Вплив валютних коливань (зміни валютного курсу) на зовнішньоекономічну діяльність країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівська державна фінансова академія

Кафедра Міжнародної економіки і теорії фінансів

Реферат

Вплив валютних коливань (зміни валютного курсу) на зовнішньоекономічну діяльність країни

Виконав:

студент групи Ф-301

Косаревич Я.І.

Перевірив:

д.е.н., доцент Біттер О.А.

Львів - 2014

План

Вступ

1. Сутність, основні принципи та інструменти валютного регулювання

2. Коливання валютного курсу та його вплив на сучасний стан економіки України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Важливим показником стабільності будь-якої країни є показник стабільності фінансового ринку. Рівень стабільності фінансового ринку показує валютний курс, оскільки, саме він в значному обсязі впливає на соціально-економічний розвиток країни. Тому й ефективне управління валютним курсом з метою його підтримання на оптимальному рівні для економіки є вирішальною проблемою валютно-курсової політики. Адже рівень інтеграції валютно-фінансової системи України з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування міжнародної торгівлі, а значить, прямо впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни.

Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Об'єктом дослідження у індивідуальній роботі є структура валютного ринку та вплив зміни валютного курсу на зовнішньоекономічну діяльність країни.

Серед вітчизняних дослідників, в роботах яких висвітлюються питання про важливість валютного курсу для стабільного функціонування країни слід відмітити А. Філіпенка, А. Савченка, А. Гальчинського, В. Юрчишина, В. Козюка, В. Шевчука та інших. Але, не звертаючи увагу на велику кількість праць, дана проблема залишається предметом наукових досліджень.

Саме тому стан валютного курсу в Україні заслуговує значної уваги, що й зумовлює актуальність обраної теми та є доцільною для проведення аналізу щодо розгляду цього питання.

1. Сутність, основні принципи та інструменти валютного регулювання

Валютне регулювання є сукупністю нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, що спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Валютне регулювання полягає у діяльності держави та уповноважених нею органів, спрямоване на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

У економічній літературі визначають два методи валютного регулювання - ринковий і державний. Ці методи доповнюють один одного, однак співвідношення між ними постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації.

Так, ринкове регулювання діє на основі закону вартості, закону попиту та пропозиції, базується на конкуренції й породжує стимули розвитку. При цьому також має місце і державне регулювання, що спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин, оскільки валютні відносини відчутно впливають на внутрішній економічний розвиток. валютний фінансовий міжнародний курс

Як правило, в умовах кризових ситуацій посилюється державне валютне регулювання (регламентація державою поведінки суб'єктів валютного ринку), тоді як ринковому відводиться другорядна роль.

Валютне регулювання буває прямим і непрямим. Пряме валютне регулювання полягає в корекції поведінки суб'єктів ринку через застосування обмежуючих законодавчих актів і втручання органів виконавчої влади. Непряме валютне регулювання - у використанні економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку.

Напрямки валютного регулювання можна виділити наступні:

- формування і оновлення законодавчої і нормативної бази зовнішніх валютно-фінансових відносин;

- формування механізму щоденного валютного контролю з метою забезпечення дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності при виконанні валютних операцій валютного законодавства;

- здійснення оперативного впливу на функціонування валютного механізму (визначення режиму валютного курсу гривні по відношенню до іноземних валют, регулювання динаміки ринкового валютного курсу, вживання заходів, спрямованих на забезпечення достатнього рівня і найбільш ефективної структури офіційних золотовалютних резервів тощо).

Залежно від рівня валютного регулювання виділяють світову і національну валютні системи. Світова валютна система є формою організації міжнародних валютних відносин, обумовлених розвитком світового господарства і зафіксованих у міждержавних угодах.

Основним суб'єктом регулювання міжнародних валютних відносин на міждержавному рівні є Міжнародний валютний фонд (МВФ), який створений з метою: забезпечення співробітництва у розв'язанні міжнародних валютних проблем; сприяння стабілізації валют; створення багатосторонньої системи платежів та розрахунків; досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць. МВФ виконує такі функції: відслідковує розвиток міжнародної валютної системи, забезпечує її ефективне функціонування, а також здійснює аналіз виконання кожною країною спільних зобов'язань.

Суттєвий вплив на світову валютну систему мають і регіональні об'єднання, в межах яких проводиться узгодження валютних політик держав-членів, або здійснюється спільна валютна політика. У цьому випадку спільне валютне регулювання спрямоване на розвиток торговельних відносин усередині інтеграційного об'єднання, на вільне переміщення факторів виробництва, а також сприяє зниженню впливу зовнішніх факторів на коливання обмінних курсів країн регіонального об'єднання. Прикладом може слугувати ЄС, країни-члени якого проводили спільну стабілізаційну політику щодо національних валют, на основі цього встановили їх співвідношення (паритети), а також ввели в обіг спільну грошову одиницю.

Під національною валютною системою розуміють частину грошової системи, форму організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством. Основними елементами національної валютної системи є: національна валютна одиниця; склад офіційних золотовалютних резервів; паритет валюти і механізм формування валютного курсу; умови обертання валюти (наявність чи відсутність валютних обмежень); порядок зовнішніх розрахунків країни; режим національного валютного ринку і ринку золота; положення національних органів регулювання валютних відносин країни.

Основні засади валютного регулювання в Україні закріплені в актах загального і спеціального законодавства. Зокрема, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. Згідно із статтею 10 Господарського кодексу України валютна політика є одним із основних напрямків економічної політики України, що спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання. Відповідно до статті 19 Господарського кодексу однією із сфер, у яких здійснюється державний контроль та нагляд, є сфера валютного регулювання; метою цього контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства [1].

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин установлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" [2], а також іншими актами валютного законодавства.

До валютних операцій належать (ст. 1, п. 2 Декрету):

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті країни;

- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності ;

- операції, пов'язані зі ввезенням, перерахуванням та вивозом з території країни валютних цінностей.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 8 Декрету).

Валютний курс - це ціна грошової одиниці валюти, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Основними економічними факторами, що впливають на валютний курс, є: стан платіжного балансу країни, рівень процентних ставок, рівень інфляції, міграція короткочасних капіталів між країнами тощо.

Різкі зміни курсу валюти суттєво впливають на розвиток як внутрішніх господарських процесів, так і на зовнішньоекономічні позиції тієї чи іншої країни. Йдеться про вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю, рух короткочасного та. довгочасного капіталу, розміри заборгованості, платіжний баланс тощо.

Залежно від того, як встановлюється валютний курс, можливі два крайніх варіанти: курс може бути жорстко фіксований до іноземної валюти або може вільно плавати залежно від співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту. Між цими двома полярними варіантами можливі численні комбінації елементів плаваючого і фіксованого курсів.

Відповідно до класифікації, схваленій МВФ у 1982 р., усі валюти країн світу залежно від міри свободи зміни їх курсів поділяються на валюти з фіксованим курсом, валюти з обмежено гнучким курсом і валюти з плаваючим курсом.

Фіксований валютний курс - це офіційно встановлене співвідношення між валютами, котре допускає тимчасове відхилення від нього в одну або іншу сторону не більш ніж на 2,25%.

Розрізняють дві основні групи інструментів валютного регулювання: адміністративні та економічні.

Адміністративні інструменти, як правило, це законодавче закріплені та обов'язкові для виконання норми й нормативи. Перевага цих методів полягає у тому, що вони вимагають менше матеріальних витрат, ніж економічні, при цьому ефект впливу відчувається сильніше та швидше. Однак зловживання адміністративними заходами регулювання валютного ринку часто веде до зруйнування механізмів ринкової саморегуляції, встановлення штучної рівноваги на ринку, фінансових криз та інфляції.

Економічні інструменти використовують ринкові закони та закономірності розвитку міжнародних взаємозв'язків. При застосуванні економічних інструментів валютного регулювання держава виступає одним із суб'єктів ринку.

До економічних інструментів відносяться:

- валютна інтервенція;

- девальвація валюти;

- ревальвація валюти;

- корекція облікових ставок;

- валютні обмеження;

- встановлення режимів конвертованості валют;

- диверсифікація валютних резервів.

Валютна інтервенція є прямим втручанням центрального банку країни у функціонування валютного ринку шляхом купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Валютні обмеження - це методи прямого втручання в механізм формування обмінних курсів, системи нормативних правил, що регламентують права громадян та юридичних осіб щодо обміну валюти своєї країни на іноземну, здійснення різних операцій з валютними цінностями при міжнародних платежах; інвестуванні; ввезенні, вивезенні, переказуванні або пересиланні валютних цінностей у країну чи за її межі тощо.

Валютні обмеження є системою державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) зі встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями.

Валютні обмеження мають за мету:

- забезпечення держави валютою;

- підтримання валютного курсу національної грошової одиниці;

- підтримання платіжного балансу.

Валютні обмеження відзначаються певним дискримінаційним характером, оскільки сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави чи певних підприємств за рахунок інших підприємств, головним чином великих експортерів.

У цілому валютні обмеження можна розподілити за сферами їх застосування:

1. Обмеження у сфері здійснення поточних операцій:

- обмеження можливості експортерів використовувати валютну виручку або обов'язковий (повний чи частковий) продаж її центральному банку;

- обмежувальний характер продажу іноземної валюти імпортеру; у деяких країнах імпортер зобов'язаний внести на депозит певну суму національної валюти для одержання валютної ліцензії;

- заборона розрахунків у національній валюті з нерезидентом та за кордоном;

- обмеження на форвардну купівлю імпортерами іноземної валюти;

- заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

- регламентація термінів платежів та поставок по експортно-імпортних операціях;

- наявність кількох валютних курсів - диференційовані курсові співвідношення по різних видах операцій, товарних групах і регіонах.

2. Обмеження у сфері фінансових операцій:

- лімітування вивезення іноземної чи національної валюти, цінних паперів, золота;

- контроль за здійсненням інвестицій за кордон;

- контроль за залученням іноземних кредитів;

- регулювання інвестицій нерезидентів;

- обмеження ввезення валюти до країни.

Валютні обмеження тісно пов'язані з торговельним та кредитним регулюванням. Необхідно враховувати, що валютні обмеження негативно впливають на розвиток зовнішньоекономічного співробітництва країн. Вони застосовуються у випадку, коли в країні бракує іноземної валюти, при істотній зовнішній заборгованості та розладі платіжного балансу з метою стабілізації курсу національної валюти. Тому прийнято вважати, що валютні обмеження слід використовувати у критичних ситуаціях для призупинення спаду або різких коливань обмінних курсів валюти і створення вихідних умов для подальшого регулювання [3].

2. Коливання валютного курсу та його вплив на сучасний стан економіки України

Одним із основних важливих показників стабільності фінансового ринку є валютний курс, оскільки, саме він в значному обсязі впливає на соціально-економічний розвиток країни. Тому й ефективне управління валютним курсом з метою його підтримання на оптимальному рівні для економіки є вирішальною проблемою валютно-курсової політики. Адже рівень інтеграції валютно-фінансової системи України з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування міжнародної торгівлі, а значить, прямо впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни.

Результати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни в більшості пов'язані з курсом національної валюти. Національна грошова одиниця, яка використовується в міжнародних розрахунках стає валютою. Після проведення аналізу економічної діяльності валютного ринку України, встановлено, що валютний курс є необхідним для створення пропорцій обміну валют у міжнародній торгівлі товарами і послугами, що пов'язано з рухом капіталів у вигляді інвестицій і кредитів, для порівняння цін на світових товарних ринках і вартісних показників різних країн, переоцінці рахунків в іноземній валюті фірм, банків, урядів і приватних осіб [4].

Динаміка курсу національної валюти залежить від співвідношення темпів інфляції в окремих країнах. Великі відхилення відбуваються в застосуванні валютного курсу, який коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Взагалі, ціна будь-якої валюти завжди знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій - від пропозиції на валютному ринку. По-перше попит на національну валюту визначається попитом на вітчизняний експорт, по-друге її пропозиція - попитом на вітчизняний імпорт товарів та послуг. Якщо український експорт збільшується, то іноземні покупці збільшують попит на гривню, а якщо зростає вітчизняний імпорт, то наші покупці збільшують пропозицію гривні. В цьому і виявляється пряма залежність між експортом та імпортом товарів, а значить й між факторами валютного курсу. Основні з яких - це якість наданих товарів і послуг, встановлена ціна та коливання доходів іноземних покупців. Якщо в нашій країні намітилася тенденція до зростання інфляції, що в перспективі викличе знецінювання національної валюти, то власники гривні будуть намагатися конвертувати її в більш стійку валюту, наприклад в американські долари. Внаслідок цього курс американського долара підвищиться, а курс гривні зменшиться.

Забезпечити високий результат можна, саме через зміни реального валютного курсу. Курсові коливання гривні на теперішній час можуть зберегтися в рамках змін курсу, зафіксованої в минулому році, тому є перспективи тримати курс гривні на рівні коливань не більш, ніж в минулому році. При цьому зростання купівельної спроможності і поліпшення ситуації з платіжним балансом на теперішній час створюють позитивні зміни у стабільності гривні.

Після дослідження валютних коливань протягом трьох останніх років, визначено, що курсова рівновага національної валюти протягом вересня трохи похитнулася в напрямку девальвації. Однак можна передбачити, що в наступному році курс гривні може цілком знизитися, якщо в країні знову буде спостерігатися значний бюджетний дефіцит. На сьогоднішній день підстав для суттєвої девальвації гривні немає, оскільки саме американський долар скуповують переважно експортери для виплати закордонних валютних кредитів. Єдиним дестабілізуючим фактором для гривні, може стати ціна газу, яка для економіки України відіграє одну з найважливіших ролей.

Девальваційні настрої на українському валютному ринку виникли через продовження економічного спаду на світових фінансових ринках. В світі й далі послаблюватиметься попит на традиційні експортні українські товари, тому потоки валюти до країни будуть меншими, ніж очікувалось раніше. А також великих валютних надходжень від сільського господарства наша держава не отримає, оскільки цьогорічні врожаї є невеликими. Крім того, експорт зернових (а з ним і потік валютної виручки до України) сьогодні затримується. Тому, нинішня девальваційна ситуація упевнено збережеться до наступного року [5].

Саме вирішальну роль у стабілізації валютного курсу відіграє державне регулювання, яке спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення сталого економічного зростання, рівноваги платіжного балансу, зниження росту безробіття та інфляції в країні.

У сфері валютного регулювання необхідно приділити більшу увагу процесу курсоутворення, захистити ступінь конвертованості національної грошової одиниці, підвищити регулювання платіжної функції іноземної валюти, покращити організацію внутрішнього валютного ринку, збільшити нагляд за банківською діяльністю з валютними цінностями, посилити регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, встановити певний режим та обмежити вивіз та ввезення через кордон валютних цінностей.

Висновки

Валютне регулювання полягає у діяльності держави та уповноважених нею органів, спрямоване на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

У економічній літературі визначають два методи валютного регулювання - ринковий і державний.

Посилення курсу гривні по відношенню до американської та європейської валют спричиняють втрату громадянами України значної частини їх валютних заощаджень.

Саме тому, необхідно захищати заощадження громадян від падіння валютних курсів, а з іншої сторони - інтереси підприємницьких суб'єктів від підвищення курсів основних валют по відношенню до гривні. Для виконання цієї мети громадянам необхідно зберігати валютні цінності в банках та страхувати їх від зниження курсів валют, а державі - застосовувати валютні резерви з метою стабілізації валютних курсів.

Вирішальну роль у стабілізації валютного курсу відіграє державне регулювання, яке спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення сталого економічного зростання, рівноваги платіжного балансу, зниження росту безробіття та інфляції в країні.

Валютні обмеження мають за мету:

- забезпечення держави валютою;

- підтримання валютного курсу національної грошової одиниці;

- підтримання платіжного балансу.

У сфері валютного регулювання необхідно приділити більшу увагу процесу курсоутворення, захистити ступінь конвертованості національної грошової одиниці, підвищити регулювання платіжної функції іноземної валюти, покращити організацію внутрішнього валютного ринку.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №18, №19-20, №21-22, ст. 144 [Електронний ресурс]

2. Декрет Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання й валютного контролю" (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, №17, ст. 184 [Електронний ресурс].

3. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / О.П. Гребельник. - 3-тє видання перероблене та доповнене. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.

4. Міжнародні фінанси О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 557 с.

5. Центральний банк та грошово-кредитна політика. Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Цуховкіна, М.І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пухо-вкіної. - К.: КНЕУ, 2005. - 556 с.

Размещено на Allbest.ru