"Від Пшебража до Копилля Україна самостійна": фольклорний наратив про Колківську Повстанську Республіку на Волині

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Від Пшебража до Копилля Україна самостійна": фольклорний наратив про Колківську Повстанську Республіку на Волині

Марина Демедюк

кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця, Інститут народознавства НАН України, відділ фольклористики,, м. Львів

Анотація

У статті розглядаються сюжети, мотиви та персонажі, які формують сприйняття Колківської повстанської республіки як осередку національно-визвольної боротьби українців у часи нацистської окупації. З'ясовано, що на території Маневицького р-ну Волинської обл. оповіді про Другу світову війну концентруються навколо сюжетів про утворення, існування та знищення повстанської адміністрації у Колках на навколишніх селах. Метою запропонованої розвідки є дослідження специфіки та трансформації образу Колківської повстанської республіки в уснотрадиційній прозі жителів Волинського Полісся. Об'єктом дослідження обрано фольклорні наративи, які авторка зафіксувала впродовж експедицій у 2018--2021 рр., а предметом - відображення у текстах подій, пов'язаних з існуванням повстанського осередку на Колківщині в умовах воєнного часу. Методологічну основу праці становлять принципи об'єктивності та історизму фольклору, а основними методами структурнотипологічний, метод концептуального аналізу. Використані опрацювання проблеми дослідження автобіографічних наративів у світовому та українському науковому дискурсі. Підкреслено, що в останні роки у зв'язку із розширенням предметного поля усно-словесно-знавства дослідження наративів на історичну тематику актуалізується і у фокусі українських фольклористичних розробок (праці Є. Луня, О. Кузьменко, О. Бріциної, Л. Халюк та ін.). На основі аналізу текстів з'ясовано, що у свідомості оповідачів період існування Колківської республіки не обмежується півріччям 1943 р., а ототожнюється із усім етапом боротьби повстанців проти нацистської та совєтської окупацій.

Ключові слова: фольклорний текст, наративи, Друга світова війна, Волинь, Колківська повстанська республіка.

Мaryna DEMEDYUK

Candidate of Philological Sciences (= Ph. D. in Philology),

Senior Researcher at the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine,

Department of Folkloristics, Lviv,

"FROM PSHEBRARZE TO KOPYLLYA UKRAINE HAS ITS INDEPENDENCE": FOLKLORE NARRATIVES OF THE KOLKY INSURGENT REPUBLIC IN VOLYN

The article explores the plots, motives, and characters that shaped the perception of the Kolky Insurgent Republic as a center of the national liberation struggle of Ukrainians during the Nazi occupation.

The author discovers that stories concerning World War II in the Manevychi area in the Volyn region revolve around the formation, existence, and destruction of the rebel administration in Kolky and the surrounding villages.

The goal of this investigation is to look at the characteristics and transformation of the image of the Kolky Insurgent Republic in the oral traditional prose of Volyn Polissya residents.

The object of the study is folklore narratives, which the author recorded during the folklore trips in 2018--2021, and the subject is the reflection in the texts of events related to the existence of the insurgent center in the Kolky area during WWII. фольклорний наратив персонаж

The work's methodology is based on the concepts of objectivity and folkloristic historicism, with structural-typological and conceptual analysis as the primary methods. The authors employ elaborations on the subject of autobiographical story study around the world and in Ukrainian scientific discourse. It is underlined that, in recent years, as the area of oral science has expanded, the study of historical narratives has become more relevant in the emphasis of Ukrainian folklore research papers (works of E. Lunyo, O. Kuzmenko, O. Britsyna, L. Khalyuk, etc.).

The author observes that in the town of Kolky and the neighboring villages, tales concerning the existence of the insurgent center mostly focus on the operations of insurgent schools and nursing schools.

The heroic image of the Kolky insurgents is reduced to a series of events with a list of the most important pages in the Kolky Republic's history.

The emphasis is on the antagonism of "their" insurgents and alien Germans, Soviet guerrillas, in descriptions of active participants that are often impersonal. When portraying UPA troops during the Kolky Republic's period, physical attributes such as youth, beauty, height, physical strength, and good moral qualities become important.

The author underlines that the account of the tragic pages of the Kolky Republic's annihilation, which was accompanied by the bombing of Kolky and the burning of several nearby towns and hamlets, is the most numerous set of writings relating to the era of its existence.

Keywords: folklore text, narratives, World War II, national liberation struggle, Volyn, Kolky Insurgent Republic.

Вступ

В історії України чимало сторінок, які потребують актуалізації та ретельного аналізу. Однією з таких безперечно є період національно-визвольних змагань другої половини ХХ ст. Тривалий час замовчування та маргіналізації діяльності УПА в совєтській історіографії стали причиною того, що багато подій отримали двояке трактування і в усно історичній пам'яті. Однак здобуття незалежносте уможливило ревіталізацію цих білих плям українського національно-визвольного руху. Колківська повстанська республіка, що проіснувала з травня по листопад 1943 року на території Маневицького, Ківерцівського та Рожищенського районів Волинської області, стала одним із міфів нової незалежної України - "острівцем свободи, де відразу ж завирувало національне життя" [1, с. 37]. У численних спогадах діячів повстанського руху на території Волинського Полісся, які були опубліковані в діаспорних виданнях та пізніше вже у незалежній Україні, підкреслено існування республіки як потужного осередку із власною військовою та цивільною адміністрацією. Про внутрішній уклад та учасників Колківської повстанської республіки можемо дізнатися із друкованих спогадів репресованих активних діячів національно-визвольного руху Волинського Полісся Г. Коханської [2], С. Семенюка [3], Т. Байди [4], П. Мосійчука [5]. Так, Т. Байда наводить територіальні межі осередку: "Територія Колківської республіки простягалася між річками Прип'ять на заході й Горинь на сході, від залізничного полотна Ковель - Сарни до Ковель - Ківерці - Рівне. Двадцять вісім сіл Колківського, Маневицького, Ківерцівського та Рожищенського районів з центром у Колках, де розмістився штаб командира УПАПівніч Клима Савура" [4, с. 32]. З історичних досліджень варто виокремити праці Я. Антонюка [6], О. Никончук [7], О. Ковальчука [8], М. Новака [9] та ін. Комплексну розвідку із залученням свідчень учасників презентувала Л. Бондарук [10]. За висловом О. Никончук, Колківська республіка - "це був той шматок України, де українці здійснювали адміністративно-державницькі функції. "Колківська республіка" була досить організованим владним утворенням з деякими елементами української державносте" [7, с. 88].

У статті хочу поглянути на події часів Другої світової війни на Волинському Поліссі з точки зору фольклористики. Метою студії є з'ясування специфіки зображення Колківської повстанської республіки у фольклорних оповідях кінця ХХ - початку ХХІ ст. Об'єктом дослідження обрано наративи, які будуть стосуватися періоду становлення, розвитку та знищення цього осередку національно-визвольного руху, а предметом - відображення у текстах подій, пов'язаних з існуванням повстанського осередку на Колківщині в умовах воєнного часу. Джерельною базою - власні записи автобіографічних текстів, здійснені в рамках експедицій на територію Маневицького р-ну Волинської області впродовж 2018-- 2021 рр., під час яких зафіксовано матеріали за допомогою усного опитування респондентів згідно з попередньо підготовленим запитальником. Порівнюючи їх із письмовими спогадами безпосередніх учасників подій того часу, буду намагатися виокремити основні блоки сюжетів та образів, що формують сприйняття Колківської повстанської республіки у сучасній усній традиції, що й стане предметом дослідження. Методологічну основу праці становлять принципи об'єктивності та історизму фольклору.

Актуальність вивчення фольклорної складової автобіографічних оповідей про історичні події не викликає сумніву. О. Лабащук підкреслює, що "протягом останнього десятиліття в Україні активізується науковий інтерес фольклористів до записів та публікацій автобіографічних спогадів, що мають виразну соціально-історичну проблематику" [11, с. 14]. Серед таких студій варто назвати ґрунтовні наукові розвідки Г. Дем'яна [12], Р. Кирчіва [13], Є. Луня [14], О. Кузьменко [15], Л. Халюк [16] та ін. Ключовою у них є думка про те, історії особистого досвіду фіксують виключно важливі для індивіда чи спільноти події, які зазнають трансформації у свідомості оповідача. Популярними у сучасній українській фольклористиці є сюжетно-мотивний підхід до аналізу наративних текстів на історичну тематику. Такий спосіб дослідження пропонується у монографії Л. Халюк [16]. Сюжетно-мотивний із залученням міждисциплінарного пропонує В. Сокіл [17] при аналізі наративів про голодомор. Перспективний вектор дослідження текстів про травматичні події ХХ ст. запропонувала О. Кузьменко [15]. Виокремивши низку концептів, характерних для текстів цього періоду, вона простежила тяглість традиції від ХІХ до початку ХХІ ст.

У статті застосований комплексний підхід із залученням сюжетно-мотивного та концептуального методу, а також методології гендерного аналізу. Особлива увага зосереджена на взаємодію слухача з оповідачем під час їхньої комунікації, що насамперед відображена в реакціях на конкретні питання чи зміну оповіді залежно від реакції слухача. Для аналізу з-поміж широкого пласту оповідної прози про події 40--60-х рр. XX ст. обрано тексти, що стосуються національно-визвольної боротьби УПА на Волинському Поліссі, а зокрема наративів про Колківську повстанську республіку.

Основна частина

Наскрізною рисою низки наративів про події 40-х років на території Маневицького району Волинської області є згрупування сюжетів навколо центрального стрижня - Колківської повстанської республіки. Завдяки ревіталізації героїчних сторінок минулого краю, якою, без сумніву, є і боротьба українців за свою територію в роки Другої світової війни, актуалізуються й сюжети про ці події. Згадані тексти, хоча й були заборонені, але транслювалися в родинах, а тому тепер маємо змогу фіксувати історії не лише від свідків подій, а й від їхніх нащадків, сусідів, що є підкресленням тяглости традиції оповідання повстанської прози. Часто оповідачі наголошують, що на території, де вони проживають, була колись Колківська республіка: "А то була тутика в Колках повстанська риспубліка. Колковська риспубліка. Так воно й зара там пишиться - Колковська риспубліка. То ції близько хати, села вони ж були звйязани"^і. Допоміжним чинником в актуалізації спогадів про існування повстанського осередку стало спорудження пам'ятника діячам республіки у селищі Колки, а також щорічне вшанування пам'яті, що відбувається у травні та жовтні. Цікаво, що подекуди наявні згадки про територію республіки трансформовані в гасло: "Від Пшебража до Копилля (в окремих джерелах до Постійно. - М. Д.) Україна самостійна". Часто оповідачі, які не були свідками подій, дізналися про існування Колківської республіки з родинних переказів чи вже у часи самостійної України, коли відбувалася ревіталізація забутих сторінок історії. Звідси маємо почасти констатацію факту існування на території Колок і сусідніх селищ повстанського осередку із основними функціональними одиницями, який в сучасній історіографії отримав назву "Колківська республіка".

Розповіді, пов'язані із героїчним чином повстанців у Колках, зводяться до подієвого ланцюжка з переліком основних сторінок життя республіки. Класичним чоловічим наративом є оповідь колишнього директора школи із с. Ситниця: "Тут госпіталь рядом знаходився, повстанці лікувалися. Жінка Рубащенка з медсестрами, того, що в поліції був, опікалася. Госпіталь був тут. Друкарня була в Фурсіка Сергія. Друкарня і зв'язкових там готували. В сорок третьому оци була відкрита могила повстанця. Медсестри тут тоже вчили. Надька була Мосійчук. Вона домашня то була Дзьобак Надія. Наумов кирував школою, директором був тут. Наумова син Юрій був в повстанцях. І Ждан Катерина розказувала вірші на могилі"2. Із цього фрагменту помітно, що оповідач цікавився історією Колківської республіки та подіями в рідному селі як краєзнавець. За тією ж схемою побудовані оповіді й інших респондентів, однак уже без вказівки імен діячів: "Про Колковську риспубліку то я знаю. А як саме її організували, то я ни знаю. Лікували, медсестрей учили, швачок, шоб шили одяг повстанцям. Бельйо собирали на Зап. М. Демедюк від Харківського Мусія Романовича, 1931 р. н., нар. в с. Розничі Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 3 класи, працював у колгоспі.

24.07.2018. Особистий архів авторки.

² Зап. М. Демедюк від Власюка Миколи Івановича, 1948 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл.. Освіта вища. Працював директором школи.

19.08.2019. Особистий архів авторки.бінти, такє домашнє ткане. Як вчили з винтовками ходити" 3. Інший, також чоловічий, текст пропонує сконденсованіший перелік подій: "Колківська самостийна риспубліка. Все було: і школа працювала, і управа, і церква по-вкраїнськи"4. У вказаних творах центральним мотивом є намагання оповідачів підкреслити українність влади у республіці на противагу окупаційним польській, совєтській та німецькій. Елементом, що об'єднує усі тексти, є твердження, що Колківська повстанська республіка не міфом, а реальним утворенням, що сконденсоване у фразі "то була Колковська республіка". Стрижневим мотивом є твердження про існування цього осередку української влади на території Волині: "Вони з німцями воювали, то ж Колковська риспубліка була"5, "То ж то ж була якась Колковська риспубліка українська, то воно якісь пиріод було, шо то повстанська власть була"6, "І в Колках вже Українська держава була. То так і написано було Колковська республіка"7, "В нас тут була така Колковска республіка. То була повстанча українська армия. Все своє там було: пикарня, ну все було як у государстві"8.

Територіальні межі республіки оповідачі/оповідачки чітко не окреслюють, але здебільшого озвучуються населені пункти Пшебраже чи Ківерці як південнозахідну межу: "Там в Ківерцях вже були німці. А сюди німців ни допускали. Там стояла армия. В Колках був центр, а туди до Ківерець геть, то стояли повстанці. Німців туди ни допускали"⁹. Північною межею називають Степань на Рівненщині: "То ж і Рівненщину, і Ківерцівський район займала. Там було багато, а тут таківо ції села ближчії. Бо то ж було аж до Манєвич, Граддя ше входило, а туда аж Степань входив на Рівненщину, Берестяне у групу цю, в самостийну риспубліку" ¹⁰. Водночас у ланцюговому переліку відомостей про події центральними є епізоди повстанських вишколів, спорудження символічної могили, навчання медсестер.

Організація повстанського руху на Колківщині. Оповіді про існування осередку повстанського руху в містечку Колки респонденти часто починають із історії виникнення перших воєнізованих збройних формування націоналістичного спрямування на Волинському Поліссі. Сюжети тісно пов'язані із наративами про розстріли у Луцькій тюрмі, участю майбутніх повстанців у допоміжній поліції та кульмінаційним відходом зі зброєю у ліс.

Серед історій особистого досвіду про відхід повстанців в ліс переважають короткі односюжетні, які зображають бажання молодих хлопців щось змінити, покращити становище своєї країни і родини. Ключовою є фраза, що упівці боролися за незалежність: "Ну вони хтіли Україну. За Україну боролися, хотіли здобути Україну. А шо ти здобудиш, як ти ни вооружонни, вас кілька" ¹¹, "То тоді був народ поднятий, так всьой дух поднятий, то то просто ни розказати. Пошов в ліс і то його забили там" ¹². Щодо участі майбутніх вояків УПА у допоміжній поліції, то оповідачі часто намагаються витлу^{9 Зап. М. Демедюк від Захарчука Дмитра Петровича, 1940 р. н., нар. в с. Новосілки (хутір Ковлі) Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта} - середня. Працював лісником. 25.08.2019. Особистий архів авторки.

¹⁰ Зап. М. Демедюк від Горбача Олександра Васильовича,

1930 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 2 класи. Працював в колгоспі

19.08.2019. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Гайдучик Ольги Максимівни, 1938 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 5 класів. Працювала в колгоспі

19.08.2019. Особистий архів авторки.

¹² Зап. М. Демедюк від Харківського Мусія Романовича,

1931 р. н., нар. в с. Розничі Колківського (тепер Маневицького р-ну) Волинської обл. Освіта - 3 класи, працював у колгоспі. 24.07.2018. Особистий архів авторки. мачити мотиви, зрозуміти чи виправдати дії потребою часу: "І він вже як пришли нимці і остався живий, то куди він пуйде? До німців. То він був начальником міліції " ¹³. Тобто головною причиною вступу до шуцманбату респонденти називають бажання здобути незалежність та протистояти совєтському терору: "Ну то ж ції шусмани зразу як пошли, сказали, шо Вкраїна буде. Вони пошли. Поможем вам, оддаєм Україну, шо давайте разом, поможіте. Як побачили, шо ни те, то всі пошли в ліс. Давай німця бити. То зразу тіки воно було" ¹⁴. Іншим мотивом стає бажання здобути військовий досвід і зброю: "Були наші хлопці, шо в поліції там служили. Чи сім чи девіть. Я памітаю їх. Як вони повтікали од німців з поліції з оружієм у повстанці. То повстанці так робили, шоб уже оружіє роздобути" ¹⁵.

Наскрізною рисою оповідань про перехід у підпілля є констатація масовості явища та свідомий вибір учасників: "Повстанча армия ну так називаласа вона. З Комарова було десь чоловік до сто" 16. Повсюдно підкреслюється також молодість повстанців і майбутні втрати для нації через смерть свідомих громадян: "Було чотири сини і дочка одна. І всі пошли в повстанці хлопці. Всі були такі фаховиї, шо вміли. І сапожники, і часи ладити. Ну такі вони молоді були хлопці по вісімнадцять, двадцять, двадцять два. От Сидора хлопці. І була дочка Татяна" 17.

Важливою сторінкою періоду Колківської республіки є організація та проведення вишколів майбутніх повстанців. Такі військові навчання організовувалися за округами. Часто керівником вишколів ставали чоловіки, що служили у польській армії і пройшли муштру: "То забрали там і Івана цього, і мого вітчима. Хоч ни хоч, а ти вже знаєшся з оружієм, всю команду воєнну знаїш, хоть по-польські, а все ж. То мій отчим і Іван мали вже по тридцйіть чоловік і вже там їх тринірували, учили" Зап. М. Демедюк від Горбача Олександра Васильовича,

1930 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 2 класи. Працював в колгоспі

19.08.2019. Особистий архів авторки.. Про масовість та добровільний характер вишколів свідчать і спогади респондентів: "Школа була вже в їх. Батько їх обучав. Тут п'ятсот чоловік було, то він їх обучав усіх, тринірував їх. Ну бо ж він фронтовик. Вишкол був на поли тут. Тут вони трінірувалиса" Зап. М. Демедюк від Захарчука Дмитра Петровича, 1940 р. н., нар. в с. Новосілки (хутір Ковлі) Маневиць- кого р-ну Волинської обл. Освіта - середня. Працював лісником. 25.08.2019. Особистий архів авторки.. Щоб підкреслити значення та масовість зібрання та підготовки вояків, оповідачі наводять перелік курсів, місця дислокації навчальних частин: "Вишколи в Колках були мінерів, старшин, підстаршин, піхоти. А те вони тут робили на пляцу, де пустир ото коло могілок, на лузі кала Стира. Той будинок двоповерховий, де оцьо профтехучилище, то штаб був. Там було СБ і для виду комендатура цивільна, якою цьой Чорноморець вєдав"Зап. М. Демедюк від Мосійчука Петра Трифоновича,

1931 р. н., нар. в с. Годомичі Колківського (тепер Ма- невицького) р-ну Волинської обл. Освіта - середня- спеціальна. Працював директором будинку культури смт Колки. Проживає в смт Колки. 22.07.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Гринюк Антоніна Гордіївна, 1934 р. н., народилася в с. Старосілля Колківського р-ну (нині Маневицького р-ну) Волинської обл. Освіта - 1 клас польської школи. 22.07.2018. Особистий архів авторки., "Там був такій пляц, шо вони там сходилиса, ставали по двоє, марширували і співали українских тих пісень", "Тут п'ятсот чоловік було, то він їх обучав усіх, тринірував їх. Ну бо ж він фронтовик. Вишкол був на поли тут. Тут вони трінірувалиса"Зап. М. Демедюк від Захарчука Дмитра Петровича, 1940 р. н., нар. в с. Новосілки (хутір Ковлі) Маневиць- кого р-ну Волинської обл. Освіта - середня. Працював лісником. 25.08.2019. Особистий архів авторки.. Місце проведення навчань певним чином сакралізується.

Це майже завжди поле чи пляц, де майбутні вояки не лише отримують військовий вишкіл, але усвідомлюють себе українцями: "Раз на тиждень ми збирались в Старому Чарторийську, де нам наказали вивчити напам'ять декалог. Декалог - 10-ть заповідей українського націоналіста. Перша заповідь: Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї. На лекціях викладали історію України"²³. Образ поля як місця, де можлива свобода переконань та вільне життя, має безпосередній зв'язок із традицією козаччини та січового стрілецтва.

Героїчний образ повстанців підкреслюється у наративах згадками про виконання повстанських пісень під час військових начань, урочистих подій: "Даже я раз був у Колках як їхали. Машина була в їх і була артілєрія в наших. Як їхали да спивали ше "В горах грім, лунає грім. Скрізь на всю Україну. Нарід наш прийде, Бандера поведе до переможного чину". Так повстанци спивали. "То не чин, а то є перемога. Ми орли українці, до сонця нам дорога". Таку пісню спивали"24. Це давало усвідомлення, що вояки УПА - "свої" хлопці, оборонці рідної землі. На суголосні згадки натрапляємо і у друкованих меморатах. Акцент у жіночих текстах часто зводиться до емоційного впливу повстанських пісень на слухачів і слухачок, адже вони викликали і сум за втраченою незалежність, і гордість за те, що боротьба продовжується: "То як начнут спивати, то я плачу. Такі пісні. То всі українські пісні"25, "Марширували і співали українських тих пісень, али я вже ни помню шо: "Повстаньмо хлопци гуртом за волю"26, "Які то хороши писні спивали. Як зачнут спивати ці хлопци. Ото то були люде і співучиї, але вже вибили їх"27. Тут у слово "українські" закладений подвійний зміст. По-перше, пісні повстанці виконують українською мовою, по-друге наголошується, що тексти мають патріотичне звучання, спрямовані на пробудження національного духу.

Щодо подій весни - літа 1943 у Колках та околицях, то попри вишколи активно функціонують сюжети про підпільну друкарню та повстанський штаб у с. Старосілля. Так про діяльність суспільнополітичного осередку згадує С. Семенюк, підкреслюючи, що у Колках були умови для створення міждержавного утворення [3, с. 59]. Він подає розлоге свідчення про діяльність підпільної друкарні у Старосіллі, де було видано підручник "Українознавство", а також про вчительську конференцію у вересні 1943 р. Прикметно, що низка респондентів та респонденток із с. Старосілля оповідають про існування підпільної друкарні та присутність невідомих повстанців у Старосіллі: "Тут була друкарня, що листівки агітаційні видавали і одну книжку навіть надрукували "Українознавство" називалася"Мирончук Г. Листи з Канади. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Харківського Мусія Романовича, 1931 р. н., нар. в с. Розничі Колківського (тепер Мане- вицького р-ну) Волинської обл. Освіта - 3 класи, працював у колгоспі. 24.07.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Сокол Катерини Андріївни (баба Катя Копотиха), 1930 р. н. Нар. в с. Старий Чарторийськ тепер Маневицького р-ну Волинської обл. 14.08.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Гринюк Антоніна Гордіївна, 1934 р. н., народилася в с. Старосілля Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 1 клас польської школи.

22.07.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Пилипчук Надії Тимофіївни, ^{1931 р. н., нар. в} с. Гута Лісівська Маневицького р-ну, "То якраз була на Забалях та хата, то розказував сусід, шо як уже втикли і все покідали, то вин взяв ту машинку, шо друкували і глибоко закопав в гний пид хливом"²⁹. У цих сюжетах простежуємо двояке сприйняття повстанського осередку. "Свої" хлопці не викликали в селян занепокоєння, а присутність "чужих" насторожувала і відлякувала: "З села хлопци там були, з Колок, з Копилля, а були ше такі якісь чорниї гуцули чи шо. То до батька ввечери вже подходит той чорни гуцул. Каже: "Запрагай воза, поїдемо в ліс". А як було видмовити, то забити могли. А батько тихейко возьме, сяде на хуру і іде з їм" .

Отже, центральними темами наративів про заснування повстанської республіки стають організація вишколів у Колках та навколишніх селах, діяльність підпільної друкарні. Помітна певна диференціація текстів залежить від особи респондента, його симпатій чи нерозуміння сутності повстанського руху середини ХХ ст.

Наративи про очільників Колківської республіки. Оповіді про період існування Колківської повстанської республіки здебільшого презентують збірний образ вояків УПА, що брали участь у певних подіях, були учасниками вишколів чи виконували повстанські пісні. На відміну від письмових спогадів-свідчень активних діячів часів Колківської республіки, сучасні респонденти та респондентки зрідка називають імена діячів. Виняток - це оповідачі, які цікавляться історією краю, хоча їхні свідчення часто розходяться з офіційною історичною візією. Наявні поодинокі згадки про приїзд вищого керівництва проводу ОУН-б влітку 1943 р., ймовірно, тодішнього очільника Д. Клячківського: "Ни знаю я, но мати казала, шо батько казав, шо виликі начальник наш приїжджав сюди вже в Колкі"³¹. Однак низка текстів знайомить із постатями командирів сотень, загонів УПА. З огляду на характер зображення персонажі можна розділити на два типи: до першого варто зараховувати героїв із виразним лицарським началом, до другого - повстанців, що поєднують риси добротворця та трікстера.

Яскравим героєм-лицарем наративів періоду Колківської республіки постає С. Коваль "Рубащенко" ³² як творець перших загонів УПА і активний діяч національного руху спротиву: "В Колках то був загін "Заграва" Рубащенка. І займала тириторію майже з-під Ковеля і аж по Володимирець. А потом на Ровенщину туди пошли"³³. Герой презентує образ повстанського командира, що поєднує скромність, чесність та витримку: "...він був дуже скромно одітий. На йому була савєтска пілотка, зверху був піджак з полотна з білого. Такі пошитий. Не піджак, а кітєль, френч. Не сорочка, а такє. І галіфе штани і чоботи" ³⁴. Образ командира знаходимо і в письмових свідченнях учасника національно-визвольних змагань, в'язня совєтських таборів П. Мосійчука. Тут С. Коваль зображений міцно скроєним інтелігентним чоловіком середнього віку [5, с. 22], який розуміє протиприроднійсть війни, що виражена у відповіді командира: "Цієї біди нам на весь вік вистачить" [5, с. 23]. Письмові спогади діячів Колківської республіки підкреслюють вимогливість та акуратність командира. В усних свідченнях наявне акцентування на близькості його до людей. Так, відомо, що С. Коваль часто вів пропагандистські мітинги в Колках і Гораймівці, брав участь у відборі вояків УПА. В окремих текстах підкреслено людяність командира, що розуміє небажання селянина воювати та відпускає його додому: "То вже викликає той Рубащенко і питає: "Прізвище"? "Власюк Павло". "Жонатий"? "Жонатий". "Діти є"? - "Є". "Іди, - каже, - Павло, рости дитей. Нам ше потрібні для України ції діти"³⁵.

Подекуди натрапляємо й на імена інших представників "героїчного" типу. До таких варто віднести образи керівників вишколів (Горошко), СБ ОУН (Чорноморець), місцевих провідників (Юрко, Ярослав). Прикметно, що детального опису оповідачі не подають, а наративи зводяться до констатації факту перебування того чи іншого повстанського командира на території Колківської республіки: "Там був такі Горошко, шо збирав хлопцив біля старих могілок, там, де зара ото нови могілкі зробили"³⁶. Часто центральним мотивом стає уже не діяльність Зап. М. Демедюк від Мосійчука Петра Трифоновича, 1931 р. н., нар. в с. Годомичі Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - середня-спеціальна. Працював директором будинку культури смт. Колки. Проживає в смт Колки. 22.07.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Чебанюка Івана Григоровича, 1952 р. н. Народився в с. Старий Чарторийськ Ма- невицького р-ну Волинської обл. Освіта - середня, працює на будівництві. 14.08.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Гринюк Антоніна Гордіївна, ^{1934 р. н., народилася в с. Старосілля Маневицько- го р-ну Волинської обл. Освіта} - 1 клас польської шко ^{ли. 22.07.2018. Особистий архів авторки.} повстанців у часи Колківської республіки, а їхня подальша доля чи героїчна загибель від рук енкаведистів. Продуктивними також є наративи про медсестринську школу у Колках та її' очільницю Циганку, що врятувала поранених під час бомбардування Колок: "Була така кличка її була Циганка. То коли взнали, шо сюда мають штурмувати, то вона вивозила раняних по хатах ховала. То цю всю лікарню зуміли перевезти, евакуїрувати через Боровичи аж через Стир в Камінь-Каширський район"³⁷.

До героїв-трікстерів із періоду Колківської республіки варто зарахувати сотника К. Максимчука "Стрілу", районного провідника С. Лінника "Рижого". Біографія цих персонажів розділена на два етапи: героїчний чин періоду Колківської республіки та трікстерська в часи совєтської окупації. Так, Степан Лінник зображений як герой, що ризикує до останнього: "Його в пійісят шостому роци в Кумарови. А он їздив, мати була в Сібіри, то він на Сібір до матири їздив в чини майора"³⁸.

Похід на Пшебраже: польсько-українське протистояння на Колківщині. Однією із сторінок періоду Колківської республіки є історія українськопольського протистояння. Поруч із оповідями про вигнання поляків-осадників із хуторів на території Волинського Полісся (Майдан, Новосілки та ін.) функціонують сюжети про похід на поляків з метою захисту мирного населення від набігів воєнізованих частин польської самооборони.

Колонія Пшебраже ³⁹, що становила південну межу республіки, сприймалася як центр збройного опору польських поселенців. Саме на Пшебраже втікали поляки-осадники, які боялися за своє життя. Водночас озброєні загони із Пшебраже чинили набіги на сусідні села Острів, Тростянець, Озеро; грабували і вбивали закономірним є поява сюжетів про похід на Пшебраже, який тлумачиться як захисний чин, організований повстанцями: "То вже полякі десь там аж туди на Прибражи на тому вже людей били наших. Да й вже люде брали хто шо да йшли обороняти. Як война стала да поляк одогнали, то вони стали нападати на людей. Дий то так ходили обороняти. Хто з чим йшли"Зап. М. Демедюк від Водько Євдокії Гордіївни, 1932 р. н., народилася в с. Хряськ Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 3 класи, працювала в колгоспі. 8.08.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Горбача Олександра Васильовича, 1930 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 2 класи. Працював в колгоспі

19.08.2019. Особистий архів авторки..

Похід зображений як масова акція, яка однак відбувалася без примусу з боку упівців та налічувала до півтори тисячі учасників. Різниться в оповідях і датування походу: від початку липня до середини серпня ("То по-моєму посля жнив ішли. Ми повиходили з матирою і дивилися як вони їхали"). Мотив стихійності підкреслений зображенням зброї та повсякденного одягу учасників, що доводить їхню селянськість, а не приналежність до війська: "їхали дядьки, мужикі в свому повдягнені. І коса на такуй довгуй тичці одрубана приклепана там в кінці. Юзік приклепував. Вилкі тіки шо на кінці зуба їдного набивали. Дехто мав рушницю охотнічу, то сидят на возу і тако вже диржат. Ото вони їхали на Пшибраже, з якіх сіл, то я вже ни докажу"Зап. М. Демедюк від Горбача Олександра Васильовича, 1930 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 2 класи. Працював в колгоспі

19.08.2019. Особистий архів авторки., "І як на Пшибраже йшли бачив. Як поляків били. А з вилками йшли, нима ниякого оружия ни в кого геть ничо. Взяв вилкі на плечи, побрали і пішака геть на Шибраже"Зап. М. Демедюк від Назарчука Юрія Івановича,

1930 р. н., нар. в с. Новосілки Маневицького р-ну Волинської обл., освіта - 4 класи, працював у колгоспі,

25.07.2021. Особистий архів авторки., "Памитаю, а шо ж. кумарівци, а на тим конци були да з Чоторійська йшли. Да стройовею всі. Той з штиком, а той з вилками. Пошли стройовею такєю. Батько му тоже ходив був" Зап. М. Демедюк від Зубаля Андрія Васильовича,

1931 р. н., нар. в с. Комарове Маневицького р-ну Волинської обл, освіта - 4 класи, 26.07.2021 р. Особистий архів авторки..

З історичних джерел дізнаємося, що похід з метою захоплення колонію завершився невдало, адже поляки, заручившись підтримкою німців з Ківерців та совєтських партизанів із загону Прокоп'юка, зуміли протистояти упівцям та недосвідченим селянам. Однак в усних свідченнях часто не знаходимо невдалого фіналу, а навпаки акція завершується позитивно для українців: "От запамиталоса. І хтось з церкви крузь окно їх фотографірував. От я малею запамитала. І вони йшли на те Пшебраже. Але вони пошли ди й вже тих поляк там ни було чи шо, бо вони зразу назад повирталиса. Але вже як вони пошли, то тиї поляки повтикали. То бандеровци організували, бо ж бандеровци стали поляк виганяти" ⁴⁵. Поява такого мотиву цілком зрозуміла з огляду на особливість усної оповіді, в якій акцент зміщується на зображення самого походу як героїчного чину. В окремих текстах натрапляємо навіть на мотив перемоги українців під Пшебражем, що суперечить історичній правді, однак презентує типову художню трансформацію подій: "Пребраже кала Ківерец там вони були з оружієм ті поляки. Ну там битва була. Українци перемогли, бо їх більше було. Полякі тоже вредни були, грабили людей"⁴⁶. Стимулом для появи мотиву перемоги повстанців стало також виселення поляків із Пшебраже, яке заселили вихідці із-за Бугу, та перейменування села на Гайове.

Головне ж в оповідях про похід на Пшебраже - це не перемога українців над поляками, а спільність дій, готовність захистити свою землю, що зібрала воєдино як військових УПА, так і мирне населення волинських сіл. Чоловіки, не маючи зброї, були готові боронити своє підручними засобами, серед яких в наративах оповідачі акцентують на вилах і косах. Поляки ж постають в українському наративі про Пшебраже нападниками, збройним формуванням, від якого потрібно захищати своїх. Зап. М. Демедюк від Будь Ольги Іванівни, 1936 р. н., нар. в с. Комарове Маневицького р-ну Волинської обл., освіта - 4 класи, працювала в колгоспі, 25.07.2021. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Власіка Миколи Степанович, ^{1931 р. н., нар. в с. Лісово Маневицького р-ну Волинської обл., освіта 4 класи, працював на залізниці. 11.07.2021. Особистий архів авторки.}

Напад на Колки і ліквідація республіки. Найчисельнішою групою текстів, пов'язаних із періодом існування Колківської республіки, є опис трагічних сторінок її знищення, що супроводжувалося бомбардуванням Колок та спаленням низки навколишніх сіл і хуторів. Усні наративи про ліквідацію Колківської республіки перегукуються з офіційними повідомленнями повстанських командирів. Так, маємо інформацію у звістці для командирів Ліваря й Вовчака в справі нападу на містечко Колки. Звідси дізнаємося про спалення Колок та навколишніх сіл: 3 листопада напад здійснювався з трьох напрямків (Маневич, Ківерців та Чарторийська), були задіяні парашутисти та 4 літаки [18, с. 506]. Що ж зберегла усноісторична пам'ять? Щодо датування каральних акцій, то оповідачі ототожнюють напади німців не з конкретною датою 3 листопада, а зі святом Казанської Божої Матері. Повсюдним у наративах звучить, що сталася біда "на Казанську", коли більшість вже перебувала в лісах. Безпосередньо пов'язані із темою описи сутичок повстанців з німцями в сс. Розничі та Яблунька, а також бомбардування с. Комарове.

Часто актуалізація спогадів про Колківську республіку починається саме з оповідей про бомбардування та спалення Колок і Старосілля. Тут центральними мотивами є сутички повстанців із німецькими загонами (бій в Яблуньці і Розничах). Намагання зупинити похід німців на Колки тлумачиться як акт героїчного чину повстанців із с. Розничі. У наративі, записаному від очевидця, натрапляємо на мотив подвижницької смерті вояків УПА, спричиненої намаганням затримати німецьку армію на підході до Колок: "Ірано, як почався той бій. Ну а цюй сотні до бою Богдан подав ракєту чирвону. Звідки полетіла ракєта, а німци тоді готові були. Да очірідь як дали. Да й його тяжко поранили. Ой Боже. І так керувати ни було кому боєм. А повстанців побили багато. Німци запалили клуню, да видно, горіт. їх ж нихто ж ни бачит, вони поховани. А тії йдут, як на долоні, всі повстанці. Повстанців тоді побили багато"⁴⁷. Оповідач навмисне підкреслює нерівність бою для більшої героїзації повстанців, адже одна недостатньо вишколена сотня мала затримати професійний німецький загін, що вийшов з Маневич, а підмога повстанцям так і не підійшла ("Приказ був тром сотням, шоб ціх німців тут вибити. То од Граддя сотня в лісі заблудила, ни подийшла. А чириз Колкі тоже ни явилася").

Другим блоком мотивів про знищення республіки є напад німецьких літаків на Колки, Старосілля, Комарове, здійснений зранку 3 листопада 1943 р.: "А рано прилитіли літаки і начали бомбити Колкі" ⁴⁹. Образ ранку як часу початку операції з ліквідації республіки символізується. Це вже не лише час доби, але й пора, коли люди, зайняті щоденною рутинною роботою, заскочені зненацька, змушені залишити все і втікати. В оповіданнях часто бомбардування окреслюється схематично, а основний акцент зміщений на втечу мирного населення в холодний листопадовий ранок: "Ну тиї Колкі бомбили. А німці од Манєвич ішли. Колкі бомбили, а вже німці подойшли сюди, ну чириз міст, бо муй батько був в те время у млині. То вони повтикали вже в ліс. Я памітаю і бачу як зараз, як їхали, то то втикав народ усьой"⁵⁰. Втеча людей від небезпеки асоціюється з біблійним кінцем світу. Часто свідки подій підкреслюють, що сприймалося це тоді саме як апокаліпсис: "Сило палили, то був здаєтьса вже Страшни суд. Всі хати разом горіли. І то скілки їх на конюх їхали вжи я ни знаю"⁵¹. Тут центральним стає образ вогню, що поширюється на все довкола, знищує оселі, худобу, людей: "Сидимо в Горах, а все сило разом горит, всі хати разом горат. їх їздило я ни знаю скіки на конюх, шо подпалювали, шоб разом горило. Все сило згоріло до тла наше Старосіллє"⁵².

Німці, задіяні в акції, асоціюються з вісниками кінця світу, врятуватися від яких можна лише втечею: "І стріляли всіх: старі і малі. Ни було різниці. І так стріляли кого на вулиці, хто ни втік, у хаті захватили, в хати побили їх, і хату спалили. Такє страхіття Боже робилося" 53. Люди змушені покидати свій простір і обживати межовий, яким стає зарослий луг біля річки Стир чи ліс на пагорбі ("Гори"): "А як почали вже Колки бомбити, в Старосіллю вже стріяют усе, хати палют, то кому було ближче в нас до тих Забаль, то пошли на луг, на Стир чайками попливли" 54. Часто жертвами каральних акцій ставали жінки з немовлятами на руках, що в свідомості оповідачів є алюзією на образ Матері Божої з Ісусом та підсилює трагізм події: "Тільки як почали самульоти летати, то ми в Гори. Я й мати моя в Гори, а в матери ше дитина малейка була на руках"55. Почасти респонденти намагаються виокремити життєствердні історії про врятування, що підкреслює думку, що на прояв людяності здатні навіть вороги: "Тоже сім'я там їдна втикла. В льоху вони схавалися, а йдин зайшов. Тоже було теє і німці такі, шо ни всіх били. І подивився, і в них ни стріляв"56.

Історії особистого досвіду про зруйнування республіки зміщують акценти із трагедії національного масштабу, якою є знищення осередку повстанського самоврядування, до лиха особистого у зв'язку із загибеллю сім'ї чи родини. Так, за свідченнями істориЗап. А. Бричка від Комарович Марії Андріянівни, 1925 р. н., нар. в с. Старосілля Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта 3 класи. Розшифрувала М. Демедюк. 18.08.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Харківського Мусія Романовича, 1931 р. н., нар. в с. Розничі Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 3 класи, працював у колгоспі.

24.07.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Гринюк Антоніна Гордіївна, 1934 р. н., народилася в с. Старосілля Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта - 1 клас польської школи. 22.07.2018. Особистий архів авторки. Зап. А. Бричка від Комарович Марії Андріянівни, 1925 р. н., нар. в с. Старосілля Маневицького р-ну Волинської обл. Освіта 3 класи. Розшифрувала М. Деме- дюк. 18.08.2018. Особистий архів авторки. Зап. М. Демедюк від Харківського Мусія Романовича, 1931 р. н., нар. в с. Розничі Колківського (тепер Мане ^{вицького р-ну) Волинської обл. Освіта} - 3 класи, пра ^{цював у колгоспі. 24.07.2018.}ків, на момент нальоту німецької авіації та спалення Колок і Старосілля основні сили повстанців уже відійшли у ліси Рівненщини [10]. Знищено ж було часто зовсім непричетних мирних жителів містечка і навколишніх сіл. У жіночих наративах особливо виразно зображений трагізм ситуації та підкреслено нерозуміння того, за що їм довелося зазнати такого лиха: "І ту хату прішли запалили. А ми ж тамикі коло такого рова. Ми тамика стоїмо, мати дитину на руках диржит. І я тако з гузличком. В гузличот сподницу взяла но, чи там пляттічко якє. А все ж покинули: і хату, і в хати все. Погорило все"⁵⁷. Ці наративи, як правило, полісюжетні і досить розлогі. Респонденти, оповідаючи про трагізм подій, акцентують на окремих деталях - моменті фіксації небезпеки, спробі врятування майна чи худоби. Наведу приклад одного з найбільш яскравих, що поєднує мотив спалення села і втечі його жителів: "Тоді як відступали, палили Колкі, Старосілля. То хто був вдома, то ше й побили людей. І підводою звідти приїхали до нас. На наш хутір. Наших дві було хати там радом тако доріжка. І одна наша, друга сусідська. То як приїхали, а вже брат поліз на гільку і вже каже: "Тікаймо, бо вже їде підвода, сюди їде". Мине малу і ше була свикруха сліпа. То кажут: "Ти сідай на підводу". Чи повтікаїмо, то ви на підводі будете. І ми тільки пириїхали тую річечку, то можна було пириїхати, там був переєзд. Такі, шо вода наливається на дошку, але переїхати можна. Як заїхали метрів тридцять чи сорок туди, вже наша хата горит. Так була теличка. Корову прив'язали до воза. Корову забрали з собою, а така теличка велика була, двоє свиней. І все там погоріло. Брат, як побачив, шо все там горит, то каже: "Я побіжу, я побіжу". А мати каже: "Не йди, бо й тибе заб'ют. Куди ти побіжиш". То вже як вони від'їхали, запалили хату, запалили клуню. Ше була в клуні чужа молотарка. Зирно було ж звезяно, все згоріло" ⁵⁸. Тут оповідачка детально описує момент збирання в дорогу, що знову ж таки містить мотиви врятування найдорожчого у господарстві - коровигодувальниці. Підсилює трагізм докладне перераховування спаленого майна і залишеної худоби.

Однак за масштабом трагізму на перше місце виходять оповіді про людські жертви під час каральних акцій: "То дядина з двома дивчатами втикли, а їдная пошла до сестри до свєї, захавались там в хлівчику. А якє то хавання. А там її забили з дитиною, а баба, то шкодувала хазяйства покінути, то бабу вивили і на подвір'ї застрелили. А дядько остався з двома дивчатами: Голька і Ліза"⁵⁹. Цей сюжет вдалося зафіксувати також від однієї із врятованих сестер Ольги Патрай із с. Старосілля. У її розповіді подана хронологічна послідовність втечі і наступних поневірянь сестер, адже пізніше батька забрали на фронт, де вів і загинув. Саме оповідання є менш емоційно наснаженим, ніж його варіант, розказаний мешканкою сусіднього села. Респондентка розповідає про події листопада сорок третього року дещо відсторонено, концентруючись на втечі в ліс, коли вона йде за батьком, тримаючи за руку сестру Лізу. Лише окремою фразою підкреслює, що матір і бабу пізніше знаходять вбитими на подвір'ї біля хати.

Прикметно, що тексти про знищення республіки, записані від чоловіків, рясніють деталями самої каральної акції: кількість залучених літаків, описи німців з черепом на шапках, масштаби акції. Емоційний ж аспект стає вторинним: "Пролитіли низейко самольоти, налитіли сюди на Разничі і стали бомбити. Як стали бомбити, начала вже тутичка йти колона нимецка, і стало горіти сило"60. Для чоловічих сюжетів типовою є і точна вказівка на дату операції та території, знищені нацистськими загонами: "А сило палили, то тишчу див'ятсот сорок третим роци. Вони зразу тут стояли в Колках, і як напали на сило, то хто попав, всіх розстрелювали. То в тому куточку, Забали от де, понімаєш, а туди далей Осередок там, а тут Забали. Зап. М. Демедюк від Гайдучик Ольги Максимівни, 1938 р. н., нар. в с. Ситниця Маневицького р-ну Волинської обл.. Освіта - 5 класів. Працювала в колгоспі

19.08.2019. Особистий архів авторки. Зап. А. Бричка від Величка Андрія Ничипоровича, 1921 р. н., народився в с. Старосілля Колківського (тепер Маневицького р-ну) Волинської обл. Освіта - 3 класи. Працював їздовим в колгоспі. Розшифрувала М. Деме- дюк. 22.07.2008.

То в куточку цьому геть сюда. Сто пітнадцить душ німци вбили. Хто тоди подскочив. Геть силом йшло цеє СС нимецке, і таки емблєми були в єх, людски череп, на пилотци людськи череп. Вони тоди так гето зразу запалювали хати, і хто попадав, всіх розстрелювали"Зап. А. Бричка від Єфімова Мирона Панасовича, 1932 р. н. Народився в с. Старосілля Колківського (тепер Маневицького) р-ну Волинської обл. Освіта 3 класи. Працював в колгоспі. Розшифрувала М. Демедюк.

23.07.2018..

Отож респонденти-чоловіки намагаються підкреслити, скільки людей загинуло, шукають причини спалення села, хто брав участь в каральній акції. Водночас жіночі історії особистого досвіду зосереджуються на особистих враженнях про подію, способах порятунку, акцент на окремих образах врятованих чи загиблих. В оповідях жінок ми можемо прочитати актуалізацію ключових концептуальних образів смерті, дому, матері. Спільним мотивом для жіночих та чоловічих текстів є порівняння дій нацистів із біблійним Страшним Судом.

Висновки

Колківська республіка як територія свободи від двох окупаційних режимів в часи Другої світової війни в сучасній оповідній традиції мешканців Волинського Полісся посідає чільне місце. Наративи про існування повстанського осередку в містечку Колки та навколишніх селах презентуються здебільшого сюжетами про діяльність повстанських вишколів, медсестринських шкіл. Описи діячів республіки часто неперсоніфіковані, водночас акцентовано на протиставленні "своїх" повстанців та чужих німців, совєтських партизанів. При зображенні вояків УПА періоду Колківської республіки ключовими стають їхні фізичні характеристики: (молоді, красиві, високі, сильні фізично) та високі моральні якості. Дещо осібно сприймаються діячі боївок СБ ОУН. Окремим масивом мотивів є зображення польсько-українського протистояння влітку 1943 р., що трактуються здебільшого як відплатні акції, спровоковані агресією польських загонів самооборони. Однак найчисельнішою групою сюжетів є зображення знищення республіки німецькими загонами в листопаді 1943 р. Наративи про ці трагічні події поєднують як мотиви усвідомлення кінця вільного життя на Колківщині, так і мотиви індивідуалізованих страждань мешканців спалених Колок,

Старосілля, Комарова. Тут акценти таки зміщуються в бік трагедії родини, а не знищеного повстанського осередку. Не можемо завершити сюжетні оповіді на моменті знищення республіки нацистами, адже з приходом совєтських окупантів відбуваються суди, каральні акції проти діячів повстанського осередку та членів їхніх сімей. Тут варто згадати судовий процес у Колках у 1947 р., відомий під назвою "справа дев'янадцятьох", коли до розстрілу було засуджено учасників подій 1943 р., в тому числі жінку Галину Рейкіну. Також оприявнюються нові тексти, що вже актуалізувалися в часи незалежности: міф про Колківську республіку як острівок свободи в буремний воєнний час, який, як вважає чимало істориків, потрібно розвивати, особливо з початком російської агресії на Сході.