Діяльність Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам у період Першої світової війни (1914–1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Діяльність Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам у період Першої світової війни (1914-1918 рр.)

Біліченко Л.С.

Анотація

громадський світовий війна комітет

У статті досліджується діяльність Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам у період Першої світової війни протягом 1914-1918 рр. З'ясовано, що напередодні та на початку війни було створено громадські організації (у тому числі Земський Союз допомоги хворим та пораненим солдатам), які у важкий для країни період зробили великий внесок у вирішення проблем продовольчого та транспортного забезпечення, організації медичної служби російської імператорської армії, надання допомоги пораненим воїнам та біженцям, ліквідації інфекційних захворювань, постачання військ перев'язувальними матеріалами, медикаментами, речовим та бойовим спорядженням. Встановлено, що однією з найбільших громадських організацій, що поряд з урядом займалися наданням допомоги фронту, був Південно-Західний обласний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам при Всеросійському союзі, який був створений і почав діяти на території України з серпня 1914 р. Згідно положенню, комітет складався із членів Київського, Подільського та Волинського губернських земств. Начальником Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам був призначений П.Н. Балашов, секретарем та казначеєм призначили В. Я Демченка.У задачу об'єднаної діяльності земств трьох губерній, прикордонних з театром бойових дій, входило надання першочергової допомоги пораненим солдатам на передових позиціях, їх харчування, вивіз їх до найближчого етапного пункту, доставка спеціальними санітарними потягами поранених на передові евакуаціонні пункти і, подальший вивіз углиб країни тиловими санітарними потягами. У статті також показано і організацію медичного забезпечення поранених та хворих солдатів та офіцерів у шпиталях та лазаретах, прищепну роботу, санітарно-гігієнічну роботу та господарсько-постачальну діяльність. Діяв Південно - Західний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам до 1918 р., тобто до завершення Першої світової війни.

Ключові слова: Південно-Західний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам, Перша світова війна, госпіталі, солдати, Київська губернія, Подільська губернія, Волинська губернія.

Abstract

Bilichenko L.S.

Activities of the South-Western regional committee for assistance to sick and wounded soldiers during the First world war (1914-1918)

Thearticleexaminestheactivitiesofthe South-Western RegionalCommitteeforAidtoSickandWoundedSoldiersduringtheFirstWorldWarin 1914-1918. Itisrevealedthatpublicorganizationswerecreatedontheeveandatthebeginningofthewar (includingtheZemskyUnionforAidtoSickandWoundedSoldiers), whoin a difficultperiodforthecountrymade a greatcontributiontosolvingtheproblemsoffoodandtransportation, organizingthemedicalserviceoftheRussianImperialArmy, providingaidtowoundedsoldiersandrefugees, eliminatinginfectiousdiseases, supplyingthetroopswithdressingmaterials, medicines, andmilitaryequipment. Itwasestablishedthatoneofthelargestpublicorganizations, which, alongwiththegovernment, wasengagedinprovidingassistancetothefront, wasthe South-Western RegionalCommitteeforAidtoSickandWoundedSoldiersunderthe All-Russian Union, whichwascreatedandbegantooperateontheterritoryofUkraineinAugust 1914. Accordingtotheregulations, thecommitteeconsistedofmembersoftheKyiv, PodilandVolyngubernatorialzemstvos. P N. Balashovwasappointedtheheadofthe South-Western RegionalCommitteeforAidtoSickandWoundedSoldiers, and V. Ya. Demchenkowasappointedsecretaryandtreasurer. Thetaskofthejointactivityofthezemstvosofthethreeprovincesborderingthetheaterofoperationsincludedprovidingpriorityassistancetowoundedsoldiersattheforwardpositions, theirfood, tookthemtotheneareststagingpoint, deliveryofthewoundedbyspecialmedicaltrainstotheadvancedevacuationpoints, andfurtherremovaltotheinteriorofthecountrybyrearmedicaltrains. Thearticlealsoshowstheorganizationofmedicalcareforwoundedandsicksoldiersandofficersinhospitalsandinfirmaries, vaccinationwork, sanitaryandhygienicwork, andeconomicandsupplyactivities. The South-Western CommitteeforAidtoSickandWoundedSoldiersoperateduntil 1918, thatis, untiltheendoftheFirstWorldWar.

Keywords: South-Western CommitteeforAidtoSickandWoundedSoldiers, FirstWorldWar, hospitals, soldiers, Kyivprovince, Podilprovince, Volynprovince.

Основна частина

Постановка проблеми. Перша світова війна стала першим великим міжнародним конфліктом ХХ ст. Вбивство австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда та його дружини графині Софії Гогенберг у боснійській столиці Сараєво 28 липня 1914 р. привело до того, що у серпні 1914 р. розпочалися воєнні дії, які тривали протягом чотирьох років.

Протягом Першої світової війни країни Антанти - Велика Британія, Франція, Сербія та Російська імперія (до яких згодом приєдналися Італія, Греція, Португалія, Румунія та США) воювали проти Центральних держав - Німеччини та Австро-Угорщини (до яких згодом приєдналися Османська імперія та Болгарія). Українські землі були розподілені між двома імперіями - Австро - Угорською імперією та Російською імперією, тому українці воювали по обидва боки барикад.

У роки війни, окрім Червого Хреста, були засновані і діяли різноманітні гуманітарні організації, які допомогали солдатам. Не виключенням став і Південного-Західний обласний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам при Всеросійському земському союзі. Основним завданням організації було евакуація з поля бою та розміщення поранених солдатів у лазаретах та лікарнях.

Аналіз досліджень. На сьогоднішній момент у вітчизняній історичній науці немає узагальнюючих робіт з даної тематики у консолідованому вигляді, із широкою ретроспективою огляду інформації, в яких розкривається діяльність Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам під час Першої світової війни. Існують лише праці окремих науковців, які висвітлюються певні аспекти діяльності зазначено комітету обо ж надають загальну характеристику. Серед них можна виділити праці В. Бурмаги [1], В. Волковинського [2], О. Доніка [3], Н. Загребель-ної [4], М. Зеркаля [5], Г Ковальської [6], А. Кудря-ченка [7], І. Кузьміної [8], О. Реєнта, Б. Янишина [9], Г Турченка [10].

Мета статті - дослідити діяльність Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам у період Першої світової війни (1914-1918 рр.).

Виклад основного матеріалу. З моменту виконання наказу про мобілізацію Київського військового округу всім стало зрозуміло, що держава стоїть напередодні подій виняткової важливості. Одразу перед земством встало питання про необхідність прийняти участь у допомозі хворим та пораненим воїнам у війні, що насувається. Для вирішення цих питань губернською управою негайно було вирішено скликати надзвичайне губернське земське зібрання. На зібранні було вирішено створити організацію допомоги пораненим солдатам та асигнувати на цю потрібність 500 000 руб. Головною задачею організації було евакуація та розміщення поранених солдатів.

У липні 1914 р. було створено Земський союз допомоги пораненим. Керівним органом зазначеного союзу було зібрання уповноважених земств. Склад зібрання уповноважених земств - уповноважені губернських земських зборів по вибору цих останніх, по одному з кожної губернії, уповноважені представники губернських управ за вибором управських колегій, по одному від кожної управи. Зібрання уповноважених земств обирало головного уповноваженого і постійний комітет у кількості 10 осіб. Функції зібрання уповноважених були такими:

- розробка загальних організаційних питань, які стосувалися діяльності земської організації допомоги пораненим і хворим воїнам в усіх її областях;

- організація евакуації поранених і транспортування їх у вглиб губерній;

- облаштування госпіталей для лікування поранених та хворих воїнів у різних губерніях;

- облаштування центральних складів інвентарного, продовольчого та аптечного;

- організація запрошення та підготовка персонала по лікуванню та догляду за пораненими та хворими воїнами;

- фінансування губернських комітетів [11, арк. 25-26].

25 липня 1914 р. було ухвалено визнати необхідним організувати губернські і більш мілкі місцеві органи союзу, надати встановлення порядку організації таких на розгляд місцевих земств; визнати бажаною організацію окружних комітетів у пунктах окружної евакуації поранених у складі представників суміжних губернських комітетів; у центральний комітет союзу обрати одного уповноваженого і 10 членів союзу [11, арк. 27].

10 серпня 1914 р. Губернська земська управа сповістила Київське губернське земське зібрання про утворення Обласного комітету щодо надання допомоги хворим та пораненим воїнам, при цьому умовою було те, аби зазначений комітет був у складі Земського союзу і діяльність його була узгоджена з діяльністю союзу, а також аби завданням Обласного комітету були ті заходи, які не входили у завдання губернських комітетів, наприклад це: облаштування складів, потягів для евакуації поранених і т. п.

Разом з тим губернське зібрання зазначило, що вказаний комітет повинен складатися з 6 осіб, рахувавши по 2 представника від Губернського комітету: Київського, Подільського та Волинського. Так, був створений Південно-Західний обласний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам. Губернська земська управа асигнувала на потреби комітету 70 000 руб. [11, арк. 35].

У зв'язку зі створенням комітету імператор Микола ІІ надіслав Київському губернському очільнику дворянства телеграмму, у якій зокрема зазначалося: «Від душі вдячний Київському земському зібранню за висловлені почуття, за готовність послужити мені та Батьківщині, а також за піклування про поранених воїнах наших та їх родинах» [11, арк. 18].

Згідно положенню Південно-Західного обласного комітету хворим та пораненим воїнам:

- Південо-Західний обласний комітет допомоги був заснований для допомоги хворим та пораненим воїнам на театрі війни;

- комітет складається із членів Київського, Подільського та Волинського губернських земств;

- кошти комітету отримуються із асигнувань Земських зборів Південно-Західного краю, нарахувань від казни та інших надходжень;

- звіти комітету на витрати грошових коштів надаються як губернським Земським зборам, так і вищим військовим властям, а також керівництву Червоного Хреста;

- при комітеті перебували почесні піклувальники лазаретів, начальник загонів та потягів і ревізор комітету;

- при комітеті перебувала канцелярія, яка складалася із начальника канцелярії, діловодів, завідувача складом, бухгалтера та чиновників для листування;

- комітету присвоювалася особлива печать, права безкоштовної пересилки кореспонденції та право користуванням шифром для депеш;

- члени комітету та старші свої чини несли свої обов'язки безоплатно [11, арк. 67].

Свою діяльність на території України Південно-Західний обласний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам розпочав у серпні 1914 р. В склад комітету входили за вибором губернських Земських зборів по два представника земств Київської, Подільської та Волинської губерній, а саме: від Київської губернії - голова Київської повітової земської управи В. Я Демченко та Звенигородський повітовий очільник дворянства А.Р. Лерхе; від Подільської губернії - члени Державної Думи у званні егермейстера Височайшого двора П.Н. Балашов і камергер Н.Н. Можайський; від Волинської губернії - Волинський губернський очільник дворянства на посаді шталмайстераВисо-чайшого двора Н.А. Демидов та голова Волинської губернської земської управи Отфиновський.

Начальником Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та пораненим воїнам був призначений П.Н. Балашов, секретарем та казначеем призначили В. Я Демченка.

У задачу об'єднаної діяльності земств трьох губерній, прикордонних з театром бойових дій, входило надання першочергової допомоги пораненим солдатам на передових позиціях, їх харчування, вивіз їх до найближчого етапного пункту, доставка спеціальними санітарними потягами поранених на передові евакуаційні пункти і, подальший вивіз углиб країни тиловими санітарними потягами. Кошти, якими був наділений комітет, складався із асигнування губернських Земських зборів, які зокрема надали: Подільській губернії - 250 000 руб., Київській губернії - 70 000 руб. та Волинській губернії - 10 000 руб.

На зазначені кошти першочергово були облад - нені два тилових санітарних потяга №92 і №93, які розпочали свою діяльність з вересня 1914 р. На сплату управлінню Південно-Західних залізних доріг за спорядження та устрій цих двох потягів, комітет витратив 60 000 руб.; на їх обладнання посудом, білизною, інструментами та іншими матеріалами було витрачено 35 000 руб.

Згодом був обладнений передовий санітарний потяг австрійської колії №95, який почав працювати в Галичині з 15 жовтня 1914 р. За облаштування вагонів для цього потягу було витрачено комітетом 25 000 руб. [11, арк. 13].

Увесь персонал потягів складався із 1 уповноваженого, 1 старшого лікаря, 1 молодшого лікаря, 1 завідувача господарством, 16 сестер милосердя, 10 сестер для теплушок і по одній для аптеки перев'язачної, кухні, цейхгауза і для господарства. Також у санітарному потязі був найнижчий санітаний персонал у кількості 50 осіб [11, арк. 54].

Для роботи на передових позиціях було організовано 4 передових легких загонів, з яких 2 працювали в 11-й армії, один у 8-й армії та один у 3-й армії. Три загони мали на чолі уповноваженого, старшого лікаря хірурга, трьох простих лікарів, чотирьох студентів фельдшерів, команду санітарів, 35 підвод для вивозу поранених, дві похідні кухні, чотири автомобілі для сповіщень, а також для перевізки поранених. Четвертий загін не мав підвод для вивозу поранених та служив для перев'язки та харчування.

Облаштування кожного такого загону обійшлося приблизно у 20 000 руб., а трьох загонів приблизно у 60 000 руб. Облаштування четвертого загону обійшлося у 5 000 руб.

Загони розпочали свою діяльність з кінця жовтня 1914 р. [11, арк. 13]. На чолі загону стояв уповноважений, на якого було покладено керівництво усіма діями передового загону і піклування про всі його потреби. Уповноважений забов'язувався приймати міри к забезпеченню загону предметами медичного та господарського постачання та спостерігати, аби все отримане було належної якості. Також уповноважений вів усі зносини з військовим начальством по діяльності загону та приймав міри для належної та своєчасної евакуації поранених та хворих, які потребували перев'язок. На уповноваженого також покладалося завдання організувати перев'язочний пункт для поранених. При руху військ вперед, уповноважений приймав усі необхідні міри, аби поранені які знаходилися на перев'язочних пунктах були евакуювані та розміщені по лікувальним закладам. Якщо по ходу дій, було необхідним залишити частину поранених, яких через небезпечні властивості їх поранення, неможливо було без небезпеки для їх життя відвезти з перев'язочного пункту, то уповноважений загону виділяв у необхідній кількості санітарний персонал та лікувальні засоби для огляду за такими пораненими.

Старший лікар загону під час битви керував усією лікарською діяльністю перев'язочного пункту, розподіляя обов'язки між персоналом пункту, приймав участь у наданні допомоги пораненим та хворим. Молодші лікарі загонів виконували ті обов'яки, які були покладені на них старшим лікарем. Зокрема вони спостерігали за зберіганням та відповідали за те майно, яке було передане їм у завідування. Один із молодших лікарів, за узгодженням старшого лікаря з уповноваженим загону, рахувався заступником старшого лікаря на випадок його відсутності, хвороби або смерті [11, арк. 56-58].

Діяльність передового загону під час битви виражался у:

- команди носильщиків - у доставці поранених з поля бою або передових перев'язочних пунктів на перев'язочний пункт передового загону;

- перев'язочного пункту - в наданні лікарської допомоги пораненим та хворим, підготовці їх транспортування, наданні їм своєчасного догляду та прихистку до відправлення по призначенню;

- санітарного транспорту - в перевозці поранених та хворих з перев'язочного пункту в найближчі лікувальні заклади [11, арк. 58].

У кінці грудня 1914 р. комітету були передані військовим відомством для завідування та утримування, розташовані у Києві три евакуаціонні лазарета, з загальною кількістю ліжок - 2 500 [11, арк. 13]. За наказом верховного начальника санітарної та евакуаційної служби принца Олександра Ольденбурзь - кого у всіх лікарняних закладах для поранених і хворих воїнів були уведені у дію від 14 грудня 1914 р. наступні розпорядження:

- правила для хворих та поранених офіцерів;

- правила для хворих та поранених солдат;

- інструкція завідувачам лікарняними закладами [12, арк. 1].

Згідно правил, офіцери та прості солдати повинні були строго дотримуватися встановленому лікарняному закладі порядку та підкорятися вимогам лікарняного персоналу. Персоналом, одного із лазаретів було помічено, що по прибутті поранених у лазарет, у багатьох солдат у мішках було виявлено патрони, ручні бомби та револьвери. Головний начальник округу наказав, аби докладний огляд мішків поранених здійснювався у всіх лазаретах, одразу ж по прибутті їх в лазарет, і, якщо зазначені предмети будуть знайдені здавати їх Окружному артилерійському та інтендантському управлінню [11, арк. 132]. Також комендатським наглядом було помічено, що поранені нижні чини лазарету Терещенко виходять зі стулами та сидять у парадного входу на тратуа-рах у різноманітних костюмах. Коло них нерідко збирався натовп, з якими вони вели розмови. Через це, на ім'я головного начальника округа був зроблений наказ про недопущеність такої поведінки [11, арк. 185].

В декорих випадках лікарні заклади Києва відмовлялися у прийомі поранених та хворих воїнів, навіть тоді коли в них були вільні місця. Тому, головний начальник округу надіслав листи усім лікарняним закладам Києва, у якому говорилося, що подібні відмови у прийомі хворих та поранених не мають бути допущені ні у якому разі і усі лікарні повинні приймати таких пацієнтів [12, арк. 2].

Траплялися у госпіталях міста і випадки, коли хворі через важкі поранення помирали. Губернський комітет розпорядився, аби на могилах померших воїнів християн були поставлені дерев'яні хрести з написами на них, які вказували звання, прізвище, ім'я, по-батькові. Хрести були виготовлені із соснового дерева, а написи були зроблені масляними фарбами [12, арк. 5].

У січні 1915 р. через нестачу передових санітарних потягів в Галичині, комітетом обладнується ще один передовий санітарний потяг №98, який розпочав свою діяльність в Галичині з 1 лютого 1915 р.

Загалом до 1 січня 1915 р. тиловими потягами було перевезено із Києва на Курськ, Полтаву, Єли-заветград, Херсон та Єкатеринославль 31 офіцер та 14 096 солдат.

Утримування кожного потяга у місяць коштувало 3 000 руб. Передовий санітарний потяг №95 в Галичині курсував від Львова до західного спрямування на Тарнів, Стирй та Самбор і підвозив поранених в Броди та Волочиськ, Всього було перевезено до 1 лютого 1915 р. 165 офіцерів та 7 800 солдатів. Отримування потяга у місяць обійшлося у 3 500 руб.

Робота загонів булам доволі різноманітна. Загін №1 діяв весь час в Карпатських горах в 11-й армії, перев'язав та перевіз до 1 січня 1915 р. приблизно 1500 осіб, в той час як загін №2 діяв у 8-й армії та перев'язав поранених і перевіз приблизно 20 000 осіб. Загін №3 в 3-й армії розпочав свою роботу тільки у кінці грудня 1914 р. Загін №4 в 11-й армії нагодував та перев'язав приблизно 18 000 осіб.

Щодо фінансового становища комітету, то витрати з 1 лютого 1915 р. становили щомісячно такі суми:

- на утримування 4-х потягів - 13 000 руб.;

- на утримування 4-х загонів - 54 000 руб.;

- додаткові витрати на утримування лазаретів - 37 000 руб.;

- для додатково постачання загонів підводами і пересувними кухнями - 25 000 руб. [11, арк. 13].

У квітні 1915 р. Південно-Західний обласний комітет допомоги переконавшись із повідомлень своїх членів, які відвідали Галичину, у необхідності деяких змін у існуючій організації по постачанню закладів матеріалами та припасами, просив прийняти до відома та виконати наступні вказівки:

- постачання потягів та загонів в Галичині усім необхідним накладається на центральний склад у Львові;

- аванси на розходи начальникам загонів і завідувачам господарств потягів за вказівкою комітету надати завідувачу складу;

- при неможливості отримати все потрібне у Львові, завідувачу складу потрібно звернутися у комітет [11, арк. 91].

5 травня 1915 р. у складі комітету трапилися важливі кадрові перестановки. Згідно клопотанням Великих княгинь Анастасії Миколаївни та Милиці Миколаївни представником комітету у відділ протезування був обраний Михайло Петрович Шестаков [11, арк. 87].

На початку червня 1915 р. головний начальник округу наказав окружному інтенданту видати мундирний одяг для поранених, які лікувалися на території Києва. Одяг був виданий із числа старого, але цілком придатного обмундирування, про-дезинфекційований та виглажений [11, арк. 232].

У черві 1915 р. на території Подільській губернії, головним чином у Вінницькій, Брацлавській та Гайсинській повітах, з'явилися холерні захворювання. Як тільки було отримано сповіщення про появу холери в Подільській губернії, губернська управа звернулася до всіх повітових управ з циркулярними пропозиціями з питання пропозиції по організації мір екстренної доставки підозрілих вивержень, своєчасного сповіщення, організації ізольованих приміщень, дезинфекції.

Услід за тим, 12 червня 1915 р. було отримано сповіщення протичумної комісії про оголошення Київської губернії загрозливої по холері, і після засідання губернської санітарно-виконавчої комісії губернською управою було зроблено ряд мір до встановлення єдності у діях по боротьбі з холерою. Наступна згодом мобілізація та призив у діючу армію як багатьох дільничних, так і багатьох санітарних лікарів, склали дуже складне становище, висунули перед губернським земством ряд нових завдань. Київський губернатор пропозицією від 24 липня 1915 р. за №7160 запропонував губернській управі у зв'язку з винятковим положенням губернії прийняти міри по боротьбі з загрожуючій губернії холери. Одночасно з цим, київський губернатор, у відповідності з телеграмою міністра внутрішніх справ з наказом на необхідність прийняття усіх можливих дій к недопущенні розповсюдження холери і з пропозицією звернути особливу увагу на джерела водопостачання, запропонував надати відомості про число узятих лікарів, намітити негайно шляхи здійснення протихолерних заходів та сповістити яку допомогу потребує земство зі сторони адміністрації. У відповідь на даний запит, губернською управою були надані відповідні свідчення, окрім того був наданий наказ особливо широко розвинути у справі боротьби з епідемією холери як попереджувальних дій по благоустрою та оздоровленню населених пунктів і по покращенню водопостачання. Також, було сформовано декілька епідемічних загонів з достатньою кількістю персонала. У розпорядження губернської управи було виділено на дані заходи 15 000 руб. [11, арк. 20-21].

Через страх, що холера може розповсюдитися і на солдат імператорської армії, 27 серпня 1915 р. Південно-Західний обласний комітет допомоги постановив заснувати лабораторію для виготовлення декотрих медикаментів, необхідних для лазарету комітета, і доручили організацію цієї лабораторії доценту університету святого Володимира Миколаю Миколайовичу Бунге [11, арк. 277].

Також наприкінці серпня 1915 р. Південно - Західний обласний комітет допомоги подав циркуляр Головному начальнику постачання армії Південно-Західного фронту, в якому зазначался, що: «Не дивлячись на те, що продаж спиртних напоїв заборонена, усупереч наказу Верховного головнокомандувача про неприпустимість в армії вживання спиртних напоїв, офіцери і солдати вживають спиртні напої. Разом з тим помічається і зовсім прискорбне явище: в штабах та управлінні, в яких розташовані і різні рода лазарети, офіцерський склад дозволяє собі неприпустимі знаки уваги сестрам милосердя, а в декорих випадках звертає на себе увагу і такі неприпустимі відносини між офіцерським складом та сестрами милосердя, які зовсім неприпустимі для служитель - ниць Червоного Хреста і які ганблять офіцерських чинів…» [11, арк. 312]. Також було помічено, що декотрі сестри милосердя, носили форму не тіє общини до якої вони належали. Було доучено уповноваженому Червоного Хреста та старшим лікарям прийняти усі міри для слідкування за тим, аби сестри милосердя носили ту форму общини, до якої вони належали [11, арк. 313].

Нерідко у госпіталі навідувалися найвищі офіцерські чини, які були наближені до імператорського двору. Так, наприкінці 1915 р. до київського лазарету приїхав генерал-ад'ютант князь Васильчиков для роздачі медалей та орденів пораненим солдатам. До його приїзду був підготовлений іменний список 48 поранених у яких було вказано ім'я. по-батькові, прізвище та найменування полка. Також були надані відомості куди саме були поранені воїни [13, арк. 33].

Наказами за №155 від 1915 р., та №175 та 1331 від 1916 р. головного начальника постачання армій Південно-Західного фронту наголошувалося про те, аби поранені солдати не виписувалися із лікарських закладів раніше терміну, тобто до полногозаживлення поранення [14, арк. 1].

24 січня 1917 р. один із керівництва Південно - Західного обласного комітету допомоги хворим і пораненим воїнам відвідав 2-й тимчасовий перев'язочний пункт при запасному понтонному батольоні і дав таку характеристику пункту: «Пункт у строевомувідношені розподілений на 4 пункти і знаходиться під завідуванням полковника запасного понтонного батальону Германовського. Пункт обладнаний на 1500 осіб поранених нижніх чинів, які розміщені у високих, світлих та чистих кімнатах, обладнаними двуярусними ліжками. На кожного пораненого маеться: матрац, подушка, дві простирадла, ковдра, рушник і хустка. З пораненими займаються словесністю, а також з ними проводять заняття гімнастикою…» [14, арк. 147].

Діяв Південно-Західний комітет допомоги хворим та пораненим воїнам до завершення Першої світової війни у 1918 р. [2, с. 55].

Висновки. Таким чином, у Першу світову війну медична служба діяла у жорстоких умовах війни, коли вперше в історії було застосовано зброю масового ураження. До заслуг Південно-Західного обласного комітету допомоги хворим та праненим воїнам слід віднести розвиток у ці роки спеціалізованої медичної допомоги, створення рухомих хірургічних загонів, добре обладнаного залізничного та автомобільного санітарного транспорту, систему банно-прального обслуговування військ, введення похідних дезінфекцій черевного тифу та холери. Тому завдяки організації було закладено основи надання медичної допомоги військовослужбовцям у період Першої світової війни.

Список літератури

1. Бурмага В. Світич К. Роль жінки в організації допомоги фронту в роки Першої світової війни (на матеріалах України). Питання німецької історії. 2015. С. 57-64.

2. Волковинський В. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни. Український історичний журнал. 2004. С. 38-56.

3. Донік О. Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності. Український історичний журнал. 2014. С. 22-37.

4. Загребельна Н. Провідні гуманітарні організації в Україні у період Першої світової війни: створення, структура, соціальна база, джерела фінансування. Проблеми історії України ХІХ - початку ХХст. 2003. С. 255-269.

5. Зеркаль М. Перша світова війна і Україна: історіографія проблеми. Історичний архів. Наукові студії. 2015. Вип. 14. С. 158-166.

6. Ковальська Г Становище дітей-біженців та допомога їм Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу упродовж 1915-1917 р. Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. 2014. С. 16-20.

7. Кудряченко А. Перша світова війна та її наслідки для світу. Перша світова війна: історичні долі держав і народів (до 100-річчя від початку Першої світової війни): збірник наукових праць. 2015. С. 22-30.

8. Кузьміна І. Діяльність Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Союзу міст під час головування Федора Штейнгеля (1915-1917 рр.). Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2013. Вип. 22. С. 329-348.

9. Реент О., Янишин Б. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз. Український історичний журнал. 994. С. 3-37.

10. Турченко Г Перша світова війна й Українська революція під кутом зору синергетики. ZaporizhzhiaHistoricalReview. 2001. №1 (13). С. 1-16.

11. Центральний державний історичний архів України. Ф -717. Оп.1. Спр.1. 480 арк.

12. Центральний державний історичний архів України. Ф -717. Оп.1. Спр.2. 102 арк.

13. Центральний державний історичний архів України. Ф -717. Оп.1. Спр.20. 58 арк.

14. Центральний державний історичний архів України. Ф -717. Оп.1. Спр.82. 609 арк.

Размещено на Allbest.ru