Сутність прямих іноземних інвестицій та їх роль у сучасних ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

1. Сутність прямих іноземних інвестицій та їх роль у сучасних ринкових умовах

2. Загальна характеристика форм здійснення прямих іноземних інвестицій

3. Аналіз динаміки інвестиційних процесів в Україні і наслідків їхнього впливу на економічний розвиток держави

4. Характеристика основних проблем залучення прямих іноземних інвестицій та шляхи їх подолання на сучасному етапі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні, як і в будь-який інший час, інвестиції відіграють дуже важливу роль, і не тільки у розвиткові окремого підприємства, а й держави в цілому. Прямі іноземні інвестиції сприяють залученню до країни необхідного капіталу, технічних ноу-хау, організаційних, управлінських та маркетингових практик. Підприємства стають учасниками глобальних виробничих мереж. Це позитивно впливає на процес економічного зростання та розвитку країни, яка приймає прямі іноземні інвестиції.

Створення сприятливого інвестиційного клімату - першочергове завдання сьогодення, адже завдяки цьому економіка країни отримує важливі ін'єкції для подальшого розвитку. В рамках державної політики України це питання набуває стратегічної важливості. Оскільки на сьогодні в країні існує проблема дефіциту фінансових ресурсів і держава не в змозі самостійно здійснювати інвестування різних сфер економіки через брак бюджетних коштів, крім того Україна потребує значних фінансових ресурсів на відбудову сходу держави. Це є підтвердженням важливості та нагальності вирішення цієї проблеми. іноземний інвестиція економічний україна

Ефективність іноземного інвестування значною мірою залежить від правильного вибору пріоритетних напрямків реалізації інвестиційних проектів. Однак, перш ніж формувати пріоритети іноземного інвестування, необхідно визначитися з основними проблемами та недоліками цього процесу.

Об'єктом індивідуальної науково-дослідної роботи є прямі іноземні інвестиції та інвестиційна політика України.

Предметом дослідження виступають основні проблеми прямих іноземних інвестицій в Україні.

Метою роботи є аналіз основних проблем, які перешкоджають залученню іноземного капіталу в національну економіку, тобто недоліків інвестиційного клімату держави; визначення позитивних та негативних аспектів функціонування іноземного капіталу в економіці України.

1. Сутність прямих іноземних інвестицій та їх роль у сучасних ринкових умовах

Прямі іноземні інвестиції - це інвестиції, що передбачають довгострокові взаємозв'язки і постійний інтерес та контроль резидента однієї країни (іноземного інвестора чи материнського підприємства) стосовно підприємства - об'єкта розміщення свого капіталу, що є резидентом економіки іншої країни (іноземної філії). Прямі іноземні інвестиції являють собою довготермінове залучення іноземних інвесторів у фінансування основного капіталу з метою створення таких виробничих потужностей, які забезпечили б прибуткову реалізацію виготовлених товарів чи послуг.

Рис. 1 - Особливості прямих іноземних інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru

Вплив на управлінські рішення на підприємстві є ключовим моментом феномену прямих іноземних інвестицій, який також відрізняє їх від портфельних інвестицій і є необхідним інвестору для здійснення підприємницької діяльності.

Частка власності статутного капіталу є тим вирішальним фактором, який диференціює такі поняття, як “контроль”, “суттєвий вплив” та “прямі іноземні інвестиції”.

1. Контроль (частка власності статутного капіталу іноземного інвестора перевищує 50 %) як повноваження керувати фінансовою й операційною політикою підприємства для отримання вигод від його діяльності.

2. Суттєвий вплив (частка власності статутного капіталу іноземного інвестора знаходиться в межах 10-50 %) проявляється у повноваженнях брати участь у прийнятті рішень щодо фінансової та операційної політики підприємства, але не контролювати цю політику.

3. Пряма іноземна інвестиція (частка власності статутного капіталу іноземного інвестора мінімально становить 10%).

В українському законодавстві визначення іноземних інвесторів, підприємства з іноземними інвестиціями дає Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 1996 року, згідно з яким підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Прямі іноземні інвестори поділяються на такі 3 категорії:

1) транснаціональні компанії (ТНК);

2) інституційні інвестори (зокрема, міжнародні фінансові організації, такі як МФК та ЄБРР);

3) інвестори-підприємці.

ТНК є основними суб'єктами прямого іноземного інвестування - на них припадає найбільша частка прямих іноземних інвестицій. До виникнення ТНК всі приватні іноземні інвестиції здійснювались як портфельні. З появою ТНК міграція капіталу набуває форми прямих іноземних інвестицій. ТНК є довготерміновими інвесторами. Маючи власні технології, метою їхньої іноземної інвестиційної діяльності є завоювання нових ринків для збуту своєї продукції, доступ до ресурсів і досягнення більшої ефективності виробництва.

Більшість інституційних інвесторів є пасивними портфельними інвесторами. Серед інституційних інвесторів треба згадати також таких міжнародних інвесторів, як ЄБРР і МФК, які фінансуються урядами різних країн і у результаті цього мають відмінні цілі, аніж проста максимізація прибутку. Для перехідних економік такими цілями безпосередньо є реструктуризація підприємств і створення ефективних ринкових умов, які забезпечили б сталий розвиток.

Основною метою інвесторів-підприємців є використання специфічних переваг країни, галузі, місцевого підприємства з подальшим отриманням прибутку. Зважаючи, що пряме іноземне інвестування вимагає від інвестора значних коштів, ця група орієнтується на малі та середні підприємства, які легко проконтролювати. Більшість інвестицій робляться у не грошовій формі, а у вигляді трансфера обладнання і технологій виробництва. Група інвесторів-підприємців є найбільш ризикована.

Відповідно до визначення прямих іноземних інвестицій, яке прийняте в МВФ та в системі національних рахунків ООН, потоки прямих іноземних інвестицій складаються з трьох компонентів:

1. Акціонерний капітал, що являє собою первісне придбання інвестором власності за кордоном. Це є та частка капіталу, яку інвестор вніс у статутний фонд підприємства.

2. Реінвестиції, що є часткою річних прибутків материнської компанії, яка не розподіляється і не переводиться до неї назад щороку, а залишається у філії. Якщо філія має прибуток, то постає вибір, чи переводити його головній компанії, чи реінвестувати у філію;

3. Внутрішньокорпораційні перекази капіталу, які здійснюються у формі довгострокових та короткострокових кредитів і позик між прямим інвестором та іноземними філіями.

2. Загальна характеристика форм здійснення прямих іноземних інвестицій

Форми здійснення прямих іноземних інвестицій поділяються на корпоративні та договірні. До договірних форм здійснення прямих іноземних інвестицій належать такі коопераційні угоди, як субпідряд, ліцензування, франчайзинг та інші домовленості, які не обов'язково передбачають потоки капіталу з-за кордону, але все ж впливають на розвиток бізнес-середовища в приймаючій країні. У цих випадках управлінський контроль прямий інвестор здійснює через домовленості за контрактом . Одним із мотивів договірних форм здійснення прямих іноземних інвестицій є бажання спільного використання нематеріальних активів, зокрема технологічного характеру (патенти, винаходи, ноу-хау), що проявляється в укладенні ліцензійних угод; маркетингового характеру (імідж, торговельна марка), наслідком чого є укладення франчайзингових угод, а також специфічні навики та вміння у сфері загального управління, управління фінансами, кадрами, виробництвом, збутом через укладання угод про управлінську допомогу.

Підприємство з іноземними інвестиціями може набувати форми дочірнього підприємства, асоційованого підприємства та філії. Дочірнє підприємство є корпоративним підприємством, у якому материнська компанія має більше ніж 50 % капіталу і має право назначати або звільняти більшість членів усіх рівнів управління (інституційного, управлінського, технічного). В асоційованому підприємстві, яке також є корпоративним підприємством, іноземний інвестор володіє від 10% до 50 % капіталу і має реальний вплив на управління. Філія є некорпоративним підприємством, яке цілком належить прямому іноземному інвестору. Отже, дочірнє підприємство і асоційоване підприємство є окремими юридичними особами в країні, де вони розташовані, тоді як філія -невід'ємна частина материнської компанії, навіть якщо вона розміщена за кордоном.

Закон України “Про режим іноземного інвестування” визначає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

- часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання нерухомого чи рухомого майна;

- придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів;

- підприємницької діяльності на основі угод про розподіл продукції;

- в інших формах, які не заборонені законами України, зокрема без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

З погляду інвестованих активів стаття 2 Закону України “Про режим іноземного інвестування” вказує, що іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

· іноземної та національної валюти;

· будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

· цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи);

· будь-якого права інтелектуальної власності;

· права на здійснення господарської діяльності, зокрема права на користування надрами та використання природних ресурсів;

· інших цінностей відповідно до законодавства України.

Форми здійснення прямих іноземних інвестицій:

1. Інвестиції у створення нових підприємств (greenfield investments) - інвестиції у виробничі потужності, які створюються і впроваджуються іноземними інвесторами самостійно від початкового до завершального етапу, передбачають організацію діяльності підприємства з нуля.

2. Злиття та поглинання (merges and acquisitions)

Підвидом цієї форми є придбання діючого підприємства (brownfield investments), коли інвестиції вкладаються у вже існуючі виробничі потужності чи інші активи з метою переорієнтації виробництва чи надання нових послуг, які не вимагають обов'язкового збільшення виробничих потужностей.

3. Інвестиції у створення спільних підприємств (joint ventures).

З погляду країни-реципієнта прямих іноземних інвестицій, інвестиції “з нуля” у виробничий цикл є найбільш бажаними і перспективними для подальшого розвитку, оскільки являють собою потенціал значних інвестицій в основний капітал, створення нових робочих місць і приріст показника доданої вартості. Такі інвестиції здійснюють у випадку будівництва нового виробничого об'єкта. Від інвесторів вони вимагають наявності достатніх ресурсів, оскільки підприємство зі 100 % іноземним капіталом є ризикованою формою ведення бізнесу. Тому джерелом прямих іноземних інвестицій “з нуля” є переважно потужні ТНК, які мають сильні технологічні переваги і значний потенціал науково-дослідних розробок.

За обсягами залучених коштів угоди злиття та поглинання (M&A) значно випереджають інвестиції у нові підприємства. Це пояснюється їх двома перевагами:

1) меншими витратами, особливо якщо об'єкт, з яким відбувається M&A угода, є збитковим і може бути дешево придбаним;

2) можливістю швидкого доступу до ринку.

Третя форма прямих іноземних інвестицій - створення спільних підприємств - може здійснюватись як із підприємством приймаючої країни чи її урядовою інституцією, так і з іншим іноземним підприємством. Одна сторона надає технічну і фінансову можливість здійснення проекту, тоді як інша робить свій вагомий внесок завдяки знанню місцевих законів чи регулятивних норм, а також особливостей місцевої бюрократії. Іноземне підприємство об'єднує свої зусилля з місцевим, і така співпраця продукує синергетичний ефект від підприємницької діяльності обох підприємств.

Прямі іноземні інвестиції є одним із інструментів міжнародного бізнесу. Маючи на меті - вихід на іноземний ринок, іноземний інвестор може обрати такі способи її реалізації, як:

· експорт;

· контрактні коопераційні угоди (ліцензування, франчайзинг, субпідряд);

· іноземна дистрибуція товарів через філії;

· іноземне (міжнародне) підприємництво, коли процес постачання, виробництва чи збуту управляється та контролюється з-за кордону.

Експорт товарів вимагає менше ресурсних витрат і ризику, ніж володіння активами за кордоном. Прямі іноземні інвестиції як один із інструментів виходу на іноземний ринок фіксуються у випадку здійснення іноземної дистрибуції товарів через філії і міжнародного виробництва і частково у контрактних коопераційних угодах у випадку присутності реального впливу на прийняття управлінських рішень.

Прийняття рішення у виборі між експортом і прямими іноземними інвестиціями залежить від таких факторів, як прибутковість, можливості зростання ринку, рівень виробничих витрат і економія масштабу. У випадку присутності заходів влади, які обмежують торгівлю, як, наприклад, тарифні і нетарифні бар'єри, іноземні підприємства змушені шукати альтернативу. Прямі іноземні інвестиції дають змогу підприємствам обійти торговельні бар'єри захищеного ринку, отримати доступ до сировинних матеріалів та інших складових для виробництва. Через прямі іноземні інвестиції підприємство, яке інвестує, стає фізично присутнім на іноземному ринку, що надає йому можливість здійснювати більший контроль над виробничим процесом. Крім цього, для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливими є подальше обслуговування, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку.

У цьому випадку мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється вигіднішим, ніж організовувати там окреме збутове підприємство чи безпосередньо збувати. Якщо порівнювати з ліцензуванням, то прямі іноземні інвестиції надійніше захищають права інтелектуальної власності і зменшують ризик витоку своєї технологічної переваги до конкурентів.

Для підприємств, які спеціалізуються на наданні послуг, зокрема консалтингових, банківських, аудиторських, рекламних прямі іноземні інвестиції є інструментом забезпечення кращого обслуговування іноземного споживача, оскільки без іноземного представництва вони втрачають своїх потенційних клієнтів.

3. Аналіз динаміки інвестиційних процесів в Україні і наслідків їхнього впливу на економічний розвиток держави

Для виходу з кризи Україні необхідний приплив інвестицій для відновлення та подальшого розвитку економіки. Але для того, щоб інвестор захотів вкласти в країну гроші, необхідно його зацікавити в цьому. Саме для цього слугує таке поняття, як інвестиційний клімат.

Впродовж тривалого часу надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України характеризувалося повільними темпами зростання, які не задовольняли потреб економіки, у зв'язку з несприятливим інвестиційним кліматом та недосконалим законодавством. Впродовж 2014 року нестабільна соціально-політична ситуація в країні та війна на сході викликали негативну тенденцію надходжень ПІІ, що ще більше загострило потребу в додаткових фінансових ресурсах.

Рис. 2 Динаміка надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну за 2009-2014 рр.

У період з 2002 по 2014 рр. на десятку основних країн-інвесторів приходилося, як правило, 75-85% загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Перелік цих країн протягом досліджуваного періоду залишався майже незмінним: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Великобританія, Франція, Віргінські острови, Швейцарія, Італія. Винятком є тільки США, на які у 2002 р. приходилося більше 17% іноземних інвестицій, тоді як у наступні роки надходження акціонерного капіталу з цієї країни майже припинилося.

Рис. 3 Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу)

Концентрація залучення інвестиційних ресурсів з невеликої кількості країн і регіонів світу (у 2013 р. 76,4% загального обсягу ПІІ надійшло з країн Євросоюзу) є доволі небезпечною з точки зору одержання як довгострокових, так і короткострокових ефектів для національної економіки та інвесторів, адже будь-які зміни у стосунках з вказаними країнами негативно відіб'ються на обсягах та регулярності надходження інвестицій до загальнонаціональних та приватних проектів. Яскравим прикладом цьому слугує Росія, обсяг надходжень інвестицій від якої у липні 2014 року по відношенню до початку року зменшилися на 28,82%.

Рис. 4 - Обсяг ПІІ з ЄС в Україну, млрд. дол. США

Регіональна структура іноземного інвестування в Україні також не є оптимальною. Майже половина усіх інвестицій (48,2% у 2013 р.) надходила у м. Київ. Почасти це можна пояснити тим, що значну кількість організацій зареєстровано саме у Києві, тоді як фактична реалізація проектів відбувається в інших регіонах країни. Також іноземні інвестиції вкладалися, головним чином, у промислово розвинуті регіони (Дніпропетровську, Донецьку, Харківську, Запорізьку області), у регіони, що активно здійснюють транскордонне співробітництво (Львівська, Одеська області, АР Крим) та Київську область. Частка ж більшості інших регіонів складала протягом 2002-2014 рр. менше 1%.

Також слід звернути увагу на галузеву структуру залучення іноземних інвестицій. Для держави у цілому важливо, щоб кошти направлялися в інноваційні промислові виробництва, які на сьогоднішній день є основою ефективного розвитку будь-якої економіки світу. Для інвестора найважливішим є швидке і стабільне одержання прибутку, що є більш ймовірним у вже розвинених видах економічної діяльності. В Україні у середньому третина іноземних інвестицій надходить у промисловість, однак в основному фінансуються низькотехнологічні галузі та виробництва (металургія, загальна хімія, харчова промисловість). Ще третина іноземних вкладень приходиться на фінансову діяльність, яка хоч і є украй необхідною для здійснення усіх видів господарської діяльності, не може розглядатися реальною основою благополуччя країни у довгостроковій перспективі.

Особливістю іноземного інвестування в Україні на сучасному етапі виступають і зміни у структурі акціонерного капіталу нерезидентів: на сьогодні у ньому домінують грошові внески, тоді як у 2001-2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36%. Для одержання довгострокових ефектів цей факт є неоднозначним. З одного боку, інвестиції у грошовій формі дозволяють направляти їх на будь-які цілі (від придбання новітніх технологій до виплати зарплатні працівникам), з іншого боку, внески у вигляді сучасних знань і технологій, які надає зацікавлений партнер, можуть бути більш ефективними з точки зору провадження дійсно проривних виробництв світового рівня.

Іноземні інвестиції повинні стати одним з основних джерел для відновлення інфраструктури Сходу країни, стабілізації курсу національної валюти та покращення економічного розвитку. Проте, незважаючи на високий попит на іноземні інвестиції з української сторони, з кожним місяцем обсяг іноземних інвестицій зменшується.

Рис. 5 - Динаміка надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну за I і II квартали 2014 року

	Обсяг прямих інвестицій на
	01.04.2014	01.07.2014	Приріст, млрд. дол. США	Приріст, млрд. дол. США, у %
	млн. дол. США	у % до загального підсумку	млн. дол. США	у % до загального підсумку
Усього	52179,4	100	50021,8	100	-2157,6	-4,13
Кіпр	16533,6	31,7	15699,4	31,4	-834,2	-5.05
Німеччина	6033,3	11,6	5943,0	11.9	-90,3	-1.5
Нідерланди	5522,8	10,6	5349,9	10,7	-172,9	-3,13
Російська Федерація	3537,8	6,8	3051,9	6,1	-485,9	-13,73
Австрія	2890,8	5,5	2782,8	5,6	-108	-3,74
Велика Британія	2400,6	4,6	2417,9	4,8	+17,3	+0,72
Вiрґiнськi Острови (Брит.)	2224,8	4,3	2054,7	4,1	-170,1	-7,65
Франція	1782,7	3,4	1741,0	3,5	-41,7	-2,34
Швейцарія	1319,6	2,5	1373,2	2,7	+53,8	+4,06
Італія	1101,2	2,1	1082,0	2,2	-19,2	-1.74
США	919,9	1,8	890,2	1,8	-29,7	-3.23
Польща	857,2	1,6	826,7	1.7	-30,5	-3,56
Беліз	803,4	1,5	771,0	1,5	-32,4	-4,03
Інші країни	6251,7	12	6038,1	12	-213,6	-3,42

Така негативна динаміка може призвести до того, що вперше за часів незалежності в Україні буде зафіксований дефіцит фінансового рахунку платіжного балансу, тобто сукупний відплив інвестицій на кінець року перевищить приплив. Наслідком цього буде подальше скорочення податкових надходжень до державного бюджету, зменшення валютних резервів та загальна стагнація розвитку економіки, який неможливий без інвестицій. Іншою проблемою буде значне обмеження ресурсів, які можуть бути спрямовані на відновлення інфраструктури Донбасу. Існують різні причини такого відпливу іноземних інвестицій, проте основними є війна на Сході та відсутність реформ.

3. Характеристика основних проблем залучення прямих іноземних інвестицій та шляхи їх подолання на сучасному етапі

В Україні існує ряд проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій, а саме:

1. Політична, законодавча та економічна нестабільність у країні.

2. Недосконале нормативно-правове забезпечення іноземного інвестування:

- велика кількість законодавчих актів (більше 100), яка до того ж постійно збільшується, та внесення до них постійних змін та доповнень (наприклад, з метою регулювання здійснення національних проектів та реалізації інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»);

- суперечливість тлумачення деяких положень нормативних документів;

- недосконалість податкового законодавства у частині обліку витрат;

- значні розбіжності у нормотворчості регіональних органів державної влади (зокрема, стосовно умов (термінів, оплати, переліку необхідних документів) реєстрації та перереєстації іноземних інвестицій);

- відсутність дієвих механізмів державно-приватного партнерства при здійсненні інвестиційних проектів (зокрема, дефіцит бюджетних коштів для фінансування довгострокових проектів, невизначеність методології надання державної підтримки, невідповідність міжнародним принципам ДПП, обмежені можливості одержання держгарантій для здійснення проектів ДПП на регіональному рівні, неможливість іноземного інвестора впливати на формування тарифів в рамках реалізації проектів державно-приватного партнерства, нечіткість визначення суб'єктів, що мають право бути державними партнерами у цих проектах, неможливість участі державних та комунальних підприємств у здійсненні проектів на умовах ДПП.

3. Значний рівень податкового навантаження, що харакеризується: високим рівнем і великою кількістю податків Для України харакерна переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. В Україні нараховують 98 видів податкових платежів, на опрацювання і сплату яких компанії витрачають 2185 год. робочого часу щороку. При цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній у світі показник становить 35 сторінок. До цієї проблеми відноситься також конкретний недолік щодо автоматичного відшкодування ПДВ підприємствам з бюджету (не досягає і 70%).

4. Негативні інституційні умови ведення бізнесу:

- часті перевірки підприємств з боку державних контролюючих органів, адже зв'язки між всіма міністерствами, відомствами, правоохоронними органами в Україні не настільки добре налагоджені, як в інших розвинутих країнах, тому існує необхідність контролювати діяльність підприємств окремо з боку кожного органа;

- наявність рейдерських захоплень, бюрократичний тиск, свавілля судів, корумпованість усіх бізнес-процесів, що призводить до того, що іноземні підприємства самі будуть вдаватися до порушення закону, ухилятися від сплати податків;

- нерозвиненість ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу в Україні: недостатня кількість відповідних експертів, аудиторів, консультантів стримує збільшення надходжень закордонного капіталу;

5. Низькі темпи та недостатня державна підтримка впровадження високих технологій та інновацій.

6. Недостатній рівень державної підтримки інвестиційної діяльності та розвинуту системи підготовки інвестиційних програм і проектів для залучення державних інвестицій.

7. Відсутність надійної системи страхування інвестиційних ризиків, та досконалої системи державного регулювання інвестиційної діяльності.

До всіх вище названих недоліків додаються застаріле обладнання на підприємствах та використання застарілих технологій виробництва.

Отже, на даний момент стан інвестиційного клімату в Україні є незадовільним. Для стимулювання та розширення іноземних інвестицій необхідно здійснити ряд заходів до яких слід віднести:

1. Поліпшення інвестиційного клімату, оскільки він безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни;

2. Підвищення стабільності та прозорості політичної системи України, зменшення рівня її корумпованості;

3. Забезпечення стабільності законодавчої бази (стосовно умов іноземного інвестування зокрема), її наближення до міжнародних стандартів;

4. Розробка чіткої державної стратегії залучення іноземних інвестицій, реалізація насамперед тих проектів, які є економічно корисними як для іноземних партнерів, так і для національної економіки;

5. Вдосконалення системи оподаткування, виходячи з обсягів, форм інвестування, а особливо пріоритетів держави в інвестуванні окремих галузей. Важливим є зниження податкового навантаження через скорочення переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці для формування солідарних соціальних фондів.

6. Впровадження дієвих механізмів залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні (спеціальні економічні зони, кластери, концесії);

7. Сприяння виходу українських підприємств на зовнішні ринки капіталу

8. Регулювання вивозу капіталу за кордон, створення комплексної і цілісної системи валютного контролю міжнародних розрахунків українських резидентів;

9. Створення бази даних про інвестиційні проекти українських підприємств та про іноземних інвесторів з метою моніторингу їх діяльності і для потреб корекції економічної політики;

10. Формування позитивного іміджу України, з базуванням як на світовому досвіді, так і на усвідомленні українських реалій;

11. Забезпечення дієвості Національного агентства України з інвестицій та розвитку;

12. Створення надійної системи страхування інвестиційних ризиків: покращення роботи страхових компаній, створення національної страхової компанії зі страхування ризиків вітчизняних та іноземних інвесторів;

13. Стабілізація банківської системи. Потрібно провести цілий комплекс різноманітних заходів, серед яких: формування належної та чіткої правової бази їх діяльності, проведення гнучкої та ефективної політики Національним банком України з метою належного контролю діяльності банків та мінімізації втручання в таку діяльність інших суб'єктів тощо.

На сьогодні Україна не є інвестиційно привабливою навіть порівняно з найближчими країнами Східної Європи. Такі висновки підтверджуються результатами різних експертних оцінок. Відмітною ознакою слугує падіння інвестиційного рейтингу нашої держави (у 2013 році Україна займала 137 місце у рейтингу Doing Business), поряд з поліпшенням економічного становища її потенціальних конкурентів на світових ринках

Висновки

Залучення прямих іноземних інвестицій виступає важливим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи і важливих структурних зрушень у народному господарстві. На сьогодні Україна не є інвестиційно привабливою країною у зв'язку з недосконалістю законодавчої бази щодо регулювання інвестиційної діяльності та несприятливого інвестиційного клімату практично за усіма його базовими складовими. Основними перешкодами залучення прямих іноземних інвестицій є також значне податкове навантаження і високий рівень корупції в країні, що призводить до низького рівня захисту комерційних інтересів інвестора.

Основними проблемами прямих іноземних інвестицій є загальний незадовільний рівень соціально-економічного розвитку національної економіки, зокрема, низький рівень життя населення; неефективна галузева структура залучення іноземних інвестицій, де частка високотехнологічних та наукоємних виробництв протягом досліджуваного періоду була мінімальною; неоптимальна географічна й регіональна структура надходження інвестиційних ресурсів, результатом чого стала висока залежність від незначного числа зарубіжних країн-інвесторів та поглиблення нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів України.

Невирішеність цих проблем призводила і призводить до негативних наслідків як для іноземних інвесторів, які втрачають прибутки і змушені йти з українського ринку, так і для держави у цілому внаслідок погіршення інвестиційного іміджу, скорочення робочих місць та зниження рівня життя населення.

Розглянуті проблеми іноземного інвестування в Україні потребують нагального прийняття відповідних рішень та реальних кроків від органів центральної та регіональної державної влади, які мають бути націлені на досягнення паритету між короткостроковими інтересами окремих приватних іноземних інвесторів та одержанням довгострокових ефектів для національного господарства і населення України в цілому.

Список використаної літератури

1. Бережний Я.В. Щодо напрямів удосконалення політики запровадження національних проектів в Україні: аналітична записка / Я.В. Бережний, Я.А. Жаліло, А.П. Павлюк [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень, 2013. - 9 с. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1170/.

2. Боднар І. Р. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі / І. Р. Боднар // Регіональна економіка. - 2009. - №4. - С. 62-70.

3. Бутняров А. Сприятливий інвестиційний клімат країни - запорука залучення іноземних інвестицій / А. Бутняров // Ринок цінних паперів. - 2014. - №3-4. - С. 29-32.

4. Жаліло, Д.С. Покришка, Я.В. Бережний, А.П. Павлюк [та ін.]. - К.: НІСД, 2013. - 144 с.

5. Інвестиційний клімат в Україні [Електронний ресурс] / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. - 19 грудня 2013 р. - Режим доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/226937/file/Invest_klimat_19_12_2013.doc

6. Марцин В. С. Особливості залучення іноземних інвестицій за умов виходу з кризи / В. С. Марцин // Проблеми науки. - 2011. - №3. - С. 2-9.

7. Національні проекти у стратегії економічної модернізації України / Я.А. Сазонець І.Л. Міжнародна інвестиційна діяльність / І.Л. Сазонець, О.А. Джусов, О.М. Сазонець // Підручник - К. : Центр учбової літератури, 2010 - 304 с.

8. Офіційний сайт Державної служби статистики України - [Електронний доступ]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

9. Худавердієва В. А. Стратегія залучення іноземних інвестицій у економіку України / В. А. Худавердієва // Фінанси України. - 2010. - №6. - С. 62-71

Размещено на Allbest.ru

...