Теоретичні засади розвитку світового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади розвитку світового ринку

Содержание

1. Світовий ринок товарів та послуг: сутність, функції та ознаки

2. Еволюція світового ринку, структурні зміни та моделі розвитку

3. Світовий ринок як підсистема світового господарства

4. Суб'єкти та об'єкти світового ринку

1. 

1. Світовий ринок товарів та послуг: сутність, функції та ознаки

Ринок є невід'ємною частиною суспільного господарського відтворення і формується в тісній взаємодії з усіма його елементами: виробництвом, споживанням, розподілом.

Як економіна к атегорія "ринок" - це усі горизонтальні зв'язки, що поєднують у процесі товарообміну виробників і споживачів.

В основі будь-якої економічної діяльності покладено задоволення певних потреб, що може бути здійснено у три способи:

1) самозабезпечення, коли кожний виробник, виступаючи одночасно і споживачем, самостійно задовольняє свій попит у всьому необхідному. Така форма задоволення потреб характерна для натурального господарства і при ній фактично немає ринку. Безумовно, вона найменш ефективна, тому що не сприяє розвитку розподілу праці.

2) децентралізований обмін, при якому безпосередні товаровиробники знаходять один одного і обмінюються результатами своєї праці (одним із різновидів такої форми може слугувати бартер).

3) централізований обмін, коли кожний виробник має справу не з множиною інших подібних йому споживачів, а з одним "ринком".

Завдяки цьому підвищується торговельно-операційна ефективність економіки. Цих ринків може бути безліч: ринок на певний товар чи послугу; грошовий, фондовий, внутрішній, міжнародний ринки. При цьому обмін здійснюється, як правило, опосередковано через відповідний еквівалент, яким виступають гроші, а саме відбувається товарно-грошовий обмін.

Існує два типи ринку. Ринок продавця , на якому продавці мають значні переваги і де найбільш активним "діячем ринку" виступає покупець. Цей тип ринку характеризується дефіцитом більшості видів товарів і послуг. За умов ринку продавця (коли всі умови щодо ціни, асортименту, якості диктує виробник або продавець) всі зусилля спрямовуються на збільшення обсягів виробництва та його здешевлення.

Зовсім інші обставини за умов ринку покупця .За цих обставин завдання підприємців спочатку полягає у вивченні ринку, його запитів, а вже потім в організації бізнесу. Підприємці покликані задовольняти запити ринку, замість того, щоб змушувати покупців купувати ті товари, які підприємство бажає виготовляти. Виходячи з цього, важливим у визначенні теоретичних основ формування товарних ринків аналіз таких економічних категорій, як потреби, попит і цінність. З точки зору формування ринку, більш доцільна класифікація потреб, яка ґрунтується на можливостях їх реалізації у сфері економіки, а саме потреби в харчуванні, одязі, побутових товарах, різних послугах тощо. Людські потреби безмежні, а ресурси для задоволення потреб обмежені. Тому з безлічі товарів людина обирає лише ті, які найкраще задовольняють її потреби. Виникає нова категорія - попит.

Попит є формою виразу потреб людей в тих чи інших споживчих благах. У теоретичному плані поняття попиту як правило асоціюється з можливістю купити той чи інший товар, або отримати конкретну послугу. З метою формування ринку попит доцільно розглядати саме з такої точки зору, зокрема, як платоспроможний попит, яким може вважатись сума потреб населення, що виражена у платоспроможній формі.

3 точки зору ринку, найбільш цікавим є платоспроможний попит, бо його реалізація є найімовірнішою. В той же час певна частина потенційного попиту за певних умов може також бути реалізована і це буде насамперед залежати від правильно обраної концепції формування товарного ринку. Близько до попиту стоїть така категорія якцінність , або оцінка споживачем здатності товару задовольнити його потреби загалом. Цінності визначаються культурою суспільства, організації чи окремої людини та існують у вигляді відповідних систем.

Первісним елементом світового ринку є внутрішній ринок, який утворює таку форму господарського спілкування, за якої все, що призначено на продаж, надається покупцю безпосередньо виробником всередині країни. Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни.

Світовий ринок - сукупність національних ринків, поєднаних між собою світовими господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва та збуту товарів і послуг. До категорії світових належать усі товарні ринки, з виключно великою часткою зовнішніх торговельних операцій

Функції світового ринку:

· реалізація переваг міжнародного поділу праці та новий перерозподіл факторів і засобів виробництва;

· налагодження та розвиток торговельно-економічних зв'язків між країнами і товаровиробниками;

· забезпечення потреб внутрішніх, національних і міжнародних ринків;

· стимулювання динаміки світового обігу товарів і послуг.

2. Еволюція світового ринку, структурні зміни та моделі розвитку

Світовий ринок у своєму становленні супроводжувався розвитком всесвітньої цивілізацій, яка характеризується відповідними її елементами: типом (неолітична, східно-рабовласницька, антична, ранньофеодальна, доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна), домінуючим видом виробництва (сільськогосподарське, промислове, інформаційне), видом праці (ручна, машинна, інтелектуальна), провіднию формою власності(земельна, промислова, інтелектуальна). Все це зумовлювало формування різного рівня грошово-товарних відносин у суспільстві, спричинивши поступове утворення та специфіку розвитку внутрішнього ринку,національного ринку, міжнародного ринку та світового ринку.

Еволюція всесвітніх цивілізації

Неолітична цивілізація

( VII тис. до н.е. - IV тис. до н.е.)

Східно-рабовласницька цивілізація

(І II тис. до н.е. - перша пол. I тис. до н.е.)

Антична цивілізація

( VI ст. до н.е. - VI ст. н.е.)

Ранньофеодальна цивілізація

( VI І ст. - ХІІ I ст.)

Доіндустріальна цивілізація

(ХІ V ст. -Х V ІІ I ст.)

І ндустріальна цивілізація

(з 1760-1790-х рр. до 1960-1970-х рр.)

Постіндустріальна цивілізація

(з 1980-х рр. ХХ ст. - кін. ХХІ ст. - поч. ХХІІ ст. )

На етапі формування прогресивного світового співтоваристива постає актуальним визначенням універсальних механізмів економічного зростання, формування джерел і ресурсів розвитку та створення моделей і концепції збалансованого та безпечного цивілізаційного поступу. Результатом таких прагнень має стати більш справедливий і гуманний світ, структура якого відповідатиме соціальним і науково-технологічним досягненням ХХІ століття.

Сучасне розуміння майбутнього розвитку цивілізації визначається комплексом взаємодіючих чинників функціонування світового економічного простору за дії та прояву домінуючих ментальних структур, наукових і суспільно-політичних парадигм. Головними ознаками цивілізації, яка зараз формується, є: широка інтелектуалізація виробництва, пріоритет розвитку накуи та розвиток складної розумової праці.

Сучасний контекст та перспективи розвитку світового ринку в умовах глобалізації

3. Світовий ринок як підсистема світового господарства

Розвиток світового ринку являє собою багатовимірний і складний процес глибокої модернізації та трансформації економічної, політичної та соціально системи. Саме завдяки міжнародному поділу праці впродовж становлення світового господарства відбувався процес невпинних економічних змін, сприяючи відповідному прогресу торговельно-економічних відносин. Це знайшло своє відображення у вигляді міжнародної спеціалізації та міжнародного виробничого кооперування економічних агентів ринку.

Відбувалась якісна зміна об'єктів ринку завдяки появі нових суспільних форм розвитку та взємодії ринкових суб'єктів, нововведень, а також трансформація внутрішніх і зовнішніх зв'язків між країнами. На відповідних історичних етапах такий економічний розвиток забезпечив кількісне нарощування ресурсного потенцілу національних господарств та удосконалення базових елементів формоутворюючих структур міжнародної економічної системи.

Внаслідок цього сформувалась спеціалізація країн на виробництві певної продукції або наданні послуг, що враховує: специфіку формування ресурсів розвитку, потреби та обсяги споживання, вартість транспортування, формування якості товару та послуг, а також внутрішні (ендогенні) умови господарювання, економічний устрій держав, зовнішні (екзогенні) умови господарського поступу. Такі вихідні умови визначили рівень інтегрованості країн у світовий ринок та потенціал економічної й політичної активності у світогосподарських процесах.

Сучасний розвиток світового господарства супроводжується динамізмом інтеграційних процесів національних економік та транснаціоналізації. Тим самим формуючи структуру світогосподарського поділу праці та специфіку прояву виробничих факторів у процесі екстенсивного чи інтенсивного економічного зростання країн.

За умов інтенсивного економічного зростання поступ досягається за рахунок ефективнішого використання факторів виробництва, здійснення структурних трансформацій. За екстенсивного зростання зберігаються переважно незмінними господарські пропорції, структурні характеристики, економіка країн розвивається вшир за рахунок залучення додаткових факторів виробництва.

Світовий ринок необхідно розглядати як визначальну складову в забезпеченні єдності функціонування її підсистем: економічної, правової, соціальної, технологічної, екологічної, культурної, інформційно, інноваційної та ін.

4. Суб'єкти та об'єкти світового ринку

Суб'єкти світового ринку

На сучасному етапі розвитку суспільства спостергається зміна суб'єктів світового ринку внаслідок посилення процесів злиття та поглинання компаній з метою удосконалення продукції та модернізації технологічної бази, створення мереж корпоративних, промислових, регіональних і міжрегіональних кластерів). Крім того, утворюються нові форми інтеграції суб'єктів на різних рівнях світового ринку. До основних суб'єктів світового ринку відносять:

· Інтеграційні об'єднання

· Країни , групи країн

· Транснаціональні корпорації, багатонаціональні корпорації

· Монопольні галузеві об'єднання, промислові комплекси

· Консорціуми, картелі, пули, синдикати

· Концерни, конгломерати, трести, холдинги

· Компанії, банки, міжнародні товарні біржі, підприємства

· Торговельно-посередницькі фірми, експортні та імпортні фірми

Дистриб'ютори, трейдери, стокісти, агентські та брокерські фірми, фактори.

Країна - 1. Територія, яка має певні кордони, користується державною незалежністю (суверенітетом) або перебуває під владою іншої держав і позбавлена самостійності. Країни світу поділяються на типи за:

ь географічним положенням (приморські, острівні, країни-архіпелаги);

ь формами правління (республіки, монархії);

ь адміністративно-територіальним устроєм (унітарні, федеративні);

ь етнічним складом (багатонаціональні, однонаціональні);

ь рівнем соціально-економічного розвитку (розвинені і такі, що розвиваються).

Країна - 2. Політичне, національне, соціокультурне співтовариство, організоване державою. Поняття "країна" вживається з акцентом на географічне (просторове) положення держави у світі (напр., країни Західної Європи, країни Північної Америки,країни Африки). 3. Синонім поняттю держави, проте має більш місткий культурно-історичний або соціально-економічний зміст (напр., розвинуті країни; країни, що розвиваються).

На верхньому рівні світового ринку існує жорстка конкуренція між розвинутими постіндустріальними країнами щодо реалізації інноваційної та науково-технічної продукції. Поява економічних агентів з інших країн на цьому ринку, зазвичай, не відповідає інтересам основних "гравців".

На середному рівні світового ринку перебувають держави, що рухаються шляхом індустріалізації і кількість яких збільшується за рахунок жорсткої конкуренції. Основою конкуренції на верхньому і середньому рівнях є якість продукції та її споживчі властивості.

На нижньому рівні світового ринку представлені країни, що розвиваються (більшість латиноамериканських, африканських, азійських). Товари на цьому рівні мають приблизно однакові показники якості, тому основною формою боротьби за ринок є цінова конкуренція.

Конфедерація - союз держав, що зберігають свою незалежність і створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних чи воєнних. Конфедерація не має єдиної території, армії та органів влади. Свої завдання конфедерація здійснює через постійні представницькі органи, до складу якого входять члени всіх держав конфедерації.

Корпорація - 1. Об'єднання юридичних чи фізичних осіб зі спільним керівництвом, що базується на спільних професійних, комерційних та інших інтересах, акціонерних засадах. 2. Товариство, спілка та інші економічні структури з багатогалузевим підприємницьким профілем діяльності.

Міжнародна корпорація - форма структурної організації великої корпорації, яка здійснює прямі інвестиції в різних країнах світі. Розрізняють такі види міжнародної коопорації: транснаціональні і багатонаціональні. Характерними ознаками діяльності міжнародної корпорації є:

o створення системи міжнародного виробництва, розміщеного у ь=бангатьох країнах світу, але контрольованого єдиним центром;

o високий рівень внутрішньокорпораційної торгівлі між дочірними компаніями, розташованими в різних країнах;

o відносна незалежність від країн базування і країн приймання стосовно вирішення господарських справ;

o світова структура зайнятості і міждержавна мобільність висококваліфікованих працівників та ін.

Транснаціональні корпорації (ТНК) - корпорації, головні компанії яких належать капіталу однієї країни, а філали розміщені в багатьох країна світу. ТНК має істотний вплив на світовий ринок товарів і послуг, а також і фактори їх виробництва.

Багатонаціональні корпорації (БНК) - корпорації, головні компанії яких належать капіталу двох і більше країн, а філіали роз0міщені у багатьох країнах світу.

Суб'єкти світового ринку можуть реалізовувати свої економічні інтереси у вигляді основних форм міжнародних підприємницьких об'єднань: світовий ринок трансформація товарний

кооперація - об'єднання підприємств, в яких економічно самостійні підприємства на основі договору беруть на себе обов'язки щодо спільної діяльності (картелі, пули, консорціуми, синдикати);

концентрація - об'єднання, в яких підприємства відмовляються від економічної самостійності (повністю або частково) і підпорядковуються спільному центральному органу управління (концерни, трести, холдинги)

Картель (від франц. cartel - союз)- форма монополістичного об'єднання, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а також має виробничу і комерційну самостійність. Учасники картелю укладають угоди про регулюванняі обсягів виробництва, умов збуту продукції (розподіл ринків збуту), визначають єдині монопольні високі ціни, обмін патентів на нову техніку з метою отримання монопорлістичного прибутку. Існує й досвід функціонування міжнародних картелів - союзів монополій різних країн, які діють у межах однієї галузі, між якими також укладалися угодим про розподіл ринків збуту, джерел сировини. встановлення монопольних цін, викорситання патентів. На сучасному етапі картелі існують у формі патентів пулів, ліцензійних договорів, консорціумів з проведення науково-дослідних розробок тощо.

Пул ( англ.pool - букв. загальний казан) - форма об'єднання компаній, яка передбачає спільне надходження прибутків усіх учасників пулу до загального фонду з метою польшого розподілення між ними за попередньо визначеною пропорцією. Пули мають такі особливості діяльності: ця організаційна форма інтеграції є однією з форм монополістиних обєднань компаній, різновидом картелів; обєднання компаній у вигляді пулів має, зазвичай тимчасовий характер; у межах пулу встановлюються правила розподілу загапльних витрат і прибутків. У світовій практиці розрізняють такі види пулів:

v біржовий пул - об'єднання фінасових коштів для підвищення або зниження курсу акцій на фондовій біржі для спекулятивної гри на різниці в курсах;

v торговий пул - об'єднання, в якому учасники домовляються про накопичення і затримку на складах певного товару до моменту, найбільш вигідного для його продажу за підвищеними цінами завдяки штучно створеному дефіциту;

v патентний пул - угода більш ніж двох компаній про взаємне використання патенту; за цього учасники отримують частку прибутку, який дає використання патенту у розмірі квоти, що визначається при вступі до пулу.

Консорціум (від латин. consortium - співучасть, співтовариство, спільність) - 1. Одна з форм монополій, об'єднаних на підставі угоди групи банківських або промислових монополій для здійснення спільних великомасштабних фінансових програм. 2. Об'єднання кількох підприємницьких компаній, підприємств, фірм і банків для реалізації великомасштабних проектів (програм), спільного розміщення великих позик, проведення взаємовигідних спільних координованих великомасштабних комерційно-підприємницьких операцій з метою одержання прибутку. 3. Об'єднання монополій з метою здійснення фінансових операцій (наприклад, надання позички якій-небудь країні), а також розмежування інтересів монополій, які конкурують в галузі добування та збуту певного товару (наприклда, нафти). Консорціум забезпечує оперативність концентрації фінансових ресурсів для розширення виробництва, розвитку пріоритетних і стратегічних напрямів розвивитку світового ринку та його суб'єктів.

Синдикати (від латин . syndikus - діючий спільно, повірений) - форма монополістичного об'єднання, в якому розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація виробленої продукції здійснюється через єдину збутову мережу та спеціально створену структуру. Учасники цього об'єднання виробляють, як праивло, однотипну продукцію, яку не продають самостійно а доручають синдикату централізовано здійснювати такий збут.

Концерн ( англ. concern букв. - об'єднання) - велике об'єднання промислових, торговельних, фінансових підприємств на базі спільних виробничих, фінансово-економічних та торговельних інтересів, як спільно здійснюють: формування фінансового капіталу; створення виробничих фондів; участі в комерційно-підприємницьких програмах; здійснення централізації управління інвестиційною, інноваційною, фінансовою, зовнішньоекономічною та ін. діяльністю; впровадження у виробництво досягнень НТП та ін.

Конгломерат ( латин. conglomeratus - зібраний, нагромаджений, ущільнений) - форма багатогалузевого об'єднання підприємств і фірм різної виробничої орієнтації (не пов'язаних між собою технологічно) на умовах широкої автономії економічної діяльності, децентралізованого управління. До такого об'єднання входять промислові підприємства, установи сфери послуг, фінансові інститути, об'єднані спільністю фінансового контролю. Створення конгломерату передбачає відсутність виробничої, технологічної чи ринкової спільності і часто супроводжується поглинанням сильнішими компаніями слабших (за умови повної господарської та адміністративної самостійності останніх), що сприяє посиленню централізації економічної влади в руках фінансових груп.

Трести (англ. trust, букв. - довіра) - велике об'єднання підприємницьких організацій для здійснення єдиних виробничих, будівельних чи інших масштабних програм.За такого об'єднання учасники тресту втрачають комерційну, виробничу чи юридичну самостійність, підпорядковуючись єдиному адміністративному контролю керівництва тресту.

Холдинги (від англ. to hold - тримати)- компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення щодо них функцій контролю і управління. Холдинг не здійснює виробничу діяльність, а використовує свої фінансові ресурси для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній, які є учасниками концерну або іншого добровільного обєднання, завдяки чому й здійснюється контроль за діяльністю таких компаній. У світовій пратиці холдингові компанії - фінансові центри , навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. Основною перевагою холдингових структур є централізоване фінансово-економічне управління ланцюжками технологічно пов'язаних підприємств, зниження ризиків інвестицій і взаємних постачань, економія трансакційних витрат, зростання можливостей фінансового і податкового маневрування.

Об'єкти світового ринку

Структурні зміни світової торгівлі обумовлюють розширення спектру об'єктів світового ринку. Пропонується не лише певний товар, а комбінований пакет товарів, послуг, інформації та інтелектуального капіталу (зміни товарно-речової структури об'єктів ринку; товар-програма; товар-об'єкт; товар-група, асортиментні групи, окремі товари). Це зумовлено:

1) зменшенням тривалості циклів розробки та впровадження нових товарів на ринки з одночасним підвищенням їх наукомісткості та технічної складності виробництва;

2) постійним асортиментним удосконаленням продукції світовогог рівня;

3) скороченням життєвого циклу товарів;

4) появою нових потреб світового співатовариства;

5) нових методів конкурентної боротьби;

6) нових правових та організаційних форм регулювання світових ринків;

7) зростанням значення інноваційних та екологічних складових у характеристиці продукції.

Размещено на Allbest.ru