Вплив Великої війни (1914-1918) на виборче право жінок у Великій Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра всесвітньої історії

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Вплив Великої війни (1914-1918) на виборче право жінок у Великій Британії

Мотрук Сюзанна - аспірантка



Анотація

Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити, яким чином Перша світова війна вплинула на виборче право жінок у Великій Британії, проаналізувати, яке місце відводилось жінкам в політичній площині під час Великої війни. Порівняти вплив жінок «до» та «після» війни, які конкретні зміни відбулися. Методологічна основа дослідження базується на принципах об'єктивності та історизму. Під час дослідження використані порівняльний, аналітичний методи та метод гендерного моніторингу. Наукова новизна базується на залученні джерел та історіографії, що стосуються участі жінок у боротьбі за отримання виборчих прав у Великій Британії під час Великої війни. Також важливою є потреба доповнити сучасні українські дослідження щодо цієї проблематики. Висновки. На основі мемуарів, спогадів, періодики відображено еволюцію політичних прав жінок у Великобританії. Проаналізовано політичні завдання, які перед собою ставили британки. У статті визначено основні жіночі образи провідних діячок суфражизму (зокрема, Еммелін Панкхерст, Крістабель Панкхерст, Ненсі Астор та інших). Під час вивчення проблеми здійснено переклад оригінальних документів для того, щоб матеріал став доступнм для українських істориків. Авторка дослідила участь жінок у політичній сфері та репрезентувала цей процес на сучасну площину. Розкрито методи боротьби жінок за виборчі права та представлені реакційні дії британського політикуму щодо жіноцтва. Виділяються та описуються характерні особливості суфражистського, жіночого руху під час Першої світової війни у Великій Британії. У статті проаналізовано різні концепції та підходи щодо надання британкам виборчого права. Узагальнюється практичний досвід жінок під час війни, розглядається процес емансипації. Авторка дає узагальнену характеристику щодо залучення жінок до політичного виміру. Ця проблематика мало вивчена в українській історичній науці та потребує подальших досліджень. Дискусійним продовжує залишатись питання про вплив Великої війни на процес емансипації. Такий погляд буде цікавим фахівцям в області гендерних студій. Дослідження жіночої історії - це одна з провідних та важливих проблем в європейських історичних дослідженнях, тому в перспективі при залученні європейського, міжнародного досвіду та вивчаючи практики західноєвропейських гендерних студій, такі дослідження будуть актуальними та поширеними і в Україні.

Ключові слова: жіноча історія, Велика війна, виборчі права, суфражизм, емансипація, Еммелін Панкхерст, Велика Британія.



THE IMPACT OF THE GREAT WAR (1914-1918) ON WOMEN'S SUFFRAGE IN GREAT BRITAIN

Motruk Siuzanna - PhD-student of the Department of World History, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano- Frankivsk

Abstract

The purpose of the article is to investigate how the First World War affected women's suffrage in Great Britain, to analyze what place was given to women in the political plane during the Great War. Compare the influence of women “before” and “after” the war, what specific changes took place. The methodological basis of the research is based on the principles of objectivity and historicism. During the research, comparative, analytical methods and the method of gender monitoring have been used during the research. The scientific novelty is based on the involvement of sources and historiography related to the participation of women in the struggle for obtaining voting rights in Great Britain during the Great War, the need to supplement modern Ukrainian research on this issue, to expand the knowledge base, is also important. Conclusions. This issue is revealed with the help of documentary materials (memoirs, periodicals). On the example of specific female images of leading figures (in particular, Emmeline Pankhurst, Christabel Pankhurst, Nancy Astor and others), the features of the suffragist movement, which operated in Great Britain before the beginning of the Great War and during it, are analyzed. The research used materials from newspaper periodicals from the time of the First World War, the original documents were translated in order to make the research accessible to Ukrainian historical science. The author investigated the participation of women in the political sphere and represented this process on a modern level. The methods of women's struggle for suffrage are revealed and the reactionary actions of British politics towards feminism are presented.

The article analyzes the «Act on People's Representation» issued in 1918, which granted women limited voting rights. The purpose of the article is to explore how the First World War affected women's suffrage in Great Britain. British women were the first to rise in the fight for suffrage among European women. Their activism inspired other women to struggle as they sought to change their situation. The study of women's history is one of the leading and important problems in European historical studies, therefore, in the future, with the involvement of European and international experience and studying the practices of Western European gender studies, which studies will be relevant and widespread in Ukraine as well. Ensuring equality in Ukraine is an urgent problem that needs to be solved. Therefore, the progressive experience of British women in the struggle for voting rights can be very useful.

Key words: women's history, Great War, suffrage, еmancipation, Emmeline Pankhurst, Great Britain.



Вступ

Постановка проблеми. Забезпечення рівноправ'я в Україні є нагальною проблемою, яка потребує вирішення, тому прогресивний досвід британок у боротьбі за виборчі права може бути дуже корисним.

Британки були першими, хто піднявся в боротьбі за виборчі права серед жінок Європи. Їхня діяльність надихнула інших жінок до боротьби, оскільки вони прагнули змінити своє становище. Жінки зрозуміли, що їхні ролі можуть бути розширеними і виходити за межі «матір» та «дружина». Після завершення Першої світової війни жінки починають вільно виходити на публіку без супроводу чоловіків, отримують виборчі права (хоч і обмежені), беруть участь не тільки в приватному, але й в публічному житті.

Вражаючий досвід британок стає важливим чинником, який формує прагнення в жінок Європи до боротьби за свої виборчі права. Жінки починають виконувати ті ролі в суспільстві, які раніше для них були недоступними.Звісно, Велика війна була не єдиним фактором, який змінив життя британок, ці зміни були поступовими, вони тривали століттями. Важливу роль займав також суфражистський рух, саме Велика Британія стала батьківщиною цього руху.

Аналіз джерел та останні дослідження. Модель «жінки вікторіанської доби» відійшла в минуле. До жінок почали ставитись як до рівних, із їхньою думкою почали рахуватись, їхній голос став важливим.

Серед історичних досліджень слід виділити праці та статті британської вченої Л. Абрамс, яка досліджує місце жінки в приватному та публічному житті, взаємовідносини з політичними силами та участь у Першій світовій війні (Абрамс, 2011, c. 362).

Дослідниця Л. Абрамс описує вплив Великої війни на становище британок: «Першу світову війну слід розглядати, як час, коли цінності попереднього століття знов набирали сили, але жінки вже дивились у майбутнє, в якому збирались відіграти значну роль у національній політиці та економічному житті своїх країн»(Абрамс, 2011, c. 362).

Серед дослідників, які займались даною проблематикою важливе місце займаються праці П. Бартлі та С. Холтон. На їхню думку, праця жінок під час Першої світової війни дала поштовх для надання права голосу для жінок, однак вирішальне місце в цій події відводиться саме суфражистській компанії, яка розпочалась ще напередодні війни (Bartley, 2002, р. 207-208), (Holton, 2003, р. 130).

На думку П. Бартлі, Перша світова війна була не єдиним чинником, який сприяв тому, що британки отримали виборче право. Авторка акцентує увагу на тому, що виборче право було надано жінкам старшим 30 років. Молодшим жінкам, які працювали на війну у голосуванні фактично було відмовлено. По-перше, перед політичними діячами постала потреба у реформуванні виборчого права. По-друге, відбулись зміни в парламенті. У грудні 1916 р. на посаді прем'єр-міністра Ллойд Джордж змінив Г. Асквіта. По-третє, члени парламену увідомили, що реформа неминуча, тож участь жінок під час війни стала причиною для її проведення. По-четверте, у травні 1915 р. ліберальний уряд став коаліційним. Велика Британія вважалась колискою демократії, тому надання жінкам виборчого права впливало на імідж країни у світі (Bartley, 2002, р. 207-208).

Дослідниця С. Холтон наводить подібну думку. Авторка пише про те, що зміна уряду і прихід до влади лібералів пожвавив процес надання виборчого права жінкам. Також авторка стверджує, що війна частково відтер- мінувала цей процес. Важлива роль відводилась демократиччним суфражисткам, які мали сильні позиції на початку Першої світової війни (Holton, 2003, р. 130)Далеко не всі питання були вирішені, оскільки, суттєвих змін у політичному, соціальному та економічному становищі жінок не відбулось. Після завершення Першої світової війни жінки повинні були звільнити робочі місця на користь чоловіків та повернулись до своїх звичних ролей дружини та матері, які вони виконували до війни. Звісно, еволюційний процес зміни становища жінок був розпочатий, але суспільні норми та стереотипи продовжували існувати і з ними потрібно було боротись. Зокрема, багато заміжніх жінок втратили робочі місця, оскільки за мірками тодішнього соціуму вони були забезпеченими (це означало, що сім'ю повинен забезпечувати чоловік). У кращому становищі були вдови та жінки, які самі виховували дітей, бо вони мали певні пільги, тому за ними залишались робочі місця.

Важливим елементом у наданні жінкам виборчих прав став той факт, що виборче право залишалось обмеженим, воно надавалось не всім жінкам. Існували певні умови, за якими виборче право надавалось тільки тим жінкам, які досягли 30-річного віку та володіли майном. Тобто це доводить той факт, що можливість політичного впливу отримали тільки заможні жінки. Звичайні британки, які проживали у сільській місцевості не мали цих виборчих прав, тому їхнє становище із закінченням війни сильно не змінилось. Як до війни, так і після неї вони продовжували виконувати ті самі гендерні ролі. які були на них накладені зовнішнім середовищем.

Іншу концептуальну ідею запропонували - К. Ровер та А. Марвік. На їхній погляд, саме Перша світова війна дала поштовх до процесу емансипації жінок (Marwick, 1974, р. 258), (Rover, 1967, р. 205-206).

К. Ровер акцентує увагу на тому, що внесок жінок під час Великої війни було помічено та оцінено. Громадська думка стала прихильною до жінок. Суспільство стало більш рівним, зменшився акцент на соціальному поділі після війни. Війна підкреслила участь жінки в повсякденному житті нації. Суспільний образ жінки змінився та покращився. Жінки відіграли важливу роль у військових зусиллях, тому було б надзвичайно соромно не надати їм виборче право (Rover, 1967, р. 205-206).

Відомий дослідник А.Марвік підтримує та доповнює цю позицію. Автор зазначає, що участь жінок у військових діях принесла значні соціальні, економічні та політичні здобутки. Жінки відчувають посилене відчуття власних можливостей, старі аргументи щодо місця жінки в суспільстві починають змінюватись. Жінки відіграли важливу роль у національних зусиллях і отримали доступ до участі в політичному житті своєї країни. Вони отримали не тільки політичні права, але й екномічну незалежність та нову соціальну свободу (Marvik, 1974, р. 258).

На мою думку, аналізуючи висунуті дослідниками та дослідницями концепції досить важливо підкреслити саме позиції С. Холтон та П. Бартлі, де дослідниці акцентують увагу на тому, що саме зміна уряду та прихід до влади лібералів сприяв тому, що британки отримали виборче право. Оскільки попередній консервативний уряд, а зокрема прем'єр-міністр Г. Асквіт виступав проти надання жінкам виборчого права. Після прийняття «Акту про державне представництво» у 1918 р. колишній прем'єр-міністр Г. Асквіт обурювався через обрання жінок до парламенту.

Збереглась промова Г. Асквіта за 1915 р, де наприкінці своєї промови він згадує про героїзм жінок на прикладі Едіт Кевелл (британської медсестри розстріляної німцями). Діяч заявляє: «Цей рік у нашій історії дозволив нам повірити в мужність нашого народу. Ми не можемо забути нетлінну історію про останні години життя Едіт Кевелл, яка зіткнулася з гіршим випробуванням, ніж поле бою.Вона навчила нас найвищому уроку мужності. Так, у Сполученому Королівстві та в усіх домініонах Корони є тисячі таких жінок, але рік тому ми цього не знали. Ми маємо великі традиції, але нація не може існувати лише на традиціях» (Asquith, 1915, р. 47-48).

Серед сучасних українських дослідників цією проблематикою займалась Наталія Залєток, яка є авторкою монографії «Жінки в суспільному та політичному житті Великої Британії (друга половина ХІХ - 1939 р.)». Позиція дослідниці полягає у тому, що на прийняття виборчого права для жінок вплинув комплекс взаємопов'язаних між собою чинників. Значна заслуга в цьому питанні належала активісткам суфражистських кампаній 1860-1914 рр., які озвучили та забезпечили обговорення не лише цієї, а багатьох проблем, з якими мали справу британські жінки. Війна також стала важливим фактором. По-перше, виникла необхідність внеселення змін до виборчого законодавства. По-друге, наявність спільного ворога частково об'єднала суфражисток обох течій та політичну владу. По-третє, і влада, і суспільство було виснажене веденням війни, і навряд чи хотіли продовження суфражистської компанії. По-четверте, війна змінила образ жінки у суспільстві, було розкрито нові її іпостасі, не обмежені виключно домашніми клопотами. До того ж владі потрібно було «задекларувати» жіночий внесок у війну. Щоправда, нове виборче законодавство позбавило права голосу більшість тих британок, що брали найактивнішу участь в допомозі країні під час війни, оскільки вони не могли подолати віковий ценз (Залєток, 2017, c. 181).

Мета статті полягає в тому, щоб дослідити та проаналізувати, яким чином Перша світова війна вплинула на виборче право жінок у Великій Британії, яке місце відводилось жінкам в політичній площині під час Великої війни.



Виклад основного матеріалу

виборче право жінка

Дослідження жіночої історії є досить прогресивним та актуальним у західноєвропейських історичних студіях. Процес боротьби жінок за виборі права проходив кілька етапів і зіштовхувався із значними труднощами. Великий об'єм інформації можна використати із Лондонської школи економіки та політичних наук, яка посідає друге місце серед навчальних закладів Великобританії. У її бібліотеці (Digital Library) знаходиться важливі матеріали щодо цієї проблематики, частина із них оцифрована. Зокрема, відомі періодичні видання: The Vote (тут розміщуються матеріали пов'язані із суфражистською компанією, участю жінок у війні та великий пласт матеріалу пов'язаний із наданням жінкам обмежених виборчих прав у 1918 р). Також доступні матеріали листування учасниць Національної спілки жіночих товариств виборчого права до 1914 р. Збереглись брошури та памфлети про виборче право для жінок.

На початок Великої війни в суфражистському русі існувало дві течії. Перша - поміркована, її представляв Національний союз жіночих суфражистських товариств. І радикальна (войовнича), яку представляв Жіночий соціально-політичний союз. Н. Залєток наводить свою концепцію відповідно до якої відбувся поділ на ліберальних та демократичних суфражисток (Залєток, 2017, с. 151).

Проаналізувала діяльність жінок робітничого класу та їхню боротьбу за виборчі права в своїх мемуарах Хана Мітчелл (1871-1956) - відома британська суфражистка та соціалістка. Вона брала участь в боротьбі жінок за виборчі права і була учасницею Жіночого соціально-політичного союзу Е. Панкхерст. Під час Великої війни Х. Мітчелл була пацифісткою та після її завершення - обрана до Міської ради в Манчестері, де працювала суддею. Вона пише про те, що поряд із активною діяльністю жінки-робітниці також виконували неоплачувану домашню роботу. Ціна за боротьбу була надто висока, однак частина із них була готова ризикнути, незважаючи на арешт чи голодування. Суфражистки піклувались про дітей, а тривале ув'язнення могло призвести до втрати роботи чи майна (Mitchell, 1968, р. 2).

У ході військових подій лідерка Федерації суфражеток Східного Лондона Сильвія Панкхерст видала працю під назвою «Домашній фронт», де вона описала роботу жінок на авіаційних підприємствах. Вона згадувала: «У липні 1916 р. до мене звернулися жінки, що працювали на авіаційних підприємствах у Лондоні. Вони покривали крила літаків маскувальною фарбою за 15 шилінгів у неділю, працюючи з восьмої ранку до о пів на сьому вечора.

Їх часто просили працювати і до 8 вечора, а платили за цю зверхню працю, як за щоденну...» (Комаров, 2004, с. 59).

Вона зазначала, що жінки-робітниці були найслабшою ланкою, їхнє життя було надто важливим, а освіта надто мізерною, щоб вести боротьбу. Коли почалась Велика війна фабрики Східного Лондона закрились, ціни на продукцію зросли і багато сімей опинились на межі голоду. Суфражистки почали відкривати серію волонтерських їдалень, відкрили фабрику іграшок, де робітниці отримували прожитковий мінімум, а також відкривали садочки для дітей. Історії жінок-робітниць залишаються досі невідомими, в той час, як історії жінок із вищим соціальним статусом набули більшої популярності. Організація С. Панкхерст підтримувала зв'язок із Лейбористською партією (Залєток, с. 152).

С. Панкхерст згадувала: «Мене оточували маси бідних жінок, які взяли військову роботу, солдатський одяг і спорядження, боєприпаси, будь-що, як єдиний засіб утримати себе та своїх від голодної смерті. Вони неминуче переходили на військову роботу, оскільки мирна робота зазнала невдачі» (Pankhurst, р. 205).

Активним серед жінок був пацифістський рух, але пацифістська позиція вважалась британським урядом зрадницькою, оскільки пацифістки критикували війну та виступали проти неї. Сильвія Панкхерст також вважалась пацифісткою, на відміну від своєї матері Еммелін та сестри Крістабель.

Історик П. Бартлі доводить зміну та еволюцію поглядів Еммелін Панкхерст - провідної діячки та лідерки суфражистського руху. Авторка дослідила її діяльність та опублікувала монографіюде розкрила біографічні матеріали із життя відомої політичної діячки.

Е. Панкхерст вважалась іконою суфражизму у Великій Британії, її промови надихали жінок із різним соціальним статусом до боротьби. Саме вона говорила про сестринство та взаємодопомогу серед жінок, згуртувала сотні та вплинула на світогляд жінок у цілому світі (Bartley, 2002, р. 207).

Проблема жіночої емансипації була тісно пов'язана з подіями, які відбулись на фронті (1914-1918 рр.). З одного боку жінки отримали доступ до діяльності, яка раніше їм була недоступною. Однак з іншого боку таке явище було тимчасовим та викликало кризову ситуацію після завершення Великої війни.

Під час Першої світової війни британки були офіційно позбавлені права участі у військових діях на фронті, але частина жінок була долучена до різних допоміжних організацій впродовж війни (Залєток, 2017, с. 155).

У роки війни виникла потреба у реформуванні виборчого права. У 1916-1917 рр. було розроблено ряд реформ, однак у 1918 р. було остаточно прийнято у вигляді «Акту про народне представництво», за яким жінкам було надано обмежене право голосу.

Напередодні війни відбувалось протистояння між новими та старими організаціями, заходи суфражисток були досить реакційними. У березні 1914 р. була здійснена спроба суфражисток пробитись у палац до короля, але охорона вжила надзвичайних заходів. Влада досить жорстоко реагувала на дії суфражисток, багато діячок суфражистського руху було заарештовано (Harrison, 2012, р. 274).

Напередодні початку Великої війни між 1913-1914 рр. відома діячка суфражистського руху Крістебель Панкхерст (дочка Еммелін Панкхерст) жила в Парижі, щоб уникнути ув'язнення, оскільки в Англії діяв «Закон про кота і мишу», який був прийнятий у 1913 р.

Він передбачав тимчасове звільнення жінок з ув'язнення через поганий стан здоров'я, достроково звільнялись ті жінки, яким через постійне голодування загрожувала смерть. Їх відправляли на лікування, після одужання вони повертались назад до в'язниці, де процес повторювався.

У 1914 р. Крістабель Панкхерст повернулась до Англії, де її заарештували. У в'язниці вона оголосила голодування, оскільки це був один із методів протистояння та боротьби, який застосовували суфражистки, в тому числі і в Англії. Коли розпочались військові події на фронті, Крістабель було випущено із в'язниці. Вона подорожувала країною, виголошувала патріотичні промови та роздавала біле пір'я чоловікам без війської уніформи. Таким чином, вона заохочувала чоловіків вступати до армії. Міс Крістабель Панкхерст в своїх промовах присоромлювала тих чоловіків, які залишались вдома та не йшли на захист своєї держави.

Найбільші суфражистські організації очолювані М. Фосетт та Е. Панкхерст в перші кілька днів вступу Великої Британії у війну (4 серпня 1914 р.) чітко демонтрували свою антивоєнну позицію. В межах одного тижня вони змінили свою позицію на протилежну і доєналися до загальнодержавної пропаганди, спрямованої на підтримку Британії у війні. Пацифістський напрям надалі послідовно був представлений лише Жіночою лігою свободи, Федерацію суфражисток Східного Лондона та Об'єднаними суфражистками.

У демонстрації на підтримку нейтралітету у війні взяла участь лідер- ка суфражистського руху та президентка національної спілки жіночих товариств суфражисток Міллісет Фосетт. Цю акцію провели Жіноча лейбористська ліга та Жіноча кооперативна гільдія. Під час демонстрації відбулась сутичка між суфражистками та полісменами. Суфражистки бились ціпками, горщиками з квітами (Коваль, 2020, с. 93).

7 серпня 1914 р. М. Фосетт виголосила промову, де заявила: «Наша велика організація створена за останні роки з метою досягнення виборчого права для жінок, може бути використана у допомозі нашій країні протягом усього напруження і смутку» (Fawcett, 1920, р. 88).

У 1915-1916 рр. відбулись прикордонні вибори, які проводились за загальним виборчим правом для дорослих відповідно до Закону про валлійську церкву.

У травні 1917 р. на розгляд парламенту було внесенно білль про виборчу реформу. Більшість членів парламенту визнали необхідність надання виборчого права жінкам.

У червні 1917 р. був прийнятий Палатою громад Закон про представництво народу та Палатою лордів у лютому 1918 р., згідно якого всі жінки віком від 30-ти років отримали повне виборче право, але за умови, що вони володіють майном. Зокрема К. Панкхерст в своїй промові наводить аргументи на користь участі жінок в політичній сфері, зокрема вона зазначає: «Войовничі суфражистки, які створили Жіночий суспільно-політичний союз, намагаються виграти парламентські вибори для жінок цієї країни. Вони стверджують, що ті жінки, які сплачують податки та мають ті самі кваліфікації, що й чоловіки-виборці, повинні бути внесені до парламентського реєстру. Були проведені збори та підписані петиції на користь голосування жінок, але результат був невдалим. Причина цієї невдачі полягає в тому, що жінки не змогли чинити тиск на уряд, а уряд діє лише у відповідь на тиск. Нинішній ліберальний уряд стверджує, що вірить у демократію, але вони відмовляються виконувати свої принципи щодо жінок. Об'єднаний і рішучий жіночий рух має спонукати їх до справедливості, ми надто довго чекали політичної справедливості; ми відмовляємось більше чекати» (Christabel Pankhurst Speech, 1908).

До політичної діяльності долучились переважна більшість діячок суфражистського руху, таким яскравим прикладом є промова Крістабель Панкхерст. Суфражистки присвятили своє життя боротьбі за виборчі права, тому можливість увійти до політичного життя була для них дуже важливою.

Першою жінкою, яка отримала місце у парламенті стала представниця від Консервативної партії Ненсі Астор.

Під час свого виступу леді Астор заявила: «Жінки отримали право голосу і ми маємо на меті використовувати його з мудрістю, на благо суспільства в цілому, а не в інтересах якоїсь окремої його частини» (Astor, 1920, р. 1623).

Вона заявляла: «Я не хочу, щоб ви дивились на жінку-парламентаря, як на фанатика чи божевільну. Я лише намагаюсь говорити від імені сотень жінок та дітей, які не мають змоги цього зробити самостійно» (Women in the House of Commons, 2010, р. 4).

Діячка суфражистського руху Міллісет Фосетт пише про вплив Великої війни на становище жінок: війна революціонізувала промислову позицію жінок, звільнила їх від кріпацтва, в якому вони донедавна перебували (Fawcett, 1920, р. 106).

«Якими б доброзичливими не були чоловіки у своїх намірах, вони не можуть знати, чого хочуть жінки і що відповідає життєвим потребам жінок, так само добре, як жінки знають ці речі самі» (Fawcett, 1920, р. 106).

М. Фосетт вірила, що ненасильницька кампанія призведе до конституційних змін. Через петиції та лобіювання депутатів вона хотіла довести, що жінки є досить відповідальними, щоб брати участь в політиці. У подальшому в поміркованій позиції М. Фосетт більшість суфражисток були розчаровані, оскільки вони підтримували більш радикальні погляди Е. Панкхерст, яка стверджувала, що виборювати право для жінок потрібно «не словом, а ділом». Щоб привернути увагу громадськості жінки швидше обирали в'язницю, ніж штраф. Більшість жінок із організації Фосетт пішли у відставку, коли вона наклала вето на їхню участь на конгресі в Гаазі в 1915 р.



Висновки

Виходячи із попередніх стратегій досліджень європейських та українських авторів та авторок можна підсумувати, що Велика війна мала визначальний вплив на жіноче питання у Великій Британії. Аргументуючи та акцентуючи свою увагу на жіночому досвіді, практиках, ідеях та цінностях, можна стверджувати, що стереотипи щодо жінок почали змінюватись. Чільне місце в цьому оновленому процесі відводилось наданню жінкам виборового права.

Теоретично-методологічна база дослідження впроваджує в історичну науку нові підходи щодо вивчення жіночої історії. Визначивши механізми тендерної нерівності Перша світова війна була поштовхом до впровадження соціальних змін. У період Великої війни суфражистська кампанія була призупинена, було прийнято рішення боротись проти спільного зовнішнього ворога - Німеччини. Незважаючи на часткове згортання діяльності суфражитських організацій, участь британок у Першій світовій війні мала колосальний вплив на місце та роль жінки в тодішньому суспільстві. Під час Великої війни британки брали участь в подіях на фронті, допомагали пораненим солдатам, волонтерили та навіть деякі із них воювали в армії. Перемога Великої Британії над ворогом була б неможливою без допомоги жінок. Звісно, здобутки жінок під час Великої війни не могли залишитись забутими, їхня участь у військових подіях допомогла частково достукатись до британського уряду. Зважаючи на всі фактори жінки все-таки отримала те, за що вони боролись довгий період часу - виборче право. Саме тому у 1918 р. було прийнято рішення про надання жінкам обмеженого виборчого права завдяки «Акту про державне представництво».

Війна дала поштовх до емансипації британських жінок, але важливу роль в наданні виборчого права відіграла суфражитська кампанія, яка почалась ще напередодні війни. Велика війна стала важливим каталізатором, який пришвидшив надання виборчого права та частково вплинув на участь жінок в політичному житті. Виходячи із минулих досліджень та переносячи на сучасну площину аналіз жіночого руху за виборче право у Великій Британії слід наголосити на тому, що дослідники та дослідниці переоцінили цінності місця жінок у світовій політиці та внесли корективи щодо андро- центричного вектору в історичній науці. Тема актуальна і в перспективі потребує подальших наукових досліджень.



Список використаних джерел і літератури

Абрамс, Л. (2011). Формирование европейской женщины новой эпохи 1789-1918. Москва, 408 с.

Гобсбаум, Е. (2001). Вік екстремізму: Коротка історія ХХ віку, 1914-1991. Київ: Альтернативи, 543 с.

Гобсбаум, Е. (2003). Нова жінка. Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство. Львів: Класика, 95 с.

Залєток, Н. (2015). Висвітлення проблеми надання жінкам виборчих прав у засобах масової інформації Великої Британії (1905-1913 рр.). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Гендерні дослідження», (1). Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 85-95.

Залєток, Н. (2017). Жінки в суспільному і політичному житті Великої Британії (друга половина ХІХ ст. - 1939 р.). Київ: ПФ «Фоліант», 300 с.

Залєток, Н. (2012). Суфражистська кампанія у Великій Британії 1918-1928 рр. Гілея: науковий вісник: зб. наук. пр., (67). Київ, 148-154.

Залєток, Н. & Черевко, О. (2015). Суфражистська кампанія у Великій Британії 1918-1928 рр: історіографія проблеми. Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки та знахідки, (24), 355-373.

Історія епохи очима людини... Україна та Європа у 1900-1939 роках: навч. посібн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осмоловський та ін. (2004). Київ: Генеза, 266 с.

Кісь, О. (2012). Жіноча історія як напрямок історичних досліджень: становлення феміністичної методології. Укр. іст. журн., 2, 165.

Коваль, О. & Коваль, Г. (2020). Становлення на розвиток руху суфражисток. Миколаїв, 132 с.

Asquith, H. (1915). How Do We Stand To-day? A Speech Delivered by the Right Hon. H. H. Asquith, Prime Minister, in The House Of Commons, on The 2nd November, 1915. London: T. Fisher Unwin, Ltd, 48 p.

Astor, N. (1920). Extract of Lady Astors Maiden Speech in the House of Commons (24 February 1920). Parliamentary Debates (10 Feb 1920 to 27 Feb 1920). (Vol. 125), 1623-1631.

Bartley, P. (2002). Emmeline Pankhurst. Routledge, 284 р.

Bartley, P.(2007). Votes for Women 1860-1928.London: Hodder Education.186 p.

Burnette, J. (2008). Gender, Work and Wages in Industrial Revolution Britain. Cambridge: Cambridge University Press, 377 р.

Bush, J. (2007). Women Against the Vote. Female Anti-Suffragism in Britain. New York: Oxford University Press, 340 р.

Christabel Pankhurst Speech. (1908). Mode of access. URL: https://www.bl.uk/lear- ning/timeline/item126861.html (дата звернення: 06.05.2023).

Council meeting of the United Suffragists. (1916). Votes for women, 26 Jan, 337.

Crawford, E. (2003). The Women's Suffrage Movement: A Reference Guide 1866-1928. London and New York: Routledge, 800 р.

Davidson, CA. (1982). Woman's Work Is Never Done. A History of Housework in the British Isles 1650-1950. London: Chatto & Windus, 256 р.

Evans, E. (2015). The Politics of Third Wave Feminisms: Neoliberalism, Intersectionality, and the State in Britain and the US. London: Palgrave Macmillan, 237 р.

Fawcett, M. G. (1920). The Women's Victory and After: Personal reminiscences, 19111918. London: Sidgwick & Jackson, Ltd., 176 р.

Fawcett, M. G. (1925). What I Remember. New York: G. P. Putnam's sons, 271 р.

Franchise And Electoral Reform. Mr. Speaker's Services (28 March 1917). Hansard, the Official Report of debates in Parliament.1917 (Vol. 92.Cols), 462-524.

Fraser, H. (1918). The Representation of the people act, 1918: with explanatory notes. London: Sweet and Maxwell, 828 p.

Klein, V. (1949). The Emancipation of Women: Its Motives and Achievements. Ideas and Beliefs of the Victorians: An Historic Revaluation of the Victorian Age. London: Sylvan Press, 261-267.

Harrison, B. (2012). Separate Spheres: The Opposition to Women's Suffrage in Britain. London and New York: Routledge, 274 p.

Harrison, B. (1987). Two Models of Feminist Leadership - Millicent Fawcett and Emmeline Pankhurst in Prudent Revolutionaries - Portraits of British Feminists between the wars. Claredon Press. Oxford.

Holton, S. S. (2003). Feminism and Democracyy: Women's Suffrage and Reform Politics in Britain. Cambridge: Cambridge University Press, 220 p.

Hume, L. (1982). The National Union of Women's Suffrage Societies, 1897-1914. New York: Garland, 253 p.

Marwick, A. (1968). Britain in the Century of Total War: war, peace, and social change, 1900-1967. London: Little Brown, 305 p.

Marwick, A. (1974). War and Social Change in the Twentieth Century. Macmillan, 258 p.

Mitchell, H. (1968). The hard way up: the autobiography of Hannah Mitchell, suffragette and rebel. London: Faber, 260 p.

Pankhurst, E. (1970). My Own Story. New York: Source Book Press, 364 p.

Pugh, M. (2000). The March of the Women: A Revisionist Analysis of the Campaign for Women's Suffrage, 1866 -1914. Oxford University Press, 303 p.

Pugh, M. (1992). Women and the Women's Movement in Britain. London: Macmillan, 400 p.

Purvis, J. (2002.) Emmeline Pankhurst. A Biography. London, 268-312.

Purvis, J. (2008). Women's History: Britain, 1850-1945: An Introduction. London and New York: Routledge, 352 p.

Resolutions adopted. International congress of women. The Hague (April 28th to May 1st 1915). Amsterdam: N.V. «Concordia», 15 p.

Roberts, E. (1988). Womens Work, 1840-1940. Cambridge: Cambridge University Press, 79 p.

Rosen, A. (2013). Rise Up, Women!: The Militant Campaign of the Women's Social and Political Union, 1903-1914. London and New York: Routledge, 344 p.

Rover, C. (1967). Women's Suffrage and Party Politics in Britain 1866-1914. London: Routledge & K.Paul, 240 p.

Rubinstein, D. (1992). A Different World for Women - the life of Millicent Garrett Fawcett. Harvester Wheatsheaf, 220 p.

Strachey, R. (1931). Millicent Garrett Fawcett. London, 108 p.

Wolfe, H. (1923). Labour supply and regulation. London: Oxford University Press, 422 p.

Women in the House of Commons. London: House of Commons Information Office, 12 p.



References

Abrams, L. (2011). Formirovanie evropeiskoi zhenshchiny novoi epokhi 1789-1918 [Formation of the European woman of the new era 1789-1918]. Moskva, 408 s. [in Russian].

Hobsbaum, E. (2001). Vik ekstremizmu: Korotka istoriia XX viku, 1914-1991 [The Age of Extremism: A Brief History of the 20th Century, 1914-1991.] Kyiv: Alternatives, 543 s. [in Ukrainian].

Hobsbaum, E. (2003). Nova zhinka. Gendernyi pidkhid: istoriia, kultura, suspilstvo [New woman. Gender approach: history, culture, society]. Lviv: Klasyka, 95. [in Ukrainian].

Zalietok, N. (2015). Vysvitlennia problemy nadannia zhinkam vyborchykh prav u zaso- bakh masovoi informatsii Velykoi Brytanii (1905-1913 rr.) [Coverage of the issue of women's suffrage in the mass media of Great Britain (1905-1913)]. Scientific notes of the National University «Ostroh Academy». «Gender Studies» series, (1). Ostrog: Publishing House of the National University «Ostroz Academy», 85-95. [in Ukrainian].

Zalietok, N. (2017). Zhinky v suspilnomu i politychnomu zhytti Velykoi Brytanii (druha polovyna ХХ st. - 1939 r.) [Women in the social and political life of Great Britain (second half of the 19th century - 1939)]. Kyiv: Foliant, 300 s. [in Ukrainian].

Zalietok, N. (2012). Sufrazhystska kampaniia u Velykii Brytanii 1918-1928 rr. [The suffragist campaign in Great Britain 1918 - 1928]. Hileya: naukovyy visnyk: zb. nauk. pr., (67). Kyiv, 148-154.[in Ukrainian].

Zalietok, N., Cherevko, O. (2015). Sufrazhystska kampaniia u Velykii Brytanii 19181928 rr: istoriohrafiia problemy [The Suffragette Campaign in Great Britain 1918-1928: A Historiography of the Issue]. International relations of Ukraine: scientific searches and findings, (24), 355-373. [in Ukrainian]

Istoriya epokhy ochyma lyudyny... Ukrayina ta Yevropa u 1900-1939 rokakh: navch. po- sibn. dlya 10 kl. zahal'noosvit. navch. zakl. / YU. Komarov, V. Mysan, A. Osmolovs'kyy ta in. (2004). Kyyiv: Heneza, 266 s. [in Ukrainian].

Kis, O. (2012). Zhinocha istoriia yak napriamok istorychnykh doslidzhen: stanovlennia feministychnoi metodolohii [Women's history as a direction of historical research: the formation of feminist methodology]. Ukr. hist. journ., 2, 165. [in Ukrainian].

Koval O., Koval H. (2020). Stanovlennia na rozvytok rukhu sufrazhystok. [Development of the suffragette movement]. Mykolaiv, 132 p. [in Ukrainian].

Asquith, H. (1915). How Do We Stand To-day? A Speech Delivered by the Right Hon. H. H. Asquith, Prime Minister, in The House Of Commons, on The 2nd November, 1915. London: T. Fisher Unwin, Ltd, 48 p. [in English].

Astor, N. (1920). Extract of Lady Astor's Maiden Speech in the House of Commons (24 February 1920). Parliamentary Debates (10 Feb 1920 to 27 Feb 1920). (Vol. 125), 16231631. [in English].

Bartley, P. (2002). Emmeline Pankhurst. Routledge, 284 p. [in English].

Bartley, P.(2007).Votes for Women 1860-1928.London: Hodder Education. 186 p. [in English].

Burnette, J. (2008). Gender, Work and Wages in Industrial Revolution Britain. Cambridge: Cambridge University Press, 377 p. [in English].

Bush, J. (2007). Women Against the Vote. Female Anti-Suffragism in Britain. New York: Oxford University Press, 340 p. [in English].

Christabel Pankhurst Speech. (1908). Mode of access. URL: https://www.bl.uk/learn- ing/timeline/item126861.html (дата звернення: 06.05.2023). [in English].

Council meeting of the United Suffragists. (1916). Votes for women, 26 Jan, 337. [in English].

Crawford, E. (2003). The Women's Suffrage Movement: A Reference Guide 1866-1928. London and New York: Routledge, 800 p. [in English].

Davidson, CA. (1982). Woman's Work Is Never Done. A History of Housework in the British Isles 1650-1950. London: Chatto & Windus, 256 p. [in English].

Evans, E. (2015). The Politics of Third Wave Feminisms: Neoliberalism, Intersectionality, and the State in Britain and the US. London: Palgrave Macmillan, 237 p. [in English].

Fawcett, M. G. (1920). The Women's Victory and After: Personal reminiscences, 19111918. London: Sidgwick & Jackson, Ltd., 176 p. [in English].

Fawcett, M. G. (1925). What I Remember. New York: G. P. Putnam's sons, 271 p. [in English].

Franchise And Electoral Reform. Mr. Speaker's Services (28 March 1917). Hansard, the Official Report of debates in Parliament.1917 (Vol. 92. Cols), 462-524. [in English].

Fraser, H. (1918). The Representation of the people act, 1918: with explanatory notes. London: Sweet and Maxwell, 828 p. [in English].

Klein, V. (1949). The Emancipation of Women: Its Motives and Achievements. Ideas and Beliefs of the Victorians: An Historic Revaluation of the Victorian Age. London: Sylvan Press, 261-267. [in English].

Harrison, B. (2012). Separate Spheres: The Opposition to Women's Suffrage in Britain. London and New York: Routledge, 274 p. [in English].

Harrison, B. (1987). Two Models of Feminist Leadership - Millicent Fawcett and Emmeline Pankhurst in Prudent Revolutionaries - Portraits of British Feminists between the wars. Claredon Press. Oxford. [in English].

Holton, S. S. (2003). Feminism and Democracyy: Women's Suffrage and Reform Politics in Britain. Cambridge: Cambridge University Press, 220 p. [in English].

Hume, L. (1982). The National Union of Women's Suffrage Societies, 1897-1914. New York: Garland, 253 p. [in English].

Marwick, A. (1968). Britain in the Century of Total War: war, peace, and social change, 1900-1967. London: Little Brown, 305 p. [in English].

Marwick, A. (1974). War and Social Change in the Twentieth Century. Macmillan, 258 p. [in English].

Mitchell, H. (1968). The hard way up: the autobiography of Hannah Mitchell, suffragette and rebel. London: Faber, 260 p. [in English].

Pankhurst, E. (1970). My Own Story. New York: Source Book Press, 364 p. [in English].

Pugh, M. (2000). The March of the Women: A Revisionist Analysis of the Campaign for Women's Suffrage, 1866 -1914.: Oxford University Press, 303 p. [in English].

Pugh, M. (1992). Women and the Women's Movement in Britain. London: Macmillan, 400 p. [in English].

Purvis, J. (2002.) Emmeline Pankhurst. A Biography. London, 268-312. [in English].

Purvis, J. (2008). Women's History: Britain, 1850-1945: An Introduction. London and New York: Routledge, 352 p. [in English].

Resolutions adopted. International congress of women. The Hague (April 28th to May 1st 1915). Amsterdam: N.V. «Concordia», 15 p. [in English].

Roberts, E. (1988). Women's Work, 1840-1940. Cambridge: Cambridge University Press, 79 p. [in English].

Rosen, A. (2013). Rise Up, Women!: The Militant Campaign of the Women's Social and Political Union, 1903-1914. London and New York: Routledge, 344 p. [in English].

Rover, C. (1967). Women's Suffrage and Party Politics in Britain 1866-1914. London: Routledge & K.Paul, 240 p. [in English].

Rubinstein, D. (1992). A Different World for Women - the life of Millicent Garrett Fawcett. Harvester Wheatsheaf, 220 p. [in English].

Strachey, R. (1931). Millicent Garrett Fawcett. London, 108 p. [in English].

Wolfe, H. (1923). Labour supply and regulation. London: Oxford University Press, 422 p. [in English].

Women in the House of Commons. London: House of Commons Information Office, 12 p. [in English].

Размещено на Allbest.ru

...