Зовнішньоторговельна політика країн Центральної та Східної Європи в умовах членства в ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА В ЄС

Бліхар Марія Миронівна

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

зовнішній торгівля центральний європа

Актуальність теми дослідження. Інтеграція країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) до Європейського Союзу (ЄС) зумовила необхідність адаптації їх зовнішньоторговельної політики до сучасних вимог спільної торговельної політики ЄС на основі системних перетворень: законодавчо-нормативної, соціально-економічної та інституційної складових їх національних економік.

Країни ЦСЄ є одним із основних торговельних партнерів України. Поглиблення зовнішньоторговельних відносин, що є основою економічних відносин між ЄС та Україною, вимагає дослідження спільної торговельної політики ЄС. Країни ЦСЄ успішно здійснили реформування національних економік та зовнішньоторговельної політики відповідно до вимог ЄС. Ці країни у сучасних умовах підтримують зовнішньоекономічні відносини з Україною, сприяючи реалізації її європейської стратегії інтеграції, яка в перспективі передбачає необхідність адаптації зовнішньоторговельної політики України до спільної торговельної політики ЄС. В зв'язку з реалізацією євроінтеграційної стратегії України є актуальним дослідження зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС.

Перспективою розвитку подальших відносин між ЄС та Україною є укладання нової угоди, яка передбачатиме утворення зони вільної торгівлі. З огляду на поглиблення зовнішньоторговельних відносин між ЄС та Україною, в основі яких ? торгівля товарами, дослідження застосування ЄС заходів торговельного захисту та спільного митного тарифу, укладання угод у сфері торгівлі товарами з третіми країнами, потребує вивчення та впровадження оптимальних шляхів побудови торговельних відносин між ЄС та Україною.

В українській економічній науці дослідження проблеми євроінтеграції спрямовані в основному на розкриття теоретичних засад зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики, тоді як трансформаційні процеси, у тому числі і зовнішньої торгівлі, у країнах ЦСЄ в період їх підготовки та вступу до ЄС залишаються малодослідженими.

Теоретичні положення зовнішньоторговельної політики, причини, умови, що впливають на розвиток торговельної політики країни, є праці таких учених, як А. Сміт, В. Баласубраманям, Дж. Вайнер, Д. Рікардо, Ш. Гефернан, М. Корден, Р. Кругман, Ф. Ліст, Р. Лєвін, Д. Ренелт, Р. Нельсон, М. Портер, М. Салісу та Д. Сапсфорд.

Міжнародну торгівлю, особливості зовнішньої торгівлі країни та питання розвитку національної економіки як економічні явища досліджували такі українські учені: Л. Бакаєв, О. Білорус, І. Бураковський, В. Будкін, П. Буряк, В. Горбатенко, О. Гупало, Я. Жаліло, Є. Єгоров, Л. Кістерський, В. Козик, Г. Климко, Н. Кухарська, Д. Лук'яненко, Ю. Макогон, А. Мокій, В. Новицький, Ю. Пахомов, С. Писаренко, О. Плотніков, В. Рокоча, Є. Савельев, О. Сохацька, А. Філіпенко.

На проблемах та напрямах трансформації зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС зосередили увагу такі вчені, як Х. Гелб, М. Домбровські, Б. Камінські, Л. Чаба, Я. Корнаї, А. Гайдуцький, І. Гладій, Е. Крилатих, А. Кровяк, М. Онищук, П. Трощинський.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової теми «Адаптивні механізми європейської економічної інтеграції» (2007-2009 рр., державний реєстраційний № 0107U007414) та «Теоретичні засади виявлення та аналізу інноваційного чинника економічного зростання України в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі» (2008-2010 рр., державний реєстраційний № 0108U000745) кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Особистий внесок автора полягає у розробленні пропозицій щодо оптимізації торговельного співробітництва України з країнами ЦСЄ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення теоретичних засад спільної торговельної політики ЄС, що є основою розробки організаційно-економічного механізму адаптації даної системи національної спеціалізації в умовах підготовки до членства в ЄС.

Досягнення поставленої у дисертаційній роботі мети передбачає вирішення наступних наукових завдань:

– визначити сутність та значення спільної торговельної політики ЄС;

– обґрунтувати місце спільної торговельної політики в системі зовнішньоекономічних відносин ЄС;

– виявити передумови адаптації торговельного режиму країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС;

– розробити концептуальні засади організаційно-економічного та інституційно-правового забезпечення спільної торговельної політики ЄС;

– визначити вплив зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ на економічний розвиток національних економік у контексті їх адаптації до спільної торговельної політики ЄС;

– розкрити особливості організаційно-економічного механізму адаптації зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС;

– визначити принципи формування зовнішньоторговельної політики України в умовах реалізації її євроінтеграційної стратегії;

– з'ясувати роль вступу України до СОТ у реалізації євроінтеграції стратегії України;

– оцінити сучасний стан та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України з країнами ЦСЄ.

Об'єктом дослідження є механізми адаптації системи національної спеціалізації та зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС.

Предметом дослідження є розвиток зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС.

Методи дослідження. Дисертація базується на загальнонаукових та спеціальних економічних методах пізнання. Під час вивчення теоретичних засад спільної торговельної політики ЄС, сутності та особливостей її формування (підрозділ 1.1 та 1.2) застосовувалися теоретико-методологічні аспекти, історичні методи пізнання та порівняльного аналізу. При досліджені передумов адаптації торговельного режиму країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС (підрозділ 1.3) використовувався системно-функціональний підхід.

Дослідження організаційно-економічного механізму адаптації зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ до умов ЄС (підрозділ 2.1) оцінка економічних наслідків приєднання країн ЦСЄ до ЄС та особливостей зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС (підрозділи 2.2 та 2.3) здійснювалися на основі економічного прогнозування та економетричних моделей розрахунку міжнародної конкурентоспроможності.

Основні принципи формування сучасної зовнішньоторговельної політики України в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії та сучасний стан і перспективи зовнішньої торгівлі України з країнами ЦСЄ (підрозділи 3.1 та 3.2), здійснювалися із застосування економіко-математичного та галузево-секторального аналізу. Стратегічні напрями вдосконалення зовнішньоторговельної політики України з урахуванням досвіду країн ЦСЄ (підрозділ 3.3) здійснювався із застосування системно-структурного аналізу.

Інформаційну основу дослідження становлять офіційні документи, договори, рішення, положення, інші нормативні документи ЄС, офіційні матеріали урядів країн ЦСЄ, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, спеціалізованих зовнішньоторговельних установ, звіти та аналітичні публікації міжнародних організацій, наукові дослідження українських і зарубіжних учених.

Статистичні показники зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ наведені за повідомленнями та публікаціями United Nations Commission for Europe (UNECE). Використано також статистичні матеріали Євростату, СОТ, довідкового видання МВФ International Financial Statistics та Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані у ході вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, полягають у наступному:

вперше:

– теоретично обґрунтовано комплекс структурно-функціональних складових впливу спільної торговельної політики ЄС на організаційно-економічний механізм адаптації зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ, яка включає: укладення тарифних та торговельних угод, оптимізацію тарифних ставок; уніфікацію заходів з лібералізації експортно-імпортної політики із захисту зовнішньої торгівлі; узгодження цілей внутрішньої та зовнішньої конкурентної політики; використання односторонніх охоронних заходів з метою захисту аграрного сектора та протидії демпінгу; реалізацію програм технічної допомоги та інституційного забезпечення зовнішньоторговельних відносин;

– запропоновано концептуально-функціональну модель оптимізованого впливу приєднання країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС, яка являє собою взаємодію внутрішнього та зовнішнього середовища економічних інститутів і надає можливість отримання соціальних та економічних результатів, зокрема: вільний доступ до стабільного ринку товарів, послуг, капіталу та робочої сили ЄС; нові правила конкуренції на внутрішньому ринку, що робить економіку більш конкурентоспроможною на міжнародному рівні та забезпечує незалежний загальноєвропейський антимонопольний моніторинг; єдину систему стандартизації і сертифікації товарів, що, окрім вільного доступу на ринки інших країн-членів ЄС, дає можливість експорту в треті країни, з якими укладено договори; підвищення ефективності прямих іноземних інвестицій; розширення ресурсної бази, пришвидшення структурних зрушень економіки відповідно до вимог кон'юнктури світового ринку;

удосконалено:

– визначення зовнішньоторговельної політики як системи заходів комплексної організації та вдосконалення зовнішньоторговельного режиму держави, яка формується під впливом діяльності національних, іноземних, міжнародних та наднаціональних інституцій і спрямовується на розвиток держави у економічній, політичній, екологічній та соціальній сферах. Зовнішньоторговельна політика розглядається у оперативному та стратегічному контекстах і доповнена наступними її видами: структурна зовнішньоторговельна політика - це політика, що спрямовується на реформування торговельного режиму держави та досягнення довготривалих змін у торговельно-економічних відносинах країни (вступ країни до СОТ, приєднання до митного союзу чи спільного ринку тощо); поточна зовнішньоторговельна політика - це політика, спрямована на поточне регулювання зовнішньоторговельного режиму держави (поточне встановлення і зміна ставок мита, нетарифних захисних заходів внутрішнього ринку, впровадження заходів підтримки окремих виробників та галузей тощо);

– класифікацію основних принципів сучасної зовнішньоторговельної політики України в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії, що включає: державну підтримку високотехнологічних галузей, інноваційного та наукового забезпечення їх розвитку згідно з вимогами СОТ; посилення економічної безпеки України на основі розроблених критеріїв; юридичну рівність та недискримінацію суб'єктів зовнішньоторговельних відносин; використання засобів, методів та форм зовнішньої торгівлі відповідно до вимог СОТ; забезпечення охорони природного навколишнього середовища; врахування та адаптація організаційно-нормативного забезпечення зовнішньої торгівлі до спільної торговельної політики ЄС;

– рекомендації щодо подальшого розвитку зовнішньоторговельної політики України із країнами ЦСЄ, які передбачають: імплементацію правил і норм ЄС в законодавче поле України та національну торговельну практику; спрощення митних процедур з урахуванням досвіду країн - членів ЄС; продовження роботи над удосконаленням законодавства щодо ліцензування у галузях природних монополій з урахуванням вимог нормативно-правових актів ЄС; спрощення системи ліцензування в Україні згідно з принципом доцільності обмеження видів діяльності; завершення перегляду та затвердження основних стандартів національної системи стандартизації з урахуванням нових директив, настанов і регламентів ISO, IEC, CEN, CENELEC;

отримали подальший розвиток:

– механізм регулювання зовнішньоторговельних відносин України з урахуванням досвіду країн ЦСЄ, який включає: 1) організаційно-правовий: створення законодавчих, організаційно-економічних і технічних умов для підвищення внутрішньої й зовнішньої конкурентоспроможності товарів і послуг вітчизняних виробників; визначення термінів та умов системного захисту пріоритетних галузей національної економіки з максимальним використанням тарифних і нетарифних механізмів; гармонізацію системи стандартів відповідно до вимог технологічної та екологічної безпеки життєдіяльності та економічної доцільності; 2) організаційно-економічний: продовження нарощування експорту з одночасною раціоналізацією критичного промислового імпорту; упровадження механізмів захисту від недобросовісної конкуренції з боку зарубіжних фірм; впровадження й забезпечення захисту прав інтелектуальної власності; 3) організаційно-інтеграційний: гармонізація тарифного, податкового, банківсько-фінансового, фітосанітарного законодавства згідно зі стандартами ЄС;

– критерії трансформації зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ до ЄС зокрема: сфера прояву (політико-правові, економічні, соціальні), ефект прояву (позитивний, негативний), рівень прояву (національний, галузевий, корпоративний), термін прояву (довгостроковий, короткостроковий), характер впливу на національну економіку (загальнодержавного масштабу (макрорівень), на окремі підприємства, фірми (мікрорівень).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в практичній роботі установ державних органів влади, пов'язаних із розробкою та впровадженням зовнішньоторговельної політики України, підвищенням ефективності зовнішньоторговельних відносин із країнами ЦСЄ.

Міністерство економіки України розглянуло матеріали дисертаційного дослідження щодо зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС. Висновки та пропозиції цього дослідження заслуговують на позитивну оцінку, а практичні рекомендації знайшли своє відображення у напрацюванні і координації зовнішньоекономічних завдань України у відносинах з ЄС (довідка від 26.08.2010. № 4803-24/390).

Системні підходи до формування зовнішньоторговельної політики України в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії та рекомендації щодо подальшого розвитку зовнішньоторговельних відносин України з країнами ЦСЄ використані в діяльності управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Волинської обласної державної адміністрації (довідка від 06.11.2009. № 5872/41/2.09).

Окремі положення та висновки дисертації застосовуються у навчальному процесі кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні курсів «Світова економіка» і «Актуальні політико-економічні проблеми інтеграції України до ЄС», що читаються кафедрою міжнародних економічних відносин факультету міжнародних відносин для студентів спеціальності 6.030400 «Міжнародні економічні відносини» (довідка від 31.05.2010. № 2041-Н). Теоретичні положення та методичні підходи використовуються у процесі викладання навчальних дисциплін «Зовнішньоекономічна діяльність», «Торговельна політика ЄС», спецкурсу «Конкурентна політика», що читається викладачами кафедри міжнародних економічних відносин факультету міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки для студентів спеціальності 7.030403 «Міжнародні економічні відносини» (довідка від 01.04.2009. № 3/1070).

Особистий внесок здобувача. Використані в дисертації положення, ідеї висновки є самостійно виконаним дослідженням, в якому викладено авторський підхід до формування зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертації доповідались та отримали позитивну оцінку на міжнародних та українських конференціях, зокрема: на П'ятій ювілейній міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації» (Тернопіль, 21-23 лютого 2007 р.), IV науково-практичній конференції молодих вчених «Професійне становлення молоді в умовах інтеграційного розвитку України» (Херсон, 17-21 березня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська та Євроатлантична інтеграція і транскордонне співробітництво» (Луцьк, 15-16 травня 2008 р.), ІV Міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (Черкаси, 23-25 вересня 2009 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку» (Сімферополь, 5 березня 2010 р.), V науково-практичній конференції «Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи» (Сімферополь, 21 травня 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано десять індивідуальних публікацій у наукових фахових виданнях загальним обсягом 6,5 д.а.

Структура дисертації та її обсяг. Специфіка зумовлених метою та завданнями проблем, що стали предметом цього дослідження, їх різноплановість визначили загальну логіку і структуру дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 196 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 16 аналітичних таблиць, 18 рисунків та 8 додатків. Список використаних джерел на 24 сторінках містить 248 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробленості дисертації, а також визначається її мета та завдання, предмет і об'єкт дослідження, сформульована наукова новизна та практичне значення одержаних результатів і їх апробація.

У першому розділі «Методологічні основи дослідження спільної торговельної політики ЄС» здійснені авторська систематизація та аналіз теоретичних засад спільної торговельної політики ЄС, сутність і особливості її формування, включаючи нормативне та організаційне забезпечення спільної торговельної політики ЄС. Досліджено передумови для адаптації торговельного режиму країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС.

Спільна торговельна політика країн ЄС - це послідовність дій організаційних структур ЄС у сфері зовнішньоекономічних відносин, які передбачають використання відповідних форм, методів та інструментів впливу на розвиток зовнішньої торгівлі країн-членів на основі поєднання концептуальних засад вільної торгівлі та протекціонізму.

На формування спільної торговельної політики ЄС активно вплинула лібералізація зовнішньої торгівлі відповідно до вимог ГАТТ/COT. Згідно з фіналістським переконанням, якого дотримується Рада ЄС, до торговельної політики належить будь-який вплив на структуру та обсяги торгівлі ЄС. Згідно з інструменталістською тезою, якої дотримується Європейська Комісія, до спільної торговельної політики належать програми фінансування місцевої допомоги експорту, угоди з іншими країнами-постачальниками, система загальних преференцій країнам, що розвиваються. Засади спільної торговельної політики ЄС, основні положення якої визначені у ст. 133 Договору про ЄС, обмежують ведення самостійної політики країн-членів ЄС на національному рівні. Отже, спільна торговельна політика ЄС на практиці повинна сприяти усуненню протиріч між національними торговельними політиками країн?членів ЄС, шукаючи компроміс, який би відповідав інтересам євроінтеграції.

Основу спільної торговельної політики ЄС становлять: спільний ринок країн-членів з уніфікованим митним тарифом та спільною торговельною політикою стосовно третіх країн; поступове скасування обмежень у міжнародному товарообміні, що сприятиме зниженню митних бар'єрів і гармонійному розвитку світової торгівлі. Країни-члени ЄС у торговельній політиці використовують відмінності в технічних нормах для захисту інтересів національних виробників від зовнішньої конкуренції. Перетворенню спільної торговельної політики ЄС в одну з найважливіших складових європейської політики інтеграції сприяє тривала консолідація спільного ринку ЄС, який став впливовим учасником світової економіки.

Важливою складовою формування зовнішньоторговельної політики в країнах ЦСЄ є так звані «європейські угоди» або угоди про асоціацію. В цих угодах враховуються лише окремі особливості щодо країн?членів ЄС. Розглядаючи детермінанти зовнішньоторговельної політики, які визначаються в угодах, можна зробити висновок про їх типовий характер. Угоди про асоціацію певним чином обмежують здійснення зовнішньоторговельної політики країн?членів ЄС, у тому числі і країн ЦСЄ. Водночас, ці Угоди мають ліберальний характер, оскільки передбачають можливість використання перехідного періоду до спільної торговельної політики ЄС та тимчасові заходи захисту національного ринку.

Нормативне та організаційне забезпечення спільної торговельної політики країн?членів ЄС відображено на рис. 1.

Рис. 1. Нормативне та організаційне забезпечення спільної торговельної політики ЄС [складено автором]

Приєднання країн ЦСЄ до ЄС не слід розглядати як односторонній процес. Воно сприяє підвищенню ефективності не тільки нових членів спільної торговельної політики ЄС на основі розширення спільного ринку ЄС, що дає можливість старим членам ЄС отримати додаткові економічні переваги. Економічне зростання країн ЦСЄ внаслідок приєднання до ЄС сприяло збільшенню обсягів їхньої зовнішньої торгівлі з країнами ЄС?15.

Збільшення обсягів зовнішньої торгівлі з країн ЦСЄ сприяла присутність іноземних інвесторів, однак поліпшення якісної складової експорту відбувалося повільно. Лише під кінець 1990-х років порівняльні переваги країн ЦСЄ почали зміщуватися у бік технологічних товарів. Іншим потенційним обмеженням стало відчутне збільшення імпорту в усіх країнах ЦСЄ, яке супроводжувалося одночасним зменшенням сальдо поточного рахунку. Проте з початком світової фінансової кризи восени 2008 р. виявилося, що навіть «інвестиційний» характер дефіциту поточного рахунку не перешкоджає виникненню кризових явищ на випадок перебоїв з припливом капіталу. Насамперед, на межі повноцінної фінансової кризи опинилися Угорщина, яка в 2003-2004 рр. вважалася країною-лідером ринкових реформ, та країни Балтії, які в 2005-2007 рр. були переконливою ілюстрацією переваг європейської інтеграції. Однак Естонія, Латвія, Литва імпортували здебільшого промислове обладнання, паливо та машини. Це не запобігло спаду виробництва. Загалом фінансова криза 2008-2009 рр. привернула увагу до проблеми надмірної залежності від зовнішнього попиту і недостатнього розвитку внутрішнього ринку.

У другому розділі «Напрями трансформації зовнішньоторговельної політики країн Центральної та Східної Європи в умовах членства в ЄС» проведено аналіз організаційно-економічних механізмів адаптації зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ до умов ЄС, показано особливості зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства ЄС. Визначені головні ознаки успішної трансформації зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ за умови членства в ЄС, а саме: а) пришвидшене зростання обсягів експорту; б) поліпшення якісної структури зовнішньої торгівлі; в) підвищення стійкості до несприятливих зовнішніх макроекономічних шоків. З початком світової фінансової кризи (осінь 2008 р.) окремі країни, передусім Польща, Словенія, Чехія та Словаччина, продемонстрували достатню стійкість до стагнації попиту, яка мала місце в країнах ЄС-15.

Під час вступу до ЄС найбільші проблеми адаптації зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ були пов'язані не так зі зниженням ставок імпортного мита, гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог ЄС, як із оптимізацією структури експорту-імпорту у зв'язку з приєднанням до спільного ринку ЄС, з виходом на нові світові ринки. Адаптація країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС була пов'язана з: а) використанням односторонніх охоронних заходів з метою захисту аграрного сектора та протидії демпінгу; б) гармонізацією норм у сфері конкуренції та захисту прав споживачів; в) ефективною конкурентною політикою, характерною для повноцінної ринкової економіки; г) лібералізацією банківського сектора.

Лібералізація зовнішньої торгівлі у країнах-членах ЄС передбачала вдосконалення систем оподаткування, розвиток сектора малого та середнього підприємництва, зниження процентної ставки за рахунок зменшення премії за ризик реальної інтеграції країн ЦСЄ до ЄС. У той же час існували труднощі у боротьбі з корупцією, імплементацією санітарних норм та харчових стандартів ЄС, вдосконаленням державного управління, створенням передумов для реструктуризації важкої промисловості та сільського господарства, а також випереджувального зміцнення фінансового сектора. Досвід країн ЦСЄ свідчить, що ефективне державне регулювання є необхідним елементом створення конкурентоспроможної національної економіки поліпшення фіскальної дисципліни. Адаптацію країн ЦСЄ до нових умов господарювання полегшили спеціалізовані програми ЄС (SEPARD, PHARE, ISPA).

Практичний досвід країн ЦСЄ засвідчує позитивний баланс переваг і недоліків торговельної лібералізації, проте переважання імпорту може означати, що конкурентоспроможність товарів і послуг національного виробництва залишається низькою, передусім у сегменті технологічних виробництв. Експорт необхідно стимулювати на основі реалізації комплексу заходів державного регулювання: а) створення системи страхування експорту: б) вдосконалення податкової системи у напрямі стимулювання експорту; в) адаптація експортно-імпортного законодавства до вимог ЄС.

Окреслені в роботі оцінки структурних моделей окремих країн (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія) дозволили зробити такі висновки (табл.1):

– збільшення експорту поліпшувало динаміку промислового виробництва, причому найвідчутніше - у Польщі та Чехії, але зменшення безробіття спостерігалося лише у Словенії, тоді як протилежна ситуація була у Польщі;

– «витіснення» внутрішнього промислового виробництва імпортом простежувалося лише в Угорщині. У Польщі та Угорщині збільшення імпорту призводило до зниження безробіття, але одночасно супроводжувалося пришвидшенням інфляції, що могло бути наслідком підтримання плаваючого обмінного курсу, коли девальвація грошової одиниці (як один із наслідків збільшення імпорту) сприяла збільшенню експорту та промислового виробництва, але супроводжувала пришвидшення інфляції;

– вплив країн ЄС-15 здійснювався переважно через стимулювання експорту (відповідної залежності не виявлено лише у Чехії).

Таблиця 1. Результати емпіричного оцінювання функціональних залежностей промислового виробництва та експорту-імпорту.

Джерело: розраховано автором за даними International Financial Statistics

Використання фіктивної змінної ACCESSION (0 - для періоду 1990:Q1-2008:Q2,1 - для даних після вступу до ЄС) відображав сприятливий ефект від вступу до ЄС на промислове виробництво лише у Польщі, де одночасно відбулося зменшення імпорту та зниження безробіття. У Словенії вступ до ЄС не позначився жодними змінами досліджуваних показників, що лише підтверджує глибокий характер інтеграційного процесу, коли необхідні перетворення відбулися ще до вступу до ЄС. Ця подія не вплинула на подальшу динаміку основних макроекономічних показників.

Оцінки VAR/VEC моделей показали, що пожвавлення промислового виробництва у країнах ЄС-15 стимулювало промислове виробництво та обсяги експорту країн ЦСЄ. Стимулюючий вплив експорту як чинника позитивної динаміки промислового виробництва виявлено у всіх країнах ЦСЄ, окрім Угорщини. Проте висока частка експорту (понад 50%) була характерна лише для Польщі. В усіх досліджуваних країнах не знайдено свідчень на користь стимулюючого впливу імпорту. Експорт цих країн виявив обернену залежність від імпорту, який, зі свого боку, потужно залежить від національного промислового виробництва та експорту.

Інтеграція країн ЦСЄ до ЄС свідчить, що вступ до ЄС відкриває нові можливості для поліпшення умов зовнішньої торгівлі в орієнтованих на експорт галузях економіки, якщо країна зуміє використати переваги спільної торговельної політики ЄС через застосування організаційно-економічних багатосторонніх механізмів вирішення спірних питань у зовнішній торгівлі у межах СОТ. При цьому трансформаційні процеси у зовнішньоторговельній сфері повинні супроводжуватися заходами, спрямованими на стабілізацію, лібералізацію, макроекономічне регулювання, та зміцненням політичної підтримки цих зрушень населенням країни.

У третьому розділі «Перспективи розвитку зовнішньоторговельної політики України з країнами Центральної та Східної Європи» проаналізовано основні принципи формування сучасної зовнішньоторговельної політики України та стратегічні напрями вдосконалення її з урахуванням досвіду країн ЦСЄ. Для України орієнтація на досвід країн ЦСЄ становить інтерес з погляду вивчення особливостей адаптації до умов євроінтеграції. Переваги співробітництва з країнами ЦСЄ посилюються географічною близькістю та розвитком зовнішньоекономічних зв'язків. Країни ЦСЄ перебувають «на крок попереду» від України, що об'єктивно посилює переваги від її співробітництва з ними в контексті реалізації євроінтеграційної стратегії.

Необхідність удосконалення принципів зовнішньоторговельної політики України визначається наслідком фінансової кризи 2008-2010 рр., яка викликана насамперед стрімким погіршенням умов торгівлі, в той час як в країнах ЦСЄ спостерігалося циклічне сповільнення економіки. Так, Польща є єдиною з великих країн ЄС, що зберегла додатний темп зростання ВВП. За умов розширення ЄС та підготовки України вступу до ЄС здійснення її зовнішньоторговельної політики повинно ґрунтуватися на таких найголовніших принципах: а) забезпечення економічної безпеки шляхом використання політики стратегічної торгівлі та лібералізації інвестиційного режиму; б) недискримінація суб'єктів зовнішньоторговельних відносин; в) активне використання процесуальних механізмів СОТ; г) державна підтримка високотехнологічних галузей; д) узгодження законодавства відповідно до вимог СОТ і ЄС. Ці принципи повинні реалізовуватися у системі правових, інформаційних та економіко-фінансових заходів, спрямованих на активізацію зовнішньоторговельної діяльності України на спільному ринку ЄС. Враховуючи євроінтеграційний досвід країн ЦСЄ, зовнішньоторговельна стратегія країни повинна підтримувати створення високотехнологічного експортного сектора та базуватися на виваженій макроекономічній політиці. За таких передумов селективний протекціонізм, який не суперечить правилам СОТ і правовим нормам ЄС, повинен мати конструктивне значення і не суперечити цілям довгострокового економічного розвитку.

Аналіз структурної моделі українського експорту-імпорту за даними 1994-2008 рр. свідчить, що пожвавлення промислового виробництва у країнах ЦСЄ має такі наслідки для України: а) стимулювання динаміки промислового виробництва в Україні; б) збільшення вітчизняного експорту та імпорту. Отже, є вагомі підстави вважати країни ЦСЄ достатньо відчутним «локомотивом» економічного зростання в Україні. Не виявлено безпосереднього впливу промислового виробництва країн ЦСЄ на динаміку вітчизняної інфляції, тоді як виразно простежується сприятливий вплив на динаміку вітчизняних інвестицій.

На рис. 2 подано показники промислового виробництва та ВВП України, а також відповідні індекси для країн ЦСЄ, які розраховано на основі середньої зваженої для чотирьох країн з такими коефіцієнтами: Польща - 0,53; Угорщина - 0,18; Чехія - 0,21; Словаччина - 0,08. Усі показники отримано з довідкового видання МВФ International Financial Statistics.

а) ВВП б) промислове виробництво

Рис. 2. Показники доходу - ВВП і промислового виробництва країн ЦСЄ та України:

Джерело: власні розрахунки за даними International Financial Statistics

Достатньо складний (і не безпроблемний) процес адаптації торговельного режиму країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС створює прозорі рекомендації для України, попри важливі потенційні обмеження у вигляді стану політичних інститутів (законодавчих, виконавчих, судових), поширення бюрократичних перешкод та корупції, структурних проблем, недостатньої площини контактів із Західною Європою. Водночас проведене дослідження переконливо доводить, що розвиток торговельних відносин з країнами ЦСЄ є важливим чинником інтеграції України до ЄС. Вони забезпечать співпрацю на центральноєвропейському сегменті спільного ринку ЄС, дозволять використати міжнародний досвід утворення інтегрованих міжгалузевих кластерів конкурентоспроможних галузей, які здійснюватимуть прорив на світових ринках.

Обґрунтовано практичні заходи щодо створення ефективної системи розвитку зовнішньоторговельного потенціалу України, які повинні передбачати: а) надання податкових пільг виробникам високотехнологічної (інноваційної) продукції в експортному секторі; б) кредитно-страхову підтримку інновацій і розвитку пріоритетних експортно орієнтованих виробництв; в) заохочення прямих іноземних інвестицій у технологічні галузі; г) державне фінансування важливих експортно орієнтованих проектів. Пріоритетними галузями є: 1) високотехнологічні та наукомісткі галузі машинобудування (верстати, літаки, ракети, судна, прилади, побутова техніка), а також порошкова металургія, надтверді матеріали, кераміка, електрозварювальне виробництво; 2) аграрний сектор і переробні галузі; 3) cфера транспортних послуг. Потенціал чорної та кольорової металургії необхідно розвивати у раціональних межах, надаючи належну увагу формуванню стабілізаційних механізмів, які унеможливлять розвиток подій у цій галузі за кризовим сценарієм 2008-2009 рр. Європейська інтеграція не виключає підтримки сільського господарства. Досвід Польщі переконує, що вступ до ЄС може сприяти становленню сучасного аграрного сектора. Основними напрямами експортно орієнтованого розвитку сільськогосподарського виробництва і підвищення конкурентоспроможності національних сільгоспвиробників стали: а) підтримка доходів та зниження ризикованості сільського господарства; б) поліпшення охорони природного середовища шляхом дотримання вимог ЄС та СОТ; в) реструктуризація підприємств аграрного сектора та соціально-економічний розвиток села (включаючи сферу агротуризму); г) підтримка сервісного інфраструктурного обслуговування аграрного сектора.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження сформулювало такі основні висновки:

1. Цілі, принципи та стратегічні завдання спільної торговельної політики ЄС полягають у розвитку торгівлі між країнами-членами ЄС та третіми країнами на основі: а) підвищення конкурентоспроможності національних економік країн-членів ЄС; б) забезпечення потреб ЄС у сировині та напівфабрикатах; в) усування суттєвих порушень у функціонуванні економічних систем країн-членів ЄС. Країни ЦСЄ здійснюють зовнішньоторговельну політику відповідно до спільної торговельної політики ЄС, яка включає вирішення економічних питань, пов'язаних як із європейським внутрішнім, так і світовим ринками.

2. Адаптація національної зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ до умов спільної торговельної політики ЄС передбачає переорієнтацію її геополітичних і регіональних пріоритетів, оптимізацію структури експорту-імпорту, підвищення конкурентоспроможності національних товарів і послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках, гармонізацію національного законодавства відповідно до вимог ЄС. Проведення відповідних заходів організаційно-правового, організаційно-економічного та організаційно-інтеграційного характеру допомогло системній трансформації економік країн ЦСЄ на основі економічної лібералізації, формування конкурентного середовища, чітких, прозорих та узгоджених із міжнародним правом норм державного регулювання.

3. Вступ до ЄС збільшив обсяги і поліпшив якісну структуру експорту країн ЦСЄ. Адаптації до таких негативних супутніх явищ лібералізації зовнішньої торгівлі, як зменшення надходжень від імпортного мита, підвищення конкурентності внутрішнього середовища, допомогли: а) використання односторонніх охоронних заходів з метою захисту аграрного сектора та протидії демпінгу; б) гармонізація норм у сфері конкуренції та захисту прав споживачів; в) ефективна конкурентна політика у становленні повноцінного ринкового господарства; г) лібералізація банківського сектора. Процес лібералізації зовнішньої торгівлі був підтриманий вдосконаленням системи оподаткування. Певні труднощі були у боротьбі з корупцією, імплементацією санітарних норм та харчових стандартів ЄС, у вдосконаленні державного управління, створенні передумов для реструктуризації важкої промисловості та сільського господарства, а також при випереджуючому зміцненні фінансового сектора. Заслуговує на увагу той факт, що у 2008-2010 рр. Польща є єдиною з великих країн ЄС, яка зберегла додатний темп зростання ВВП.

4. Оцінки просторово-часової вибірки країн ЦСЄ демонструють, що однаково сприятливим для економічного зростання є збільшення і експорту й імпорту. Сприятливі для зростання ВВП індивідуальні риси виявлено у Латвії та Польщі (відповідні коефіцієнти для фіктивних змінних виявилися статистично значущими на рівні 5%). Збільшення як імпорту, так і експорту виглядає недвозначно інфляційним. Отриманий результат заперечує значення імпорту як антиінфляційного чинника і підтверджує можливість інфляційної «віддачі» від збільшення експорту. Включення змінної TIME виявляє присутність слабкої тенденції до зниження інфляції в межах від 0,15 до 0,17% на рік.

5. Теоретичні аргументи та практичний досвід вступу країн ЦСЄ до ЄС засвідчують загалом позитивний баланс переваг і недоліків торговельної лібералізації, проте переважання імпорту означає що конкурентоспроможність товарів і послуг національного виробництва залишається низькою, передусім у сегменті технологічних виробництв. Стимулюванню експорту потенційно сприяє: а) створення системи страхування експорту; б) розвиток податкової системи у напрямі стимулювання експорту; в) оперативна адаптація експортно-імпортного законодавства до вимог ЄС. Вступ до СОТ, який став необхідною передумовою для початку євроінтеграції, не мав «автоматичного» впливу на економічне зростання, а отримання очікуваних позитивних результатів вирішальною мірою залежало від дій національних урядів та готовності підприємницьких структур до праці у конкурентному середовищі.

6. Емпіричні оцінки OLS показують, що пришвидшення динаміки промислового виробництва в країнах ЦСЄ певною мірою стимулює динаміку промислового виробництва в Україні та зростання обсягів її експорту-імпорту. Водночас виразно простежується сприятливий вплив промислового виробництва країн ЦСЄ на динаміку вітчизняних інвестицій. Оцінки VAR/VEC підтверджують стимулюючий вплив промислового виробництва країн ЦСЄ на обсяги українського експорту-імпорту та промислового виробництва, тоді як збільшення українського експорту супроводжується «пригніченням» динаміки промислового виробництва країн ЦСЄ.

7. Умови СОТ щодо державної підтримки національних сільгоспвиробників є достатньо жорсткими, однак досвід країн зокрема Польщі переконує, що вступ до ЄС може сприяти становленню сучасного аграрного сектора завдяки підтримці доходів та зниженню ризикованості сільського вітчизняного господарства; поліпшенню охорони природного середовища шляхом дотримання вимог ЄС та СОТ; реструктуризації підприємств аграрного сектора та підтримці сервісного інфраструктурного обслуговування аграрного сектора. Окремі важливі питання (розмір прямих виплат та квотування продукції) потрібно вирішувати на двосторонньому рівні, де результат залежить як від особливостей структури національної економіки сторін, так і від послідовного та кваліфікованого відстоювання національних інтересів на переговорах.

8. Зовнішня торгівля України має сировинний та низькотехнологічний характер експорту тоді як в імпорті переважає готова продукція. Для відчутного підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики потрібно провести структурну перебудову експорту країни, розширити базу виробничої кооперації на основі поглиблення руху факторів виробництва, насамперед технологій та інновацій, сприяти розвитку експортного потенціалу. Випереджальний розвиток інноваційної та технологічної сфер створить умови для адаптації вітчизняних виробників до нових умов зовнішньої торгівлі, підвищить конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг. Як свідчить приклад країн ЦСЄ, нова сучасна зовнішньоторговельна політика України повинна включати розширення сфери взаємного співробітництва з країнами-членами ЄС з наголосом на інтеграції зусиль у проведенні взаємовигідної зовнішньої торгівлі, підвищенні конкурентоспроможності національних виробників на основі поєднання національних та регіональних інтересів.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Бліхар М. Зовнішньоторговельна політика країн Центральної та Східної Європи в умовах підготовки до членства в ЄС / М. Бліхар // Вісник Львівського національного університету. - 2007. - Вип. 23. - С. 207-213. - Серія: «Міжнародні відносини».

2. Бліхар М. Організаційно-економічні механізми адаптації зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС / М. Бліхар // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 21. - С. 43-45. - (Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України).

3. Бліхар М. Основні напрямки адаптації зовнішньої торгівлі країн Центральної та Східної Європи до вимог СОТ / М. Бліхар // Галицький економічний вісник. - 2008. - № 2 (17). - С. 10-16. (Інститут економіки і підприємництва).

4. Бліхар М. Основні принципи формування сучасної зовнішньоторговельної політики України / М. Бліхар // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 14. - С. 31-35.

5. Бліхар М. Митна політика країн ЦСЄ у контексті інтеграції до СОТ: реалії та перспективи для України / М. Бліхар // Актуальні проблеми економіки. 2008. - № 7 (85). - С. 3-9.

6. Бліхар М. Трансформаційні процеси зовнішньоторговельної політики країн Центральної та Східної Європи в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії / М. Бліхар // Агросвіт. - 2008. - №. 15. - С. 22-27.

7. Бліхар М. Реформування митно-тарифної політики України з використанням досвіду країн ЦСЄ у контексті вступу до СОТ / М. Бліхар // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - № 2 (37). - С. 56-61.

8. Бліхар М. Сучасний стан і перспективи зовнішньої торгівлі України з країнами Центральної та Східної Європи / М. Бліхар // Економіка та держава. - 2009. - № 10. - С. 37-41.

9. Бліхар М. Оцінка економічних наслідків приєднання країн Центральної та Східної Європи до умов членства в ЄС / М. Бліхар // Інвестиції: практика та досвід. -2009. - № 20. - С. 48-51.

10. Бліхар М. Теоретичні основи дослідження спільної торговельної політики ЄС [Електронний ресурс]. / М. Бліхар // Ефективна економіка. - 2010. - № 7. ? Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.

Публікації в інших виданнях:

1. Бліхар М. Зовнішньоекономічні тенденції України в контексті європейських інтеграційних процесів / М. Бліхар // Європейська та євроатлантична інтеграція і транскордонне співробітництво: тези доповідей V міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і мол. науковців (Луцьк, 15-16 травня 2008 р.). - Луцьк: Волинський національний університет ім. Л. Українки, 2008. - Т. 1. - С. 238-241.

2. Бліхар М. Вступ України до СОТ: проблеми і перспективи / М. Бліхар // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: збірник тез доповідей V ювілейної міжнар. наук.-практ. конференції молодих вчених (Тернопіль, 21-23 лютого 2008 р.). Ч. І. - Тернопіль: Економічна думка, 2008. - С. 19-20.

3. Бліхар М. Україна - ЄС: перспективи і проблеми стратегічного партнерства / М. Бліхар // Професійне становлення молоді в умовах інтеграційного розвитку України: матеріали четвертої наук.-практ. конф. молодих вчених (Херсон, 17-21 березня 2008 р.). - Херсон: Херсонський національний технічний університет, 2008. - С. 117-120.

4. Бліхар М. Напрями трансформації зовнішньоторговельної політики країн ЦСЄ в умовах членства в ЄС / М. Бліхар // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах: матеріали четвертої міжнар. наук. конференції (Черкаси, 23-25 вересня 2009 р.). Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2009. С. 5457.

5. Бліхар М. Сучасний стан і перспективи розвитку зовнішньоторговельної політики України / М. Бліхар // Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (Сімферополь, 5 березня 2010 р.). ? Сімферополь: Кримський інститут бізнесу, Університету економіки та управління, Самарський інститут бізнесу та менеджменту, Центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2010. - С. 213-216.

6. Бліхар М. Стратегії вдосконалення розвитку економіки України з врахуванням досвіду країн Центральної та Східної Європи / М. Бліхар // Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи: матеріали V науково-практичної конференції (Сімферополь, 21 травня 2010 р.). - Сімферополь: Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, Центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2010. - С. 154-159.

Размещено на Allbest.ru