Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків України з ЄС

Характеристика відносин України з Європейським Союзом. Економічні та науково-технічні зв'язки. Розвиток зовнішньої торгівлі України та країн ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС. Аналіз внутрішнього забезпечення інтеграційного процесу.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.11.2013
Размер файла 226,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КУРСОВА РОБОТА

з курсу "Регіональна економіка"

на тему

"Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв'язків України з ЄС"

Студента (тки) ІІ курсу, групи Б-22

Спеціальність: 5.03050901 Бухгалтерський облік

Юхименка Максима Володимировича

Керівник курсової роботи Мариненко З.В.

Київ 2010

Зміст

  • Перелік умовних позначень
  • Вступ
  • 1. Характеристика відносин України з ЄС
  • 2. Економічні та науково-технічні зв'язки
  • 3. Розвиток зовнішньої торгівлі України та країн ЄС
  • 4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини
  • 5. Внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Перелік умовних позначень

ЄС - Європейський союз

МПП - Міжнародний поділ праці

УПС - Угода про партнерство та співробітництво

ПД - План дій

ЄПБО - Європейська політика безпеки та оборони

США - Сполучені Штати Америки

СОТ - Світова організація торгівлі

ЗЄС - Західно-європейський союз

ЗВТ - Засоби вимірювання техніки

ЄІБ - Європейський інвестиційний банк

ЄБРР - Європейський банк реконструкції та розвитку

GNSS - Глобальна навігаційна супутникова система

МВФ - Міжнародний валютний фонд

ЗТО - Зовнішньоторговельний оборот

Вступ

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття.

В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу. Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір.

Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на міжнародній арені.

Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об'єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. Це відкриє нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і змусить відповідати на нові виклики.

В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.

Метою курсової роботи є вивчення, аналіз економічної співпраці України з країнами Західної Європи та інтеграція України до ЄС.

У роботі відповідно до даної мети поставлені наступні задачі:

розкрити основні напрями співпраці і шляхи інтеграції України до ЄС;

дати характеристику сучасного стану зовнішньоторгівельного обороту України з країнами ЄС;

проаналізувати динаміку розвитку зовнішньоторгівельних зв'язків;

Намітити основні шляхи, дати рекомендації щодо вдосконалення економічної співпраці, визначити першочергові цілі на шляху інтеграції України до ЄС.

Об'єктом дослідження є сукупність зв'язків (торгових, інвестиційних, фінансових) між Україною і країнами Західної Європи.

Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і країн ЄС.

інтеграційний європейський союз україна

1. Характеристика відносин України з ЄС

Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, що закріплений у Законі України "Про основи національної безпеки України", Постанові Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України", Посланні Президента України до Верховної Ради України.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 р., коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та Плану дій Україна-ЄС у рамках європейської політики сусідства.

Україна виходить з того, що реалізація Плану дій має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС. Належна імплементація ПД повинна також сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити передумови для створення з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладення нової угоди з ЄС, яка повинна замінити чинну УПС після 2008 р.

Залишаючись поза межами Євросоюзу, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). Наша держава брала участь у поліцейських місіях ЄС в Боснії і Герцеговині та Македонії.

Правову основу цієї співпраці складають підписані 13 червня 2005 р. Угода про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання кризових ситуацій та рамкова Угода про безпекові процедури обміну інформацією з обмеженим доступом. Свідченням поступового посилення взаємодії України з ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики є ухвалення Євросоюзом рішення про приєднання України до позицій та заяв ЄС з регіональних проблем та питань міжнародного життя. Таким чином, вже на даному етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони.

Помітною подією у двосторонніх взаєминах, яка отримала позитивний резонанс в колах ЄС, стало внесення Україною нових пропозицій щодо придністровського врегулювання, т. зв. План Президента України В.А. Ющенка "До врегулювання через демократію".

Ініціативна та активна позиція України з цього питання, а також прагнення досягти зрушень у врегулюванні цього конфлікту, сприяло зростанню довіри до України як впливового гравця у забезпеченні європейської безпеки і стабільності. Вельми позитивним стало також укладення Меморандуму про створення місії ЄС з допомоги на українсько-молдовському кордоні (EUBAM), яка діє з 1 грудня 2005 року. Її діяльність було продовжено до 2009 року.

ЄС визнає також важливу роль України у забезпеченні безпеки і стабільності на континенті, а також її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері, що підтверджується практикою запрошення нашої держави до проведення військових навчань за участю підрозділів ЄС.

Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку.

За даними Держкомстату України, за результатами 2006 року Європейський Союз вийшов на першу сходинку і став найбільшим зовнішньоторговельним партнером України. Його частка склала 31 % від загального обсягу зовнішньої торгівлі у цей період. Так, загальний зовнішньоторговельний оборот України товарами та послугами з країнами ЄС у 2006 році склав 30,6 млрд. дол. США, що на 26,9 % більше ніж за 2005 рік. При цьому, обсяги експорту товарів та послуг з України до країн ЄС за 2006 рік склали 13,09 млрд. дол. США, що порівняно з 2005 роком більше на 19,7 % (або на 2,16 млрд. дол. США), а обсяги імпорту товарів та послуг з країн ЄС в цей же період збільшилися на 32,9 % (або на 4,32 млрд. дол. США) та склали 13,16 млрд. дол. США. Сальдо взаємної торгівлі товарами та послугами у 2006 році склалося від'ємним у сумі - 4,393 млрд. дол. США і погіршилося на 2,166 млрд. дол. США проти попереднього року (у порівнянні цей показник за результатами 2005 року був від'ємним у сумі - 2,227 млрд. дол. США). У загальній структурі експорту України доля ЄС становила 35,8 %, а у загальній структурі імпорту - 33,7 %.

У позитивному ключі розвивається співпраця щодо поставок до ЄС української металургійної, текстильної, а також сільськогосподарської продукції. У конструктивний спосіб відбувалося врегулювання відносин у сфері торгівлі сталеливарними виробами. Так, на початку 2007 року було парафовано текст нової угоди щодо торгівлі сталеливарними виробами. Згідно з цим документом, обсяги кількісних обмежень для України мають бути збільшені до 1 310 тис. тонн у 2007 році та збільшуватись щорічно на 2,5% до моменту вступу України до СОТ.

13 грудня 2006 р. було парафовано текст нової угоди з текстилю. Домовлено про те, що до моменту набуття нею чинності буде збережено існуючий режим торгівлі текстильною продукцією з ЄС без кількісних та адміністративних обмежень.

Традиційно найбільш гострі проблемні питання порядку денного торговельно-економічного співробітництва між Україною та ЄС були пов'язані з використанням сторонами інструментів торгового захисту. На початку 2006 року вдалося досягти порозуміння щодо шляхів врегулювання проблемного питання, пов'язаного із запровадженням Україною антидемпінгових мит на імпорт гвинтових компресорів з окремих держав-членів ЄС. Це дозволило заснувати міжвідомчий діалог у сфері використання інструментів торгового захисту.

30 грудня 2005 року набуло чинності рішення ЄС надати Україні статус країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

Україна та ЄС активно співпрацюють у рамках Робочої групи з питань розгляду заявки України на вступ до СОТ. ЄСівська сторона на постійній основі підтримує Україну як у багатосторонньому, та і двосторонньому переговорному процесах у рамках СОТ. Після підписання у 2003 р. двостороннього Протоколу щодо доступу до ринків товарів та послуг в рамках СОТ сторони розпочали роботу над розробкою та узгодженням проекту Звіту Робочої групи. Вступ України до СОТ відкриє можливість для сторін розпочати переговори про укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Вже розпочата підготовча робота зі створення ЗВТ. Зокрема, завершено перегляд спільного дослідження про передумови створення ЗВТ Україна-ЄС та розпочаті неофіційні консультації.

Водночас, сторона ЄС наполягає, що офіційні переговори щодо створення зони вільної торгівлі у рамках укладення нового базового договору можуть розпочатися лише після набуття Україною членства в СОТ.

Українською стороною вживаються активні заходи з метою практичної реалізації домовленостей про співпрацю з Європейським Інвестиційним Банком відповідно до положень Рамкової Угоди між Україною та ЄІБ, яку було укладено у 2005 році. Сторонами завершені внутрішні процедури, необхідні для набуття чинності цією Угодою, а також розпочато розгляд чотирьох проектів спільного фінансування ЄІБ з ЄБРР, в т. ч. три у галузі енергетики та один у сфері транспорту.

За оцінкою обох сторін, співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ, на підставі відповідного Плану дій 2001 року та Графіку його імплементації 2002 року, вийшло далеко за межі, передбачені УПС. У відповідності до положень згаданих документів сторони успішно реалізують комплекс заходів за напрямками міграції і притулку, прикордонного співробітництва та візової політики, боротьби з організованою злочинністю, відмиванням коштів, незаконним обігом наркотичних речовин, тероризмом, співпраці у питаннях забезпечення верховенства права, вдосконалення правової системи, правового та правоохоронного співробітництва.

Сторони завершили переговори з укладення Угод про спрощення візового режиму та про реадмісію між Україною та ЄС. Парафування цих угод було здійснено під час саміту Україна-ЄС у Гельсінкі (27.10.06).

Започаткований переговорний процес з Європолом, розглядається питання щодо порядку формалізації відносин України з Євроюстом

Європейський Союз надає суттєву фінансову і технічну підтримку правовій реформі, зміцненню прикордонної інфраструктури України, розвитку ефективної системи надання притулку, посиленню протидії відмиванню коштів, активізації боротьби з торгівлею людьми та незаконним переміщенням наркотиків.

Помітно активізувалося співробітництво України та ЄС в галузі енергетики, в тому числі ядерної, та охорони навколишнього середовища. При цьому зросла політична та фінансова допомога Україні з боку ЄС щодо реформування та реструктуризації енергетичного сектору та подолання наслідків аварії на Чорнобильській станції. Так, за підтримки ЄС здійснюються: реформування та модернізація Газотранспортної системи України; діяльність спільної робочої групи експертів стосовно створення нафтових резервів та забезпечення якості нафтових продуктів в Україні; ТЕО для продовження нафтопроводу Одеса - Броди до м. Плоцьк (Польща); розвиток альтернативної енергетики в Україні; модернізація вугільної промисловості тощо.

Розширений формат двосторонніх відносин в енергетичній галузі реалізується відповідно до положень Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною, підписаного 1 грудня 2005 р. в рамках саміту Україна - ЄС. Меморандум охоплює п'ять сфер розширеного двостороннього співробітництва: ядерну безпеку, інтеграцію ринків електроенергії та газу; підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів; структурну реформу, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі; енергоефективність.

Під час візиту Прем'єр-міністра України до Брюсселю 14 вересня 2006 року було також підписано Пам'ятну записку про співробітництво в енергетичній галузі, яка передбачає фінансування Європейською Комісією спільних з Україною енергетичних проектів, а також заохочення європейських фінансових структур (Європейський інвестиційний банк та ЄБРР) щодо надання відповідної фінансової підтримки нашій державі.

Європейський Союз є найбільшим донором України. Починаючи з 1991 року, загальний обсяг допомоги, наданої Україні з боку ЄС в рамках програми ТАСІS, макрофінансової та гуманітарної допомоги, складає понад 1 млрд. євро. Підписана у 2005 р. та ратифікована у лютому 2006 р. Рамкова Угода між Україною та Європейським інвестиційним банком дозволить залучати кошти цієї фінансової інституції ЄС для реалізації інфраструктурних проектів в Україні.

Перспективним напрямом співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний розвинутий технічний та технологічний потенціал у сфері освоєння космічного простору, 1 грудня 2005 р. під час саміту Україна - ЄС у Києві була підписана Угода про співпрацю у створенні цивільної Глобальної навігаційної супутникової системи (GNSS).

Актуальними питаннями співробітництва Україна - ЄС на сучасному етапі є ведення переговорного процесу щодо укладення нового базового договору на заміну УПС, створення зони вільної торгівлі, а також спрощення візового режиму для окремих категорій громадян України.

5 березня 2007 року у Брюсселі та 2-3 квітня 2007 року у Києві відбулися перші два раунди офіційних переговорів між Україною та ЄС щодо нового договору. Українську делегацію на переговорах очолював заступник Міністра закордонних справ України Андрій Веселовський, делегацію ЄС - виконуючий обов'язки заступника Генерального Директора Гендиректорату "Зовнішні відносини" Європейської Комісії Х'юг Мінгареллі.

2. Економічні та науково-технічні зв'язки

Форми зовнішніх економічних зв'язків України - різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортне - чи імпортно-посередницьких, юридичних), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будів­ництво підприємств, науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо.

Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці (МПП). У процесі МПП об'єктивно формуються загальноукраїнський і регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси, що об'єднують взаємопов'язані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату України, різні об'єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов'язаними з міжнародною діяльністю.

Центральними органами управління зовнішніми зв'язками с Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство зов­нішніх економічних зв'язків України; у низових територіально-адміністративних ланках - місцеві Ради народних депутатів, управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків у системі обласної державної адміністрації.

У cвітовому масштабі Укрaїнa виділяється також науково-технічним потенціалом високої кваліфікації. Вона мaє визначні у світі власні наукові школи та унікальні технологічні розробки нових матеріалів, біотехнологій в галузі електрозварювання, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на pівні найвищих світових стандартів.

Відтак порівняно високий економічний, науково-технічний, мінерально-сировинний, грунтовий і трудовий потенціали, надзвичайновигідне економіко-географічне та геополітичне положення в центрі Європи створюють об'єктивні умови для забезпечення взаємовигід-ного міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування та інтеграції України у світовий економічний npocтіp.

Міжнародна економічна інтеграція (розпочалася із створення "Спільного ринку" в Європі (ЄC) і нині здійснюється в країнах Північної Америки, Тихоокеанського perіoну під егідою Японії. Oсновні напрями інтеграційних процесів зводяться до створення умов для вільного переміщення тoвapів, послуг, капіталів і робочої сили.

Укpaїнa, як і інші нові держави східної Європи, прагне приєднатися до Європейського Союзу, маючи для цього вcі підстави. Bстановлено відносини з такими впливовими міжнародними економічними організаціями, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк. Із Світовою організацією торгівлі Україна веде офіційні переговори щодо повноправного членства в ній"

У сучасних умовах зовнішньоекономічні зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки, оскільки оволодівати найновішими досягненнями науки й техніки без інтенсивного обміну результатами наукових досліджень, різноманітними товарами й послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дaє змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньо-економічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

3. Розвиток зовнішньої торгівлі України та країн ЄС

Зовнішня торгівля є найбільш розвиненою формою зовнішньоекономічних відносин. Вона виступає каталізатором міжнародного поділу праці, тісно пов'язана з іншими формами світогосподарських зв'язків і відіграє дедалі важливішу роль як фактор економічного розвитку в усіх країнах світу.

Отже, в умовах глобалізації світогосподарських зв'язків для багатьох країн актуальним є дослідження та наукове обґрунтування перспективних напрямків і форм їх зовнішньоторговельних відносин. Дана проблема вивчається багатьма українськими та зарубіжними ученими, проте для країн, що здійснюють перехід від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, таких як Україна, дослідження особливостей зовнішньої торгівлі послугами як важливого індикатору рівня конкурентоспроможності національної економіки є недостатньо висвітленим, а тому залишається досить актуальними.

Метою даної роботи є виявлення та розкриття характерних особливостей зовнішньої торгівлі послугами України з країнами ЄС, а також оцінка рівня конкурентоспроможності України на ринку послуг країн ЄС.

На сучасному етапі економічного розвитку торгівля товарами становить приблизно 80% світового зовнішньоторговельного обороту, а торгівля послугами - 20%, проте за 1999-2009 рр. простежується тенденція зростання частки сектору послуг в міжнародній торгівлі, тому досить важливим є дослідження даного сектору.

Протягом 2005-2009 рр. обсяги світової торгівлі послугами зростали рекордними темпами - середньорічне зростання становило 12%, причому цей показник постійно зростає та призводить до збільшення частки сектора послуг в світовій торгівлі.

Як результат, у 2009 р. загальний обсяг світової торгівлі послугами становив 7,25 трлн. дол., з яких більша частка (51,7%) припадала на країни ЄС. Частка України в загальному обсязі світової торгівлі поки що залишається незначною і становить всього 0,35%. Важливим критерієм успішного розвитку економіки України є зміцнення своїх позицій у зовнішньоекономічних відносинах, особливо з країнами ЄС. Основним видом цих відносин є зовнішня торгівля, значну частку в якій, а саме 90% в Україні (152,5 млрд. дол. у 2009 р.), займає торгівля товарами. Останні 10% (18,3 млрд. дол.) припадають на зовнішню торгівлю послугами, що є досить низьким показником для України, але слід відмітити тенденцію зростання сектору послуг в зовнішній торгівлі за останні роки, а також зазначити зростання кількості торгових партнерів з надання послуг до 221 країни світу у 2009р. з 209 країн у 2005 р. Цей факт говорить, про розширення зовнішньоекономічних зв'язків України та залучення нових країн-партнерів до міжнародного співробітництва.

Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами України за 2005-2009 р. змінилася в бік збільшення долі країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті України до 43,1% у 2009 р., проте основною країною-партнером залишається Російська Федерація (25,8% всього ЗТО). Росія експортувала в Україну у 2009 р. послуг на 3,85 млрд. дол., в той же час її імпорт склав 0,89 млрд. дол., майже стільки ж, скільки експортувала Великобританія в Україну (0,86 млрд. дол.). Тож Великобританія є другим партнером України у зовнішній торгівлі послугами. Також можна відмітити Кіпр, Германію, Бельгію, США, як основних торгових партнерів країни.

Галузева структура зовнішньої торгівлі послугами у 2009 р. не змінилася. Лідером в Україні залишаються транспортні послуги, на другому місці знаходяться фінансові послуги. Достатньо розвинутим в країні є імпорт державних послуг з країн ЄС, який складає 0,11 млрд. дол. Експорт туристичних послуг більше їх імпорту на 3%, а ЗТО наближається до 1 млрд. дол.

На транспортні послуги у зовнішній торгівлі України з країнами ЄС доводиться половина всіх зовнішньоторговельних операцій. Зростає й доля фінансових послуг, хоча їх імпорт перевищує експорт у 3 рази. До інших послуг належить 38,9% ЗТО України, у тому числі з надання туристичних, ліцензійних, будівельних, комп'ютерних та інформаційних послуг, а також послуг зв'язку, страхування, державних, ремонтних та послуг приватним особам. У 2009 р. відбулося зростання ЗТО по всім переліченим видам послуг, окрім останнього, обсяг якого зменшився на 30,2%.

Досить важливим залишається питання подальшого співробітництва України та країн ЄС в сфері послуг, особливо в розвитку туризму, транспортних та фінансових послуг, що за обсягами в загальному зовнішньоторговельному обороті займають лідируючі місця. Тому подальша зовнішньоторговельна політика України повинна формуватися в зазначеному напрямку. Отже, на сьогоднішній день важливим є завдання щодо реформування зовнішньоторговельного режиму України, яке має стати фактором забезпечення економічної безпеки країни, транспарентності економічних реформ, привабливості економічного середовища, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій. Все це має стати вагомим поштовхом для подальшого реформування національної економіки і входження України до економічного співтовариства Європейського союзу як повноправного і стабільного партнера.

4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.

Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та співробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС.

2. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС

Глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік на засадах ГАТТ/СОТ, економічні тенденції в державах - членах ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі є важливими факторами економічної інтеграції та розвитку торгівлі між Україною і ЄС.

Базовим документом, що визначає засади економічної інтеграції України до ЄС та засади розвитку торгівлі, є Угода про партнерство та співробітництво.

Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму, сформування основних економічних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.

3. Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки

Безпека України у контексті загальноєвропейської безпеки грунтується на тому, що розвиток і зміцнення ЄС поглиблюють загальноєвропейську безпеку в усіх її вимірах.

Принцип неподільності європейської безпеки однаково важливий як для України, так і для ЄС та його повноправних та асоційованих держав - членів. Кооперативна безпека, пошук підходів до якої, поряд з іншими європейськими і трансатлантичними структурами, активно веде ЄС, має стати для України гарантією власної безпеки. Розширення співпраці між Україною та Західно-Європейським Союзом (ЗЄС) - основною структурою оборони та безпеки ЄС - є одним із основних чинників інтеграції України до ЄС.

Визнання Європейським Союзом важливого значення України у формуванні нової архітектури європейської безпеки на третє тисячоліття може і повинно бути використаним як суттєвий важіль просування українських інтересів у відносинах з ЄС. Одночасно зміцнення безпеки України пов'язане і з забезпеченням економічної безпеки та політичної стабільності у державі.

4. Політична консолідація та зміцнення демократії

Політична консолідація передбачає неухильне поглиблення політичного діалогу і поліпшення загальної атмосфери відносин між Україною та ЄС (саміти, міністерські консультації, зустрічі на експертному рівні).

Вона спрямована на:

гарантування політичної стабільності як в Україні, так і на всьому Європейському континенті;

забезпечення мирного розвитку та плідного співробітництва всіх європейських націй;

зміцнення демократичних засад в українському суспільстві.

Політичну консолідацію у контексті стратегії України на європейську інтеграцію слід розглядати у двох площинах.

Зовнішньополітична консолідація спрямована, насамперед, на зміцнення європейської безпеки. З одного боку, вона включає всебічне входження України в європейський політичний, правовий, економічний, інформаційний, культурний простір. З іншого - ідентифікацію політики ЄС щодо України, відокремлення її від політики ЄС щодо Росії та підтримку державами Європи та світовим співтовариством стратегії інтеграції України до ЄС. У цьому контексті важливим є співробітництво з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими загальноєвропейськими інституціями, а також поглиблення відносин з окремими державами - членами ЄС. Істотною складовою зовнішньополітичної консолідації слід вважати згоду ЄС на поступове залучення України до міжрегіональних ініціатив Союзу. Одним з реальних внесків на шляху до зближення політичних позицій України та ЄС було б досягнення згоди щодо спільної позиції в ООН з глобальних міжнародних питань.

Внутрішньополітична консолідація базується на виборі, зробленому українським суспільством на користь інтеграції до ЄС. Вона включає, насамперед, зміцнення демократії та верховенства права в державі. Європейська інтеграція сприятиме становленню громадянського суспільства в Україні і дальшому формуванню української політичної нації як повноправного члена сім'ї європейських націй. Важливим елементом внутрішньої консолідації є формування у суспільстві прихильності до ідеї набуття у майбутньому членства в ЄС як реальної можливості забезпечити гідне майбутнє для України та її громадян.

Політична консолідація не може відбуватися за рахунок односторонніх кроків. На період до набуття Україною статусу асоційованого члена ЄС слід послідовно дотримуватися принципу паритетності, домагаючись від ЄС рівноцінних зустрічних кроків.

5. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС

Адаптація соціальної політики України полягає у реформуванні систем страхування, охорони праці, здоров'я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС і поступовому досягненні загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення.

Даний напрям інтеграційного процесу має здійснюватися у рамках загальної програми реформ з активним залученням інституцій та програм ЄС та його держав-членів і першочерговим спрямуванням технічної допомоги ЄС саме на адаптацію соціальної політики. Важливе значення у цьому контексті матиме ратифікація і дальша імплементація Україною Європейської соціальної хартії, а також укладання угод з координації систем соціального забезпечення робітників, які мають українське громадянство і працюють на території держав - членів ЄС.

6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція

Поряд із згаданими напрямами європейської інтеграції, культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напрямах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери.

Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у впровадженні європейських норм і стандартів у освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до загальноєвропейських програм наукових досліджень.

7. Регіональна інтеграція України

Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі "ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів", даний напрям набуває особливого значення.

Основою регіональної інтеграції є УПС, Європейська Хартія місцевого самоврядування, інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи.

Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між окремими регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій Стратегії напрямах для поступового перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центральних органів виконавчої влади на регіони, до органів місцевого самоврядування, територіальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.

8. Галузева співпраця

Галузева співпраця являє собою координацію і взаємодію між Україною та ЄС у конкретних галузях і сферах господарської діяльності. Пріоритет на найближчі роки у галузевій співпраці слід віддати сфері трансєвропейських транспортних, електроенергетичних та інформаційних мереж, співробітництву у галузі юстиції, запобіганню та боротьбі з організованою злочинністю і поширенням наркотиків, митній справі, науково-дослідницькій сфері, промисловій та сільськогосподарській кооперації тощо.

Правовою основою галузевої співпраці є УПС, відповідні нормативні акти сторін, угоди та протоколи, укладені між Україною і ЄС та державами - членами ЄС щодо співпраці і взаємодії як у цілому, так і у визначених галузях.

Доцільними є ONT FACE="Tіmes New Roman">також розроблення та схвалення відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади У країни програм розвитку відносин із ЄС, які б виходили із загальних положень

Стратегії інтеграції і "Tіmes New Roman">поступово (протягом 1,5 - 2 років) сформували цілісний пакет - Національну програму інтеграції.

Галузева співпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих програм співробітництва з ЄС, розроблення переліку підрозділів та посадових осіб у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах влади, що відповідають за формування та реалізацію державної політики України щодо ЄС, встановлення прямих контактів між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України і відповідними директоратами Європейської Комісії. У короткота середньостроковому контексті вирішальна відповідальність за узгодження галузевої співпраці покладається на Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), а за їх реалізацію - на Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції.

9. Співробітництво у галузі охорони довкілля Охорона довкілля є визнаним пріоритетом державної політики і предметом підвищеної уваги громадськості в європейських державах, одним з головних напрямів діяльності ЄС і актуальною проблемою для України, зумовленою не лише наслідками аварії на ЧАЕС, але й загальним станом довкілля в Україні.

Правовою основою співробітництва у галузі охорони довкілля є УПС, міжнародні договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС.

В результаті співробітництво в галузі охорони довкілля має привести до створення безпечного і сприятливого для людини загальноєвропейського екологічного простору.

5. Внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу

Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України до ЄС покладається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади України у співпраці з органом законодавчої влади, відповідними органами місцевого самоврядування.

Керівництво стратегією інтеграції України до ЄС здійснює Президент України.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

Міністерство закордонних справ України здійснює заходи щодо забезпечення політичних відносин України з ЄС та координацію діяльності органів виконавчої влади у цій сфері.

Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з ЄС.

Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади забезпечують реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснюють інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції України до ЄС.

Стратегія інтеграції передбачає такі сфери внутрішнього забезпечення інтеграції України до ЄС.

1. Організаційне забезпечення

1. Затвердження Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України переліку центральних органів виконавчої влади, організацій, установ, посадових осіб, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції.

2. Регулярне проведення засідань Української частини Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) з метою забезпечення виконання завдань, визначених Стратегією інтеграції.

3. Забезпечення формування і здійснення галузевих та регіональних програм співробітництва з ЄС у тій частині, за яку несе відповідальність українська сторона.

4. Створення нових програм у системі освіти, стажування та підвищення кваліфікації працівників органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за напрямами європейської інтеграції України, запровадження спеціалізації з питань ЄС у рамках навчальних програм вузів.

5. Створення програми мовної підготовки державних службовців та фахівців, які забезпечують процес інтеграції, розроблення та здійснення комплексу заходів щодо розширення та підвищення якості вивчення мов ЄС у середніх та вищих навчальних закладах.

2. Фінансове забезпечення

1. Розроблення програми фінансування заходів з інтеграції України до ЄС відповідно до Стратегії інтеграції.

2. Фінансування заходів, спрямованих на інтеграцію України до ЄС, за рахунок бюджетних коштів з широким залученням позабюджетних коштів, коштів приватних осіб та програм допомоги ЄС Україні.

3. Правове забезпечення

1. Забезпечення правової адаптації нормативно-правових актів, що приймають органи виконавчої влади, до вимог ЄС.

2. Перегляд навчальних програм правової освіти з метою їх адаптації до програм ЄС, вивчення правових засад діяльності установ ЄС, дослідження процесів у правовій галузі як у державах - членах, так і державах - кандидатах у члени ЄС.

4. Інформаційне забезпечення

1. Забезпечення проведення широкомасштабної агітаційно-інформаційної національної кампанії з метою сприяння інтеграції України до ЄС. Розроблення і запровадження програми інформування широких кіл громадськості щодо ситуації в ЄС, проблем і успіхів, що існують на шляху інтеграції України до ЄС.

2. Забезпечення доступу до європейських правових, бібліографічних та інших інформаційних баз даних.

3. Створення Національного центру (банку) даних стосовно ЄС.

Із створенням Національної програми інтеграційної стратегії щорічно розроблятиметься План дій по реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу.

Висновки

Україна і Європейський Союз не мають альтернативи розвитку ефективної співпраці. Коли із вступом до Євросоюзу Польщі та Угорщини східний кордон ЄС став одночасно західним кордоном України, питання про доцільність чи недоцільність (можливість чи неможливість) якнайширшої співпраці є просто недоречним. Натомість немає жодної причини зволікати і не працювати над виробленням оптимальної взаємодії вже сьогодні. Насправді близько 90% структурних змін, які необхідно здійснити, перш ніж серйозно говорити про інтеграційні наміри, зовсім не пов'язані зі вступом до ЄС. Ці зміни доведеться здійснювати в будь-якому разі, якщо метою державної політики справді є вихід з економічної кризи і побудова діючої економіки. Якщо економічний вимір інтеграції відносно нескладно виразити в кількісних та якісних показниках, а за політичну інтеграцію можна видавати обмін візитами та прийняття численних документів, то з суспільством і його культурою справи складніші. Оскільки мету економічного і політичного розвитку ЄС визначено як зміцнення і розширення прав людини і громадянських свобод, жодні геополітичні міркування про Україну як "ключ", "міст" чи "буфер" безпеки і стабільності в регіоні не спрацюють, аж поки Україна не почне проводити політичні і економічні реформи, а не лише просто декларувати їх.

Наближення ЄС до українських кордонів об'єктивно збільшує вплив європейської спільноти на Україну, модернізує співробітництво з новими членами Союзу. У стратегічному плані цей процес можна розглядати як позитивний - такий, що сприяє запровадженню в Україні європейських стандартів, розширює рамки співробітництва з Європейським Союзом. Необхідно спільно з ЄС відшукати взаємоприйнятні механізми, здатні зберегти та розвинути позитивну динаміку двосторонніх торговельно-економічних та політичних відносин.

Загалом, у практичному плані на найближчу перспективу перед Урядом України постають такі завдання:

впровадження інноваційної моделі економічного розвитку України як передумови досягнення соціального та економічного рівня країн Європейського Союзу;

визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах розширеного ЄС, у т. ч. державної підтримки галузей економіки з урахуванням механізму субсидування та надання пільг згідно з нормами і вимогами COT та законодавства ЄС;

здійснення заходів щодо збереження доступу українських товарів та послуг на ринок розширеного ЄС;

досягнення домовленостей з ЄС щодо збільшення обсягів квот на поставки української сталеливарної продукції на ринок розширеного ЄС;

досягнення домовленостей з ЄС щодо встановлення для імпорту до десяти нових держав-членів ЄС української продукції, яка підпадає під дію антидемпінгових заходів ЄС, тимчасового режиму на період, необхідний для перегляду відповідних антидемпінгових заходів та внесення необхідних змін до двосторонньої правової бази. При цьому необхідно передбачити скорочення терміну розгляду заяв українських виробників-експортерів на проведення переглядів до одного місяця;

досягнення домовленостей з ЄС щодо поширення на Україну "соціальних" преференцій у рамках Генеральної системи преференцій ЄС;

створення в Україні систем моніторингу якості продукції (насамперед сільськогосподарської) відповідно до норм ЄС;

приведення системи стандартизації України та підтвердження її відповідно до стандартів, норм і правил ЄС, а також створення договірно-правової бази щодо визнання результатів робіт з оцінки відповідності українських органів з сертифікації;

розширення галузевого співробітництва між Україною та ЄС (енергетичного, транспортного, космічного, у сферах екології, науки та освіти); залучення ресурсів Структурних фондів ЄС, Європейського інвестиційного банку для реалізації в Україні інвестиційних проектів за участю держав-членів ЄС;

активізація інтеграції інфраструктурних мереж, зокрема шляхом реалізації проектів загальноєвропейського значення (ЄАНТК, залучення європейських газових компаній до створення Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України, розвиток українських ділянок панєвропейських транспортних коридорів);

розвиток транскордонного співробітництва з розширеним ЄС на основі єдиного фінансового інструменту, побудованого на принципах діючої для держав-членів ЄС програми ІНТЕРРЕГ.

досягнення домовленостей з ЄС щодо визначення нових форм та механізмів технічної допомоги.

Список використаних джерел

1. Указ Президента України про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС, 2000р.16 липня.

2. Парасій К. Україна на ринку ЄС: тенденції та перспективи // Сучасна торгівля,

2005р.

3. Батрименко П. ЗМІ та європейська інтеграція України // Економічний вісник,

2005р.

4. Шевченко Ф. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС // Економічний вісник, 2005р.

5. Международные экономические отношения: Учебник / Авдокушин Е.Ф. // М.: Юристъ. - 1999. - 218 с.

6. Торговельний потенціал України / Савко Н. / Журнал "Бізнес" / 2009. - №8.

7. Гайкалов С. Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки // Економічний часопис-ХХІ, №7, 2004р.

8. Карпенко О. Сучасний стан і тенденції присутності України на ринках ЄС // Сучасна торгівля, №10, 2004р

9. Краснова Н. УПС як інструмент поглиблення торгових зв'язків // Світова економіка, №1, 2004р.

10. Марченко А. Регіональна політика Європейського Союзу: історія і сучасність // Світова економіка, №5, 2004р.

11. Несторенко О. Створення зони вільної торгівлі та її наслідки для України // Економічний вісник, №7, 2004р.

12. Парасій К. Україна на ринку ЄС: тенденції та перспективи // Сучасна торгівля, №1, 2005р.

13. Шевченко Ф. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС // Економічний вісник, №1, 2005р.

14. http://ec. europa. eu

15. http://www.presіdent.gov.ua

16. http://www.presіdent.gov.ua

17. Fіghtіng EU 'enlargement fatіgue' іht.com

18. http://www.presіdent.gov.ua

19. EUobserver artіcle

20. http://www.zіb.com.ua

21. EurAktіv: EU und Ukraіne begіnnen Kooperatіonsgesprдche 6.

22. http://eunews. unіan.net/ukr/detaіl/192959

23. http://epp. eurostat. ec. europa. eu/

24. http://www.wto.org/

Додатки

Додаток А

Хроніка відносин

1991 - Декларація ЄС щодо України

1992 - Перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні

1993 - Підписана угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні

1994 - Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС

1995 - Перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах

1996 - Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Радою Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України

1997 - Перший Саміт Україна-ЄС (Київ), підписано угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами

1998 - набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС. Другий саміт Україна-ЄС (Відень)

1999 - Третій саміт Україна - ЄС (Київ), ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ, початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

2001 - Четвертий саміт Україна - ЄС (Ялта)

2002 - П'ятий саміт Україна-ЄС (Копенгаген)

У квітні 2004-го року на саміті Україна-ЄС євро-очікування України були підірвані у зв'язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від ради міністрів ЄС. Однак це сталося до Помаранчевої революції.

2005 - Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, черговий саміт

2006 - саміт ЄС-Україна, Хельсінкі

2007 - саміт ЄС-Україна, Київ

5 березня 2007 - розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.

2008 - Набуття чинності угодами про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС, саміт ЄС-Україна (Евіан)

Вересень 2008 - під час паризького Саміту Україна-ЄС досягнуто компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію.

7 травня 2009 - Україна стала учасницею ініціативи ЄС "Східне партнерство"

16 червня 2009 - під час засідання Ради з питань співробітництва Україна - ЄС політично схвалено Порядок денний асоціації Україна - ЄС

25 лютого 2010 - Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над "дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС.

Додаток Б

Прямі Інвестиції ЄС в Україну і з України по галузях економіки (тис. дол. США) 2009

Обсяг прямих інвестицій ЄС в Україну

Обсяг прямих інвестицій ЄС з України

Харчова промисловість

503082.10

14.47

Внутрішня торгівля

389130.13

813.93

Машинобудування і металообробка

336048.42

8152.82

Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення

197741.10

4287.97

Хімічна промисловість

131523.62

3992.55

Охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення

115285.10

17173.33

Будівництво

88634.65

11200.57

Транспорт

75303.19

61765.10

Промисловість будівельних матеріалів

70814.70

36.12

Сільське господарство

55917.56

0.49

Зв'язок

49959.48

-

Загальна комерційна діяльність

46887.68

-

Деревообробна і целюлозо-паперова

промисловість

46524.45

-

Виробничі види побутового обслуговування населення

46123.65

4.17

Кольорова металургія

37073.34

1336.15

Легка промисловість

35376.00

26.05

Паливна промисловість

35000.17

3684.81

Чорна металургія

33135.25

4704.73

Зовнішня торгівля

20419.56

380.96

Додаток В

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Теоретичні основи організації зовнішньої торгівлі. Еволюція поглядів на міжнародну торгівлю. Сучасні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Напрямки розвитку зовнішньої торгівлі України.

    курсовая работа [76,1 K], добавлен 10.04.2007

  • Сутність та значення зовнішньоекономічних зв’язків, їх основні напрямки, складові та регіональні аспекти; форми міжнародного руху капіталу. Сучасний стан розвитку економічних зв’язків України з Німеччиною: специфіка, проблеми та перспективи розвитку.

    курсовая работа [293,2 K], добавлен 15.03.2013

  • Передумови розвитку співробітництва України з країнами ЄС, нормативно-правове забезпечення співпраці між країнами. Динаміка та основні статті експорту та імпорту товарів, аналіз зовнішньоторговельного обороту та сальдо зовнішньої торгівлі між країнами.

    практическая работа [1,8 M], добавлен 12.12.2013

  • Аналіз європейського вектору зовнішньої політики України - взаємодії України з європейським середовищем, прагнення інтегруватися в європейські економічні та політичні структури. Двостороннє співробітництво України з країнами Центральної Європи та Балтії.

    дипломная работа [54,5 K], добавлен 20.09.2010

  • Сутність, форми і система показників зовнішньої торгівлі. Основні проблеми та суперечності у розвитку зовнішньої торгівлі України та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення торгівельних відносин. Роль і місце України в світовому господарстві.

    курсовая работа [97,3 K], добавлен 18.01.2011

  • Розгляд основних критеріїв та стратегічних напрямків інтеграції. Характеристика зовнішньоекономічних відносин України з країнами і міжнародними організаціями (Європейським союзом, ООН, Радою Європи) та визначення шляхів їх подальшого співробітництва.

    курсовая работа [88,0 K], добавлен 11.04.2010

  • Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків Японії та перспективи розвитку економічних відносин України з Японією, основні сфери співпраці. Структура економіки Японії. Діяльність Японії на міжнародному ринку. Структура зовнішньої торгівлі та фінансів.

    курсовая работа [105,7 K], добавлен 03.04.2009

  • Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.

    курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007

  • Передумови і шляхи інтенсифікації євроінтеграційного курсу України, їх перспективи. Аналіз характеру відносин між Україною і Європейським Союзом: торгівля, інвестиційна діяльність країн ЄС; формування договірно-правових і політичних засад співробітництва.

    курсовая работа [599,7 K], добавлен 03.07.2012

  • Функціонування ринку виробничих і фахових послуг в різних країнах. Класифікація та визначення понять в сфері зовнішньоекономічних послуг. Аналіз проблем, шляхів їх вирішення та перспектив міжнародної торгівлі України послугами за роки незалежності.

    курсовая работа [105,1 K], добавлен 05.05.2011

  • Передумови розвитку співробітництва України та Туреччини, стан договірно-правової бази. Характеристика розвитку торгівельно-економічного та двостороннього інвестиційного співробітництва країн. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічних відносин.

    курсовая работа [135,5 K], добавлен 25.05.2010

  • Дослідження особливостей зовнішньої торгівлі України. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку держави. Проблема залучення України до міжнародного поділу праці і напрямки її вирішення. Процес входження країни у світові господарські структури.

    реферат [245,3 K], добавлен 24.02.2015

  • Поняття, класифікація та основні форми зовнішньої торгівлі. Регулювання зовнішніх торгових відносин. Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку країни в умовах глобалізації. Місце і роль розвинутих країн у міжнародному товарному обміні.

    курсовая работа [293,8 K], добавлен 14.10.2014

  • Загальна характеристика світогосподарських зв’язків України. Стан зовнішньоторговельного режиму України з країнами СНД: міжнародні економічні взаємовідносини з Росією, Білорусією, Молдовою, Туркменістаном, Казахстаном, Туркменістаном, країнами Кавказу.

    реферат [32,6 K], добавлен 16.12.2014

  • Зовнішньоекономічні зв’язки України з материковими країнами Південно-Східної Азії: В’єтнамом, М’янмою, та з острівними країнами даної частини світу: Сінгапуром, Індонезією та Брунеєм. Аналіз та оцінка подальших перспектив, тенденції цих зв’язків.

    реферат [29,7 K], добавлен 13.05.2014

  • Характеристика патерналізму і пасивності українського суспільства. Бізнес-середовище щодо наслідків і перспектив приєднання України до зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Види технічних стандартів, що перешкоджають експорту на ринок Європи.

    лекция [137,0 K], добавлен 05.10.2017

  • Прискорення науково-технічного прогресу. Розвиток економіки та соціальних стандартів життя людей. Обсяг реалізації інноваційної продукції та її поставок на експорт. Фінансова підтримка інноваційної діяльності у межах коштів Державного бюджету України.

    статья [44,7 K], добавлен 05.03.2013

  • Сучасне світове господарство. Генезис, розвиток та світогосподарські пріоритети зовнішньоекономічних відносин України. Теоретичні основи, практичні проблеми та особливості трансформації економіки України у світове господарство на сучасному етапі.

    реферат [24,1 K], добавлен 17.03.2012

  • Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав. Аналіз стану зовнішньоторгівельної політики України з країнами СНД. Перспективи інтеграційних процесів в СНД. Стратегічні засади розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.

    курсовая работа [79,6 K], добавлен 07.10.2014

  • Значення інтеграції України до світового господарства. Перспективи розвитку економічних відносин України і Європейського союзу. Участь України в економічній інтеграції країн СНД. Приєднання України до СОТ як довгостроковий фактор стабільного розвитку.

    контрольная работа [30,4 K], добавлен 07.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.