Символіка гербового фризу середини ХІІІ ст. на прикладі гербового залу Гоццобургу, Кремс, Нижня Австрія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Символіка гербового фризу середини ХІІІ ст. на прикладі гербового залу Гоццобургу, Кремс, Нижня Австрія

Оксана Родікова, магістерка історичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Оскільки в Середньовіччі вміння читати і писати було в основному зарезервовано за ченцями і, таким чином, лише за дуже невеликою частиною населення, виникла потреба в альтернативній формі ідентифікації. Це виражалося у поширенні гербів. Геральдичні знаки використовувалися по-різному і знаходили застосування на обладунках та щитах у військових конфліктах, а також на святах, турнірах та змаганнях, на будинках, на прапорах та тканинах. Якщо хтось носив герб, його можна було зарахувати до певної групи. Родовий герб мав юридичне значення як символ статусу та законних прав їх носіїв. Крім того, герби стали невід'ємною частиною при імператорських та королівських дворах. З Пізнього Середньовіччя герби використовувалися для публічного позначення прав власності, наприклад, на будинках, прикордонних каменях або картах і в якості декору.

Гербові зали були і частково залишаються представницькими приміщеннями. Один з прикладів такого гербового залу початку ХІІІ століття є приміщення в Гоццобурзі в місті Кремс, Нижня Австрія. Процес ідентифікації гербів, їх датування, приналежність та місце в візуальній концепції є центральним питанням цього дослідження.

Як ми побачимо, ядром гербового фризу є постать короля Отокара ІІ, хоча Гоцццобург йому ніколи не належав. Західна стіна показує землі, які належали королю, На трьох інших стінах - його сфери впливу. Так на Північній стіні знаходяться герби земель Священної Римської імперії, на Південній стіні - герби з-за меж імперії. Відкритим питанням навіть після ідентифікації залишається концепція на Східній стіні, а також кілька нерозпізнаних гербів. Порівнявши малочисельні відомості про власника будинку з геральдичною програмою ми розуміємо, що Гоццо був одним з наближеним короля і завдячував йому своїм статусом і посадою. Він хотів підкреслити цей зв'язок публічно для демонстрації свого авторитету перед відвідувачами дому. Аналіз гербів є цінним допоміжним інструментом в розумінні цієї середньовічної ієрархії.

Ключові слова: гербовий зал, візуальна комунікація, геральдична програма, рання геральдика.

Since in the Middle Ages the ability to read and write was mainly reserved for monks and thus only for a very small part of the population, there was a need for an alternative form of identification. This was expressed in the spread of coats of arms. Heraldic signs were used in different ways and found application on armor and shields in military conflicts, as well as at festivals, tournaments, and competitions, on houses, flags, and fabrics. If someone wore a coat of arms, they could be assigned to a certain group. Family coats of arms had legal significance as a symbol of the status and legal rights of their bearers. In addition, coats of arms became an integral part of imperial and royal courts. Since the late Middle Ages, coats of arms have been used to publicly mark property rights, for example, on buildings, boundary stones or maps, and as decor.

Armorial halls were and still are partly representative rooms. One example of such a hall of arms from the early thirteenth century is the Gozzoburg in Krems, Lower Austria. The process of identifying coats of arms, their dating, affiliation, and place in the visual concept is the central issue of this study.

As we will see, the core of the coat of arms frieze is the figure of King Otokar II, although Goz- zoburg never belonged to him. The western wall shows the lands that belonged to the king, and the other three walls show his spheres of influence. Thus, on the North wall are the coats of arms of the Holy Roman Empire, on the South wall - coats of arms from outside the empire. The concept on the Eastern Wall, as well as several unidentified coats of arms, remains an open question even after identification. Comparing the scarce information about the owner of the house with the heraldic program, we realize that Gozzo was one of the king's closest associates and owed him his status and position. He wanted to emphasize this connection publicly to demonstrate his authority to visitors to the house. The analysis of coats of arms is a valuable auxiliary tool in understanding this medieval hierarchy.

Keywords: armorial hall, visual communication, heraldic program, early heraldry.

Поява гербів збігається у часі з найважливішим етапом Середньовіччя - початком епохи Хрестових походів. Цей зв'язок здається очевидним, і перше, що спадає на думку: Хрестові походи стали основним каталізатором виникнення та розвитку геральдики. Варто, однак, зауважити, що потреба в розпізнаванні рицарів після модифікації обладунку не призвела б до такого масового і швидкого розповсюдження гербів у військовому і цивільному середовищі. В цей час античне поняття familia (велика, патріархального типу сім'я, яка включала у собі як родичів, а й найближчих соратників, слуг і рабів), витісняється поняттям роду (фр. lingage), де на передньому плані - уявлення про важливість кровної спорідненості і старшинства. І саме потреба в презентації родового імені, яка б вказувала не тільки на зв'язок з родом, а й на земельні володіння в його розпорядженні, а отже, і на соціальний статус, наштовхнула середньовічну еліту на пошук засобу візуальної комунікації. Ні поняття «геральдики», ні терміну «герб» в XII ст. ще не існувало: в джерелах XII--XMI ст. візуальні знаки називають знаками, інсигніями, девізами (devises), connoissances. Однак, вже в ХІІІ столітті герби починають з'являтись на фасадах, печатках, у вигляді окремих знаків чи гербових фризів.

Цікавим прикладом періоду ранньої геральдики є гербовий зал Гоццобургу в Кремсі на Дунаї (Margaretenstra&e 14/Hoher Markt 11). Дослідження, що передували та супроводжували реконструкцію комплексу з 2005 по 2007 р., включали будівельну археологію, реставраційні роботи та історичний аналіз і збір понад 200 дендрохронологічних зразків (Krenn, Mullauer 2005, p. 25). Тоді ж було описано й ідентифіковано гербовий фриз.

Гоццобург знаходиться в східній частині старого міста Кремс в Нижній Австрії - другого за значенням середньовічного центру після Відня. За даними дендрохронологічних досліджень дерев'яних балок в основі конструкції, його найстаріші частини були зведені в 1235 році (Buchinger 2007, р. 8). Назва «Гоццобург» - конструкт ХІХ століття, що походить від імені власника будівлі Гоццо (Gozzo), який зайняв її в 1249 році. Насправді це не замок, а скоріше «будинок», domus gozzonis, вперше прямо згаданий у 1258 році. Про власника немає прямих архівних свідчень, лише згадки як «dominus» (UBLoE, Bd. 3, Wien 1862, Nr. 415) або «civis de Chrems» (FRA II/31, Wien 1870, Nr. 335). Він був багатою та знатною людиною, кілька разів призначався міським суддею Кремсу. Він розбудував великий комплекс на заході викупленої земельної ділянки і загалом опікувався облаштуванням будинку більше 25 років. Будівля суду Гоццо була дуже сучасною архітектурною конструкцією свого часу, поєднуючи судові функції та функції місцевого самоврядування (Untermann 2009, р. 208-209.). Розширення внутрішньої частини розпочалось в 1254 році з залу, висотою в два звичайні поверхи, вуличної аркової лоджії та архівної кімнати. В 1260 році в Східній та Західній сторонах всього будівельного комплексу було зведено дві каплиці, реставрація яких проходила в 2013-2014 роках.

Реставраційні роботи в гербовому залі тривали в 2005-2007 роках. Кімната тоді зберігала дерев'яне перекриття стелі (дендрохронологічний аналіз показує 1254 рік), освітлення з початку ХІХ ст. та першопочатково 41 герб. В ході зведення сходів, установки каміну та роботи з віконними фасадами в 1880 році, деякі герби були повністю або частково знищені, деякі зафарбовані. За словами реставраторки Беати Шипек, всі герби (за винятком герба 28) знаходяться на одному шарі фарби, відповідно - належать до одного періоду, а вже потім, з плином часу, оновлювались.

Герби належать до 1250-1270 років, та мають типовий витягнутий трикутний дизайн того часу: щит плоский зверху та об'ємний знизу, зображений похило, з кріпленням шолома в правому (геральдично лівому) куті щита. Шолом горщикуватої форми, краї якого дещо розмилися з часом та потім були видозмінені в більш пізніші моделі, під час перефарбування гербів. Розмір гербів варіюється в межах 0,9-1 метра (при замірах від верхнього краю щита до гострого нижнього), за виключенням трьох гербів Західної стіни, що утворюють нижній ряд, та мають приблизно в половину менші параметри.

Ідентифікація гербів саме цього часового проміжку потребує якнайперше розуміння епохи в контексті геральдики. Час створення гербового фризу - проміжок між 1260-1270 роками (останнє десятиліття правління короля Отокара ІІ), тоді як найстарші свідчення про герби належать до періоду між Першим та Другим Хрестовими походами. Герби XII-XIV століть були переважно простими за малюнком, часто містили одну загальну фігуру або геральдичний образ, утворений кількома прямими лініями, і обходилися двома-трьома кольорами, що утворюють сильний контраст. Це час зародження і розповсюдження гербів, коли ще не було геральдичних каталогів і канонів. Згодом склалися умовності як зображення окремих фігур (наприклад, левів), так дизайну герба загалом.

Початком, та головною частиною композиції є західна стіна - найкраще освітлена трьома бічними вікнами (іл. 1). На західній стіні в два ряди розташовано 7 гербів, які з лівого краю відкриває герб, що майже ідентичний гербу Богемії. На той час він використовувався династією Пржемисловичів, спочатку як родова емблема, а згодом - замінив Святовацлавського орла в якості національної емблеми (Gregorovicova 2002, s. 10). З урахуванням варіативності зображення та стилів кожного окремого геральдиста, ми можем ідентифікувати його саме як герб Богемії. Наступним зображено герб династії Бабенбергів - першої династії в Австрії. Далі - герб Штирії з білою пантерою (Diem 1995 S. 341). Коли в 1192 р. Штирія була об'єднана з Австрією, австрійські правителі з династії Бабенбергів використовували штирійську чорну пантеру нарівні з гербом Австрійського герцогства. Однак оскільки те ж саме зображення використовувалося герцогами Каринтії, імператор Священної Римської імперії в 1246 р. заборонив Бабенбергам користуватися цією емблемою, віддавши перевагу більш давньому герцогству Каринтії. У результаті герб Штирії було змінено: на зміну чорній пантері на білому полі прийшла срібна на зеленому.

Іл. 1. Західна стіна гербового залу Гоццобургу.

геральдичний знак гербовий фриз

Наступний - герб Моравії, маркграфства, яким Отокар ІІ Пржемислович правив ще за життя батька, потім - герб Мейсана - маркграфства під управлінням династії Веттіна, однієї з найстаріших в Європі.

Нижній ряд відкриває герб Альбрехта фон Фельдсберга, який спочатку займав посаду наглядача за пекарнями при королівському дворі, потім, в 1269 році заснував домініканський монастир (Zajic 2007, s. 45). Далі, один з варіантів зображення гербу династії Кюнрінген. І замикає гербовий ряд щит Генріха фон Шварцензее (який пізніше перероблявся).

На північній стіні розташовано і2 гербів, 5 із яких досі є не ідентифікованими. Вони також належать особам, пов'язаними з королем Пржемислом Отокаром ІІ. Відкриває ряд герб Броно фон Шауенберга - єпископа Оломоуця, намісника Штирії і близького радника Отокара. Далі - герби герцогств Брауншвейг та Каринтія. Каринтія першопочатково належала брату Отокара Ульріху, і перейшла до нього через угоду між братами, так як Ульріх був бездітним. Наступним зображено тодішній варіант герба Священної Римської імперії - за зразком зображення часів Фрідріха Барбаросси: білий орел на золотому тлі. І останніми гербами, які можливо розпізнати, є герб герцогства Лотарингія та маркграфства Баден.

Східна сторона залу це сторона входу, тобто стіна, на яку припадало найменше уваги відвідувачів. Відкриває рід герб дому Мсені - впливової родини часів Отокара ІІ, а далі послідовно розміщуються три неідентифіковані герби. Привертає увагу синій щит з трьома коронами. Це зображення може бути одним з варіантів фантазійного герба короля Артура, який в середньовічних документах зустрічається з червоною (Ingeram Codex 1459) або синьою тинктурою. На сьогодні герб з трьома золотими коронами на синьому тлі - це малий герб Швеції, однак, на час будівництва Гоццобургу немає свідчень щодо його використання. Вперше три корони зустрічаються на печатці короля Магнуса І в 70-х роках ХІІІ століття, однак, він не був «королем трьох земель».

Ще один легендарний герб - червоний щит з трьома срібними кинджалами на тринозі, шолом не зберігся. Одну з варіацій зображення герба ми зустрічаємо в сувої гербів з Цюріха 1340 року: три перехрещених срібних кинджали на чорному тлі (Zuricher Wappenrolle 1340).

Південна стіна є найбільш складною для ідентифікації та містить три незбережених герби (іл. 2). Серед гербів, що піддаються ідентифікації (досить приблизній), першим є герб роду Шванберг (назва походить від родового замку). За уставленим каноном родовий герб - білий, повернутий вправо лебідь на червоному тлі, що відрізняється від варіанту на стіні Гоццобургу кольором тинктури. Ратмир із Сквиржина - перший відомий представник династії -вірогідно заснував мінорський монастир у Стрибре і замок Красиков у 1238 році, у 1257 році він вперше використав печатку із гербом лебедя на документі про охорону монастиря в Богемії. Він не був близьким соратником Отокара ІІ, однак брав участь в його військових кампаніях.

Поряд з майже повністю знищеними нерозпізнаними гербами зображено герби королівства Угорщина та Франції. Вперше як королівський герб червоний щит подвійним хрестом використав Бела III на своїх монетах, хоча щодо віку цих монет досі ведуться дебати (Kormendi 2011, s. 73). Потім герб з подвійним хрестом зустрічається на печатках Бели IV (Szilagyi Sandor 1898), і той же символ використовувався на гербі Словаччини.

Поруч розміщено герб Тевтонського ордену, який з 1249 року перебував під «особливим захистом» короля Отокара та став його союзником.

Якщо ми розглянемо історію цих гербів, то побачимо чітку геральдичну програму. Логіка розташування - ієрархічна, починаючи він герба Чехії (символу влади Отокара II). Герб Богемії, а точніше лев з роздвоїним хвостом з'являється вперше на печатці тоді ще макрграфа Отокара II, який отримає герцогство Австрію і Штирію в 1252 році, завдяки одруженню на Маргариті Бабенберг. Однак, остаточно він зміг приєднати Штирію тільки в 1260 році. Маркграф Генріх III з Мейсена одружився на сестрі Отокара Агнес в 1244 році, а маркграф Бранденбургу - з другою сестрою Отокара в 1243 році. Це п'ять гербів верхнього ряду напряму стосуються роду Пржемисловичів.

Іл. 2. Південна стіна гербового залу. Знімок з 3D- реконструкції

Другий, коротший ряд, це послідовність трьох гербів знатних родів, але не пов'язаних родинними зв'язками з королівською династією. В ХІІІ столітті Кюнрингери просунулись до мініс- теріалів країни (ministeriales Austriae), Альберо та його брат Генріх встановили тісні стосунки зі штирійською та моравською знаттю, а також очолили повстанців проти герцога Бабенберга Фрідріха II. Вони відіграли важливу роль для становлення влади Отокара, а пізніше виступили проти Габсбурга Альбрехта I (Friess 1874, s. 60).

Прив'язка двох інших гербів нижнього ряду не досить ясна, через брак інформіції про діяльність цих родів того часу. Відомо, що Альбрехт фон Фельдсберг та його дружина Гізела фон Орт заснували монастир для домініканських черниць в Імбаху (сьогоднішня частина муніципалітету Зенфтенберг), якому вони передали замок Імбах, каплицю та інші великі володіння., включаючи село Заллінгберг та парафію Альтмюнстер. Однак, Альберо помер в 1270 році, що створило значні труднощі для заснування монастиря: пожертвування були надто малі, а монастирської будівлі ще не було. Починаючи з 1273 Гоццо з Кремсу став підтримувати монастир з власних заощаджень та став посередником для інших пожертв; його онука Елізабет вступила до монастиря черницею.

Генріх фон Шварцензее згадується в кількох документах, починаючи з 1234 року (Feig 1975, s. 95) як «Hainricus cle swarcense castel lanus in Chrems», але без конкретного титулу.

Отже, західна стіна гербового залу - перша, яку бачить відвідувач після входу в кімнату. II композиція була розроблена щоб відобразити силу і авторитет місця та власника будівлі. Гоццо був прихильником влади Отокара, в 1273 він носив титул «Officialis domini regis Bohemiae in Anaso», тобто представник або судовий пристав короля Богемії для Австрії, а після приходу до влади Рудольфа Габсбурга встиг вчасно змінити партію. Використовуючи герб як засіб соціальної комунікації та самопрезентації, Гоццо підкреслив свій статус для кожного відвідувача Гоццобургу. Було б помилкою вважати самого Отокара замовником гербової композиції, незважаючи на те, що він і його влада є в центрі композиції. Король не замовляв би декорування з відзнаками своїх підлеглих, натомість, призначений чиновник мав потребу в підкресленні легітимності своєї посади та призначення.

Геральдика була центром парадних залів періодів Пізнього Середньовіччя і раннього Нового часу і, таким чином, найважливішим елементом візуальної програми в палацах, замках, резиденціях і ратушах. Протягом часу герби перетворилися на дуже складну, надзвичайно потужну та впливову систему символічного зображення, що виконувала низку різних функцій. Як показує приклад Гоццобургу, герби позначали межі між юрисдикціями, визначали територію сеньйора, передавали ознаку влади чи володіння, демонстрували сімейні зв'язки. Не буде перебільшенням назвати герб опорою комунікації, ключовим засобом самопрезентації на той час і, отже, вирішальним ключем до розуміння логіки середньовічного світу.

Список джерел та літератури References

BUCHINGER, U. A., 2007, Bundesdenkmalamt (Hrsg.), G. Buchinger, E. Lanc, P. Mitchell, D. Schon, H. Schonfellner-Lechner, Th. Schwieren und Ch. Tinzl, Gozzoburg. Stand der Dinge, Horn.

Codex Cotta, 1459, Kunsthistorische Museum Wien A2302.

Codex diplomaticus Austriaco-Frisingensis. Sammlung von Urkunden und Urbaren zur Geschichte der ehemals Freisingischen Besitzungen in Osterreich, FRA II/3 (zit. Anm. 13), s. 428, Wien 1870, Nr. 335.

DIEM, PETER, 1995, Die Symbole Osterreichs. Zeit und Geschichte in Zeichen. Kremayr & Scheriau, Wien. FRIESS, G. E., 1874, Die Herren von Kuenring: ein Beitrag zur Adelsgeschichte des Erzherzogtums Oesterreich unter der Enns. Verein fur Landeskunde von Niederosterreich, Sankt Polten.

GREGOROVICOVA, EVA, 2002, Ceska panovnicka a statm symbolika. Vyvoj od stredoveku do soucasnosti (Czech Sovereigns' and State's Symbols). Ed.. Statm Ostredm archiv, Praha.

HEINRICH, FEIG, 1975, Historisches Ortsnamenbuch von Niederosterreich, Wien.

KORMENDI, TAMAS, 2011, A magyar kiralyok kettoskeresztes dmerenek kialakulasa. Turul 84/3.

KRENN, MARTIN, UND MULLAUER, NATASCHA, 2005, Stadt Krems an der Donau, KG Krems. Fundberichte aus Osterreich 44, Jahresbericht 2005, Stadtarchiv Krems, Ingedenkbuch der beiden Stadte Krems und Stein,

Bd. 1 (=IGB 1), p. 5. Urkundenbuch des Landes ob der Enns (=UBLoE), Bd. 3, Wien 1862, Nr. 415. SZILAGYI, SANDOR, 1898, A magyar nemzet tortenete. I. Fejezet. IV. Bela kiraly es az urak // Bela arany- pecsetje. Budapest. [Online]. Available from: http://mek.oszk.hu/00800/00893/html/doc/c300194.htm UNTERMANN, MATTHIAS, 2009, Handbuch der mittelalterlichen Architektur. Theiss, Darmstadt.

ZAJIC, ANDREAS H., 2007, Vorbemerkungen zu einer Fruhgeschichte des Dominikanerinnenklosters Imbach. In: Mitteilungen des Instituts fur Osterreichische Geschichtsforschung, MIOG 115

Zuricher Wappenrolle-Pergamentstreifen I Vorderseite, 2 Halfte. [Online]. Available from: https://www.breisgau- burgen.de/de/index.php/links/linksammlung/32-themen/burgen/adel/zuericher-wappenrolle-von-1340

Размещено на Allbest.ru