Методологічні аспекти дослідження конфліктогенності процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рада національної безпеки і оборони України

Національний інститут проблем міжнародної безпеки

УДК [327.5:001.8](4+(477)(043.3)

Спеціальність 21.01.01 - Основи національної безпеки держави

(політичні науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Методологічні аспекти дослідження конфліктогенності процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України

Сотнікова Ксенія Владиславівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Парахонський Борис Олександрович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, відділ глобальної безпеки та європейської інтеграції, завідувач

Офіційні опоненти:

- доктор політичних наук, доцент Котигоренко Віктор Олексійович, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, відділ національних меншин, головний науковий співробітник

- кандидат політичних наук Дацюк Андрій Васильович, Національна академія державного управління при Президентові України, кафедра національної безпеки, доцент

Захист відбудеться "04" червня 2010 р. о 14:00 на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.723.01 у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова 187.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова 187.

Автореферат розіслано "30" квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат політичних наук Т.С. Стародуб

Анотації

Сотнікова К.В. Методологічні аспекти дослідження конфліктогенності процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 21.01.01 - Основи національної безпеки держави (політичні науки). - Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. - м. Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню основних теоретико-методологічних засобів аналізу чинників, що обумовлюють конфліктний характер відносин ключових суб'єктів, інтереси яких пов'язані з реалізацією інтеграційних стратегій України.

В якості головної методологічної установки взято системний підхід до аналізу міжнародних відносин. На його підставі здійснено побудову структурних моделей систем відносин учасників інтеграційних процесів. Зокрема, з цих позицій розглянуто особливості питання про нейтралітет України, внутрішньополітичні процеси в державі, відносини з НАТО, ЄС та РФ. Розроблено принципи побудови об'єднаних моделей для аналізу взаємодії елементів різнопорядкових систем, продемонстровано логіку трансформаційних процесів та специфіку переведення подібних систем з конфліктного стану у безконфліктні.

Ключові слова: європейська інтеграція, євроатлантична інтеграція, конфлікт, конфліктогенність, методологія, національна безпека держави, системний підхід.

Сотникова К.В. Методологические аспекты исследования конфликтогенности процессов европейской и евроатлантической интеграции Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 21.01.01. - Основы национальной безопасности государства (политические науки). - Национальный институт проблем международной безопасности при СНБО Украины. - г. Киев, 2010.

В диссертационной работе исследуются основные теоретико-методологические средства анализа факторов, обуславливающих конфликтный характер отношений ключевых субъектов, интересы которых прямо или опосредованно связаны с реализацией интеграционных стратегий Украины.

В качестве главной методологической установки автором взят системный подход к анализу международных отношений. На его основе осуществлено построение структурных моделей систем отношений участников интеграционных процессов. С этой точки зрения рассмотрены особенности вопроса о нейтралитете Украины, внутриполитические процессы в стране, отношения Украины с НАТО, ЕС и РФ. Также предложены принципы построения объединённых моделей для анализа взаимодействия элементов разнопорядковых систем, продемонстрирована логика трансформационных процессов, специфика перевода подобных систем из конфликтного состояния в бесконфликтные.

Ключевые слова: европейская интеграция, евроатлантическая интеграция, конфликт, конфликтогенность, методология, национальная безопасность государства, системный подход.

Sotnikova K. Methodological aspects of analyzing the conflict potential of Ukraine's European and Euroatlantic integration processes. - Manuscript.

Dissertation for Candidate of Political Sciences Degree (specialty 21.01.01., The basics of national security of the state (political sciences). National Institute for International Security Problems, National Security and Defense Council of Ukraine. - Kyiv, 2010.

Dissertation is targeted to determine basic methodological tools for analyzing the conflict potential of integration processes, particularly factors, that are able to determine a conflict nature of relations of the key subjects, whose interests are related to the realization of Ukraine's integration strategies, and whose actions might have an impact on the dynamics and character of these processes.

Systems approach had been chosen as the fundamental methodological directive. It serves as a basis for the analysis of international relations and provides a theoretical footing for the construction of structural models of interactions among main participants of integration processes. "Conflict" is considered hereunder as a certain condition of a social system when within its framework the influence of internal or external factors causes a number of structural changes and the origin of a disbalance. This disbalance blocks the preceding way of this system's self-preservation, impedes the achievement of its goal. Providing the analysis of Ukraine's integration strategies the author regards them as a cause of structural changes at 2 main system levels: the state as a separate system and the system of international relations, for which the state is one of constituent elements.

Main characteristics and signs which let us define the examined situation as a conflict thereupon are as follows. 1) The state when political forces interplay in a way, which is harmful for the stability of country's political system and hampers the progressive development of the country. 2) Internal situation in the country, which determines the decreasing dynamics of integration policy, puts in doubt the firmness of this foreign policy vector. 3) Cases of a disbalance within the structure of Ukraine's interaction within other elements of the system of international relations, which complicate the processes of adhesion the EU and NATO. In particular, the issues examined from this point of view, are: specific character of Ukraine's neutrality question; internal political integration-related processes; relations with NATO, the European Union and the Russian Federation. Also author elaborates the basic principles for the construction of amalgamated models for the analysis of interaction among the elements of different systems' levels and demonstrated both the logic of transformational processes and the specificity of converting such systems from the conflict condition into conflict-free ones.

Key words: conflict, conflict potential, Euroatlantic integration, European integration, methodology, national security of the State, system approach.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день курс на інтеграцію до європейського політичного, економічного та правового простору, а також до євроатлантичного безпекового простору - це вектори зовнішньополітичної діяльності, визначені чинним законодавством одними з основних напрямків державної політики з питань національної безпеки України.

Натомість збереження позаблокового статусу є не лише неефективним у контексті загальної світової тенденції до блоковості, а й невигідним з точки зору втрати привабливих для України перспектив співробітництва з НАТО та ЄС. Так, визначальною перевагою інтеграції до євроатлантичної спільноти є участь у потужній системі колективної безпеки, що гарантує підвищення рівня забезпечення національної безпеки України, збереження її національного суверенітету та територіальної цілісності. Членство в Альянсі надасть Україні і важелі впливу на формування безпекової політики у євроатлантичному регіоні, оскільки всі рішення в НАТО приймаються лише повним консенсусом. В свою чергу, ЄС є політико-економічним утворенням, умовами членства в якому передбачено законодавчі реформи та ряд перетворень в економічній сфері. Тож уже в ході підготовчих процесів, спрямованих на інтеграцію, Україна отримує додатковий імпульс для розвитку економіки та подальшої розбудови громадянського суспільства. Тим не менше, на сьогоднішній день реалізація інтеграційних прагнень України відбувається в доволі суперечливих умовах.

Особливої актуальності питання щодо методології виокремлення чинників, які зумовлюють протиріччя цих інтересів та можуть призвести до конфліктів, набуває в контексті, обумовленому динамікою відносин України з європейськими та євроатлантичними структурами на даному етапі, коли мають місце ініціативи третіх сторін щодо переформатування безпекової архітектури на значно ширшому просторі, в епіцентрі якого опиняється Україна.

Таким чином, для вироблення інтеграційних стратегій, реалізація яких відбувалася б із максимальною відповідністю українським національним інтересам, необхідні адекватні засоби всебічного і обґрунтованого аналізу політичної кон'юнктури, методи оцінки співвідношення позицій основних суб'єктів міжнародної політичної діяльності, інтереси яких прямо чи опосередковано пов'язані з процесами європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Окремі аспекти проблем сучасної конфліктології та теорій інтеграції досліджуються у творчих доробках вітчизняних та зарубіжних науковців: Л. Абаєва, А. Анцупова, С. Баклановьского, А.Гірника, С. Ємельянова, А. Здравомислова, А. Ішмуратова, Н. Косолапова, В.Котигоренка, М. Лебедєвої, Л. Мак Гована, Д. Мітрані, Г. Перепелиці, М. Пірен, Д. Сандоле, В. Свєтлова, Дж. Скотта, Р. Фішера. Детальний аналіз природи соціальних конфліктів, пошук шляхів їх вирішення є предметом праць таких вчених як М. Вебер, Р. Дарендорф, Г. Зіммель, Л. Козер, В. Парето, Т. Парсонс. Проблемні питання участі України в інтеграційних процесах, в тому числі крізь призму проблем національної безпеки, розглядаються у публікаціях О. Бодрука, О. Власюка, В. Горбуліна, В. Мартинюка, К. Морозова, Б. Парахонського, Г. Яворської. Роботи В. Бархушина, А. Богарутрова, В. Глущенка, О. Горбаня, О. Грищака, М. Згуровського, А. Іващенка, А. Качинського, Ю. Сурміна, М. Хрустальова присвячені як загалом методології дослідження різноманітних суспільних процесів, так і окремо системному методу.

Тим не менше, на сьогодні в Україні відсутні окремі праці, присвячені теоретико-методологічним аспектам аналізу чинників, що обумовлюють конфліктогенність процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Актуальність теми визначила ключове наукове завдання дисертаційного дослідження, яке полягає у визначенні методологічного підходу, котрий може бути адекватно застосований для аналізу європейської та євроатлантичної інтеграції України з точки зору супровідних та потенційних протиріч у відносинах ключових суб'єктів, залучених до цих процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов'язаний з теоретичною розробкою планових наукових проектів Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України, з тематикою фундаментальних та прикладних досліджень відділу глобальної безпеки та європейської інтеграції. Роботу виконано в рамках таких наукових проектів: "Національна безпека України в умовах інтеграції держави до системи глобальних та регіональних відносин", тема "Стратегічні напрями політики національної безпеки і зовнішньої політики України у контексті міжнародних відносин та формування систем глобальної та європейської безпеки" (2007 р., номер державної реєстрації: 0106U011643); "Національна безпека України в умовах інтеграції держави до системи глобальних та регіональних відносин", тема "Зовнішньополітичні чинники національної безпеки України у контексті сучасних процесів розвитку світової політичної системи" (2008 р., номер державної реєстрації: 0108U006181); "Національна безпека України в умовах формування багатополюсного світу", тема "Зовнішньополітичні чинники національної безпеки України у контексті сучасних процесів розвитку світової політичної системи" (2009 р., номер державної реєстрації: 0109U005047).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення основних теоретико-методологічних засобів аналізу чинників, що обумовлюють конфліктний характер відносин ключових суб'єктів, інтереси яких пов'язані з реалізацією Україною її інтеграційних стратегій. Досягнення мети передбачало вирішення таких завдань:

- систематизувати наявні наукові розробки, присвячені дослідженню конфліктів та підведенню теоретичної бази під вивчення суспільно-політичних процесів, насамперед, пов'язаних з інтеграцією;

- виокремити з усього спектру ті концептуальні засади та методологічні настанови, які можуть виступити ефективним теоретико-методологічним інструментарієм для аналізу конфліктогенності інтеграційних процесів;

- проаналізувати перспективи закріплення за Україною позаблокового статусу з позицій виокремлених методологічних засад;

- визначити характер взаємозв'язку конфліктогенності інтеграційних процесів та національної безпеки України;

- проаналізувати інтеграційний досвід інших країн з точки зору супровідних протиріч та конфліктів, дослідити можливості його використання Україною;

- систематизувати чинники, що впливають на зовнішню оцінку інтеграційних перспектив України;

- продемонструвати варіанти застосування обраного методологічно підходу на конкретних прикладах, безпосередньо пов'язаних з реалізацією Україною її стратегій інтеграції до НАТО та ЄС.

Об'єктом дослідження є процеси європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Предметом дослідження є методологія дослідження конфліктогенності процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять різноманітні методи політологічних досліджень. Системний підхід є головною методологічною настановою роботи, зокрема, процеси європейської та євроатлантичної інтеграції проаналізовано з точки зору розвитку складних організованих систем елементів. Історичний підхід дозволив дослідити ці процеси у їх часовому становленні. Порівняльний аналіз дав можливість врахувати багатоманітність інтеграційного досвіду інших країн. Нормативних підхід дозволив розглянути нормативно-правову складову відносин суб'єктів інтеграційних процесів. Вторинний соціологічний аналіз використано для узагальнення та інтерпретування соціологічних даних щодо політичних орієнтацій населення України, які отримані провідними українськими соціологічними центрами та характеризуються релевантністю та репрезентативністю для змісту дисертаційної роботи. Також у дослідженні застосовано метод структурного моделювання, на підставі якого, для комплексного аналізу конфліктогенності інтеграційних процесів здійснено побудову моделей різних рівнів складності, що ілюструють взаємодію ключових суб'єктів міжнародних відносин, залучених до реалізації інтеграційних стратегій України.

Наукова новизна дослідження. Дисертаційна робота є першим цілісним науковим дослідженням, у якому на основі значної кількості вітчизняних та зарубіжних джерел розкрито нові можливості, засоби та межі застосування досягнень сучасної конфліктології та теорії міжнародних відносин до аналізу інтеграційних процесів:

У межах здійсненого дослідження отримано результати, які містять наукову новизну:

вперше у вітчизняній науці

- запропоновано аналіз інтеграційних процесів з акцентом на їх конфліктогенній складовій: на широкому фактичному матеріалі досліджено роль інтеграційної політики у протиріччях між політичними силами в Україні, а також у взаємодії України з провідними суб'єктами світової політики. Також розглянуто інтеграційний досвід зарубіжних країн, з точки зору впливу процесів розширення ЄС і НАТО на виникнення і розгортання протиріч всередині окремих держав та на рівні міжнародних організацій;

- обґрунтовано безпосередню залежність світової оцінки українських інтеграційних перспектив не від факту існування політичних конфліктів в державі, а від їх структурних характеристик: з 2005 р. динаміка громадської думки у ЄС щодо євроінтеграції України є негативною, - саме з того часу відбулася зміна предмету конфлікту між владою та опозицією, що обумовило переформатування структури внутрішньополітичних конфліктів в Україні, і, отже, втратили свою актуальність ті підстави, на яких ґрунтувалася позитивна оцінка процесів розгортання внутрішньополітичних протиріч в Україні;

- на основі системного підходу проаналізовано конфліктогенність процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України, запропоновано принципи побудови об'єднаних моделей для аналізу взаємодії елементів різнопорядкових систем, продемонстровано логіку трансформаційних процесів та специфіку переведення подібних систем з конфліктного стану у безконфліктні. Зокрема, слід визначити суб'єкта, спільного для всіх систем (необхідною умовою для цього є те, що такий елемент повинен як мати змогу виступати автономним і повноцінним суб'єктом відносин з іншими суб'єктами вищого рівня, так і гармонійно входити до складових системи нижчого порядку), заново визначити предмет конфлікту та причину дисбалансу. Об'єднані системи не є до кінця гомогенними. Не варто включати до об'єднаної схеми і досліджувати зв'язки між тими складовими, котрі продовжують знаходитись на різних системних рівнях, і взаємодія яких відбувається для даної системи лише через означеного нами суб'єкта. Це може призвести до зайвого нагромадження графічних позначень, що не несуть необхідної корисної інформації;

удосконалено

- існуюче у вітчизняній науковій думці положення щодо взаємозв'язку конфліктогенності інтеграційних процесів та національної безпеки України. Якщо розглядати державу як окрему соціально-політичну систему та зважаючи на викладене в Законі України "Про основи національної безпеки України", фактори, що перешкоджають набуттю нашою державою членства в НАТО та ЄС, стають на заваді реалізації національних інтересів, перешкоджають тенденціям до зниження ризиків та загроз національній безпеці, блокують розвиток у напрямі, визначеному стратегічними документами. А, отже, є конфліктогенними, тобто такими, що створюють умови для переходу системи у стан, коли вона не в змозі досягти значимої для себе мети;

- методологію застосування структурних моделей до аналізу суспільно-політичних процесів. Визначено, що при створенні структурних моделей систем відносин учасників інтеграційних процесів необхідно розглядати три функціонально різні частини (учасники конфлікту, предмет конфлікту, причина існування дисбалансу), проводячи чітке розрізнення між причиною виникнення та причиною існування дисбалансу, оскільки слід спиратися на розуміння причини конфліктного стану системи як дії, імпульсу до виникнення структурних перетворень;

дістали подальшого розвитку:

- систематизація ключових вітчизняних та зарубіжних досліджень у галузі конфліктології та науково-методологічних підходів, які застосовуються у сучасній політичній науці, на підставі чого доведено доцільність використання системного підходу як ключової методологічної настанови при аналізі інтеграційних процесів;

- дослідження перспектив збереження Україною позаблокового статусу. Згідно з фундаментальною структурною теоремою аналізу і розв'язання конфліктів, система знаходиться у безконфліктному стані лише тоді, коли множину всіх її елементів можна розділити на дві підмножини (одна з яких може бути порожньою), такі, що кожна позитивна лінія поєднує елементи однієї й тієї самої підмножини, а кожна негативна - поєднує елементи різних підмножин. Всі інші комбінації, окрім однополюсної системи (де всі відношення між її елементами є позитивними) або антагоністичної двополюсної, роблять систему конфліктною. Звідси випливає, що всі соціально-політичні системи, котрі мають більше двох негативно пов'язаних полюсів влади (впливу), з необхідністю знаходяться у конфліктному стані. Це справедливо і для структури відносин України з НАТО та РФ за умов продовження дискусій щодо затвердження політики нейтралітету.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання результатів роботи при (1) оцінці обраних інтеграційних стратегій України; (2) прогнозуванні впливу реалізації кроків з метою інтеграції до НАТО та ЄС на процеси в державі; (3) передбаченні наслідків дотримання Україною курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію для співробітництва з іншими країнами, насамперед зі стратегічними партнерами України. Також вони будуть корисними при діагностиці чинників, що становлять загрозу національним інтересами України у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, та виробленні подальших планів реалізації Україною інтеграційних векторів.

Сформульовані й обґрунтовані автором наукові положення та висновки можуть бути використані в якості теоретичної основи для подальших наукових розробок, пов'язаних із проблематикою конфліктогенних складових інтеграційних процесів, у контексті забезпечення національної безпеки держави, при підготовці спецкурсів, навчальних програм, посібників і рекомендацій на допомогу викладачам і студентам, при вивченні окремих тем у курсах політології, конфліктології та теорії переговорів, теорії міжнародних відносин тощо.

Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для аналізу та подальшої розробки зовнішньополітичних стратегій держави, спрямованих на набуття членства в міжнародних організаціях, з метою підвищення їх ефективності. Науково значимі результати дисертації були використані у діяльності Національного інституту проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки і оборони України при написанні аналітичних матеріалів (довідка про впровадження № 07/211 від 14 квітня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною працею, в якій дисертантом особисто сформульовано теоретичні висновки стосовно методологічних підходів до дослідження конфліктів в контексті розгортання інтеграційних процесів, окреслено методи, найбільш адекватні для оцінки інтеграції України до НАТО та ЄС, з точки зору виявлення протиріч інтересів основних її учасників як чинників конфліктогенності їхньої взаємодії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження доповідалися автором на засіданнях відділу глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного інституту проблем міжнародної безпеки і пройшли апробацію на таких наукових "круглих столах" та науково-практичних конференціях: "Сучасна політична наука: стан, проблеми, перспективи розвитку" (м. Харків, 5 грудня 2009 р.), "Актуальні проблеми зовнішньої політики України" (м. Чернівці, 21 листопада 2009 р.), "Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору" (м. Сімферополь, 25-27 вересня 2009 р.), "Україна - ЄС: на шляху до нового формату відносин" (м. Київ, 24 квітня 2008 р.), "Національні інтереси України в інтеграційних процесах на просторі СНД" (м. Київ, 14 травня 2008 р.), "Соціальна політика та механізми інтеграції українського суспільства" (м. Одеса, 12-13 вересня 2008 р.), "Майбутнє ЄС та перспективи євроінтеграції України" (м. Київ, 20 травня 2008 р.), "Україна європейська: сучасні тенденції і перспективи" (м. Чернігів, 18 квітня 2008 р.), "Східний вимір політики ЄС" (м. Київ, 27 вересня 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 16 наукових публікаціях, з них 9 - статті у фахових виданнях, 7 - тези доповідей у збірках матеріалів конференцій, загальним обсягом 6,2 ум. друк. арк. (4,7 ум. друк. арк. - статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1,5 ум. друк. арк. - тези доповідей, матеріали наукових конференцій).

Структура дисертації. Робота складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації (без урахування додатків та списку літератури) складає 218 сторінок. Список використаної літератури включає 368 найменувань на 35 сторінках. До роботи включено 7 додатків на 44 сторінках.

Основний зміст дисертації

конфліктний інтеграційний україна нейтралітет

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь її наукової розробленості, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження; продемонстровано зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано її методологічну основу; розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також механізми їх апробації.

Перший розділ "Теоретико-методологічні основи аналізу конфліктогенності інтеграційних процесів" присвячений виокремленню з усього спектру актуальних вітчизняних та зарубіжних досліджень (В. Антюхина-Московиченко, В. Бархушин, А. Богатуров, А. Гірник, О. Горбань, О. Дзьобань, А. Ішмуратов, Н. Косолапов, В. Котигоренко, Г. Перепелиця, В. Светлов, Ю. Сурмін, М. Хрустальов, М. Роджерс, Ф. Хайдер) тих концептуальних засад та методологічних розробок, які можуть виступити ефективним теоретико-методологічним інструментарієм для подальшої роботи у напрямі аналізу конфліктогенності інтеграційних процесів.

У підрозділі 1.1. "Наукові концепції інтеграційних процесів" розглядаються існуючі у політичній науці ключові напрями підведення теоретичних засад під пояснення феномену інтеграції. Результатом взаємної критики різних теорій інтеграції (зокрема, функціоналізму та федералізму) стало виникнення неофункціоналізму, який пояснює механізм інтеграції наступним чином. Процес співробітництва починається у тій сфері, де це питання є найбільш актуальним на даний момент, але з часом співпраця поглиблюється та поширюється на інші, суміжні сфери (відбувається "переливання"). Розвиток функціональних зв'язків призводить до посилення наднаціональних органів, що отримують ряд контрольних функцій. Саме в такому ключі на сьогоднішній день прийнято розглядати інтеграційні процеси.

У підрозділі 1.2. "Методологічні аспекти дослідження соціальної взаємодії" розглядаються основні науково-методологічні підходи в сучасній політичній науці; виокремлюються особливості системного підходу до вивчення суспільно-політичних процесів та, зокрема, міжнародних відносин; аналізуються можливості застосування строго формальних методів при дослідженні конфліктного характеру соціальної взаємодії.

Серед усіх науково-методологічних підходів одним з найбільш авторитетних засобів аналізу суспільних зв'язків залишається їх дослідження з точки зору системного підходу. Саме йому в рамках дисертації надано перевагу в якості теоретико-методологічного підґрунтя аналізу соціально-політичних умов, в яких відбуваються інтеграційні процеси. Принцип системності передбачає опис досліджуваного об'єкта як певної системи, що характеризується елементним складом, структурою як формою взаємозв'язку елементів, єдністю внутрішнього і зовнішнього середовища. Аналізуючи міжнародні відносини з використанням системного підходу, слід виділяти такі рівні: 1) систему міжнародних відносин, що є системою вищого порядку щодо окремої держави та інтеграційних утворень, 2) міжнародні організації, котрі є водночас системами вищого порядку щодо окремих держав, а також елементами всієї системи міжнародних відносин, 3) державу як складну соціальну систему, що має власну внутрішню структуру.

Особливість об'єкту дослідження обумовлює межі застосування формалізації у ході аналізу. Жодна математична мова не може бути визнана достатньою для моделювання властивостей і динаміки конфліктів. Тому формалізацію тут варто розглядати насамперед як процес, в ході якого зміна форми супроводжується логічним впорядкуванням змісту. Нами використано метод моделювання, котрий передбачає опосередковане дослідження об'єкту за допомогою чітко фіксованої логічної конструкції, але не перевантаженої числовими розрахунками. Графічна форма дозволяє зробити модель більш строгою, забезпечує цілісне сприйняття та знімає ряд властивостей природної мови: багатозначність термінів, нечіткість їх логічного зв'язку. Це дає змогу виробити зручні теоретичні моделі, придатні для прогнозування аналізу конфліктів.

Підрозділ 1.3. "Методологічні засади аналізу та прогнозування конфліктів" присвячено розгляду наявних наукових досягнень у галузі аналізу та прогнозування конфліктів.

Однією з останніх наукових розробок у сфері застосування системного підходу в конфліктології є "єдина теорія конфлікту". Конфлікт тут розглядається як стан соціальної системи, за якого в ній під дією внутрішніх чи зовнішніх чинників виникає дисбаланс, що блокує попередній спосіб її самозбереження, перешкоджає досягненню системою її мети. Причиною виникнення конфліктів у політичній сфері зазвичай постають стають зміна розстановки сил у системі політичної влади, зміна статусу держав у системі міжнародних відносин. Саме такі зміни являє собою інтеграція до ЄС та НАТО.

За основу варто взяти структурну модель аналізу конфлікту, що передбачає: непорожню множину елементів системи; непорожню множину відносин між ними; визначення характеру кожного відношення (+/-); негативний зворотний зв'язок між елементами системи, якщо та знаходиться у конфліктному стані. Ця модель дозволяє розглянути конфліктогенність інтеграційних процесів на усіх системних рівнях міжнародних відносин.

Другий розділ "Інтеграційний досвід інших країн та можливості його використання для України" присвячений аналізу світового досвіду реалізації державами їхніх стратегій набуття членства в ЄС та НАТО, з точки зору впливу процесів розширення цих структур на виникнення і розгортання протиріч і конфліктів як всередині держав, так і на більш високому рівні, а також дослідженню можливості використання такого досвіду Україною.

У підрозділі 2.1. "Основні протиріччя, що супроводжували розширення Європейського Союзу" розглядається явище "євроскептицизму", а також історія розширення Євросоюзу в контексті виникнення на різних її етапах протиріч та конфліктів.

Створення, розвиток та розширення ЄС та НАТО супроводжувалися значними коливаннями на різних рівнях системи міжнародних відносин. Особливості протиріч в кожному випадку були обумовлені пріоритетною спрямованістю діяльності конкретної міжнародної організації. Так, ЄС є перш за все політико-економічним утворенням, участь у якому передбачає делегування ряду повноважень наднаціональним органам. Саме тому основними аргументами, що спричиняли протиріччя та конфлікти з питання євроінтеграції на внутрішньополітичному рівні, стали заперечення обмеження суверенітету, прогнозування негативних економічних наслідків за умов входження до складу ЄС на загальних засадах, бажання зберегти за країною особливий статус у європейській політиці. У випадку пострадянських країн підставою для політичних суперечностей був і сам вибір зовнішньополітичного вектору: балансування між європейським напрямком та тіснішою кооперацією з країнами СНД. На більш високому системному рівні процес розширення ЄС неодноразово блокувався його дійсними членами з метою реалізації власних національних інтересів (економічних та геополітичних).

Підрозділ 2.2. "Основні протиріччя та конфлікти, що супроводжували розширення НАТО" присвячений аналізу внутрішньополітичних подій в окремих державах, а також процесів у Північноатлантичному альянсі, пов'язаних з різними етапами включення нових членів до складу НАТО.

НАТО є насамперед безпековою організацією. Тож ключові аргументи противників інтеграції всередині країн-претендентів ґрунтувались на визначенні можливих наслідків членства для національної безпеки. Зазначалося, що участь у НАТО може підвищити рівень протистояння у міжнародній системі, зробити країну мішенню у ньому, спричинити втягування в регіональні конфлікти. На міжнародному рівні протести з боку дійсних членів НАТО стосувалися стратегічних пріоритетів: залучення нових членів як поштовх до погіршення відносин з РФ, негативних тенденцій у сфері контролю за озброєннями; доцільність розширення за умов відсутності реальних військових загроз дійсним членам Альянсу; зниження рівня єдності всередині НАТО, ускладнення внутрішніх реформ в організації тощо. З боку ж СРСР (а пізніше - його правонаступника, РФ) завжди існувало бажання протистояти розширенню НАТО, що неодноразово мало суттєві наслідки для подальшої взаємодії як з дійсними, так і з новими членами, аж до денонсації міжнародних договорів.

У підрозділі 2.3. "Пряма демократія та інтеграційні процеси: світовий досвід та уроки для України" проводиться дослідження впливу референдумів у різних європейських країнах на їх інтеграцію до НАТО та ЄС, а також на функціонування самих цих міжнародних структур.

Одним із важливих факторів, що забезпечують успіх на шляху інтеграції до НАТО та ЄС, є наявність внутрішнього консенсусу в країні: як на рівні політичних еліт, так і на рівні суспільства. Досвід Норвегії та Великобританії, а також процеси ратифікації Європейської Конституції та Лісабонського договору свідчать про важливу роль референдумів у питаннях розширення та функціонування міжнародних організацій. Законодавчо затверджено, що реалізація Україною курсу на інтеграцію до євроатлантичної системи безпеки передбачає проведення всеукраїнського референдуму. Своєчасне впровадження політики, орієнтованої на нейтралізацію підстав для виникнення та нарощування негативних настроїв в суспільств, сприятиме в подальшому ефективності реалізації інтеграційного курсу України із максимальною відповідністю національним інтересам.

Третій розділ "Конфліктогенність європейської та євроатлантичної інтеграції України: методологія дослідження та моделювання". На підставі застосування системного підходу та структурної моделі аналізу конфліктів досліджено конфліктогенність процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України на різних системних рівнях, побудовано моделі взаємодії ключових суб'єктів, прямо чи опосередковано залучених до їх перебігу.

У підрозділі 3.1 "Інтеграційні стратегії України як чинник структурних перетворень: рівні аналізу та безпековий аспект" окреслюються рівні дослідження, обґрунтовується адекватність використання системного підходу для аналізу питання входження України до ЄС та НАТО з точки зору національної безпеки.

При аналізі інтеграційних стратегій України як чинника структурних перетворень слід розглядати 2 ключові системні рівні: державу як окрему систему та систему міжнародних відносин, для якої держава є лише складовим елементом. Метою нашої держави є водночас інтеграція до НАТО та ЄС, а також самозбереження і розвиток (що властиво будь-якій соціальній системі). Оскільки, за ключовим для дисертації визначенням, конфлікт передбачає порушення умови стабільного, рівноважного існування системи, її стійкого розвитку в попередній якості, унеможливлює досягнення важливої для системи мети, - аналіз конфліктогенності інтеграційних процесів в такому контексті має безпосереднє значення для виявлення чинників, деструктивних для безпекового клімату України.

У підрозділі 3.2. "Оцінка взаємовпливу європейської та євроатлантичної інтеграції та суспільно-політичних процесів в Україні з точки зору системного підходу" аналізується зв'язок між динамікою виникнення і загострення внутрішньополітичних конфліктів та світовою оцінкою інтеграційних амбіцій України, а також вплив третіх сторін на сприйняття перспектив інтеграції нашої держави до НАТО та ЄС.

Вплив конфліктів на державному рівні на реалізацію інтеграційної стратегії України можна простежити на основі статистичного матеріалу, що демонструє динаміку ставлення світової спільноти до інтеграційних перспектив України. Попри те, що системі української політичної влади вже більше 5 років бракує стабільності, тенденція до "охолодження" суспільних настроїв у Європі стосовно європейського вектору української політики виникла лише з переформатуванням структури внутрішньополітичних конфліктів у нашій державі, що обумовило необхідність переоцінки відповідності їх підстав, особливостей перебігу та механізмів урегулювання європейській системі цінностей. Політична еліта та суспільство України демонструють суттєві протиріччя, в тому числі і у питаннях інтеграційної політики, на тлі незбалансованої системи державного управління та неналежного рівня уваги до розбудови оборонної сфери. Приєднання такої держави розцінюється у НАТО та ЄС як фактор включення до існуючої системи міжнародних відносин елементу, внутрішня структура якого здатна спричинити негативні наслідки для стабільності в рамках європейських та євроатлантичних структур. Формуванню подібних уявлень також сприяли послідовні кроки РФ (як політичні заяви, так і законодавчі ініціативи).

У підрозділі 3.3. "Структурне моделювання відносин учасників інтеграційних процесів" розробляються схеми, що дозволять краще аналізувати процеси європейської та євроатлантичної інтеграції України на різних системних рівнях, з акцентом на їх конфліктогенній складовій.

Для моделювання ситуацій, що супроводжують реалізацію інтеграційної політики України, доцільно здійснити побудову структурних моделей систем відносин учасників інтеграційних процесів. Такі моделі передбачають виокремлення учасників конфлікту, предмету конфлікту, причини існування дисбалансу, а також визначення незбалансованих циклів (таких, що знаходяться у відношенні негативного зворотного зв'язку). У дисертаційному дослідженні, зокрема: 1) змодельовано події 2008 р., котрі призвели до блокування роботи Верховної Ради України; 2) розроблено схеми, що ілюструють розбалансованість системи повноважень гілок української влади (в тому числі, варіанти для окремих проектів внесення подальших змін до Конституції України); 3) здійснено побудову моделей для аналізу розгортання інтеграційної політики України крізь призму впливу на дані процеси третьої сторони, котра безпосередньо не залучена до двосторонніх переговорів Києва з Брюсселем (на прикладі ситуації, що склалася довкола підписання Декларації про доповнення до Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО).

Системний підхід дає можливість не просто аналізувати політичні процеси на різних рівнях системи міжнародних відносин, а й здійснювати дослідження взаємодії одночасно на декількох системних рівнях. Це дозволяє розглядати взаємодію елементів систем нижчого порядку, залишаючись у ширшому контексті, - у системі координат міжнародних відносин. Окрему цінність становить те, що структурна модель дозволяє знаходити безконфліктні стани систем. Для цього слід змінити відношення між елементами незбалансованого циклу таким чином, щоб між ними виник позитивний зворотний зв'язок. Перетворюючи незбалансовані цикли на збалансовані, система з конфліктного стану трансформується у безконфліктний. Кожний безконфліктний стан системи вказує на певний спосіб розв'язання конфлікту.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено запропоновано розв'язання наукового завдання, що полягає у визначенні методологічного підходу, котрий може бути адекватно застосований для аналізу європейської та євроатлантичної інтеграції України з точки зору супровідних та потенційних протиріч у відносинах ключових суб'єктів, залучених до цих процесів. Основні наукові результати роботи полягають у наступному.

Попри існування дуже широкого спектру літератури, присвяченої дослідженню конфліктів, у сучасній науці відсутні уніфіковані теоретико-методологічні підходи до визначення конфлікту та аналізу конфліктної складової у суспільно-політичних процесах. Також, хоча всі основні теорії інтеграційних процесів наголошували на факторі нарощування конфліктного потенціалу, оскільки інтеграція країн завжди спричиняє перерозподіл сил, конфліктогенний аспект згадується у них лише побічно. Тож окремою проблемою є брак системних досліджень з акцентом на конфліктній складовій інтеграційних процесів.

Серед усіх науково-методологічних підходів, на сьогоднішній день одним з найбільш повноцінних засобів аналізу суспільних зв'язків залишається їх дослідження з точки зору системного підходу. Міжнародні відносини, а в їхніх рамках і наднаціональні утворення, котрі є результатом інтеграції, можна розглядати в термінах системи відносин суб'єктів-учасників цих процесів, а також як складні багаторівневі системи, по відношенню до яких держави виступають підсистемами. При дослідженні участі України в інтеграційних процесах доцільно використовувати структурну модель аналізу конфлікту, котра дозволяє фіксувати конфліктний стан взаємодії елементів досліджуваних соціально-політичних систем на підставі аналізу характеру зворотного зв'язку між ними.

Не лише для України процес реалізації інтеграційних стратегій супроводжується протиріччями так конфліктами. Розвиток та розширення НАТО та ЄС завжди відбувалися у складних політичних контекстах, були сповнені численних протиріч як на національному, так і на міжнародному рівнях. Загальний аналіз світового інтеграційного досвіду свідчить про наступне:

- протиріччя серед політичних еліт щодо інтеграційної політики, в залежності від ходу переговорів чи референдуму, можуть призвести до суттєвих структурних змін: розколів та перегрупування політичних сил;

- ефективність відстоювання національних інтересів у переговорах з НАТО та ЄС безпосередньо впливає на електоральний клімат, що може сприяти як зростанню успіху партій, так і втраті рейтингу, місць у парламенті, можливості участі у формуванні уряду;

- зміна політичних сил в країні може спричинити замороження інтеграційних процесів, нівелювання зусиль та ініціатив, розпочатих попередниками;

- негативне ставлення до інтеграції, винесення протиріч на обговорення під час передвиборчих перегонів часто є лише складовою електоральної гри;

- політичні сили можуть змінювати свою точку зору внаслідок необхідності визнання інтеграції як здійсненого факту або в залежності від впливу інтеграційних процесів на соціально-економічну систему країни;

- наявність політичних сил (чи навіть значних прошарків населення), налаштованих негативно щодо членства країни в ЄС або НАТО, не обов'язково призводить до блокування інтеграційних процесів;

- хвилі розширення щоразу являли собою структурні зсуви на міжнародній арені, обумовлюючи не лише переформатування НАТО та ЄС, а й вироблення нових форматів співробітництва серед країн, що не були їх членами та не бажали входити до їх складу;

- уповільнення розвитку ЄС і НАТО відбувалося за ініціативи дійсних країн-членів не лише у зв'язку з зауваженнями до країни-кандидата, але й з метою використання свого права вето для розв'язання власних невирішених проблем.

Використання Україною світового досвіду потребує не лише засвоєння принципів та умов, на яких відбувалася інтеграція вже дійсних членів ЄС та НАТО, а й розуміння того, що розвиток міжнародних організацій як системних утворень залежав не лише від політичних еліт, а й від громадської думки, від референдумів (у випадках винесення на всенародне обговорення питань розширення або ключових документів щодо подальшого функціонування цих міжнародних структур). Тож для запобігання перешкодам на цьому шляху вкрай важливою є цілеспрямована стратегія інформаційного супроводу інтеграційних процесів.

Аналіз процесів реалізації Україною інтеграційної політики та їх особливостей із застосуванням системного підходу вимагає побудови окремих моделей для різних системних рівнів (державного та міжнародного). Зважаючи на взяте за основу дослідження визначення конфлікту (як стану соціальної системи, за якого в ній під дією внутрішніх чи зовнішніх чинників виникає дисбаланс, що блокує попередній спосіб її самозбереження, перешкоджає досягненню системою її мети) можна виокремити наступні ознаки, за якими слід кваліфікувати досліджувану ситуацію як конфліктний стан системи:

- виникнення стану, за якого взаємодія політичних сил набуває форм, що заважають ефективному функціонуванню уряду, загрожують стабільності політичної системи країни, перешкоджають поступальному розвитку держави;

- внутрішня ситуація в державі, яка обумовлює зниження динаміки реалізації інтеграційної політики, ставить під сумнів стійкість цього зовнішньополітичного вектору, провокує тенденції до нівелювання інтеграційних перспектив України;

- випадки, коли у структурі взаємодії України з іншими елементами системи міжнародних відносин виникає ситуація дисбалансу, що ускладнює процеси входження нашої держави до складу ЄС та НАТО.

Системний підхід становить адекватне теоретико-методологічне підґрунтя для моделювання та аналізу ситуацій, що являють собою конкретні прояви наведених тенденцій. Він дозволяє будувати та аналізувати схеми із широким спектром рівнів складності, дає змогу розглядати політичні процеси одночасно на декількох системних рівнях. Крім того, він дає можливість знаходити множину розв'язань конфліктних ситуацій, надаючи різні варіанти переведення системи у безконфліктний стан, ґрунтуючись на її структурних характеристиках.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Сотнікова К.В. Структурне моделювання взаємодії суб'єктів в українському політикумі: конституційні процеси та конфліктогенність реалізації інтеграційної політики /К.В. Сотнікова // Гілея. - 2010. - № 30. - С. 416-424.

2. Сотнікова К.В. Хвилі розширення ЄС та міжнародна політична кон'юнктура /К.В. Сотнікова Політологічний вісник. - К., 2010. - № 45. - С. 182-190.

3. Сотнікова К.В. Конфліктогенність інтеграційних процесів у контексті національної безпеки України (методологічні аспекти дослідження) / К.В. Сотнікова Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Питання політології. - 2009. - № 861. - С. 77-81.

4. Сотнікова К.В. Роль референдумів у розбудові інтеграційних процесів / К.В. Сотнікова Держава і право. Збірник наукових праць.-- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008 - Вип. 42 - С. 218-226.

5. Сотнікова К.В. Перспективи втілення євроінтеграційних прагнень України в контексті конфліктогенності її внутрішньополітичних процесів /К.В. Сотнікова Нова парадигма. - К.: Вид. ім. М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. № 79. - С. 167-176.

6. Сотнікова К.В. Теоретико-методологічні основи аналізу конфліктогенності інтеграційних процесів / К.В. Сотнікова Стратегічна панорама. - 2008. - № 3-4. - С. 107-112.

7. Сотнікова К.В. Інформаційне забезпечення інтеграційних процесів (до дослідження конфліктогенності європейської та євроатлантичної інтеграції України) / К.В. Сотнікова Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки. - Одеса: Астропринт, 2008. - Вип. № 5. - Том. 13. - С. 858-866.

8. Сотнікова К.В. Інтеграційний досвід європейських країн: джерела євроскептицизму / К.В. Сотнікова Політологічний вісник. - К., 2008. - № 34. - С. 278-285.

9. Сотнікова К.В. Конфлікти і кризи: аналіз взаємозв'язку явищ з точки зору теорії систем / К.В. Сотнікова // Гуманітарні студії. - Вип. 2. - К., 2007. - С. 126 - 133.

Тези за результатами доповідей на конференціях

1. Сотнікова К.В. Євроатлантичні перспективи України в контексті динаміки її соціально-політичного клімату 2008-2009 / К.В. Сотнікова Актуальні проблеми зовнішньої політики України: Матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції, Чернівці, 5 грудня 2009. - Чернівці, 2009. - С. 288-290.

2. Сотнікова К. Відносини Україна - РФ в контексті реалізації інтеграційної політики України / К.В. Сотнікова // Актуальні проблеми міжнародної безпеки: український вимір. Матеріали круглих столів та конференцій, проведених НІПМБ 2008-2009 рр./ НІПМБ. - К., 2009. - С. 96-101.

3. Сотнікова К.В. Розширення НАТО та ЄС: особливості супровідних протиріч у системі міжнародних відносин / К.В. Сотнікова Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського виборуМатеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня 2009 р. - Сімферополь, 2009. - С. 112-115.

4. Сотнікова К.В. Референдуми в ЄС та реалізація євроінтеграційної стратегії України / К.В. Сотнікова // Україна - ЄС: на шляху до нового формату відносин: Матеріали міжнародного "круглого столу", Київ, 24 квітня 2008. НІПМБ РНБО України. - К., 2008. - С. 75-78.

5. Сотнікова К. Суспільна оцінка євроінтеграційних процесів: світовий досвід та "уроки" для України / К.В. Сотнікова Україна європейська: сучасні тенденції і перспективи. Збірник матеріалів науково-практичної конференції, Чернігів, 18 квітня 2008 ВПНЗ Європейський університет. - Чернігів, 2008.-- С. 104-105.

6. Сотнікова К. Вплив внутрішньополітичних конфліктів на реалізацію інтеграційного курсу України / К.В. Сотнікова Майбутнє Європейського Союзу та перспективи євроінтеграції України: Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 20 травня 2008 Національний педагогічний університет ім. Драгоманова. - Київ, 2008. - С. 71-74.

...