Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародних відносин

Індивідуальна робота з курсу “Міжнародні відносини та світова політика”

на тему: “Порівняльний аналіз зовнішньої політики Польщі та України 1990 - 2009 рр.”

Дніпропетровськ, 2009

Зміст

• 1. Геополітичне положення країн
• 2. Основні інститути, які беруть участь у виробленні зовнішньополітичного курсу країн
• 3. Особливості дипломатії
• 4. Принципи зовнішньої політики. Національні інтереси
• 5. Зміни зовнішньополітичного курсу
• 6. Регіони співробітництва країн
• 7. Участь країн у міжнародних та регіональних організаціях
• 8. Участь країн у регіональних та міжнародних конфліктах
• Висновок
• Список використаних джерел
• 1. Геополітичне положення країн
• Основними географічними чинниками, що визначають та формують геополітичне положення держави є: просторові, природно - географічні та суспільно - географічні.
• Україна не є суб'єктом, що формує геополітичний простір навколо себе (це пов'язано зі слабким суспільно - географічним чинником), і залишається здебільшого пасивним об'єктом масштабних процесів, що розгортаються навколо неї. За певних умов партнерство стратегічного рівня може скластися між Україною та Польщею, але й для неї ці відносини залишатимуться хіба що важливим додатком до стратегії інтеграції в європейський простір. Головною природною геополітичною віссю України, спрямованої з півночі на південь, виступає Дніпро, тому саме вісь “північ - південь”, а зовсім не “захід - схід”, є для України визначальною. Саме при такому підході можлива політична консолідація українського суспільства. А завдяки тому факту, що Україна має вихід до Чорного моря, важливу роль тут може відіграти активне співробітництво й лідерство України у Балто - Чорноморському партнерстві. Не менш перспективним для України є Чорноморсько - Каспійський напрямок розвитку співробітництва з країнами цього регіону. Дуже важливою з точки зору підвищення міжнародної ролі України є активізація її участі в роботі Організації Чорноморського співробітництва [2, с. 46 - 54].
• Одним з основних факторів, що визначають геополітичне положення Польщі є її географічне положення як сполучної ланки між Азією і Європою (як і України). По території Польщі з півночі на південь і зі сходу на захід повинні проходити чотири європейські транспортні коридори, що входять в систему міжнародних коридорів TEN (Trans European Network): Таллінн - Рига - Каунас - Варшава з відгалуженням на Калінінград; Берлін - Варшава - Мінськ - Москва; Берлін - Вроцлав - Катові це - Львів - Київ; Гданськ - Катовіце - Жиліна. Після вступу до Європейського Союзу Польща перетворилася на форпост для більшості російських товарів, що поставляються Росією в ЄС, що помітно підвищило її роль в логістичній системі торгівлі Росії із Західною Європою [5].
• Через територію Польщі прокладені нафто - і газопроводи, ведеться будівництво системи транзитних газопроводів Ямал - Західна Європа. Польща розглядається також як альтернативний прибалтійським маршрут для експорту російської нафти транзитом через порт Гданськ. Що ж до суспільного фактора, то Польща має переваги, адже населення цієї країни більш високооплачуване, відповідно, й платоспроможніше, що також впливає на геополітику.

2. Основні інститути, які беруть участь у виробленні зовнішньополітичного курсу країн

Згідно з Указом Президента України “Про Положення про Мiнiстерство закордонних справ України” вiд 3 квiтня 1999 року, центральним органом виконавчої влади України, який забезпечує вiдповiдно до наданих йому повноважень проведення зовнiшньої полiтики держави i координацiю дiяльностi у сферi зовнiшнiх зносин, є Мiнiстерство закордонних справ України. Серед ключових вищих учбових закладiв для дипломатичної служби вагому роль вiдiграють Дипломатична Академiя при МЗС України, Iнститут мiжнародних вiдносин Київського Нацiонального унiверситету iм. Т.Шевченка, Львiвський Нацiональний унiверситет iм. I.Франка, Нацiональна юридична академiя iм. Ярослава Мудрого, Iнститут сходознавства i мiжнародних вiдносин “Харкiвський колегiум”. Певний вклад зробили ВМГО “Молодий Народний Рух” та Молодіжне об'єднання народних дипломатів (МОНД) започатковують серію круглих столів пов'язаних з тематикою міжнародних відносин [8].

Що ж стосовно Польщі, то ситуація схожа. Керівну роль відіграє МЗС Польщі. Також уряд на чолі з Прем'єр - міністром Республіки Польща (згідно з конституцією 1997р. ст. 148). Парламент (сейм та сенат) у цих справах виконує функції схвалення чи не схвалення принципів зовнішньої політики. Цінний внесок у історіографію проблеми політики Польщі щодо України належить учасникам міжнародних конференцій, які протягом останнього десятиріччя проводились в Україні і Польщі. Зокрема, учасники конференції 1999 р. в Києві, у якій взяли участь відомі українські та польські науковці, політики, дипломати, виступили з пропозиціями до урядів Польщі та України щодо удосконалення співробітництва.

3. Особливості дипломатії

Щодо специфіки української дипломатії, то значної різниці між стилем українських дипломатів та англійських чи німецьких немає. Хіба що українці значно охочіше до декларативних заяв, які реалізовують важко. Політика багатовекторності, проголошена Україною, не може бути політикою на все життя, все ж колись доведеться визначатися більш конкретно. Власне, для української дипломатії характерними є послiдовнiсть та передбачуванiсть (ці риси були властивi нацiональнiй зовнiшнiй полiтицi, хоча, звичайно, шлях України на мiжнароднiй аренi не був безпроблемним i безпомилковим) [3, с.630 - 643].

Дипломатія Польщі також носить конструктивний характер. З усіма підтримуються дружні відносини, щоправда після вступу до ЄС, методи ведення дипломатії почали бути спрямованими на прозахідну позицію. Хоча й з Україною та Росією польська дипломатія має дружні, продуктивні стосунки. Не слід забувати, що саме вона першою визнала незалежність України [6]. А взагалі, і українська, і польська дипломатії своєю особливістю мають досить лояльний, гнучкий характер. Більше всього це проявляється в тих випадках, коли країни мають спільному історико-культурне коріння.

4. Принципи зовнішньої політики. Національні інтереси

геополітичний польща україна дипломатія зовнішньополітичний

Основні принципи української зовнішньої політики дістали підтвердження у прийнятому Верховною Радою республіки 5 грудня 1991р. Зверненні “До парламентів і народів світу”. В ньому зазначалось: Україна спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, на активізацію міжнародного співробітництва у вирішенні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України буде базуватись на загальновизнаних принципах міжнародного права. У прийнятому Верховною Радою документі зазначено, що з огляду на геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково - технічний та інтелектуальний потенціал Україна має всі можливості стати впливовою світовою державою, виконувати значну роль у забезпеченні політико - економічної стабільності в Європі. Українська держава керується принципом примату права у зовнішній політиці, визнаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, її усталений принцип - сумлінне виконання всіх своїх міжнародних зобов'язань. Належно ратифіковані договори Україна вважає частиною власного внутрішнього права. У зовнішній політиці Україна бере за основу фундаментальні загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів у міждержавних стосунках. Важливе значення для формування зовнішньополітичної концепції України мала також висловлена на сесії підтримка Україною принципу деідеологізації міжнародних відносин та ідеї про закріплення універсального уявлення про права людини і вироблення механізмів їх забезпечення [11]. Що ж до національних інтересів України, то пріоритетними є питання безпеки та ефективного позиціювання, нарощування економічного, ресурсного, енергетичного та наукового потенціалу, структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, участь у міжнародних організаціях та досягнення лідируючих позицій в них, досягнення національної єдності та консолідації суспільства.

Якщо звернутися до Польщі, то одним з головних принципів є те, що її сучасна політика базується на положенні, згідно з яким здійснення даної політики не вимагає фінансових витрат, надання кредитів і є своєрідним експортуванням польського політико - економічного досвіду. Крім того, можна з впевненістю сказати, що пріоритетне значення для Польщі має західна зовнішня політика, а східний зовнішньополітичний напрям є її прямим змістовно - операційним продовженням. Та перш за все, Польща, як демократична правова держава дотримується обов'язкових для неї норм міжнародного права (ст. 2, 9). А тому й принципи зовнішньої політики носять такий же характер, як і в решті країн, зокрема України. Наприклад, стан війни може бути оголошений виключно у випадку нападу на польську територію або якщо з міжнародних договорів виходить зобов'язання спільної оборони від агресії (ч. 2 ст. 116) [12]. Слід зазначити, що ця норма стає загальним принципом зовнішньої політики демократичних країн. Зрештою, такі принципи стосуються національних інтересів. У Польщі вони мають загальноприйнятий характер. Це і безпека держави, забезпечення стабільності міжнародного становища, недоторканість кордонів, підтримання національного господарства у світовій економічній системі для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу, поширення у світі образу Польщі як надійного і передбачуваного партнера. Та зрештою, такі інтереси має кожна країна, тому тут без несподіванок.

5. Зміни зовнішньополітичного курсу

Слід зауважити, що, в основному, зовнішньополітичний курс і Польщі, і України протягом останніх 20 років не змінювався. Обидві країни дотримуються спокійних, мирних позицій. А якщо і відбуваються певні перетворення, то вони завжди мають конструктивних характер, спрямовані на співпрацю та прогрес. Єдине, що треба згадати, це те, що Україна у своєму курсі зайняла чітку позицію на інтеграцію. З часом ця тенденція лише посилилась. Зараз ми як ніколи раніше прагнемо стати рівноправними членами світової спільноти, намагаємося (хоча й з затрудненнями) вступати до впливових організацій, триматися на рівних з рештою країн [4, с. 5 - 8]. Через певні особливості влади траплялися зміни в зовнішньополітичному курсі щодо сусідів (Росія), але в силу обставин, в першу чергу географічних, ми майже завжди повертаємося до колишнього курсу. Безперечно, в цьому полягає слабкість України, в певному плані, відсутність альтернатив.

Польща також дотримується стабільного курсу. Ситуація, в цілому, розвивається поступально. Лише на початку 90 - х років існували певні труднощі (з Росією - через вивід радянських військ з її території). З рештою сусідів вона тримається чіткого визначеного курсу. Це стосується і України : винятком можуть служити лише 2001 - 2002 рр., коли у відносинах відбувся певний спад через внутрішньополітичні проблеми в Україні та неврегульовані історичні питання [7]. Взагалі ж, Польща тримає курс на стратегічне партнерство. Після вступу до ЄС, Польща тісно співпрацює з його членами, підтримує інтенсивні зв'язки. Намагається запозичити найкраще з законодавчої бази Німеччини, Франції, Великобританії. А ще Польща - це посол європейського вибору України. Тому в її зовнішньополітичному курсі стоїть пункт підтримки нашої держави на європейському континенті.

6. Регіони співробітництва країн

На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею. Власне, ці країни є одними з основних партнерів нашої держави. Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці. Транскордонне співробітництво може посісти гідне місце у відносинах України і стати новою віссю такого співробітництва. Нині таких осей, в котрих Україна проявляє себе як зацікавлений актор, налічується три: Північноморсько - Середземноморська, що простягається по лінії державних кордонів між Німеччиною, Нідерландами, Бельгією, Люксембургом, Францією, Швейцарією й Італією; Балтійсько - Адріатична, що йде по лінії кордонів між Німеччиною, Австрією, Італією, Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною та Словенією; Балтійсько-Чорноморська - по західному кордону колишнього СРСР (охоплює Польщу, Литву, Бєларусь, власне, Україну, Словаччину, Угорщину, Румунію, Молдову) . Хоча вони є другорядними, все ж їх не слід оминати. Існує думка, що Росії та Україні доцільно утворити ще одну вісь - Східнослов'янську. Перший російсько - український євро регіон “Слобожанщина” вже охоплює Харківську і Бєлгородську області. А ще співробітництво зосереджене у таких економічних регіонах як “Карпати” і “Буг”, пункт перетину кордону (Краковець - Корчова), частина українсько - польського прикордоння (Яворівський р - н Львівської обл. України та Любачівський повіт Підкарпатського воєводства Польщі - на цій території діють 12 спільних українсько - польських підприємств). Це області співпраці сусідніх держав № 1. Щодо основних сфер, то переважає продукція промисловості: машини та обладнання (40 %), автомобілі, авіатехніка, хімічна промисловість (15%), пальне, метали, також текстиль, одяг. Зі сфери сільського господарства: продукти харчування.

Польща зосередила своє співробітництво з країнами ЄС. Але в даному разі є певна особливість: зовнішня політика залежить від внутрішньої, а внутрішня - від економіки. Тому співпраця (як і в України) зосереджена в сфері економіки. В минулому році Польща купила у країнах Євросоюзу товарів на суму 35,5 млрд. євро, на 5 відсотків більше ніж у 2000 році. Натомість експорт до Євросоюзу виріс на 14 відсотків і становив 26,5 млрд. Польща знаходилась на сьомому місті серед країн - постачальниць товарів на європейський ринок. У 2001 році більше ніж до Польщі Євросоюз експортував товарів тільки до Сполучених Штатів (на 237,5 млрд. євро), Швейцарії (74,2 млрд.) і Японії (44,7 млрд.). Євросоюз більше ніж з Польщі імпортував зі Сполучених штатів (на 193,9 млрд. євро), Японії і Китаю (по 75,5 млрд.), Швейцарії (60,3 млрд.), Росії (47,2) Норвегії (44,1) і лише трохи менше з 10 - мільйонної Чехії (25,0) і Угорщини (24,1). Співробітництво відбувається з питань транспортування газу й нафти, постачань корисних копалин. Значне місце посідають інвестиції, наприклад, Польща від країн ЄС отримала 4, 9 млрд. дол. лише з 2000 по 2005 роки. Звичайно, відносини налагоджені і з сусідами (Україною), та останні займають вже другорядні позиції [1, с. 11 - 19].

Взагалі, за сучасних процесів глобалізації, і в Польщі, і в Україні економічні відносини займають провідні позиції, далі йде політика та культура.

7. Участь країн у міжнародних та регіональних організаціях

На сьогодні Україна - це непостійний член Ради Безпеки ООН, учасник понад 100 мiжнародних органiзацiй, iнiцiатор неформального об'єднання держав ГУУАМ, до якого, крiм нашої держави, належать Грузiя. Узбекистан, Азербайджан, Молдова, один з iнiцiаторiв Органiзацiї Чорноморського економiчного спiвробiтництва, котрибутор безпеки в Пiвденно - Схiднiй Європi, Приднiстров'ї, на Кавказi. Україна, визнана стратегiчним та особливим партнером ЄС та НАТО, бере активну участь в iнтеграцiйних процесах у Європi, на Балто - Чорноморському просторi. Вона є членом Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Спільноти демократичного вибору, Чорноморського форуму за діалог та партнерство, Франкофонії, Світової організації торгівлі, Пакту стабільності у Південно - Східний Європі, Ініціативи співробітництва в Південно - Східній Європі, Ради країн Балтійського моря, Руху неприєднання та інших.

Україна встановила дипломатичнi вiдносини з 166 державами свiту, має розгалужену сiтку дипломатичних та консульських установ (80 у 60 державах), уклала i виконує понад двi тисячi мiжнародно - правових документiв.

Польща є членом багатьох міжнародних організацій також. Головними з них є: ООН, НАТО, ОБСЄ, Організація Економічної Співпраці і Розвитку, СОТ, МВФ, Європейський Інвестиційний Банк, ЄС, МБРР, ЄБРР, Рада Балтійських Держав, Європейська Асоціація Вільної Торгівлі, Центрально - Європейське Об'єднання Вільної Торгівлі (CEFTA), ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ, ЦЄІ [13].

Це лише в котрий раз свідчить, що у сучасному світі дуже важливо співпрацювати і підтримувати тісні відносини з країнами, відповідно бути членами організацій, до яких вони входять.

8. Участь країн у регіональних та міжнародних конфліктах

В першу чергу, треба згадати, що саме між Україною та Польщею укладена угода у справі створення спільної військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій. Крім того, У Брюсселі в штаб - квартирі НАТО міністри оборони України, Литви та Польщі підписали лист намірів щодо створення спільної литовсько - польсько - української миротворчої бригади ЛитПолУкрбриг (LitPolUkrbrig) для участі у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН, Євросоюзу і НАТО. Конфлікти завжди були і будуть. На жаль, розглянуті держави також приймають в них участь, надсилають до “гарячих точок” свої миротворчі операції.

Наприклад, на сьогодні 389 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в 6 миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі - Леште [9]. Взагалі ж, упродовж 1992 - 2006 рр. українські миротворці брали участь у миротворчих операціях з вирішення таких конфліктів: тимчасові сили ООН у Лівані, багатонаціональні сили в Іраку, місія ООН у Сьєра - Леоне, місія ОБСЄ у Грузії, миротворчі операції Сили ООН з охорони (UNPROFOR), сили виконання угоди IFOR Сили стабілізації, місія ООН у Східній Славонії ПАООНСС, місія ООН превентивного розгортання в Македонії, місія ОБСЄ з верифікації у Косово, місія ООН в Анголі, місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА), місія ООН у Таджикистані, міжнародні сили з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР), місія ООН в Афганістані, місія ООН на півострові Превлака, Хорватія, гуманітарна місія в Державі Кувейт [10].

Ситуація з Польщею складається аналогічно. Сьогодні близько 2 200 польських військовослужбовців беруть участь у таких миротворчих операціях ООН, як UNDOF, UNIFIL, SFOR, AFOR або KFOR, до того ж 1 500 вояків залишаються на півдні Іраку. Нині в Афганістані 1 200 поляків. У Лівані -- 627. У Сирії на Голанських висотах 355 польських солдатів прикривають, по суті, Ізраїль. На Балканах -- 300 польських вояків. У Демократичній Республіці Конго їх 172. Всього за межами Польщі сьогодні 3 727 військовослужбовців. Крім того, Польща бере участь і у вже згаданих конфліктах разом з Україною. В цьому також заключаються особливості польсько - української співпраці [14].

Висновок

З усього вищенаведеного ми можемо зробити підсумок, що зовнішня політика і Польщі, і України є досить передбачуваною. Крім того, вона в обох випадках носить стратегічний характер. Це спричинено, в першу чергу, особливостями геополітичного положення країн, їх дипломатією, провідними принципами зовнішньої політики, національними інтересами. Не останню роль відіграє співпраця Польщі, України з різними регіонами, їх участь в міжнародних організаціях, конфліктах. Свій вклад у розвиток зовнішньополітичного курсу роблять різні інститути. Усі ці фактори взаємопов'язані. Та, безперечно, існує ряд відмінностей. Якщо порівнювати Польщу і Україну, то перша має більше переваг. Це пов'язано з її членством в ЄС. Така обставина надає Польщі значні можливості, відкриває майже всі дороги. Україна до цього лише прагне. Тому наша зовнішня політика спрямована на інтеграцію, на вирівнювання потенціалів. А всі дії мають за мету єдине - використати якомога ефективніше наявні ресурси, сили, щоб проявити себе з кращої позиції на світовій арені, завоювати визнання, співробітництво. Польща в цій сфері має певні досягнення. Тому її зовнішня політика тримає курс на збереження здобутків. Але є дещо спільне. Все ж обидві країни мають, в певному плані, спільне минуле, однакові пережитки. Тому, безперечно, варто йти на взаємні поступки. Треба встановлювати більш лояльні режими міжнародної співпраці. Власне, це зараз і робиться. Курси зовнішньої політики України та Польщі, по відношенню один до одного, займають конструктивні позиції, є перспективними.

Список використаних джерел

1. Антонюк С. Антонюк О. Стратегічне партнерство України і Польщі: сучасний стан, пріоритети розвитку і перспективи //Університет. - К., 2006. - №1. - с. 11 - 19.

2. Клочко Р. Ю. Концептуальна оцінка природно - територіальних ресурсів як важливого фактору геополітичного положення // Географія и сучасність. - 2005. - №2. - с. 46 - 54.

3. Складники формування договірно - правової бази сучасних українсько-польських відносин // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Київ. - 2001. - с.630 - 643.

4. Шибко В. Серйозних змін зовнішньополітичного курсу України не буде // Товариш. - 1 вересня 2006. - с. 5 - 8.

5. www.exportsupport.ru

6. www.postup.brama.com

7. www.niss.gov.ua

8. www.viche.info

9. www.nbuv.gov.ua

10. www.federal.org.ua

11. www.niurr.gov.ua

12. www.uk.wikipedia.org

13. www.nrcu.gov.ua

Размещено на Allbest.ru