"Золота доба" Чехословаччини 1924-1929 рр.: політичний та соціально-економічний вимір

Размещено на http://allbest.ru

«ЗОЛОТА ДОБА» ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ 1924-1929 РР.: ПОЛІТИЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР

Кравець Анастасія Павлівна

магістрантка історичного факультету кафедри Центральної та Східної Європи, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація. Чеська історіографія іноді трактує 1924-1929 роки «золотою добою» Першої Чехословацької Республіки. Безперечно, це був етап, коли формувалися основи її демократичного устрою і водночас вона інтегрувалася до числа передових держав у європейському та світовому контексті. Політична система новоутвореної Чехословаччини була закладена функціонуванням багатьох партій та плюралістичною моделлю суспільства. Існував дуже яскравий спектр партійних об'єднань, які представляли різну інтереси: від аграрних до націонал- та соціал-демократичних. Також ідеології партій відповідно транслювалися у політиці урядів та урядових коаліцій і позаурядових неформальних органів.

Разом з політичною стабілізацією набирала нових сил економічна система - пік економічного піднесення припав на другу половину 1920-х років. Технічна і технологічна модернізація промисловості сприяла зростанню виробництва і продуктивності праці, що позитивно позначилося на всіх інших сферах суспільного життя громадян.

Дана стаття висвітлює роль позапарламентських угрупувань, таких як «П'ятірка» і «Град», які були суттєвим надбанням чехословацької політичної сцени, у процесі розвитку та підтримки демократії періоду «золотої доби» 1924-1929 рр. Визначено, що функціонування та склад даних позапарламентських органів відрізнялися та впливали на політику неоднаково.

Розглянуто «П'ятірку» як об'єднання представників п'яти державотворчих партій, які спочатку кулуарно, а потім повністю контролювали політику Першої республіки аж до 1925 року. Підкреслено те, що «П'ятірка» спочатку була сформована не з метою завоювання та узурпації влади, а для захисту Першої республіки від несистемних партій та їх дезінтеграційних дій. Проаналізовано політичну групу «Град», яка консолідувала демократичний режим, здобула підтримку народу, національних організацій, освітніх й церковних асоціацій і також стримувала промонархічні тенденції. Розкрито, що «Град» будувала надпартійну владу, де президент не був членом жодної політичної партії, але який, у свою чергу, намагався знайти компроміс між різними партіями та був моральним суддею у партійних суперечках.

З'ясовано, що державні інвестиції, вдосконалення інфраструктури, соціальне та медичне забезпечення значно покращили добробут населення. Загалом, «золота доба» Чехословаччини 1924-29 рр. ознаменувалася економічним піднесення, тому за низкою показників і досягнутому рівню життя ЧСР увійшла до десятки найрозвинутіших країн світу.

Ключові слова: «золота доба», Перша Чехословацька республіка, урядові коаліції, партії, «П'ятірка», «Град», Томаш Масарик, економіка.

Kravets Anastasiia Pavlivna

Master's student of the Faculty of History, Department of Central and Eastern Europe, Taras Shevchenko National University of Kyiv,

"THE GOLDEN AGE” OF CZECHOSLOVAKIA 1924-1929: THE POLITICAL AND SOCIAL-ECONOMIC DIMENSION

чехословаччина золота доба плюралістична модель демократія

Постановка проблеми. Другу половину 20-х рр. ХХ ст. в історії Першої Чехословацької республіки прийнято називати «золотими роками», адже саме цей період характеризується високим економічним процвітанням країни. Крім цього, важливу роль посідає формування плюралістичної моделі й демократії, що є певним продовженням давніх чеських державотворчих традицій і залучення до цих процесів словаків. Проблема перебуває у центрі уваги, адже дослідження національних та культурних антагонізмів, що, безумовно, прослідковуються у концепції «чехословакізму», як державної ідеології мультиетнічної Чехословаччини, є важливим для аналізу сучасних трансформаційних процесів, зокрема й конфліктів, які відбуваються на центральноєвропейських теренах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Для вирішення поставлених завдань було залучено досить широке коло різноманітних джерел: законодавчі акти Чехословаччини, програмні та інші документи чеських та словацьких політичних партій, громадських організацій, мемуари та наукові роботи чехословацьких державних діячів, матеріали тогочасної періодики тощо. Найбільший сегмент літератури складає чеська історіографія, представниками якої є Ф. Пероутка, В. Олівова, З. Карнік, А. Клімек, чиї наукові доробки можна охарактеризувати як комплексні дослідження. Зокрема, деякі аспекти історичного розвитку Чехословаччини даного періоду вивчаються українськими вченими- богемістами: О. Кравчук, М. Нагорняк. Поруч з цим, дана проблематика наразі потребує більш детального вивчення та аналізу у розрізі глибоких політичних та соціально-економічних трансформаційних процесів, які на шляху в України.

Мета статті - розкрити та проаналізувати особливості динаміки політичного та соціально-економічного розвитку Чехословаччини через призму періоду «золотої доби» 1924-1929 років.

Викладення основного матеріалу. У Першій Чехословацькій Республіці діяло загальне виборче право, не існувало майнового цензу чи інших обмежень, яке поширювалося не лише на чоловіків, але, що важливо й на жінок. Єдиним винятком були співробітники сил безпеки, яких позбавили цього права в 1927 році через їхню так звану неполітичність. Депутати і сенатори обиралися безпосередньо, а не через виборщиків, і кожен голос мав однакову вагу на виборах. Вибори були прямими і одним з головних принципів було те, що вони були таємними. [3, 110]

Цей час також був епохою масових і, як правило, державних партій. Політична партія представляла певну соціальну групу: соціал- демократи - робітників, аграрна партія - селян, профспілка - торговців. Цікаво, що партії Чехословаччини були міцно пов'язані з низкою афілійованих організацій та установ, профспілками, жіночими чи освітніми асоціаціями, спортивними товариствами та господарськими одиницями. Таким чином, електоральна поведінка значною мірою визначалася соціальним статусом електорату, оскільки суспільство все ж таки жило в певній соціальній чи суспільно-політичній субкультурі. До прикладу, робітник навряд чи міг обійтися без робітничих об'єднань самодопомоги, його інтереси захищали профспілки, він ходив до робітничого клубу для занять спортом. Тому вибір соціал-демократії був для нього майже автоматичним але лише за наявності сильніших патріотичних почуттів він міг подумати про голосування за націонал- соціалістів.

Варто зауважити, що наявність великої кількості партій необхідно розглядати в першу чергу під кутом поляризації суспільства у

Чехословаччині. Вони доводять демократичний характер режиму. Крім того, багатопартійна система створює більш сприятливі можливості як для критики цілей партій, так і для використання окремих інститутів політичної системи для задоволення вимог народу [9, 49].

Звернемо увагу, що на політику в Чехословаччині також сильно впливали коаліційні органи, що складався з представників найважливіших політичних партій, але їх існування звісно не було закріплено в конституції. Їхніми основними завданнями було обговорення політичних питань, постановка завдань уряду або забезпечення парламентської підтримки урядових рішень. Ці коаліції, однак, не могли бути повалені шляхом виборів, оскільки в них брали участь більшість системних партій. Розглянемо у хронологічній послідовності даного періоду розвиток цих коаліційних органів.

У 1922 рр. було сформовано уряд загальнонаціональної коаліції, а разом з ним утворено «П'ятірку» - неформальну групу, яка допомогла знайти консенсус між різними партіями та забезпечити подальше функціонування парламенту [2, 101]. Членами П'ятірки були представники «державотворчих» партій - Аграрної, Соціал-демократичної, Соціалістичної, Народної та Національно-демократичної партій. Характерно, що «П'ятірка» була закритою групою, яка шукала на таємних зустрічах компроміси щодо запропонованих законопроектів, які потім представлялися в парламенті, де вони в подальшому ухвалювалися. Оскільки вона мала заздалегідь узгоджену підтримку в різних політичних структурах, а також імперативний мандат члена парламенту, вона була майже впевнена заздалегідь, що закон пройде через парламент у тому вигляді, в якому вона його узгодила [2, 103].

«П'ятірку» очолював Антонін Швегла, який був лідером Аграрної партії та обіймав посаду прем'єр-міністра протягом більшої частини 1920-х років і розробив модель коаліційної політики, що проіснувала до 1938 року. Політика «П'ятірки» була виражена в гаслі «Ми домовилися, що домовимося», - зазначав журналіст Ф.Пероутка у своїй праці [4, 235].

Слід додати, що з моменту заснування «П'ятірки» як органу, що мав на меті приборкати партійний егоїзм і прищепити партіям коаліційні принципи, відбулася стабілізація урядів і ситуації в державі в цілому, що було не мало важливо для новоутвореної Чехословаччини.

Після значних перипетій із заповненням міністерських крісел у грудні 1925 року було призначено другий уряд А. Швегли. З приходом нового кабінету було створено орган, який замінив «П'ятірку» - так звану «Шістку». Однак для її створення вже не було тієї політичної волі, яка була для створення «П'ятірки», що було пов'язано з суперечками, які виникли між різними партіями наприкінці правління уряду загальнонаціональної коаліції. Представники окремих партій більше не змогли досягти компромісу, що зробило «Шістку» досить незначним угрупуванням, тому що постало питання аграрних тарифів, тепер уже пов'язане з вимогою Народної партії про державні зарплати для священиків, що, безумовно, внесло значні розбіжності в коаліцію. Угорські партії, під впливом іредентистської пропаганди з Угорщини, ніколи не входили до чехословацького уряду, але і не були відкрито ворожими.

Надалі під час роботи нового уряду 1926-1929 рр. «Панської» коаліції було створено орган, подібний до «П'ятірки» або «Шістки» так звану «Вісімку», яку сформували правоцентристські партії. Пізніше під час парламентських виборів 1929 року формується свого роду вужчий орган прийняття рішень, - «Десятка», до якої увійшли Націонал- соціалістична та Соціал-демократична партії.

Резюмуючи, підкреслимо що коаліційні групи, засновані за принципом «П'ятірки», такі як «Шістка», «Вісімка» чи «Десятка», вже не були такими успішними. На відміну від «П'ятірки», на момент створення вони вже не були об'єднані мотивом стабілізації країни та її політичної системи, що було головною причиною того, чому «П'ятірка» змогла досягти такого необхідного консенсусу та міцності.

Водночас поряд із «П'ятіркою» почала формуватися ще одна владна група, яку спочатку називали «Градчани», а згодом - «Град». Ця група була неформальним позапарламентським, позаконституційним і позаурядовим органом. «Град» не була цілісною організацією, а радше вільним конгломератом окремих політиків, інтелектуалів та впливових осіб з різних сфер діяльності. Тому неможливо уявити собі «Град» як одиницю, що керувала чи проводила певну політику. Фактично, єдиними, хто здійснював конкретні політичні дії в його рамках, були президент Т. Г. Масарик та міністр закордонних справ Едвард Бенеш [2, 144].

Як зазначено вище, об'єднуючим елементом прихильників «Граду» був президент Т.Г. Масарик та його ідея гуманізму і демократії. У деяких випадках можна навіть говорити про ототожнення концепції «Граду» з особою Т.Г. Масарика. Цей центр влади виступав вищим державним і моральним авторитетом у всіх сферах суспільного життя. Завдяки його послідовникам, головним чином у політичній та журналістській сферах, ідеї Масарика досягли широких верств населення. Загалом група «Граду» була ближчою до лівих політиків і соціалістичних партій, а тому могла розраховувати на підтримку деяких соціал-демократів. Крім того, владну групу підтримували такі організації, як Товариство чехословацьких легіонерів, Спілка вчителів, частина фізкультурного товариства «Сокіл» та інші, переважно так звані прогресивні організації. Некатолицькі та особливо протестантські церкви також були прихильні до «Граду» [2, 171].

Також впливала або безпосередньо контролювала значну частину преси і мала багато симпатиків серед журналістів. Перш за все, слід згадати головного редактора урядової газети «Prager Presse», яка була заснована за фінансової підтримки президента Масарика і чесько-німецького журналіста Арне Лауріна. Він був постійним учасником зустрічей на віллі братів Чапеків, так званих п'ятниць, які відвідував і Т. Г. Масарик. Серед журналістів, які шанували Масарика, був Фердинанд Пероутка, один із найважливіших представників чехословацької демократичної журналістики [1, 414]. Істотно те, що обидві політичні групи по-різному оцінювали діяльність представників німецької меншини в чехословацькій політиці. У той час як «П'ятірка» була схильна відкидати їхнє представництво в уряді, «Град», навпаки, підтримував присутність німецьких представників у кабінеті міністрів. Президент Масарик здебільшого позитивно ставився до активних німецьких партій і усвідомлював необхідність повної інтеграції німецької меншини в Чехословаччині саме через їхніх представників в уряді. Тому він виступав за злиття чеських партій з німецькими та створення спільної урядової коаліції. Таким чином, представники німецьких активістських партій увійшли до уряду вперше після розпаду П'ятірки, восени 1926 року, і відтоді вони були присутні в кожному кабінеті, сформованому аж до падіння Першої республіки [7, 319]. Народна партія Словаччини, яка займала правоконсервативні погляди, розвивалася в напрямку сепаратизму і виступала проти «Граду».

Перейдемо до розгляду економічного та соціального. Життя Чехословаччини, для якої експорт зіграв важливе значення для розвитку сусідніх країн Європи та світу в цілому. Зокрема, на значний розвиток економіки мав великий вплив на створення нових та абсолютно прогресивних того часу соціальних заходів.

Повоєнна економічна криза у 1924 році перетворилася на пожвавлення виробництва, особливо промислового, і для економічної та соціальної політики держави було дуже важливо, яким чином країна братиме участь у відбудові всієї Європи, яка все ще дуже сильно постраждала від наслідків війни. Експорт мав величезне значення для республіки і був одним з вирішальних чинників успіху Чехословаччини під час так званої золотої ери. До 1928 року постійно зростаючий обсяг і вартість чехословацького експорту, а також його все більше використання на великих західноєвропейських і скандинавських ринках свідчили про те, що чехословацькі товари починають знаходити своє місце на світових ринках і що Чехословаччина залучається до новостворюваного глобального поділу праці [3, 286].

Позитивним фактором розвитку країни стала модернізація виробництва і створення належної інфраструктури. Держава активно підтримувала інвестиції в економіку. Інвестиційна політика була направлена на модернізацію уже існуючих заводів. В основному кошти вкладалися у нові галузі, а саме електротехнічну, хімічну, будівництво електростанцій, і в традиційні - металургійну та вугільну промисловість, виробництво взуття та паперу. Безумовно, зростали такі галузі як автомобілебудування та літакобудування. Якщо раніше переважали закордонні марки машин, то у 1925 р. число чехословацьких авто, які виготовляли заводи «Прага», «Шкода» і «Татра», зрівнялося із іноземними, також почався й експорт чехословацьких авто до Європи та Америки.

Для управління економічною політикою країни було створено вищий орган на рівні уряду. Це був Економічний комітет уряду на чолі з міністром фінансів Карелом Енглішем. Його членами були міністри промисловості, торгівлі та ремесел, громадських робіт, сільського господарства та соціального забезпечення. З 1 січня 1926 року управління державною валютою та валютним господарством було відокремлено від Міністерства фінансів і створено Національний банк Чехословаччини, який став незалежною структурою на чолі з головою правління. При цьому чехословацька крона була однією зі стабільних і бажаних валют в Європі завдяки успішній грошовій реформі. А ВВП зріс на 10% у 1927 році та на 12% у 1928 році [3, 297].

Водночас держава сприяла реалізації бізнес-середовище якомога продуктивнішим, наприклад, закони, що регулювали банківську діяльність, будівництво доріг і залізниць або систему транспортних тарифів. До того ж держава залишала значну свободу самому бізнесу.

У цей час серед чеської бізнес-еліти з'являються представники, які побудували свою кар'єру на організації виробництва або на технічних дослідженнях чи патентах. Мабуть, найбільш відомим був Томаш Бата, - людина, яка створила з майстерні свого батька сучасну взуттєву фабрику з розгалуженою мережею магазинів і перетворила невелике чеське містечко Злін на сучасне місто з витонченою архітектурною концепцією. Він був першим, хто запровадив сучасне виробництво ременів на всіх своїх фабриках, а також запровадив премії та участь працівників у прибутках. Бата був прикладом підприємця, який у 1926 році вже мав близько 8 000 робітників. У 1924 році він запровадив так званий стимул участі в прибутку. Він називав своїх працівників колегами і запровадив особисті рахунки, які надавали їм певну незалежність і давали їм певну перспективу соціального забезпечення та кар'єрного зростання [1, 323].

На додачу до вищезгаданого, Томаш Бата будував сімейні будинки для своїх працівників в околицях Зліна та Отроковиць і дбав про їхнє здоров'я: створив мережу заводських лікарів, опікувався лікуванням працівників, їхніми соціальними проблемами, заснував дитячі садки, школи, ремісничі училища [3, 295].

Проте у 1928 році країну спіткала аграрна криза, яка була на фоні зростаючої загрози з боку крайніх політичних угруповань, латентними та відкритими національними проблемами, незадовільним вирішенням проблеми низьких темпів розвитку промислового виробництва у східній частині ЧСР. Вже наприкінці цього «золотого періоду» з'явилися перші сигнали, які почали вносити в оптимістичне відчуття тривалого процвітання елементи невпевненості і страху перед подальшим розвитком. Велике депресія мала глибокі соціальні наслідки - екстремістські партії, особливо Комуністична партія Чехословаччини, отримали з неї найбільшу політичну вигоду. Радикал Клемент Готвальд прийшовши до влади в 1929, підбурював більшість робітничих протестних акцій, які сколихнули країну роком пізніше.

Висновки: У другій половині 1920-х років Чехословаччина продовжувала розвиватися як демократична держава з плюралістичною політичною системою та конституційно гарантованими демократичними свободами. Багатопартійність і пропорційне представництво, які впроваджувалися в країні, призвели до того, що партії після виборів були змушені формувати правлячі коаліції, згуртованість яких, як правило, була результатом усвідомлення необхідності і відсутності будь-якого іншого рішення.

Позапарламентські погоджувальні органи - «П'ятірка» та «Град» були важливою складовою тогочасного політичного життя, які зробили значний внесок у стабільність і підтримку демократії в Першій республіці, а особливо у координації діяльності тогочасних політичних партій з метою досягнення спільного консенсусу без зайвих сварок і затримок. Два центри влади, - «П'ятірка» та «Град» здебільшого йшли пліч-о-пліч у вирішенні фундаментальних питань.

Завдяки економічному процвітанню періоду «золотої доби» Чехословаччина стала однією із найрозвиненіших країн Європи. Цей факт був зумовлений процесом оновлення виробничих потужностей, об'ємною інвестиційною хвилею та успішною експортною політикою другої половини 1920-х років. Величезні підприємства, наприклад, «Шкода» та «Бата», змогли йти в ногу з провідними світовими брендами і стали «рушійними силами» для економіки. Крім того, соціальні заходи сприяли стрімкому розвитку суспільства та добробуту населення.

Література:

1. Karnik, Z., 2003. Ceskezeme v ere Prvni republiky (1918-1938), 1, Praha: Libri, - 576 p.

2. Klimek A. Boj o Hrad. Praha: Panevropa, 1996. T. 1. Hrad a Petka. Vnitropoliticky vyvoj Ceskoslovenska 1918-1926 na pudorysu zapasu o prezidentske nastupnictvi. - 432 p.

3. Olivova V. Dejny prvni republiky. Praha, 2000. - 356 s.

4. PEROUTKA, Ferdinand (1991). Budovani statu IV. Vyd. 3. Praha: Lidove noviny. - 486 s.

5. Кравчук О. М. Національна політика Чехословацької республіки. 1918-1929 рр. Автореф. дис... канд. іст. наук: спец. 07.00.02 - всесвітня історія / Олександр Миколайович Кравчук. - К., 2007. - 21 с.

6. Нагорняк М.М. Національно-державницька концепція Томаша Масарика / М. М. Нагорняк. - К. : Логос, 2009. - 368 с.

7. Нагорняк М.М. Томаш Масарик про внутрішні проблеми демократичного розвитку / М. М. Нагорняк // Політичний менеджмент. - 2010. - No 4 (43). - С. 16-24.

8. Піковська Т.В. Національне питання в програмах політичних партій Першої Чехословацької республіки 1918-1938 Вінниця.2020. - 197с.

Размещено на Allbest.ru