Взаємини Лева Бачинського і Василя Стефаника наприкінці XIX - в першій третині ХХ ст.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра історії України і методики викладання історії

Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка

Взаємини Лева Бачинського і Василя Стефаника наприкінці XIX - в першій третині ХХ ст.

А. Королько

Г. Паска

Анотація

Ключові слова: Лев Бачинський, Василь Стефаник, Східна Галичина, Русько-українська радикальна партія, Українська радикальна партія, епістолярна спадщина.

Annotation

Relations between Lev Bachynskyi and Vasyl Stefanyk at the end of the 19th - the first third of the 20th century

A. Korolko, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Department of History of Ukraine and methods of teaching history,

H. Paska, Ivan Franko Ivano-Frankivsk Regional Universal Scientific Library, Ivano-Frankivsk

The article examines the relationship between Lev Bachynskyi and Vasyl Stefanyk at the end of the 19th - the first third of the 20th century. The features of the formation of the worldview and the formation of the social and political views of both figures at the end of the 19th century are traced.

Lev Bachynskyi and Vasyl Stefanyk, starting with their studies at the Kolomyia Gymnasium, remained close friends throughout their lives. The greatest value in the study of the relationship between these figures is their epistolary legacy, which allows a reinterpreted study of their collaboration, especially in the 1890s and 1920s.

The appearance in 1890 of the first Ukrainian political party of the European model, the RURP, marked the beginning of their joint work in the party-political arena. L. Bachynskyi and V. Stefanyk joined the whirlwind ofparty and political life in the 1890s. Their cooperation and practical activity at the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries was reduced to the following forms: participation in the work of the RURP (URP) congresses, radical people's meetings, activities of the political society ''People's Will”; campaigning in support of members of the RURP (URP) during the elections to the Austrian parliament and direct participation in its work; assistance in the deployment of the Ukrainian sich movement; commemoration offamous figures of Ukraine, in particular, Taras Shevchenko.

During the First World War and during the ZUNR period, the collaboration between L. Bachynskyi and V. Stefanyk was spontaneous. In this period, we find only isolated information about their relationship. In fact, L. Bachynskyi was actively involved in social and political processes, in particular in the realm of Ukrainian state formation during the ZUNR era. In turn, V. Stefanyk was not particularly active in the political arena.

After the end of the Ukrainian Revolution, L. Bachynskyi and V. Stefanyk continued their cooperation in the structure of the URP (from February 1926 - the USRP), participated in party meetings and viches. Both participated in the commemoration of Ivan Franko and Marko Cheremshyna. At that time, L. Bachynskyi materially supported the literary and writing work of V. Stefanyk, which testifies to the restoration of their friendly relations.

Keywords: Lev Bachynskyi, Vasyl Stefanyk, Eastern Galicia, Ruthenian-Ukrainian radical party, Ukrainian radical party, epistolary heritage.

Лев Бачинський (1872-1930 рр.) та Василь Стефаник (1871-1936 рр.) - відомі українські громадсько-політичні діячі, учасники національно-визвольного руху Східної Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Обидва - активні члени однієї з найвпливовіших західноукраїнських політичних сил - Русько-української радикальної партії (РУРП) - Української радикальної партії (УРП) - Української соціалістично-радикальної партії (УСРП).

Метою статті є комплексний аналіз взаємин Л. Бачинського і В. Стефаника в руслі українського національного руху кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: на основі епістолярної спадщини висвітлити взаємини Л. Бачинського і В. Стефаника наприкінці 1880-1890 рр.; проаналізувати їхню співпрацю, яка виникла в процесі депутатської праці в австрійському Рейхсраті, під час Першої світової війни, Західно-Української Народної Республіки - Західної Області Української Народної Республіки (ЗУНР-ЗОУНР), а також в міжвоєнний період.

Дана тема ще не знайшла комплексного висвітлення у науковій літературі. Окремі ас - пекти з досліджуваної проблеми розкрито у наукових розвідках Андрія Королька Королько А. Участь Василя Стефаника в діяльності Української радикальної партії в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2014. Вип. 41. С. 76-84., Івана Монолатія, Ольги Деркачової, Володимира Великочого Великочий В., Монолатій І., Деркачова О. (Не)Сподіваний Стефаник. Брустури: Дискурсус, 2022. 100 с.; Великочий В. Національно-демократична революція на західноукраїнських землях (19141923 рр.) до проблеми хронології. Карпатський край. Наукові студії з історії, культури і туризму. 2018. №1-2 (10-11). С. 18-30., Миколи Гуйванюка Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі...”. Українська літературна інтелігенція в суспільно - політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.; Гуйванюк М. Січовий рух у Галичині й Буковині (19001914 рр.). Чернівці: Зелена Буковина, 2009. 254 с., Миколи Кугутяка Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. - 1939 р.). Івано- Франківськ, 1993. 202 с., Романа Горака Горак Р. Василь Стефаник: Художно-есеїстичне видання: у 3 кн. Львів: Апріорі, 2015. Кн. 1. 600 с.; Кн. 2. 724 с.; Горак Р. Василь Стефаник: Художно-есеїстичне видання: у 3 кн. Львів: Апріорі, 2017. Кн. 3. 672 с., Мирослава Романюка, Марії Галушко Романюк М.М., Галушко М.В. Українські часописи Коломиї (1865-1994 рр.): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 1996. 238 с., Ганни Паски Паска Г. Лев Бачинський: творець української соборності / за наук. ред. А. Королька. Івано-Франківськ: Фоліант, 2018. 122 с.; Паска Г. Лев Бачинський: творець соборності України / за наук. ред. А. Королька. Торонто; Львів: Фундація Енциклопедії України, 2019. 244 с., Михайла Ґави Ґава М. Д-р Лев Бачинський. Городенщина. Історично-мемуарний збірник / ред. М. Марунчак. Нью- Йорк; Торонто; Вінніпег, 1978. С. 594-596., Василя Костащука Костащук В. Володар дум селянських. Ужгород: Карпати, 1968. 190 с., Томи Кобзея Кобзей Т. Великий різьбяр українських селянських душ. Торонто: Снятинщина, 1966. 254 с., Петра Арсенича Арсенич П. Засновник “Січі” Кирило Трильовський (до 100-річчя створення спортивно-пожежного товариства “Січ” у с. Заваллі). Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 76 с. та ін. Основу джерельної бази дослідження становлять справи фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України у м. Львів, Державних архівів Івано-Франківської та Волинської областей, а також матеріали Інституту літератури імені Тараса Григоровича Шевченка НАН України, Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери, Русівського літературно -меморіального музею Василя Стефаника (с. Русів Снятинської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської обл.). Величезний пласт інформації вміщено в матеріалах тогочасної газетної періодики (часописи і журнали “Громадський голос”, “Діло”, “Хлібороб”, “Свобода. Політичне, просвітне і господарське письмо для народу”, “Рада“). Особливу цінність становлять опубліковані збірники творів і листування В. Стефаника.

Лев Бачинський потоваришував із В. Стефаником під час навчання у Коломийській гімназії в 1880-х рр. Горак Р. Василь Стефаник. Кн. 1. С. 212. В цей час обидва студенти були учасниками розгортання українського радикального руху на Покутті та проводили активну агітаційно-освітню діяльність. У 1887 р. за сприяння львівської студентської громади у Коломийській гімназії виник таємний гурток, учасники якого пропагували соціалістичні ідеї, відзначали шевченківські свята та займались вивченням історії рідного краю Королько А. Участь Василя Стефаника в діяльності Української радикальної партії в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. С. 77; Ґава М. Д-р Лев Бачинський. С. 594.. Про діяльність цього гуртка у своїх спогадах згадував В. Стефаник. Він зазначав, що студенти гімназії “збиралися по передмістях, щоб разом читати реферати та складати гроші на нові книжки і часописи”. У 4-му класі гуртківці, за інформацією В. Стефаника, “на спільні гроші спровадили два величезні томи писань Гліба Успенського по-російськи”, а їхня бібліотека налічувала понад 400 книг Стефаник В. Повне зібрання творів: у 3 т. Київ: АН Української РСР, 1953. Т. 2: Автобіографічні твори, поезії в прозі, публіцистика, незакінчені твори і переклади. С. 14.. Сам Л. Бачинський у автобіографії писав, що учасники гуртка займалися поширенням у суспільстві двотижневика “Народ”, що виходив з 1 січня 1890 р. під редакцією майбутніх засновників РУРП Михайла Павлика та Івана Франка Центральний державний історичний архів України у м. Львів (далі - ЦДІАЛ України). Ф. 309: Наукове товариство ім. Шевченка, м. Львів. Оп. 1. Спр. 2177: Автобіографія члена віце-президента галицької

Української Національної Ради Бачинського Лева. Арк. 1; Життя і змагання т. Льва Бачинського (Автобіографія.) Громадський голос. 1930. 19 квітня. Ч. 16. С. 2..

Після закінчення Коломийської гімназії Л. Бачинський у 1891 р. вступив на юридичний факультет Чернівецького університету, а його товариш у 1892 р. - на медичний факультет Яґеллонського університету. Проте, вони і далі продовжували підтримувати тісні взаємини та протягом 1890-х рр. активно листувалися. Василь Стефаник часто відправляв Л. Бачинському художню літературу. Зокрема, у квітні 1894 р. він надіслав йому роман “Сповідь божевільного” шведського письменника Юхана Августа Стріндберґа та сатиричну драму “Любовний собор” німецького письменника Оскара Паніцца. З приводу останнього твору В. Стефаник писав, що хоче, щоб Л. Бачинський “переконався, до чого доходить література в німців, і аби-сь трохи розвеселив собі ум” Стефаник В. Зібрання творів: у 3 т. у 4-х кн. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2020. Т. 1, кн. 2: Листи. С. 14-15..

Листування В. Стефаника з Л. Бачинським дозволяє краще розкрити основні риси характеру останнього. У листі від 4 грудня 1893 р. письменник закликав Л. Бачинському вийти з депресивного стану. Для цього В. Стефаник рекомендував товаришу скласти щоденний графік справ: “...одні кавалочки на науку, другі на читання, треті на писанє поезій, четверті на забаву з Ромком (рідний брат Л. Бачинського. - Авт.)... Так тобі день борше зійде і не буде тої рутенської апатії. Бо справді дивно, чому Левко радикал мав би на селі скучати, маючи мужиків і книжки під руками” Там само. С. 10-11..

У листах до Л. Бачинського В. Стефаник часто висловлював своє ставлення до діяльності РУРП. Так, у листі до Л. Бачинського від 2 червня 1894 р. з м. Краків В. Стефаник писав: “В рад[икальній] партії апатія велика і єсть основа думати, що менше викляровані (сформовані. - Авт.) радикали, а більше охочі до роботи підуть до Романчука, бо сам Ром[анчук] сказав на зб[орах] Нар[одної] Ради, що радикали - ліве крило народовців. Ось тобі гороскоп на будуче партії. Тому-то конче треба з'їзду, аби завести яку організацію в нас, бо пропадемо” Там само. С. 16-17..

Імовірно, влітку 1894 р. В. Стефаник взяв участь у зборах радикального політичного товариства “Народна воля” в м. Коломия. У листі до Л. Бачинського від 2 липня 1894 р. він зауважив, що ““Хліборобови” (часопис українських радикалів, який виходив у м. Коломиї. - Авт.) треба конче змінитися на ліпше, а то зійде на нінащо. Павлик нездатний редагувати “Хлібороба”, треба кого іншого, та тепер нікого нема, тож і “Хлібороб” буде кривати” Там само. С. 25-26.. Спробуємо не погодитись з цим твердженням. Варто зазначити, що часопис “Хлібороб” значно вплинув на закладання основ національного і соціально-визвольного світогляду селян, міщан та ремісників. Він ставив за мету “сміло і явно боронити наших бідних хліборобів по селах і містах, подавати їм усю правду з огляду на справедливість і добро простого народу. ширити дух боротьби за кращий добробут і просвіщати народ до тої боротьби”. Панове Громада! Хлібороб. 1891. 25 квітня. Ч. 1. С. 1. На сторінках часопису і в додатках до нього аналізувалася організаційна робота радикального політичного товариства “Народна воля” та новостворених осередків “Коломийського товариства Народних спілок”, яке “має старатися о піднесення добробуту і просвіти народа руського на Покутю” Романюк М.М., Галушко М.В. Українські часописи Коломиї. С. 62..

У 1894 р. краківська група українських радикалів, серед яких був і Василь Стефаник, незадоволена діяльністю керівного проводу РУРП (Северин Данилович, Іван Франко, Іларій Гарасимович, Кирило Трильовський), написала лист до Михайла Павлика, висунувши вимоги: затвердити програму партії на її загальному з'їзді; повернути центр продукування важливих рішень з м. Коломия до м. Львів, адже партія “стала більше льокальною ніж краєвою”, до того ж резолюції “коломийців” не завжди виконуються; періодично скликати з'їзди РУРП для контролю за діяльністю місцевих осередків; запросити на партійні зібрання “молодих радикалів”

Миколу Ганкевича, Володимира Охримовича, Лева Бачинського, Євгена Левицького, В'ячеслава Будзиновського; заснувати просвітне товариства з центром у м. Львів ЦДІАЛ України. Ф. 663: Павлик Михайло - український письменник і громадський діяч. Оп. 1. Спр. 179: Протоколи засідань Української радикальної партії, списки членів, проект програми, оповістки і виклики на засідання і інші матеріалом про діяльність партії. 1894-1914 рр. Арк. 259, 259 зв., 260. Стефаник В. Зібрання творів... С. 50..

Василь Стефаник взяв участь у роботі IV з'їзду РУРП, який відбувся 29 грудня 1895 р. у м. Львів. Зауважимо, що на цьому з'їзді до програми РУРП було включено гасло політичної незалежності України. Свої враження про з'їзд партії В. Стефаник подав у листі до Л. Бачинського від 1 січня 1896 р. з с. Русів Снятинського повіту: “З'їзд відбувся дуже гарно - видко було, що партія подужала і що учасники думають не на жарт братися до роботи”. У листі містилася вказівка, щоб Л. Бачинський найближчим часом зібрав місцевих селян на таємні збори у с. Серафинці Городенківського повіту та ознайомив присутніх із новою партійною програмою. Л. Бачинського тимчасово було обрано довіреною особою партії на теренах Городенківщини. На цих зборах у рідному селі він мав також роз'яснити організацію радикальної партії у повіті.

У листі до Л. Бачинського від 27 травня 1896 р. з м. Краків В. Стефаник радив товаришу стати головним редактором газети “Громадський голос” до того часу, коли Лесь Мартович не повернеться з військової служби. Критично поставився В. Стефаник до наміру К. Трильовсь - кого видавати в м. Коломия часопис “Громада” Там само. С. 78-79.. На його думку, “Коломия не є місто, здале на видаванє наукової газети, бо не має бібліотек, а Т[рильовсь]кий не є здалий редагувати яку-будь часопись, бо не має відповідного знаня” Там само. С. 81-82. Там само. С. 83.. Василь Стефаник вважав, що К. Трильовський мав всі свої зусилля спрямовувати на коломийські товариства “Народна воля” і “Народна спілка”, а також “Наука” в м. Снятин. Як він зазначив, “час би врешті братися вже до тих наших інституцій партійних, котрі існують. Ось задля чого я противник “Громади”. На його думку, “Поступ”, а в даному випадку місячний додаток науковий до Гр[омадського] Голосу заступили би коломийску наукову часопись”.

У листі до Л. Бачинського від 26 червня 1896 р. з м. Краків В. Стефаник зазначив: “Я глубоко переконаний, що “трильовщина” нашого мужицтва інтелектуально не підійме. На се є Франко, Данилович, Мартович etc. Т[рильовсь]кий впливає на мужиків хвилею і загонис - тою завзятістю. Чоловік він є хвилі, а ніяк [не] вічної букви. Я би Т[рильовсь]кого хотів бачити лиш агітатором” Там само. С. 85.. Зауважимо, що “Громада” в м. Коломия виходила протягом 1896-1897 рр. Стоячи на радикальних засадах, часопис приділяв значну увагу поширенню та роз'ясненню політичних ідей і програми радикалів. На сторінках часопису широко висвітлювалась діяльність політичного товариства “Народна воля” в м. Коломия Романюк М.М., Галушко М.В. Українські часописи Коломиї. С 65..

Дев'ятнадцятого грудня 1896 р. у м. Коломия В. Стефаник і Л. Бачинський взяли участь у роботі віча, організованого політичним товариством “Народна воля” і на якому були присутні лідери РУРП Іван Франко, Теофіл Окуневський та Северин Данилович. Головою віча обрано депутата Галицького крайового сейму Т. Окуневського, а В. Стефаника і Л. Бачинського обрано секретарями народного зібрання. Збори носили характер передвиборчої агітації РУРП напередодні виборів до австрійського Рейхсрату, які мали відбутися на початку 1897 р. Про віче радикальне въ Коломыи. Дпло. 1896. 13 (25) грудня. Ч. 279. С. 1-2.

Дещо негативно на взаємини обох політиків вплинула невзаємна любов Євгенії Бачинської (сестри Л. Бачинського) до В. Стефаника. Останній, який часто бував на малій батьківщині свого товариша у с. Серафинці Городенківського повіту був добре знайомим із його молодшою сестрою Євгенією (1875-1897 рр.). На початку 1896 р. Л. Бачинський, намагаючись вплинути на стосунки між сестрою і товаришем, звернувся у листі до В. Стефаника з проханням якнайшвидше прояснити свої почуття до Євгенії Костащук В. Володар дум селянських. C. 85-86.. У свою чергу В. Стефаник у листі від 14 травня 1896 р. повідомляв Л. Бачинському: “Я написав сестрі ще в зимі, що я єї люблю, бо сего хотіла, але не можу єї сказати, що оженюся з нею... Відколи я пізнав сестру, відтоді і полюбив. Та зараз по запізненню з сестрою наступила переміна в мені”. Крім того, він, проаналізувавши риси свого характеру та почуття, прийшов до висновку, що не впевнений, чи справді прагне одружитися з Євгенією. Однак просив товариша ще не видавати заміж сестру: “як буде хто єї сватати., то відводи потрохи, а вже цілком відраджуй”.

Цього ж року Л. Бачинський запросив В. Стефаника під час канікул приїхати у с. Серафинці Городенківського повіту. Проте письменник не відгукнувся на цю пропозицію, що образило Л Бачинського. У наступному листі останній звинуватив В. Стефаника у відсутності будь-яких почуттів до сестри та повідомив про те, що з нею хоче одружитися податковий службовець з м. Городенка. Письменник у відповідь на це надіслав листа із заголовком “До приятеля”. У ньому він писав: “Я не рішучий тому, що люблю, я нечесний тому, що люблю, я не приїхав тому, що люблю. Ти знаєш, я Твою сестру люблю. Я її пізнав дитиною, і дотепер вона дитина”.

Сама ж Є. Бачинська не хотіла виходити заміж за іншого чоловіка, адже її серце належало письменнику. Восени 1897 р. вона захворіла на туберкульоз і 5 грудня цього ж року по - мерла. Похорон відбувся 7 грудня у с. Серафинці Городенківського повіту Інститут літератури імені Тараса Григоровича Шевченка НАН України. Відділ рукописних фондів і текстології. Ф. 8. Спр. 370 Бачинські (родина). Траурний лист до Стефаника В. 5. ХІІ. 1897 р. Арк. 1; Костащук В. Володар дум селянських. C. 87.. Імовірно, саме невзаємна любов до В. Стефаника могла стати однією з причин її передчасної смерті. Незважаючи на смерть сестри, Л. Бачинський і надалі намагався підтримувати дружні відносини з В. Стефаником, але він ніколи не забував про цей випадок. Зокрема, 26 грудня 1926 р., збираючись на святкування 55-річчя письменника, Л. Бачинський говорив до дружини Наталії: “Дуже його люблю, але. через нього померла моя сестра” Костащук В. Володар дум селянських. C. 87.. Сам В. Стефаник також не зміг змиритися із втратою Євгенії, а в нарисі “Серце” він писав, що “Євгенія Бачинська - моя перша любов” Стефаник В. Повне зібрання творів. Т. 2. С. 30..

На початку ХХ ст. обидва діячі брали активну участь у розгортанні січового руху Східної Галичини, неодноразово відвідували з'їзди та урочисті заходи, організовані товариством “Січ”, заснованим у травні 1900 р. в с. Завалля Снятинського повіту. Так, 31 травня 1909 р. у м. Коломия відбулося січове свято, на якому були присутні Л. Бачинський і В. Стефаник. Наддніпрянщину на цьому заході представляв письменник Михайло Коцюбинський, який у листі до своєї дружини так описував подію: “Це щось таке гарне і величаве, що трудно описати. Це ціле військо, кілька тисяч і Трильовський за генерала. “Січ” вітала гостей, між іншим, і мене” Арсенич П. Засновник “Січі” Кирило Трильовський. С. 19..

Лев Бачинський і Василь Стефаник були учасниками урочистих заходів з нагоди десятої річниці від часу заснування товариства “Січ”, що відбулися 29-30 травня 1910 р. у м. Станиславів. На це січове свято прибула закордонна делегація від хорватів, словенців та чехів: словенський депутат Рейхсрату Іван Рибарж, представники чеських і хорватських “Соколів” Фердинанд Котровш та Лазар Цар, редактор чеської газети “Час” Богдан Павльо Лозинський М. Січове свято в Станиславові. Рада. 1910. 27 травня (9 червня). №120. С. 1-2; П'яте січове свято. Громадський голос. 1910. 1 червня. Ч. 22. С. 1-2; Арсенич П. Засновник “Січі” Кирило Трильовський. С. 21-22; Ставничий І. П'ятий січовий з'їзд у Станиславові 1910 р. Альманах Станиславівської землі: збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини: у 2 т. / ред. Б. Кравців. Нью- Йорк; Торонто; Мюнхен: Вид. Центрального Комітету Станиславівщини, 1975. Т. 1. С. 460; Пяте січове свято. Громадський голос. 1910. 1 червня. Ч. 22. С. 1-2..

Також 14 липня 1912 р. Л. Бачинський був присутнім на шостому січовому святі в м. Снятин. Участь у ньому брали також представники словенських і чеських “Соколів” та делегат із Наддніпрянщини, член товариства “Просвіта” с. Мануйлівка Катеринославської губернії Хома Сторубель Арсенич П. Засновник “Січі” Кирило Трильовський... С. 22; Шесте січове свято в Снятині. Громадський голос. 1912. 24 липня. Ч. 29. С. 1-2.. Василь Стефаник на правах господаря свята привітав українців з Російської імперії і гостей - представників інших національностей, депутатів Рейхсрату словака О. Рібажа, чехів Стейскаля і В. Хоца, поляка Брайтера, які прибули на це свято. Серед громади буковинських українців виступив голова Буковинського Союзу Січей О. Попович, надіслали привітальні телеграми Є. Пігуляк і Т. Галіп В Снятині. Свобода. Політичне, просвітнє і господарське письмо для народу. 1912. 8 лютого. Ч. 6. С. 4; Шесте січове свято в Снятині. Громадський голос. 1912. 24 липня. Ч. 29. С. 1-2..

На початку ХХ ст. обидва політики брали участь у виборчих кампаніях до парламенту Цислейтанії - Рейхсрату. Зокрема, Л. Бачинський двічі у 1907 і 1911 рр. одержував депутатський мандат від округу №59 (Станиславів, Тисмениця, Богородчани, Золотий Потік, Обертин, Товмач, Галич). Василь Стефаник став представником УРП у парламенті навесні 1908 р. після відмови від депутатського мандату націонал-демократа Володимира Охримовича Королько А. Участь Василя Стефаника в діяльності Української радикальної партії в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. С. 80.. Вдруге його було обрано депутатом у 1911 р. від виборчого округу №58 (Борщів, Заліщики, Городенка, Снятин, Тлусте (нині смт Товсте Чортківського району Тернопільської обл.).

Лев Бачинський і Василь Стефаник підписалися під “Відозвою до наших селян -виборців!” у квітні 1911 р. після розпуску австрійською імперською владою Державної Ради. Нові вибори до найвищої законодавчої гілки Австро-Угорської були призначені через два місяці у червні 1911 р. У відозві наголошувалося, що в наступній каденції австрійського парламенту має бути обраними чимраз більше кандидатів від УРП. Це звернення також підтримали К. Трильовський, С. Данилович, І. Макух, М. Павлик, П. Думка, Л. Мартович, І. Сандуляк, М. Олійник, М. Яцків Відозва до наших селян виборців! Громадський голос. 1911. 5 цвітня. Ч. 14. С. 1..

На жаль, у перші тижні роботи Рейхсрату в 1911 р. українські депутати від УРП і Української національно-демократичної партії (УНДП) не зуміли домовитись і об'єднатися в єдиний Руський (Український) клуб. Це питання обговорювалося на засіданні повітової організації УРП у м. Городенка 13 серпня 1911 р., на якому були присутніми депутати Рейхсрату В. Стефаник і Л. Бачинський. Серед резолюцій політичних зборів місцевих радикалів були прийняті наступні: схвалено рішення керівного проводу УРП щодо утворення осібного радикального клубу в стінах парламенту ЦДІАЛ України. Ф. 663. Оп. 1. Спр. 207: Листи Павлику від кореспондентів з прізвищами на “Ба” - “Би”. 1880-1914 рр. Арк. 163, 163 зв.; висловлено довіру В. Стефанику за те, що не ввійшов в склад “спільного українського клюбу”. У ході наради звучала гостра критика діяльності УНДП, її представників в Рейхсраті, які не можуть перебороти у своїй діяльності консервативизм і клерикалізм Учасник. Засіданє Ширшого Повітового Заряду української радикальної партії (У.Р.П.) відбулося в салі “Народного Дому” в Городенці... Громадський голос. 1911. 27 вересня. Ч. 45. С. 6.. Своєрідним продовженням цієї наради стало скликане у м. Городенка 21 листопада 1911 р. радикального політичного віча за участю представників УРП з Обертинщини, Снятинщини і Заліщиччини. На порядку денному були винесені два пункти: депутатський звіт В. Стефаника і ознайомлення з виборчою реформою до Галицького крайового сейму. У своєму виступі український письменник звернув увагу на такі питання: охарактеризував загальний стан роботи парламенту; пояснив, чому депутати від УРП утворили окремий радикальний клуб; вказав подальші кроки діяльності радикалів в Рейхсраті. Прийнято такі ухвали радикального політичного віча: закликано українських депутатів від УРП до Рейхсрату і Галицького крайового сейму на законодавчому рівні енергійніше вести роботу за виборювання українським народом політичних прав; виголошено про дотримання загального, рівного, безпосереднього і таємного права голосування до всіх рівнів влади; схвалено роботу депутатів від УРП в парламенті Цислейтанії, пропонувалось організувати радикальний Український Союз; висловлено про особливе довір'я “послови городенської землї” В. Стефанику Мурашка. З Городенки. Громадський голос. 1911. 29 падолиста. Ч. 54. С. 6.. Зауважимо, що не всі жителі Покуття схвалювали рішення про його входження в окремий радикальний клуб в стінах Рейхсрату. Зокрема, на окружному вічі в с. Чернелиця Городенківського повіту закликано В. Стефаника вступити в єдиний Руський (Український) клуб Городенка. Свобода. Політичне, просвітне і господарське письмо для народу. 1912. 8 лют. Ч. 6. С. 1.. бачинський стефаник український національний рух

Окрім активної депутатської праці Л. Бачинський і В. Стефаник брали участь у громадському житті Східної Галичини, долучалися до відзначення у 1914 р. 100-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Святкування сторіччя від дня народження Тараса Шевченка на Покутті проходило у два етапи - у березні, коли народився Кобзар, та в травні 1914 р.(на знак перепоховання тіла Кобзаря у Каневі у травні 1861 р.). Надзвичайно пишно відбувалось вшанування пам'яті Тараса Шевченка на Снятинщині. Ювілейне повітове свято було організовано 10 травня 1914 р. у повітовому центрі Снятин. Дня 10. мая с. р. відбуде ся повітове січове ювілейне Шевченківське свято в Снятині... Громадський голос. 1914. 19 марта. Ч. 11. С. 12.. Урочистості складались з трьох частин: торжественної академії, святкового походу і концерту. На святковій академії виступили письменник В. Стефаник, представники українського радикального руху Лев Бачинський, Іван Сандуляк, Кирило Трильовський, місцевий учитель Голубович і студент правознавства Порайко Снятинщина. Дїло. 1914. 20 мая. Ч. 110 (8656). С. 7..

З початком Першої світової війни Л. Бачинський був змушений виїхати до м. Відень. У еміграції він долучився до діяльності українських міжпартійних політичних об'єднань Загальної української ради (ЗУР) та Української парламентарної репрезентації (УПР). У свою чергу В. Стефаник залишився у своєму рідному с. Русів Снятинського повіту Костащук В. Володар дум селянських... C. 151.. Влітку 1916 р., коли російська армія здійснила вдалий наступ на Східному фронті (Брусиловський прорив), повторно окупувала майже всю територію Північної Буковини та значну частину Східної Галичини з містами Станиславів, Коломия, Галич, Броди, він змушений був емігрувати до столиці Австро-Угорщини. У м. Відень В. Стефаник разом із Левом Бачинським та Ярославом Веселовським проживали в одному помешканні Кобзей Т. Великий різьбяр українських селянських душ. С. 45.. Крім того, В. Стефаник як запрошений гість брав участь у трьох засіданнях ЗУР - 8 серпня, 13 і 15 вересня 1916 р. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 3807: Жук Андрій (1 липня 1880 р. - 3 вересня 1968 р.) - громадський і політичний діяч, публіцист, діяч українського кооперативного руху, дипломат, дійсний член НТШ. Оп. 2. Спр. 3: Протоколи засідань Загальної Української Ради у м. Відні з 1 по 25 засідання (5 травня 1915 - 6 листопада 1916 р.). Арк. 274, 300, 305.. На одному із них він досить негативно висловився про діяльність ЗУР та української інтелігенції на еміграції: “Яка наруга! Народ гине від щура, блощиць, а інтеліґенція робить патріотичні наради!..” Великочий В., Монолатій І., Деркачова О. (Не)Сподіваний Стефаник. С. 13..

Зі створенням ЗУНР Л. Бачинський активно долучився до процесів українського державотворення. У листопаді 1918 р. його було призначено Станиславівським повітовим комісаром, а на початку січня 1919 р. - обрано віце-президентом УНРади ЗУНР та членом її Виділу. Він був безпосереднім учасником розробки ухвали про злуку УНР та ЗУНР від 3 січня 1919 р., головою західноукраїнської делегації під час урочистого проголошення Акту злуки в м. Києві 22 січня цього ж року, депутатом Трудового Конгресу України. Важливим досягненням діяча стала підготовка закону про аграрну реформу в ЗОУНР (квітень 1919 р.), який передбачав наділення землею українських селян, військових, вдів та сиріт.

Водночас державотворча діяльність В. Стефаника у цей період була незначною. Будучи делегатом УНРади ЗУНР, він не брав активної участі у її засіданнях. Виразним фактом його соборницьких прагнень стала участь у проголошенні Акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. у м. Київ. На переконання українського дослідника Володимира Великочого В. Стефаник був “...лідером емоційного типу, але не пасіонарною особистістю” та “більше спостерігачем, ніж діячем” Там само. С. 21, 33.. Нами не виявлено матеріалів, які б докладно висвітлювали взаємини Л. Бачинського і В. Стефаника під час існування Західноукраїнської держави. Можемо припускати, що така малопомітність громадсько-політичної діяльності письменника негативно сприймалася Л. Бачинським, який відзначився активною державотворчою позицією під час Української революції 1914-1923 рр.

У міжвоєнний період Л. Бачинський і В. Стефаник спільно співпрацювали в структурі УРП (з лютого 1926 р. - УСРП), брали участь у партійних нарадах та вічах. Перший, зокрема, був лідером радикалів до своєї смерті у 1930 р. Зокрема, обидва політики були присутніми на 29-му з'їзді УСРП, який відбувся 26 грудня 1926 р. у м. Львів Державний архів Волинської області (далі - Держархів Волинської обл.). Ф. 46: Волинське воєводське управління, м. Луцьк. Оп. 9. Спр. 647: Копія інформації Львівського воєводського управління про з'їзд членів УСРП у м. Львів. Арк. 3; Державний архів Івано-Франківської області (далі - Держархів Івано- Франківської обл.). Ф. 2: Станиславівське воєводське управління, м. Станиславів. Оп. 1. Спр. 418: Місячні звіти повітових староств про політичну ситуацію в повітах Станиславівського воєводства за жовтень-грудень 1926 р. (30 жовтня 1926 р. - 4 січня 1927 р.). Арк. 247 зв..

Наприкінці 1926 р. В. Стефаник відзначав 30-літній ювілей своєї літературної діяльності та 25-ліття появи збірки новел “Дорога”. Участь в урочистостях, які відбулися у м. Львів 26 грудня цього ж року брав Л. Бачинський. Із привітальним словом для свого товариша В. Стефаника він виступив на святковому бенкеті Кобзей Т. Великий різьбяр українських селянських душ. С. 97-98; Горак Р. Василь Стефаник. Кн. 3. С. 3-4..

Двадцять сьомого квітня 1927 р. у м. Снятин відбувся похорон українського письменника Марка Черемшини (помер 25 квітня). Провести в останню дорогу видатного покутянина прибули Л. Бачинський і В. Стефаник. Голова УСРП так охарактеризував його творчу діяльність: “Не звичайний раб божий сходить у ту відкриту могилу. Сходить чоловік, про котрого знала й якого творами захоплювалася ціла соборна Україна від Сяну до Дону... Паде в часі, коли розгоряється боротьба, щоби відтиснути напір ворогів. На його гробі ми всі, ідейні товариші.., повинні поклястися виконати це, щоби замість сумного Великодня з похоронами, весь український народ міг святкувати Великдень Воскресшої Волі” Виросла свіжа могила... Громадський голос. 1927. 7 травня. Ч. 19. С. 1.. У таємному донесенні керівника староства у м. Снятин Еміля Гольчевського до воєводи у м. Станиславів зазначалося, що виступи соціалістів-радикалів Л. Бачинського і В. Стефаника на цьому похороні містили висловлювання спрямовані проти Другої Речі Посполитої та справили “фатальне враження на публічне зібрання” Держархів Івано-Франківської обл. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 549: Донесення повітових староств про діяльність українських буржуазних партій УСРП, УПЛ та ін. в Станиславівському воєводстві. Арк. 23-24..

Нами виявлено декілька листів Л. Бачинського до В. Стефаника періоду Другої Речі Посполитої. Зокрема, у листі від 6 червня 1926 р. з м. Станиславів голова УСРП запрошував товариша відвідати концерт в честь І. Франка 12 червня цього ж року. Лев Бачинський повідомляв письменнику, що його виступ перед учасниками заходу має бути до 10-15 хв. Далі у листі він писав: “Я рад би з Тобов говорити і тому тішу ся, що Ти рішився приїхати” Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника. МСКП 333. КОР 160. Лист Л. Бачинського до В. Стефаника від 6 червня 1926 р. Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника. МСКП 334. КОР 163. Лист Л. Бачинського до В. Стефаника від 13.1.1927 р..

У наступному листі від 13 січня 1927 р. з м. Станиславів Л. Бачинський повідомляв В. Стефаника про те, що його нарис “Серце” буде опубліковано у часописі УСРП “Громадський голос”. З цього документу довідуємося про те, що цю новелу планувалося розповсюдити на території Наддніпрянщини, зокрема, у м. Харків. Однак з цього приводу Л. Бачинський зазначав: “І так нема ніяких взаємин літературних між обома частинами України і там хіба випадково довідаються, що цей Твій твір був надрукований в Галичині”. Наприкінці він вітав письменника іменинами та бажав йому “.свободи від грошових клопотів і спокою потрібного до викінчення розпочатих праць”.

З листів до В. Стефаника до Л. Бачинського дізнаємося, що наприкінці 1920-х рр. останній надавав товаришу фінансову допомогу. Зокрема, В. Стефаник у листі від 31 травня 1927 р. із с. Русів Снятинського повіту просив Л. Бачинського надіслати йому 100 злотих. Також 13 лютого 1928 р. письменник писав товаришу, щоб позичив йому хоча б 200 злотих. Далі у листі В. Стефаник зазначав: “розумію, що надто тебе визискую, та зараз по виборах... я продаю поле і гроша віддам.

Щоденна наполеглива діяльність Л. Бачинського у різних сферах суспільно-політичного життя Східної Галичини негативно відобразилася на його здоров'ї. За інформацією газети “Громадський голос” у листопаді 1929 р. він захворів на грип. Хвороба переросла в запалення легень, яке не піддавалося лікуванню через проблеми із серцем. Для більш ефективного курсу лікування Л. Бачинський разом з дружиною Наталією 26 лютого 1930 р. виїхав до санаторію в австрійське м. Грімменштайн Стефаник В. Листи: 1900-1936. Харків: Фоліо, 2022. С. 151, 156; Стефаник В. Зібрання творів. С. 405, 407. Причинок до життєпису т. Льва Бачинського. Громадський голос. 1930. 31 травня. Ч. 21. С. 2.. Але пройдений курс лікування не приніс бажаних результатів. Після тривалої хвороби Л. Бачинський 11 квітня 1930 р. помер у санаторії м. Грімменштайн Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери (далі - ІФ МВБ). ОФ. ВБ-4. Арк. 6-7.. 17 квітня 1930 р. його тіло було доставлено до м. Станиславів, а поховання відбулося наступного дня Остання дорога Покійного Товариша Лева Бачинського. Громадський голос. 1930. 1 травня. Ч. 17. С. 2. Слова співчуття т. Василя Стефаника. Громадський голос. 1930. 24 травня. Ч. 20. С. 2; Стефаник В. Листи: 1900-1936. С. 161-162; Стефаник В. Зібрання творів. С. 454-455.. Не похороні свого товариша не зміг бути присутнім В. Стефаник. Тому в листі до Н. Бачинської від 17 квітня 1930 р. він висловив співчуття та свої вибачення. Згадуючи покійного він писав “серед української інтелігенції українських мас, він мав велику сміливість і ще більший розум і тому став їх провідником. Його чистий характер і працьовитість винесли Його високо понад другі голови і поставили на переднім місці. Бо не лиш поодиноких людей боронив він зі знанням і запалом перед всілякими судами, але перед історією боронив цілий свій нарід так, як не боронив його від довгих літ ніхто”. Далі він зазначав: “я все глядів на него, як на мойого приятеля, який де-де вище стояв від мене”.

Отже, Лев Бачинський і Василь Стефаник, починаючи з їхнього навчання у Коломийській гімназії, на протязі усього життя залишалися близькими товаришами. Найбільшу цінність у дослідженні взаємин цих діячів становить їхня епістолярна спадщина, яка дозволяє переосмислено вивчити їх співпрацю, особливо у 1890-х та в 1920-х рр.

Своєрідним відліком початку їхньої спільної праці на партійно-політичній арені стала поява у 1890 р. першої української політичної партії європейського зразка - РУРП. Л. Бачинський і В. Стефаник включилися у вир партійно-політичного життя у 1890-х рр. Їхня співпраця і практична діяльність наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. зводилася до таких форм: участь у роботі з'їздів РУРП (УРП), радикальних народних віч, діяльності політичного товариства “Народна воля”; депутатська праця у австрійському Рейхсраті; сприяння у розгортанні українського січового руху; вшанування відомих діячів України, зокрема, Тараса Шевченка.

У роки Першої світової війни та у період ЗУНР співпраця Л. Бачинського і В. Стефаника носила спонтанний характер. У цьому відтинку часу знаходимо лише поодинокі відомості про їхні взаємини. Насправді, Л. Бачинський активно долучався до суспільно-політичного процесів, зокрема і у царині українського державотворення доби ЗУНР. У свою чергу, В. Стефаник не відзначався особливою активністю на політичній арені.

Після завершення Української революції Л. Бачинський і В. Стефаник продовжили співпрацю у структурі УРП (з лютого 1926 р. - УСРП). Обоє долучалися до вшанування пам'яті Івана Франка і Марка Черемшини. У цей час Л. Бачинський матеріально підтримував літератур - но-письменницьку працю В. Стефаника, що свідчить про відновлення їхніх дружніх взаємин.

Перспективним напрямом подальших досліджень вважаємо аналіз взаємин Лева Бачинського з іншими представниками культурно-мистецької інтелігенції Галичини, зокрема, з Лесем Мартовичем та Марком Черемшиною. Також пропонуємо простежити вплив письменника.

References

1. Arsenych, P. (2000). Zasnovnyk “Sichi” Kyrylo Trylovskyi (do 100-richchia stvorennia sportyvno- pozhezhnoho tovarystva “Sich” u s. Zavalli) [The founder of ”Sich” Kyrylo Trylovskyi (to the 100th anniversary of the establishment of the “Sich ''sports fire society in the village of Zavalla)]. Ivano-Frankivsk: Lileia-NV (in Ukrainian).

2. Central State Archive of Higher Authorities and Administration of Ukraine (TsDAVO of Ukraine). F. 3807: (Zhuk Andrii (1 lypnia 1880 r. - 3 veresnia 1968 r.) - hromadskyi i politychnyi diiach, publitsyst, diiach ukrainskoho kooperatyvnoho rukhu, dyplomat, diisnyi chlen NTSh). Op. 2. Spr. 3. 332 p.

3. Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv (TsDIAL of Ukraine). F. 309: (Naukove tovarystvo im. Shevchenka, m. Lviv). Op. 1. Spr. 2177. 9 p.

4. DAIFO. F. 2. Op. 1. Spr. 549. 38 p.

5. Gava, M. (1978). D-r Lev Bachynskyi [Dr. Lev Bachynskyi]. Horodenshchyna. Istorychno-memuarnyi zbirnyk [Horodenshchyna. Historical memoir collection]. Niu-York; Toronto; Vinnipeg (in Ukrainian).

6. Horak, R. (2015). Vasyl Stefanyk: Khudozhno-eseistychne vydannia: u 3 kn. [Vasyl Stefanyk: Art and essay edition: in 3 books]. Lviv: Apriori. Kn. 1 (in Ukrainian).

7. Horak, R. (2015). Vasyl Stefanyk: Khudozhno-eseistychne vydannia: u 3 kn. [Vasyl Stefanyk: Art and essay edition: in 3 books]. Lviv: Apriori. Kn. 2 (in Ukrainian).

8. Horak, R. (2017). Vasyl Stefanyk: Khudozhno-eseistychne vydannia: u 3 kn. [Vasyl Stefanyk: Art and essay edition: in 3 books]. Lviv: Apriori. Kn. 3 (in Ukrainian).

9. Horodenka [Horodenka]. (1912, Liutyi 8). Svoboda. Politychne, prosvitne i hospodarske pysmo dlia narodu [Freedom. Political, educational and economic writing for the people], no. 6, p. 1 (in Ukrainian).

10. Huivaniuk, M. (2021). “Na shliakhupostupu my lysh kameniari...”. Ukrainska literaturna intelihentsiia v suspilno-politychnomu ta kulturno-osvitnomu zhytti Halychyny y Bukovyny (kinets ХІХ - pochatok ХХ st.) [“On the path of progress, we are only stonemasons...” Ukrainian literary intelligentsia in the social, political, cultural and educational life of Galicia and Bukovyna (end of the 19th - beginning of the 20th century)]. Chernivtsi: Druk Art (in Ukrainian).

11. Huivaniuk, M. (2009). Sichovyi rukh u Halychyni y Bukovyni (1900-1914 rr.) [Sich movement in Galicia andBukovina (1900-1914).]. Chernivtsi: Zelena Bukovyna (in Ukrainian).

12. Kobzei, T. (1966). Velykyi rizbiar ukrainskykh selianskykh dush [A great carver of Ukrainian peasant souls]. Toronto: Sniatynshchyna (in Ukrainian).

13. Korolko, A. (2014). Uchast Vasylia Stefanyka v diialnosti Ukrainskoi radykalnoi partii v Halychyni naprykintsi XIX - na pochatku XX st. [Vasyl Stefanyk's participation in the activities of the Ukrainian Radical Party in Galicia at the end of the 19th and the beginning of the 20th century]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu [Scientific works of the Faculty of History of Zaporizhzhya National University], no. 41, pp. 76-84 (in Ukrainian).

14. Kostashchuk, V. (1968). Volodar dum selianskykh [The lord of peasant thoughts]. Uzhhorod: Karpaty (in Ukrainian).

15. Kuhutiak, M. (1993). Halychyna: storinky istorii. Narys suspilno-politychnoho rukhu (XIXst. - 1939 r.) [Galicia: pages of history. Essay on social and political movement (XIX century - 1939)]. Ivano-Frankivsk (in Ukrainian).

16. Lozynskyi, M. Sichove sviato v Stanyslavovi [Sich holiday in Stanyslaviv]. (1910, Traven 27 (Cher- ven 9)). Rada [Council], no 120, p. 1-2 (in Ukrainian).

17. Murashka. Z Horodenky [From Horodenka]. (1911, Lystopad 29). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 54, p. 6 (in Ukrainian).

18. Ostannia doroha Pokiinoho Tovarysha Leva Bachynskoho [The last journey of the Late Comrade Lev Bachynskyi]. (1930, Traven 1). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 17, p. 2 (in Ukrainian).

19. Panove Hromada! [Gentlemen of the Community!]. (1891, Kviten 25). Khliborob [Husbandman], no. 1, p. 1 (in Ukrainian).

20. Paska, H. (2018). Lev Bachynskyi: tvorets ukrainskoi sobornosti [Lev Bachynskyi: the creator of Ukrainian unity]. Ivano-Frankivsk: Foliant (in Ukrainian).

21. Paska, H. (2019). Lev Bachynskyi: tvorets sobornosti Ukrainy [Lev Bachynskyi: the creator of the unity of Ukraine]. Toronto; Lviv: Fundatsiia Entsyklopedii Ukrainy (in Ukrainian).

22. Piate sichove sviato [The fifth Sich holiday]. (1910, Cherven 1). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 22, p. 1 -2 (in Ukrainian).

23. Pro viche radykalne v Kolomyi [About the radical rally in Kolomyia]. (1896, Hruden 13 (25)). Dilo [Work], no. 279, p. 1-2 (in Ukrainian).

24. Prychynok do zhyttiepysu t. Lva Bachynskoho [Reasons for the biography of t. Lev Bachynskyi]. (1930, Traven 31). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 21, p. 2 (in Ukrainian).

25. Romaniuk, M.M., Halushko, M.V. (1996). Ukrainski chasopysy Kolomyi (1865-1994 rr.): Istoryko bibliohrafichne doslidzhennia [Ukrainian periodicals of Kolomyia (1865-1994): Historical and bibliographical research]. Lviv (in Ukrainian).

26. Rusiv Literary and Memorial Museum of Vasyl Stefanyk. MSKP 333. KOR 160. Lyst L. Bachynskoho do V. Stefanyka vid 6 chervnia 1926 r.

27. Rusiv Literary and Memorial Museum of Vasyl Stefanyk. MSKP 334. KOR 163. Lyst L. Bachynskoho do V. Stefanyka vid 13.1.1927 r.

28. Sheste sichove sviato v Sniatyni [Sixth Sich holiday in Snyatyn]. (1912, Lypen 24). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 29, p. 1-2 (in Ukrainian).

29. Slova spivchuttia t. Vasylia Stefanyka [Words of condolence by t. Vasyl Stefanyk]. (1930, Traven 24). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 20, p. 2 (in Ukrainian).

30. Sniatyn. Dnia 10. maia s. r. vidbude sia povitove sichove yuvileine Shevchenkivske sviato v Sniatyni... [Snyatyn. On May 10 of this year, the district Sich Shevchenko anniversary holiday will be held in Snyatyn...]. (1914, Mart 19). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 11, p. 12 (in Ukrainian).

31. Sniatynshchyna [Snyatynshchyna]. (1914, Mai 20). Dilo [Work], no. 110 (8656), p. 7 (in Ukrainian).

32. State archive of Ivano-Frankivsk region (DAIFO). F. 2: (Stanyslavivske voievodske upravlinnia, m. Stanyslaviv). Op. 1. Spr. 418. 249 p.

33. State archive of the Volyn region (DAVO). F. 46: (Volynske voievodske upravlinnia, m. Lutsk). Op. 9. Spr. 647. 10 p.

34. Stavnychyi, I. (1975). Piatyi sichovyi zizd u Stanyslavovi 1910 r. [The Fifth Ukrainian Congress in Stanyslaviv, 1910]. Almanakh Stanyslavivskoi zemli: zbirnyk materiialiv do istorii Stanyslavova i Stanyslavivshchy- ny: u 2 t. [Almanac of the Stanislaviv region: a collection of materials on the history of Stanislavov and the Stanislav region: in 2 volumes]. Niu-York; Toronto; Miunkhen: Vyd. Tsentralnoho Komitetu Stanyslavivshchyny. Vol. 1 (in Ukrainian).

35. Stefanyk, V. (1953). Povne zibrannia tvoriv: u 3 t. [Complete collection of works: in 3 volumes]. Kyiv: AN Ukrainskoi RSR. Vol. 2: Avtobiohrafichni tvory, poezii v prozi, publitsystyka, nezakincheni tvory i pereklady (in Ukrainian).

36. Stefanyk, V. (2020). Zibrannia tvoriv: u 3 t. u 4-kh kn. [Collection of works: in 3 volumes in 4 books]. Ivano-Frankivsk: Misto NV. Vol. 1, kn. 2: Lysty (in Ukrainian).

37. Stefanyk, V. (2022). Lysty: 1900-1936 [Letters: 1900-1936]. Kharkiv: Folio (in Ukrainian).

38. Stepan Bandera Ivano-Frankivsk Regional Museum of the Liberation Struggle (IF MVB). OF. VB-4. Ark. 6-7.

39. Taras Hryhorovych Shevchenko Institute of Literature NAS of Ukraine. Department of manuscript funds and textology. F. 8. Spr. 370. 1 p.

40. TsDIAL of Ukraine. F. 663. Op. 1. Spr. 207. 251 p.

41. TsDIAL of Ukraine. F. 663: (Pavlyk Mykhailo - ukrainskyi pysmennyk i hromadskyi diiach). Op. 1. Spr. 179. 436 p.

42. Uchasnyk. Zasidanie Shyrshoho Povitovoho Zariadu ukrainskoi radykalnoi partii (U.R.P.) vidbulo sia v sali “Narodnoho Domu” v Horodentsi... [Member. The meeting of the Greater District Charge of the Ukrainian Radical Party (U.R.P.) took place in the hall of the “People's House” in Horodenka...]. (1911. Veresen 27). Hromadskyi holos [Public Voice], no. 45, p. 6 (in Ukrainian).