Голод 1921-1923 років на теренах Запорізької губернії: особливості та демографічні наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Голод 1921-1923 років на теренах Запорізької губернії: особливості та демографічні наслідки

Віктор Гудзь, Наталія Красько, Яна Романенко

Abstract

Famine of 1921-1923 in Zaporizhzhia Gubernia: Peculiarities and Demographic Consequences

Viktor Hudz, Natalia Krasko, Yana Romanenko

Bohdan Khmelnytskyi Melitopol State Pedagogical University (Melitopol, Ukraine)

Technical University-Sofia (Sliven, Bulgaria)

Taras Shevchenko Chernihiv National Pedagogical University (Chernihiv, Ukraine)

The purpose of the study is to identify the peculiarities and demographic consequences of the famine of 1921-1923 in Zaporizhzhia gubernia.

The scientific novelty of the research paper is in the identification of factors and circumstances that caused the mass famine of 1921-1923 in Zaporizhzhia gubernia and the determination of its regional features. The first attempt is also made to find out the demographic consequences of the famine in the gubernia and Melitopol povit.

Conclusions. The research paper provides evidence that the total harvest in Soviet Ukraine was sufficient to prevent mass famine. However, the food tax introduced by the 10^th Congress of the RCP(b) was just as unbearable for the Ukrainian peasant as the requisitioning of agricultural products (prodrozkladka). The subsequent drought and crop failure caused mass famine, primarily in the South of Ukraine. But the forced requisitioning of grain continued, while the famine in the republic was blacked out. Instead, the Kremlin requested world assistance and took care of feeding the starving Volga region. Only in January 1922 did the Bilshovyk authorities of Ukraine recognize the famine and appeal for help. However, food tax collection in the starving gubernias of Ukraine continued until July 1922. At the same time, an armed blockade was set up to prevent the starving people from escaping. The authorities confiscated food in the republic and exported 70.5 million poods of grain to Russia in 1921-1922.

The peculiarity of the famine in Zaporizhzhia region was that the gubernia became the scene of fierce battles between the Red Army and the troops of P. Wrangel and the Makhnovists. 'Red' troops looted and terrorized Makhnovists' villages, using famine as a weapon against the rebels. That factor, along with prodrozkladka, insufficient sowing, winterkilling of crops, and drought, turned Zaporizhzhia region into the epicenter of famine already in the winter of 1920-21. The grain procurement plan for 1921, introduced by the Narkomprod of the RSFSR, exceeded the harvest in the region. Due to repeated drought, insufficient sowing, and grain harvesting for export, the famine in Ukraine reached its peak in the spring of 1922 and lasted until the 1923 harvest.

It is estimated that the mortality rate in Zaporizhzhia gubernia from starvation and concomitant diseases was the highest in the republic and amounted to over 200 thousand people. The Bilshovyk famine terror in Ukraine achieved several goals at once: to feed the population of Russia and its army, to support industry, to suppress peasant rebellions, and to obtain currency from the West. The insufficient study of the issue and the need for further research to make society aware of Russia's systematic crimes in Ukraine, one of which was the artificial famine of 1921-1923, are revealed.

Keywords: famine of 1921-1923 in Ukraine, Zaporizhzhia gubernia, food policy of the RCP(B), terror, drought

Анотація

Мета дослідження: виявлення особливостей і демографічних наслідків голоду 1921/23 рр. у Запорізькій губернії.

Новизна статті полягає у виявленні факторів та обставин, що призвели до масового голоду 1921-23 рр. у Запорізькій губернії та визначенні його регіональних особливостей. Зроблена перша спроба з'ясувати демографічні наслідки голоду в губернії та Мелітопольському повіті.

Висновки. Наведено докази того, що загального врожаю в радянській Україні було достатньо для запобігання масового голоду. Але запроваджений Х з'їздом РКП(б) продовольчий податок був таким же непосильним для українського селянина, як і розкладка. Наступна посуха та неврожай спричинили масовий голод, насамперед на Півдні України. Але примусовий збір хліба тривав, і голод у республіці замовчувався. Натомість Кремль звернувся за допомогою до світу і подбав про харчування голодуючого Поволжя. Лише в січні 1922 р. більшовицька влада України визнала голод і звернулася по допомогу. Проте збирання продподатку в голодуючих губерніях України тривало до липня 1922 р. Водночас, щоб запобігти втечам голодуючих, встановлена збройна блокада. Уряд конфіскував продовольство в республіці та вивіз у 1921-22 рр. до Росії 70,5 млн. пудів зерна.

Особливістю голоду на Запоріжжі було те, що губернія стала ареною запеклих боїв Червоної Армії із військами П. Врангеля і махновцями. «Червоні» війська грабували та тероризували махновські села, використавши голод як зброю проти повстанців. Цей фактор, разом із продрозкладкою, недосівом, вимерзанням посівів, посухою, перетворив Запоріжчину на епіцентр голоду вже взимку 1920/21 рр. План хлібозаготівель на 1921 р., визначений Наркомпродом РСФРР, перевищував врожай у цьому регіоні. Через повторення посухи, недосів і заготівлі зерна на експорт, голод в Україні, досягнувши апогею навесні 1922 р., тривав до врожаю 1923 р.

Підраховано, що смертність у Запорізькій губернії від голоду та супутніх захворювань була найвищою в республіці і становила понад 200 тис. осіб. Більшовицький терор голодом в Україні досягав одразу кількох цілей: прогодувати населення Росії та її армію, підтримати промисловість, приборкати селянські повстання й отримати валюту із Заходу. Виявлено недостатню вивченість теми та необхідність її подальшого дослідження для усвідомлення суспільством системних злочинів Росії в Україні, одним із яких став голод 1921-23 рр.

Ключові слова: голод 1921-23 рр. в Україні, Запорізька губернія, продовольча політика РКП(б), терор, посуха.

Вступ

Явище масового голодування людей тисячоліттями впливало не лише на їх популяцію та соціально-економічний розвиток, а й на ментальність, культуру та мораль суспільства, його історичну пам'ять. Звідси непроминуща суспільна важливість теми голоду, зокрема в багатій хлібами Україні, де продовольча політика російського більшовизму слугувала як засіб упокорення населення. Голодова катастрофа початку 1920-х років більш віддалена у темпоральному вимірі та відбувалася під час післявоєнної розрухи і посухи, тому привертає відносно меншу суспільну і наукову увагу, ніж Голодомор-геноцид 1932-1933 рр. Хоча В. Ленін використав терор голодом для упокорення України, як пізніше Й. Сталін, навмисний характер першого радянського голоду був менше виражений. Проте кожна антропогенна катастрофа є складовою травматичної пам'яті українського народу, яка служить історичним уроком для всіх його поколінь. Водночас масове народовбивство найжахливішим способом показує, яку загрозу містить втрата суверенітету держави та політика, заснована на пріоритеті групових інтересів - корпоративних, класових або партійних - над національними інтересами.

Сьогодні Україна знову стоїть перед цивілізаційним та екзистенційним викликом внаслідок збройного вторгнення Російської Федерації - спадкоємиці імперської політики царського і радянського режимів. Як і століття тому, Москва принесла в Україну народовбиство ракетами, снарядами і загрозою голоду через продовольчу блокаду, пограбування та нищення запасів продовольства, насамперед на Півдні країни. Використаний Кремлем голод, як засіб державного терору, був уперше застосований також саме на Півдні республіки. Вилучення більшовиками продовольства з голодуючої України під гаслом допомоги Поволжю водночас послужило засобом нищення махновщини та інших проявів «куркульського бандитизму». Звідси випливає суспільно-політична та наукова актуальність теми штучного голоду в Україні та, зокрема, на Запоріжжі на початку 1920-х років.

Огляд літератури

Повноцінне наукове вивчення теми в Україні й інших республіках Радянського Союзу стало можливим лише із його розпадом, коли утвердилася об'єктивна парадигма наукових студій. Відтоді значну роботу з дослідження більшовицьких масових людоморів провів С. Кульчицький, який редагував збірник документів і матеріалів з історії першого «червоного» голоду Голод 1921-1923 років в Україні: зб. докум. і мат-лів / упор.: О.М. Мовчан, А.П. Огінська, Л.В. Яковлєва; відп. ред. С.В. Кульчицький. Київ: Наукова думка, 1993. 240 с.. У спільній праці історика з О. Мовчан наголошено: «Тоталітарний режим для придушення опору повною мірою використав терор голодом (подібно інституту заручництва або концтаборам, що також вперше були використані як інструменти державної політики)» Кульчицький С.В., Мовчан О.М. Невідомі сторінки голоду 1921-1923 рр. в Україні. Київ: Ін-т історії України, 1993. С. 63.. О. Мовчан проявила себе як фахівець з історії голоду 1921-23 рр. ще у 1980-ті рр. і плідно розробляла тему в новому тисячолітті. Крім численних узагальнюючих праць з історії голоду початку 1920-х років і досліджень допомоги голодуючим, окремі напрями української історіографії складають національні та регіональні особливості голоду Бикова О.С. Регіональні особливості голоду 1921-1923 років: Поволжя, Крим, Південь України. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2011. Вип. XXXI. С. 134-145; Котляр Ю.В., Міронова І.С. Голодомори 1921-1923 рр. та 1932-1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти. Київ-Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. Кн. 2. 204 с., психологічні та моральні деформації учасників подій Котляр Ю.В. Канібалізм під час голоду 1921-1923 рр.: історико-психологічний аналіз. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Вип. 7: спеціальний. Київ, 2003. С. 120-123; Котляр Ю.В. Страх в більшовицькому терорі голодом (1921-1923 рр.). Гуманітарно-економічні дослідження: збірник наукових праць. Т. 3. Миколаїв-Одеса: ТОВ ВІД, 2006. С. 6-8., соціокультурні наслідки цієї гуманітарної катастрофи Журбелюк Г.В. Методика історико-правових досліджень проблеми голоду 1921-1923 рр. в Україні: розвінчання міфів. Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947): мат-ли міжн. наук. конф. Київ, 20-21 листопада 2013 р. Київ, 2013. С. 51-58; Драмарецький Б., Толубець Н. «Культурна революція» початку 1920-х рр., як технологія формування радянського менталітету. Eмінак. 2021. № 2 (34). С. 190-199. DOI: 10.33782/eminak2021.2(34).527; Васильчук Г., Шугальова І. Психофізичні наслідки голоду 19211923 рр. у дітей України. Емінак. 2023. № 3 (43). С. 204-220. DOI: 10.33782/eminak2023.3(43).666, міжнародна допомога голодуючим Тригуб О., Михайловський Т. Міжнародні гуманітарні організації на Півдні України у 20-х рр.

ХХ ст. Миколаїв: Ілон, 2020. 358 с.; Тригуб А., Вовчук Л. Протягивая руку помощи... Американская гуманитарная помощь населению Тираспольского уезда (1922-1923 гг.). Вестник Томского университета. Серия: история. 2020. Вып. 66 (июль-август). С. 58-64. DOI:

10.17223/19988613/66/7; Trygub O. Relief Provided by International Organizations to Academic Community of Soviet Ukraine during the Famine of 1921-23. Roczniki Humanistyczne. 2024. Vol. 2: History [in print]. та інші.

Попри активне висвітлення теми першого радянського голоду, деякі науковці все ще недооцінюють його роль як системного елементу політики більшовиків в Україні та вирішальне значення суб'єктивного чинника голоду, який надав цій катастрофі антропогенного характеру. І навпаки, багато українських науковців називають «голодомором» події 1921-23 рр., ігноруючи його відмінність від організованого Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Нам видається точнішим визначення «штучний голод 1921-1923 рр.», голод, який був використаний владою, але не спланований. Зважаючи на безперервність голоду в означений період, вважаємо прийнятним також написання «1921-23 рр.».

Основу джерельної бази дослідження складають, крім архівних та опублікованих документів, звіти та листи посадовців і керівників допомогових комісій, матеріали періодики. Повноцінне наукове вивчення теми в Україні та інших республіках СРСР стало можливим лише із його розпадом, коли утвердилася об'єктивна парадигма наукових студій. Загалом голод 1921-23 рр. в Україні досліджений досить ґрунтовно, що засвідчують монографії і кваліфікаційні роботи цієї теми. Проте В. Кириленко зауважив, що Б. Драмарецький у своїй дисертаціїДрамарецький Б.Б. Голод 1921-1923 років в Україні: дис.... канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 1997. 123 с. не виокремив регіональну специфіку південних областей України Кириленко В.П. Голод 1921-1923 років у Південній Україні: дис.. канд. іст. наук: 07.00.01. Миколаїв, 2015. С. 18.. Насправді, регіональні особливості першого «червоного» людомору досліджені у працях місцевих науковців, а також самого В. Кириленка, але всі вони базуються на матеріалах Миколаївщини та прилеглих областей. Саме в Миколаєві сформувалася потужна наукова школа дослідників більшовицьких штучних голодів у Північному Причорномор'ї. Натомість, історія голоду 1921-23 рр. у Північному Приазов'ї, зокрема на Запоріжжі, досліджена лише в поодиноких статтях В. Гудзя і О. Мовчан Гудзь В., Мовчан О. Перший «червоний» Голодомор на Мелітопольщині 1921-1923 рр. Алексєєвські краєзнавчі читання: мат-ли регіональної науково-практ. конф., присв. 100-річчю

А.А. Хижняка. Мелітополь: МДПУ ім. Б.Хмельницького, 2015. С. 84-87., Г. Турченко Турченко Г.Ф. Терор голодом на Півдні України (1921-1923 рр.). Україна модерна і сучасна (історія, історіографія та джерелознавство): мат-ли наук. читань, присв. 60-р. ювілею проф. Г.К. Швидько. Дніпропетровськ: Нац. гірничий ун-т, 2004. С. 149-155; Турченко Г.Ф. Голод 19211923 рр. як засіб державного терору радянської влади на Півдні України. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2012. С. 206-210., І. Шугальової Шугальова І. Дитячі будинки Запорізької губернії в роки масового штучного голоду (19211923). Українознавство. 2021. № 3 (80). С. 130-141..

Дискусія

Попри значний комплекс історіографічних джерел з історії голоду 1921-23 рр., його запорізька специфіка висвітлена недостатньо. Між тим, О. Мовчан відзначала: «Епіцентром лиха на Україні була Запорізька губернія» Мовчан О.М. Голод 1921-1923 рр. на Україні. Проблеми історії України: факти, судження пошуки. 1991. Вип. 1. С. 29.. Адже станом на лютий 1921 р., при добовій нормі харчування 2,5-3 тис. ккал., середній раціон мешканців Донеччини становив 1,3 тис. ккал., Катеринославщини - 1,1 тис., тоді як запоріжців - лише 500 ккал Итоги борьбы с голодом в 1921-1922 гг. Москва: Ц.К. Помгол, 1922. С. 255.. Відтак, тема регіональних особливостей першого більшовицького людомору на Запоріжжі та його демографічних наслідків потребує спеціальних студій, що зумовлює мету роботи та дослідницькі завдання.

Певні труднощі дослідження проблеми складають часті зміни меж Запоріжчини на початку 1920-х рр. Так, у липні 1920 р. була створена Олександрівська губернія у складі Олександрівського, Бердянського, Мелітопольського повітів. 23 березня 1921 р. губернія дістала назву «Запоріжська», а в її межах утворені ще Великотокмацький і Гуляйпільський повіти. 26 жовтня 1921 р. шляхом приєднання був створений шостий - Генічеський повіт. Проте й сама Запорізька губернія була ліквідована 1 грудня 1922 р. через приєднання її повітів до Катеринославської губернії Коротка історична довідка про зміни адміністративно-територіального поділу на Запоріжжі (17701994 рр.). URL: https://weh.arrfiive.org/weh/20160621020242/http://www.sivash.su/stat 10.htm. Наприкінці 1921 р. територія Запорізької губернії складала 32048 км², населення - 1,288 тис. осіб. Саме такі адміністративні межі губернії, коли до неї входили деякі землі лівобережної Херсонщини, взяті нами за основу обрахування обсягів голоду і смертності населення.

Сучасні дослідники, зокрема, З. Священко та І. Терпан наголошують, що голодування у 1921-22 рр. спричинили не так погодно-кліматичні умови, як більшовицька політика «воєнного комунізму», що призвела до скорочення сільськогосподарського виробництва та зниження продуктивності праці Svyaschenko Z., Terpan I. Nutrition in the expenditure part of the budgets of the peasant farms of Ukraine during the NEP period (1921-1929). Східноєвропейський історичний вісник. 2022. Вип. 22. P. 87.. Та чи означало це неминучість голоду в Україні?

Насправді, валовий збір зерна в УСРР у 1921 р. становив 276,6 тис. пуд., що, без урахування податку, фуражних і насіннєвих витрат, давало по 11 п. зерна на їдця на рік Мовчан О.М. Голод 1921-1923 років в УСРР. Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: А. Смолій (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 2004. С. 143. при нормі 13 пудів. Це дозволяло селянину вижити. Проте російсько- більшовицьке керівництво розпоряджалося в Україні, як у своїй колонії, тому нав'язало завищені плани хлібозаготівель. Член Центральної комісії допомоги голодуючим при ВУЦВК (Допгол) М. Сирота, зазначав, що однією з причин голоду було те, що вся лінія боротьби з ним визначалася як «поволзька», а «український голод відійшов на другий план» Голод 1921-1923 років... С. 136-137.. Москва не прийняла дані Центрального статистичного управління республіки про сподівані зернові ресурси УСРР 298,5 млн. пудів. Голові РНК УСРР Х. Раковському не дозволено було провести перевірку врожайності, тож, під тиском Наркомпроду РСФРР, - спрогнозовано 430 млн. пуд. врожаю в Україні Народное хозяйство Украины в 1921 г. Харьков, 1923. С. 41..

1 липня 1921 р. у Харків, через голови керівництва республіки, надійшла директива В. Леніна та В. Молотова секретарю ЦК КП(б)У Д. Лебедю: «Пропонуємо найперше посилити продапарат України військовою силою. Друге, наказати Укрнаркомпроду довести вантаження хліба Центру до 100 вагонів кожного дня. Звіт про хід виконання надавати щодня по телеграфу» Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 1. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). Оп. 2. Т. 1. Спр. 624. Листування з Уповноваженим Наркомату шляхів сполучення РРФСР при Раднаркомі УРСР, Південним округом шляхів сполучення і начальником станції Харків про забезпечення перевозок вантажів для неврожайних губерній, про встановлення порядку на станціях залізниць і про видачу відповідних квитків працівникам на поїзд, Арк. 2.. Реагуючи на вказівку Леніна, 4 липня Політбюро постановило щоденно відправляти на Північ 55 вагонів хліба, в тому числі 7 вагонів - із голодуючої Запорізької губернії Голод 1921-1923 років. С. 29..

Згодом, зваживши на пояснення керівництва України, В. Ленін погодився на 100 млн. пудів продподатку і ще 10 млн. п. зерна - за товарообміном Кульчицький С.В., Мовчан О.М. Невідомі сторінки. С. 12-13.. Зрештою, план 1921 р. для республіки було зменшено до 81,5 млн. п., а заготовлено 74,9 млн. п. зерна Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України (Харків). 1922. № 12.

C. 199.. Якщо зіставити ці цифри із мізерним врожаєм, то причини голоду очевидні: треба було здати майже третину збіжжя, якого не вистачало для власних потреб. Що стосується Запоріжчини, то губкомісія допомоги голодуючим повідомляла: 1921 року було зібрано 6,378 млн. пуд. зерна, тоді як загальна річна потреба губернії складала 35 млн. п. Голод 1921-1923 років. С. 94. Менше з тим, тільки за перше півріччя 1921 р. Запоріжчина поставила для Донбасу та Москви 7 млн. п. хліба. Тож не дивно, що при 12 млн. 472 тис. пуд. продовольчого дефіциту, на 1 грудня в губернії голодувало 225 837 чол. Ibid. С. 95-96.

Шовіністичний і цинічний підхід Леніна щодо голоду в Україні проявився у наступній директиві: мобілізувати до армії півмільйона молоді з голодуючих російських регіонів і кинути їх в УСРР, щоб вони, «почуваючи несправедливість ненажерливості багатих селян в Україні», заготовляли зерно збором податку, товарообміном і «окремими реквізиціями» та надсилали посилки хліба додому Ленін В.І. про Україну. У двох част. Част. II. 1917-1922. Київ: Вид-во політ. літ-ри, 1977. С. 411..

А як же реагував на брутальні запити Кремля «народний український» уряд (майже без українців) і підпорядкована РКП(б) компартія республіки? 4 серпня 1921 р. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло лицемірну резолюцію: «Вказати губкомам, що під час проведення компанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом у Росії від боротьби з неврожаєм на Україні...» Мовчан О.М. Перший голод в Радянській Україні (1921-1923). Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні. 1921-1923. 1932-1933. 1946-1947. Злочини проти народу. Київ- Нью-Йорк, 2000. С. 47-48.. І розрізняли. Більшовики у червні 1921 р. визнали голод у Росії та закликали до міжнародної допомоги постраждалим, тоді як голод в Україні замовчувався. Керівництво республіки мовчало, «щоб не спричинити паніки», а насправді, боячись гніву Кремля. Адже, як слушно відзначила О. Бикова, з боку РКП(б) «це був продуманий стратегічний хід - з України продовжували вивозити хліб у Росію і навіть експортувати за кордон» Бикова О.С. Регіональні особливості. С. 136.. Відтак, український посадовець В. Ауссем, який у липні скаржився на замовчування голоду в Україні представником РСФРР П. Смідовичем, явно лукавив у листопадовому інтерв'ю: «Голоду Україна майже не знає. Тільки частина повітів південних губерній потерпіла від посухи» Цит за: Сербин Р. Голод 1921-1923 і українська преса в Канаді. Торонто; Київ: Ін-т укр. археографії, 1992. С. 130..

Смертельний голод в Україні був визнаний лише у грудні 1921 р., на VI Всеукраїнської партконференції, коли, як спостерегли миколаївські науковці, «уперше було поставлено знак рівності між голодом у Поволжі та південних українських губерніях» Тригуб О., Михайловський Т. Міжнародні гуманітарні організації... С. 35.. 15 січня 1922 р. Х. Раковський поскаржився Леніну на завищені заготівельні квоти для України. Урядовець, зокрема, повідомив, що Наркомпрод РСФРР зобов'язав Олександрівську губернію здати 8,7 млн. п. зерна, тоді як у ній зібрали 6,1 млн. п., тому, «незважаючи на найсуворіший тиск», на взяття сотень заручників, не заготували і 255 тис. пуд. хліба Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки України, (далі - ЦДАГОУ). Ф. 1, Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ). Оп. 20. Спр. 981. Доповідна записка (автор не вказаний) В.І.Леніну, Політбюро ЦК РКП(б) про збір хліба на Україні. Довідки (автор не вказаний) про заготівлю продуктів, постачання України та ін. питаннях. Арк. 2-3.. 16 січня 1922 р. Політбюро ЦК КП(б)У таки зняло блокаду з інформації про голод та оголосило голодуючими Запорізьку та Донецьку губернії, низку повітів Катеринославської, Миколаївської, Одеської губерній Котляр Ю.В., Міронова І.С. Голодомори 1921-1923 рр. та 1932-33 рр. на Півдні України. С. 30..

Проте, на відміну від російських регіонів голоду, у голодуючих губерніях УСРР тривали хлібозаготівлі. 12 серпня 1921 р. Ленін підписав постанову Ради з праці та оборони про надзвичайні заходи при вилученні продподатку. Наказано, «при перших же ознаках протидії збору продподатку чи уповільнення в його внесенні», вводити у волості війська для постою та найсуворішої покари впертих. Найменший спротив подавався владою як злочин «бандитів» і карався ревтрибуналами Голод 1921-1923 років. С. 32.. У листопаді повернуто систему заручників і підписки про кругову відповідальність за виконання податку. Застосовувалися розстріли заручників, арешти та конфіскації всього майна. Військові підрозділи на кордонах завертали втікачів з голодуючої України.

Отже, вирішальними були не погодні, а суб'єктивні причини першого радянського голодового мору в Україні. Найголовніша з них - непомірні продовольчі побори Кремля із застосуванням насильства. Так, 3 вересня Політбюро ЦК КП(б)У було вимушене встановити «твердий мінімум» поставок у Росію обсягом 30 млн. п. зерна «навіть на шкоду власному забезпеченню» Ibid. С. 35.. Відповідно, лише за 1921-22 господарський рік керівництво РКП(б) та РСФРР домоглося вивозу в Росію 441,2 тис. тонн зерна, попри нестачу 572 тис. т. для голодних України. Понад те, зібрані у 1922 р. 164 тис. т. українського зерна спрямовано на експорт Водотика С. Особливості голоду 1921-1923 років на Херсонщині. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2015. Вип. 23. С. 296.. За іншими даними, з 1921 р. до грудня 1922 р. з України вивезено 80 млн. 653 пуди збіжжя Сербин Р. Спосіб терору - голодомор. Народна газета (Київ). 1992. № 25., що стало вирішальним чинником голоду.

28 січня 1922 р. Х. Раковський доповів В. Леніну про «злочинну недбалість» керівництва республіки, яке допустило голодовий мор: «Олександрівській губернії було обіцяно з 1 листопада видавати по 90 вагонів хліба на голодуючих, між тим як за три місяці... було перекинуто всього 44 вагони. Це відбувалося тому, що ми, в першу чергу, мали радянську Росію і Донбас» Голод 1921-1923 років. С. 79.. Крім поповнення ресурсів для армії, індустрії, «червоних столиць» і Поволжя, кремлівські прагматики запровадили реквізиції церковних цінностей, викупи пайків, хлібні позики й інші способи нищення церкви, придушення соціального опору. Понад те, поставки українського зерна використано для тиску на країни Балтії, Великобританію, Італію, Туреччину, Фінляндію, Японію Сергiйчyк B. Як нас морили голодом. Київ: ПП Сергійчук M.I., 2006. С. 19..

Жахливі результати такої політики відбилися передусім у районах зернового виробництва, зокрема, в Запорізькій губернії, яка у 1920 р. була ареною запеклих бойових дій Червоної армії спершу з Російською армією П. Врангеля, а з кінця листопада - із Революційною Повстанською армією України (махновців) (далі - РПАУ(м)). Хлібом місцевих селян живилися десятки тисяч солдат і «червоні» продзагони. Такий розбій влади став системним, коли у червні 1921 р. Постійна нарада по боротьбі з бандитизмом при РНК УСРР розглянула питання «Про продовольчі репресії бандитських гнізд» і виробила інструкцію з їх проведення. Як «бандитські гнізда» шельмувалися окремі села та цілі регіони губернії. Кореспондент «Пролетарської правди» навів дані Бердянської повіткомісії: «Новоспасівська волость (Оплот горезвісного «батька» Махна, якого, між іншим, населення зараз проклинає) - вважалася однією з найбагатших волостей повіту, а нині в ній вимерло близько 40% (! - Авт.), - голодує майже все населення)» Кирпичев Н. Голодающее Запорожье. Пролетарская правда (Киев). 1922. 9 мая (№ 101).. Шляхом збройного пограбування більшовики підірвали продовольчу та фуражну базу махновців, витіснивши їх з рідних місць, а потім мстилися місцевим селянам. Вирішальний вплив голоду на підрив боєздатності РПАУ(м) у 1921 р. визнавав і сам Нестор Махно.

Відтак, «кістлява рука голоду» спрацювала не гірше каральних загонів. Раднарком УСРР переможно рапортував VI Всеукраїнському з'їзду рад про те, що у справі «ліквідації бандитизму» 1921 рік був найуспішнішим: знищено 52 великих і середніх повстанських формування Сборник отчетов ВУЦИК, СНК, наркоматов и центральных учреждений УССР за 1921 г. Харьков, 1921. С. 8.. Позбавлені продовольчих і фуражних ресурсів, залишки махновської армії 28 серпня 1921 р. перейшли в Румунію. Як відзначила Г. Турченко, не випадково, що голод вразив саме основний ареал махновців - Запорізьку губернію: «голод на Півдні України був результатом цілеспрямованої політики більшовиків, метою якої було придушення антикомуністичних повстанських рухів» Турченко Г.Ф. Голод 1921-1923 рр.... С. 209..

Перетворивши Запоріжчину і прилеглі регіони в епіцентр голоду, влада націлила таку вбивчу політику і на новий врожай. Адже, на вимогу Москви, 27 березня 1921 р. уряд України затвердив податок на зернові продукти 117 млн. пуд. і ще 54 млн. пуд. «боргів» за розкладкою 1920 р. З них найбільше - 15 млн. пуд. - мала поставити Олександрівська губернія Збірник узаконень і розпоряджень. 1921. № 5. С. 154-155..

Між тим, середній збір зерна на Півдні України, внаслідок недосіву, розрухи та посухи, складав у 1921 р. лише 4,4 пуда з десятини, тоді як у довоєнні роки 60-150 пудів Герасимович І. Голод на Україні: з 39 образками й діяґрамами. Б.м.: Говерля, 1973. С. 64, 66.. Жалюгідні залишки злаків на спалених полях пожерла саранча. Урожай був настільки мізерний, що в Мелітопольському повіті понад 80% засіяного поля зовсім не косилося. За браку у селян зерна, влада запровадила його заміну грошима, овочами, молочними продуктами та м'ясом, що різко вдарило по поголів'ю худоби. Саме на Запоріжжі зафіксовано найбільше скорочення поголів'я: за рік, до весни 1922 р., втрачено 60% голів худоби, зокрема, 97%(!) свиней і 66% робочих коней, що вплинуло як на стан харчування, так і на обсяг та якість посівів Голод 1921-1923 рр.. С. 173..

Попередня викачка хліба, брак тягла та насіння, скорочення посівів, а також небувала посуха, яка спалила 63% посівів у губернії Мовчан О.М. Перший голод. С. 23. - все це призвело до катастрофи. Харчування населення Запорізької губернії восени 1921 р. становило від чверті до третини норми. Ще 9 жовтня 1921 р. комнезам Великомихайлівської волості повідомляв Гуляйпільському повітпродкому, що «до 500 сімейств стоїть перед загрозою голодної смерті» і вимагав відрахувань для себе 25% продподатку та 2-х фунтових відрахувань з млинів Голод 1921-1923 рр.. С. 37.. У свою чергу, з Гуляйполя 25 жовтня рапортували по інстанції, що хліба в чистому вигляді майже нема, а вигляд населення жахливий Турченко Г.Ф. Голод 1921-1923 рр.. С. 207.. Розуміння, що урожай 1921 р. не покриє і 30% потреб селян, а продподаток «стане непосильним тягарем», не завадило продорганам Запоріжчини вилучати продовольство з особливою жорстокістю, керуючись «державною необхідністю в продресурсах» Голод 1921-1923 рр.. С. 143.. У результаті, доведені голодом до відчаю і безумства, люди дійшли до трупоїдства та канібалізму.

Комнезамівська газета «Червоне село» повідомила, що в Юрківській волості Запорізького повіту голодує 75% населення, зокрема, до 2 тис. дітей. Тут же йшлося про страждання більшості люду Мелітопольщини: «По волостям люде з'їли всі сурогати та майже всіх коней. Сотні родин діти й дорослі лежать по хатам опухлі від голоду» Там, де голод. Червоне село (Вінниця). 1922. 24 січня (№ 11).. Запорізька губкомісія уточнила: у Мелітопольському повіті зареєстровано 244 102 голодних, а надані 15 тис. п. допомоги забезпечують їх лише на 30% Державний архів Запорізької області (ДАЗО). Ф. Р-28. Запорізька губернська комісія по боротьбі з наслідками голоду при губернському виконавчому комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (губкомпомгол) місто Запоріжжя того ж повіту і губернії. Оп 1. Спр. 21. Відомості і списки голодуючих Мелітопольського повіту і переписка з повіткомпомголом про становище в повіті у зв'язку з голодом. Арк. 14.. Повального характеру набув людомор у Гуляйпільському повіті, де, станом на 1 лютого, із 269 288 мешканців голодували, до людожерства і трупоїдства, 178 611 осіб, а до 1 березня 187 535 чол., - 72% населення ДАЗО. Ф. Р-24. Запорізька повітова комісія по боротьбі з наслідками голоду повітового виконавчого комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Запоріжжя, Запорізького повіту Катеринославської губернії. Оп 1. Спр. 2. Доповіді і переписка про діяльність Гуляйпільського повітком голоду. Арк. 61.. 25 лютого 1922 р. Генеральний делегат Українського Червоного Хреста (УЧХ) в Західній Європі І. Холодний повідомляв про голодування в Запорізькій губернії 1,1 млн. людей, з яких 16,6 тис. померло за останні 2 місяці Див: Сербин Р. Голод 1921-1923... С. 238..

Наростання масштабів людомору демонструє та ж стаття Н. Кірпічова, який відзначив, що за даними Бердянського повіту, де голод був менший, ніж на Гуляйпільщині чи Мелітопольщині, «можна мати наочне уявлення про жах Запорізького Поволжя» Кирпичев Н. Голодающее Запорожье.. Із 28 635 мешканців Бердянська у квітні 1922 р. «голодували абсолютно» 15 485 чол., «напівголодували» 7 143 чол., а щоденно помирало з голоду 179 чол. Зрештою, 6 квітня було змобілізоване чоловіче населення міста і поховано 4 984 жертв голоду Ibidem. (підрахунки наші. - Авт.) в 5 братських могилах, не рахуючи численних одиночних поховань.

Лише 11 лютого 1922 р. керівництво Запорізької губернії, від імені 700 тис. голодуючих, звернулося до Центральної комісії допомоги голодуючим (Допгол): «Запитуєм, чому відрахування, збори, що проводяться всією республікою, не реалізуються нашій губернії - найбільш неблагополучній» Голод 1921-1923 років. С. 91.. Водночас, як крик душі, виглядає звернення Запорізької влади до допголів та робітників і селян врожайних губерній, де йшлося про масове споживання сурогатів, падалі, людоїдство, за відсутності продпайка у 90% голодуючих. «Ми стоїмо перед питанням вимирання десятків, а може й сотень тисяч населення» ДАЗО. Звернення Запорізької губернської комісії по боротьбі з наслідками голоду і Запорізького губернського виконавчого комітету до губернських комісій до робочих, селян урожайних губерній України про надання допомоги голодуючому населенню м. Запоріжжя. Колекція плакатів, листівок, звернень № 59., - застерігали автори, закликаючи вирвати земляків з цупких лап царя-голоду. Але мізерна допомога запізнювалася, а визнання голоду залишалося декларативним. Політбюро ЦК КП(б)У санкціонувало подальші поставки зерна за кордон і 1 лютого 1922 р. встановило мінімальну квоту відправки хліба в Росію обсягом 8 млн. пудів ЦДАВО України. Ф. 1. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). Оп. 2. Спр. 482. Стенографічний звіт другої сесії ВУЦВКу 6-го скликання 24-27 травня 1922 р. Арк. 16-25.. Тож у березні, під тиском Кремля, до Кримської автономії РСФРР переправлено два ешелони з продовольством, призначені Катеринославщині Див: СергійчукВ. Як нас морили голодом. С. 29-30..

Улітку 1922 р. посуха та хлібозаготівлі знову вразили Південь України, де і так посіви зернових скоротилися щодо 1921 р. на 30%. У 21 повіті Степу зібрано менше посіяного і голод охопив третину території республіки Мовчан О.М. Перший голод. С. 53., в тому числі весь Запорізький край, де вже загинуло або було вирізано більшість поголів'я худоби. Споживання в їжу глини, шкіри, очерету, макухи, бур'янів, коріння, кори, собак і котів, гризунів, земноводних і навіть трупоїдство та людоїдство стали масовим явищем. Через параліч голодом, протести в селах майже вщухли: хліб безперебійно відправлявся за межі республіки.

За даними М. Сироти, до червня 1922 р. на Поволжя надійшло дві третини зібраного врожаю України Голод 1921-1923 років. С. 138.. Посадовець зауважив, що, незважаючи на бомбардування «голодними» телеграмами з Харкова, московський Центр надто пізно визнав факт голоду в Україні: тільки в травні 1922 р. При цьому: «Жахи і розміри голоду анітрохи не поступалися поволзькому голоду: про це свідчили навіть представники іноземних органів Помгол...» Ibid. С. 136-137..

О. Тригуб і Т. Михайловський відзначили, що під час зимової поїздки 1921-22 рр. в голодуючі губернії представників Американської адміністрації допомоги (АРА) Л. Гатчинсона і Ф. Голдера: «Особливо вразив голод на Олександрівщині (Запоріжжя)» Тригуб О., Михайловський Т. З думкою про допомогу: АРА на Півдні України у 1921-1923 рр. Старожитності Лукомор'я, 2020. № 2. С. 49.. Волонтерів жахало видовище опухлих і дистрофічних людей в селах, де лютували епідемії тифу, туберкульозу, холери, а в хатах не було навіть типових тоді сурогатів їжі: сушених бур'янів, трави, качанів, шроту тощо Golder F.A., Hutchinson L. On the Trail of the Russian Famine. Stanford, CA: Stanford University Press, 1927. Р. 134.. У березні 1922 р. газети опублікували замітку про цей візит Л. Гатчинсона, який заявив, що «малюнки голоду на Запорожу перевищують навіть Надволзькі» Цит. за: Сербин Р. Голод 1921-1923. С. 226.. Тож, коли АРА, всупереч постанові Центрального Допголу про допомогу винятково Поволжю, виділила Україні 100 тис. харчових пайків, їх направлено у найбільш постраждалі Запорізьку губернію, Херсонський і Катеринославський повіти ЦДАВО України. Ф. 1 Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). Спр. 897. Протоколи 7-го Надзвичайного Пленуму і засідань Президії Запорізького губернського Виконкому і його комісій (копії). Короткий звіт і зведення про політичний стан губернії в березні 1922 р. Загальні висновки по обслідуванню Запорізької і Миколаївської губернії при поїздці по Україні голів ЦВК РРФСР і ВУЦВК. Арк. 49.. Як повідомив Г. Петровський голові ЦВК РСФРР і Допголу М. Калініну, станом на 1 травня 1922 р. в УСРР голодувало 6,6 млн. чол., в тому числі 75% населення - у Запорізькій губернії, тоді як державна допомога охоплювала до 7,5% голодуючих республіки Голод 1921-1923 років. С. 116.. Проте: «Маючи своє Поволжя, Україна спочатку кампанії до 1 травня надіслала у прикріплені до неї голодні губернії РСФРР 960 вагонів продовольства, тобто в чотири рази більше, ніж своїм голодуючим губерніям.» Ibid. С. 117-118..

За даними О. Сироти, у Поволжі, куди до травня 1922 р. надійшло дві третини українського зерна, допомога була надана 60-80% голодуючих, а на Півдні України - лише 9,7% Ibid. С. 138.. Жалюгідність державної допомоги відбито у звіті Допголу Запорізького губкому за перше півріччя 1922 р., де визнано, що людей «врятувало від остаточного вимирання від голоду» поїдання посівного матеріалу та ходоки, які міняли в «ситих» губерніях свої речі на зерно. За цей час у губернії вимерло 15% дітей, а із живих 20% хворіли туберкульозом і до 55% - від «ослабленого харчування» Ibid. С. 148-149.. Проте, щоб завадити пошукам їжі ходоками та втечам з голодуючої України, 16 липня 1922 р. ЦВК РСФРР заборонив переселення в межах радянських республік.

Новий врожай дав підстави Всеросійському ЦВК 7 вересня 1922 р. заявити, що голод загалом ліквідований і перетворити Допгол на Комісію боротьби з наслідками голоду (Наслідгол). Заходи Центру із звільнення голодуючих місцевостей від продподатку та допомога продовольством і насінням дійсно послабили зашморг голоду, але не покінчили з ним. Адже, як встановив 26 вересня 1922 р. Запорізький губвиконком, при потребі 35,33 млн. п., річний продовольчий баланс зведено з дефіцитом 21,92 млн. п., а запаси складали 80 тис. пудів. Відтак, губстатбюро, відкинувши повідомлення з повітів про голодування 500 тис. осіб, прогнозувало на 1 січня 1923 р. 286 505, а на 1 березня - 371 350 голодуючих Ibid. С. 161, 163-164..

Якусь реальну допомогу губернії було надано лише після завершення викачки продовольства з «махновських» сіл і задоволення потреб Росії. Характерно, що Ю. Поляков окреслив перемогу над голодом в Росії в основному 1921 роком Поляков Ю.А. 1921-й: победа над голодом. Москва: Политиздат, 1975. 112 с. (насправді голодування в посушливих зонах РСФРР тривало до врожаю 1922 р. - Авт.), тоді як в Україні голод взимку1921-22 р. лише наростав.

Значно більшу роль у порятунку нужденних в УСРР, ніж органи влади, відіграли закордонні благодійні організації. В умовах безгосподарності, щільного пресингу ДПУ, яке тільки в установах АРА мало 35% сексотів Михайловський Т.О. Діяльність міжнародних організацій на Півдні України (1921-1929): дис... к.іст.н.: 07.00.01. Миколаїв, 2017. С. 106-107., а подекуди й саботажу влади, як на початку діяльності АРА в Одесі FisherH.H. Famine in Soviet Russia, 1919-1923: the operations of the American Relief Administration. New-York: The Macmillan Company, 1927. P. 246., зарубіжні благодійники з березня 1922 до серпня 1923 р. харчували 1,8 млн. осіб - учетверо більше, ніж державні органи. За цей час АРА, якою керував Г. Гувер, виділила 189 млн. пайків голодуючим в УСРР, місія Ф. Нансена допомогла 12,2 млн. чол., Міжнародний комітет робітничої допомоги - 383 тис. Мовчан О.М. Голод 1921-1923 років в УСРР. С. 144. За звітом АРА від 31 серпня 1922 р., на Запоріжжі у 696 їдальнях годувалося 169 546 дітей - набагато більше, ніж у інших допомогових дистриктах Див: Тригуб О., Михайловський Т. З думкою про допомогу. С. 62..

Відгукнулися на голодове лихо меноніти, які вже у березні 1922 р. відкрили харчувальні пункти у Хортицькій волості, а до серпня годували на Запоріжчині та Миколаївщині 30 тис. осіб. Фінансову і продовольчу допомогу Олександрівську надавав Американський комітет допомоги, Бердянську - Швейцарський, а на Мелітопольщину надійшли вагони з продовольством із Чехословаччини та кошти американських баптистів Голод 1921-1923 років. С. 194-197..

Допомога іноземних доброчинців далеко не обмежувалася продовольством і сільською місцевістю. О. Тригуб і Т. Михайловський наголосили: «Об'єднані зусилля низки міжнародних організацій врятували на Півдні України від голодної смерті мільйони дітей і дорослих, дали можливість побороти значну смертність від хвороб та епідемій, відновити сільське господарство, зберегти інтелектуальну еліту та зберегти професійну і вищу освіту» Тригуб О., Михайловський Т. Міжнародні гуманітарні організації... С. 180..

Проте навіть найбільша допомога АРА і УЧХ, розгорнута взимку та навесні 1923 р., забезпечила лише 10% продовольчих потреб. У доповідній записці Катеринославського губвиконкому йшлося про «сносноє» становище в Мелітопольській окрузі, яка отримала найбільшу допомогу, але де, станом на 1 квітня 1923 р., голодувало 256 125 з 559 360 чол., що становило 44,2% всіх голодуючих губернії Голод 1921-1923 років. С. 197-198.. З Миколаївщини та Запоріжчини й надалі йшли розпачливі повідомлення про те, що майже вся людність голодує, а нарком юстиції республіки М. Скрипник визнавав «величезний голод» Журбелюк Г.В. Методика історико-правових досліджень проблеми голоду 1921-1923 рр. в Україні: розвінчання міфів. Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947): матеріали міжнар. наук. конф. Київ, 20-21 листопада 2013 р. Київ, 2013. С. 56-57.. Проте, для народу тема голоду була замінена нарисами в пресі про боротьбу з ним. 17 березня 1923 р. оргбюро ЦК КП(б)У заборонило публікацію даних по експорту продовольства, який призводив до робітничих страйків і протестів. Більшовицька політика брехні та подвійних стандартів тривала.

Головним доказом навмисного винищення народу кремлівською верхівкою є вивіз із України за 1921-1923 рр. продовольчих ресурсів, достатніх для врятування всіх голодуючих. Показники вилучення українського збіжжя не перекривала ніяка допомога. Так, у 1922-23 рр. голодуючі України отримали 10 млн. п. зернових з республіканських фондів, тоді як у Росію лише із серпня 1921 р. до 1923 р. вивезено майже 32 тис вагонів або ж 31 млн. 210 тис. пудів українського хліба Голод 1921-1923 років. С. 18, 188.. Тільки за п'ять останніх місяців 1922 р. до радянських республік відправлено 9 млн. п. хліба і ще 13,5 млн. п. - для поставок за кордон, які продовжувалися і в 1923 р. Україна: статистичний справочник. Харків, 1925. С. 29. Тож, Р. Сербин доводив, що цей голод був рукотворним результатом колоніальної політики московського уряду: «У зв'язку з цим, український голод 1921-1923 рр. дуже відрізнявся від одночасного російського голоду, але цілком подібний до українського голоду 1932-1933 рр. „.Кулі можуть проминути свою ціль; Голод - ніколи» Serbyn R. The first man-made famine in Soviet Ukraine 1921-1923. The Ukraine Weekly. (Jersey City).1988. 6 November..

Науковці висловлюють полярні оцінки кількості жертв голоду - від 0,5 млн. (А. Рукас) до 3,5 млн. (В. Сергійчук) КарлащукВ. «Голод 1921-1923 років не приховувався більшовицькою владою». Історики про перший голодомор / Інтерв'ю А. Рукаса, В. Сергійчука, Ю. Шаповала. Суспільне. Новини. 2021. 29 липня. URL: https://bit.ly/41 RHG0L. Вважаємо більш виваженими підрахунки демографів О. Гладуна, О. Рудницького і Н. Кулик про прямі смерті від голоду і супутніх хвороб 935,8 тис. та непрямі втрати - 1 млн. 29 тис. осіб. Науковці засвідчили хвилеподібність перебігу людомору: наростання голоду (1921 р.), піковий період (1922) і згасання (1923) з відповідною часткою смертності 31,5, 54,4 та 14,1%. Виявлено також, що на смертність дітей до 14 років припало 40,0% втрат, на осіб понад 60 років - 14,4% Гладун О., Рудницький О., Кулик Н. Демографічні втрати України під час першого радянського голоду 1921-1923 рр. Демографія та соціальна економіка. 2019. № 4 (38). С. 25-26.. Проте, на наш погляд, варто було б урахувати близько півмільйона мігрантів з Росії. Пояснення демографів, що з осені 1923 р. і весь 1924 р. проводилася зворотна евакуація, недостатнє, позаяк не врахована попередня смертність цієї категорії. Адже, за даними «Роста», тільки до 4 листопада 1921 р. Україна прийняла «з голодуючих околиць» 108 515 дітей Україна на поміч голодуючим. Українські робітничі вісті (Вінніпег). 1921. 17 грудня., що значно збільшує контингент потенційних жертв голоду.

Так, І. Шугальова підтвердила убоге харчування та високу смертність у дитбудинках Запоріжчини і зауважила: «Ситуація загострювалася систематичним прибуттям в Україну дітей із російських губерній...» Шугальова І. Дитячі будинки. С. 139.. Зокрема, в результаті обстеження комісії АРА, виявлено, що в губернії, де числилася 502 121 дитина, станом на 1 травня 1922 р. голодувала 489 тис. 281 дитина, в тому числі 181 тис. 19 неповнолітніх у найбільш враженому людомором Мелітопольському повіті. Це перевищувало показники голодових страждань дорослих, які складали відповідно 392 168 і 165 345 осіб ДАЗО. Ф. Р-28. Запорізька губернська комісія по боротьбі з наслідками голоду при губернському виконавчому комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (губкомпомгол) місто Запоріжжя того ж повіту і губернії. Оп. 2. Спр. 16. Зведення про кількість голодуючих дорослих і дітей, про діяльність повітових комісій АРА і рознарядці пайків АРА та ін. Арк. 1-2зв.. Вражає також динаміка наростання голоду і смертності у Запорізькій губернії. У грудні 1921 р. на її теренах важко голодували 225 000 осіб, у січні 1922 р. - 436 000 осіб, у лютому - 891 000, у березні - 902 000, у квітні - 948 тис. осіб, що перевищувало показники інших губерній. Понад те, хронічне недоїдання спричинило захворювання 188 563 людей. У результаті, за неповними даними Допголу, тільки з грудня 1921 р. до травня 1922 р. голод на Запоріжжі відібрав життя у 50 096 осіб ЦДАГОУ. Ф. 1. Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ). Оп. 20. Спр. 1034. Переписка Центральної комісії допомоги голодуючим при ЦК КП(б)У, президії Центральної комісії допомоги голодуючим при ВУЦИКу, повноважних представників УСРР при закордонних організаціях допомоги голодуючим з партійними і радянськими організаціями про надання допомоги голодуючим, діяльності Американської адміністрації допомоги на Україні (АДА) та ін. питаннях. Резолюції ІІ Міжнародної конференції з надання допомоги голодуючим і доповідь української делегації на ній. Арк. 87..

Узагальнюючі, але, як на нас, завищені цифри голодових жертв у губернії - 300350 тис. тільки за 1921-22 рр. - навів історик В. Мороко Астаф'єва Д., Ларіонова О. 100 років з початку Голодомору 1921-23 рр. Яку інформацію зберігає Запорізький архів / Інтерв'ю Валерія Мороко та Олени Величко кореспондентам «Суспільного медіа». Суспільне. Новини. 31 липня 2021 р.: URL: https://hit.lv/3H79HYB. На думку Ф. Турченка: «Від голодної смерті померли сотні тисяч жителів регіону - як сільських, так і міських. На Гуляйпільщині - в історичному серці махновського руху - від голоду помер кожний четвертий житель» Турченко Ф.Г. Голодомор 1932-1933 років на Запоріжжі. Національна книга пам'яті жертв Голодомору в Україні / наук.-ред. група: Ф.Г. Турченко (керівник), О.М. Ігнатуша, О.О. Стадніченко та ін. Запоріжжя: Дике поле, 2008. С. 10.. При цьому у серпні 1922 р. Гуляйпільська Допгол, яка нарахувала 20 тис. жертв голоду та втікачів з повіту, постановила вилучати липневу продовольчу позику та додатковий двохфунтовий продовольчий збір ДАЗО. Ф. Р-193. Комісія допомоги голодуючим Гуляйпільського повітового виконавчого комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (повіткомдопгол), м. Гуляйполе Гуляйпільського повіту Катеринославської губернії. Оп 1. Спр. 18. Циркуляри повіткомдопголу. 1 вересня 1922 р. - 23 лютого 1923 р. Арк. 10.. Треба врахувати також дані губвиконкому про загибель за перше півріччя 1922 р. 15% запорізьких дітей. А ще ж залишався рік голодування! Що стосується Мелітопольщини, то там жахливо голодувала більшість населення. Якщо навіть критично оцінити діагноз В. Когана і Б. Фавра про те, що половина голодуючих була приречена на смерть, то в Мелітопольському повіті за 192123 рр. від голоду і пошестей мало загинути до 70 тис. людей.