Торгово-промислові палати у системі зовнішньоекономічних зв’язків України

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

ЦЗДО

Контрольна робота

з навчальної дисципліни : «Міжнародна економіка»

на тему :

«Торгово-промислові палати у системі зовнішньоекономічних зв'язків України»

Виконала:

студентка групи ОА-10-1П

Острова Анастасія Олексіївна

Перевірив:

д.е.н., професор Миценко І.М

Кіровоград 2013 рік

План

Вступ

1. Історія створення торгово-промислової палати

2. Особливості функціонування торгово-промислових палат у світі

3. Поняття, нормативно-правова основа і система торгово-промислових

палат України

4. Правовий статус торгово-промислових палат України і практика його реалізації

5. Утворення і припинення діяльності торгово-промислових палат. Керування ними

6. Торгово-промислові палати і держава

Висновок

Список літератури

Вступ

Інститути торгово-промислових палат (ТПП) існують практично у кожній країні співдружності. В усі часи вони були надійними помічниками вітчизняних виробників у розвитку експортного потенціалу, розширенні поставок продукції на експорт. Вони організовували участь підприємств у міжнародних ярмарках за кордоном, здійснювали розробку та розповсюдження серед іноземних фірм рекламних видань.

Спеціалісти палат здійснювали експертизу імпортованих із-за кордону обладнання, технологій і товарів на предмет відповідності їх за якістю, кількістю та комплектністю умовам укладених угод.

Підприємствам надавалися послуги з перекладу товаросупровідної та експлуатаційно-технічної документації з іноземних мов.

Поступово формувалося коло повноважень, прав і обов'язків палат, зростала кваліфікація їх робітників, створювалася та розвивалася матеріально-технічна база діяльності. Налагоджувалися зв'язки з іноземними фірмами, міжнародними організаціями та торгово-промисловими палатами зарубіжних країн.

Накопичуючи у практичній роботі необхідні знання і досвід, ведучи наполегливий пошук ефективних форм та методів діяльності торгово-промислові палати набули високого авторитету серед підприємств та організацій, отримали визнання надійного ділового партнера серед зарубіжних фірм.

Торгово-промислова палата є недержавною некомерційною організацією, що об'єднує підприємства і підприємців.

1. Історія створення торгово-промислової палати

Символом Торгово-промислової палати є золотий жезл бога торгівлі, покликаний припиняти суперечки і мирити ворогів, а в сучасному контексті примиряти підприємців між собою в третейському суперечці, шукати порозуміння у міжнародній торгівлі. Жезл Меркурія (кадуцей) має наступний опис: золотий посох, обвитий двома золотими зміями, голови яких дивляться один на одного, а на вершині знаходиться золотий шолом Аїда з крильцями. У дореволюційній Росії кадуцей прикрашав дворянські герби, герби міст і губерній. Сьогодні жезл є частиною герба Митної служби України та офіційним символом Торгово-промислової палати Російської Федерації.

Лютнева революція 1917 року привела до утворення в Росії нової державної влади. Було видано багато постанов та обмежень, що призвело до різкого зниження приватної торгівлі. Міністерство торгівлі і промисловості, стурбований цією обставиною, у квітні 1917 року вніс законопроект «Про торгово-промислових палат в Росії», який повинен був об'єднати підприємців в єдину організацію і стати основою для розвитку вільної торгівлі. Серед цілей створення торгово-промислових палат, як самоврядних органів представництва торгово-промислового класу, автори проекту відзначали: об'єднання в окрузі палати осіб, що займаються торгово-промисловою діяльністю, а також представництво та обслуговування їх загальних інтересів. У зв'язку з жовтневою революцією 1917 року цей закон не набув чинності. Тільки за часів нової економічної політики (НЕП) радянської держави, що знаходиться в економічній блокаді, виникла ідея про відродження торговельно-промислових палат, як інструменту для організації зовнішньоторговельної діяльності та розвитку економічних відносин. Нова економічна політика призвела до відродження цілої мережі комерційних ярмарків і виставок, бірж та інших торгових об'єднань, забезпечили розвиток, в тому числі і зовнішньоекономічних зв'язків. Економіка Росії вимагала активізацію торгівлі традиційними експортними товарами, відновлення втрачених ділових зв'язків, але економічна блокада країн Антанти не дозволяла розвивати міждержавні економічні відносини. Тоді керівники нової держави стали шукати недержавні форми організації зовнішньоекономічних зв'язків.

Першою торговою палатою в Росії вважається Північно-Західна обласна торгова палата, яка була утворена в 1921 році. Спочатку палаті були віддані функції регулювання торгівлі, потім перейшли до органів комісії з внутрішньої торгівлі в 1922 році. Використовуючи зв'язки з зарубіжними палатами, Північно-Західна торгова палата вивчала умови для експорту радянських товарів, систематизувала інформацію про можливості та перспективи зарубіжних ринків, динаміку цін і т.д.

28 травня була організована Всесоюзна торгова палата, статут якої декларував надання сприяння підприємствам у розвитку внутрішньої торгівлі. Всесоюзна торгова палата отримала статус громадської організації і могла виступати у цивільно-правових відносинах як самостійно юридична особа, яка добровільно об'єдналися для виконання цілей, передбачених статутом. У переліку цілей вказувалося сприяння розвитку ділових зв'язків з іноземними торговими та іншими господарськими організаціями, у першу чергу з торговими палатами, експортними компаніями, біржами, виставками, музеями, а також участь у міжнародних з'їздах торговельних палат; участь радянських делегацій на міжнародних виставках, конференціях; сприяння просуванню радянських товарів за кордоном.

Всесоюзна торгова палата встановлювала ділові зв'язки з іноземними торговими і господарськими організаціями, проводила вивчення думок з питань розвитку зовнішньої торгівлі; влаштовувала лекції, конференції, видавала періодичний журнал, бюлетені, довідники та інформаційні матеріали. Діяльність апарату ВТП була повністю під контролем держави.

На підставі постанови Ради Міністрів СРСР, рішенням Президії палати в 1972 році Всесоюзна Торгова палата була перетворена в Торгово-промислову палату СРСР, що надало їй статус союзно-республіканського органу, і в 14 радянських республіках були утворені республіканські торгово-промислові палати. ТПП СРСР була юридичною особою, має відокремлене майно, з усіма, присутніми при цьому правовий статус, правами. При ТПП СРСР створені Арбітражний суд, Морська арбітражна комісія, Асоціація диспашеров.

Функції палати були значно розширені, серед них: сприяння розвитку експорту радянських товарів, надання консультаційних послуг з усіх питань діяльності підприємств, встановлення і розвиток зв'язків з іноземними діловими і громадськими колами, здійснення зв'язків з асоціаціями ділового співробітництва з зарубіжними країнами; сприяння встановленню прямих виробничих і науково-технічних зв'язків з підприємствами інших країн; уявлення радянських підприємств у Міжнародній організації праці (МОП); запрошення та прийом іноземних торговельно-економічних і науково-технічних делегацій; вивчення, узагальнення та поширення довідкової та інформаційної літератури з економіки; посвідчення свідоцтва походження товарів; контроль якості і комплектності, а також перевірка кількості експортних та імпортних товарів та багато інших функцій. Вперше союзна палата отримала право самостійно створювати, реорганізовувати і ліквідовувати на території СРСР торгово-промислові палати міст, регіональні відділення палати, об'єднання, підприємства та інші організації. Статутом палати розширено коло можливих членів. Важливим положенням статуту було вимога про те, що дійсні члени торгово-промислових палат союзних республік і міст одночасно є дійсними членами Торгово-промислової палати СРСР, і це положення остаточно закріпило існування єдиної системи торгово-промислових палат, яке традиційно збереглося до теперішнього часу. зовнішньоекономічний імпортований палата україна

У 1993 році відповідно до указу Президента РФ «Про торгово-промисловій палаті РФ» була сформульована нова організаційно-правова модель торгово-промислових палат. У подальшому цей Указ був допрацьований і затверджений Державною Думою у формі закону РФ «Про торгово-промислові палати в РФ». Цілі і завдання палати включали в себе захист інтересів з питань, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, організація взаємодії підприємців з державною владою, сприяння розвитку системи освіти і підготовки кадрів для підприємницької діяльності, сприяння врегулюванню суперечок, що виникають між підприємствами та підприємцями.

14 грудня 2001 в Москві відбувся четвертий позачерговий з'їзд Торгово-промислової Палати РФ. Ключовою подією з'їзду стало переобрання президента ТПП РФ. Пропозиція обійняти цю посаду прийняв Є.М. Примаков. У 2002 році робота ТПП РФ була реструктурована: здійснена перебудова в роботі керівних органів, обрано новий склад Правління, відображає існуючу конфігурацію вітчизняного бізнесу та його громадських організацій, переглянутий Статут ТПП. Відповідно до нової концепції були визначені основні завдання Торгово-промислової Палати, а також правила, що визначають відносини між ТПП Росії та регіональними палатами [1].

19 червня 2002 у своєму виступі на IV з'їзді ТПП РФ Президент ТПП РФ Є.М. Примаков визначив наступні три основних завдання, які стоять перед Палатою:

Перше завдання покликана відображати інтереси великого підприємництва, і полягає в інвестуванні основних засобів, накопичених в сировинному секторі, в обробні галузі. Для вирішення цього завдання необхідно створення механізму повернення капіталу, вивезеного за кордон, а також забезпечення чітко працюючої судово-правової системи.

Друге завдання полягає у створенні кращих умов для малого бізнесу в Росії. Вирішення цієї задачі полягає в упорядкуванні державного регулювання малого підприємництва, захисту підприємців від чиновницького свавілля і корупції.

Третє завдання полягає у сприянні інтеграції російського підприємництва у світовий економічний простір, зокрема, у підготовці Росії до приєднання до СОТ. Відповідно до концепції ТПП РФ по приєднанню до СОТ активно працюють комітети ТПП РФ, визначається спільна з провідними навчальними закладами програма підготовки кадрів з перспективою вступу Росії до СОТ.

У радянські часи зв'язок між державною планово-економічною системою та ринками Заходу забезпечувався Торгово-промисловою палатою СРСР, заснованою у 1932 році.

Початок економічних реформ сигналізував про нову епоху у розвитку торгово-промислових палат цих країн. Зараз вони знаходяться на вістрі вирішення важливих державних завдань,пов'язаних з реформуванням економіки, розвитком зовнішньоекономічних зв'язків країн співдружності.

Правовою основою створення та функціонування торгових палат країн СНД є законодавчі акти та статути, які визначають порядок створення, правочинність, основні напрямки та сфери діяльності, управління, структури виконавчих органів тощо.

Наприклад, такими нормативними документами у Росії є Закон Російської Федерації від 7 липня 1993 року № 5340-1 "Про торгово-промислові палати у Російській Федерації" та статути палат.

ТПП країн співдружності мають статус недержавних, самостійних, некомерційних (безприбуткових) громадських організацій, які об'єднують на добровільній підставі підприємства та підприємців усіх форм власності.

Проте, не дивлячись на добровільний принцип, членами палат є велика кількість підприємств та підприємців усіх типів бізнесової діяльності, серед яких індустріальні, фінансові та комерційні структури.

Наприклад, членами Торгово-промислової палати Молдови є 588 підприємницьких структур, які представляють 20 галузей національної економіки та всі райони Молдови. Показовим є те, що 70 % фірм-членів цієї організації є товаровиробниками; 20 % - комерційними структурами. Інші 10 % - це фірми, які надають різні види послуг.

З числа членів ТПП у них створюються постійні, галузеві, консультативні комітети. їх головне завдання полягає у тому, щоб на стадії розробки проектів законів, президентських декретів, урядових рішень з економічних, виробничих, соціальних проблем, висловлювати свою думку, вносити конкретні та аргументовані пропозиції, узгоджуючи їх з досвідом підприємців, які володіють конкретними знаннями реального життя тощо.

Загальні закони розвитку ринкової економіки визначають ідентичність функцій та завдань, що виконуються і вирішуються торгово-промисловими палатами країн СНД.

їх можна класифікувати таким чином:

формування зовнішньо-економічної політики, сприяння встановленню ділового співробітництва, правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

експертиза, сертифікація та патентно-ліцензійна діяльність;

міжнародний арбітраж;

реклама і просування вітчизняної продукції за кордоном та іноземних товарів на внутрішньому ринку, видавнича та перекладацька діяльність;

організація навчання і підготовки кадрів та фахівців;

виконання інших функцій, що віднесені до їх компетенції Міжнародним правом та торговельними традиціями.

Одним з головних напрямків діяльності ТПП є сприяння встановленню ділового співробітництва як між місцевими діловими колами, так і з іноземними партнерами. З метою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків вони виступають ініціаторами створення змішаних торгових палат, рад, відкривають свої представництва за кордоном, а також іноземні - на території своєї країни.

Так, наприклад, працюють Болгарсько-Російська, Російсько-Британська, Італо-Російська, Фінсько-Російська, Франко-Російська, Польсько-Російська торгово-промислові палати. Крім того, Російська торгово-промислова палата має свої представництва у таких країнах, як Аргентина, Австрія, Німеччина, Індія, Туреччина, Північна Корея тощо.

Для реалізації інформаційно-консультативних функцій у палатах створюються спеціальні інформаційні системи, формуються та оновлюються бази даних про експортний потенціал вітчизняних підприємств, їх імпортні потреби та пропозиції щодо зовнішньоекономічного співробітництва.

Крім того, інформаційні системи ТПП різних країн зв'язані між собою, а в мережі "Інтернет" існують їх окремі сторінки.

Багато підприємців звертаються з питань підготовки проектів експортно-імпортних контрактів та угод, експертизи таких документів з наступним наданням висновку на предмет їх відповідності стандартним вимогам; щодо розробки установчих документів та їх реєстрації; визначення мита на товари, що ввозяться та'вивозяться.

Торгово-промислові палати надають консультації з питань відкриття представництв іноземних фірм на території певної держави та їх акредитації; видачі документів, що засвідчують форс-мажорні обставини тощо.

Підприємці країн співдружності користуються послугами з оформлення вантажних та митних декларацій, транспортно-супровідних документів, у тому числі типу САЮЧЕТ ТІК, ЕЧУОІСЕ, СМК тощо.

Помітне місце у діяльності ТПП займає підготовка, розробка та єс ація товарНИХ знаків та знаків обслуговування, фірмових та інших найменувань, виконання замовлень з патентування винаходів, промислових зразків та інші дії, пов'язані з охороною промислової та інтелектуальної власності, що сприяє боротьбі з фальсифікацією.

При проведенні експертизи ТПП виступають як незалежні контролюючі організації. Акти експертизи, які видають палати, служать ефективним засобом захисту вітчизняних імпортерів у випадку отримання від закордонних постачальників товарів, що не відповідають за якістю та комплектністю умовам укладених ними угод.

Засвідчення торгово-промисловими палатами обставин форс-мажору дає можливість підприємцям звільнитися від конкретних обов'язків перед іноземними партнерами у випадку виникнення пожеж, повені, а також іншого стихійного лиха та причин об'єктивного характеру, що виникли не з їхньої волі та вини.

Виходячи із запитів та інтересів промисловості, палати освоїли послуги з надання оцінки вартості державного та особистого майна, декларування митних вантажів, оформлення паспортів-угод, засвідчення достовірності різної зовнішньоторговельної документації.

Особливим видом діяльності торгово-промислових палат є складання та розгляд позовів у Міжнародному арбітражному суді, Морській арбітражній комісії та інших судових інстанціях, представництво своїх клієнтів.

Вказані інститути є незалежними, постійно функціонуючими і діють згідно з внутрішнім та міжнародним законодавством. Вони дозволяють спірним сторонам швидко та економічно вирішувати конфліктні ситуації, які виникають з договірних цивільно-правових, зовнішньоторговельних та інших міжнародних економічних та науково-технічних зв'язків.

Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Білорусі, наприклад, складається з Президента, арбітрів, секретаріату та інформаційного центру. Він розглядає спори, що виникають при Здійсненні зовнішньоторговельних та інших міжнародних економічних зв'язків. Регламент суду є його основним процесуальним Документом. Спір у ньому може розглядатися тільки за наявності відповідної письмової угоди сторін, яка зазвичай обумовлюється °кремим пунктом у контрактах.

Міжнародний арбітражний суд має гнучку та демократичну процедуру, а саме: конфіденційність судового розгляду, можливість для сторін призначити арбітрів на власний розсуд, самим обирати право, яке буде з'ясовуватися, мову та місце розгляду.

У рекомендованому списку арбітрів суду - професори, доктори юридичних наук, доценти, провідні фахівці юридичних служб країн СНД, США, Німеччини, Англії, Польщі.

Як і більшість інших країн світу Республіка Білорусь є членом Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року та Конвенції про визнання та виконання іноземних рішень 1958 року. Це означає, що юридична система країни визнає арбітраж у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів господарювання як засіб врегулювання спорів та виконання його рішень згідно з міжнародними стандартами.

Міжнародний арбітраж ТПП розглядає не тільки справи, де однією з сторін є вітчизняні підприємці, але й спори, які намагаються вирішити їх партнери країн ближнього та дальнього зарубіжжя.

Значне місце у діяльності ТПП СМД займає робота, пов'язана з рекламою та просуванням вітчизняної продукції за кордоном та іноземних товарів на внутрішньому ринку. З цією метою проводяться міжнародні, іноземні, національні виставки, ярмарки, презентації, ділові зустрічі, дні економіки, конференції, семінари, симпозіуми за участю вітчизняних та зарубіжних ділових кіл, широке інформування економічних агентів про майбутні виставки як всередині країни, так і за її межами.

На виконання зазначених завдань у системі ТПП створюються спеціалізовані виставочні організації, комплекси, центри, які оснащені сучасним обладнанням, що відповідає міжнародним стандартам. Прикладами таких організацій є фірма "Мінскекспо" при ТПП Білорусі та ЗАТ "Експоцентр" при Російській торгово-промисловій палаті.

Торгово-промислова палата Білорусі регулярно здійснює видання та розповсюдження у своїй державі та за її межами збірників національних законодавчих актів, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність, каталогів іноземних підприємств, що містять відомості про їх експортно-імпортні програми, друкується періодичне видання інформаційного бюлетеня "Меркурій", призначеного для спеціалістів, що працюють у галузі зовнішньоекономічних зв'язків.

Російська торгова палата тиражує газету "Торгово-промислові відомості", в якій друкує відомості палати, хроніку комерційного життя Росії, інформує про виставки, проводить огляд іноземного та вітчизняного досвіду, організації торгівлі та менеджменту тощо.

Інтегрування до світового ринку передбачає знання іноземних мов для спілкування з партнерами. На жаль, багато вітчизняних та іноземних підприємців не мають таких навичок. На допомогу їм торгово-промислові палати створюють спеціальні підрозділи, які здійснюють переклад технічних, комерційних, довідникових та інформаційних матеріалів тощо. Вони перекладають контракти, статутні документи, рекламні проспекти, буклети, ділові листи, патентну документацію, стандарти та інструкції на імпортне обладнання і прилади тощо.

Особливе значення серед функцій ТПП має підготовка фахівців та організація їх стажування за кордоном.

Так, наприклад, Торгово-промислова палата Молдови успішно співпрацює з палатами Німеччини, Австрії, Росії, Румунії та Угорщини. За їх допомогою були підготовлені фахівці у таких нових сферах діяльності, як оцінка нерухомості, обладнання, машин та механізмів, охорона промислової власності; організація єдиної інформаційної системи; ведення Торговельного реєстру; у такій важливій галузі, як маркетингова та зовнішньоекономічна стратегія імпорту виноробної, алкогольної, продовольчої, консервної та тютюнової продукції.

ТПП також розробляє та видає навчальні підручники, тренувальні та перепідготовчі посібники; відкриває регіональні та територіальні навчальні центри для персоналу суб'єктів господарювання та фахівців палат.

2. Особливості функціонування торгово-промислових палат у світі

Торгово-промислові палати існують в усіх розвинених країнах. Саме поняття "торгова палата" виникло на Заході (у Франції) ще в XVI столітті і було пов'язане із зародженням некомерційних об'єднань, зборів представників ділового світу з метою розробки єдиних правил у торгівлі та виробництві.

Загальні закони розвитку ринкової економіки визначають ідентичність функцій та завдань, що виконуються і використовуються торгово-промисловими палатами. Будучи представниками інтересів груп підприємців з усіх секторів економіки, західні торгові палати представляють також економічні інтереси своїх країн в цілому. У цьому полягає принципова відмінність палат від галузевих асоціацій підприємств, що замкнуті колом інтересів свого сектора діяльності.

Торгові (або торгово-промислові) палати тісно співпрацюють з органами влади в галузі формування економічної політики та соціального партнерства. Беручи активну участь у процесі прийняття законів та інших рішень, вони користуються правом законодавчої ініціативи, направляють за проектами законів свої висновки, беруть участь у роботі уряду, парламенту та його комісій. Відповідно регіональні та місцеві палати взаємодіють з органами влади регіону, області, міста, беруть участь у прийнятті рішень з питань їх економічного розвитку. При цьому вони виходять не з політичних інтересів яких-небудь партій, а загальних інтересів усього суспільства, Що має принципове значення для стійкості економічної політики власних структур.

Правовою основою створення та функціонування торгових палат є спеціальне або загальне законодавство країни, а у ряді випадків власний статут палати.

Спеціальні закони деяких країн (Австрії, Італії, Німеччини, Франції) містять положення, які визначають порядок створення торгових палат, їх правочинність, основні направлення та сфери діяльності, порядок управління, структуру виконавчих органів, відносини з державними установами.

Такі торгові палати часто називають самокерованими структурами, в яких підприємці вирішують свої проблеми у межах закону самостійно та незалежно від впливу держави. Незважаючи на те, що характер економічних проблем часто відносить їх до сфери державного регулювання, держава свідомо делегує їх розгляд до відання торгової палати, наділяючи її відповідними повноваженнями.

Таким чином, палата як носій інтересів усієї економіки країни або регіону прагне виконувати свої функції на користь подальшого економічного розвитку, що у підсумку відповідає інтересам держави. Держава ж залишає за собою право нагляду за діяльністю палат. Наприклад, в Німеччині міністр економіки може втручатися у діяльність торгово-промислової палати тільки у тих випадках, коли палата припускає порушення чинного законодавства. При цьому статути земельних палат вважаються елементами чинного законодавства.

У країнах, де не існує спеціального законодавства про палати, їх організація та діяльність здійснюється на основі загального цивільного законодавства. Так, у Великобританії торгові палати поряд з асоціаціями, федераціями промисловців створюються як компанії з обмеженою відповідальністю під гарантію членів. На практиці це означає, що члени палати відповідають за її обов'язками у межах сплаченого членського внеску. Специфічні положення, які відрізняють палату від комерційної фірми, фіксуються в статуті, у тому числі і принцип безприбутковості, порядок формування членської бази, принципи управління. Навіть у випадку ліквідації палати частина її активів, що залишилися після сплати боргових зобов'язань, не розподіляється між її членами, а переводиться іншим аналогічним організаціям.

Існує два підходи до формування членської бази торгової палати:

обов'язкове членство для визначених спеціальним законом учасників господарської діяльності;

добровільне членство.

Критерій характеру членства є досить вагомим моментом, що впливає практично на всі сторони діяльності торгової палати.

Обов'язкове членство у торгових палатах встановлено в таких країнах, як Німеччина, Австрія, Франція, Люксембург, Нідерланди, Іспанія, Італія та інших. Воно може встановлюватися державою тільки на підставі закону.

Позитивним такого принципу є те, що до сфери відповідальності палати включається всі без винятку сектори економіки (промисловість, торгівля, банки, страхування, транспорт, послуги та ін.) Таким чином, палата представляє все ділове співтовариство країни або регіону. Це призводить до того, що думки та пропозиції торгової палати мають важливе значення, оскільки виражають збалансовані, узгоджені інтереси усіх секторів економіки. Крім того, обов'язкове членство гарантує тісні контакти у повсякденній роботі з усіма підприємствами регіону.

Незалежність торгових палат від держави закріплена в законі. Таким чином, вона забезпечується повною фінансовою самостійністю у формуванні та виконанні своїх бюджетів, а також свободою прийняття рішень у загальних інтересах незалежно від окремих або групових поглядів.

Контроль з боку держави зазвичай здійснюється міністерством економіки або промисловості і стосується, як правило, розслідувань скарг на діяльність торгових палат (наприклад, стосовно відмови палати видати сертифікат походження або законності проведених виборів до керівних органів палати), а також правильності створення бюджету та реальності витрат. Разом з тим слід зазначити, що палата У цьому випадку є своєрідною частиною державної ієрархії і підпорядковується урядовим органам, хоча лише в так званій "дорученій сфері діяльності".

Палати з добровільним членством діють у Великобританії, Канаді, Швеції, Бельгії, Норвегії та Швейцарії як правило, на основі цивільного законодавства і реєструються у відповідних Реєстрах, списках ділової активності. Такі палати, прагнучи до збільшення числа своїх членів, вимушені постійно доводити свою необхідність діловим колам регіону, країни. У іншому випадку ніщо не зможе заставити підприємство платити цій палаті членські внески.

Таким чином, торгово-промислові палати розвинутих країн є інструментом ринкової економіки.

Торгові палати мають досить широке коло функцій, які визначаються в основному двома критеріями: по-перше, характером членства в палаті (обов'язкове або добровільне), по-друге, положенням торгової палати у економіці регіону, в якому вона функціонує (центральне або локальне). Як приклад розглянемо коло функцій двох європейських торгових палат з добровільним та обов'язковим членством.

Торгова палата Брюсселя, яка має добровільне членство, ставить основною метою своєї діяльності -- сприяння економічному розвитку та зростанню соціального добробуту у своєму регіоні, а саме:

сприяє створенню професійних палат, відповідних секцій та асоціацій;

організовує відділення для допомоги своїм членам у розгортанні їх діяльності та для полегшення розвитку торгових відносин як у Бельгії, так і за кордоном;

забезпечує постійну підготовку, соціальне зростання та удосконалення кадрів шляхом організації колоквіумів, конгресів, семінарів, лекцій;

готує інформацію з питань торгово-економічних відносин у європейському регіоні (законодавчі акти, статистичні дані, економічні звіти щодо регіонів та галузей промисловості);

видає сертифікати про походження товарів;

розповсюджує інформацію, прямо чи опосередковано пов'язану з цілями організації шляхом друкування та публікації досліджень і періодичних або неперіодичних видань;

консультує з питань трудового законодавства та соціального захисту;

домагається усіма можливими законними засобами прийняття заходів, що відповідають інтересам, які вона представляє, повідомляючи за необхідності владу, та відстоюючи перед ними погляди та побажання відповідних професійних палат, секцій та асоціацій.

Найбільш яскравим прикладом палати з обов'язковим членством є Союз німецьких торгово-промислових палат фІНТ), який поряд із загальними для палат напрямками діяльності здійснює такі специфічні функції:

бере участь у роботі погоджувальних органів щодо вирішення спорів у галузі конкуренції;

надає допомогу реєстраційному суду свого регіону при заповненні торгового реєстру. У свою чергу, реєстраційні суди зобов'язані інформувати палати про всі реєстрації;

проводить експертизи торгових звичаїв (за запитом суду палата зобов'язана визначити, чи існує в її районі (окрузі) той чи інший торговий звичай);

здійснює нагляд за діяльністю бірж, створення яких потребує державного дозволу.

видає дозвіл на заняття підприємництвом;

проводить заходи щодо перекваліфікації та підвищення кваліфікації у певних сферах знань та професійної діяльності.

як представники інтересів економіки своїх районів беруть участь у розробці планів розвитку відповідних районів (областей);

беруть участь у формуванні направлень економічної політики.

Слід зазначити, що якщо для торгових палат з обов'язковимm членством функції представництва інтересів ділових кіл, а також сприяння розвитку зовнішньої торгівлі встановлюються законом, то палати з добровільним членством можуть виконувати ці функції лише тією мірою, якою вони здатні, враховуючи розмір членської бази, а також наскільки це допускає держава в силу реального авторитету палати у суспільстві.

Прикладом може бути Торгова палата США, яка є найбільшою Добровільною асоціацією ділових кіл цієї країни. До її складу входить більше 200 тис. членів з усіх галузей та секторів економіки, а також як колективні члени - 2,8 тис. торгових палат штатів та міст і більше ^ тис. інших підприємницьких асоціацій. З причин свого загальнонаціонального характеру Торгова палата США, окрім повного набору внутрішньоекономічних функцій, що нею виконуються, користується значним впливом у державних структурах, а також відіграє активну роль у зовнішньоекономічній області.

Коло завдань та функцій центральних торгових палат значно ширше, ніж у локальних. Так, наприклад, у Німеччині земельні торгово-промислові палати впливають на економічну політику федерального уряду через свою головну організацію ОШТ. Позиції палат враховуються при підготовці будь-яких, пов'язаних з економікою проектів законів або постанов, як федеральними міністерствами, так і комісіями Бундестагу.

БІНТ координує роботу земельних торгово-промислових палат шляхом інформаційного забезпечення з правових та економічних питань у країні та за кордоном. Він організовує та проводить серед палат семінари про обмін досвідом роботи, конференції керівного складу, розповсюджує типові документи та формуляри, які раціоналізують поточну роботу палат.

У галузі міжнародної діяльності функції палат реалізуються, як правило, через свої центральні органи, чи в координації з ними.

Так, наприклад, Торгова палата США використовує в інтересах палат штатів, міст та власне членів більше 60 змішаних палат у різних країнах світу, а низка Європейських торгових палат з обов'язковим членством діють з позицій дипломатичних представництв своєї країни за кордоном.

У Північній Кореї за їх участю засновані комітети з двостороннього торговельно-економічного співробітництва з більш ніж 30 країнами. Комітети проводять щорічні зустрічі з питань торгівлі, інвестицій та технологій. Палатою також підписані протоколи про співпрацю з 65 країнами.

Торгово-промислові палати розробляють також міжнародні торгово-політичні питання, правові норми міжнародної торгівлі, виставочної діяльності тощо.

Принципи управління та організаційна структура торгових палат, залежно від їх ролі у суспільстві, відповідають, з одного боку, демократичним засадам, які припускають звітність перед членами палати та виборність органів управління з деякими вилученнями для палат з обов'язковим членством. З іншого боку, як правило, характеризуються наявністю потужної та розгалуженої виконавчої структури, призначеної для обслуговування членів та реалізації вищеперерахованих функцій.

Вищим органом управління практично в усіх торгових палатах з добровільним членством є загальні збори членів або делегатів. До виключної компетенції загальних зборів відноситься прийняття статуту, порядку обрання до органів управління палати, розробка основних напрямків діяльності, визначення розмірів членських внесків та тарифів за послуги, затвердження кошторису витрат. Загальні збори обирають президента, правління, президію, функції яких визначені статутом. У період між загальними зборами палати її діяльністю керує правління.

Структура та принципи управління торгових палат з обов'язковим членством аналогічні, проте у деяких країнах закон встановлює особливі права держави в управлінні палатами.

Торгові палати підтримують тісні зв'язки з пресою, радіо та телебаченням. Метою таких контактів є надання інформації, ознайомлення громадськості, а також роз'яснення тих проблем, з якими їм доводиться стикатися.

3. Поняття, нормативно-правова основа і система торгово-промислових палат України

На території України діє також Торгово-промислова палата України, яку створено у 1973 році на базі відділення Всесоюзної торгової палати, що діяла в Україні з 1944 року.

Впродовж багатьох років спеціалісти палат надавали зовнішньоекономічні консультації, здійснювали розробку проектів, установчих документів, експертизу товарів, переклади з десятки мов світу, організовували виставки в Україні та за кордоном, виконували рекламну роботу, засвідчували форс-мажорні обставини тощо.

Сьогодні цей перелік доповнено низкою нових послуг. Серед них - забезпечення українських та іноземних підприємців діловою інформацією з банків даних Палат, зокрема ціновою і кон'юнктурною, засвідчення сертифікатів про походження товарів, декларування зовнішньоторговельних вантажів (за домовленістю з митними органами), послуги зі штрихового кодування, послуги у патентно-ліцензійній роботі, здійсненні приватизації, вирішенні спорів, які виникають у міжнародній торгівлі, підвищенні кваліфікації кадрів тощо. Торгово-промислові палати надають ділову та юридичну інформацію, проводять семінари, беруть участь в організації виставок в Україні, за кордоном та інше.

Нині палата України є дійсним членом Міжнародної торгової палати - однієї з найбільших і найавторитетніших у світі організацій підприємців. У Міжнародній торговій палаті найвищий консультативний статус в ООН. Вона підтримує тісні контакти з ГАТТ, з Організацією економічного співробітництва і розвитку, з Європейським Союзом, іншими організаціями. Членство в ній відкрило Палаті доступ до розгалужених каналів інформації, збагачення міжнародним досвідом.

Торгово-промислова палата України співпрацює з Асоціацією торгово-промислових палат Європи, налагоджено зв'язки з аналогічними національними та регіональними структурами в багатьох країнах світу. Більш міцні зв'язки встановлені на основі двосторонніх і багатосторонніх договорів з палатами понад як 50 країн світу.

Цими угодами передбачається обмін діловою інформацією, сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в пошуку партнерів у сфері виробництва і торгівлі, обмін делегаціями, організація навчання, проведення виставок та ярмарків тощо.

З метою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в інтересах вітчизняних промисловості і торгівлі Торгово-промислова палата України виступає ініціатором створення змішаних торгових палат, рад, здійснює кроки по відкриттю за кордоном своїх представництв. Розвиваються зв'язки з палатами Німеччини, Італії, Туреччини, Польщі, Словаччини та інших країн.

Завдяки міжнародним зв'язкам, торгово-промислові палати України організовують:

зустрічі та переговори для керівників та фахівців українських підприємств і організацій з представниками закордонних фірм та компаній з питань співробітництва;

ділові поїздки вітчизняних підприємців для ознайомлення з експозиціями на виставках та ярмарках в інших країнах;

стажування фахівців за кордоном, інші види підвищення кваліфікації працівників підприємств та фірм.

Торгово-промислова палата України здійснює недержавний реєстр українських підприємств, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів для підприємницької діяльності в Україні та за кордоном. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Президія ТПП України своїм рішенням ВІД 15 жовтня 1998 року затвердила Порядок ведення недержавного Реєстру українських підприємств, фінансовий стан яких свідчить про и надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за 11 межами. Президія затвердила також зразок Реєстраційного свідоцтва.

Сьогодні процес обміну інформацією став одним з найважливіших у розвитку економічних відносин між країнами. В Торгово-промисловій палаті України створена та розвивається комплексна система інформаційного забезпечення.

Основним елементом цієї системи є інформаційно-довідковий фонд, кількість матеріалів у якому становить понад 33 тисячі примірників. Автоматизація інформаційного забезпечення дозволяє поповнювати ресурси ділової інформації за рахунок баз і банків даних на електронних носіях. Довідково-інформаційний фонд є практично відкритим для всіх категорій користувачів.

Палата бере участь разом з міністерствами та відомствами у розробці нормативних актів з питань зовнішньоекономічної діяльності, правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності галузей економіки, спілок та об'єднань підприємців, сприяє розвитку торгових та інших звичаїв, надає такі послуги з правових питань:

експертиза документів на предмет настання форс-мажорних обставин, видача документів про це або відмова щодо їх видачі;

засвідчення документів українських юридичних осіб та інофірм;

усне консультування з правових питань господарської діяльності в Україні та зовнішньоекономічної діяльності;

правова експертиза документів, консультування та оформлення претензій;

розробка юридичних документів, необхідних для господарської діяльності;

правова експертиза контрактів та консультування за контрактами;

складання огляду українського законодавства за темою замовника, видача юридичної довідки;

консультації з питань господарської діяльності з наданням копії нормативного акта;

забезпечення іноземних замовників нормативними документами, які регулюють господарську діяльність в Україні та її зовнішньоекономічну діяльність.

Широке визнання у світі здобув Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, створений у 1992 році.

Згідно із Законом України "Про міжнародний комерційний Арбітраж" Міжнародний комерційний арбітражний суд, будучи самостійним та постійно діючим третейським арбітражним судом, розглядає за погодженням сторін спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство, яке є однією із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародними об'єднаннями і організаціями, що створені на території України, між собою, спори між її учасниками, а також їх спори з іншими суб'єктами права України.

Він широко визнається у колах міжнародного арбітражу, є членом Міжнародної федерації комерційних арбітражних інститутів, ним укладені двосторонні угоди про співпрацю зі Швейцарською та Грецькою Арбітражними Асоціаціями, з Арбітражним судом при Болгарській торгово-промисловій палаті і Корейським комерційним арбітражним центром (Сеул).

Міжнародний арбітраж при ТПП активно співпрацює з іншими постійно діючими арбітражними інститутами, як, наприклад, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації, Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати, Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті в Парижі та інші.

При Торгово-промисловій палаті України створено Морську арбітражну комісію, яка розглядає спори, що виникають з договірних та інших цивільно-правових відносин у торговельному Мореплаванні незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб'єкти Українського та іноземного, чи тільки українського або тільки іноземного права.

Помітне місце серед послуг, які надаються підприємцям, займають експертиза та сертифікація товарів.

Згідно із статутом серед основних функцій Торгово-промислової палати України, які сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв язків, є проведення на замовлення зацікавлених підприємств, Рганізацій, об'єднань, фірм та приватних осіб, незалежної експертизи кількості, якості, комплектності товарів, включаючи сировину та обладнання, визначення їх ціни, а також проведення експертиз на відповідність товару коду Гармонізованої системи опису і кодування товарів та експертиз, пов'язаних з операціями з переробки сировини, які розглядаються як операції з давальницькою сировиною.

За дорученням Уряду Торгово-промислова палата України та її підрозділи уповноважені підтверджувати походження українських товарів і видавати сертифікати походження.

Систему добровільної сертифікації продукції, процесів та послуг СЕКТЕХ створено Київською палатою (у минулому фірма "Київзовнішсервіс") у 1993 році згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію" і зареєстровано Держстандартом України. Систему сертифікації СЕЯТЕХ засновано на діючих керівних документах ІСО/МЕК у галузі сертифікації та управління якістю, що створює умови для визнання її сертифікатів організаціями інших країн, що здійснюють діяльність з сертифікації.

Торгово-промислові палати країн співдружності, поряд з вищезазначеними основними функціями, протягом багатьох років проводять експертизу імпортованих із-за кордону обладнання, технологій і товарів на предмет відповідності їх за якістю, кількістю та комплектністю умовам укладених угод, здійснюють патентно-ліцензійну та сертифікаційну діяльність, що, на перший погляд, не є суттєвим, проте без цього неможливий контроль та порядок на ринку, боротьба з контрабандою та фальсифікацією товарів.

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"

Даний Закон визначає загальні правові, економічні і соціальні основи створення торгово-промислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрямки їхньої діяльності, а також принципи їхніх взаємин з державою.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Торгово-промислова палата

1.Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, що створені і діють відповідно до законодавства України, і громадян України, зареєстрованих як підприємців, і їхнього об'єднання.

2. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю тільки в тім обсязі, у якому це необхідно для виконання її статутних задач. Отримана нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а направляється на виконання її статутних задач.

3. Торгово-промислова палата є юридичною особою.

4. Торгово-промислова палата відповідає за своїми обов'язками всіма приналежними їй способами і майном.

5. Торгово-промислова палата не відповідає по зобов'язаннях своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають по її зобов'язаннях.

6. Торгово-промислова палата не відповідає по зобов'язаннях створених нею підприємств і інших організацій, так само як підприємства й інших організацій не відповідають по зобов'язаннях торгово-промислової палати.

7. Назва "торгово-промислова палата" і утворені на його основі словосполучення можуть використовуватися лише у відношенні організацій, створених відповідно до дійсного Закону.

Інші організації не мають права використовувати у своїх назвах словосполучення "торгово-промислова палата", "торговельна палата" чи "промислова палата" і не підлягають державної реєстрації під назвами, що містять ці словосполучення.

8. Торгово-промислова палата має печатку з зображенням своєї емблеми і своїм найменуванням і свій розрахунковий рахунок і інші рахунки.

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" відокремлює ТПП України від інших організаційно-правових утворень, наприклад, громадських організацій або об'єднань підприємств, виділяючи їх в окрему самостійну систему, на яку не поширюється дія Законів України "Про об'єднання громадян" та "Про підприємства в Україні". Таке специфічне ставлення законодавця до ТПП знаходить своє відображення, перш за все, в принципах створення та нормативному закріпленні цілей та завдань ТПП.

Крім того, право на об'єднання в ТПП обмежене статусом суб'єктів об'єднання та умовами щодо кількості та територіальної залежності їх утворень (п.п.1,7 ст.1; п. 2 ст. 5, п. З ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні"). Відповідно до положень згаданого закону в Україні можуть створюватись та діяти ТПП з різним правовим статусом: торгово- промислові палати України, регіональні торгово-промислові палати та змішані торгово-промислові палати.

4. Правовий статус торгово-промислових палат України і практика його реалізації

Стаття 11. Права торгово-промислових палат

Торгово-промислові палати мають право:

проводити з доручення державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосується правий і інтересів підприємців;

представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової чи палати з доручення її членів їхні інтереси;

надавати з доручення українських і іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, зв'язані з захистом їхніх прав і інтересів, відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України;

звертатися з доручення облич, права яких порушені, в Антимонопольний комітет України з заявами про порушення законодавства про захист від несумлінної конкуренції;

проводити за замовленням українських і іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних і імпортних) і визначати їхня вартість;

завіряти і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями й інші документи, зв'язані зі здійсненням зовнішньоекономічної діяльності;

здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом;

організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні і за її межами;

організовувати семінари, конференції, ділові переговори по економічних питаннях за участю українських підприємців і іноземних фірм як в Україні, так і за її межами;

укладатися необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні й інші угоди з українськими й іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами;

видавати інформаційні, довідкові, рекламні і методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали й інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності;

створювати, реорганізовувати і ліквідувати підприємства й інші організації з метою виконання статутних задач у порядку, установленому законом;

самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності;

установлювати структуру, штатний розклад, чисельність працівників,

форми і розміри оплати і матеріального стимулювання їхньої праці відповідно до законодавства України;

створювати з ініціативи учасників суперечки третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві чи територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів;

виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

2. Методичні й експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їхніх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

3. Права торгово-промислових палат закріплюються в їхніх статутах і реалізуються в порядку, передбаченому законодавством України.

Оскільки з 1 січня 2004 року набули чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, слід розглянути питання, які нас цікавлять, в контексті положень названих нормативних актів.

Зі змісту ст.ст. 80, 81, 83, 85 Цивільного кодексу України випливає, що торгово-промислові палати України законодавець відніс до категорії непідприємницьких товариств, зазначивши, що особливості їх правового статусу встановлюються законом.

Визначення торгово-промислової палати надане в п. 1 ст. 21 глави 2 розділу І Господарського кодексу України. Віднесення законодавцем ТПП до господарюючих суб'єктів не виправдовує розміщення його в главі 2 "Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування" Господарського кодексу України.

На наш погляд, це приклад невдалого застосування нормотворчої техніки та систематизації нормативного акту.

Оскільки цей розділ та глава не містять інших визначень об'єднань, крім ТПП та організації роботодавців, то визначення їх доцільно було б віднести до глави 13 розділу II Господарського кодексу "Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання", тому що відповідно до назви цієї глави вони мають статус "...інших суб'єктів господарювання".

Як видно з тексту п. 1. ст. 21 Господарського кодексу України та п.1 ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ці визначення ТПП відрізняються одне від одного.

З їх порівняльного аналізу випливає, що пунктом 1 ст. 21 Господарського кодексу України законодавець невиправдано обмежив мету, з якою створюються торгово-промислові палати, вилучивши положення, що стосуються формування сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, всебічного розвитку усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

...