Оптимізація ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут Світової економіки і міжнародних відносин

УДК 339.137+330.341.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Оптимізація ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Кулініч Тетяна Михайлівна

КИЇВ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин Національного авіаційного університету, на кафедрі міжнародних економічних відносин і бізнесу

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України НОВИЦЬКИЙ Валерій Євгенович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, заступник директора

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, доцент ТУНИЦЯ Тарас Юрійович, Національний лісотехнічний університет України, м. Львів, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ЖАРОВА Любов Валеріївна,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, докторант

Захист відбудеться 28 жовтня 2010 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 27 вересня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради д.т.н. О.А. Васильєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Радикальні зміни соціально-економічного розвитку, які характеризуються новими явищами та тенденціями організаційно-інституційного, технологічного характеру, зумовлюють потребу в критичній переоцінці діючої парадигми ресурсокористування, переосмисленні критеріїв ефективності ринкової моделі, процесів відтворення на різних рівнях, врахування небезпек технотронного порядку, навіть катастрофічного перебігу подій. Практичним наслідком зазначених науково-теоретичних переоцінок має постати фронтальна раціоналізація ресурсокористування, підвищення інформаційної місткості виробництва, зниження рівнів екологічного забруднення.

Крім того, загострення конкуренції на світових ринках, потреби врахування реалій НТП не тільки означають потребу у захисті національного ринку, підтримці національних виробників, але й актуалізують перехід на нові принципи регулювання соціально-економічного розвитку, удосконалення технічної бази виробництва, застосування програмно-цільових методів впливу на механізми національної участі в системі МПП. Сказане пов'язано із дедалі більш жорстким суперництвом між країнами, транснаціональними господарськими агентами, і передусім міжнародними корпораціями, в сфері техніко-технологічних розробок та впровадження новітніх досягнень. Таке суперництво має результатом протистояння країн-метрополій та глобальної периферії, в результаті якого перші розвивають високі, інформаційні технології та екологічно чисті виробництва, а другі розміщують на своїй території обслуговуючі, брудні галузі, які потребують низько кваліфікованої праці із низьким рівнем оплати.

Цим питанням в сучасній українській та зарубіжній економічній літературі приділяється дедалі більше уваги. Зокрема проблематиці глобальної конкурентної боротьби та системним зрушенням у механізмах МПП присвятили свої публікації такі автори, як О.Білорус, В.Будкін, О.Власюк, В.Геєць, А.Кредісов, Д.Лук'яненко, В.Новицький, Ю.Пахомов, О.Плотніков, А.Поручник, В.Савчук, С.Сіденко, А.Сухоруков, Н.Татаренко, А.Філіпенко, Т.Циганкова, В.Чужиков, А.Чухно та чимало інших. Кажучи про загальний глобальний науковий контекст їхніх досліджень, можна відзначити критичні стосовно поширених у світі про-ліберальних регулятивних моделей розробки російських авторів Л.Абалкіна, В.Васіна, С.Глаз'єва, Д.Мурзіна, Ф.Шамхалова, Д.Чапіковського, Ю.Яковця, а також розвиток загальних методологічних принципів формування та розвитку національних інноваційних систем в працях Б.Лундвалла, Р.Нельсона, Е.Пестеля, А.Печчеї, Дж.Стиглиця, Я.Тінбергена, Дж.Тобіна, Г.Френча, П.Фредрікссона, К. Фрімена, Й.Шумпетера та ін. Проблематиці технологічного прориву приділяли увагу Ю.Полунєєв, А.Поручник, Н.Ярова, а екологізації відтворювальних систем Ю.Вербицький, Ю.Макогон, І.Школа, росіяни В.Борейко, В.Фейгін та ін.

Питання підвищення конкурентоспроможності в сучасних умовах інтернаціоналізації, ґрунтовний аналіз міжнародного досвіду забезпечення національної конкурентоспроможності шляхом оптимізації ресурсокористування, оцінки діючих механізмів та пропозиції щодо застосування інноваційних інструментів міжнародної конкурентоспроможності, зокрема й відкритої економіки України, віднайшли відображення в публікаціях ООН, ЮНКТАД, Комісії ЄС, Світового банку, Римського клубу, інших міжнародних інститутів та структур.

Водночас відкритими залишаються чимало питань регулювання механізмів міжнародної спеціалізації економіки України, вироблення ресурсозаощаджувальних підходів згідно сучасних критеріїв ефективності та глобальної конкурентної боротьби, у відповідності до чого слід розробити концептуальні регулятивні підходи інноваційного прориву, відповідні узагальнення та практичні рекомендації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася у відповідності до науково-дослідної тематики відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Зокрема, результати роботи були використані при підготовці наукової теми «Регулювання інноваційного розвитку України в умовах глобальної конкуренції» (2010--2011 рр.; державний реєстраційний номер № 0109U007643). Особисто автором було опрацьовано питання забезпечення сталого розвитку, як передумови та стимулу технологічного прогресу, а також оптимізації ресурсокористування в стратегіях глобальної конкуренції та міжнародного руху технологій. Крім того, дисертація пов'язана з підготовкою НДР за темою «Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері», виконаної НДІ Інституту міжнародних відносин НАУ на замовлення Міністерства фінансів України (договір від 5 жовтня 2007 р.; державний реєстраційний № 0107U008531), в якій автором було проаналізовано сучасні макроекономічні моделі та інструменти забезпечення оптимізації ресурсокористування в регулятивній практиці зарубіжних країн, досліджено інноваційні механізми в системі економічних інтересів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування необхідності та визначення критеріїв оптимізації ресурсоспоживання в контексті завдань інноваційного розвитку, міжнародної конкурентоспроможності України та міжнародного досвіду.

Завданнями дисертації є:

обґрунтування інноваційного характеру сучасної конкурентоспроможності в умовах інтернаціоналізації як методологічної детермінанти оптимізації ресурсокористування;

визначення глобальних імперативів оптимізації ресурсокористування в контексті проблем міжнародної конкуренції;

визначення принципів сталого розвитку як фактору технологічного прогресу та оптимізації ресурсокористування;

виявлення загального й специфічного в міжнародному досвіді забезпечення національної конкурентоспроможності шляхом оптимізації ресурсокористування;

виявлення системних характеристик сучасних моделей та інструментів забезпечення оптимізації ресурсокористування в практиці макроекономічного та інституційного регулювання зарубіжних країн;

виявлення перспектив становлення та розвитку інноваційних механізмів в системі сучасних економічних інтересів;

оцінка комплексу інноваційних факторів конкурентної діяльності комерційних агентів;

виявлення напрямів впливу на оптимізацію ресурсокористування з огляду на міжнародні інтеграційні процеси та структури;

виявлення комплексу інноваційних інструментів підвищення міжнародної конкурентоспроможності відкритої економіки України;

обґрунтування інституційних засад оптимізації ресурсокористування в Україні;

визначення доцільних для застосування інноваційних інструментів експортно-імпортної, а також коопераційно-інвестиційної діяльності в Україні, відповідних програмно-цільових підходів.

Об'єктом дослідження виступають конкурентні системи ресурсоспоживання макро-, мезо- та мікрорівня в контексті глобалізації та інституційного регулювання.

Предметом дослідження виступають процеси оптимізації ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності. інноваційний ресурсокористування екологічний

Методи дослідження. При дослідженні інноваційних факторів конкурентоспроможності в контексті глобальних імперативів оптимізації ресурсокористування використовувалися методи системного аналізу, діалектичний та історичний методи пізнання. Дослідження сталого розвитку як передумови технологічного прогресу, а також оптимізації ресурсокористування в стратегіях глобальної конкуренції та міжнародного руху технологій здійснювалося на основі виявлення та протиставлення загального та індивідуального, з урахуванням специфіки проявів явищ, що вивчаються, на цивілізаційному, міжнародно-регіональному, національному рівнях.

Аналіз міжнародного досвіду забезпечення національної конкурентоспроможності шляхом оптимізації ресурсокористування, сучасних макроекономічних моделей та інструментів оптимізації ресурсокористування здійснювався на основі аналізу результатів емпіричних досліджень, узагальнення статистичних даних, методів порівнянь та екстраполяцій. Визначення специфіки інноваційних механізмів та факторів конкурентної діяльності комерційних агентів здійснювалося з урахуванням системного співвідношення регулятивних систем та підходів, методів індукції та дедукції.

Виявлення інноваційних інструментів міжнародної конкурентоспроможності відкритої економіки України здійснювалося на основі методів компаративного аналізу, в єдності логічного та історичного підходів. Дослідження інституційних засад оптимізації ресурсокористування проводилося на основі критичного аналізу використовуваної теоретичної бази та практичних результатів її застосування з урахуванням сучасного контексту становлення інформаційних економік. Інноваційні інструменти експортно-імпортної та коопераційно-інвестиційної діяльності в Україні обґрунтовувалися із застосуванням методів макроекономічного, секторального аналізу, з урахуванням експертних оцінок досліджуваних явищ, доцільності переходу до програмно-цільових підходів оптимізації ресурсокористування в державі.

Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження послужили праці зарубіжних і вітчизняних авторів, присвячені оцінці ролі інноваційної сфери як основної складової зростання конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні критеріїв та форм оптимізації ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності. Головні положення наукової новизни дисертації визначаються тим, що в роботі було:

вперше:

- доведено, що екологічні параметри функціонування певної економічної системи слід трактувати як інструмент та водночас результат реалізації глобально-конкурентної стратегії та як органічну характеристику конкретної відтворювальної моделі, параметри якої дедалі більшою мірою підпадають під сферу дії програмно-цільових методів втручання та визначаються інституційними регулятивними засобами; зокрема показано, що екологізація є не стільки результатом політики захисту навколишнього середовища, скільки наслідком свідомо керованої концентрації на національній території базових виробничих ресурсів, якими в ХХІ ст. передусім постають інформаційно-кадрові ресурси, стимулювання авангардних у технологічному відношенні наукомістких виробництв та районування виробничих систем у відповідності до визначених параметрів ресурсокористування;

- обґрунтовано подвійну природу екологічного доходу, який, з одного боку, виступає наслідком кращих екологічних параметрів процесів відтворення та виступає частиною загальних доходів держави та прибутків господарської організації і може використовуватися як джерело та економічне обґрунтування платежів, що спрямовуються на подальше покращення екологічної ситуації, оздоровлення природного середовища, а з іншого, особливо за умов сучасної глобальної конкуренції, - є своєрідною «компенсацією за відсталість», елементом перерозподілу світових фінансових ресурсів, який «обслуговує» перерозподіл економічних ресурсів і не компенсує у повному обсязі втрат від недоінвестування прогресивних видів виробництва; показано необхідність переходу від моделі, що є властивою технологічному сателіту до моделі випереджального технологічного розвитку по обраних науково-технічних пріоритетах; зокрема показана доцільність диференціації екологічних платежів у залежності від ступеня ефективності управління господарськими системами та природоохоронною діяльністю;

отримали подальший розвиток:

- теоретичне обґрунтування системного зв'язку між циклічними процесами на рівнях глобальної, національної економіки та діючими моделями ресурсоспоживання; зокрема показано, що соціально-економічний прогрес має адекватні виміри у площині ресурсоспоживання, будучи пов'язаним із ним зворотними впливами; водночас кризу ресурсоспоживання можна і доцільно розглядати як момент більш загальних кризових явищ, зокрема сучасної світової економічної та структурної кризи (яка має не тільки соціально-економічні, але й екологічні, системні міжнародно-спеціалізаційні та ін. аспекти); при цьому остання розглядається як стимул нового технологічного наповнення відтворювальних процесів інформаційної доби, прискореного зламу інструментів макроекономічного та валютно-фінансового регулювання, що були типовими для суспільства індустріального типу, а також як фактор появи нової структури МПП;

- методика аналізу ефективності технологічної політики сучасної держави в контексті оптимізації моделей ресурсокористування, зокрема показано, що:

а) контрактна система (досвід США) відзначається особливою дієвістю та відіграє велике позитивне значення за умов суто ринкової економіки, причому саме купівельна спроможність держави слугує ключовим важелем формування та стимулювання високотехнологічних виробництв та секторів національної економіки, успішної патентної політики, регулювання в області авторських прав;

б) оновлені механізми директивного планування (досвід КНР) дозволяють з особливою ефективністю сконцентрувати фінансові ресурси та локалізувати фактори інформаційного прориву на ключових ділянках НТП;

в) індикативне планування із ендогенними механізмами забезпечення імперативності програмно-цільових настанов (досвід Південної Кореї) виступає передумовою успішності стратегії у покращенні ресурсоспоживання, фактором створення нових технологічних партнерств та альянсів;

удосконалено:

- методику оцінки конкурентоспроможності на різних рівнях господарського життя, яка, на відміну від попередніх розробок, ґрунтується на положенні про те, що інтенсифікація виробництва, прискорення НТП дезактуалізували застосування критеріїв масштабів ресурсопереробки, зокрема зважаючи на споживання не тільки початкових сировинних матеріалів, але й матеріало- та енергомістких продуктів примітивної обробки; показано, що в результаті техніко-технологічного переозброєння лідируючі національні господарства та комерційні структури перейшли до принципово нового періоду свого розвитку, який характеризується не тільки прискореним впровадженням електронної техніки, розвитком нанотехнологій, але й стратегією максимального залучення висококваліфікованих кадрів як носіїв ключового конкурентного ресурсу сьогодення - знань та кваліфікації;

- концепцію переходу до моделі сталого розвитку, яка полягає не у формальному дотриманні певних макроекономічних показників, навіть екологічних критеріїв, а базується на пріоритетах випереджального технологічного розвитку; показано, що, з одного боку, принцип випереджальності є абсолютним імперативом будь-якої стратегії забезпечення конкурентоспроможності, а з іншого - ідея стабільності реалізується лише в контексті динаміки, що передбачає переведення системи стимулювання НТП, зокрема за кризових умов розвитку України, на принципи адресності та, залежно від здатності акумулювати достатні фінансові кошти, - максимальної точності, навіть точковості;

- концепцію формування інституційного простору стосовно завдань інтенсифікації інноваційної діяльності; показана «програмність» природи сучасного науково-інноваційного процесу, що вимагає саме цільового підходу, комплексного управління інноваційною діяльністю, просторово-функціональної концентрації фахівців високого рівня та відповідного профілю; при цьому державні інститути не тільки несуть відповідальність за формування інноваційного режиму (спрощення доступу до нових технологій, створення пріоритетних умов капіталізації для високотехнологічних виробництв, організації сумісних НДДКР), але й активно здійснюють перегруповування продуктивних сил, стимулюють становлення прогресивних огранізаційно-структурних моделей управління інноваціями регіонального рівня, формують інноваційні кластери, забезпечують спільність цілей учасників інноваційного процесу, використовуючи принципи різних горизонтів стратегічного планування та поетапного створення інноваційної системи.

Практичне значення одержаних у дисертації результатів полягає в можливості використання її матеріалів, положень, рекомендацій та висновків при покращенні систем ресурсоспоживання в умовах України, адаптації міжнародного досвіду інноваційного регулювання у вітчизняних умовах з урахуванням конкретних цілей міжнародної конкурентоспроможності. Показано, що організаційно-структурна модель управління національною інноваційною системою має передбачати залучення кваліфікованих кадрів до високотехнологічних галузей вітчизняної економіки, постійну підготовку кадрового корпусу для перспективної моделі ресурсокористування.

Практичні результати дисертації було використано в діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України. Матеріали та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальних курсів в Інституті міжнародних відносин Національного авіаційного університету «Економічні ресурси цивілізаційного розвитку» (довідка №17 / 10-118 20.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та науково-практичні результати дисертації доповідались на наукових конференціях, зокрема на: «Сучасні тенденції міжнародних економічних відносин», м. Київ, 17 травня 2006 р., «Проблеми світової економіки і міжнародних економічних відносин», м. Київ, 12 жовтня 2006 р., «Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв'язку», м. Київ, 5 лютого 2008 року, «Інноваційні пріоритети інституційного регулювання відкритої економіки: проблеми теорії та практики», м.Київ, 8 квітня 2008 року, «Інноваційні механізми економічного розвитку: світовий досвід для України», м. Київ, 10 березня 2009 р.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження було опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3 д.а., з них 6 - у наукових фахових виданнях, 5 - матеріали конференцій.

Структурно робота складається із вступу, трьох розділів (дев'яти параграфів), висновків, а також списку використаних джерел (157 джерел) та додатків. Основний текст дисертації викладено на 172 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 8 аналітичних таблиць, 5 рисунків та 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі послідовно розкриваються актуальність досліджуваних проблем, ступінь розробленості наукової проблеми, окреслено мету роботи, завдання дослідження, його об'єкт і предмет, надано характеристику наукової новизни, показано практичне значення одержаних результатів, представлено характер їх апробації.

У першому розділі «Інноваційні фактори конкурентоспроможності в сучасних умовах інтернаціоналізації» досліджувалися глобальні імперативи оптимізації ресурсокористування, проблеми сталого розвитку як передумови та стимулу технологічного прогресу оптимізації ресурсокористування в стратегіях глобальної конкуренції та міжнародного руху технологій.

На зламі століть відбулися суттєві зрушення в структурі й динаміці розвитку світової економіки та міжнародного економічного співробітництва. До фактору надмірного тиску на екосистеми з боку розвинутих країн додається те, що вже у другому десятилітті ХХІ ст. ВВП країн, які трактуються як такі, що належать до «Третього світу», за паритетом купівельної спроможності істотно перевищить їхній сукупний ВВП. Це означатиме, що такий тиск зросте на порядок, адже в країнах з невисокими доходами, економічно більш відсталих екологічна культура, а також культура ресурсокористування є значно нижчими. Навантаження на навколишнє середовище означає погіршення умов існування людства та взаємні вимоги країн щодо обмеження викидів та навантаження на екосистеми. Відбувається загострення конкуренції не тільки на світових ринках товарів, капіталу та матеріальних економічних ресурсів, але й за ресурси екологічні, навіть за «право» забруднювати навколишнє середовище (можна пригадати систему, передбачену Кіотським протоколом).

В сучасній системи МПП виникла багатоступінчаста модель світової економіки, на верхньому поверсі якої відбувається становлення інформаційних відтворювальних механізмів, які характеризуються переходом до випуску науково- і техномісткої продукції (в економіці розвинутих країн внесок НТП у ВВП сягає 85-95%), а на нижньому поверсі - здійснюється видобуток природних ресурсів і виготовляються продукти їх переробки (створення промислової і сільськогосподарської сировини, видобуток палива, виробництво металовиробів і т. ін.). через це мають місце зростання абсолютного й співвідносного еконавантаження з боку відсталих країн, концентрація матеріаломістких обслуговуючих виробничих циклів порівняно з поширенням інформаційно місткого виробництва у країнах-метрополіях. Слід враховувати й радикальне збільшення обсягів виробництва у АТР при дедалі більшій концентрації у цьому регіоні «проривних» технологій, які характеризуються параметрами екологічності.

Впровадження високих технологій і випуск наукоємної продукції є ключовими чинниками сталого економічного зростання для розвинутих країн світу. Особливу увагу вони приділяють інформатизації та становленню суспільства, що засновується на знаннях. Усвідомлюючи, що інформаційно-інноваційні детермінанти розвитку мають соціальну природу, уряди провідних ринкових країн та країн-лідерів НТП активно поєднують інформаційну та соціальну складові регулятивної та структуроформуючої діяльності.

При розв'язанні завдання виходу на параметри сталого розвитку предметом розгляду постає національне господарство в цілому, а також дедалі більшою мірою - й наднаціональні регіони, навіть весь світ. Оптимізація ресурсокористування значною мірою функціонально прив'язана до моделей енергоспоживання і має базуватися на раціоналізації співвідношення окремих енергоносіїв, що відображає розподіл матеріальних ресурсів як «первісних» конкурентних факторів, рівень технологій, ефективність інституційних систем впливу на характер ресурсопереробки. Такі «методологічні» дані представлено нижче.

Таблиця 1

Різні джерела енергії, їх стан, екологічність, перспективи розвитку

Джерело: Складено автором за даними: Програма ООН. - http://www.un.org/russian/ga/unep/; GEO The Environment Under Review // United Nations Environment Programme. Environment for development. - http://www.unep.org/GEO/.

Оптимізація моделей ресурсокористування пов'язана із науковими та технічними можливостями, навіть готовністю розвивати відтворювальні системи у такий спосіб, який би був прийнятним з точки зору природозбереження. Важливим засобом забезпечення інноваційної орієнтованості економіки є формування регіональних утворень у формі кластерів, за допомогою яких здійснюються підтримка і стимулювання інформаційно місткого виробництва.

У другому розділі «Міжнародний досвід забезпечення національної конкурентоспроможності шляхом оптимізації ресурсокористування» досліджувалися сучасні макроекономічні моделі та інструменти забезпечення оптимізації ресурсокористування в регулятивній практиці зарубіжних країн, національні інноваційні механізми в системі економічних інтересів регулятивних та комерційних агентів, інноваційні фактори конкурентної діяльності, особливості участі в діяльності міжнародних інтеграційних структур.

Екологізація відтворювальних систем потребує інтегрованих зусиль світового співтовариства, з метою якомога дієвішої та ефективнішої охорони навколишнього середовища. Через стурбованість народів та урядів різних країн станом навколишнього середовища дедалі більш поширеною є ідея щодо покращення взаємодії між ними, а також із різними екологічними організаціями національного рівня, що забезпечує діяльність різнотипних міжнародних організацій. Такі структури є важливим компонентом природоохоронного руху, інструментом запобігання деградації природних ресурсів, їх відновлення, моніторингу. Іншими завданнями спеціалізованих міжнародних організацій є дослідження навколишнього середовища, обмін інформацією, пропаганда ідей оптимізації ресурсокористування, екологічної освіти.

В цьому контексті варто відзначити, що структурна перебудова національної економіки США і підвищення ефективності її функціонування має на меті посилення ролі й значення нематеріальних елементів виробничих ресурсів американського суспільства, і передусім наукових знань, кваліфікації, які активно доповнюють, опосередковують елементи матеріального характеру. Водночас радикальні зміни спостерігаються в складі і змісті праці, функціях робочої сили, в співвідношенні об'єктивного і суб'єктивного чинника виробництва, в комбінації його ресурсів при вираженому «техноцентризмі».

Досвід країн, що здійснили процеси ринкової трансформації на зламі століть свідчить про те, що оптимізація моделей ресурсокористування має базуватися на відборі пріоритетних напрямів держвтручання, у відповідності до науково-технічної і структурної логіки. Так, В'єтнам, Угорщина, Словенія, Китай, обрали поетапне введення ринкових механізмів і відносин. І якщо у В'єтнамі двигуном економічного зростання постало мале підприємництво, то в Китаї було зроблено акцент на концентрації великих фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах НТП.

Держава здійснює трансферти на користь навколишнього середовища (такими трансфертами є субсидії, додаткові інвестиції, спеціальні податки і т.ін.), які інколи називаються специфічними трансфертами. Власне модель фінансування робіт з охорони навколишнього середовища показана на рисунку, що наводиться нижче.

Рис. 1. Схема фінансування робіт з охорони навколишнього середовища Джерело: складено автором.

Здатність ринкових структур працювати в режимі ринкової конкуренції визначає конкурентоспроможність країни у цілому. Водночас сучасна міжнародна практика надає чимало прикладів ефективного керування бізнесом. З точки зору завдань даної роботи особливий інтерес представляє т.зв. система ERP (Enterprіse Resource Plannіng - планування ресурсів підприємства), у відповідності до якої контролюються потреби компаній у сфері керування і автоматизації та формується база для організації всього бізнесу підприємства.

Прискорення НТП як передумова формування інноваційної моделі розвитку передбачає налагодження співпраці науки і промислових підприємств. Розширюються такі форми співпраці між наукою, освітою й бізнесом як консультування, обмін кадрами, субсидії і контракти на дослідження, контрактні угоди з корпораціями щодо проведення науковим закладом або університетом досліджень. Іноді від університету відокремлюються “міні-корпорації”, що мають на меті комерціалізацію досліджень.

У третьому розділі «Інноваційні інструменти міжнародної конкурентоспроможності відкритої економіки України» досліджувалися інституційні засади оптимізації ресурсокористування, інноваційні інструменти експортно-імпортної та коопераційно-інвестиційної діяльності в Україні, а також програмно-цільові підходи оптимізації ресурсокористування в Україні.

Привнесення в модель міжнародної економічної діяльності України ознак інноваційності є об'єктивним імперативом та умовою формування ефективної моделі національної спеціалізації. Важливою метою є обґрунтовування можливості використання в умовах України досвіду державного регулювання конкурентоспроможності в розвинутих країнах. Серед заходів з оптимізації ресурсокористування, зокрема матеріало- та енергозбереження в першу чергу слід назвати інституційні та організаційно-правові, витрати на реалізацію яких є порівняно незначними. Зокрема йдеться про розробку й упровадження відповідних законів, стандартів, нормативів, податків на шкідливі викиди, можливих пільг, різноманітних форм державної підтримки впровадження нових та прогресивних ефективних видів техніки, технологій, матеріалів тощо.

Нові технології у сфері електронних комунікацій з'являються постійно, що необхідно враховувати і відображати в чинному законодавстві та підчас макроекономічного регулювання, при розробці законопроектів та нормативних актів. Такі документи повинні відповідати не тільки сьогоднішнім реаліям, але й враховувати міжнародні тенденції розвитку інформаційного сектора економіки. Пріоритетом державної економічної політики України має постати збереження і розвиток науково-технічного потенціалу. Основою цього процесу має слугувати частково збережений високий інтелектуальний потенціал нації. Це допоможе Україні підвищити конкурентоспроможність на світовому ринку, на окремих товарних ринках. Розробці такого механізму має передувати класифікація складових та факторів оптимізації соціально-економічних процесів за умов інформатизації у відкритій економіці (Див. рис. нижче).

Рис. 2. Класифікація складових та факторів оптимізації соціально-економічних процесів за умов інформатизації у відкритій економіці

Джерело: складено автором.

Важливим засобом динамізації технологічного розвитку в Україні є технопарки та подібні зональні технологічні утворення більшого або меншого масштабу, з більшими або меншими повноваженнями (рівнем прав та автономізації) внутрішніх керівних структур. Такі утворення, що зарекомендували себе як потужні фактори глобально-конкурентної боротьби, цілком відповідають завданням та реальному соціально-економічному потенціалу, що існує у нашій державі.

Програма створення ефективного регіонального технологічного утворення повинна реалізовуватися поетапно. На початковому етапі слід забезпечити проведення заходів щодо формування пріоритетних напрямів НДДКР, підвищення конкурентоспроможності сектора досліджень і розробок. Цьому етапу відповідає завдання забезпечення інфраструктури та створення необхідних соціальних об'єктів. У подальшому на цій основі має відбутися розвиток фінансової структури і активізація приватного бізнесу, посилення ринкових позицій компаній, які працюватимуть по визначених пріоритетах.

Враховуючи вимоги структурної цілісності, варто передбачити поступальний процес формування інформаційно місткої та екологічно виваженої моделі ресурсокористування в Україні. Програма підвищення ефективності НДДКР та високотехнологічного сектору економіки України повинна реалізовуватися в три етапи.

Перший етап, який, умовно, припадає на перший період тривалістю один рік, припускає проведення комплексних заходів щодо вироблення методологічних засад програмно-цільових підходів технологічного розвитку економіки України. Такі підходи мають виступати органічною складовою загального планомірного розвитку національної економіки і забезпечувати в майбутньому підвищення конкурентоспроможності галузей, як прямо пов'язаних із дослідженнями і розробками, так і таких, що мають опосередковане відношення до них.

На другому етапі, який розрахований на наступні два роки, передбачається всебічний розвиток інституційної та фінансової інфраструктури. Крім того, слід створити мережу компаній, які працюватимуть по інституційно обраних пріоритетах та отримуватимуть певні переваги та пільги у ринковій діяльності.

В рамках третього етапу має відбуватися перехід на чіткі програмно-цільові засади розвитку, які формуватимуться системою планів (річні, п'ятирічні та довготривалі, умовно - 20 років при пріоритетній функціональній ролі інструментів п'ятирічного планування). На цьому етапі вже має бути сформованим стійкий інтерес до системи планування з боку бізнес-співтовариства, яке разом із державними інститутами буде брати участь в діяльності сектора досліджень.

Фінансовані державою наукові заклади мають більшою мірою орієнтуватися на фундаментальні дослідження, в той час, як приватний сектор «відповідатиме» здебільшого за прикладні розробки, і у такий спосіб передбачається, власне, і використовувати механізм державно-приватного партнерства.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації дослідження процесів оптимізації ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності, в контексті аналізу конкурентних систем ресурсоспоживання мікро-, мезо- та макрорівня дозволило автору обґрунтувати необхідність та визначити критерії оптимізації ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності України. Серед основних наукових результатів, які в комплексі вирішують це наукове завдання, можна відзначити наступні положення.

1. Якісне збільшення та глобалізація потоків різноманітної інформації постають причиною диверсифікації форм сучасних міжнародних економічних відносин, системності сучасних проявів проблематики ресурсокористування. Виникла багатоступінчаста модель світової економіки, на верхньому поверсі якої відбувається становлення інформаційних відтворювальних механізмів, які характеризуються переходом до випуску науково- і техномісткої продукції, а на нижньому - здійснюється видобуток природних ресурсів і виготовляються продукти їх первісної переробки, що пов'язано з надмірним еконавантаженням. На території країн-аутсайдерів концентруються матеріаломісткі цикли, що обслуговують інформаційномістке й екологічне виробництво у країнах-метрополіях. Це зумовлює нові регулятивні виклики для країн щодо оптимізації їхнього місця в системі МПП.

2. Негативний техногенний вплив на природне середовище стимулює пошук ефективних шляхів його зниження або повного припинення. Концепція сталого розвитку передбачає синтез екологічної логіки та економічного аналізу, що дозволяє знижувати обсяги забруднення, виробничих відходів шляхом зміни структури господарського розвитку, а також забезпечувати природоохоронну діяльність необхідними економічними ресурсами, пов'язувати її з національними детермінантами та світогосподарськими імперативами розвитку, управляти процесами, що можуть зумовити виникнення техногенного забруднення.

3. Об'єкти інтелектуальної власності постають в центрі економічного життя сучасного суспільства, про що свідчить аналіз структури ВВП США, Франції, Китаю та інших країн. Це означає нові технологічні та номенклатурні реалії для національних репродуктивних систем, механізму міжнародних економічних відносин. Інформаційні технології перетворюють вироблення стратегії сталого економічного зростання, здійснення відповідних структурних зрушень на фактор, що визначає якість розвитку та дозволяє претендувати на більшу частку світового продукту при його перерозподілі в процесах міжнародного економічного співробітництва. Тому провідні ринкові країни вдаються до найжорсткіших методів втручання, розробляючи послідовні стратегії впровадження найбільш конкурентних технологій і регулятивних систем. Зростання фактору інституційного впливу на бізнес відбувається як в традиційно більш схильних до держвтручання країнах континентального типу, так і в країнах англосаксонських, таких, що раніше традиційно тяжіли до лібералізму. Інституціоналістські підходи в країнах Сходу базуються на традиціоналізмі, національних психіко-емоційних типах, яким пасує дисциплінованість, колективізм та патерналізм.

4. Інформаційні реалії, на відміну від класичних поглядів на конкурентоспроможність (які передбачають наявність первинних, природних та вторинних, набутих груп чинників), актуалізують суб'єктивні чинники розвитку, які відкриває НТП. Пошук і розробка новітніх технологій спонукає до міждержавного співробітництва, об'єднання науково-технічних та фінансових можливостей країн світу. Оптимізація ресурсокористування у глобальному масштабі пов'язана із глобальним рухом технологій, який формує своєрідні «силові поля», відповідно до яких розвиваються високотехнологічні процеси та нові механізми МПП.

5. Найбільш ефективним типом інноваційних середовищ, зокрема згідно критеріїв структурної цілісності із усіма елементами соціально-економічного відтворення є т.зв. універсальне середовище, яке забезпечує обмін інноваційними продуктами, повноцінну участь держави в процесах міжнародного руху технологій; інноваційне середовище-донор, як правило, не має диверсифікованих джерел прискорення НТП, стимулювання інформаційно містких виробництв і, навіть, в максимально сприятливому режимі, не отримує достатніх коштів від експорту технологій на покриття витрат, пов'язаних із їх створенням; середовище-реципієнт, за умов інформатизації, поширення найсучасніших технологій, а також лібералізації факторів виробництва (передусім міграції висококваліфікованих кадрів) уже не характеризуються здатністю набути ознак успішного інноваційного імітатора, а є приреченим на технологічне обслуговування країн-технологічних лідерів.

6. З точки зору формування глобально конкурентної та екологічно дружньої моделі відтворення доцільно виділяти критичні технології (“generic technologies”, маючи на увазі, що це - системоутворюючі технології), які є ключовими для майбутнього рівня конкурентоспроможності країни, визначають напрями розвитку НТП та сфери виробництва на перспективу, відображають найбільш перспективні досягнення у сфері науки і техніки, та «прості» технології, що традиційно можна трактувати як знання, застосування яких відбувається в промисловому середовищі. Але в обох випадках можна казати про такі «іпостасі» технологій, як «технології продукту» (знання, що використовуються для виробництва певних продуктів та інформації); «технології процесу» (знання, які використовуються у виробництві для отримання кінцевих продуктів); «технології менеджменту» (знання, що використовуються для ведення, організації бізнесу, навички управління).

7. Світовий досвід свідчить про те, що структурна перебудова сучасної національної економіки й підвищення ефективності її функціонування має орієнтуватися на посилення значення нематеріальних, інформаційних елементів ресурсів суспільства, і передусім наукових знань, інформації, кваліфікації, які активно доповнюють та опосередковують сировинні, енергетичні, техніко-технологічні ресурси, інші матеріальні або здебільшого матеріальні ресурси. Всеосяжна ресурсозберігаюча спрямованість є ознакою наростаючої інтенсифікації виробництва, позитивних структурних зрушень в економіці. Причому в американських підходах формування інформаційної економіки відносно більшою мірою відображено пріоритети техноцентричної моделі, в той час, як у багатьох країнах європейського континенту пріоритет надається екоцентричним підходам.

8. Перспективна модель ресурсокористування має відображати комплекс заходів з екологічної оптимізації відтворювальної діяльності, стимулювання інноваційного процесу тощо. Оскільки відродити та забезпечити на майбутнє економічну потужність України безумовно не можна без її інтеграції в світову економіку, цей процес не повинен відбуватися пасивно, згідно спрощеної логіки лібералізації, за якої ситуації галузі, весь відтворювальний комплекс держави зосереджується лише на виробленні продукції первинної переробки, на експорті мінеральної і сільськогосподарської сировини. Назріла необхідність активно стимулювати високотехнологічні виробництва, які засновані передусім на вітчизняних науково-технічних розробках, що здатні забезпечити конкурентні переваги національним фірмам і компаніям як в найближчій, так і в довгостроковій перспективі, засобами інституційно скерованої концентрації фінансових ресурсів на «проривних» технологічних ділянках засобами програмно-цільового перерозподілу.

9. Організаційно-структурна модель управління національною інноваційною системою в якості органічних елементів включає системи управління інноваційною сферою регіонів, а також інноваційними кластерами. Підхід, заснований на принципах інноваційного розвитку, має бути зорієнтований на зростання активів регіону та кластерів у стратегічній перспективі, що стає можливим за рахунок використання кваліфікації й знань фахівців, розвитку процесів навчання та перенавчання, багаторівневої та диверсифікованої підготовки кадрів як для формування власне інноваційного середовища, так і управління інноваціями за рахунок як регіональної, так і централізованої точкової кадрової політики.

10. Подолання наслідків сучасної глобальної кризи доцільно розглядати в широкому, системному контексті, розуміючи її як кризу ресурсоспоживання індустріального типу. Параметри відтворювальної моделі дедалі більшою мірою підпадають під сферу дії програмно-цільових методів втручання та визначаються інституційними регулятивними засобами, спрямованими на екологізацію, що виступає наслідком свідомо керованої концентрації на національній території інформаційних ресурсів. Ключовим принципом стратегії глобальної конкурентоспроможності української економіки має постати інноваційність всієї соціально-економічної моделі. Окремими перспективними розробками можуть постати такі, як виготовлення нових матеріалів, електрозварювання, напилення, роботи із створення нових телекомунікацій, а також низка інших потенційно проривних технологій.

11. Заходи з оптимізації ресурсокористування, зокрема матеріало- та енергозбереження, мають включати інституційні, організаційно-правові інструменти, розробку й упровадження відповідних законів, стандартів, нормативів, податків на шкідливі викиди, а також різноманітні форми державної підтримки впровадження нових та прогресивних ефективних видів техніки, технологій, матеріалів тощо. Піднесення міжнародної конкурентоспроможності, покращення рівня життя в країні та формування засад ефективного розвитку інформаційного суспільства, розвиток зональних технологічних утворень в Україні можуть відбуватися завдяки впровадженню продуманих податкових та інституційних механізмів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Кулініч Т.М. Сучасні тенденції міжнародного руху технологій / Т.М. Кулініч // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2007. - №3(32). - С. 50-53.

2. Кулініч Т.М. Інноваційні інструменти міжнародної конкурентоспроможності відкритої економіки України / Т.М. Кулініч // Стратегія розвитку України. - 2007. - №5. - C. 32-37.

3. Кулініч Т.М. Інноваційні фактори конкурентоспроможності в сучасних умовах інтернаціоналізації / Т.М. Кулініч // Стратегія розвитку України. - 2007. - №1-2. - C. 338-345.

4. Кулініч Т.М. Сталий розвиток як передумова та стимул технологічного прогресу / Т.М. Кулініч // Сіверянський літопис. - 2007. - №2(74), березень-квітень. - С. 174-178.

5. Кулініч Т.М. Міжнародний досвід забезпечення національної конкурентоспроможності шляхом оптимізації ресурсокористування / Т.М. Кулініч // Стратегія розвитку України. - 2009. - №3. - C. 169-174.

6. Кулініч Т.М. Інноваційні фактори конкурентної діяльності комерційних агентів / Т.М. Кулініч // Економічний часопис - ХХІ. - 2009. - №9-10. - C. 31-32.

В інших виданнях:

7. Кулініч Т.М. До питання оптимізації ресурсоспоживання в контексті діяльності зональних технологічних утворень / Т.М. Кулініч // Сучасні тенденції міжнародних економічних відносин: матеріали міжвідомчої наукової конференції (Київ, 17 травня 2006 р.) / НДІ МВ НАУ [та ін.]. - К.: НДІ МВ НАУ, ІСЕМВ НАН України, 2006. - С. 112-117.

8. Кулініч Т.М. Інформаційно-інноваційні технології у сучасній глобально-конкурентній боротьбі / Т.М. Кулініч // Проблеми світової економіки і міжнародних економічних відносин: матеріали міжвідомчої наукової конференції (Київ, 12 жовтня 2006 р.) / НДІ МВ НАУ [та ін.]. - К.: НДІ МВ НАУ, ІСЕМВ НАН України, 2006. - С. 75-79.

9. Кулініч Т.М. Програмно-цільові підході розвитку територіальних технологічних комплексів у стратегії оптимізації ресурсокористування в Україні / Т.М. Кулініч // Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси:питання системного взаємного зв'язку: матеріали наукової конференції (Київ, 5 лютого 2008 р.) / НДІ МВ НАУ [та ін.]. - К.: НДІ Міжнародних відносин НАУ, 2008. - С. 39-42.

10. Кулініч Т.М. Питання технологічного лідерства в контексті завдань оптимізації моделі ресурсоспоживання / Т.М. Кулініч // Інноваційні пріоритети інституційного регулювання відкритої економіки: проблеми теорії та практики: матеріали наукової конференції (Київ, 8 квітня 2008 р.) /Фундація міжнародних досліджень НДІ Міжнародних відносин НАУ. - К.: ФМД; ІМВ НАУ, 2008. - С. 48-51.

11. Кулініч Т.М. Регулювання інноваційного розвитку України на сучасному етапі/ Т.М. Кулініч // Інноваційні механізми економічного розвитку: світовий досвід для України: матеріали наукової конференції (Київ, 10 березня 2009 р.) / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - К.: ФМД; ІСЕМВ НАН, 2009. - С. 48-49.

АНОТАЦІЯ

Кулініч Т.М. Оптимізація ресурсоспоживання в системі завдань інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2010.

Досліджуються інноваційні фактори конкурентоспроможності в сучасних умовах інтернаціоналізації. Відзначається, що під впливом інформатизації формується єдине поле технологічного, наукового знання, алгоритмів прийняття господарських рішень, що актуалізує необхідність осмислення відносин «людина--природа» на новому історичному етапі. Необхідною є інтеграція зусиль світового співтовариства, з метою якомога дієвішої та ефективнішої охорони навколишнього середовища.

Показано, що сучасні макроекономічні моделі та інструменти оптимізації ресурсокористування в регулятивній практиці зарубіжних країн відображають традиційні інструменти впливу держави на ринкові механізми, містять диверсифіковані способи узгодження природоохоронних завдань, засобів переробки матеріальних ресурсів із загальними регулятивними цілями. Обґрунтовується, що еволюція ресурсокористування включає інституційні, організаційно-правові інструменти, розробку й упровадження відповідних законів, стандартів, нормативів, податків на шкідливі викиди, а також різноманітні форми державної підтримки впровадження нових та прогресивних ефективних видів техніки, технологій, матеріалів.

Ключові слова: сталий розвиток, міжнародна конкурентоспроможність, ресурсокористування, інновації, глобалізація, міжнародні економічні відносини, інституціоналізм, програмно-цільовий підхід.

АННОТАЦИЯ

Кулинич Т.М. Оптимизация ресурсопотребления в системе задач инновационного развития и международной конкурентоспособности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2010.

Исследуются инновационные факторы конкурентоспособности в современных условиях интернационализации. Отмечается, что информация, знания являются наиболее важным ресурсом как технологического прогресса, так и социально-экономического развития. Показано, что под влиянием информатизации формируется единое поле технологического, научного знания, алгоритмов принятия хозяйственных решений, что актуализирует необходимость осмысления отношений "человек-природа" на новом историческом этапе. Увеличение знаний нужно для более рационального потребления материальных ресурсов в масштабах социума, особенно в условиях глобализации. Вместе с тем важным инструментом обеспечения инновационной ориентированности экономики является формирование региональных образований в форме кластеров, с помощью которых осуществляются поддержка и стимулирование информационно емкого производства. Показывается, что охрана природи нуждается в интегрированных усилиях мирового сообщества, с целью выработки по возможности наиболее эффективной системы охраны окружающей среды.

Обобщается международный опыт обеспечения национальной конкурентоспособности путем оптимизации ресурсопотребления, в частности обоснована важность дополнения рыночных механизмов оптимизации моделей ресурсопотребления соответствующими регулятивными подходами, которые прямо или опосредованно имеют целью оптимизацию национальных воспроизводственных систем. Показано, что современные макроэкономические модели и инструменты обеспечения оптимизации ресурсопользования в регулятивной практике зарубежных стран не только отражают традиционные инструменты влияния государства на рыночные механизмы, но и содержат диверсифицированные способы согласования природоохранных задач, средств переработки материальных ресурсов с общими регулятивными целями.