З нових документів до історії Сіверщини (XVII-XVIII ст.) (частина 22)

Представлення документів гетьманів І. Мазепи, І. Скоропадського, Д. Апостола, полковників В. Дуніна-Борковського, Я. Лизогуба, І. Новицького, К. Солонини та інших старшин, чернігівських архієпископів. Різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо).

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 19.10.2023
Размер файла 107,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Дан в Чернігове д. 2 ноеврия року 1687.

Особливе теж сторожа, которая в дому моем найдуется, жеби и тим плата ведлуг порахунку з вас во всім виходила конечне.

На подлінном розпись тако:

Звиш менованний полковник черніговский».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55516. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано «місто печати полковой» і зроблено запис: «З подлинним сводил писар сотенний березинский Иван Рудановский»).

№ 10

1687, листопада 12 (2). Чернігів. Універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба.

«Яков Лизогуб, полковник Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого черниговский.

Вам, войтам села Гусавки и села Гориці зо всіми тамошними жителми вашими доброго здоровя узичивши, жадаем, абисте яко по давному до міста належачую повинность и послушенство отдавали, так и тепер без жадной отмови и спереки щоколвек потребно до тяглости будет, пну войтови березинскому не будучи жадною мірою противним, таковую ж, яко и прежде, до міста тягло (!) належачую повинность отдавали, відаючи певне не не под. чиею протекціею зостаете, тилко под міскою. А ежели би з вас войтов яко бил спротивним, таковий и турми черніговской навідает и караня нашого не уйдет, тим вас впевняем.

Дан в Чернігове дня 2 ноеврия року 1687.

На подлінном подпись тако:

Звиш менованний полковник черніговский».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55517. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано «місто печати полковничей» і зроблено запис: «З подлинним сводил писар сотенний березинский Иван Рудановский»).

№ 11

1688, січня 25 (15). Лебедин. Лист полковника Андрія Кондратьєва до сівського воєводи Семена Неплюєва.

«Мні велце ласкавый добродію Семен Протасьевич!

Низкий мой поклон млсти твоей залецивши, доброго от Господа Бога здоровя и щасливих и радостных потіх на многие літа усердно получити желаю. За премногое твое благодіяние и частокротную ко мні млсть, же твоя добродійская млсть пишеш ко мні о своем многолітном здоровю, тут же и моего художества не препоминаеш, велце и покорне млсти вашей мое служебничое чиню подяковане и зостаю, будучи назавше млсти вашей всіх благ желатель Андрушко Кондратьев челом бьет.

З Лебедина иануария 15 1688.

О відомостех про неприятелский приход млсти твоей ознаймую. Писал ко мні полку моего сотник мирополский Прокофей Андріев, которий по указу великих государей послан с сотниками и козаками на черту для береженья от приходу неприятелских людей в Высокополье, же конечне виділи полтавці орды три юрты, идучих на Ладижинскую долину и пошли в верх річки Коломака, а где их поганское намірение и под якие городы уторгнути мают, про то не відают.

В Січи запорозких козаков татаре доставали конечне, тилко за помощию Божиею жадной потіхи не однесли. А если якая новая відомость у мене про неприятелский приход появится, и я того часу к милости твоей о том буду писать с нарочними посылщики».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518-13635. Арк. 191-192. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «196-го генваря в 16 день»).

№ 12

1688, лютого 19 (9). Полтава. Лист охочекомонного полковника Іллі Новицького до гетьмана Івана Мазепи.

«Ясневелможной милостивый мосци пане гетмане, пане и добродію мой!

Сими часами, меновите февруария пятого, шестого, осмого, почали были появлятись тривожливыи от побережа, то от кошового з Низу и от инших, відомости, которыми, не отобравшы певности, не турбовалем велможности вашой. А же теперь упевнившыся, с тысячу орды, з поля припавши, уласовских людей, на футорах, на устю Тясмина, зимуют, з овцами вырубали, и за ними, як змінкуе асаул наш с побережа у своим листі, козацтво уласовское, пошедшы в погоню, нагнали ватагу тую у Бахматовых озер и там, помощию Божьею, а щастем велможности вашой, языков поимали. Которые то языки повідают, стосуючись до мовы оного, которого послалем до велможности вашой (Яска Бута), мови, же понад Инкгулами на дві части орды стоят и иміют свой замысл под городы украинные вдарить. Тое ознаймившы велможности вашой, самого себе вашой панской полецаю ласце.

З Лукомля февруария 9 1688 року.

Велможности вашой, панови и добродіеви моему, найнизшым назавше зостаю слугою Гелияш Новицки, п[олковник] к[омонний].

Ясновелможный добродію!

По написаню листу сего пришел к нам в Лукомль выходец, кажетъся з Баришовки, а взятый в року 1686 с коломійцами у Кодачку за Василковом. Тот неділь чотыри минуло февруария 7 як вышол с Криму и повідае, же при нем всі з Криму вышли орды, тылко хана самого еще ожыдали. И тот же выходец межи иншыми роспытками повідал, же переписивано еще з літа по вказу ханском, увесь, сколко неволников в Криму есть и вынашлось сто и сім на реестрі тисячей.

Добродію мой!

Сию відомость далем відати и его м. боярину в Білгород, так теж в Охтирку и понад Коломаком полковником наказним, зостаючими з войсками, и пану полковнику сумскому, миргородскому и гадяцкому».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518-13635. Арк. 213-214. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «От п. полковника] комонного з відомостью подан февр[аля] 11 д.»).

№ 13

1688, травня 22 (12). Чернігів. Універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба.

«Яков Лизогуб, полковник Войска их црского пресвітлого велич[ества] Запорожского черниговский.

Вам, старшині села Турі и Чепелювки, атамані з войсковим товариством и войтом з посполитими людми, ознаймую, иж ясневелможний его мил[ость] пан гетман, улитовавшися над містечком Березною о тяжари в наездах счоденних и инших великих видатках, надал млинок на реці Турі з трома колами стоячий, аби всякие розміри отбіраючи, тим ся ратовали в своїх росходах. А же кгребля кождого літа потребует направи, и вам, тамошним жителям на переезді кождому потребна, теди з обох сел ви, старшина, з своїми жителями, кгди того кгвалтовная навесні албо якого ж колвек часу указоватимет потреба, абисте без жадное спереки давали помоч гатити соломою и хворостом пилно и сурово именем самого ясневелможного его мил[ости] пна гетмана и повагою моего уряду приказую.

Дан з Чернігова 12 мая 1688 року.

В подленном подпись тако:

Вишменованний полковник черніговский».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55514. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано «місто печати полковничой» і зроблено запис: «З подлинним сводил писар сотенний березинский Иван Рудановский»).

№ 14

1688, червня 28 (18). Лист київського полковника Костянтина Солонини до гетьмана Івана Мазепи.

«Ясневелможний мцивий пане гетмана, милостивий мой и великий добродію!

Якии мене в дорогі под Димеркою споткали відомосте, листом от пана сотника киевского виражении, чимало где чого. Тии я ораз по должности моей служебничой до велможности вашой пана, моего милостивого и великого добродія, тим же сотницким листом посылаю. А и вперед, если окажутся понови оных, не омешкаю велможность вашу увідомити. А тепер повинний мой найнизший служебничий вашой велможности пану моему офірую поклон и милостивой панской поліціюся ласці.

Велможности вашой пану, моему милостивому и великому добродіеви, щирозічливий всіх добр и найнизший слуга Костнтий Солонина, пол[ковник] Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого киевский.

В таборі з-под Димерки июня 18 д. року 1688».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 13518-13635. Арк. 309. Копія кінця ХІХ ст. Запис: «От п. полковника] киевского подан в таборі под Липовою Долиною июня 22 д. 1688 року»).

№ 15

1691, червня 7 (травня 28). Батурин. Лист генерального судді Сави Прокоповича до кролевецького сотника Івана Маковського.

«Мой велце ласкавий приятелю пне сотнику кролевецкий.

Пишеш в. мст. до мене взгядом тых стараням и коштом в. мстиным осаженных близко гути людей, которих Захарчиха пофукавши еще им якобы посіянной збырати пашні заборонити хвалится и в подданство себі их привернути. Я, теды на жадане и прозбу в. мсти при внесеню якої ж колвек моей за в. мстю причины доносилем всю тую долегливост и перешкоду, в гуті от Захарчихи в. мсти учиненную, самому ясневелможному добродіеві его млсти пну гетманові, где и тое прекладалем, если можна безпечне в. мсти там свої господарские строїти заводи. Зачим я на тое ласкавую пнскую одержавши деклярацию, упевняю в. мсти ласкою его пнской велможности такою, жебыс в. мс. безпечне там свой заводив порядок и людей тых за своїх мів подданых. Стороны зас посіянной пашні, як будет час жатві, тогди можеш в. мст., если Захарчиха своїм похвалкам, міл бы досит чиныти, написати до ясневелможного добродія, люб сам до Батурина зехати, а однак и тепер тых людей упевни в. мст., же оны, даст ли Бг урожай, безпечне свої будут збирати засівки, а не хто инший. О чом в. мсти упевнивши, его ж мя доброму поліцаю афектові.

В. мсти всего добра зичливий пртел Сава Прокопович, судия Войска их царского пресвітлого влчства Запор[озкого] енералний.

Дан з Батурина мая 28 року 1691».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 54142. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло, всередині якого написано: «місто печати судов енер[алних]»).

№ 16

1708, грудня 31 (20). Лебедин. Універсал гетьмана Івана Скоропадського.

«Пресвітійшаго и державнійшого великаго гсдря нашего его црского пресвітлого величества Войска Запорожскаго гетман Иоанн Скоропадский.

Всей полку Ніжинского старшині и черні, именно пну полковникові Войска его црского пресвітлого величества Запорожского ніжинскому, сотником кролевецкому и воронижскому зо всім тамошним урядом и каждому, кому колвек відати о том надлежитимет, сим нашим ознаймуем універсалом, иж пн Демян Маковский, знатний товариш войсковий, міючи добра родича своего: одны по милости мнаршой его црского пресвітлого величества надане за вірние праци, в Войску Запорожском ронение, и монаршими грамотами, так же и універсалами антецессора нашего бившого гетмана стверженние, именно слободку, прозиваемую Грузкая, в селі Подолові част тамошних же посполитих людей, на Дулиовці мешкаючих, млин на реці Реті в селі Бистрику о двох колах мучних, третим ступним построенний, другий млин на реці Свидні под містом Кролевцем о двох колах мучних стоячих. Котрие добра ему от отца его сукцессиве леgовани в посессию вечистую, а от тестя его ж Романа Лазаревича данний ему ж в посагу млин на реці Осоті о двох колах мучних Просил нашего гетманского на ти свої добра потвердителного універсалу. Зачим ми, гетман, стосуючися до висоцеповажних монарших его црского пресвітлого величества грамот, данних отцеві его, пну Ивану Маковскому, на владіние тими добрами, а респектуючи на его, пна Демяна Маковского, до услуг войскових способност, ствержаем сим універсалом нашим як слободку Грузкую и част людей посполитих в Подолові, на Дулиовці мешкаючих, так и млини мененние отца его и тестя, ему в посессию легковани, зо всіми угодиями до тих млинов належними, позволяючи мененному пну Маковскому з тих маетностей од посполитих людей одбирати належитое послушенство и повинност, з млинов зас помененних без жадной перешкоди всі розміровие огулом ку вспартю своего господарства отбирати пожитки. В чом абы ніхто з старшины полку Ніжинского, з урядових сотні Кролевецкой и Вороніжской не важилъся ему, пну Маковскому, чинити кривди и трудности пилно варуем. Войти зась мененной слободки Грузкой и Дулиовки села жебы належитое во всем отдавали ему, пну Маковскому, послушенство зо всіми посполитими людми міти хочем и повагою сего універсалу ншего под сроgим каранем приказуем.

Дан в Лебедині декаврия 20 року 1708.

В подленном написано тако:

Звишменованный гетман рукою власною».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54143. Тогочасна копія. Наприкінці документу намальоване коло, всередині котрого написано «місто печати»).

№ 17

1711, січня 23 (12). Глухів. Універсал гетьмана Івана Скоропадського.

«Его царского пресвітлого величества Войск Запорожских обоїх сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.

Пану полковникови ніжинскому, старшині полковой, а особливе сотникови батуринскому з урядом тамошним и кому колвек о том відати належит, сим нашим універсалом ознаймуем, иж презентовал нам пан Иван Ханевский, канцеляриста войсковий, купчую на ліс, який п. сотник батуринский у Гарасима Книша, жителя батуринского, купивши, ему, пну Ханевскому, доброволне отпустил и просил нас так о потвержене того купленого ліса, як о позволене, жеби могл в том кгрунті своем греблю на Стрижині болота накоту засипати и млин вешнячок о едном колі построїти. Ми теди, гетман, не отмовивши его пну Ханевскому прошению, респектом ронячойся оного праці щоденной в канцеляриї нашой войсковой яко тот купленний ліс, позволяючи ему в оном греблю засипати и млин о едном колі построїти, ствержаем так, аби ніхто з старшини, войсковых и посполитих людей сотни Батуринской, владінию того купленного ліса в строеню греблі и млинка на оной и в отбираню обиклих користей найменшой не важился чинити кривди и перешкоди універсалним сим писанием нашим варуем и рейментарско приказуем.

Дан в Глухові януария 12 року 1711.

Выш менований гетман рукою власною.

Васылый и Феодор Ханевскиї».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54252. Оригінал підписаний гетьманом і завірений печаткою).

№ 18

1711, травня 17 (6). Договір.

«Року 1711 місяца мая дня 6 дня.

За видомом и злеценем мужов кустицких и чернижовъцов при Анъдрею Привалунъку и при Феодору Федоровичом, и при Аниску Арътемовичом из братом своїм Яковом, и при Нестеру Прокоповичу, и при Майсію Опанасовом, и при Хомие Семеновичом, и при Ивану Юденъку, и при Павълу Игънатенку, и при Анъдрею Сивушенъком, и при Майсію Ивановичом, и при Петру Микотовичом и при Климу Асиповичом, и при Авъдею Игънатовичом, и при Феодору Степановичу, и при Анъдреевичу Демъяну и при въсей громаді мужов кустицъких и чорнижовъцов я, Григорий Яковълевич, и з видома мужов кустинъцов и чорнижовъцов становлюся на священство до храму святителя Христова Николая ус[та]нова (?) от канона гривъна попу, охочий муж так же и зхочет богомолие справъляти цена шаги три поп у (?), хату стит шаги 3, венъца из своей парафиї полкопи, похорону великого гривъна попу и остатний за душу старого гривъна, а малого похорону пят чехов и остатний, так же дітей христити шаг, молитву дать за мъладенъца шаг, а за дівку чех»

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 50376. Оригінал).

№ 19

1716, квітня 27 (16). Батурин (?). Заповіт Явдохи та Івана Ханевських.

«Копия духовныцы.

Во имя отца и Сна и Свтого Дха. Аминь.

Я, раба Бжия, Евдокия Павлиха, жителка батуринская, видячи себе в глубокой старости, а сна моего, Ивана Ханевского, купно зо мною мешкаючого в хоробі, ближших ко смерти, нежели ко животу, по согласию ншему обополному за доброй памяти и цілого розуму ншего роспоражаем вторую его, сына моего, жену, Катерину Иванову, з дітми от двох жен его спложеними, а моїми внучатами именно Василем Хведором и дівчинкою Евдокию еще в дитинных літех будучими таковим обрядком:

С первою сна моего спложеною дитиною Василеві лекгуем коло Батурина поля пахатного сколко ест во всіх трох руках по три недели оретъся; ліс еден за селом Ксензювкою в Троцка Ксензювского купленый, другий там же под Ксензювкою, да гай с хутором в том же селі будучий. Еще зас ліс под Алтиновкою и хуторов два в селі Митченках, сіножать една в Ковилнуй, другая в Ціпкині под Батурином, третая под Митченками, двор у Батурині, где Матвій мешкает, з світлицею, пікарнею, винницею и трома казанами винничними, там же и бровар с казаном броварным и зо всіми до него належними обрядками.

З другою сна моего жены спложеному снові, Федорови, змінкуем в селі Атюши дворов три, купным правом набытие, меновите, един Портянковский, другий Сштанковский, третий Шидовшичов. Поля піхотного там же коло Атюши, в двох руках по три недели, а третий на дві недели. Бор з гаем там же в Атюши стоячий, ліс зась в урочищи Кучах, гай един прозиваемий Портяновский, другий Щербиновский, третий Ковтуновский, сіножат една у Подбурнуй, другая прозиваемая Бабинская, третя в Лаходах. четвертая Яреминская коло Батурина, двор, в яком сами мешкаемо, у Батурині з будинком, винницею и трома казанами винничними. Да двор у Коропі з будинком, особливе прето ліс Книшовский у Пустой греблі стоячий, обом Василю и Федору по половині. Камень млива на греблі батуринской будучий так же обом по половині міет бути. Млинок вешняк в Митченках обом же по половині. Гроши, которие я дала снові своему полтори тысячи, якие в цілости знайдутъся и сколко их у мене есть, всі великие и малие его сновым дітям, а моїм внукам з сріблом и цінню, сколко винайдетъся, обом Василю и Федору міет бути ровними частьми по половині. З тих теды всіх добр и угодий грошей, срібра и ціні оние Василь и Хведор брати, дойшедши в літа, абы сестру свою Евдокию (если Бг зростит) обополне, як належит отвінивши за малженство видали. При тому всему по смерти ншой повинна сна моего жена, а моя невістка, Катерина Ивановна мешкати и порядки всякие строючи, нічого з готовизны не стратити до зросту дитинного и если не посягнет за мужа до смерти еї там жити.

Срібро внесенное первуй сна моего жены абы было еї снові, Василеви, меновите куман пивный мало по концях и на уху позолочованый; ковш великий срібньїй, чарка медопийная срібная, кубков пстропозлощстых чтири, а самых срібних пят, рострухан един медопийный, позлоченый, а другий менший горілкопийний позлочоный, ложок срібних шесть, пояс срйропозлочоный з мохрами зеленими, другий в десяти штуках дощатый, позлоченый.

Инструмента припасов военных я сам, Иван Ханевский, за доброй памяти моей снам моїм роспоряжаю таким образом: ронд богатий, уздечка гунчая, кулбака блакитная гафованая, шабель дві, пара пистолетов и ладовница Василеви, сну моему. А Федору, сну моему меншому, сагайдак, уздечка позлоцістая, шабель дві, пистолетов пара, ладовница и уздечка гунчая білая. якая в паніматки знайдуется. Которий по сей доброй волі ншей тестамент спорадився при всечестному отцу Иоанну Василиевичу презвитеру свтотроецкому батуринскому и при всечестному отцу Иоану свтопокровскому батуринскому да при его млсти пну Федору Даниловичу, сотнику батуринскому, с присутствием Клима Теофимовича, войта, и Гапона (?) Калачника, що абы волнішой в оном задосит чинилося, иж бы ніхто не важився его во всякого суду и права касовати, судом Бжиїм варуем.

Року 1716, мця априля 16 дня.

У подлинного подписано тако:

Во иереех малійший и недостаточній Иоан Василиевич, свтотроецкий батуринский.

При сей же дховниці присутствовал Иоан Джунковский, презвитер свтопокровский батуринский, р.т.

Вмісто его млсти пна Феодора Даниловича, сотника батуринского, Юско Иванович, писар батуринский, подписуюс.

Так же й Клима Трофимовича, войта батуринского.

А для лучшого везді віроятия печат міская тута прилагается».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 20555. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого напис: «місто печати міской батур[инской]»).

№ 20

1716, квітень (?). Батурин (?). Реєстр речей в заповіті Ханевських.

«Реестр о зосталых вещех чолобитствующих Ханевских сколко по смерти отца их и баби позабирала мачуха на свої руки Покотилиха.

Напрод:

Готовых грошей зосталося тисячей пят.

Кубков срібних зосталося десят.

Чарок срібних зосталося десят.

Ложок срібних зосталося тузнюв два.

Поясов срібних зосталося два.

Златаного срібра зосталося лотов пят.

Кубков срібних старосвіцких великих зосталъся мішечок.

Рондов зосталося два, а третая была уздечка, мало срібром насажованая.

Шабел зосталося пар дві.

Пистолетов зосталося пар дві и сагайдак из базалучем.

Казанов винничных зосталося шість.

Броварный казан великий зосталъся.

А другий был, что воск было забивают, которий она себі переробила на лембик.

Жита зосталося ям чтирнадцять.

Горілки зосталося полдесяти куфи.

А коли еще матка моя померла, зосталося готовых грошей десять сот золотых.

Ціні зосталося вусемъдесят штук.

Перел маниста зосталося шнуров пят.

Каралюв великих зосталося шнуров чтирнадцять.

Дукат великий, который был на каралях, а в нем было червоных пят.

Ланцужок зосталъся щирозлотный.

Перстянков два зосталося срібних материнских.

А третий был отца моего перстень щирозлотный, в котором червоных два».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54271. Тогочасна копія).

№ 21

1716, грудня 30 (19). Гадяч. Універсал гетьмана Івана Скоропадського.

«Его царского пресвітлого величества Войска Запорожскаго обоїх сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский.

Пану полковникові ніжинскому, п.п. старшинам его полковим, особливе п. войтові тамошнему з маистратом, и всім, кому колвек о том вщаты надлежит, сим нашим ознаймуем універсалом, иж презентовали нам Савва Михайлович, цехмистр музицкий ніжинский, з товариством, антецессора нашего славной памяти Богдана Хмелницкого, прошлих панов полковников и теперешнего тамошних ніжинских, же універсали з тим виражением, жебы їм под козацким правом найдоватися. Чего рады просили и нашего себі на тое потверженя, поневаж войт ніжинский начинает їх до міской теперь тяглостии употребляты. Теды мы, гетман, его, цехмистра музицкого, з товариством, прошению давши в себе місце, а не нарушаючи того давного опреділенного им постановленя, яко цех їх по прежнему в войсковой юрисдикциї зоставаты, сим нашим заховуем універсалом, так пилно варуем и приказуем, абы ніхто, особливе п. войт з маистратом, відаючи о таковой волі нашой, поменених музик до жадних посполитих тягостей и подачок чепати не важился, а оны должны будут до монастиря Красноостровского ніжинского по давному обыкновению належитую отдаваты з возможносты повинность.

Дан в замку нашом Гадяцком декемврия 19 року 1716.

На подлинном подпись таков:

Звиш менований гетман рукою власною».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55537. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло, всередині якого написано: «місто печати гетманской»).

№ 22

1719, липня 4 (червня 23). с. Курінь. Скарга бахмацького сотника Семена Боровського

до гетьмана Івана Скоропадського.

«Ясневелможний мсці пне гетмане.

Мой премилостивійший пне, пне патроне и великий добродію,

Непоединокротне перед сим и сего прошлозимного времени, нарочно за тим будучи в Глухові, чрез жалосную свою ясневелможности вашой пнской ускаржалемся суппліку на подданих ясневелможности вашой пнской, обивателей Малого Самбора, которие за бивших антецессоров ясневелможности вашой пнской от килкадесят літ, еще за Самойловича, гетмана, от чигринского року, до самой Руїни шведской в сіножат нашу, лежачую помеж степу сінокосного ясневелможности вашой пнской самъборского недалеко за Тиницею, близко вершин над річкою Самборцем у Золотаришиной могили, куплею набутую, не впиралися и не чинили в держанню оной жадного принагабання и витиску. А тепер за щасливого и дай Бже долголітного ясневелможности вашей пнованния от Руїни, когда мы чрез неприятеля ограбленни зостали зо всего иміния и бидла в нас не стало, же ні для чого било, не стала матка наша косити, за п. старости бившого самборского Федора малосаборяне, поза копці наши випираючис, стали цілину, от віка неораную, орати и из сіножати нашой витиск чинити. И прошлого літа, на траву барзо скудного, когда я по указу ясневелможности вашой бил на службі монаршой под Царицином, в небитности моей, где било на сіножати той становится скирт десят, легво там вкосили били мої косарі возов шестдесят и через тих же малосамборян, пн Ястребский, староста бивши самборский, все тое сіно забрал на власной сіножати нашой до двору ясневелможности вашой пнской. През що я, укривжоний будучи в той кривді своей, просилем ясневелможности вашой пнской себі млсти, даби по весні повеліли висоцеповажним пнским своим указом учинити о том степку розиск. А поневаж и тепер мало не всю сіножат п. староста самборский по[...]тикал (?), так в той обиді своей всепокорній павши лицем до землі, смію ясневелможности вашой пнской в том чрез сию мою негодную літеру наражатися, просячи о виданне превысоцеповажного ясневелможности вашей пнского універсалу, о яком бы степку, яко поблизу мешкаючие, пн Семен Чуйкевич з пном сотником батуринским учинили розиск и опреділили границю, як старинние люде тиницкие признают. По яком бы я уже болш відал, посмію (?) той степок по млсти ясневелможности вашой пнской влачіти, а впред себі трудностей от тих малосамборян не міти, кгдиж еще и в Самборі міют бити тие старости, которие добре свідоми, же за бившого антецессора ясневелможности вашой Самойловича гетмана, под час битности тогда гетманской в поході, матка моя правовалася з Мазепихою, тогда асаулкою енералною будучою, пред бунчучним енералним пном Константием Голубом о тую сіножат, же стадом було мазепинским вибито и по наказам правном, Мазепиха на своїх сіножатех взаміну трави косити давала. В якой крайней обиді нашей и долегливости и постокротне млсти пнской просячи, под стопи ног ясневелможности вашой пнской чрез супліку сию себе повергши, милостивому пнскому отдаюся призрінию.

Ясневелможности вашей, всемилостивійшого мого пна патрона им великого добродія найпокорнійший слуга и подножок Семен Боровский, сотник бахмацкий.

В Курені року 1719 июня 23».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54247. Оригінал).

№ 23

1722, грудня 30 (19). Кролевець. Лист кролевецького сотника Семена Григоровича

до Маковської.

«Добродійко мсці гсже Маковская.

Поневаж воля состоялас велможного добродія его мсти пна гетмана на том, абы гутянце (?) и люде при ней будучие зоставали при области в. м. м. пней, мні до того и діла ніт, а труди нши Бг нехай нам нагородит. Листы два переднійшиї посилаю до в. м. мс. пнеї, а третий удержалем до времены для показаня той стороні, жебы не было порозумления, що я имію з в. м. мс. пней свои(?) якие факциї. Розиск еще вчорашнего ранку отдалем пней Голубиной якая, чаю, же міла отехати уже в Глухов. При том нижейший мой в. м. мс. пней отдаю уклон.

З Кролевця 19 декавр[ия] 1722 году.

Вм. мс. пней и добродійце всего добра щирозичливый приятел и слуга Семен Григорович, сотник н[аказный] кролевецкий».

(іР НБУВ. Ф. І. Спр. 54143. Тогочасна копія).

№ 24

1724, січня 21 (11). Глухів. «Премемория» ГВК з переліком маетностей, які були конфісковані у мазепинців.

«Промемория з енералной войсковой канцелляриї в малороссийскую коллегию.

Минувшого мсця септевр. 24 в промемориї з енералной войсковой канцелляриї в коллегию малороссийскую писано о селах одписних гетманских и публічних, то ест измінничих, что сел одписних кроме единих расколнических деревень на землях здешних малороссийских владілцов поселившихся в Малой Россиї не бывало. А о гетманских публічних селах вперед иміло з енералной войсковой канцелляриї в коллегию малороссийскую прислатися извістие, которое в сей промемориї изобразуетъся, но первіе да будет извістно коллегиї малороссийской, что в Малой Россиї публічних, то ест измінничих маетностей, в записках не бывало, для того, что од начала освобождения Малой Россиї од полского владіния всі села и деревні и протчие угодия малороссийские по млсти всепресвітлійших святоусопших предков его императорского влчства и самого его ж величества, стали быт в відомстві гетманском под общою войсковою диспозициею з яких когда кому гетманы, которое село албо деревню и инное якое угодие опреділяли, то опреділяли не в вічност, але обыкновенним в войску малороссийском терміном, до ласки войсковой и тие угодия от начатка бытия Малой Россиї под превисочайшою державою его императорского влчства к изміні не суть прилични, ибо суть войсковие общие од едного до другого по заслугам преходячие, а не собственние чиї и не вічистие. И сего рады, если такие общие войсковие маетности з малороссийских войскових обивателей имія, хто прилучилъся до изміньї, теды тот собственною своею персоною стал измінник, а войсковие общие добра изміні не суть приличны, що же ест власное и измінничое купленое движимое чили недвижимое, тое может ко власности персоны его назватися измінничое и о тих измінничих добрах его императорское влчство в монаршой своей до покойного гетмана гспдна Скоропадского грамоті за собственною его влсчтва рукою писанной блгоизволил повеліть, чтоб он, гетман за невозвращением од стороны измінничой тих, которие изміні Мазепиной придержалися, оние измінничие добра пороздавал иним малороссиянам вірним и заслужоним. Села же войсковие общие, коториї во владіниї были измінников нижей слідуют.

В полку Стародубовском.

Містечко Топаль, якое за гетманства измінника Мазепи зпод полкового войскового прислушания досталося было Мокриевичу, старому писару енералному, а по смерти оного як был зять Мокриевичу измінник Ломиковский одержал мененную Топаль по тестю прежде измшы.

Другая слободка, прозиваемая Туросна, которую тот же Ломиковский самоволне на gрунті осадил. Третее село Онуковичи, которим тот же Ломиковский завладіл к Топалі, а нні всіми висше писанними маетностями владіет гспдн Сава Рагозинский. К тому же ново еще осадил слободу, прозиваемую Порубіжную. Село Кривець, которое было з давна войсковое, а владіл оним покойний Игнат Коровъченко. По нем досталося братові его, Федору Коровченку, по Коровченку ніякимсь способом завладіл был измінник Орлик хутором Кривецким и почал был до того хутора людей людей кривецких к послушенству притягати, а послі тим селом и хутором знову Федор Коровченко, полковник киевский, владіл, по которого смерти жена его тот свой фолварок Семену Савичу, писару енералному, со всіми угодиями продала и село Кривець ему ж стало прислушати.

В полку Полтавском.

Село Куклинці, которим измінник Красноперич, судиа полковий полтавский, прежде измшы владіл, а нні оное за гспдном генералом лейтенантом Вейсбахом. Село Стасовци, которим измінник Герцик прежде измшы владіл, а нні владіет им Василь Кочубей. Село Вакулинці, которим владіла прежде измшы старая Герцикова, а тепер найдуеться оное з монастирем полтавским. Село Яковци, котоорим преже измшы старая Герцикова владіла, а тепер оное держать два владілци: поп Світайло полтавский спаский и Петро Яковлев, в полку Ахтирском мешкаючий. Села Рибцув половиною прежде измшы владіл Дорош [Дмитриевич], полтавский обозний, а тепер за Гарасимом Кованкою, товарищем войсковим. Деревня Василковка, которою прежде измшы владіл измінник Герцик, а тепер во владіниї за Григорием Черняком, полковниченком полтавским.

В полку Миргородском жадних измінничих маетностей ніт, як о том донесл в енералную войсковую канцеллярию полковник миргородский Данило Апостол.

В полку Гадяцком.

Село Розбишовка и Лучка, которими прежде изміни владіл измінник бывший енералний судия войсковий Василий Чуйкевич, а тепер досталося в владіние гспдну Саві Рогозинскому.

В полку Киевском.

Сел таких, якие за измінниками были, ніт, як о том донесл полковник киевский Антоний Танский, толко одписние. Село Адамовка, село Семиполки, село Мостища, село Рудня, которими владіл полковник киевский Коровченко, а по нем Карпіка, нні же владіет Пауня (?) Каньтакукзинова, а Адамовкою владіет тепер генерал-лейтенант де Вейсбах.

В полку Прилуцком.

Село Олшаная, которим прежде старий Горленко, полковник прилуцкий, Лазарь, а по нем жена его и син владіли, а опослі покойний гетман гспдн Скоропадский держал. Нні же тим селом владіет генералова фелтъмаршалова Шереметова. Село Гмиранка, которое отобрал был покойний гетман гспдн Скоропадский на себе же, поблизу од Олшаной найдуется, а опослі оддал во владіние его сиятелству графу Шереметову, а тое село шгды до Горленка не належало и жадних кріпостей на оное не иміл Горленко. Село Мамаювка за гетманства измінника Мазепи надано было судиї Тарасу Кондратенку (Кіндратів, прилуцький суддя (1688-1689) Ю.М, І.Т.) на урад судейский. Якое держал тот судиа во владіниї своем аж до умертвия, а по смерти его отобрал братові своему Стефану бывший полковник Димитрий Горленко. Которий тож владіл тим селом до умертия своего, а по смерти оного одобрал был тое село он же, Горленко, на себе, а по изміні Мазепиной покойний гетман гспдн Скоропадский надал был тое село на урад судейский по прежнему Михайлу Григориевичу, которий владіл, а тепер владіет оним гспдн генерал де Вейзбах. Селом Калюжинцями владіл Горленко прежде изміньї, а по изміні оддал небожчик гетман Скоропадский в державу Бану, маршалку волоскому, а когда он пошол в свою землю, то отдал гетман тое ж село Гаврилу Милорадовичу. Села Дубовий гай и Ковтунувка, которими первіе владіл старий Горленко, полков[ник] прилуц[кий], по умертвии жена оного ж и син владіли, а опослі покойний гетман, гспдн Скоропадский, отобрал на свою особу, которими гетмановая и доселі владіет. Селами, именно Илълунцею, Сергиевкою, Білошапками, Димитрий Горленко владіл, полковник прилуцкий, до изміньї, а по изміні покойний гетман гспдн Скоропадский отобрал себе, которими и до днесь владіет гетманова. Село Парафиевка, которим прежде изміньї владіл обозний енералний измінник Ломиковский, а по изміні завладіл им гспдн Сава Рагозинский. Село Раски первіе надано было полковникові прилуцкому Чернявскому на уряд полковничества, а по умертвиї оного старий Горленко Лазар, будучи полковником, владіл оним, а по изміні небожчик гетман Скоропадский надал тое село на уряд полковничества Носу, полковникові прилуцкому, по которого смерти надано было и Кгалакгану на уряд полковничества, нні же владіет тим гспдн генерал де Вейзбах.

В полку Черніговском.

Село Понурниця и Верба, которими прежде измшы владіл обозний енералний измінник Ломиковский, а тепер слишно. что оние взяти на еї влчство гсдрню императрицу. Село Вишенки. котори владіл он же, Ломиковский прежде измшы, нні же владіет гспдн Сава Рагозинский. Село Домишлин, которим прежде владіл измінник Орлик, а потом досталося Полуботкові, якое он же, Полуботок, замнял Полоніцкому Заборовичи, а тепер тое село Домишлин во владіниї Полоніцкого зостает.

В полку Переясловском.

Село Глубокое, которим прежде владіл измінник Мокиевский, а тепер досталося во владіние гспдну генералу де Вейзбаху. Села именно: Циблі, Пологи, Капустинці, Демки, Илхи, Драбовці, Сенковці, Ковтуны, которими прежде Иван Мирович, которий на службі его и[мператорского] в[еличества] в полону шведском полегл, полковник переясловский, владіл, а на потим гспдну генералу Кантакузину досталис во владіние. Нні же оними гспжа генералша Кантакузинова владіет. Села Круполе и Лукяновка, которими прежде по мужу своему Дмитрашкова владіла, а тепер во владіниї Федора Корбы, переводчика, зостают. Села Войтово, Ярешки, Корніевка, Паришков, Лукаші, Березанка, якими прежде по мужу своеми тая ж Дмитрашкова владіла, а нні владіет оными унук еї Андрій. Села прозиваемие Стовпяги и Нехаевка, которими прежде измшы владіл Федор Мирович, син полковника переясловского, а нні Стовпяги до ратуша Переясловского наданы, а Нехаевкою владіет Василь Томара, сн полковника переясловского ж.

В полку Лубенском.

Містечко Константинов. Села именно: Будки, Курманы, Берестовка, деревня Березняки, деревня Кулешовка которими прежде полковник лубенский измінник Зеленский владіл, а нні оние во владіниї гспдна графа Гаврила Ивановича Головкина найдуютъся. Село Хоружовка, деревня Слободка на Терку, которими прежде Антон Гамалія, измінник, владіл, а нні оными владіет он же, гспдн граф Головкин. Село Андріевка которим прежде измшы владіл Василий Чуйкевич, а тепер во владіниї гспдна генерала де Вейсбаха обрітаета,ся. Село Ярошувка, которим прежде измшы владіл Антон Гамалія, а тепер во владіниї гспджи фелдмаршалковой Шереметевой обрітаетася. Села именно: Лука, Александровка, Бурумля, которими прежде измінник Зеленский владіл, а нні во владіниї Андрея Марковича, полковника лубенского, обрітается. Деревня Вечурки и Моклячки, якими прежде измшы владіл Димитрий Горленко, полковник прилуцкий, а нні во владіниї гспдна генерала де Вейсбаха найдуютъся. Містечко Городище, которим прежде измшы писар енералний измінник Орлик владіл, а тепер во владіниї писара войскового енералного Семена Савича обрітается.

В полку Ніжинском:

Село Дорогинка, которим прежде измшы владіл Димитрий Максимович, а по нем Яворский, протопоп ніжинский, нні же оное во владіниї гспдна генерала де Вейзбаха обриаетъся. Слободка Малая на купленних Димитрия Максимовича грунтах поселенная, которою прежде измшы владіл он же, Максимович, а тепер во владіниї манастира Благовіщенского ніжинского найдуетъся. Село Дримайловка, которим прежде измшы Димитрий Максимович владіл, а по нем кнзь Масалский, гспдн коммендант ніжинский, потим Федор Маволский, писар полковий теперешний, а тепер во владіние гспдну генералу де Вейзбаху досталося. Село Кунашовка, которим прежде измшы владіл Семен Забіла, а нні владіет Федор Кочубей. Села Клишки и Чепліевка (це слово закреслено, на маргінесі написано: «и село Чепліевка, которое перед сим за Стефаном Забілою было» Ю.М., І.Т.), яким прежде измшы Семен Забіла владіл, а нні оние во владіниї кнзя гспдна Долгорукова обрітаютъся.

Село Гамаліевка осажовал оное на свое имя Андрей Гамалія, которим прежде измшы владіл сам он, а по нем син его Антон, а нні на том місцу устроен монастира Гамаліевский. Селце Тр[ос]тянка, которим прежде владіл измінник Чечель, а нні оним владіет вдова Пашковская. Село Головенка, которим прежде измшы Орлик владіл, а нні во владіниї оное Семена Савича, писара енералного найдуетъся. Село Нехаевка, которим прежде владіл измінник Григорий Новіцкий, а тепер владіет оним Гаврило Милорадович. Село Григоровка, которим прежде измшы Юрий Кожуховский владіл, а по нем Ингемоланского полку капитан Банін, а теперь во владениї гспдна генерала де Веизбаха обрітается. Село Сиволож, которим прежде владіл измінник Фридрик, а теперь во владіниї Василия Жураковского, асаула енералного, найдуетъся. Село Бурковка, которим прежде владіл Димитрий Максимович, и село Переясловка, яким прежде измшы Зgура владіл, а нні тие села за сербыном Иваном Божичом найдуетъся. Село Чуйковка, которим прежде изміньї владіл Василь Чуйкевич, а нні оное во владіниї графа гспдна Головкина.

Відение міст, містечок, маетностей, сел, деревень, мелниць и протчиїх угодий на булаву гетманскую належних, и что з оних кому в роздачи.

В полку Ніжинском:

Дозорчество Обмачевское, в нем сіл:

Село Устя Великое, Красное, Мітеювка, Обмачев.

Села гетманские, якие владілцам одойшли:

Село Малое Устя сотні Сосницкой полку Черніговского прежде было отдано епскпу покойному Рувиму, а теперь монастиреві сосницкому прислушает. Село Городище сотні Бахмацкой з подданими, якие до дворца городиского в Бахмачу належали, и сколко в Курені оных было, оддано полковнику ніжинскому. Село Карілско отдано Бутовичу, асаулові енералному. Село Былка и Рождественное приналежат тепер до Коропа держави гспжи гетмановой Скоропадской, в сотні Глуховской села Кочеровка, Марчишина Буда, Мутин, Сопич, слободка Потаповка.

Дозорчество Подлипянское, в нем сіл:

село Подлипное, село Поповка, да в селі Гутах члвк з десяток и то маломожних.

В полку Прилуцком:

Староство Великосамборское, в нем сіл:

Великий Самбор, Малий Самбор.

Голюнка, Карабутов, Дептовка.

Которие в отдачи за владілцами.

Село Хвесювка за сотником конотопским Иваном Костенецким Григориевка за Василием Скоропадским, братом покойного гетмана гспдна Скоропадского.

В полку Переясловском.

Дозорчество Чеховское, в нем сіл:

Село Чеховка, село Чернобаевка, село Воронинці, село Васютинці.

О вишеписанном Чеховском дозорчестві ніяких сел в роздачи владілцам од дозорци чеховского прежнего Ивана Кирилова и ннішного Григория Денисовича не показано.

В полку Стародубовском.

Волость Шептаковская, до ней сіл:

Шептаки, Хворостовичи, Фаевка, Машев, деревня Погорілці, Костодобр, Печеніги, Лариновка, Бугриновка, Старий Жадов и слободка Жадова, Архиповка, Бучки, Кистер, слобода Каменская, деревня Буда, деревня Лизановка, Андрійковичи, Камень, Воробювка, Попувка, Мамікин.

Якие за покойного гетмана села Млины и другие угодия, кому именно од тоей же волости Шептаковской одойшли.

Села старинние волости Шептаковской:

Бырин, Пушкарі, Роговка.

Також рибние ловлі, которие прежде сего на двор гетманский належали, монастиру Гамаліївскому одданы и грамотою монаршою ствержены. Слободка Ковпинка оддана Заруцкому, протопопі новгородскому и грамотою ствержена. Слободка Радомка отдана Олшанскому, бунчуковому товаришу.

Млины в отдачі:

Под селом Погорілцями на реці Ревні три камені мучних и два кола ступних до манастира Каменского отданы. В селі Смячи камень и ступное коло отданы до монастира Рихловского. В селі Лариновці один камень в отдачі козаку сотні Новгородской Демяну Нестеренку. Под селом Архиповкою два камені и коло ступное собственний млин двору шептаков[скому] отдан со всіми частми к Парфену Пекаліцкому, товаришеві бунчуковому.

Дворець бакланский, до него села:

В сотні Бакланской деревня Рожки, в которой тяглих людей члвк 14 и бабилей хат 3. В сотні Погарской, в селі Посудичах тяглих людей 13 и бабилей 4 хат. В самом містечку Баклані под дворцем гетманским знайдуется бабилей хат 8. При том же дворци огороды, на которих сіется яч[мінь] и коноплі. А до того ж дворца в Баклані на реці Судости млива каменей и валюшня о трох суконных ступах. В місті Погарі на той же Судости млива каменей 4 и валюшня о трох ступах суконних и просяних.

В сотні Погарской:

В деревні Фиалках знайдуетъся под дворцем тяглих людей члвк 6 и бабылей хат 7. В селі Посудичах надлежит до дворца тяглих людей члвк 6 и бабылей хат 4. Села, которие за покойного гетмана од дворця бакланского одошли: село Борщев и село Чеховка з футором и з мелницею одойшли в подданство Григорию и Василю Гамаліям. В сотні Бакланской в селі Гаранах тяглих солодников члвка 10 отдано Антипу Соколовскому в подданство. В том же Стародубовском полку в сотні Топалской з об[...]ви гетманской містечко Ропск з селами, мелницами и з протчим угодиями и зо всім уездом в собственное владіние покойному гетману гспдну Скоропадскому отдано.

В полку Гадяцком.

Город полковий Гадяч, к нему приліглие села до булави гетманской належние:

Село Хиці Село Плішивець Село Будища Село Капустинці Село Опаносовка Село Липова долина

Село Сергіевка Село Свинарная Село Велбувка Містечко Веприк

Місто Зінкув, к нему приліглие села.

Село Павловка Село Пірки Село Дейкаловка

Місто Опушное. К нему приліглие села:

Село Зайчинці Село Поповка Село Батки Село Лажки Село Глинско Село Млины Село Штепевка

Містечко Грунь. К нему прилеглое село:

Село Комиші.

Містечко Куземин. К нему прилеглое село Білско.

Містечко Ковалювка. К нему прилеглое село Романовка.

До того ж замку гадяцкого перед сим належавшие села, а нні за державцами во владіниї зостаючие:

Село Сватки Село Ціпки Село Сари

Село Крутки. Сиї села за Чарнишем, судиею енералним.

Село Середняки за Ситенским, писарем полковим гадяцким.

Село Подставки за Пірятинским, сотником полковим гадяцким.

Село Броварки за Велецким.

Село Подолки за Федором Гречаним.

Село Максимовка за Гребянкою, судиею полковим гадяцким.

Село Петровка з Ращоковским

Село Уласовка и Додакаловка (?) за Корицким, сотником опошнянским.

Село Бобровник за протопопом зінкувским.

Село Роменець за Борзаковскою, черницею монастира веприцкого.

Село Ручки за Трощинским.

Містечко Рашевка и містечко Комишная, також дві села Остаповка [...]

Гримячка за полковником галяцким Милорадовичем. Містечко Котелва з лдвома селами до полку Ахтирского увзято (?).

ГенварИ 11 д. року [1]724».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55503. Тогочасна копія).

№ 25

1724, не раніше 17 (7) березня. «Доношение»-скарга Григорія Голуба в ГВК.

«В енералную войсковую канцеллярию доношение.

Прошлого 1723 года бил чолом я, нижей именованный, в енералную войсковую канцеллярию, ускаржаючися на пна Федора Чуйкевича, бунчукового товариша, за gрунт нш дідизний и отческий, которим покойний пн Иван Маковский завладіл неслушне и грамотою императорского влчства ствердил себі в посессию, а ему, пну Чуйкевичу, по жені его ж сукцессиве досталася. Якая нша заводная справа слухана была на суді енералном и не відат для чого не укончена зостала. И сего [1]724 году марта 7 дня подал я в малороссийскую коллегию чолобитную о том же интересі, где по той чолобитной велено мні бить чолом в енералную войсковую канцеллярию, дабы оная канцеллярия, призвавши пред себе помянутого пна Чуйкевича допросила: естли в него иншие якие мунімента на тот нш gрунт, по которих виправил грамоту монаршую покойний пн Иван Маковский или ніт и чого ради не окончено діло нше заводное и по допросі обявит промеморею в малороссийскую коллегию. Зачим всепокорствено прошу войсковой енералной канцелляриї да блгволит оная канцеллярия, призвавши пред себе пна Чуйкевича допросит о всем вишеписанном без замедліния. К сему доношеннию руку приложил Григорий Голуб.

Канцеллярист Яков Оболонский.

А подлинние к себі одобрал и в том росписался Федор Чуйкевич».

(ІР НбУВ. Ф. і. Спр. 54143. Арк. і09-109 зв. Тогочасна копія).

№ 26

1728, жовтня 25 (14). Скарга козака Степана Бишовченка до гетьмана Данила Апостола.

«Ясневелмож[ний] мсці пне гетмане, мні всемилостивійший пне, пне добродію. Я, ниже менований, падши под стопи вшей велможности, молю всемилостивійшого пна и добродія, плачливую мою вношу повторне на пна Иоанна Себестияновича, товариша бунчукового, жалобу таковим образом. Покойний отц мой, Иван Бишовец, жиючи в полку Прилуцком, сотні Сребранской полковой Прилуцкой, селі Мулках, служил козацко, откуду и я небожчиком моїм отцем посилан у дорогу войсковую, именно Войско великое, а потом в сотню Сребранскую до села Грицювки на мешкане перейшовши, был в небожчика Афанасия Мокиевского, владілци грицювского, шваґра моего, господарем годов шесть, а по смерти его, Мокиевского, когда село оное Грицювка покойному пну Андрею Себестияновичу, писарем полковим прилуцким будучому, во владіние досталося. Тогда поверстано мене в посполитие, в котором до сих годов хотя з немалою тяжестию всякую отбувалем належитост, в якой чрез всі года до сих времен дознавалем от мененного пна Ивана Себестияновича и од его панеї немалую обиду и укривжене и за тое же наміревалем в компут козачий уписоватися. Первіе пні Ивановая взяла била коней двое, потом прислала слуг своїх сіно мое забірати, якого не далем для того, же товар у нею, пні Ивановою, трое на зимувлю мні было накиненно. Знову она ж, пні Иванова, близко десятка члвк слуг своїх присилала, жебы мене взявши, усиловне до неї припровадили, и гди сказали, же пні тобі руки и ноги одыбет, так я в оних слуг просилемся, аби мене до пні Ивановой не брали, поневаж другим разом сам подлецалемся до еї прийти и что тогда зараз до оной пні Ивановой не пошолем. За тое оние еї послание так самого мене, яко жену мою и дітей, били тиранско. Од которого бою жона моя и до сих час не может к первому прийти здоровю, а на другий ден послі бою ноного (можливо, ночного ? Ю.М., І.Т.) посилала в Срібное отца Ивана, пресвитора грицювского, до гсдна порутчика полку Нарвского, роти пятой Попова, просячи о прислане в село Грицювку драгунов, од которого ж, когда приехали сім члвк драгунов, а комисар срібрянский Иван Басенко осмий, в тот час слуги пна Иванови, мало не все мое иміние били розграбили и забрали товару девятеро, овец двадцятеро и четверо и держано било тое од Фоминой недели до стих верховних апостол Петра и Павла и з оного ж бидла добра збираючи, пні Иванова на свой росход употребила, в чом и в протчем немалую обиду дознаючи, сего ж прошлого літа по указу его императорского влчства в компут козацкий уписалемся и до сих час повинности козачие отбуваю, а тепер не відаю чого ради помянутий пн Иван Себестиянович мене и протчиїх козаков турбует и хочет к посполству привернути. Чого ради повторне плачливе прошу велможности вашей, моего всемилостивійшого пна и добродія, на мене явити свое рейментарское многомилостивое призріние подаючи мене ему, пну Ивану Себестияновичу, в подданство при войсковом своим рейментарским указом заховати компуті. За що я должен, не щадя здоровя моего, у войску во всяких случаях служити и за велможност вашу, докол жития моего станет, Гсда Бга благати.

Велможности вшей, моему всемилостивійшому пну пну и добродіеви, нижайший слуга и подножок Степан Бишовченко, козак сотні Срібранской, в селі Грицювці мешкаючий».

Запис на звороті: «Просит ясневелможности вшой Степан Бишовченко, козак сотні Срібранской о приверненне в козаки. Под[ано] 1728 году октовр[ия] 14 д.».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 54191).

№ 27

1728, листопада 11 (жовтня 31). Глухів. Універсал гетьмана Данила Апостола.

«Его императорского пресвітлого величества Войск Запорожских обоїх сторон Дніпра гетман Даниїл Апостол.

Пану полковникові ніжинскому з старшиною полковою, сотникам, також атаманові и войту городовим тамошним з урядом, и всім, кому о том відати надлежит, сим нашим ознаймуем універсалом, иж Константий Иванов Констенецкий, жытел ніжинский, при суплиці своей презентовал нам антецессора нашего гетмана Скоропадского універсал, данний ему в 1719 году протекциялний и на тое прошение его приняли и веліли в подтверждение універсалу антецессора нашего сей ему выдать універсал, чрез которий окриваем оною своею протекциею и даби пан полковник з старшиною полковою, також атаман и войт городовие ніжинские з урядом жадной ему, Констенецкому, не веліли чинит трудносты и до ніяких повынностей градскых и протчиїх не потягат его ж рейментарско приказуем.

Дан в Глухові октоврия 31 д. 1728 году.

На подлинном подпись таков:

Звиш менований гетман рукою властною».

(ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 55546. Тогочасна копія. Наприкінці документа намаловане коло, всередині якого написано: «місто печати»).

№ 28

1736, серпня 19 (8). Стародуб. Указ чернігівського архієпископа Іларіона Рогалевського стародубському протопопу Григорію Підлузькому.

«Копия.

Бжиею милостию православный архиепскп черніговский и Новгородка Сіверскаго Иларион Рогалевский.

Епархиї нашей Черніговской протопопу стародубовскому пречестному во Хрсті отцу Григорию Подлузскому обявляется: сего августа 7 д. настоящаго 1736 года Войска Запорожского бунчуковий товариш, благородний его млсть пн Григорий Скоруппа поданним своим нам, архиерею, доношением обявил, что в селі его благородия Кустичах при храмі стителя Хрва Николая, давно сооруженном, коштом его благородия зділан преділ в памят стих безсребних врачев Козми и Демяна за блгословением покойнаго антецессора нашего преосвщенного Ирадиона Жураковского и на тот престол от его преосвященства дан и антиминс. И хотя освятит оний преділ от его преосвщенства указом тогда бывшому дворца нашего архиерейского стародубовского намістнику, иеромонаху Гавриїлу Стилницкому, было и повелено, токмо де понеже оний преділ за переміною означеннного намістника и доселе еще не освящен. Того ради его блгородие пн Григорий Скоруппа о освящениї преділа стих мчник Козми и Демяна, при церкви стителя Хрва Николая в селі Кустичах пристроенного, просил нашего архиерейского разсуждения и о том до вашей пречестности повелителного указа, яковому его блгородия пна Скоруппы доношением выраженому прошению, мы, архиерей, не отрекши, пречестности твоей предлагаем:

...

Подобные документы

  • Наукова реконструкція, осмислення й комплексний аналіз процесу становлення й особливостей розвитку архівної науки в Україні. Розгляд і вивчення різних технологій збереження документів. Характеристика основних методів зберігання документів і їх опис.

    курсовая работа [37,9 K], добавлен 03.05.2019

  • Неоднозначна історична постать Мазепа залишила незгладимий слід не тільки в історії України але і в історії всього світа. Походження І. Мазепи та його рід. Іван Мазепа як культурний діяч. Бароковий універсум Івана Мазепи.

    реферат [19,4 K], добавлен 18.03.2007

  • Українська держава за гетьмана І. Мазепи. Підписання з російським урядом Коломацьких статтей. Обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду, як слухняного знаряддя для здійснення в Україні царської політики. Зовнішня політика Мазепи: спілка з Москвою.

    реферат [25,0 K], добавлен 29.04.2009

  • Стан козацтва як соціальної верстви після смерті Богдана Хмельницького, боротьба за владу над козацьким військом прибічників. Правління Івана Виговського, війни з Московським царством і її результати. Місце в історії гетьмана Скоропадського та Мазепи.

    реферат [44,5 K], добавлен 25.03.2010

  • Фігура гетьмана Івана Мазепи в історії України. Характеристика становлення І. Мазепи як гетьмана України. Героїчна боротьба за права та вільності України. Причини та загальні політичні умови укладення союзу з Швецією. "Помста Петра" за "зраду" Мазепи.

    реферат [46,1 K], добавлен 14.03.2011

  • Чорноморський вектор дипломатичної діяльності українських гетьманів у XVII ст. Перебування гетьмана Богдана Хмельницького в Бахчисараї під час правління султана Мехмеда IV, а також укладання союзу між Українською козацькою державою та Кримським ханством.

    статья [1,4 M], добавлен 11.09.2017

  • Цінність літописі Самовидця - одного з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII - початку XVIII ст., зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, написаної очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська Запорозького. Стиль і мова оповідача.

    эссе [18,0 K], добавлен 22.05.2014

  • Утварэнне Рэчы Паспалітай. Войны сярэдзіны XVII - пачатка XVIII ст. Гаспадарчае развіццё беларускіх земляў у другой палове XVI - першай палове XVII ст. Гаспадарчае развіццё беларускіх зямель у XVII-XVIII ст. Эканамічны ўздым на Беларусі ў XVIII ст.

    курсовая работа [96,9 K], добавлен 21.01.2011

  • Міждержавні відносини України з Росією кінця XVII ст. Устрій та суспільні стосунки Гетьманщини. Північна війна та її вплив на Україну. Українсько-шведська угода на початку XVIII ст. та її умови. Антимосковський виступ І. Мазепи та його наслідки.

    контрольная работа [37,6 K], добавлен 19.10.2012

  • Характеристика Лівобережного реєстрового війська другої половини XVII століття. Місце гетьмана і старшин, поділ війська. Використання вогнепальної та холодної зброї. Руїна - період в історії козаччини, що наступив після смерті Богдана Хмельницького.

    дипломная работа [140,1 K], добавлен 04.02.2011

  • Научные открытия Ломоносова - великого учёного-энциклопедиста. Технические изобретения Кулибина и Нартова. Система образования в XVII-XVIII вв. Открытие кунсткамеры - первого музея. Математические, астрономические и географические знания XVII-XVIII вв.

    презентация [685,1 K], добавлен 21.03.2011

  • Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.

    сочинение [6,3 K], добавлен 22.09.2008

  • Біографія. Смерть Хмельницького. Прихід до влади І. Виговського. Гадяцький договір і початок збройного конфлікту. Кінець гетьманування Виговського і його смерть. Виговський започаткував трагічну галерею гетьманів другої половини XVII – XVIII ст.

    реферат [25,2 K], добавлен 28.02.2007

  • Історія роду Мазепи. Життя та історія кар’єри Івана Мазепи, його походження з пропольської сім’ї, отримання досвіду в дипломатичній та воєнній справі за допомогою поляків. Державна діяльність гетьмана України Івана Мазепи, підтримання стосунків з Москвою.

    реферат [16,6 K], добавлен 23.11.2010

  • Поняття та класифікація кінофотофонодокументів. Хмельницька обласна фірма "Кіновідеопрокат" – фондоутворювач архівних документів. Особливості приймання кінодокументів до архіву та забезпечення їх збереженості. Старіння та фактори руйнування документів.

    дипломная работа [129,5 K], добавлен 14.05.2012

  • Розробка архівного закону в Панамі. Запровадження наукових методів відбору документів на зберігання та знищення. Створення Національного архіву Ірану та Центру документації. Аналіз формування освіти за картотекою та програм управління даними в установах.

    статья [27,0 K], добавлен 11.09.2017

  • Національний архівний фонд України. Основні групи документів. Організаційні, науково-методичні і практичні заходи щодо встановлення критеріїв визначення унікальних документів. Порядок включення до Державного реєстру національного культурного надбання.

    лабораторная работа [26,2 K], добавлен 16.12.2014

  • Проголошення гетьманату П. Скоропадського. Причини і суть гетьманського перевороту. Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського. Національно-культурна політика гетьмана. Підсумки перебування у влади Скоропадського. Основні причини падіння гетьманату.

    реферат [13,2 K], добавлен 22.12.2010

  • Прычыны глыбокага эканамічнага заняпаду Беларусі ў XVII-XVIII ст. Рэзкае скарачэнне колькасці насельніцтва. Развіццё сельскай гаспадаркі, гарадоў. Эканамічны ўздым у Беларусі ў другой палове XVIII ст., сацыяльна-эканамічнае значэнне яе далучэння да Расіі.

    реферат [20,0 K], добавлен 21.01.2011

  • Войны Речи Посполитой с Турцией. Северная война. Экономический упадок Речи Посполитой во второй половине XVII-первой половине XVIII века. Реформы 60-х годов XVIII века. Политический строй Речи Посполитой XVII-XVIII веков. Разделы Речи Посполитой.

    дипломная работа [94,5 K], добавлен 16.11.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.