Педагогічні заклади вищої освіти УРСР у роки хрущовської "відлиги": зв’язок з життям середньої школи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Кафедра всесвітньої історії

Педагогічні заклади вищої освіти УРСР у роки хрущовської «відлиги»: зв'язок з життям середньої школи

Матушок Г.С., аспірантка

Анотація

У статті автор показала різні форми зв'язків педагогічних інститутів УРСР із середніми школами, з'ясувала позитивні і негативні сторони співпраці між закладами освіти.

Зазначається, що у добу хрущовської «відлиги» зміцнювалися зв'язки педінститутів із вчительськими колективами середніх шкіл. Зокрема, науково-педагогічні працівники брали участь у роботі методичних об'єднань, педагогічних рад шкіл, проводили уроки у школах, організовували тижні та дні учителя, вивчали досвід роботи кращих вчителів, узагальнювали його і висвітлювали у лекціях з педагогіки, методики, наукових і навчально-методичних виданнях, допомагали школам покращити їх навчально-матеріальну базу.

Йдеться також і про те, що практикувалося проведення виїзних засідань кафедр безпосередньо в школах, організація постійно діючих семінарів й методичних конференціях, народних університетів педагогічного профілю, які стали дієвою формою підвищення професійної і загальноосвітньої підготовки вчителів.

Автор наводить приклади надання допомоги викладачами багатьом вчителям при підготовці доповідей на наукові конференції, написанні статей, а також при виборі тем кандидатських дисертацій, видавали науково-методичні роботи, які використовувалися вчителями шкіл як посібники і підручники. Педінститути надавали систематичну допомогу обласним відділам народної освіти та інститутам удосконалення кваліфікації учителів в організації курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації вчителів, проведенні семінарів, нарад і конференцій.

Розповідається також і про роботу вчителів шкіл, які брали участь у роботі кафедр педінститутів при обговоренні науково-методичних питань, студентам викладали факультативні курси, їх залучали до реалізації наукових проектів кафедр. Серед недоліків, на які звертає увагу авторка, було те, що ця робота була не систематичною і трималася на ентузіазмі окремих викладачів.

Ключові слова: інститут, школа, викладачі, учителі, засідання, досвід.

Abstract

Pedagogical institutions of higher education of the ussr in the years of the Khrushshov "thaw": the connection with secondary school life

Matushok H.S., Graduate student of the Department of World History, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

In the article, the author showed various forms of connections between pedagogical institutes of the Ukrainian SSR and secondary schools, clarified the positive and negative aspects of cooperation between educational institutions.

It is noted that during the days of Khrushchev's "thaw", ties between pedagogical institutes and secondary school teaching staffs were strengthened. In particular, scientific and pedagogical workers participated in the work of methodological associations, pedagogical councils of schools, conducted lessons in schools, organized teacher weeks and days, studied the work experience of the best teachers, summarized it and covered it in lectures on pedagogy, methodology, scientific and educational - methodological publications, helped schools to improve their educational and material base. It is also about the practice of holding field meetings of departments directly in schools, organizing permanent seminars and methodical conferences, people's universities of pedagogical profile, which became an effective form of improving the professional and general education of teachers.

The author cites examples of teachers providing assistance to many teachers in preparing reports for scientific conferences, writing articles, as well as choosing topics for candidate theses, published scientific and methodical works that were used by school teachers as manuals and textbooks. Pedagogical institutes provided systematic assistance to regional departments of public education and teacher qualification improvement institutes in organizing teacher retraining and professional development courses, conducting seminars, meetings and conferences. It is also told about the work of school teachers who participated in the work of departments of pedagogical institutes when discussing scientific and methodical issues, taught optional courses to students, and involved them in the implementation of scientific projects of the departments. Among the shortcomings, which the author draws attention to, was the fact that this work was not systematic and relied on the enthusiasm of individual teachers.

Keywords: institute, school, lecturers, teachers, meeting, experience.

Постановка проблеми

Нинішні університети шукають моделі співпраці з школами напряму або через співпрацю з місцевими громадами з метою залучення якомога більше абітурієнтів. Це стосується як педагогічних, так й інших закладів вищої освіти. Звісно, першим з них простіше комунікувати, зважаючи на специфіку їхньої діяльності. Доцільно звернутися до досвіду роботи наших попередників, зокрема педінститутів доби хрущовської «відлиги». У 50-ті рр. минулого століття було прийнято декілька нормативно-правових актів, які спрямовані були на активізацію зв'язків педінститутів і школи. 24 грудня 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дальший розвиток системи освіти в СРСР» [1, с. 94, 95; 2, с. 297], а 17 квітня 1959 р. Верховна Рада УРСР практично продублювала цей закон із прив'язкою до УРСР під назвою «Про зміцнення зв'язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» [3, с. 511-530]. У цих актах наголошувалося на необхідності поліпшення професійно-педагогічної і політехнічної майстерності учителів, зверталася увага на те, що освітній процес у педінститутах був недостатньо пов'язаним із життям, практикою роботи школою, а випускники не мали належної політехнічної підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти зв'язків педінститутів із життям середньої школи досліджував радянський історик В. Браницький, який розповів про проведення виїзних засідань кафедр в школах, організацію народних університетів педагогічного профілю, надання допомоги вчителям при підготовці доповідей на наукові конференції, написанні статей, а також при виборі тем кандидатських дисертацій [4]. Фактичний матеріал із окресленої нами теми міститься у працях радянських вчених Г. Катренко [5], В. Кролевця, В. Чорноуса, В. Шморгун [6], сучасних українських науковців А. Бадера [7], О. Комарніцького [8], В. Майбороди [9], Г. Самойленка, О. Самойленка [10].

Мета статті. У статті на основі, насамперед, архівних документів покажемо різні форми зв'язків педагогічних інститутів УРСР із середніми школами, з'ясуємо позитивні і негативні сторони співпраці між закладами освіти у добу хрущовської «відлиги».

Виклад основного матеріалу

Педінститути були тісно пов'язані з життям середньої школи. Зокрема, зв'язок зі школою здійснювався у формі систематичної участі кафедр педагогічних ЗВО у роботі методичних об'єднань, педагогічних рад шкіл, у пленарних і секційних засіданнях учительських конференцій [11, арк. 136; 12, арк. 38-39]. Викладачі інститутів (Львівського, Харківського, Херсонського, Ніжинського, Київського та ін.) систематично робили доповіді на засіданнях методичних об'єднань, семінарах класних керівників, зборах батьків і учнів старших класів. Темами лекцій, доповідей були найбільш актуальні і складні теми науково-методичного і педагогічного характеру. Про розмах цієї роботи свідчать такі дані: наприклад, у 1953-1954 н.р. професори і викладачі Одеського педінституту прочитали 100 лекцій, а члени кафедр Харківського педінституту 500 лекцій [11, арк. 135].

Науково-педагогічні працівники Бердянського педінституту на міській і районних серпневих і січневих нарадах учителів виступали з доповідями на педагогічні і методичні теми, систематично надавали практичну допомогу з питань теорії і методики математики, фізики, хімії, природознавства, педагогіки і психології. У батьківських лекторіях члени кафедр у 1953-1954 н.р. прочитали 30 лекцій [13, с. 34]. У Вінницькому педінституті практикувалося систематичне проведення уроків у школах викладачами, частина з яких ще й керували шкільними гуртками, консультували вчителів [12, арк. 38; 14, арк. 26; 15, арк. 41]. Водночас, деяких вчителів запрошували до викладання в інститутах факультативних курсів. Наприклад, у 1962-1963 н.р. у Вінницькому педінституті декілька тем з методики виховної роботи в школі-інтернаті прочитала заступник директора з навчальної роботи Тульчинської школи-інтернату Попова [16, арк. 61].

Ефективною формою допомоги вчителям було проведення виїзних засідань кафедр безпосередньо в школах. Особливо успішно цю роботу проводили кафедри Кримського педінституту [4, с. 90]. Викладачі кафедри математики Кам'янець-Подільського педінституту впродовж декількох років вивчали роботу Чемеровецької СШ та у травні 1962 р. провели в школі спільне засідання кафедри та педагогічної ради закладу з питань активізації методів навчання [17, арк. 100].

У 1963-1964 н.р. найбільш змістовними були виїзні засідання кафедр історії та марксизму-ленінізму в Хмельницькому, присвячені питанням викладання суспільствознавства в школах [18, арк. 12].

Кафедри проводили дні учителя. Наприклад, Чернігівський педінститут організував дні учителя у Сосниці, Дмитрівці, Ічні, Ріпках та інших райцентрах. Упродовж двох днів працювали секції вчителів-предметників, учителів початкових класів, директорів шкіл, старших вожатих, для яких викладачі інституту читали доповіді з найактуальніших питань методики викладання. Закінчувався день учителя традиційним концертом художньої самодіяльності студентів і викладачів інституту [6, с. 46]. У Кримському педінституті проводили тижні вчителя [4, с. 90].

Викладачі Донецького педінституту у 1962-1963 н.р. у школі №20 організували університет культури, а для вихователів дитячого садка №151 - провели 24 заняття з методики навчання грамоти, лічби, ізодіяльності [19, арк. 21]. Тоді ж на базі цього закладу вперше проведено зональну науково-педагогічну конференцію Донбасу, на якій заслухали 65 доповідей науковців Донецького, Луганського, Слов'янського, Горлівського, Таганрозького і Сухумського педінститутів. Серед слухачів були і вчителі регіону [19, арк. 22].

У свою чергу, вчителі шкіл брали участь у роботі кафедр педінститутів при обговоренні науково-методичних питань. Вчителів залучали до реалізації наукових проектів кафедр інститутів. Так, наприклад, у роботі над складанням діалектелогічного атласу України кафедра української мови Житомирського педінституту були задіяні молодих учителів [11, арк. 135]. Кафедри педагогіки, педагогіки і методики початкової освіти, загальнотехнічних дисциплін, фізики Вінницького педінституту запросили вчителів до роботи над комплексною темою «Питання трудового виховання і навчання учнів восьмирічної школи». У березні 1962 р. провели «Педагогічні читання» із зазначеної теми, на яких, зокрема, заслухали понад 20 доповідей і повідомлень вчителів. На початку 60-х рр. у цьому виші практикували проведення секційних засідань звітних наукових сесій у місті та районах області спільно з учителями. Так, у 1961 р. у роботі сесії брали участь 386 учителів, у 1962 р. - 338 [20, арк. 53-54]. Педагогічні читання практикували також у Донецькому і Ворошиловградському педінститутах [7, с. 17].

Працівники кафедр надавали допомогу багатьом вчителям при підготовці доповідей на наукові конференції, написанні статей, а також при виборі тем кандидатських дисертацій. Так, кафедра педагогіки і психології Кримського педінституту організувала своєрідний інститут учителів - наукових кореспондентів. У 1963-1964 рр. вони надіслали на кафедру понад 100 доповідей, частина з яких рекомендували для публікації. Окремі кореспонденти зарекомендували себе талановитими дослідниками і приступили до роботи на дисертаціями [4, с. 90].

Деякі педінститути вивчали досвід роботи кращих вчителів, узагальнювали його і висвітлювали у лекціях з педагогіки, методики. Серед кращих педагогів України особливо слід відзначити таких як В. Сухомлинський (Павлиська СШ Кіровоградської області) [21], І. Бабак (Нільська СШ Полтавської області) [22, с. 324], Н. Самойлик (Харківська СШ №126) [23, с. 57], І. Ткаченко (Богданівська СШ Кіровоградської області), Г. Нестеренко (Вербська школа-інтернат №3 Рівненської області), Т. Комарницький (Житомирська СШ №4), О. Хмура (Кіровоградська СШ №6) та інші [24, с. 228].

На основі вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду шкіл готувалися наукові і навчально-методичні видання. Так, у 1956-1957 н.р. під керівництвом кафедри педагогіки Ніжинського педінституту було видано монографію про роботу міської СШ №1 [25, арк. 3]. Над узагальненням роботи вчителів української мови СШ №5 Харкова у 1958 р. працював авторський колектив місцевого педінституту. Питання викладання російської мови в СШ №119 м. Одеси досліджувала кафедра російської мови Одеського педінституту. Стан вивчення української літератури у середній школі описували науковці Кіровоградського педінституту [26, арк. 24]. Загалом, у 1958 р. педвиші видали 8 монографій з тематики узагальнення досвіду навчально-виховної роботи шкіл [27, с. 70]. У Вінницькому педінституті опублікували методичний збірник з досвіду роботи класів з виробничого навчання. Аналогічну роботу проводив і Сталінський педінститут [25, арк. 4].

У 1960-1961 н.р. на основі вивчення і узагальнення позитивного досвіду навчально-виховної роботи та викладання окремих дисциплін написано методичні посібники доцента Одеського педінституту М. Альперіна «Деякі досягнення сучасної техніки у курсі фізики середньої школи», викладачів Мелітопольського педінституту - доцента П. Комарова, старшого викладача М. Іщенко та асистента М. Сазонова «Досвід Мелітопольської середньої школи №10 в класах з виробничим навчанням», викладачів Херсонського педінституту І. Платаш, В. Ярового, Г. Бачківського «Про вивчення синтетичних каучуків у середній школі» тощо [28, арк. 122], низку статей для публікації в республіканських журналах і газетах, зокрема, «Педагогічного бюлетеня», тематичних збірниках, які видавали обласні відділи народної освіти та інститути удосконалення кваліфікації вчителів [6, с. 47].

Вийшли з друку ряд науково-методичних робіт, виконаних викладачами педінститутів, які використовувалися вчителями шкіл як посібники і підручники. Наприклад, у 1957 р. видано підручники для 6-7 класів «Українська мова» (Ч. 1) Б. Кулика, «Українська мова» (Ч.ІІ). А. Медушевського і М. Тищенка (Київський педінститут); «Учебник русского язика» Ч. ІІ (виконаний колективом авторів Житомирського педінституту), підручник для 10 класу «Українська література» М. Кашуби (Черкаський педінститут) [26, арк. 25]. У Кам'янець-Подільському педінституті у 1960 р. доцент І. Зеленюк надрукував посібник «Краєзнавчий матеріал на уроках історії», доцент М. Березовчук - «Методичні вказівки до курсу «Основи політичних знань» тощо. Видавництво «Радянська школа» опублікувало «Орфографічний словник: посібник для учнів початкової школи» старшого викладача М. Стефанцева [29, арк. 2]. У 1963-1964 н.р. М. Хмелінський видав посібник «Самостійна робота учнів з української літератури», О. Брицина - «Вивчення орфоепічних норм української мови в 5-8 класах», Г. Лебедик - «Твір за картиною в класі» тощо [18, арк. 34]. У Вінницькому педінституті було видано праці Ф. Кисельова «Методика викладання природознавства в початкових класах», «Предметні уроки в 1-4 класах», Л. Любивець «Ділові папери», «Уроки української мови у 5 класі восьмирічної школи», А. Борщевського «Вивчення творчості М. Рильського в школі», Б. Білого «Таблиці з геометрії», «Вимірювальні роботи на місцевості» [14, арк. 27; 20, арк. 53]. співпрація педагогічний інститут школа хрущовський відлига

Ряд кафедр організували постійнодіючі семінари й методичні конференції для вчителів шкіл. Так, у 1953-1954 н.р. кафедра психології Харківського педінституту керувала семінаром вчителів психології середніх шкіл. У Київському педінституті працював семінар лаборантів фізичних кабінетів шкіл; кафедра анатомії і фізіології провела для вчителів-біологів семінар по лабораторному практикуму [11, арк. 136]. У Ніжинському педінституті проводили семінари вчителів-предметників, класних керівників, голів предметних комісії, директорів шкіл та їх заступників. Викладачі кафедр брали участь у роботі місячних обласних та республіканських курсів поглибленої перепідготовки учителів з різних спеціальностей [10, с. 182]. У 1964 р. з ініціативи працівників кафедри хімії цього ж вишу створено на громадських засадах хімічний факультет для вчителів, де вчителі знайомилися з найновішими досягненнями хімічної науки, методикою викладання цієї дисципліни, виконували практичні завдання [4, с. 90]. 26-28 грудня 1963 р. у Кам'янець-Подільському педінституті провели науково-практичну конференцію вчителів початкових класів Хмельницької області. У конференції брали участь понад 200 вчителів початкових класів, викладачі інституту, Хмельницького педагогічного училища, методисти інституту вдосконалення вчителів. Учасники конференції відвідали уроки кращих учителів початкових класів шкіл міста. Функціонувала педагогічна виставка, присвячена досвіду роботи кращих вчителів області [18, арк. 57].

Кафедри надавали систематичну допомогу облвно та інститутам удосконалення кваліфікації учителів в організації курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації вчителів (запроваджені у 1959 р. при 22 педінститутах і училищах), проведенні семінарів, нарад і конференцій [6, с. 47]. Курси перепідготовки вчителів працювали, наприклад, у Бердянському [13, с. 34], Донецькому [19, арк. 23] і Чернігівському педінститутах [6, с. 46]. У жовтні-листопаді 1963 р. у Кам'янець-Подільському педінституті функціонували курси підвищення кваліфікації вчителів фізики Хмельниччини. Курсанти вивчали окремі розділи фізики, методику викладання цієї дисципліни, навчальне кіно, радіотехніку, електротехніку, астрономію, фотосправу [31]. Загалом, у 1959-1965 рр. було перепідготовлено 10313 учителів [4, с. 91].

Велику роботу проводив професорсько-викладацький склад у справі організації народних університетів педагогічного профілю, які стали дієвою формою підвищення професійної і загальноосвітньої підготовки вчителів, поширення передового досвіду. Мережа цих університетів особливо швидко поширювалася після прийняття відповідної постанови ЦК КПРС у жовтні 1962 р. Наприклад, з метою поліпшення науково-технічної пропаганди серед учителів Донецька у 1962 р. профспілковий комітет Донецького політехнічного інституту та Донецького педінституту при допомозі обкому профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ організували на громадських засадах університет наукових знань. Для читання лекцій і проведення практичних занять сюди запросили висококваліфікованих викладачів вишів, провідних учених, досвідчених вчителів. 8 лютого 1963 р. Республіканський комітет профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ схвалив цей досвід і рекомендував використовувати його всім обкомам, об'єднаним профкомам і місцевим комітетам ЗВО, наукових установ, шкіл, правлінням будинків учених і будинків учителя. За прикладом донеччан університети наукових і педагогічнних знань було відкрито в багатьох містах, обласних і районних центрах УРСР. Так, у Житомирській області працював 21 університет для вчителів і вихователів, а також працівників дошкільних закладів, стільки ж - у Луганській області. Два університети - для працівників дитсадків і дитячих ясел, для вчителів - працювали у Харкові, при Криворізькому педінституті - народні університети біологічних та хімічних знань. Всього в Україні в 1964 р. працював 401 народний університет педагогічних знань (85578 слухачів) [4, с. 89].

Мали місце і ряд інших форм співпраці. Зокрема, науково- педагогічні працівники і студенти спрямовували діяльність різних учнівських наукових об'єднань. Наприклад, кафедри математики Вінницького [32, арк. 56], Донецького [19, арк. 227] і Чернігівського педінститутів керували школами юних математиків, викладачі і студенти Київського педінституту - районною школою обдарованих математиків [33, с. 313], філологічний факультет Черкаського педінституту - шкільними літературними гуртками [34]. Кафедри Бердянського педінституту надали допомогу в організації учнівських гуртків юних мічурінців, натуралістів, фізиків, радіо, фото та інших гуртків [13, с. 34]. Викладачі і студенти Херсонського педінституту проводили роботу з юннатами шкіл Херсона із шкільництва, бджільництва, на пришкільних дослідних ділянках тощо [5, с. 2]. У Черкаському та Луганському педінститутах створені на громадських засадах кафедри піонерської роботи для студентів молодших курсів, які надавали практичну допомогу міським піонерським організаціям [33, с. 313]. У 1961 р. з ініціативи Кримського педінституту вперше в Україні було створено Малу Академію школярів Криму «Шукач» із секціями фізико-математичних (математика, фізика, астрономія, кібернетика), природничо-хімічних (біологія, хімія, географія) і суспільних (історія, література і мистецтво) наук, де навчалися учні 7-9 класів [9, с. 138]. У Бердянському [13, с. 34] і Ніжинському педінститутах організували математичні турніри та олімпіади з математики і фізики для учнів шкіл [24, арк. 46], тематичні вечори [13, с. 76].

Педінститути своїми силами допомагали школам покращити їх навчально-матеріальну базу. Так, кафедри Чернігівського педінституту передали міським і сільським школам області значну кількість наочних приладів, виготовлених викладачами і студентами [6, с. 44]. Студенти фізико-математичного факультету Вінницького педінституту, які працювали у конструкторському бюро, окремі сконструйовані ними фізичні прилади (метроном, прилад для вивчення обертового руху, модель витратоміра рідини та ін.) передали у школи міста [28, арк. 25]. Бердянський педінститут забезпечив 123 школи області і міста насінням різних культур, вирощеного у власному навчально-дослідному господарстві [13, с. 34].

Багато педінститутів (Харківський, Київський, Одеський, Львівський, Херсонський, Бердянський, Ніжинський та ін.) надавали свої лабораторії для проведення занять з учнями 9-10 класів з фізики, хімії. Причому ці заняття проводилися не лише з учнями міських, але найближчих сільських шкіл [11, арк. 136; 25, арк. 46]. Кафедри допомагали обладнувати кабінети. Наприклад, у 1962-1963 н.р. таку роботу виконали кафедри історії, математики, загальнотехнічних дисциплін Донецького педінституту у міській базовій СШ №20 [19, арк. 21].

Водночас, у деяких міністерських звітах йшлося про те, що робота професорсько-викладацького складу в базових школах не набула необхідної систематичності і глибини. Лише окремі викладачі інститутів працювали в школах [11, арк. 137].

Висновки

У добу хрущовської «відлиги» зміцнювалися зв'язки педінститутів із вчительськими колективами середніх шкіл. Зокрема, науково-педагогічні працівники брали участь у роботі методичних об'єднань, педагогічних рад шкіл, проводили уроки у школах, організовували тижні та дні учителя, вивчали досвід роботи кращих вчителів, узагальнювали його і висвітлювали у лекціях з педагогіки, методики, наукових і навчально-методичних виданнях, допомагали школам покращити їх навчально-матеріальну базу. Практикували проведення виїзних засідань кафедр безпосередньо в школах, організовували постійно діючі семінари й методичні конференції, народні університети педагогічного профілю, які стали дієвою формою підвищення професійної і загальноосвітньої підготовки вчителів. Викладачі надавали допомогу багатьом вчителям при підготовці доповідей на наукові конференції, написанні статей, а також при виборі тем кандидатських дисертацій, видавали науково-методичні роботи, які використовувалися вчителями шкіл як посібники і підручники. Педінститути надавали систематичну допомогу обласним відділам народної освіти та інститутам удосконалення кваліфікації учителів в організації курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації вчителів, проведенні семінарів, нарад і конференцій. У свою чергу, вчителі шкіл брали участь у роботі кафедр педінститутів при обговоренні науково-методичних питань, студентам викладали факультативні курси, їх залучали до реалізації наукових проектів кафедр.

Серед недоліків, на які звертали увагу у міністерських звітах, було те, що ця робота була не систематичною і трималася на ентузіазмі окремих викладачів.

Література

1. Кульчицький С.В. Спроби реформ (1956-1964) (3). Укр. іст. журн. Київ, 1998. №4. С. 91-102.

2. Левківський М.В. Історія педагогіки: підручник. Видання 2-е, доп. Київ: Центр навчальної літератури, 2006. 376 с.

3. Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і радянського уряду. 1917-1960 рр.: зб. док. в 2 т. Т. 2 (червень 1941-1960 рр.) / [ред. О.В. Килимник та ін.]. Київ: Держполітвидав УРСР, 1966. 665 с.

4. Браницький В.О. Роль вузів УРСР у підвищенні кваліфікації вчительських кадрів (1959-1965 рр.). Укр. іст. журн. Київ, 1975. №7. С. 88-91.

5. Катренко Г.П. Херсонському педагогічному інститутові - 40 років. Нова Каховка, 1967. 34 с.

6. Кролевець В.С., Чорноус В.У., Шморгун В.Ф. Півстоліття невтомної праці. Нарис історії Чернігівського педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка. Київ: Радянська школа, 1966. 100 с.

7. Бадер А.В. Політичні чинники у залученні студентської молоді Донбасу до науково-дослідної діяльності (1955-1985 рр.). Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: іст. науки. Луганськ, 2019. №55 (328). С. 14-25.

8. Комарніцький О.Б., Федорчук В.М. Іван Вікторович Івах: людина, вчений- методист, менеджер вищої освіти: монографія. Кам'янець-Подільський: ТОВ «Друкарня “Рута”», 2023. 546 с.

9. Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917-1985 рр.). Київ: Либідь, 1992. 196 с.

10. Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: від Гімназії вищих наук до університету. Ніжин: Ніжин. держ. пед. ун-т, 2000. 288 с.

11. Центральний державний архів вищих органів вдали і управління України (ЦДАВО України). Ф. 166. Оп. 15. Спр. 1481.

12. Державний архів (Держархів) Вінницької обл. Ф. Р. 5050. Оп. 1. Спр. 311.

13. Бердянський (Осипенківський) державний педагогічний інститут (19531991 роки) / Упоряд.: В.М. Константинова, І.І. Лиман // Матеріали з історії Бердянського державного педагогічного університету. Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2012. Т. V. 638 с.

14. Держархів Вінницької обл. Ф. Р. 5050. Оп. 1. Спр. 360.

15. Держархів Вінницької обл. Ф. Р. 5050. Оп. 1. Спр. 597.

16. Держархів Вінницької обл. Ф.П. 292. Оп. 2. Спр. 28.

17. Держархів Хмельницької обл. Ф. Р. 302. Оп. 8. Спр. 259.

18. Держархів Хмельницької обл. Ф. Р. 302. Оп. 8. Спр. 293.

19. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 15. Спр. 3776.

20. Держархів Вінницької обл. Ф. Р. 5050. Оп. 1. Спр. 550.

21. Біографія видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського.

22.Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. Т. 8: Радянська Україна в період зміцнення соціалізму і поступового переходу до комунізму (1945-70-ті роки). Кн. 1: Українська РСР в період зміцнення соціалізму (1945-50-і роки) / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: Ю.Ю. Кондуфор (голов. ред.) та ін.; Редкол. тому: А.В. Лихолат (відп. ред.) та ін. Київ: Наук. думка, 1979. 698 с.

23. Ніжинський М.П. Школа, учитель, педагогіка: історичний нарис. Київ: Рад. школа, 1978. 120 с.

24. Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965) /за ред. доц. С.А. Литвинова. Київ: Рад. шк., 1966. 260 с.

25. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 15. Спр. 2081.

26. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 15. Спр. 2295.

27. Русько О.М. За дальше піднесення педагогічної науки в УРСР. Радянська школа. Київ, 1959. №12. С. 69-76.

28. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 15. Спр. 3092.

29. Держархів Хмельницької обл. Ф. Р. 302. Оп. 8. Спр. 234.

30.За останній тиждень. Радянський студент. 1964. 1 січня. №1 (395). С. 1.

31. Двомісячні курси науково-педагогічних працівників фізики. Радянський студент. 1963. 10 жовтня. №31 (384). С. 1.

32. Держархів Вінницької обл. Ф.Р. 5050. Оп. 1. Спр. 594.

33. Вища школа Української РСР за 50 років / [кер. авт. кол., відп. ред. В.І. Пічов]. (у 2 ч.). Київ: Київ. держ. ун-т ім Т.Г. Шевченка, 1968. Ч. 2 (1945-1967 рр.). 539 с.

34. Сьогодні - в інститут. Черкаська правда. 1959. 1 вересня. №205 (171). С. 2.

References

1. Kulchytskyi, S.V. (1998). Sproby reform (1956-1964) (3) [Reform attempts (1956-1964) (3)]. Ukr. ist. zhurn., 4. Kyiv, 91-102. [in Ukrainian].

2. Levkivskyi, M.V. (2006). Istoriia pedahohiky: pidruchnyk [History of pedagogy: textbook]. (2-e vyd., dop.). Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury, 376 s. [in Ukrainian].

3. Kylymnyk, O.V. (Ed.). (1966). Kulturne budivnytstvo v Ukrainskii RSR. Naivazhlyvishi rishennia Komunistychnoi partii i radianskoho uriadu. 1917-1960 rr. [Cultural construction in the Ukrainian SSR. The most important decisions of the Communist Party and the Soviet government. 1917-1960.]: zb. dok. (Vol.2: cherven 19411960 rr.). Kyiv: Derzhpolitvydav URSR, 665 s. [in Ukrainian].

4. Branytskyi, V.O. (1975). Rol vuziv URSR u pidvyshchenni kvalifikatsii vchytelskykh kadriv (1959-1965 rr.) [The role of universities of the Ukrainian SSR in improving the qualifications of teaching staff (1959-1965)]. Ukr. ist. zhurn., 7. Kyiv, 88-91. [in Ukrainian].

5. Katrenko, H.P. (1967). Khersonskomu pedahohichnomu instytutovi - 40 rokiv [The Kherson Pedagogical Institute is 40 years old]. Nova Kakhovka, 34 s. [in Ukrainian].

6. Krolevets, V.S., Chornous, V.U. & Shmorhun, V.F. (1966). Pivstolittia nevtomnoi pratsi. Narys istorii Chernihivskoho pedahohichnoho instytutu imeni T. H. Shevchenka [Half a century of tireless work. Essay on the history of Chernihiv Pedagogical Institute named after T.G. Shevchenko]. Kyiv: Radianska shkola, 100 s. [in Ukrainian].

7. Bader, A.V. (2019). Politychni chynnyky u zaluchenni studentskoi molodi Donbasu do naukovo-doslidnoi diialnosti (1955-1985 rr.) [Political factors in the involvement of student youth of Donbas in research activities (1955-1985)]. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka: ist. nauky, (55 (328)). Luhansk, 14-25. [in Ukrainian].

8. Komarnitskyi, O.B. & Fedorchuk, V.M. (2023). Ivan Viktorovych Ivakh: liudyna, vchenyi-metodyst, menedzher vyshchoi osvity: monohrafiia [Ivan Viktorovich Ivakh: man, methodologist, manager of higher education: monograph]. Kamianets-Podilskyi: TOV «Drukarnia “Ruta”», 546 s. [in Ukrainian].

9. Maiboroda, V.K. (1992). Vyshcha pedahohichna osvita v Ukraini: istoriia, dosvid, uroky (1917-1985 rr.) [Higher pedagogical education in Ukraine: history, experience, lessons (1917-1985.)]. Kyiv: Lybid, 196 s. [in Ukrainian].

10. Samoilenko, H.V. & Samoilenko, O.H. (2000). Nizhynska vyshcha shkola: vid Himnazii vyshchykh nauk do universytetu [Nizhyn Higher School: from the Gymnasium of Higher Sciences to the University]. Nizhyn: Nizhyn. derzh. ped. un-t, 288 s. [in Ukrainian].

11. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vdaly i upravlinnia Ukrainy (TsDAVO Ukrainy) [Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine]. F. 166. Op. 15. Spr. 1481. [in Ukrainian].

12. Derzhavnyi arkhiv [The State Archives] (Derzharkhiv) Vinnytskoi obl. F.R. 5050. Op. 1. Spr. 311. [in Ukrainian].

13. Konstantinova, V.M., Lyman, I.I. (Comps.). (2012). Berdianskyi (Osypenkivskyi) derzhavnyi pedahohichnyi instytut (1953-1991 roky) [Berdyansk (Osypenkiv) State Pedagogical Institute (1953-1991)]. Materialy z istorii Berdianskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu (Vol.V). Donetsk: LANDON-XXI, 638 s. [in Ukrainian].

14. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. F.R. 5050. Op. 1. Spr. 360. [in Ukrainian].

15. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. F.R. 5050. Op. 1. Spr. 597. [in Ukrainian].

16. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. F.P. 292. Op. 2. Spr. 28. [in Ukrainian].

17. Derzharkhiv Khmelnytskoi obl. F.R. 302. Op. 8. Spr. 259. [in Ukrainian].

18. Derzharkhiv Khmelnytskoi obl. F.R. 302. Op. 8. Spr. 293. [in Ukrainian].

19. TsDAVO Ukrainy. F. 166. Op. 15. Spr. 3776. [in Ukrainian].

20. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. F.R. 5050. Op. 1. Spr. 550. [in Ukrainian].

21. Biohrafiia vydatnoho pedahoha Vasylia Oleksandrovycha Sukhomlynskoho [Biography of the outstanding teacher Vasyl Oleksandrovich Sukhomlynskyi].

22. Kondufor, Yu.Yu. (Ed.). (1979). Istoriia Ukrainskoi RSR [History of the Ukrainian RSR] (Vol.8: Radianska Ukraina v period zmitsnennia sotsializmu i postupovoho perekhodu do komunizmu (1945-70-ti roky). Kn. 1: Ukrainska RSR v period zmitsnennia sotsializmu (1945-50-i roky)). Kyiv: Nauk. dumka, 698 s. [in Ukrainian].

23. Nizhynskyi, M.P. (1978). Shkola, uchytel, pedahohika: istorychnyi narys [School, teacher, pedagogy: historical essay]. Kyiv: Rad. shkola, 120 s. [in Ukrainian].

24. Hrytsenko, M.S. (1966). Narysy z istorii shkoly v Ukrainskii RSR (1917-1965) [Essays on the history of schools in the Ukrainian RSR (1917-1965)]. Kyiv: Rad. shk., 260 s. [in Ukrainian].

25. TsDAVO Ukrainy. F. 166. Op. 15. Spr. 2081. [in Ukrainian].

26. TsDAVO Ukrainy. F. 166. Op. 15. Spr. 2295. [in Ukrainian].

27. Rusko, O.M. (1959). Za dalshe pidnesennia pedahohichnoi nauky v URSR [For the further advancement of pedagogical science in URSR]. Radianska shkola, 12. Kyiv, 69-76. [in Ukrainian].

28. TsDAVO Ukrainy. F. 166. Op. 15. Spr. 3092. [in Ukrainian].

29. Derzharkhiv Khmelnytskoi obl. F.R. 302. Op. 8. Spr. 234. [in Ukrainian].

30. Za ostannii tyzhden [In the last week]. Radianskyi student. 1964, 395 (1 sichnia), 1. [in Ukrainian].

31. Dvomisiachni kursy naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv fizyky [Two-month courses for physics scientific and pedagogical workers]. Radianskyi student. 1963, 384 (10 zhovtnia), 1. [in Ukrainian].

32. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. F.R. 5050. Op. 1. Spr. 594. [in Ukrainian].

33. Pichov, V.I. (Ed.). (1968). Vyshcha shkola Ukrainskoi RSR za 50 rokiv [Higher school of the Ukrainian RSR for 50 years]. (Vol.2: 1945-1967 rr.). Kyiv: Kyiv. derzh. un-t im T.H. Shevchenka, 539 s. [in Ukrainian].

34. Sohodni - v instytut [Today - to the institute]. Cherkaskapravda. 1959, 1711 (1 veresnia), 2. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru