Кераміка середини ХІІІ століття з розкопок у Новгороді-Сіверському

Керамічні матеріали є наймасовішою знахідкою на давньоруських пам'ятках і основним датуючим матеріалом культурного шару. Проте, як зазначав П. Толочко Толочко П. П. Гончарное дело // Новое в археологии Киева. К.: Наукова думка, 1981. С. 298., самі вони є не дуже добре датованими. Особливо це стосується матеріалів першої половини ХІІІ ст.

У першій узагальнюючій роботі, присвяченій давньоруській кераміці, М. Кучера за типологією вінець помістив кераміку першої половини ХІІІ ст. в один тип з матеріалами кінця ХІ -- ХІІ ст. Кучера М. П. Керамика // Археология Украинской ССР: в 3 т. К.: Наукова думка, 1986. Т. 3. С. 449.. П. Толочко, проаналізувавши археологічні матеріали Києва, виділив чотири типи вінець, з яких четвертий також відніс до досить широкого хронологічного проміжку ХІІ - ХІІІ ст. Толочко П. П. Гончарное дело // Новое в археологии Киева. К.: Наукова думка, 1981. С. 298-301..

На матеріалах розкопок давньоруських пам'яток Новгорода-Сіверського та його околиць І. Сарачев спробував застосувати нову методику дослідження кераміки, що полягає у врахуванні не лише морфологічних ознак вінець, але й технологічних особливостей формування останніх. Він виділив шість загальних їх типів, що у свою чергу поділяються на підтипи. Згідно з його першою публікацією, до першої половини ХІІІ ст. належить VI тип, що з'являється в ХІ ст. і побутує протягом ХІІ і ХІІІ ст. У ньому виділяються різні підтипи, які, як припускав автор, можуть різнитися хронологічно Сарачев И. Г. Некоторые тенденции хронологического изменения технологии формовки венчика древнерусских горшков из раскопок г. Новгород-Северского и его окрестностей // Архітектурні та археологічні старожитності Чернігівщини. Чернігів: Сіверянська думка, 1992. С. 61-62.. У пізнішій своїй роботі І. Сарачев побудував свою нову класифікацію на основі відмінностей технологічних прийомів кінцевого формування вінець. Він виділив 21 їх тип, вісім з яких мають підтипи. З них 12 побутують у першій половині ХІІІ ст. Сарачев И.Г. Типология венчиков древнерусских горшков Днепровского Левобережья // Григорьев А. В. Северская земля в VIII - начале ХІ века по археологическим данным. Тула: Гриф и К°, 2000. С. 227 - 232., тип 9 з'являється ще наприкінці ХІ ст., типи 11 - 14 -- у першій половині -- середині ХІІ ст. У другій половині ХІІ ст. з'являються типи 15 - 18, наприкінці ХІІ ст. - типи 19 - 20, і лише у першій половині ХІІІ ст. - тип 21 Там само. С. 235..

Датування кераміки в усіх розглянутих працях базувалося переважно на датуванні шару, з якого вона походила. На підставі цього будувалася хронологія змін морфологічних ознак вінець. Датування шару відбувалося за знахідками, що мають чітко визначені дати Толочко П. П. Гончарное дело // Новое в археологии Киева. К.: Наукова думка, 1981. С. 301.. Такий метод має певні недоліки, оскільки шар, що містив кераміку разом із датованими знахідками, міг утворюватися протягом тривалого часу. У такому випадку ідеальним було б комплексне дослідження матеріалів з шарів, що утворилися одномоментно в результаті, наприклад, пожежі, яку можна пов'язати з тими чи іншими подіями, зафіксованими в літописах.

За таких умов певний інтерес представляють матеріали з дослідженої у 2003 р. археологічною експедицією Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України монументальної споруди на території Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському. Її особливість полягає у тому, що вона загинула під час пожежі і пізніше не відновлювалася Черненко О. Є., Казаков А. Л., Кедун І.С. Археологічні дослідження в Новгород-Сіверському в 2003 р. // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. Київ: Шлях, 2004. С. 341-342.. Як зазначали О. Черненко та А. Казаков, «сліди нищівної пожежі, рештки загиблих жінок та дітей, характер знайденого матеріалу -- все це свідчить про те, що досліджена споруда буда зруйнована внаслідок катастрофічних подій. Маловірогідно, що подібна трагедія могла статися під час одного з міжусобних зіткнень» Черненко О., Казаков А. Дослідження давньоруської монументальної споруди в Новгороді- Сіверському // Ruthenica: Зб. Наук. пр. Т. 4. К.: НАН України, 2005. С. 20.. Автори вважають очевидним те припущення, що споруда буда спалена під час штурму Новгорода-Сіверського монголами у 1239 р. Там само.. На думку О. Черненко, «інвентар поховання дозволяє датувати його часом не раніше межі ХІІ - ХІІІ ст.» Черненко О. Є. Жіночі прикраси з розкопок «княжого терему» в Новгород-Сіверському // Сумська старовина. 2011. № XXXIII-XXXIV. С. 21..

Для дослідження були відібрані фрагменти вінець кружальних посудин, що походили виключно з горілого шару, який міг утворитися тільки в момент загибелі будівлі. У результаті ці фрагменти містили сліди пожежі. Це зумовлено тим, що, як вказувалося вище, споруда після своєї загибелі в пожежі не була повністю зруйнована ще тривалий час. На можливість цього вказує знахідка кахлі з позначеною на ній датою «1649», виявленої між зруйнованими будівельними блоками Черненко О., Казаков А. Дослідження давньоруської монументальної споруди в Новгороді- Сіверському // Ruthenica: Зб. Наук. пр. Т. 4. К.: НАН України, 2005. С. 20.. Загалом було відібрано та проаналізовано 33 фрагменти вінець. Враховуючи те, що всі вони мають сліди пожежі, яка могла змінити їх первісне забарвлення, кольорова гама керамічних виробів не визначалася.

За способом формування краю вінець їх можна поділити на чотири типи. До першого слід віднести фрагменти, які формувалися шляхом зрізання надлишкової глиняної маси до середини, утворюючи наплив за формою від масивного валика до тоненького «дзьоба» чи навіть ледь помітного виступу. За ознакою остаточного формування цього типу виділяється три підтипи. Вінця першого підтипу після загортання надлишкової глини до середини переважно загладжувалися, утворюючи масивний валик із внутрішньої сторони (рис. 1, 1, 2). Для другого підтипу було характерним додаткове підрівнювання краю вінця різцем після його формування. При цьому внутрішній наплив глини стає меншим і має вже вигляд козирка різної товщини (3-5). У третього підтипу додаткове підрізання надлишкової глиняної маси призводить до формування зсередини невеличкого виступу, інколи ледь помітного (6-13). Два останні підтипи містять сліди додаткового зрізання глини, які проявляються у гранях, залишених різцем. У цьому підтипі інколи стики між гранями не загладжені і утворюють гострі ребра. Цей тип вінець має аналогії серед першого типу І періоду кераміки другої половини -- кінця ХІІІ ст., виділеного Л. Виногродською Виногродська Л. І. До питання про хронологію середньовічної кераміки з Новгорода- Сіверського // Археологія. 1988. № 61. С. 51..

Другий тип відрізняється від першого тим, що формування вінця відбувалося в один етап шляхом зрізання його краю зверху з переміщенням надлишкової глиняної маси як назовні, так і до середини. При такому способі обробки утворюється тонкий козирок або більш масивний наплив з обох сторін вінця (14-22). Більшість фрагментів цього типу, як і другий та третій підтипи першого, мають чітко виражені грані, залишені різцем. Лише незначна частина має сліди подальшого загладжування.

Спосіб формування вінця шляхом зрізання назовні з формуванням напливу з зовнішнього боку є характерним для третього типу (23-27). Лише один фрагмент цього типу (23) має добре загладжений валик. Решта ж має сліди подальшої обробки його різцем, в результаті чого сформувалися пласкі грані. Внутрішній край інколи містив сліди додаткового вирівнювання різцем, про що можна судити з випадкового відбирання глини з самого стовбура вінця. Це добре помітно на фрагментах 24 і 25.

В усіх розглянутих вище типах вінець трапляються фрагменти, які мають більш чи менш потовщену шийку, що не є характерним для періоду Київської Русі, а з'являється уже за наступної епохи. Проте деякі (5, 16, 18) містять сліди підрізання потовщення шийки вінця з внутрішньої сторони, що, ймовірно, свідчить про те, що ця риса лише почала зароджуватися.

До четвертого типу належать вінця, по яких не можна прослідкувати спосіб їх формування. Їх характерною особливістю є відсутність надлишкових глиняних мас, утворених при формуванні краю вінця як з внутрішньої, так і з зовнішньої сторони (28-33). Навпаки, більшість їх містить ознаки ретельної обробки різцем, що особливо чітко помітно на фрагментах 29,30,31,33, де прослідковуються сліди різця, що залишили поглиблення на самому тулубі вінця. Всі фрагменти мають сліди подальшого загладжування гострих ребер, що утворилися між гранями, залишеними різцем, а фрагмент 32 загладжений до повного заокруглення. Ще один фрагмент вінця (28) має сліди підрізання під кутом до його краю, що утворюють клиноподібну форму. кераміка сіверський орнаментація

Серед розглянутих вище типів кераміки наймасовішим є перший, частка якого становить понад 39 %. Разом з другим типом, який відповідно посідає і друге місце за масовістю, вони становлять дві третини всього проаналізованого матеріалу. Третій тип, найменший за кількістю, відповідає типу 21, виділеного І. Сарачевим, який також відзначав його незначну частку в колекціях Сарачев И. Г. Типология венчиков древнерусских горшков Днепровского Левобережья // Григорьев А. В. Северская земля в VIII - начале ХІ века по археологическим данным. Тула: Гриф и К°, 2000. С. 235.. Четвертий же тип серед кераміки домонгольського часу з Новгорода-Сіверського ще не виділявся. Деякі фрагменти, особливо 31, нагадують за формою кераміку, що зустрічається в Новгороді-Сівер- ському в шарах XIV ст. в невеликій кількості Виногродская Л. И. Некоторые типы керамики Чернигово-Северской земли второй половины ХІІІ-XV в. // Проблемы археологии Южной Руси: Материалы историко-археологического семинара «Чернигов и его окурга в ІХ-ХШ вв.». К.: Наукова думка, 1990. С. 98., відрізняючись лише відсутністю рифлення і орнаментацією.

Понад дві третини фрагментів кераміки є орнаментованими. Серед них переважає лінійний орнамент, нанесений на сиру глину на плічики або тулуб 20 фрагментів. Лише в одному випадку тоненькі лінії нанесено, ймовірно, на підсохлу глину. У трьох варіантах лінійний орнамент комбіновано з хвилею, яка також у двох випадках наносилася вже по підсохлій глині, у двох -- з горизонтальними нігтьовими вдавленнями, а в одному -- зі вдавленнями квадратною в перетині паличкою, розташованими в два ряди у шаховому порядку. Лише один фрагмент орнаментовано хвилею, нанесеною по підсохлій глині. Два фрагменти мають орнамент у вигляді горизонтальних нігтьових вдавлень по плічку. Перший тип кераміки орнаментований переважно лініями, і лише один фрагмент має комбінацію хвилі і ліній. Орнаментація хвилею характерна для всіх чотирьох типів, нігтьові вдавлення зустрічаються тільки у другому та третьому типах, а вдавлення квадратною у перетині паличкою зустрічаються тільки на одному фрагменті, що належить до четвертого типу.

У цілому розглянуті матеріали містять ознаки, характерні як для ранішого періоду (побутували в ХІІ ст.), так і для післямонгольської доби (були розповсюджені у другій половині XIII -- XIV ст.). Це свідчить про поступовість зміни традицій у технології виготовлення кераміки і відсутність різких змін, що могли бути викликаними монгольською навалою. Поряд зі старими традиціями з'являються нові, які, поступово витісняючи старі і певний час співіснуючи з ними, стають виразними ознаками кераміки наступних століть.

References

1. Chernenko, O. (2011). Zhinochi prykrasy z rozkopok «kniazhoho teremu» v Novhorod- Siverskomu. Sumska starovyna, XXXIII-XXXIV, pp. 19 - 26.

2. Chernenko, O., Kazakov, A. (2005). Doslidzhennia davnoruskoi monumentalnoi sporudy v Novhorodi-Siverskomu. Ruthenica: Zb. Nauk.pr. Kyiv, Ukraine: NAN Ukrainy, Vol. 4, pp. 7 - 21.

3. Chernenko, O., Kazakov, A., Kedun, I. (2004). Arkheolohichni doslidzhennia v Novhorod-Siverskomu v 2003 r. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 2002-2003 rr. Kyiv, Ukraine: Shliakh, pp. 341 - 342.

4. Kuchera, M. (1986). Keramika Arkheologiia Ukrainskoi SSR: v 3 t. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka, Vol. 3, pp. 446 - 455.

5. Sarachev, I. (1992). Nekotorye tendentsii khronologicheskogo izmeneniia tekhnologii formovki venchika drevnerusskikh gorshkov iz raskopok g. Novgorod-Severskogo i ego okrestnostei. Arkhitekturni ta arkheolohichni starozhytnosti Chernihivshchyny. Chernihiv, Ukraine: Siverianska dumka, pp. 58 - 62.

6. Sarachev, I. (2000). Tipologia venchikov drevnerusskikh gorshkov Dneprovskogo Levoberezhia. Grigoriev A. Severskaia zemlia v VIII - nachale XI vekapo arkheologicheskim dannym. Tula, Russia: Grif i K°, pp. 225 - 236.

7. Tolochko, P. (1981). Goncharnoe delo. Novoe v arkheologii Kieva. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka, pp. 284-301.

8. Vynohrodska, L. (1988). Do pytannia pro khronolohiiu serednovichnoi keramiky z Novhoroda-Siverskoho. Arkheolohiia, 61, pp. 47 - 57.

9. Vinogrodskaia, L. (1990). Nekotorye tipy keramiki Chernigovo-Severskoi zemli vtoroi poloviny XIII - XV v. Problemy arkheologii Yuzhnoi Rusi: Materialy istoriko- arkheologicheskogo seminara «Chernigov i ego okruga vIX-XIIIvv.». Kyiv, Ukraine: Naukova dumka, pp. 96 - 99.

Размещено на Allbest.ru