Евро як нова міжнародна валюта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Евро як нова міжнародна валюта

План

євро гривня валютний економіка

Вступ

1. Світова валюта. Евро поява та роль

2. Аналіз коливань курсу євро до гривні

2.1 Чинники впливу

2.2 Огляд та аналіз валютного ринку

3. Проблеми доларизації національної економіки

Висновки

Використана література

Вступ

Фінанси мають велику історію. Але тільки ХIХ ст. можна вважати початком першого етапу курсоутворення, оскільки саме тоді була офіційно оформлена перша валютна система. Одна і та ж валютна система зі своїми стандартами не може існувати довго, тому що її розвиток починає відставати від розвитку економіки. Результатом виникаючих протиріч стають кризи. При кризі світової валютної системи порушується дія її структурних принципів і різко загострюються валютні протиріччя, існуюча валютна система замінюється на нову. В історії валютних відносин було кілька валютних систем.

Інтернаціоналізація і глобалізація світової економіки сприяють розвитку торговельно-економічного обміну, розширенню валютних відносин між країнами. З середини XX століття міжнародні валютні відносини отримують новий імпульс розвитку. Проблеми стійкості валют, допустимих меж їх коливань по відношенню один до одного і резервних валют стають найважливішими проблемами світового господарського розвитку. Створення ефективного валютного механізму для безперебійного здійснення світових господарських зв'язків стає центральним завданням міжнародної фінансової системи.

Міжнародні валютні відносини представляють сукупність економічних відносин, пов'язаних функціонуванням грошей як світових грошей. Гроші, як світові гроші, обслуговують зовнішню торгівлю та послуги,міграцію капіталу, переведення прибутків на інвестиції надання позик і субсидій, науково-технічний обмін, туризм, державні та приватні грошові перекази.

Міжнародна валютна система (МВС) є формою організації валютних відносин в рамках світового господарства. Вона виникла в результаті еволюції світового капіталістичного господарства і юридично закріплена міждержавними угодами.

Головне завдання міжнародної валютної системи - регулювання сфери міжнародних розрахунків і валютних ринків для забезпечення сталого економічного зростання, стримування інфляції, підтримки рівноваги зовнішньоекономічного обміну і платіжного обороту різних країн. МВС є одним з найважливіших механізмів, який може сприяти розширенню або,навпаки, обмеження міжнародних економічних відносин, а також узначною мірою впливати на внутрішній грошовий обіг.

Введення єдиної європейської валюти - євро - є однією з найважливіших подій ХХ віку. Найбільш значимим наслідком введення євро стало створення нових умов для функціонування міжнародної валютної фінансової системи. Намітилися передумови переходу від доллароцентристскої моделі до біполярної валютної - фінансової системи.

Унікальність євро пов'язана з тим, що уперше з'явилася регіональна міжнародна валюта тоді як раніше у світовій валютній системі взаємодіяли тільки національні валюти. Євро вдалося потіснити рамки регіонального об'єднання і вийти на міжнародні ринки.

Регіональна міжнародна валюта виникла на базі європейської інтеграції. Європейський Союз - єдина з регіональних угрупувань світу, що повністю закінчила формування єдиного внутрішнього ринку і створила економічний і валютний союз що є закономірним етапом розвитку її інтеграції.

Поява євро не є винятковим внутрішнім питанням Європейського союзу, оскільки робить вплив на різні сторони розвитку світової економіки. По економічному потенціалу у долара США з'явився серйозний конкурент. Роль і місце кожної з двох валют у світовій валютній системі визначатиметься співвідношенням сил ЄС і США.

Євро зачіпає і інтереси України, оскільки ЄС є її найбільшим торговим партнером. Створення ЄС і перехід на єдину європейську валюту, яка значно зміцнила свої позиції по відношенню до долара, можуть посилити європейську орієнтацію України. Оскільки Україна не в змозі протиставити свою валюту ні євро, ні долару США, вона повинна пристосовуватися до існуючої дуалістичної системи.

Переорієнтація України на євро здатна відчутно посилити роль нової валюти на світовій арені. Використання євро охоплює ряд найважливіших сфер зовнішньоекономічних стосунків України. Від успішності функціонування євро залежать можливості використання євро як другого за значимістю після долара США міжнародного резервного активу у тому числі в цілях диверсифікації офіційних валютних резервів, а також в якості засобів міжнародних розрахунків, валюти контракту і інструменту запозичення на міжнародних валютних ринках.

1. Світова валюта. Евро поява та роль

Після другої світової війни - в 1950 р. був створений Європейський платіжний союз, до якого увійшли 17 західноєвропейських держав. Його метою стали боротьба з жорстокий брак доларів і відновлення зруйнованої війною валютно-фінансової системи регіону.

Реальна спроба ввести єдину європейську валюту була зроблена в 1970. Розробка програми була доручена тодішньому прем'єр-міністру Люксембургу П'єру Вернеру, тому весь проект отримав назву "план Вернера". Відповідно до нього до 1980 року учасники союзу повинні були ввести повну взаємну оборотність валют, твердо зафіксувати обмінні курси і в остаточному підсумку перейти до єдиної валюти.

Однак майже відразу стало ясно, що задуманого не судилося збутися. У 1971 долар перестав розмінюватися на золото, і почалася затяжна криза міжнародної валютної системи. Слідом за ним пішов зліт цін на нафту,спровокував довготривалий спад у західних економіках. Хоча зовнішні потрясіння стали лише додатковим фактором провалу "плану Вернера", основна причина невдачі була внутрішнього характеру. У той час країни ЄС мали дуже неоднорідну динаміку господарського розвитку, в тому числі і різні темпи інфляції, що не дозволило б утримати їх валюти в одній "упряжці", яким би ефективним не був механізм валютної інтеграції.

Наприкінці 70-х рр.. в Західній Європі з'явилися ознаки виходу з стагнації, багато країн провели структурну перебудову і зменшили залежність від імпорту нафти з країн ОПЕК. У березні 1979 р. Почала діяти Європейська валютна система (ЄВС), яка існує і до цього дня.

В її основу було покладено колективна європейська одиниця - ЕКЮ (European Currency Unit) і механізм регулювання обмінних курсів з жорсткими нормативів допустимих відхилень.

Умовна вартість ЕКЮ визначалася по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 країн ЄС. Це наступні валюти: німецька марка,французький франк, англійський фунт, італійська ліра, голландський гульден,бельгійський франк, іспанська песета, датська крона, ірландський фунт,португальський ескудо, грецька драхма і люксембурзький франк.

У вересні 1993 р. відповідно до Маастрихтського договору «Абсолютна вага" валют в ЕКЮ була заморожена, проте відносна вага коливається в залежності від ринкового курсу. Так, у жовтні 1993 р. Частка марки ФРН дорівнювала 32,6%, французького франка - 19,9%, фунта стерлінгів - 11,5%; італійської ліри - 8,1%, датської крони - 2,7% і т. д.

В якості реальних резервних активів ЄС використовує золото. По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом. По-друге, з цією метою створений спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС та Європейського фонду валютного співробітництва (ЄФВС).

Режим валютних курсів заснований на сумісному плаванні валют у формі «Європейської валютної змії" у встановлених межах взаємних коливань.

Межа коливань курсів валют країн ЄС між собою допускався від 1,125% до 4,5% у різні роки. У графічному зображенні «змія» означал авузькі межі коливань курсів валют 6 країн ЄС (Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу) між собою. Якщо курс валюти країни опускався нижче межі, центральний банк повинен був скуповувати національну валюту на іноземну.

Найбільш реальні досягнення ЄС: успішний розвиток ЕКЮ, яка придбала ряд рис світової валюти, хоча ще не стала нею в повному значенні;режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах;відносна стабілізація валют, хоча періодично переглядаються їхні курсові співвідношення; об'єднання 20% офіційних золото-доларових резервів; розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів; міждержавне і частково наднаціональне регулювання економіки.

Новий етап у розвитку західно-європейської інтеграції почався з Єдиного європейського акта, прийнятого в 1987 р., і з програми створення валютного і економічного союзу, розробленої комітетом Ж. Делора в квітні 1989 р. Напідставі «плану Делора» до грудня 1991 р. був вироблений Маастрихтський договір про Європейський союз. Договір підписаний 12 країнами ЄС у Маастрихті (Нідерланди) у лютому 1992 р., ратифікований і набув чинності з 1 листопада 1993.

Договір передбачає поетапне формування валютно-економічного союзу.

Перший етап фактично почався в липні 1990 р., одночасно з повним скасуванням валютних обмежень щодо руху капіталів в ЄС.

Другий етап (січень 1994 р. - грудень 1998 р.) почався створенням Європейського валютного інституту у Франкфурті-на-Майні в складі керуючими центральними банками країн-членів. Його завдання --підготовка до організації Європейської системи центральних банків і емісії банкнот в ЕКЮ. Для цього ведеться розробка юридичної бази і процедур Європейської системи центральних банків. На другому етапі ідея спільної валюти ЕКЮ була замінена на ЄВРО. На цьому етапі Європейська рада винесе рішення, яка з країн нинішньої спільноти, які висловили бажання увійти до нової Валютно-економічної ради (ВЕС), всередині якої і буде використовуватися ЄВРО, зможе це дійсно зробити. До неї має увійти не менше половини членів ЄС.

ЄВРО «стартувала» 1 січня 1999 р., і процес зайняв близько 3,5 років.

Правовий статус Євро визначається відповідними міжнародними договорами, укладеними країнами - членами ЄС, включаючи Маастрихтський договір, і правовими актами ЄС. Він ґрунтується також на принципах і нормах міжнародного приватного права.

Однак одночасно Євро має ряд особливостей, які радикально відрізняють його від інших валют. Євро не просто співіснує з національними валютами 11 країн ЄС - він знаходиться в особливому положенні по відношенню до цих валют, яке є предметом відповідного правового регулювання.

У правових актах ЄС, що стосуються євро, виділяються наступні положення:

Починаючи з 1 січня 1999 року, ЕКЮ автоматично переведений до євро у співвідношенні 1:1. Всі раніше взяті зобов'язання в ЕКЮ тепер обслуговуються в євро.

Встановлено остаточно зафіксовані обмінні курси національних валют по відношенню до євро; емісія національних валют поставлена під контроль Європейського центрального банку; самостійна котирування національних валют припинена, а їхні курси автоматично слідують за євро.

Всі платежі і розрахунки, пов'язані з бюджетом ЄС, переведені на євро.

Нові випуски державних цінних паперів 11 країн - учасниць ЄС розміщуються тільки в євро. Розрахунки між державами і державними організаціями країн ЄС виробляються в євро.

Третій етап (січень 1999 р.-30 червня 2002 ) передбачає перетворення Європейського валютного інституту в Європейський центральний банк. Планується, що спочатку євро буде використовуватися лише в безготівкових розрахунках і котируватися на світових біржах. Якого-небудь примусу до використання євро не буде. Але вже з 1 січня 2002 передбачалося введення євро в готівковий обіг, яке повинне було завершитися за півроку. І, за найбільш оптимістичними прогнозами, з літа 2002р. національні валюти країн - учасниць ЄС підуть в історію, поступившись місцем новим грошам - ЄВРО. [1]

Функція регулювання ринку євро буде покладена на Європейський центральний банк (ЄЦБ). В основу його організації покладені принципи і статут Бундес-банку Німеччини, а національні банки стануть підрозділами ЄЦБ.

«Три кити» Маастрихтського договору, на яких буде триматися ЄС, - це цінова стабільність, незалежність від урядів, заборона на державне фінансування.

Його першим президентом став голландець Вім Дуйсенберг. 01.01.1999 року ЄЦБ взяв на себе відповідальність за стабільність нової валюти, а також за політику відсоткових ставок і грошової маси у просторі євро. Відповідати економічним вимогам 11 країн-учасниць і водночас надати стабільність новій валюті є нелегким завданням, для виконання якого ЄЦБ користувався повною незалежністю від політичних вказівок національних урядів. Для гарантії тривалої стабільності нової валюти перед запровадженням євро було укладено «Пакт стабільності», ініційований німецькою стороною. У ньому країни-учасниці зобов'язуються і в майбутньому орієнтуватися на критерії зближення, відповідність яким мала довести кожна країна-учасниця, та підтримувати свої державні фінанси у належному стані. В євро не тільки безповоротно злилися 11 валют, а у зростаючій мірі зближатимуться між собою й національні політики.

Шлях до євро досить важкий. Для вступу до ЄС необхідно відповідати чотирьом «критеріям конвергенції» - постулатів, виробленимв Маастріхті:

1) стабільність цін; інфляція не повинна перевищувати більш ніж на 1,5%темпи зростання цін у трьох країнах з найнижчим рівнем інфляції;

2) дефіцит державного бюджету не повинен бути більше 3% від вартості валового внутрішнього продукту (ВВП);

3) загальний державний борг - не більше 60% ВВП;

4) номінальна довгострокова ставка відсотка не може перевищувати середню ставку трьох країн з найнижчими темпами інфляції більш ніж на 20%. [2]

Роль євро в процесі трансформації світової валютно-фінансової системи багато в чому буде обумовлена масштабами інтернаціоналізації євро, тим наскільки повно і ефективно нова європейська валюта виконуватиме функції другої резервної валюти.

Ключова міжнародна валюта визначається домінуванням її частки на ринку при виконанні таких міжнародних функцій:

* валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб: виставлення рахунків-фактур у зовнішній торгівлі; роль посередника у валютній торгівлі "vehicle currency");

* валюти міжнародних депозитів та інвестицій (міжнародний засіб нагромадження вартості; засіб емісії та депозиту міжнародних облігацій, акцій та банківських кредитів);

* резервної валюти центральних банків (використання валютних резервів для "покриття" зовнішньоекономічної діяльності країни (імпорту) і для проведення валютних інтервенцій);

* валюти прив'язки, або "якоря" (використовується іншими країнами для прив'язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною).[3]

Створення єдиної європейської валюти являється, безумовно, найбільшим фінансовим експериментом в історії людства. Жодна з тих, що мали раніше місце спроб створення скільки-небудь значного фінансового союзу не увінчалася успіхом.

Євро був створений для того, щоб стати провідною валютою Євросоюзу. Як і долар США, присутність євро на міжнародному ринку забезпечується завдяки Європейському Валютному Союзу. Наразі єдиній європейській валюті завдає шкоди неадекватний ріст, високий рівень безробіття й небажання уряду робити структурні зміни (станом на 2010 рік).

Створений нещодавно,як регіональна валюта, євро встиг увійти до золотовалютних резервів багатьох неєвросоюзных країн.

Євросоюз наразі є найбільш інтегрованим економічним простором незалежних націй в області торгівлі і фінансів. І введення євро частково стало віддзеркаленням тенденцій зростаючої глобалізації світової і європейської економік. Можна навіть сказати що монетарна інтеграція Європи досягла своєї кульмінації з моменту введення банкнотів євро і вилучення більше десятка національних валют.

Європейський центробанк останнім часом активно аналізує міжнародну роль євро у тому числі у рамках глобалізації економіки. Вона росла нерівномірно в різних сегментах ринку і в різних регіонах світу і характеризувалася сильним регіональним фокусом. Загальноєвропейська валюта і зараз є важливим елементом економічних стосунків але в основному усередині Європи і в країнах, що є сусідами із зоною євро.

2. Аналіз коливань курсу євро до гривні

2.1 Чинники впливу

Коливання валютного курсу, що особливо характерні в умовах глобалізації, значно впливають на економіку країни, зокрема на конкурентоспроможність її товарів на міжнародних ринках, інвестиційні рішення суб'єктів господарювання, соціальну сферу. Наприклад, близько 30 % доходів або збитків від вкладень інвесторів в іноземні акції зумовлені коливаннями валютних курсів. Такі курсові коливання зумовлені насамперед динамікою основних макроекономічних показників, таких як: стан платіжного балансу, рівень інфляції, обсяг валютних резервів, рівень відсоткових ставок та інші, які в сукупності забезпечують фінансово-кредитну стабільність країни.

Як відомо, валютний курс - це вартість грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн або міжнародних платіжних засобах, що визначається попитом і пропозицією на валютному ринку та по суті є коефіцієнтом перерахунку однієї валюти в іншу. Він відображає динаміку основних макроекономічних показників та сам впливає на їхню зміну[4]

Валютний курс має неабияке значення для економіки: через механізм валютного курсу перерозподіляється національний продукт між країнами; валютний курс є засобом інтернаціоналізації грошових відносин; на основі валютного курсу здійснюється порівняння цінових структур окремих країн, результатів виробничого відтворення, торговельного і платіжного балансів [5].

Вітчизняний економіст Ф. Журавка систематизував та класифікував фактори курсоутворення на дві основні групи: кон'юнктурні (короткострокові) та структурні (довготермінові) фактори.

Кон'юнктурні (короткотермінові) фактори або фактори стану впливають на динаміку валютного курсу відповідно до короткочасних змін ділової активності та не пов'язані з тими чи іншими зрушеннями у реальному секторі господарства. До таких факторів можна віднести такі як: зміна представницької влади та рівень довіри до неї з боку суб'єктів ринку; політичні рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни; поширення через засоби масової інформації чуток, прогнозів і здогадок, що породжують ажіотаж на валютному ринку; наявність і рівень суперечностей між різними політичними силами країни; стабільність чинності законодавчої бази та рівень виконання законів в економічній сфері; песимістичні настрої в суспільстві щодо перспектив подальшого економічного розвитку і наявність інфляційних та девальваційних очікувань; психологічні та інші чинники [6]

Результатом дії сукупності кон'юнктурних факторів є переміщення потоків капіталів, які безпосередньо пов'язані з політичними подіями в країні. Саме внутрішньополітична нестабільність в країні часто породжує відтік капіталу. Відтік капіталу - це активне вивезення резидентами і нерезидентами своїх капіталів за кордон, зумовлене ймовірністю зниження вартості приватних інвестицій або зазнавання прямих збитків від розміщення коштів у валюті певної країни. Це зумовлює зростання попиту на іноземну валюту та девальвацію національної.

Структурні (довготермінові) фактори відображають реальний стан економіки країни, внутрішні особливості функціонування якої та участь у світовому господарстві мають безпосередній вплив на величину і динаміку обмінного курсу. Це, зокрема, такі фактори, як: економічний розвиток країни і темпи зростання її ВВП; темпи інфляції в країні; динаміка грошової маси;

рівень відсоткових ставок; стан платіжного балансу країни; державне регулювання валютного курсу; ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, а також спекулятивні потоки капіталів.

Збільшення ВВП країни спричинює подорожчання її національної валюти, а зменшення - здешевлення. Згідно з теорією чистої конкуренції збільшення ВВП країни на 1 %, за інших рівних умов, може спричинити подорожчання національної валюти на 1 %. Зниження обсягів ВВП зумовлює відповідне знецінення валют. Чим більш розвиненою є економіка, передусім у плані наявності у ній налагоджених ринкових механізмів, тим міцнішою є національна валюта.

2.2 Огляд та аналіз валютного ринку

Для аналізу коливань курсу євро\гривня візьмемо період з з 11 по 15 квітня 2011 року.

Європейська валюта на ринку Forex на минулому тижні подешевшала на 0,36% до рівня 1,4428. Діапазон торгів валюти був обмежений позначками 1,4380 і 1,4520. Незважаючи на настільки невелике коливання курсу, євро вдалося продемонструвати 15-місячний максимум - 1,4520.

Однак закріпитися вище позначки 1,4500 євровалюті завадили побоювання щодо нездатності таких країн, як Португалія та Ірландія обслуговувати свої борги після того, як 7 квітня ЄЦБ підвищив основну процентну ставку. Нагадаємо, що 7 квітня Португалія попросила фінансової підтримки у МВФ, ставши третьою країною в єврозоні, яка звернулася по допомогу. Минулого тижня в Лісабоні представники МВФ, ЄЦБ та Єврокомісії приступили до підготовки пакету допомоги Португалії в розмірі 80 мільярдів євро. Додатковий тиск на євро зробило п'ятничне рішення рейтингового агентства Moody's знизити рейтинг держоблігацій Ірландії з Baa1 до Baa3 з негативним прогнозом.

Курс продажу євро на міжбанківському ринку в Україні за минулий тиждень підвищився на 0,44% до 11,5425 грн. Середній курс продажу готівкової євровалюти зріс на 1,35% до 11,58 грн. Різна динаміка євро в Україні в порівнянні зі світовою пов'язана з тим, що основне зниження валюти на ринку Forex відбулося в п'ятницю 15 квітня в другій половині торговельної сесії, коли міжбанківський ринок в Україні вже практично не працює.

Поточний тиждень не буде наповнений важливими подіями, оскільки буде передсвятковим у зв'язку з Великоднем. Суттєва частка учасників ринку буде відсутня, а календар економічних новин не порадує великою різноманітністю даних. Валютна пара в Україні в цьому випадку середній курс продажу готівкового євро буде перебувати в межах 11,40-11,76 грн.

Динаміку коливання курсу євро до гривні,більш наочно, можемо спостерігати на графіку:

В 2011 році стабільного курсу євро/гривня не буде, тому що немає стабільності з курсом євро/долар. А тому що курс долар/гривня очікується стабільний, то курс євро/гривня буде чітко повторювати всі зиґзаґи й вигини курсу євро/долара на світовому ринку.

Самим нестабільним буде курс у першому півріччі 2011 року, у цей період можуть мати місце різання перегони курсу євро/гривня до рівня 9,8 грн. і 11,8 грн. У другому півріччі 2011 ситуація стабілізується й долар буде девальвувати стосовно євро.

Євро,як одна з провідних світових валют, відіграє значну роль в валютно-фінансових відносинах, тому на основі статистичних і аналітичних даних створюються прогнози коливань валютних курсів.

Розглянемо та проаналізуємо прогноз провідних українських аналітиків щодо євро в 2011 році.

В Україні зберігається тенденція до подорожчання європейської національної валюти. З початку квітня вона щодо гривні зросла на 1,5%, зараз середній курс її продажу складає 11,53 грн., купівля - 11,38 грн. За такого розвитку ситуації цілком реально, що до початку літа євро досягне планки 12 гривень. Але потрібно враховувати той фактор, що євро останнім часом неодноразово влаштовував валютні гойдалки, демонструючи свою нестабільність. Якщо курс і досягне позначки 12 грн., то це буде тимчасове явище. Максимальний діапазон зміни курсу в найближчі місяці - 11,1-12 грн./євро, мінімальний - 11,3-11,7 грн./євро.

Виникає справедливе питання, що штовхає євро до зростання?

Загалом, основний провокатор курсових показників - світові ринки. Наприклад, міжнародне рейтингове агентство S & P днями, вперше за свою історію, заявило те, про що давно говорять експерти США: все важче і важче розраховуватися за позиками. Поточний держборг країни досяг понад 14,3 трлн. дол., при цьому він продовжує зростати. S & P переглянуло свій прогноз за держпаперами США зі «стабільного» на «негативний». І хоча Сполучені Штати поки свої позики погашають вчасно і в повному обсязі, але негативна інформація зробила свою справу - курс долара на світовому ринку котиться вниз, а євро, відповідно, на підйомі. Процес може прискоритися, якщо приклад S & P використають інші великі міжнародні рейтингові агентства.

Ще одним чинником, який не менше впливає на курс долара щодо євро, є поточний торговий баланс. За підсумками квітня 2011 року, економіка США показала гарні результати продажів у роздрібних мережах, покращилися купівельні настрої, збільшилися обсяги споживчого кредитування, при цьому зафіксовано зростання негативного торгового балансу. Американці ніяк не можуть зменшити запал щодо покупки товарів. Як результат, за підсумками лютого 2011 негативне сальдо торгового балансу США склало більше 45 млрд. дол. І це тільки початок року (для порівняння: у єврозоні негативне сальдо торгового балансу складає всього 2,4 млрд. дол.).

Третій фактор, який впливає на подорожчання євро - різниця в процентних ставок ФРС і Центробанку ЄС. Якщо євро підвищив ставку з 1% до 1,25%, то долар вперто тримає ставки на рівні, близькому до 0,25%. Це робить запозичення долара дуже дешевими.

Що ж до України, то до недавнього часу курс гривня/долар на міжбанківському валютному ринку був порівняно стабільним. Але зараз зростання присутнє, долар наближається до позначки 8 грн. У ситуації, коли на світових майданчиках євро зростає щодо долара, а долар на внутрішньому ринку до гривні, курс гривня/євро приречений на підйом.

Що може спровокувати падіння євро?

На сьогодні ЄС продовжують турбувати проблеми, пов`язані з держборгом Греції, Португалії, Ірландії, фінансові питання в Іспанії та Італії також не вирішені. Як результат - єврозона залишається непідйомною. Тому час від часу євро щодо долара падає і даний процес продовжиться. Особливо чітко це простежується, коли один з європейських боржників звертається за допомогою, що очікується і в травні, і в червні цього року.

Підвищення ставки Центробанком ЄС виглядає дивним в умовах, коли показник безробіття в Європі знаходиться на дуже високому рівні - майже 10%, а роздрібні продажі падають. Банк прагне контролювати інфляцію, але при цьому немає реальних передумов для збільшення доходів населення і покращення їх споживчих настроїв. У цьому зв`язку європейські аналітики вважають, що поточний курс євро - 1,45 дол. має тимчасовий спекулятивний характер, уряду потрібно орієнтуватися на курс 1,4 дол. і нижче, стримуючи євро. Дані ідеї можуть використати в конкретних діях. У цьому випадку євро піде в напрямку 11,2 грн.

У травні для України ситуація на валютному ринку має бути більш сприятливою. Цьому посприяє відсутність великих валютних погашень, знизяться платежі за імпорт природного газу, можливе зростання валютної виручки. Всі ці фактори зможуть зміцнити гривню, що закономірно для літнього періоду (найчастіше ефект помітний у липні-серпні).

Стан справ докорінно може змінити тільки один фактор - отримання чергового траншу МВФ. Ось тоді долар, можливо, кинеться до позначки 7,9 грн., а це напряму знизить планку євро.

Європейська валюта почала 2011 рік упевненим ростом на міжнародному ринку, що, у свою чергу, відобразилося і на курсі євро/гривня. Ця тенденція може продовжитися, проте багато що залежатиме від дозволу проблем єврозони, що накопичилися в 2010 році.

Багато що залежатиме від рефінансування боргових зобов'язань таких країн як Португалія і Іспанія. До речі, чутки про те, що Греція потребує рефінансування боргу перед ЄС теж не сприяють зміцненню євро.

Дозвіл цих проблем з урахуванням прогнозованого росту дефіциту бюджету США в 2011 році може сприяти довгостроковому висхідному тренду пари євро\долл.

Що стосується курсу євро в Україні, то його як такого в нашій країні не існує, курс євро/гривня - це похідна курсових співвідношень євро/долар США і долар США/гривня.

За оцінкою аналітиків, основний вплив на курс євро в лютому матиме саме динаміка в першій парі - євро/долар США.

Отже, за даними дослідження, ми спостерігаємо, що євро наразі є не дуже стабільним, з тенденцією до підвищення.

3. Проблеми доларизації національної економіки

Доларизація - це заміна національної валюти доларом США, який використовується у якості засобу обігу та збереження, а також міри вартості.

В умовах збільшення рівня інфляції, зростання доходів населення та політичної нестабільності за останні п'ять років в Україні спостерігається тенденція до збільшення обсягів споживчого кредитування в іноземній валюті і накопичення іноземної валюти у фізичних осіб. При цьому темпи зростання кредитування населення в іноземній валюті значно більші темпів зростання депозитів в іноземній валюті. Враховуючи, що більшість українців не мають доходів в іноземній валюті і що курс долара США останнім часом різко змінюється, збільшується ймовірність неповернення кредитів, що створює загрозу фінансовій стійкості банківської системи. Крім того, зростання накопичень населення та проведення розрахунків в іноземній валюті на вторинному ринку призведе до зменшення керованості грошової сфери з боку Національного банку України та доходів держави.

Є різні підходи щодо класифікації доларизації. Українські дослідники В. Міщенко та А. Сомик визначають три види доларизації:

1) офіційна (повна) - іноземна валюта слугує офіційною внутрішньою грошовою одиницею;

2) напівофіційна - іноземна валюта використовується нарівні з національною як законний платіжний засіб;

3) неофіційна - іноземна валюта в країні не є законним платіжним засобом, але становить питому вагу в грошовій масі [6].

За класифікацією МВФ, існують такі види доларизації: доларизація платежів - використання доларів або іншої валюти для торгових розрахунків всередині країни; фінансова - жителі країни тримають свої заощадження в іноземній валюті, але при торгових операціях надають перевагу національній валюті; реальна - використання доларів США або іншої іноземної валюти для торгових розрахунків всередині країни, де заробітна плата виплачується у валюті, вартість більшості товарів та послуг, що входять до споживчого кошика, також вимірюються в іноземній валюті [7].

Доларизація економіки спричиняє підвищення ризиковості середовища та проявляється через втрату доходів від сеньйоражу й інфляційне фінансування дефіциту державного бюджету. Крім того, високий рівень доларизації зумовлює:

1) зростання чутливості обмінного курсу до змін грошової пропозиції;

2) додатковий тиск на золотовалютні резерви країни внаслідок виникнення потреби у проведенні валютних інтервенцій НБУ;

3) зниження дієвості облікової ставки як інструменту регулювання грошової маси;

4) посилення чутливості структури й обсягів грошової маси до коливань обмінного курсу національної валюти й девальвації очікувань.

Також треба зауважити, що високий рівень доларизації може призвести до погіршення якості балансів банківських установ при знеціненні національної валюти, в разі наявності в цих установах значних обсягів валютних запозичень, що мало місце в Україні при поглибленні фінансової кризи.

Наявні ризики високого рівня доларизації зумовлюють потребу в оцінці його динаміки в Україні.

За методикою МВФ рівень доларизації визначають на основі відношення величини депозитів в іноземній валюті до грошової маси. Високодоларизованою вважають економіку країни, де значення цього показника перевищує 30 % [8].

За даними аналітичного огляду Національного банку України (НБУ) рівень доларизації економіки України знизився в 2010 році на 2,55 процентного пункту -- до 29,13%.

«Розрахунковий показник доларизації економіки за станом на 1 січня 2011 року знизився до 29,13% у порівнянні з 31,68% на початок 2010 року», -- вказується в документі.

Згідно зі звітом, стабілізація функціонування валютного ринку разом з певним поліпшенням ситуації в реальному секторі економіки сприяли зниженню впливу девальваційного фактора на очікування економічних агентів, що привело до поступової дедоларизації економіки.

Разом з тим, рівень доларизації фінансової системи країни залишається на високому рівні, що збільшує ризики для курсу гривні й сприяє погіршенню якості активів банків.

Згідно з документом, підготовленим урядом, на 1 лютого 2011 року доларизація української фінансової системи становила 29,7%, тоді як в 2010 році -- 29,1%, в 2009 році -- 31,7%.

Як свідчить аналіз цього показника, для України за 2009-2011 рр. його значення перевищувало цей рівень тільки в 2009 році.

Отже, наразі Україна належить до країн із помірним рівнем доларизації.

Серед адміністративних заходів спрямованих на зниження рівня доларизації вітчизняної економіки можна виділити такі:

1. Обмеження рівня кредитування в іноземній валюті із запровадженням заборони на такий вид кредитування для фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю.

2. Встановлення більш жорстких правил діяльності банківських установ, пов'язаної з іноземним капіталом на вітчизняному ринку.

3. Посилення нормативів обов'язкового резервування за депозитами в іноземній валюті.

4. Недопущення надмірного зростання зовнішніх запозичень, які збільшують загрозу настання фінансової кризи внаслідок існування значного валютного ризику.

Зниження рівня доларизації ринковими методами можливе тільки за умови відновлення довіри до національної грошової одиниці, що досягається шляхом забезпечення стабільності гривні і прогнозованості державної політики. Основним фактором зниження рівня доларизації є сталий економічний розвиток країни, забезпечити який можливо лише в умовах злагодженої роботи всіх гілок влади й усунення публічного протистояння політичних сил.

У контексті вищесказаного слід зробити висновок про те, що в умовах фінансової нестабільності, коли наша держава, так як й інші країни, переживає фінансову кризу, потрібно спрямувати всі сили на врегулювання та стабілізацію економічної ситуації, яка має негативні тенденції у всіх сферах національного господарства.

Можна зробити теоретичне узагальнення про те, що в умовах глобалізації при таких високих темпах інфляції, зростаючому від'ємному сальдо платіжного балансу, зменшення ВВП у країні, збільшення безробіття та зовнішнього боргу досить складно зміцнити національну грошову одиницю й, у свою чергу, викликати довіру до неї збоку населення.

Необхідно зазначити, що політико-правові відносини, які останнім часом також характеризуються високою нестабільністю не дають змогу ефективного виходу із ситуації, яка склалася в Україні. Так, саме компроміс між законодавчою та виконавчою гілками влади дозволить швидше провести реформи у сфері податково-бюджетної й економічної політики та забезпечить формування міцного внутрішнього ринку, і лише тоді можна буде ставити питання про успішність нової моделі валютно-курсової політики, орієнтованої на подолання доларизації вітчизняної економіки.

Україна має знизити залежність своєї економіки від долара США, це збереже українців від негативних наслідків валютних коливань. Нам необхідно розвинути внутрішній товарний ринок, ліквідувати негативне сальдо зовнішньої торгівлі, вживати жорстких заходів до комерційних банків за валютні спекуляції, стимулювати розвиток національного виробника.

Висновки

За останні 10 років відбулися кардинальні зміни у світовій фінансовій структурі і сформувалася нова "валютна географія".

Поява ЄВРО - важлива віха в розвитку світової політики і економіки, що лежить в основі нової європейської валюти Економічним і Валютним союзом 11 держав-членів ЄС є вищу форму міжнародної економічної інтеграції підсумок майже піввікового процесу інтеграційного будівництва в Західній Європі. Уперше за останні півстоліття на світових валютних і фінансових ринках з'явилася реальна альтернатива долару США.

ЄС і ЄВРО мають під собою солідний фундамент. На долю країн-учасниць ЭС, де живе 5% населення Землі, доводиться 15% світового валового внутрішнього продукту і 19,5% світового експорту.

Усередині Європейського Союзу досягнутий високий рівень економічної і політичної інтеграції. Валюти держав-членів ЄС в порівнянні з валютами більшості країн світу відносно сильні і стабільні. Останніми роками сталося помітне зближення основних макроекономічних показників країн-учасниць ЭС, досягнуті реальні успіхи в забезпеченні стабільності цін, оздоровленні державних фінансів, зниженні довгострокових процентних ставок стабілізації обмінних курсів національних валют.

ЄВРО спирається на єдину грошово-кредитну і валютну політику, яка повністю передана у ведення наднаціонального Європейського центрального банку і Ради ЄС. Вищим пріоритетом політики ЭС оголошена боротьба з інфляцією що складає найважливішу умову стабільності єдиної валюти.

Наслідки створення Економічного та Валютного Союзу можна поділити на дві групи : серед позитивних наслідків утворення ЄВС можна виокремити:

ліквідацію витрат на обмін валют, великі заощадження,

усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків,

покращення планування виробництва, розвиток виробництва в масштабах цілого європейського ринку;

прозорість цін, зростання конкуренції,

поглиблення спеціалізації економік окремих держав-членів,

злиття національних ринків капіталів у єдиний європейський ринок,

євро стане валютою, здатною конкурувати з доларом,

прискорення темпів економічного зростання у державах-членах.

Створення ЄВС дає його членам шанси швидкого розвитку, але несе із собою і загрози, пов'язані із:

втратою можливості державами-членами ЕВС користуватись політикою валютного курсу, відсотковими ставками, а також значною мірою, фіскальною політикою з метою протидії сповільненню економічного зростання,

труднощами у виробленні економічної та монетарної політики, що відповідала б потребам усіх держав-членів (через відмінності у рівнях економічного розвитку),

браком можливостей підтримки ресурсами з бюджету ЄС проблемних регіонів, що могло б компенсувати втрату традиційних інструментів.

Щодо аналізу коливань курсу євро очікується, що в 2011 році євро буде ще дорожче щодо долара, це означає, що в Україну його ціна досягне 12,3-12,5 грн.

Головна причина зростання курсу євро на світовому фінансовому ринку - це «валютна війна», в яку все більше і більше втягуються розвинені країни світу. Фактично процес девальвації курсу долара по відношенню до євро - це реакція світового ринку на очікувану чергову емісію долара для підтримки економіки США. Очікується, що на початку листопада уряд США може прийняти рішення про емісію $ 1 трлн. з метою фінансування дефіциту держбюджету і покриття збитків від наслідків кризи. Якщо це відбудеться, то долар буде і далі девальвувати по відношенню до євро і, як результат, євро по відношенню до гривні буде дорожчати. У цій ситуації треба враховувати ту обставину, що ЄС не дуже зацікавлений у подальшому процесі девальвації долара по відношенню до євро. Можна очікувати, що керівництво Євросоюзу постарається прийняти відповідні заходи, щоб зупинити процес девальвації долара. Хоча можливості ЄС у цьому напрямку обмежені. На відміну від США, центробанк і уряди ЄС побоюються здійснювати істотні емісійні вливання, тому що вони бояться, що інфляція може ще більше погіршити ситуацію в економіках цих країн.

Дуже погано, що Україна може бути лише спостерігачем в цих «валютних війнах», але при цьому вона може багато втратити від «цих битв». Високий курс євро не вигідний для імпортерів, перш за все автомобілів і побутової техніки. Високий курс євро змусити підняти ціни на ці товари, хоча і зараз попит на них невеликий.

Ефективна грошово-кредитна політика можлива за умов існування розвиненої фінансової та банківської систем, стабільної національної грошової одиниці, високого ступеня довіри населення до заходів уряду, політики органів грошово-кредитного регулювання тощо. Іншими словами, повинна існувати розвинена інституційна база. Проте у сьогоднішніх важких кризових умовах актуальним є дослідження механізму зменшення частки іноземної валюти у грошовому обігу країни.

Для подальшого зниження рівня фінансової доларизації (в умовах світової фінансової кризи) в Україні потрібно провести комплекс економічних та адміністративних заходів, а саме: знизити рівень інфляції на підставі скорочення дефіциту Державного бюджету; фінансовим та фіскальним органам необхідно розробити механізм контролю за сплатою податків по операціях, які проводяться населенням на вторинному ринку із використанням готівкової валюти; стабілізувати офіційний курс національної валюти та “прив'язати” його до кошика “долар-євро”; посилити норми валютного регулювання і контролю (повернутися до обов'язкового продажу валюти); стимулювати розвиток фінансового ринку та його інструментів як альтернативу вкладень накопичень населення на валютних депозитах.

Таким чином, зниження рівня фінансової доларизації економіки України повинно здійснюватись не тільки монетарними заходами Національного банку України, але й насамперед забезпечуванням політичної стабільності та проведенням регулятивних заходів щодо ліквідації причин та бази фінансової доларизації.

Використана література

1. Міжнародні фінанси. За ред. О.І. Рогача. -- К.: Либідь, 2003. -- 777 с.

Шнирков О. /., Кузнецов О.В., Кульпінський С.В. Європейський валютний союз: Навч. посібник. К., 2001.

Буторина О.В. Что такое евро? М., 1999.

Гроші і кредит: навч. посібн. / за ред. д-ра екон. наук, проф. М.І. Крупки. - Львів.

Драчко-Єрмоленко Є. Деякі математичні підходи до прогнозування валютного курсу / Є. Драчко-Єрмоленко, І. Сакунова // Економіст. - 2008. - № 6. - С. 38-41

Журавка Ф.О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: монографія / Ф.О. Журавка. - Суми: Ділові перспективи; ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - 334 с.

Шкарпова, Е. Рост долларизации не влияет на сбережения украинцев, но лишь до тех пор, пока гривня остается стабильной [Электронный ресурс] / Е. Шкарпова. - Режим доступа: www.investfunds.com.ua/nevs/6773/.

Піонтковський, Р. Проблема доларизації в контексті України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.icps.kiev.ua.

http://www.ut.net.ua/News/20787 - Прогноз коливань курсу євро. [Электронный ресурс].

http://www.finobzor.com.ua/intervyu/nid/9 - Коливання на валютноному ринку в 2011 році. [Электронный ресурс].

Размещено на Allbest.ru

...