Ще раз до питання про час спорудження та інтерпретації цегляної конструкції на кургані Чорна могила

Размещено на http://www.allbest.ru

Ще раз до питання про час спорудження та інтерпретації цегляної конструкції на кургані Чорна могила

Олег Васюта

Васюта Олег Олегович - заступник завідувача відділу наукових досліджень печер та пам'яток археології Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (м. Чернігів, Україна);

Vasiuta Oleh Olehovych - deputy head of the cave research and archeology department of the Chernihiv ancient national architectural and historical reserve (Chernihiv, Ukraine)

AGAIN TO THE QUESTION ON THE TIME OF CONSTRUCTION AND INTERPRETATION OF THE BRICK CONSTRUCTIONS ON THE BLACK GRAVE MOUND

The Black Grave Mound (“Chorna Mohyla”) has long been recognized by researchers as a unique burial monument of pre-Christian times. It is located on the modern territory of Chernihiv town near the Yelets Monastery. The size of this mound is impressive. Its height reaches 11 m, length in a circle - 125 m, and the diameter at the base is about 40 m. In its time mound also girdled the moat up to 7 m wide. For the Middle Ages in Eastern Europe, such sizes are record high.

For a long time, all knowledge about the Black Grave was limited to local legends, according to which, in the XIX century this mound was called “the grave of Black Prince”. In 18721873 the archeological researches of the Black Grave were carried out by D. Ya. Samokvasov. Excavations have revealed that this mound is the burial place of several people buried in a burnt-out ceremony at the place. D. Ya. Samokvasov also discovered and collected a large collection of various finds here.

Since archaeological research Black Grave's been almost one hundred and fifty years that this monument has repeatedly drawn the attention of scientists. During this period, the researchers considered a range of issues related to the Black Grave, some of which remain controversial to this day. For the most part, the views of scientists coincide only in the date of this burial in the second half of the tenth century and interpreting it as princely.

How to confirm the latest revision of researchers has become debatable and the issue of dating the brick structures discovered D. Y. Samokvasov at the top of the mound Black Grave. To this day, the brick from it has not been preserved, but the author of the excavations left a detailed description of the building itself and the construction material of which it consisted.

In the middle of the twentieth century A. B. Rybakov, having considered this issue, dated the construction at the end of the seventeenth century. Nowadays, some researchers have attempted to revise the thesis of A. B. Rybakov. For example, Yu. Yu. Shevchenko assumes that the construction of this facility is an element of the pagan burial rite, and A. S. Shchiavelev attributes it to the time of adoption of Christianity in Chernigov.

In this article, the author, based on the analogy of building materials from other masonry structures of the city, refutes such claims and, including also written and cartographic sources, substantiates the conclusion that the brick structure found on the mound dates from the beginning of the eighteenth century.

Keywords: Black grave, mound, Chernihiv, brick construction, brick, stone construction, building, Yelets monastery.

У процесі дослідження чернігівського кургану Чорна Могила у ХІХ ст. Д. Я. Самоквасовим на його верхівці була виявлена давня цегляна конструкція. Окремі сучасні дослідники пов'язують її з язичницьким обрядом поховання чи датують часом утвердження християнства у Київській Русі. У даній статті ці твердження автором спростовуються.

Ключові слова: Чорна Могила, курган, Чернігів, цегляна конструкція, цегла, мурована споруда, будівля, Єлецький монастир.

курган чорна могила

Курган Чорна Могила вже давно визнаний дослідниками унікальною поховальною пам'яткою Русі дохристиянської доби. Розташований він на сучасній території міста Чернігова біля Свято-Успенського Єлецького монастиря. Вражають розміри цього кургану. Його висота сягає 11 м, довжина по колу - 125 м, а діаметр в основі становить близько 40 м. Свого часу насип також оперізував рів завширшки до 7 м. Для порівняння вкажемо, що на займаному курганом майданчику могли б разом розміститися чернігівські Спаський та Іллінський храми Рыбаков Б.А. Древности Чернигова // Материалы и исследования по археологии СССР. Москва-Ленинград: Издательство АН СССР, 1949. № 11. Т. 1. С. 18. Рис. 3.. Для доби середньовіччя у Східній Європі такі розміри є рекордними. Як засвідчують відповідні розрахунки, на спорудження цієї поховальної пам'ятки було витрачено 1500 людино-днів праці Щавелев А.С. Имя черниговского князя, погребённого в Черной Могиле // Фетисов А.А. Викинги. Между Скандинавией и Русью / А.А. Фетисов, А.С. Щавелев. М.: Вече, 2013. При-ложение V. С. 197..

Довгий час знання про Чорну Могилу обмежувалися тільки місцевими переказами, згідно з якими ще у ХІХ ст. даний курган називали «могилою князя Чорного» Маркевич М. А. Історичний та статистичний опис Чернігова. Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2010. С. 97.. У зв'язку з цим наприкінці XVIII ст. О. Ф. Шафонський відзначив: «Назву Чернігова по різному письменники виводять. Одні приписують це засновнику та володільному його Князю, Чорним названим, якому на честь та пам'ять за отриману над Козарами перемогу, мешканці міста Чернігова на тому місці, де він під містом похований, насипали велику могилу і назвали її чорною... Інші стверджують, що місто Чернігів від чорного лісу отримало свою назву» Шафонский А.Ф. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей оное наместничество составлено. К.: Университетская типография, 1851. С. 247 - 248.. Про сам же курган у середині ХІХ ст. М.А. Маркевич указав: «За огорожею монастиря (Єлецького. - О. В.), зі сходу, у садку, що йому належить, зберігся залишок давнини, який даремно силкуються пояснити; то високий курган, який вважають могильним насипом - одні над Всеволодом Святославичем Чермним (князь чернігівський і київський, помер 1212 р. - О. В.), інші над якимось князем сіверянським часів поганських» Маркевич М.А. Історичний та статистичний опис Чернігова... С. 28..

У 1872 - 1873 рр. археологічні дослідження Чорної Могили здійснив Д.Я. Само- квасов. Під час розкопок було встановлено, що цей курган є похованням декількох людей, похованих за обрядом трупоспалення на місці. Крім того, Д.Я. Самоквасов виявив та зібрав велику колекцію різноманітних знахідок: побутові та господарські речі (рештки відер, ножі, точильні камені (один у срібній з позолотою оправі), ключі, замки, серпи, долота, пряслице, кістяні вироби), прикраси, металеві посудини (одна містила гральні кістяні «бабки» та бронзову битку, інші - кістки барана), кінську збрую, лодійні заклепки, фігурку скандинавського бога Тора, великі ритуальні ножі, зброю та військові обладунки (два мечі, шаблю, сокиру, вістря списів і стріл), два великі турячі роги-ритони зі срібним окуттям (одне являє собою складну декоративну композицію) Самоквасов Д.Я. Могильные древности северянской Черниговщины. М.: Синодальная типография, 1916. С. 4 - 36..

Від часу археологічного дослідження Чорної Могили минуло вже майже сто п'ятдесят років, протягом яких дана пам'ятка неодноразово привертала увагу науковців. Цей інтерес не вщухає і в наші дні. За даний період дослідниками було розглянуто досить широке коло питань, пов'язаних з Чорною Могилою, окремі з яких (реконструкція елементів обряду поховання, кількість похованих, етнічна приналежність «господаря» захоронення та ін.) залишаються дискусійними і до сьогодні Васюта О.О. Курган Чорна Могила в історичних дослідженнях минулого та сучасності // Сіверянський літопис. 2016. № 6. С. 3 - 18.. У своїй більшості погляди науковців збігаються тільки у визначенні датування цього поховання у межах другої половини Х ст. та інтерпретуванні його як князівського Там само ... С. 6 - 9..

Як засвідчують новітні доробки дослідників, дискусійності також набуло і питання датування цегляної конструкції, виявленої Д.Я. Самоквасовим у верхній частині Чорної Могили. Тут одразу відзначимо, що дана споруда тоді була розібрана, а цегла, з якої вона була побудована, до наших днів не збереглася.

Відтак з даного приводу маємо тільки опис цієї знахідки, зроблений автором розкопок: «Фундамент пам'ятника розміщувався безпосередньо під дерновим шаром центральної частини майданчика, що складає верхівку кургану, який складався з чотирьох квадратів цегли, один менший за інший, які лежали один на одному; сторона верхнього квадрата мала 2, а нижнього 4 аршини; цеглини, зв'язані міцним вапняним цементом, мали форму прямокутників 10 вершків довжини, 5 вершків ширини і біля 2 вершків товщини, з борозенками на одній стороні, повністю схожі по формі і складу з довгими червоними цеглинами, які входили до складу нижньої частини стін Чернігівського Спаського Соборного храму, заснованого князем Мстиславом Володимировичем у 1031 р. Під серединою нижнього квадрату цегли в ямі двох чвертей ширини, трьох чвертей довжини і шести чвертей глибини, над центром кургану знайдені пухкі рештки дубового стовпа, розміщеного на битій цеглі такого ж складу, як і цегла відзначеного фундаменту; цей стовп виходив на верхівку кургану через отвір у середній частині цегляного фундаменту, який мав розмір ями, з рештками дубового стовпа, відкритого під фундаментом» Самоквасов Д.Я. Могильные древности северянской Черниговщины... С. 5 - 7..

Таким чином, як видно з даного опису, в центральній частині верхівки Чорної Могили Д.Я. Самоквасов виявив муровану конструкцію, яка складалася з чотирьох неоднакових квадратів цегли, що лежали один на одному. Найменші розміри мав верхній з них, а найбільші - нижній. У точному перерахунку на сучасні одиниці вимірювання сторони першого з них дорівнювали 142,24 см (1 аршин = 71,12 см), а останнього - 284,48 см. Ці квадрати були сформовані з червоної цегли довжиною 44,45 см (1 вершок = 4,445 см), шириною 22,22 см і товщиною близько 8,89 см. У центральній частині конструкції знаходився наскрізний отвір розміром 35,56x53,34 см (1 чверть = 17,78 см). Під ним розташовувалась яма таких же розмірів з рештками струхлявілого дубового стовпа. Її глибина у ґрунті дорівнювала 106,68 см. Отже, можна вважати, що ця мурована конструкція являла собою підпірну споруду для потужного дерев'яного стовпа. Причому, її побудова відбулася одночасно зі встановленням останнього. На це чітко вказує наявність уламків цегли в ямі під рештками стовпа, ідентичної тій, з якої складалася споруда.

Як можна зрозуміти з контексту опису Д.Я. Самоквасова виявленої ним на кургані цегляної конструкції, останню він вважав побудованою одночасно зі Спаським собором. Точна дата його закладання не відома, але, згідно з літописом, у 1036 р. храм було зведено на висоту близько 4 м Полное собрание русских летописей: [в 43-х т.]. М.: Языки русской культуры, 1997. Т. 1. Стб. 150.. Автор розкопок вказував на ідентичність цегли з кургану цеглі саме у нижній частині стін Спаського собору. Однак тут відзначимо, що Д.Я. Самоквасов явно помилився у такому ототожненні. Принаймні, важко зрозуміти, чому він його висловив, бо нижня частина стін храму складається з плінфи довжиною 25 - 28 см і товщиною 2,5 - 3 см Черненеко О.Є., Іонісян О.М., Т.Г. Новик. Чернігівський Спасо-Преображенський собор у світлі останніх археологічних досліджень // Слов'яни і Русь: археологія та історія. К.: Стародавній Світ, 2013. С. 322.. Отже, як видно, цегла з Чорної Могили вже тільки за своїми розмірами значно відрізняється від останньої.

У середині ХХ ст. матеріали Чорної Могили були розглянуті Б.О. Рибаковим, який не оминув увагою і виявлену Д.Я. Самоквасовим муровану конструкцію. З цього приводу дослідник указав, що її «співставлення з архітектурою ХІ ст. треба визнати недоречністю» Рыбаков Б.А. Древности Чернигова ... С. 25.. Відзначивши особливості конструкції (наявність борозенок) та розміри цегли з кургану, Б.О. Рибаков відніс її до XVII - XVIII ст. Саму ж муровану споруду на Чорній Могилі він датував кінцем XVII ст. Там само..

Уже у наш час чергова версія з даного приводу була висунута Ю.Ю. Шевченком. Здійснення поховання у Чорній Могилі він датував рубежем Х/ХІ ст. Шевченко Ю.Ю. Княжна-амазонка в парном погребении Черной Могилы [Электронный ресурс] / Электронная библиотека Музея антропологии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера) РАН: http://www.kunstkamera.m/files/lib/mae_xlvii/mae_xlvii_01.pdf (дата звернення 26.06.2019).. Стосовно часу побудови цегляної конструкції на кургані дослідник не погодився як з Б.О. Ри- баковим, так, як виходить з контексту його роботи, і з Д.Я. Самоквасовим Там само.. Спираючись на тезу про використання цегли з борозенками у Західній Європі вже у ІХ ст., Ю.Ю. Шевченко вважав, що мурована споруда на Чорній Могилі була іманентною частиною язичницького кургану. Відповідно, згідно з висновками дослідника, її побудова стала завершальним етапом у спорудженні Чорної Могили Там само.. Виходячи зі свідчень Ібн-Фадлана, Ю.Ю. Шевченко висловив думку, що цегляна конструкція була використана для облаштування на вершині кургану ясеневого стовпа, який встановили на «дубовій підставці, відзначеній Д.Я. Самоквасовим» Там само..

Ібн-Фадлан, секретар посольства арабського халіфа, на якого у своїй версії стосовно інтерпретування мурованої споруди на Чорній Могилі посилається Ю.Ю. Шевченко, у 921 - 922 рр. відвідав Волзьку Булгарію, де став свідком похорону знатного руса. Справді, з приводу закінчення цього дійства у своїх нотатках він відзначив, що після спалення тіла померлого та спорудження на тому місці насипу на останньому була встановлена «велика дерев'яшка хадангу (білого тополю)» з написаними на ній іменами небіжчика і «царя русів» Ибн-Фадлан о похоронах руса // Фетисов А.А., Щавелев А.С. Викинги. Между Скандинавией и Русью. М.: Вече, 2013. Приложение ІІІ. С.176.. Отже, наявність свого часу подібної «дерев'яшки» і на Чорній Могилі є цілком припустимою. Не відкидав цього і Б.О. Рибаков Рыбаков Б.А. Древности Чернигова ... С. 25.. Однак

пов'язувати виявлену Д.Я. Самоквасовим цегляну конструкцію зі встановленням такого стовпа після влаштування курганного насипу Чорної Могили, як ми вважаємо, не реально. Дана споруда просто не могла тут з'явитися на кілька десятків років раніше до закладання у Чернігові першої мурованої будівлі, якою став Спаський собор.

Подібне зауваження відносно висновків Ю.Ю. Шевченка також висловив і О.С. Щавелєв Щавелев А.С. Заметки о деталях погребения в кургане «Черная могила» // Слов'яни і Русь: археологія та історія. К.: Стародавній Світ, 2013. С. 354.. Однак не підтримав він і версію Б.О. Рибакова про час появи цегляної конструкції на Чорній Могилі. Покладаючись на спостереження Д.Я. Самоквасова, О.С. Щавелєв вважає, що ця споруда підтримувала дерев'яний хрест, встановлений тут Мстиславом Володимировичем одночасно з закладанням ним Спаського собору. Стосовно причин цьому дослідник зазначив: «Це був символічний акт православного освоєння священної для язичників території не так давно спорудженої Чорної Могили» Там само..

Якщо спиратись на аналогію ставлення людей у давнину до великих курганів у Скандинавії та Русі, то цілком ймовірно, що у ті часи для чернігівців і Чорна Могила також мала певне сакральне значення Андрощук Ф.А. К истории обряда интронизации древнерусских князей («сидение на курганах») // Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи VIII-XI ст. Чернігів: Сіверянська думка, 2003. С. 5 - 10.. Наприклад, на думку Ф.О. Андрощука, великі кургани Русі, у тому числі і Чорну Могилу, слід розглядати «не тільки як поховальні пам'ятки, а й як своєрідні язичницькі храми» Андрощук Ф.О. Нормани і слов'яни у Подесенні (моделі культурної взаємодії доби раннього середньовіччя). К., 1999. С. 84.. Також і О.П. Моця та А.Л. Казаков наголошують, що місце розташування Чорної Могили вказує на її сакральне значення для мешканців Чернігова, бо, на думку істориків, у дохристиянську добу поряд з даним курганом було розташоване язичницьке капище Моця О.П., Казаков А. Л. Давньоруський Чернігів. К.: Стародавній Світ, 2011. С. 100.. Стосовно цього припущення вони зазначили: «Напевне, саме тому поруч із язичницьким капищем і було поховано одного з представників місцевої родоплемінної династії, який... одночасно виконував і функції верховного жерця» Там само.. Після хрещення Русі, як гадають дослідники, церква і влада приділили особливу увагу християнізації даного місця, наслідком чого стало заснування тут Єлецького монастиря Там само. С. 101.. Відтак, цілком реально, що після утвердження християнства у Чернігові на Чорній Могилі міг бути встановлений і дерев'яний хрест. Однак пов'язати саме з ним виявлену Д.Я. Самоквасовим цегляну конструкцію не дозволяє одна конкретна деталь.

У принципі, вже тільки той факт, що, як ми вже відзначали, цегла з нижньої частини стін Спаського собору навіть за своїми розмірами значно відрізняється від цегли з Чорної Могили, не дає можливість прийняти версію О.С. Щавелєва. Однак існують і більш суттєві заперечення цьому твердженню. Як справедливо вказав Б.О. Рибаков, головною датуючою ознакою цегли з Чорної могили є відзначена у описі Д.Я. Самоквасова наявність на останній борозенок Рыбаков Б.А. Древности Чернигова ... С. 25.. У фаховій літературі таку цеглу називають ще «литовкою», пальчаткою чи жолобчастою Черненко О.Є. Слідами Миколи Макаренка: дослідження Чернігівського Спасо- Преображенського собору (за матеріалами 1923 та 2012 - 2014 років) // Opus mixtum. К., 2017. № 5. С. 102.. На території України (Волинь) вона почала виготовлятися ще у ХІІІ ст., але на Чернігівщині даний тип цегли з'явився тільки у XVII ст. Черненко О.Є. Монументальна архітектура Чернігівщини XVII - XVIII ст.: методичні рекомендації для вивчення та датування мурованих споруд. Посібник. Чернігів: SCRIPTORIUM, 2018. С. 40 - 41.. Взагалі ж у місцевому будівництві остання побутувала у XVII - першій половині XVIII ст. Там само . С. 39..

Враховуючи зазначене та місце розташування кургану, появу на ньому мурованої конструкції логічно було б пов'язати з будівельними роботами, які здійснювались у Єлецькому монастирі протягом XVII - першої половини XVIII ст. Зауважив це і Б.О. Рибаков. З даного приводу він указав, що цегла з Чорної Могили подібна до тієї, з якої збудовані монастирські огорожа і дзвіниця. Згідно з визначенням дослідника, останні змуровані з цегли розміром 40х20х9 см Рыбаков Б. А. Древности Чернигова ... С. 25.. Саму ж цегляну конструкцію на кургані, як уже відзначалось, Б.О. Рибаков датував кінцем XVII ст.

Монастирська мурована огорожа, яка існує і сьогодні, буда збудована наприкінці XVII ст. Віроцький В.Д. Храми Чернігова. К.: Техніка, 1998. С. 113; Бондар О.М., Сердюк Д. А. Подорож козацьким Черніговом XVII - XVIII ст. Путівник. Чернігів, 2015. С. 59.. Однак, як виявляється, Б.О. Рибаков, відзначаючи подібність цегли з Чорної Могили та з монастирської огорожі, явно помилився. Остання змурована з цегли-пальчатки зовсім іншого розміру Черненко О.Є., Новик Т. Г., Бондар О.М. Дослідження на території Єлецького Свято- Успенського монастиря у Чернігові // Археологічні дослідження в Україні. 2014. К.: Стародавній Світ, 2015. С. 304.. Стосується це і другої аналогії Б.О. Ри- бакова, монастирської дзвіниці, зведеної у 1670 - 1675 рр. Бондар О.М. Подорож козацьким Черніговом XVII - XVIII ст... С. 59; Доценко А.В., Шевчик І.С. Чернігівський Єлецький монастир: історія і діяльність // Чернігівські старожитності. Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2010. Вип. ІІІ. С. 56.. Формат цегли, з якої вона збудована, також відрізняється від виявленої на кургані Інформація надана І. М. Ігнатенком.. Взагалі ж, і в інших монастирських мурованих спорудах XVII - першої половини XVIII ст. подібного до останньої формату цегла не зустрічається Новик Т. Г. Дослідження мурованих споруд XVII ст. Єлецького монастиря м. Чернігова // Археологічні студії. К. - Чернівці: Зелена Буковина, 2010. Вип. 4. С. 318 - 323; Черненко О.Є. Дослідження Петропавлівської церкви з трапезною на території Єлецького Свято-Успенського монастиря в Чернігові // Церква-наука-суспільство: питання взаємодії. К., 2016. С. 130 - 134; Черненко О.Є., Новик Т. Г. Будинок настоятеля Єлецького монастиря в м. Чернігові // Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2018. Вип. 5 (8). С. 282 - 287; Ігнатенко І.М. Дослідження Успенського собору Єлецького монастиря у 1998 та 2002 роках // Карнабідівські читання. Чернігів: Десна-Поліграф, 2017. Вип. 1-3. С. 329; Таранущенко С.А. Кам'яниця Костянтиновича в Чернігові // Чернігівська старовина. Чернігів: Сіверянська думка, 1992. С. 145.. Більше того, відсутня вона і у переважній більшості тогочасних чернігівських кам'яних новобудов та у перебудовах і ремонтах храмів доби Київської Русі Черненко О.Є. Слідами Миколи Макаренка... С. 102, 104, 108; Холостенко Н.В. Архитектурно-археологические исследования Пятницкой церкви в г. Чернигове (1953 -1954 гг.) // Советская Археология. 1956. № XXVI. С. 290; Черненко О. Є. Археологічні дослідження споруди Чернігівського магістрату // Чернігівські старожитності. Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2008. Вип. I. С. 73 - 77; Ігнатенко І.М. Споруди Чернігівського Борисоглібського монастиря та їх оборонне призначення // Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. Вип. 2. С. 191 - 192; Ігнатенко І. М. Комбінована дерев'яно-цегляна архітектура Чернігова і Чернігівщини // Карнабідівські читання. Чернігів: Десна-Поліграф, 2017. Вип. 1-3. С. 48; Адруг А.К. Архітектура Чернігова другої половини XVII - початку XVIII століть. Чернігів: Чернігівський ЦНТЕІ, 2008. С. 50, 61, 67, 82, 110, 111, 127, 151; Карнабєд А. А. Троїцький собор у Чернігові (за даними архітектурно-археологічних досліджень) // Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир: історія та сучасність. Чернігів: Просвіта, 1999. С. 30 - 33; Руденок В.Я. Археологічні дослідження Іллінського монастиря у Чернігові // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи. Чернігів: Деснянська правда, 2007. С. 218, 221, 222.. Отже, прив'язати у часі появу мурованої конструкції на Чорній Могилі до цих споруд не видається можливим.

Найподібніша до виявленої на кургані цегла на сьогодні була зафіксована лише у двох, принаймні наскільки нам вдалося з'ясувати, чернігівських будовах, розташованих на території Троїцько-Іллінського монастиря. Першою з них є цегляні опори мосту, який свого часу був перекинутий через яр біля Іллінської церкви. Як засвідчили дослідження їхніх решток, останні складалися з жолобчастої цегли розміром 38-40х19х5-6 см38. Однак поодиноко тут також зустрічалася цегла і більшого формату - 43х21,5х7,5 см (одна знаходиться в експозиції в Іллінській церкві). Зведення самого мосту датується дослідниками кінцем XVII - початком XVIII ст.39.

Друга серед цих будов також розташована недалеко від мосту на терасі західного схилу яру навпроти Іллінської церкви. На сьогодні ця будівля не збереглася, але її рештки були виявлені та археологічно досліджені у 1992 та 2001 роках40. На основі знахідок дана споруда інтерпретується як друкарня41. Свого часу остання являла собою дерев'яний будинок з цегляною підлогою загальною площею близько 100 кв. м. Його основна частина (три кімнати) була зведена у другій половині XVII ст.42. Пізніше із заходу до неї додалися ще невеликі прибудови. Саме у них, на відміну від головних приміщень, підлога складалася з широкоформатної жолобчастої цегли розміром 40х20х8 см43. Дані прибудови дослідники датують початком XVIII ст. 44.

Таким чином, виходячи з наведених аналогій, появу мурованої конструкції на Чорній Могилі також можна віднести до початку XVIII ст. На нашу думку, деякою мірою це може підтверджуватися ще однією деталлю. На «Абрисі Чернігівському» 1706 р. курган Чорна Могила зображений дуже об'ємно, фактично таким же, як і Успенський собор Єлецького монастиря. Однак на верхівці його насипу там не відображені ні мурована конструкція, ні те, для підпирання чого вона була влаштована. Отже, як ми вважаємо, це також побіжно свідчить, що останні з'явилися на кургані дещо пізніше.

На думку Б.О. Рибакова, цегляна конструкція на Чорній Могилі являла собою підпірну споруду для влаштованої тут каплиці на стовпі45. Причину цього дослідник не пояснив. На наш же погляд, тоді на кургані з'явилася не каплиця, а було просто встановлено високий дерев'яний хрест. У даному випадку привертає увагу розповсюджений у ті часи, зокрема і на Чернігово-Сіверщині, документально зафіксований звичай. Полягав він у тому, що перед заснуванням нового поселення ініціатор цього і його майбутній господар на обраному місці спочатку встановлював дерев'яний стовп, котрий являв собою своєрідний символ власності на дану територію46. Можливо, саме від такого звичаю і набув поширення вираз «застовпити місце». Відомо, що у 1707 та 1719 рр. гетьмани І. Мазепа та І. Скоропадський підтвердили Єлецькому монастирю права власності на всі його маєтності47. Серед останніх також зазначений і «пляц при монастыре ... под валом (чернігіських міських укріплень. - О.В.)»48. Виходячи з «Абрису Чернігівського» 1706 р., можна вважати, що дане місце являє собою територію, де якраз і розташовується Чорна Могила. Ця місцевість належала Єлецькому монастирю і в ХІХ ст.49. Отже, як ми гадаємо, найвірогідніше, саме піс- Руденок В.Я., Кузнецов Г.А. Отчет об охранных археологических исследованиях Тро-ицкого Ильинского пещерного монастырского комплекса в г. Чернигове Черниговской обл. Чернигов, 1988 / Науковий архів ІА НАН України. С. 11. Руденок В.Я. Археологічні дослідження Іллінського монастиря у Чернігові ... С. 220. Руденок В.Я. Нове про друкарню Чернігівського Іллінського монастиря (за результатами археологічних досліджень 2001 року) // Пам'ятки християнської культури Чернігівщини. Чернігів: Нова хвиля, 2002. С. 45. Руденок В.Я. Археологічні дослідження Іллінського монастиря у Чернігові ... С. 222. Руденок В.Я. Нове про друкарню Чернігівського Іллінського монастиря (за результатами археологічних досліджень 2001 року) ... С. 46. Руденок В.Я., Кузнецов Г.А. Отчет об охранных археологических исследованиях в Антониевых пещерах Троицкого Ильинского монастыря в г. Чернигове и на прилегающей территории. Чернигов, 1993 / Науковий архів ІА НАН України. С. 10. Руденок В.Я. Нове про друкарню Чернігівського Іллінського монастиря (за результатами археологічних досліджень 2001 року) ... С. 46. Рыбаков Б.А. Древности Чернигова ... С. 25. Кулаковський П.М. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618 - 1648). К.: Темпора, 2006. С. 322, 326. Волерт Я.Л. Землеволодіння чернігівських монастирів за матеріалами Генерального слідства про маєтності Чернігівського полку 1729 - 1731 рр. // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи. Чернігів: Деснянська правда, 2007. С. 532 - 533. Там само. С. 533. Маркевич М. А. Історичний та статистичний опис Чернігова ... С. 28. ля одного з цих гетьманських підтверджень на кургані і був встановлений символ власності на прилеглу територію. Оскільки вона належала монастирю, то на Чорній Могилі, ймовірніше, замість звичайного стовпа вкопали високий дерев'яний хрест, який і зміцнили виявленою Д. Я. Самоквасовим підпірною мурованою спорудою. До того ж, даний хрест міг виконувати функції ще і межового знаку Смирнова И. М. Тайная история креста. М.: Эксмо, 2006. С. 155..

Таким чином, зауважені факти достатньо переконливо засвідчують датування виявленої Д. Я. Самоквасовим на Чорній Могилі цегляної конструкції саме початком XVIII ст. Спроби ж окремих дослідників пов'язати її з язичницьким обрядом поховання чи віднести цю споруду до часу утвердження християнства у Київській Русі, як з'ясовується, не мають під собою ніяких підстав.

Reference

Adruh, A. K. (2008). Arkhitektura Chernihova druhoi polovyny XVII - pochatku XVIII stolit. Chernihiv, Ukraine: Chernihivskyi TsNTEI.

Androshchuk, F. O. (1999). Normany i slov'iany u Podesenni (modeli kulturnoi vzaiemodii doby rannoho serednovichchia). Kyiv, Ukraine: Kyivskyi un-t im. Tarasa Shevchenka.

Androshchuk, F. A. (2003). K istorii obriada intronizatsyi drevnerusskih kniazei («side- nie na kurhanakh»). Druzhynni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy VIII-XI st. Chernihiv, Ukraine: Siverianska dumka, pp. 5-10.

Bondar, O. M. &Serdiuk, D. A (20l5). Podorozh kozatskym Chernihovom XVII - XVIII st. Putivnyk. Chernihiv, Ukraine.

Chernenko, O. Ye. (2008). Arkheolohichni doslidzhennia sporudy Chernihivskoho mahistratu. Chernihivski starozhytnosti, 1, pp. 73 - 77.

Chernenko, O. Ye., Ionisian, O. M., &Novyk T H. (2013). Chernihivskyi Spaso- Preobrazhenskyi sobor u svitli ostannikh arkheolohichnykh doslidzhen. Sloviany i Rus: arkheolohiia ta istoriia. Kyiv, Ukraine: Starodavnii Svit, pp. 321 - 329.

Chernenko, O. Ye., Novyk, T H., &Bondar O. M. (2015). Doslidzhennia na terytorii Yeletskoho Sviato-Uspenskoho monastyria u Chernihovi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini. 2014. Kyiv, Ukraine: Starodavnii Svit, pp. 303 - 304.

Chernenko, O. Ye. (2016). Dosildzhennia Petropavlivskoi tserkvy z trapeznoiu na terytorii Yeletskoho Sviato-Uspenskoho monastyria v Chernihovi. Tserkva-nauka-suspilstvo: pytannia vzaiemodii. Kyiv, Ukraine, pp. 130 - 134.

Chernenko, O. Ye. (2017). Slidamy Mykoly Makarenka: doslidzhennia Chernihivskoho Spaso-Preobrazhenskoho soboru (za materialamy 1923 ta 2012 - 2014 rokiv). Opus mixtum, 5. pp. 101 - 114.

Chernenko, O. Ye. (2018). Monumentalna arkhitektura Chernihivshchyny XVII - XVIII st.: metodychni rekomendatsii dlia vyvchennia ta datuvannia murovanykh sporud. Posibnyk. Chernihiv: SCRIPTORIUM.

Chernenko, O. Ye., &Novyk, T H. (2018). Budynok nastoiatelia Yeletskoho monastyria v m. Chernihovi. Chernihivski starozhytnosti, 5(8), pp. 282 - 287.

Dotsenko, A. V., &Shevchyk, I. S. (2010). Chernihivskyi Yeletskyi monastyr: istoriia i diialnist. Chernihivski starozhytnosti, 3. Chernihiv, Ukraine: Vydavets Lozovyi V. M. pp. 4 - 72.

Fetysov, A. A., &Shchavelev, A. S. (2013). Ybn-Fadlan o pokhoronakh rusa. Vikingi. Mezhdu Skandynaviei i Rusiu. Moskva, Russia: Veche. (Application 3). Pp. 169 - 176.

Ihnatenko, I. M. (2015). Sporudy Chernihivskoho Borysohlibskoho monastyria ta yikh oboronne pryznachennia. Chernihivski starozhytnosti, 2, pp. 175 - 196.

Ihnatenko, I. M. (2017a). Kombinovana dereviano-tsehliana arkhitektura Chernihova i Chernihivshchyny Karnabidivski chytannia, 1-3, pp. 47 - 52.

Ihnatenko, I. M. (2017b). Doslidzhennia Uspenskoho soboru Yeletskoho monastyria u 1998 ta 2002 rokakh. Karnabidivski chytannia, 1-3, pp. 326 - 330.

Karnabied, A. A. (1999). Troitskyi sobor u Chernihovi (za danymy arkhitekturno- arkheolohichnykh doslidzhen). Chernihivskyi Troitsko-Illinskyi monastyr: istoriia ta suchasnist. Chernihiv, Ukraine: Prosvita, pp. 30 - 33.

Kholostenko, N. V. (1956). Arkhitekturno-arkheologicheskie issledovaniia Piatnitzkoi tzerkvi v g. Chernigove (1953 - 1954 gg.). Sovetskaia Arkheolohyia, XXVI, pp. 271 - 292.

Kulakovskyi, P. M. (2006). Chernihovo-Sivershchyna u skladi Rechi Pospolytoi (1618 - 1648). Kyiv, Ukraine: Tempora.

Markevych, M. A. (2010). Istorychnyi ta statystychnyi opys Chernihova. Chernihiv, Ukraine: Vydavets Lozovyi V. M.

Motsia, O. P., &Kazakov A. L. (2011). Davnoruskyi Chernihiv. Kyiv, Ukraine: Staro- davnii Svit.

Novyk, T H. (2010). Doslidzhennia murovanykh sporud XVII st. Yeletskoho mona- styria m. Chernihova. Arkheolohichni studii, 4. Kyiv-Chernivtsi: Zelena Bukovyna, pp. 318 - 323.

Polnoe sobranie russkikh letopisei. (Ed.). (1997). (Vol. 1). Moskva, Russia: Yazyki russkoi kultury.

Rudenok, V. Ya. (2002). Nove pro drukarniu Chernihivskoho Illinskoho monastyria (za rezultatamy arkheolohichnykh doslidzhen 2001 roku). Pamiatky khrystyianskoi kultury Chernihivshchyny. Chernihiv: Nova khvylia, pp. 44 - 47.

Rudenok, V. Ya. (2007). Arkheolohichni doslidzhennia Illinskoho monastyria u Cherni- hovi. Chernihiv u serednovichnii ta rannomodernii istorii Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Chernihiv, Ukraine: Desnianska pravda, pp. 211 - 223.

Rudenok, V. Ya., &Kuznetsov, G. A (1988). Otchet ob okhrannykh arkheolohicheskikh issledovanyiakh Troytskogo Ilynskogo peshernogo monastyrskogo kompleksa v

Chernigove Chernigovskoi obl. Chernigov, Ukraine: Naukovyi arkhiv IA NAN Ukrainy. 133 p.

Rudenok, V. Ya., &Kuznetsov, G. A (1993). Otchet ob okhrannykh arkheologicheskikh issledovaniiakh v Antoniievykh pesherakh Troitskoho Ilynskogo monastyria v

Chernigove i na prilegaiushchei territorii. Chernigov, Naukovyi arkhiv IA NAN Ukrainy.

Rybakov, B. A. (1949). Drevnosty Chernyhova. Materialy i issledovaniia po arkheolohii SSSR, 11. (Vol. 1). Pp. 7 - 93.

Samokvasov, D. Ya. (1916). Mogyl'nye drevnosti severianskoi Chernigovshiny. Moskva, Russia: Sinodalnaia tipografiia.

Shafonskii, A. F. (1851). Chernigovskogo namestnichestva topohraficheskoe opisanie s kratkim geohraficheskim i istoricheskim opysaniem Malyia Rossii, iz chastiei koiei onoie namestnichiestvo sostavlieno. Kiev, Ukraine: Universitetskaia tipografiia.

Shchavelev, A. S. (2013). Zametki o detaliakh pogrebeniia v kurgane «Chernaia mogila». Sloviany i Rus: arkheolohiia ta istoriia. Kyiv, Ukraine: Starodavnii Svit, pp. 353 - 355.

Shchavelev, A. S. (2013). Imia chernigovskogo kniazia, pohrebionnogo v Chernoi Mogile. Vikingi. Mezhdu Skandinaviei i Rusiu. Moskva, Russia: Veche, (Application 5). Pp. 197 - 205.

Shevchenko, Yu. Yu. (1999). Kniazhna-amazonka v parnom pohrebenyy Chernoi Mogily. Eliektronnaia biblioteka Muzeia antropologii i etnografii im. Petra Velikogo (Kunstkamera) RAN. Retrieved from http://www.kunstkamera.ru/files/lib/mae_xlvii/ mae_xlvii_01.pdf.

Smirnova, I. M. (2006). Tainaia istoriia kresta. Moskva, Russia: Eksmo.

Taranushchenko, S. A. (1992). Kamianytsia Kostiantynovycha v Chernihovi. Cherni- hivska starovyna. Chernihiv, Ukrain: Siverianska dumka, pp. 143 - 146.

Vasiuta, O. O. (2016). Kurhan Chorna Mohyla v istorychnykh doslidzhenniakh mynu- loho ta suchasnosti. Siverianskyi litopys, 6, pp. 3 - 18.

Virotskyi, V. D. (1998). Khramy Chernihova. Kyiv, Ukraine: Tekhnika.

Volert, Ya. L. (2007). Zemlevolodinnia chernihivskykh monastyriv za materialamy Heneralnoho slidstva pro maietnosti Chernihivskoho polku 1729 - 1731 rr. Chernihiv u serednovichnii ta rannomodernii istorii Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Chernihiv, Ukraine: Desnianska pravda, pp. 526 - 539.

Размещено на Allbest.ru