common interest of the united Ukrainian People's Republic. The model of escalation / de-escalation in the realities of Western Ukraine shows that this Ukrainian state and foreign policy activity in the coordinate system of contemporary international relations was located between two points - between absolute peace and absolute war - in the context of the Polish-Ukrainian war of 1918-1919 for Eastern Galicia. According to the author, the most logical in relation to the imagined model of the potential of the WUPR was the escalation from the point of view of the stronger side (Poles), in particular in view of the escalation of armaments. It acted in conditions of asymmetric imbalance: the weaker side (Ukrainians) shifted the “difficulty” of escalation to ideolog i- cal and moral-ideological problems.

Keywords: potential of the state, modeling, balance of power, diplomacy, Western Ukrainian People's Republic.

західноукраїнський держава влада міжнародний

Постановка наукової проблеми та її значення

Потенціал держави є центральним елементом будівництва новітньої української державности. Не випадково виданий український історик Липинський В. (1954), Листи до Братів-Хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919-1926 р. Нью - Йорк, с. VII. В'ячеслав Липинський у Листах до Братів-Хліборобів, у вступному слові для «читачів з ворожих таборів» стверджував: «Що з того, що в ім'я здобуття Держави, він (В. Липинський. - І. М.) панів кликав до національної єдності з народом і його представниками - інтелігентами, а інтелігентів - до піддержування українських державників панів, без яких Держави Української здобути неможливо. Більшість панів відповідала: “варвар український шанує тільки силу (курсив мій. - І. М.). Сепаратизм нас позбавить сили. Силу нам дає піддержка московської чи варшавської метрополії. Коли ми з ними в боротьбу за незалежність нашої Батьківщини вступимо, інтелігенти українські, не дивлячись на наше українство, підіймуть проти нас народ тому, що ми будем слабші ніж ці, що Москви чи Варшави держаться”» Монолатій І. (2020). Сила ЗУНР: вибрані питання потенціалу, безпеки і дипломатії держави, Івано-Франківськ, с. 7-73; Монолатій І. Потенціял ЗУНР: виміряти не можна моделювати?.

Оскільки метою будь-якої держави є існування і розвиток, що у підсумку стають максималізацією її сили, оцінка місця і ролі країни на геополітичній шахівниці завжди матиме практичний вимір, адже йтиметься про перевірку найважливіших моделей вимірювання сили держави. Саме остання, як політична інституція й головний політичний актор, мусить володіти необхідним для її функціонування набором засобів, застосовувати відповідну стратегію розвитку, що її науковці нині називають потенціалом, силою, енергією чи владою. Відтак сила держави або її різноманітні прояви сьогодні стали предметом зацікавлення соціології, культурної антропології, психології, історії, геополітики і політичної науки, адже сила держави ґрунтується довкола трьох чинників - політичного, військового й економічного.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Окремим аспектам проблеми потенціалу Західно-Української Народної Республіки (далі - ЗУНР) присвячені публікації автора цієї статті, зокрема з'ясування вибраних питань потенціалу, безпеки і дипломатії держави, зокрема систематизовано окремі положення в окремій онлайн публікації на сайті Historians.in.ua Лозинський М. (1922), Галичина в рр. 1918-1920. Відень, с. 218.. Однак поза увагою залишалися питання моделювання міжнародного балансу сил, які дозволили з'ясувати синтетичний вимір потенціалу ЗУНР.

Мета статті. З огляду на сучасні інтерпретації подій Української революції 1914-1923 рр. актуальним є з'ясування, на підставі сучасних західних моделей вимірювання потенціалу держави, зокрема можливостей застосування у історико-політологічних студіях щодо українських державних утворень початку ХХ ст. моделей гравітації, стратифікації й ескалації/деескалації. Автор переконаний, що сучасну історіографію не може влаштовувати теза Михайла Лозинського, висловлена ним 1922 р., що «проти змагання Галичини до незалежности і злуки з Великою Україною виступила Польща. Так стали проти себе до війни дві сили: Польща й Галичина. Ви- стане порівнати територію, населенє, матеріяльні засоби (курсив мій. - І. М.), можливість звязків зі світом у сих двох сил, а про кінцевий вислід війни між ними не могло бути сумніву: Галичина мусіла улягти» Липинський В. (1954), Листи до Братів-Хліборобів. С. 355.. Для цього пропонуємо свої міркування щодо спроби вимірювання і/або моделювання потенціалу ЗУНР через використання формальних моделей та конкретних емпіричних (експериментальних) досліджень західних вчених. Щоправда, при цьому мусимо, по-перше, пам'ятати тезу В. Липинського, котрий стверджував, що «в приложені до реального життя (яке завжди далеке від абсолюту), в ці алгебраїчні знаки, в ці ідеї, пов'язані в більше або менше логічно вірні (але завжди абсолютні) формули, вкладаються зовсім інші реальні величини» Чубатий М. (1987), Державний лад на Західній Области Української Народньої Републики. У пошуках історичної правди. Збірник на пошану Миколи Чубатого 1889-1975. Ню-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, с. 3.. А, по-друге, як застерігав 1920 р. Микола Чубатий, «такий перегляд потрібний, щоби ми могли тепер безсторонно осудити вартість цеї будівлі (ЗУНР. - І. М.), працю наших рук, приглянутися, в якім углі була вона найслабша, чого у нас бракувало, а чого було подостатком, та чи браки походили з нашої вини, чи ні, й витягнути науку на будуче» Арон Р. (2000), Мир і війна між націями; пер. з фр. В. Шовкун, З. Борисюк, Г. Філіпчук. Київ, с. 88..

Виклад основного матеріалу дослідження

Питання вимірювання власних сил для будь - якої держави має свою історію, початки якої криються в стародавніх часах. Вже у Новому заповіті зустрічаємо рядки: «Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш за все та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?» (Єв. Лук. 14:31; пер. о. Івана Хоменка). Одначе про «невизначений характер могутности» вже у наш час попереджав видатний французький соціолог Реймон Арон: «Якщо держави прагнуть бути великими, аби досягти цілковитої безпеки, вони є жертвами химерної ілюзії [,..]» Камінський А. (1977), До перспектив нашої політики. Б. м. в, с. 51, 52.. А далі вже й український вчений-міжнародник Анатоль Камінський переконував: «А йдеться власне про кожноденну боротьбу [...] треба боротися з окупантом за кожну українську людину, кожне українське слово і кожний квадратовий метр української території! [...] позитивну відповідь дає нам якраз той же самий національний потенціал народу в усіх його вимірах, не обмежених лише до статистичних даних. Бо треба пам'ятати, що сама статистика в її чисто математичному виразі ще не дає повного, цілісного образу національного потенціалу (курсив мій. - І. М)» Knorr K. (1970), Military Power and Potential. Lexington, MA, p. 22..

Саме тому відразу зауважмо: натепер існуючі підходи (методи і техніки) вимірювання потенціалу держави, у випадку дослідження сили ЗУНР, будуть обмежені як формальними показниками, так і відсутністю окремих чинників, які є необхідними для такого моделювання, позаяк їх просто тоді не було, або вони не є цілком достовірними для наукового аналізу.

Це означає, якщо візьмемо на озброєння тезу американського вченого Клауса Кнорра, котру він оприлюднив 1970-го, що «немає ані теоретичного путівника, ані емпіричної апаратури для вимірювання і порівняння, або передбачення сили [...] держави» Papp D.S. (1984), Contemporary International Relations. Framework for Understanding. London - New York, p. 317., то будь-які спроби експериментального вимірювання сили ЗУНР наштовхуватимуться на суттєві огріхи і будуть уявними. Адже тут в пригоді є міркування іншого американського науковця Деніела Пеппа, що «вимірювання сили є більшою мірою мистецтвом, аніж наукою [...] Силу можна виміряти лише тоді, коли її же використали» Morton R.B. (1999), Methods and Models. A Guide to the Empirical Analyses of Formal Models in Political Science. Cambridge, р 36.. Щоправда, аби вимірювання сили держави не було своєрідним фетишем квантитативних досліджень, який може спровокувати знецінення держави як політичного інституту, варто з'ясувати можливості й обмеження окремих сучасних моделей, адже вони можуть виконувати абстрактну і символічну роль одночасно German F.C. (1960), A Tentative Evaluation of World Power. Journal of Conflict Resolution, Vol. 4 (issue 1), р. 138-144..

Проаналізуймо досліджувану проблему за допомогою кількох моделей щодо вимірювання потенціалу держави, запропонованих західними вченими, зваживши на їх сильні і слабкі стор они у дослідженні потенціалу ЗУНР.

Завдяки моделі, запропонованій 1958-го американським вченим Кліффордом Ґерманом, можна виокремити усі найважливіші чинники сили сучасної держави: військовий (ядерна зброя і/або Збройні сили), економічний (промисловість і населення) і географічний (територія). Згідно із нею сила держави рівнозначна матеріальному потенціалові, однак важливу роль тут відіграє й ядерна зброя (держава, що нею володіє, отримує, щонайменше, 2 бали, а та, що її не має - 1 бал). Поза тим, що сьогодні ця модель вже застаріла з методологічної точки зору, вона має чіткий математичний вимір:

G = N (L + P + I + M)

Де G - сила/потенціал держави (nationalpower); N - ядерний потенціал (nuclear capability); L - площа (land); P - населення (population); І - промислова база (industrial base); M - військовий потенціал (military size).

Тож якщо візьмемо цю модель за основу сили ЗУНР, побачимо, що західноукраїнська держава могла б опиниться, найімовірніше, в категорії сили IV (найнижчого) рівня, згідно з моделлю К. Ґермана: 1) ядерним потенціалом вона не володіла, позаяк тоді його не було; 2) її територія Монолатій І., Великочий В., Лисенко О. (2021), Територія ЗУНР. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 4 (Т-Я). Івано-Франківськ, с. 36-41. мала б становити 80 143 тис. км² з населенням понад 6,2 млн. осіб; 3) промислова база фактично була відсутня; 4) військовий потенціал міг коливатися у межах110-125 тис. старшин і вояків Шанковський, Л. (1974), Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Вінніпег, с. 24..

Тож можна припустити, що в цьому випадку, ані площа держави, ані чисельність нас елення, якщо порівняти їх з такими ж показниками тогочасних середніх і малих країн Європи, не мали принципового значення для потенціалу ЗУНР (адже, за відсутности війни і зовнішньої агресії, подібні за площею-населенням країни успішно долали свій державний шлях).

Натомість украй важливим був потенціал військовий, котрий, як показують підрахунки Л. Шанковського, спочатку подекуди дорівнював, а то й перевищував ворожий: якщо 13 лютого 1919 р. польська армія нараховувала 156,057 осіб у «харчовому стані» і 56,753 - у «бойовому стані», то у березні 1919 р. Галицька Армія (ГА) мала 120 тис. вояків «харчового стану» (плюс 6 тис. старшин) і 65 тис. вояків «бойового стану» (плюс 4 тис. старшин) Там само, с. 24, табл. 3; с. 30.. Однак станом на червень 1919 р. ситуація різко змінилася: ГА налічувала лише 25 тис. (!) вояків «бойового стану» (плюс 829 старшин) (разом = 25,829 осіб) і, тоді як польська армія 20 червня 1919 р. - 278 772 особи «харчового стану» і 154 560 осіб «бойового стану» (разом = 433 332 особи) Там само, с. 30.. Це, фактично, означало майже 17-ти (!) кратну перевагу військового потенціалу противника, не кажучи ще й про чисельність озброєння.

Про причини такого стану речей говорити немає сенсу, адже сьогодні вони загальновідомі. Відтак, дещо перефразувавши А. Камінського у його розумінні «ворожого потенціалу», можна припустити, що центральним питанням у визначенні потенціалу ЗУНР було «кожночасне» стратегічне планування, з його кривими із поворотами, зворотами, перестановками, мініповоротами Камінський, А. (1977), вказ. пр., с. 74.. Його, вочевидь, просто не було.

Прогностичний вимір має модель німецького фізика Вільгельма Фукса, який у 1960-х і 1970-х запропонував свої формули обрахунку сили держави. Найперше він розглядав силу політичну (politische Macht) і силу економічну (Wirtschaftsmacht) Fucks W. (1965), Formeln zur Macht, Prognosen uber Volker, Wirtschaft, Potentiale. Stuttgart, S. 11., а по-друге - військовий потенціал (militarische Potential), воєнну силу (militarische Macht), економічно-мілітарну силу (wirtschaftlich-militarische Macht) чи економічні можливості (wirtschaftiche Potenz) держави Fucks W. (1978), Machte von Morgen. Kraftfelder, Tendenzen, Konsequenzen. Stuttgart, S. 77..

Поза цим модель В. Фукса є цілковито операційною, адже йдеться про обрахунок потенціальної (віртуальної) сили держави за умови наивности трьох складових: кількости населення, виробництва сталі і енергії. Зауважуючи, що формула обчислення сили держави мусить залежати від певного історичного періоду, вчений стверджував, що результат його пропозиції ці л- ком реально обчислити упродовж двох - трьох поколінь Fucks W. (1978), вказ. пр., S. 128. (між тим, ЗУНР такого «привілею» не мала).

Модель В. Фукса має такий математичний вимір:

при чому: M_s = L ^1/3 x Е; Me=L ^1/3 x S

де M - синтетичний показник сили; Me - частковий показник кількости населення і виробітку енергії; Ms - частковий показник кількости населення і виробництва сталі; L - кількість населення; Е - виробництво енергії; S - виробництво сталі.

Позаяк сталі ЗУНР не мала і не продукувала, зрозуміло, що цей «дефіцитний» ресурс був недосяжним для української держави галичан. Замінити його могла нафта, однак влада ЗУНР так і не змогла взяти під контроль нафтовидобуток, хоч і заборонила вивезення нафти -сирівцю за кордон Кугутяк М., Литвин М. (2019), Західно-Українська Народна Республіка. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 2 (З-О), Івано-Франківськ, с. 61.. Першопричину цього можна пояснити зокрема й тим, що в інформаційній війні проти ЗУНР використовувалася теза польської сторони, що, мовляв, уряд ЗУНР сформований з більшовиків, які відкидають приватну власність і націоналізують нафтові родовища Вітенко М. (2019), Інформаційна війна проти Західно-Української Народної Республіки. Західно-українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 2 (З-О), Івано-Франківськ, с. 121., котрі належали іноземному капіталу. Щоправда в урядовому рефераті «Нафтовий промисел у Східній Галичині» (1921) стверджували: «ціла суспільність Східньої Галичини розуміє вагу і значіння розвитку нафтового промислу в своїм краю, вона ставиться до нього прихильно, бо бачить в ньому власний хосен. Властителі нафтових теренів переважно Українці радо віддадуть їх чужим капіталістам [,..]» (упор.) Карпенко Ю. (2005), Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріа ли у 5-ти томах. Т. 3, Кн. 1, Івано-Франківськ, с. 415, док. № 178.. Однак слід пам'ятати, що в обмін на нафту уряд ЗУНР у 1919 р. домовлявся з Угорщиною про закупівлю 6 вагонів паперу, а також зброї та амуніції (4 вагони амуніції взамін 40 цистерн нафти) (упор.) Карпенко О. (2009), Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 1. Івано-Франківськ, с. 71, док. № 18; с. 166, док. № 47..

Оцінки таких операцій сучасниками доволі різкі, адже йшлося й про корупцію. Українець Мирослав Ірчан (спр. Андрій Баб'юк) писав: «Чехи і Мадяри потребують нафти і пропонують в обмін зброю та військове одіння. Але секратаріят не може згодитися на 5 цистерн більше, як хочуть купці. І діється так: Мадяри і Чехи обходяться без нафти, на фронті під Львовом військо мерзне в літніх блюзочках та обвитих в онучі ногах, а Борислав перестає працювати, бо немає куди дівати нафту. [...] Нафтою торгують і націонал-демократи і соціял-демократи. Смердить нафтою від державних комісарів, їх секретарів, коханок, Жидів-покупців і державних установ. Декрет про заборону вивозу (нафти. - І. М.) в кишені, а цілі потяги спокійно переїздять за кордон. Рявкають автомобілі, шумить вино і вмирає на фронті гола-боса армія. Поезія контрастів і прокляття бідного племени нашого» М. Ірчан, (1925), В бурянах. Спомини з громадянської війни на Україні. Часть друга. Торонто, с. 167-168..

А єврей Соломон Ґольдельман про це так згадував: «Галичане мають в торговлі дуже мало досвіду, особливо в торгівлі з закордоном, а проте правительство “принціпово” продає на фту і закупає закордонні речі “власними” заходами, поминаючи жидівських посередників. А що за тим “власним національним гандлем” природно стоять Жиди, бо просто без них технично “свої” не знають як ту операцію переводити. Державі ця “націоналізація” (не большевицька!..) обходиться в грубий гріш. Бо мають заробити не тільки Жиди, а ще “власні сили” і т. ч. утворюється подвійне посередництво» Ґольдельман С. (1921), Листи жидівського соціял-демократа про Україну. Матеріяли до історії укра їнсько-жидівських відносин за час революції. Відень, с. 28.. І хоча нафта була таким собі обмінним ресурсом ЗУНР, вже у серпні того ж року голова Міжнародного комітету по захисту нафтових інтересів Великої Британії, Франції, Бельгії і союзників у Галичині Чарльз Перкінз телеграфував до Паризької мирної конференції (ПМК) щодо прав західних власників на «східногалицьку» нафту (упор.) Карпенко О. (2009), Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 1, Івано-Франківськ, с. 679, док. № 146..

Стосовно ж виробництва енергії, зокрема електричної - тут інформації просто не буде. Однак відомо, що станом на 1920 р. на території вже колишньої ЗУНР випродукували 500 млн м³ природного газу, що його використовували для опалювання котлів, для роботи газових моторів, а також освітлення і огрівання (упор.) Карпенко О. (2005), Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 3, Кн. 1, Івано-Франківськ, с. 407, док. № 178..

Поза тим, що модель В. Фукса критикували від початків її використання, зокрема через штучний, потенціалотворчий характер сталі (значення якої наприкінці ХХ ст. суттєво знизилося), її головна ідея - прогнозування міжнародного укладу сил. Адже у час, коли вчений запропонував свою модель відбувалося суперництво між США і СРСР, а тому найбільшу силу мали і вони, і їх союзники - Китай, Індія, Японія, адже володіли значним потенціалом сталі чи енергоносіїв, мали великі за обсягом території з великою кількістю населення.

Погодьмося, що ані ЗУНР, ані її суперниця - відновлена Польська республіка, такими ресурсами не володіли. А що і ЗУНР, і Друга Річпосполита суперничали, фактично, на арені одного з багатьох східноєвропейських регіонів, та й ще в умовах війни, а їм катастрофічно бракувало сталі і енергоносіїв, будь-які висновки про силу держави тут будуть вкотре ефемерними. У пригоді стане думка Р. Арона, що зводиться до проблеми організації сили держави під час війни: одні мали б працювати на потреби війни в солдатській уніформі, другі - на фабриках, а треті - на полях, а четверті - усіма керувати Арон Р. (2000), Вказ. пр., с. 81.. Тож у випадку ЗУНР працювали лише перші і четверті, майже не працювали треті.

У 1975 р. американський дослідник Рей Клайн запропонував, а 1977 р. розширив свої міркування про те, як можна виміряти силу держави, з'ясувавши її національну стратегію Cline R.S. (1977), World Power Assessment 1977. A Calculus of Strategic Drift. Boulder, Col., р. 6.. Модель Р. Клайна увиразнює силу, яку використовує держава на міжнародній арені. Її формулу можна записати таким чином:

Pp = (C + E + M) x (S + W)

де Pp - сила (сприйняття) держави (perceivedpower); C - критична маса (населення і територія) (critical mass - population and territory); E - економічний потенціал (economic capability); M - воєнний потенціал (military capability); S - стратегія держави (strategicpurpose); W - воля до реалізації стратегії держави (will to pursue national strategy).

Як бачимо, перша частина (С+Е+М) відповідають поняттям економічного і воєнного потенціалів, а друга - (S+W) - вказує на можливість їх практичного застосування, що, у підсумку, мало б дати оцінку тій ролі, яку держава могла б відігравати на міжнародній арені (стратегія і воля до її реалізації оцінюються експертами). Модель Р. Клайна передбачає, що усі складові формули оцінюються балами, при чому від мінімального до максимального, а чинники S і W можуть набрати від 0 до 1 бала кожний. Власне ця обставина цілком утруднює дослідникам оцінку національної стратегії і волі її реалізації - сам Р. Клайн не надто переймався цією частиною своєї формули, адже йому йшлося передусім про держави з уже виробленою стратегією Cline R.S. (1980), World Power Trends and US Foreign Policy for the 1980s. Boulder, Col., р. 54..

Тож, якщо і далі будемо шукати обґрунтування стратегії ЗУНР (що й надалі є значущою проблемою для істориків), то виявиться, що її уряд найперше керувався «партикулярними галицькими інтересами, без уваги на стратегію загальноукраїнської боротьби» Шанковський, Л. (1974), вказ. пр., с. 63.. А от з протоколу Політичної наради в Українській Дипломатичній Місії у Варшаві від 2 грудня 1919 р. відомо, що її учасники заявляли, що «самими Галичанами віднято право говорити про Галичину, як про нерозривну частину Соборної України. [...] Уряд Галицькій не лічився ніколи з інтересами Придніпрянщини і в момент для нас найбільш сприятливий, зрадив і тим цілковито розірвав єдність Галичини та Придніпрянщини у зовнішній політиці. Але може так воно і треба» Діяльність УНР 1920-1930 років минулого сторіччя в архівних документах розвідки, (2019). (Частина І). Київ, с. 137, док. № 39.. Інший учасник наради резюмував: «Нащи “хуторянські” дипльомати, які думали о совісті й чести на Парижському ярмаркові тріумфуючої Антанти, справу Галицької України мусіли програти» Там само, с. 138, док. № 39.. (Пригадується тут знаменита сентенція Р. Арона, що «дипломатія, позбавлена засобів економічного або політичного тиску, дипломатія, яка не вдається до символічного або потаємного насильства, перетворюється на чистої води вмовляння» Арон, Р. (2000), Вказ. пр., с. 80.).

Відтак на підставі моделі Р. Клайна, попри те, що її формула містить чимало змінних - просторово-демографічні, мілітарні, стратегічні (політичні) і вольові чинники, не можливо вповні обчислити силу ЗУНР. Складність не лише у двоякости, а відтак - відцентровости, з огляду, передусім, на зовнішні фактори, стратегії цієї держави (яку можна було б оцінити в 0 балів), а й низького порогу показників економічного потенціалу, зокрема товарообігу експорту. Знову ж таки класична праця Р. Арона дає відповідь на моє запитання про (не)можливість використання моделі Клайна у частині (з)розуміння стратегії ЗУНР і волі до її реалізації: «державні діячі [...] діють однаково за однакових обставин і що партіям слід би, якби вони вміли мислити не менш раціонально, аніж людина-дипломат (курсив Р. Арона. - І. М.), однаково оцінювати національний інтерес» Там само, с. 108..

Турецький дипломат і політолог Ахмет Давутоґлу в 2001 р. представив свою дослідницьку модель, використання якої створює передумови для з'ясування геополітичної і геоекономічної сили держави Davutoglu, A. (2001), Stratejik Derinlik: Turkiye'nin uluslararasi komunu. Istanbul, b. 58.. Формула цієї моделі є такою:

G = (t + c + n + k) x (ek + tk + ak) x SZ x SP x SI

де G - показник геополітичного і геоекономічного потенціалу; t - історія; c - географія; n - населення (громадяни); k - культура; ek - економічний потенціал; tk - технічний потенціал; ak - воєнний потенціал; SZ - стратегічна думка (візія і концепція); SP - стратегічне планування; SI - політична воля.

В цій моделі різняться чинники сталі і змінні. До перших зараховують культуру (k) нації у широкому розумінні, її здатність до змін і продукування нових цінностей. Згідно з моделлю Давутоґлу, в рамках певного простору (географія) (c) і в певний період (історія) (t), саме культура є найбільш значущим елементом, що об'єднує населення (n), таким чином окреслюючи потенціал держави - геополітичний і геоекономічний. До других відносять економічний, технічний і воєнний потенціал (ek, tk, ak), показники якого можуть змінюватися під впливом якісних змін у країні. Три елементи (SZ, SP, SI), що мають «ефект множення» (стратегічна думка, стратегічне планування і політична воля) вимагають історичного і національного самоусвідомлення, «геополітичної» належности, професіоналізму і внормованих традицій організації держави, свободи у прийнятті рішень і конкретних знань.

Скоріш за все модель А. Давутоґлу має суб'єктивний характер, а тому нижче в Табл. 1 подані обрахунки для ЗУНР слід трактувати як приклад дослідження сили держави (для порівняння вказую сучасну Туреччину - на підставі обрахунків Кенана Асланлі Aslanli K. (2009), Geopolitical and Human Factor.

Таблиця 1 Потенціал держави (модель Давутоґлу)