Регіональне співробітництво в контексті європейських інтеграційних процесів (на прикладі Одеської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

РЕГІОНАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

(на прикладі Одеської області)

ВОЙТЕНКО МАКСИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 327(477.74)(043.5)

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

Чернівці - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент

Брусиловська Ольга Іллівна,

Одеський національний університет

імені І. І. Мечникова, професор

кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Фісанов Володимир Петрович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри міжнародної інформації

кандидат політичних наук,

Лаврук Тарас Петрович,

Івано-Франківська міська рада,

начальник управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів

Захист відбудеться «25» березня 2011 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий «__» лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

регіональний співробітництво європейський інтеграційний

Актуальність теми. Регіональна інтеграція є важливим фактором, що надає динамізму й особливого колориту творенню Європи ХХІ століття. Інтеграційні процеси все більше впливають на внутрішню та зовнішню політику держав континенту, і тут Україна не становить винятку. Її власні національно-державні перспективи розвитку, як й інших пострадянських країн, багато в чому залежать від їхніх взаємин зі своїми сусідами в рамках регіональних, транскордонних проектів співпраці та взаємодії й, чималою мірою, від того, як вони разом можуть виробляти, узгоджувати та представляти свої власні регіональні та загальнодержавні інтереси за всією палітрою стосунків з ЄС та його країнами.

Своїм стратегічним курсом Україна обрала євроінтеграцію, що обумовлює узгодження політики регіонального розвитку України та ЄС, зокрема, адаптацію вітчизняної регіональної політики до європейських стандартів, впровадження механізмів та процедур підтримки регіонального розвитку, аналогічних тим, що діють в ЄС. Це потребує здійснення класифікації територій в Україні відповідно до номенклатури Європейського співтовариства з метою вироблення процедури надання допомоги таким територіям відповідно до цілей ЄС у цій сфері. Визначення критеріїв надання допомоги регіонам у свою чергу переслідує мету зменшення економічних і подолання соціальних диспропорцій регіонального розвитку.

Світовий досвід засвідчує, що активне провадження регіональної політики, розширення прав та обов'язків регіонів є одними із ключових чинників поступального розвитку держави. У зв'язку із цим усе більшої актуальності набувають питання розробки наукових основ регіональної політики, об'єктивного виокремлення й аргументації її нових акцентів, які відповідають політичним, економічним, соціальним реаліям сьогоднішнього дня й стратегічним установкам на майбутнє.

Сьогодні, коли міжрегіональне співробітництво в Україні знаходиться на етапі системних якісних змін, і стає засобом успішної реалізації регіональної політики, перетворюючись на дієвий інструмент інтенсивного розвитку, аналіз зовнішніх зв'язків України в цілому й Одеської області зокрема з прикордонними державами стає нагальним завданням політичної науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з науковою темою, яку розробляє Інститут соціальних наук Одеського національного університету імені І. І. Мечникова - “Міжнародні відносини й політика держав в умовах глобальних трансформацій: концептуальні виміри та зовнішньополітична практика» (державна реєстрація № 0107U012509), яка зорієнтована на науково-аналітичне забезпечення діяльності урядових і неурядових організацій України.

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз основних напрямків міжрегіонального співробітництва Одеської області в умовах розвитку європейських інтеграційних процесів.

Ця мета реалізується шляхом виконання таких дослідницьких завдань:

1) розробити основні теоретико-методологічні принципи дослідження європейського регіонального співробітництва;

2) проаналізувати моделі міжрегіонального співробітництва та регіональної політики в країнах Європи, виявити доцільність та нагальність наближення вітчизняної регіональної політики до європейських стандартів;

3) розкрити роль державних і недержавних акторів у процесах регіоналізації зовнішньої політики України;

4) визначити головні чинники, що впливають на місце Одеської області в міжнародних регіональних організаціях;

5) охарактеризувати передумови формування єврорегіону «Нижній Дунай»;

6) виявити основні напрямки діяльності єврорегіону «Нижній Дунай», здобутки та прорахунки, проаналізувати накопичений досвід, у тому числі з'ясувати фактори, які стримували динамічний розвиток цього єврорегіону;

7) узагальнити сучасні напрямки й систематизувати перспективи співпраці Одеської області в міжнародних регіональних організаціях та єврорегіоні «Нижній Дунай».

Об'єктом дослідження є регіональний аспект європейських інтеграційних процесів.

Предметом наукового дослідження є роль і місце Одеської області в системі регіонального співробітництва.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано сукупність загальних та спеціальних методів, які відповідають меті й завданням наукового дослідження. При розгляді теоретико-методологічних основ та джерельної бази дослідження було використано логічний метод для теоретико-методологічного та порівняльного аналізу джерел при визначенні сутнісних характеристик ключових понять дисертаційної роботи; системно-аналітичний метод для аналізу міжнародних законодавчих актів та інших нормативно-правових документів. Застосування функціонально-структурного аналізу дало змогу дослідити функціонування органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади щодо їхньої діяльності в міжрегіональному та транскордонному співробітництві під час дослідження економічного та транзитного потенціалу Одеської області, а також при розгляді форм та методів економічного, екологічного та гуманітарного вимірів співробітництва в рамках єврорегіону «Нижній Дунай». Порівняльний-історичний метод дозволив установити відповідність вітчизняної моделі регіональної політики європейським стандартам при розгляді процесів становлення та розвитку регіонів Європи та, зокрема, західноєвропейських та східноєвропейських єврорегіонів. Використання статистичного методу надало змогу проаналізувати результати роботи місцевих органів влади в зовнішньоекономічній сфері та визначити підсумки участі Одеської області в роботі міжрегіональних організацій та транскордонному співробітництву в досліджуваний період.

Хронологічні рамки теми визначаються періодом з 1991 року і до початку 2009 р., коли було започатковано новий етап регіонального співробітництва ЄС та України після схвалення Європейською Радою 19-20 березня 2009 р. проекту «Східне Партнерство». Нижня межа обумовлена часом утворення Української держави, формуванням нової парадигми внутрішньої та зовнішньої політики, у тому числі становленням та розвитком нового формату міжнародних зв'язків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і визначенні конкретних шляхів реалізації міжрегіонального та транскордонного співробітництва Одеської області через призму сучасних європейських відносин, у встановленні місця й ролі Одеської області в процесах регіоналізації. Зокрема:

вперше:

- на основі комплексного аналізу міжнародних та національних нормативно-правових документів, які регламентують питання міжрегіонального та транскордонного співробітництва, узагальнення досвіду здійснення регіональної політики західноєвропейськими та східноєвропейськими країнами, залучення широкої джерельної бази досліджено особливості регіонального співробітництва як чинника євроінтеграційної політики України на прикладі Одеської області;

- досліджено процес діяльності Одеської області в таких міжрегіональних організаціях як Асамблея європейських регіонів (АЄР), Асамблея європейських прикордонних регіонів (АЄПР), Асамблея приморських регіонів Європи (АПРЄ), Робоча співдружність придунайських країн (РСПК) та єврорегіону «Нижній Дунай» на основі узагальнення не лише теоретичного доробку вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо питань регіоналізації, але й емпіричного матеріалу та власних авторських досліджень;

удосконалено

- понятійний апарат в аспекті досліджуваної проблеми, зокрема, отримало подальший розвиток тлумачення понять «регіоналізація», «регіон», «єврорегіон»;

- практичні рекомендації щодо вдосконалення системи регіонального співробітництва як чинника євроінтеграційної політики України;

уточнено

- концептуально-теоретичні положення міжрегіональної інтеграції, дії єврорегіонів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в таких сферах:

1) науково-дослідній: головні ідеї та відправні положення можуть бути основою для подальшої роботи над проблемою регіонального співробітництва як чинника євроінтеграційної політики України;

2) навчальній: узагальнення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження стануть у нагоді для створення підручників, навчальних посібників, а також у навчальному процесі;

3) прикладній: основні висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані при розробці стратегії здійснення зовнішньої політики України.

Сформульовані теоретичні положення й науково обґрунтовані рекомендації можуть бути використанні в державно-управлінській сфері та законотворчому процесі при визначенні напрямків співпраці України з міжнародними регіональними організаціями.

Апробація результатів дослідження здійснювалась в ході обговорень на кафедрі міжнародних відносин Одеського національного університету імені І. І. Мечникова; участі у VI Міжнародній науково-практичній конференції «Українське Причорномор'я в контексті економічних альтернатив: сучасні виклики та антикризові стратегії (регіональна система в економічному, соціальному та екологічному вимірах)» (Феодосія, жовтень 2009 р.), IV-й Міжнародній науковій конференції «Соціально-політична інтеграція: локальний, регіональний і глобальний виміри» (Одеса, березень 2010 р.), I Аппатовських читаннях «Міжнародні відносини сучасності: концептуальний дискурс, зовнішньополітична практика» (до 80-річчя С.Й.Аппатова) (Одеса, січень 2010 р.), засіданнях Одеського міського наукового семінару з теорії, історії та історіографії міжнародних відносин.

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення в шести публікаціях дисертанта, визнаних ВАК України фаховими.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження й складається зі вступу, 3-х розділів, 10-ти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 181 сторінку. Список використаних джерел (українською, російською, англійською мовами) налічує 327 найменувань (35 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено ступінь її наукової розробки, продемонстровано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання дослідження, окреслено об'єкт, предмет; розкрито методи дослідження, визначено наукову новизну роботи; подано практичне значення одержаних результатів, зазначено особистий внесок здобувача; наведено інформацію про апробацію результатів дисертації та кількість наукових публікацій за темою дослідження; викладено структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи та джерельна база дослідження» розглянуті теоретичні основи дослідження, базові дефініції, які використовуються в роботі - регіон, єврорегіон, транскордонне співробітництво та інші, розглянуто стан вивченості питання транскордонного співробітництва в цілому, та зроблено аналіз джерел дослідження. Робиться висновок, що регіональна політика стала одним із важливих самостійних елементів міжнародних відносин, разом із класичною дипломатією, економічними й культурними зв'язками.

У підрозділі 1.1. «Теоретичні основи дослідження» доведено, що в останнє десятиліття ХХ ст. поняття регіон, регіоналізація, регіоналізм зайняли ключові позиції в порядку денному політичного життя багатьох європейських країн. Розглянуто різні дефініції такого базового поняття як «регіон». У роботі зазначено відсутність загальноприйнятого визначення, але використано визначення установчих європейських документів, що присвячені регіоналізації, наприклад, «Декларації регіоналізму» Асамблеї європейських регіонів: «регіон - це територіальна одиниця-суб'єкт публічного права, сформована на рівні, який є безпосередньо нижчим після державного, і наділена правом політичного самоврядування».

При розгляді питання регіоналізації наведено точки зору різних авторів, зокрема, авторитетного російського дослідника І. Бусигіної: регіоналізація - це процес перерозподілу владних компетенцій, передачі функцій від національного на регіональний рівень, появи та розвитку нових інституційних форм, які відповідають новій ролі регіонів у процесі прийняття рішень на національному та наднаціональному рівнях.

У роботі визначені функції регіонів: 1) інституціональна, що визначає, з одного боку, економічну самостійність, з іншого, - політико-економічну єдність країни; 2) економічна; 3) соціальна; 4) екологічна; 5) етнопсихологічна.

Виокремлено два головних напрями регіоналізму: «bottom-up» регіоналізм - як зростання політичної та економічної активності суб'єктів регіону та «top-down» регіоналізм - як формування державної регіональної політики, відповідно з урахуванням специфіки розвитку конкретних регіонів.

Розглянуто питання транскордонного співробітництва та три його основні форми. До першої можна віднести таку, що здійснюється за принципом ad hoc і здебільшого носить неформальний і неінституалізований характер, до другої входять міжрегіональні асоціації (робочі співдружності), до третьої входять єврорегіони.

У підрозділі 1. 2. «Стан вивченості проблеми» розглядаються праці, що були використані при написанні наукової роботи. Ці дослідження можна умовно поділити за проблемами: 1) вивчення регіональної політики й, зокрема, поняття регіону та регіоналізації; 2) вивчення економічної складової регіональної політики; 3) вивчення міжрегіонального та транскордонного співробітництва, зокрема, діяльності єврорегіонів у країнах ЄС та в Україні. Також слід зазначити, що існують певні відмінності в розгляді регіональної політики різними національними школами.

Велику увагу у своїй науковій діяльності тематиці розгляд регіональної політики приділяють такі українські дослідники як М. Багров, Т. Безверхнюк, О. Брусиловська, З. Варналій, В. Гриньов, В. Дергачов, М. Долішній, Л. Дунаєва, О. Дьомін, В. Керецман, Є. Кіш, О. Ковальов, А. Круглашов, М. Лендьел, С. Максименко, Ю. Мельник, О. Семенюк, І. Студенніков, В. Фісанов, В. Чужиков. Одним із перших ґрунтовне дослідження цієї тематики провів Київський центр Інституту Схід-Захід, видавши в 2000 р. науковий збірник ”Регіональна політика в країнах Європи: уроки для України”. Питання економіко-географічного районування України, регіональної соціально-економічної політики, принципи місцевого самоврядування, основи формування регіональної інвестиційної політики стали предметом розгляду в книзі В. Симоненка „Регионы Украины: проблемы развития”. Всебічний аналіз діяльності єврорегіонів на внутрішніх та зовнішніх кордонах ЄС, кордонах країн Центрально-Східної й Північної Європи та України здійснила у своїй монографії Н. Мікула. Правові аспекти транскордонного співробітництва між територіальними громадами або владами знайшли відображення в роботі О. Вишнякова.

Серед іноземних дослідників питання регіональної політики дослідили такі вчені як Б. Бузан, О. Вевер, Л. Голдберг, Дж. Кінкейд, Д. Сінгер, К. Сміт, Дж. Шерр. Д. Сінгер у своєму дослідженні проаналізував вплив регіонального фактору на сучасний стан міжнародних відносин. К. Сміт дослідив значення східноєвропейського фактору на розвиток зовнішньої політики Євросоюзу. Взаємозв'язок регіонів і влади через призму структури міжнародної безпеки розглянули у своїй роботі англійські вчені Б. Бузан та О. Вевер. Дж. Пітерс, який звернувся до питання регіонального співробітництва в новій Європі, особливу увагу приділив Україні та причорноморському регіону. Дж. Шерр розглянув питання безпеки України у світлі розширення ЄС. Проблемі регіоналізації в соціально-філософському плані присвячені роботи Л. Голдберга та Д. Кінкейда.

Таким чином, з одного боку, існує велика кількість публікацій стосовно розвитку регіонального співробітництва, насамперед, транскордонного, з іншого - наявною є недостатня кількість комплексних монографічних досліджень. Отже, питання регіоналізації зовнішньої політики України, особливо в площині окремих областей, не знайшли свого всебічного висвітлення й не дістали ще належної оцінки в сучасній політології.

У підрозділі 1.3. «Джерела дослідження» зроблено класифікацію джерел. Перший тип джерел становлять нормативно-правові акти міжнародного характеру. Конституцією транскордонного співробітництва стала «Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями» від 1980 року.

Друга частина джерел включає в себе законодавчі акти міжнародного характеру, як, наприклад: Договір про добросусідство, дружбу й співробітництво між Україною й Республікою Молдова, Договір про відносини добросусідства й співробітництва між Україною та Румунією. Важливу групу джерел складають угоди, статути, рішення, які стосуються єврорегіону «Нижній Дунай». Установчим документом цього єврорегіону стала «Угода про формування єврорегіону «Нижній Дунай»». Окремий важливий блок джерел становлять рішення Одеської обласної ради, які стосуються Асоціації транскордонного співробітництва «Єврорегіон Нижній Дунай», зокрема, щодо її заснування та затвердження Статуту.

Чільне місце серед джерел займають основні нормативні документи, опубліковані в офіційних виданнях, спеціальних збірниках, збірниках документів і матеріалів, хронологічних виданнях, журналах, суспільно-політичних та економічних виданнях. Особливе місце тут посідає збірник офіційних документів «Регіональна політика України: інституційно-правове забезпечення».

Окрему групу джерел складають Укази Президента України, які покликані врегулювати різні сторони регіональної політики.

З урахуванням зазначеного вище автор дійшов висновку, що регіональне співробітництво стало важливим чинником політичного життя багатьох європейських країн. Це у свою чергу спонукало науковців, політиків, публіцистів обґрунтувати поняття «регіону», «регіоналізації», «регіональної політики».

У другому розділі «Співробітництво Одеської області з регіонами Європи як чинник євроінтеграційної політики України» розглянуто досвід регіонів Європи, потенціал та здобутки Одеської області в міжрегіональному співробітництві.

Підрозділ 2.1 «Розвиток регіонів Європи в контексті євроінтеграції» присвячено аналізові причин і специфіки євроінтеграційних процесів у Європі. У 60-70-ті роки ХХ ст. в Європейському Союзі посилилися територіальні диспропорції, які були викликані загальним погіршенням кон'юнктури, кризою традиційних галузей, приєднанням до Співтовариства менш розвинених країн тощо. Ці фактори змусили інститути ЄС приступити до вироблення концептуальних ідей регіональної політики. З метою практичного втілення в життя цих ідей у 1968 р. було організовано Генеральний директорат із регіональної політики, а в 1975 р. утворено Комітет із регіональної політики, який було підпорядковано Раді Міністрів ЄС і Європейський фонд регіонального розвитку в рамках бюджету Співтовариства.

На початку 90-х років ХХ ст. все більшої популярності почало набувати гасло «Європа регіонів». Це було викликано тим, що регіони Європейського співтовариства прагнули до більш широкої участі в процесах, які їх цікавили, прагнули самі вирішувати свою долю.

Як тільки ідея «Європи регіонів» проникла у велику політику, так зразу почала набувати реального змісту. У листопаді 1988 р. Європейський парламент прийняв резолюцію під назвою «Хартія регіоналізму», у 1994 р. в якості консультативного органу було утворено Комітет регіонів. Відповідно до Маастрихтської угоди, глави регіонів можуть представляти свої держави в Раді міністрів, звичайно, що при цьому вони представляють інтереси держави загалом, а не свого регіону.

Розвинена ринкова модель регіональної політики пройшла у своєму розвитку три варіанти розвитку. Перший варіант полягав у невідкладній допомозі кризовим регіонам; другий - у міжрегіональному перерозподілі економічного зростання з орієнтацією на збалансований регіональний розвиток, створення полюсів зростання; і, нарешті, третій варіант полягав у реструктуризації регіонів.

Класична регіональна політика з використанням ринкових важелів виникла в країнах Західної Європи. Але й там довгий час європейські регіони майже зовсім не були представлені в системі інститутів ЄС, і не мали власних коштів для участі у вирішені власної ж долі. Відповідно, виникла необхідність у створенні органу, який був би наділений повноваженнями приймати рішення на користь інтересів європейських регіонів. Таким органом стала Асамблея європейських регіонів. АЄР є політичною формою організації регіонів Європи й представником їхніх інтересів на європейському та міжнародному рівнях.

У підрозділі 2. 2. «Економічний та транзитний потенціал Одеської області» розглянуто економічні показники Одеської області, її зовнішньоекономічну діяльність, залучення інвестицій, розташування з точки зору транспортних коридорів, роботи портів. Також автором проаналізовані підсумки проведення в регіоні міжнародних бізнес-форумів, підписання угод про співробітництво з іншими регіонами.

Автор відмічає, що Одеська область є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, які пов'язані з використанням ресурсів моря і світового океану. За його думкою, це тим більш важливо, що біоресурси стають активним елементом світової політики і економіки. Одеська область має вигідне географічне розташування, через неї проходять міжнародні транспортні коридори (МТК). Транспортна галузь посідає перше місце серед інших секторів економіки і складає 31 % ВВП Одеської області. У дисертаційній роботі робиться аналіз діяльності портів, особа увага приділяється Одеському морському торговому порту (ОМТП).

Також у розділі розглядається зовнішньоекономічна діяльність області. Автор робить висновок, що до останнього часу обсяги зовнішньої торгівлі області (зокрема експорту) зростали переважно завдяки окремим підприємствам (нафтопереробний завод, припортовий завод, морські порти). Частина підприємств, використовуючи близькість до транспортних вузлів, відігравали роль посередників між підприємствами інших регіонів й іноземними фірмами (особливо це стосується експорту чорних металів та виробів з них, нафти й нафтопродуктів, зернових культур). Політика експортування сировини не сприятиме розвитку регіону на довгострокову перспективу. У випадку ж зміни орієнтирів експортної продукції на товари, які потребують обробки, регіон буде позбавлений вразливості в цій сфері, відзначається у дисертаційній роботі.

Крім того, розглянуто питання залучення інвестицій у Одеський регіон. Проаналізовано, які заходи були проведені для цього. По-перше, це були щорічні міжнародні форуми інвестицій та інновацій - перший у 2004 році, останній - у 2008. Відзначено, що проведення цих заходів стало важливим чинником налагодження зв'язків з країнами ЄС. Візит делегацій сприяв розвитку відносин між регіонами, а також відкрив перспективи для співробітництва. В той же час значення форумів не слід перебільшувати, тому часто декларовані наміри такими і залишалися, проекти переміщались з одного форуму на черговий. Тобто форуми більше носили ознайомчий характер.

Зроблено висновок, що до основних чинників низької активності інноваційних процесів в Одеській області, як і інших регіонах України, можна віднести наступні: низький рівень загальної ділової активності в країні, що зумовлено несприятливим інвестиційним і регуляторним кліматом здійснення економічної діяльності, відсутність обґрунтованої державної й регіональної стратегій соціально-економічного розвитку господарства, особливо інноваційної та підприємницької сфери в промисловості, відповідної політики їхньої реалізації; відсутність мережі об'єктів інфраструктури інноваційної діяльності для спрямування ринкових ресурсних потоків на реалізацію новаторських проектів, особливо високотехнологічних.

У підрозділі 2.3. «Одеський регіон у системі міжрегіонального співробітництва» розглянуто питання взаємодії Одеської області з іншими регіонами. Відзначено, що, починаючи з 1992 року, Одеська область протягом десятиріччя була єдиним представником України в Асамблеї європейських регіонів. За цей час керівництво області накопичило певний практичний досвід щодо участі в європейських регіональних інтеграційних процесах.

Автор дійшов висновку, що протягом усього періоду незалежності України однією з нагальних проблем розвитку державності була й залишається проблема децентралізації влади. В Україні впродовж першого десятиліття незалежності регіональна політика не належала до пріоритетів внутрішньої політики держави. Бачення регіону виключно як адміністративно-територіальної одиниці, а регіонального управління як перманентного перерозподілу повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, не було конструктивним.

Останніми роками намітилися тенденції до активізації регіональної політики в Україні, підтвердженням чому слугує все більше включення Одеської області в зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність держави. За цей період Одеська область досягла значних успіхів у розвитку транспортної інфраструктури, налагодженні культурних зв'язків та туризму. У той же час співробітництво Одеської області з Асамблеєю європейських регіонів та іншими міжрегіональними організаціями, з одного боку, сприяло реальному впровадженню елементів регіональної політики на базі чинних європейських правових стандартів, з іншого, виявило великий ступінь невідповідності внутрішнього українського законодавства міжнародним стандартам.

Розділ 3 «Єврорегіон «Нижній Дунай» як форма транскордонного співробітництва» присвячено одному зі специфічних аспектів регіонального співробітництва Одеської області: розглядається європейський досвід побудови єврорегіонів, його українська імплементація, головні аспекти діяльності єврорегіону «Нижній Дунай».

Підрозділ 3. 1. «Західноєвропейські та східноєвропейські єврорегіони: досвід для України» присвячено аналізові європейського досвіду створення таких форм транскордонного співробітництва як єврорегіони. Автором відзначається, що наразі цілком успішні й всебічно підтримувані керівництвом ЄС єврорегіони історично виникли на територіях, що не раз ставали театром бойових дій, а мешканці яких належали до національних меншин. Ці території за останні століття не раз були об'єктами дипломатичних та військових конфліктів через питання їхньої державної належності й претензій з боку тих чи інших націй. В умовах євроінтеграційних процесів їхня роль змінилась на більш позитивну. Перша комплексна програма транскордонного регіонального співробітництва в рамках єврорегіону була розроблена в 1972 році.

У процесі свого формування єврорегіони пройшли три основні етапи співпраці: створення інформаційних центрів та правничих консультацій, розвиток співпраці в культурній сфері, і, нарешті, розвиток економічної співпраці. Пріоритетними напрямками діяльності єврорегіонів стала розбудова інфраструктури, створення інтегрованого транскордонного регіону, розвиток сільських територій, захист довкілля, співпраця в сфері підготовки кадрів тощо.

Таким чином, транскордонна співпраця в європейських країнах стала потужним інструментом та чинником регіонального розвитку. Уряди та регіональні власті держав учасниць єврорегіонів зробили великі кроки назустріч один одному, що в кінцевому результаті й забезпечило створення «Європи регіонів».

У підрозділі 3. 2. «Єврорегіон «Нижній Дунай»: організаційне становлення та законодавче забезпечення» розглянуті питання створення на функціонування єврорегіону. Ця міжнародна організація належить до такого типу єврорегіонів, що розташовані на одному з геополітичних та цивілізаційних розламів Східної Європи. Таким чином, діяльність єврорегіону «Нижній Дунай» має очевидний політичний характер і значно залежить від зацікавленості конкретних керівників регіональних органів влади у веденні такої діяльності. На жаль, часта зміна керівництва не сприяла ефективному розвитку міжрегіональної та транскордонної співпраці. Тривала відсутність законодавчо-нормативної бази щодо створення міжнародних спільних угруповань прикордонних територій, децентралізація системи управління транскордонною співпрацею, фінансового та кадрового забезпечення також не дозволяли повноцінно використовувати геополітичних ресурс прикордонних регіонів. Діяльність цього транскордонного формування зводилася в основному до взаємного обміну інформацією, реалізації невеликих проектів і підготовки кадрів.

Підрозділ 3.3. «Економічне співробітництво як провідний напрям розвитку єврорегіону «Нижній Дунай»» присвячено економіці як одному з найважливіших аспектів співробітництва в єврорегіоні. Відзначається, що розвиток економічних зв'язків і торгівлі є одним з найперспективніших напрямків транскордонного співробітництва. Транскордонну торгівлю слід розглядати як явище соціально-економічного життя населення прикордонних територій, прогнозувати тенденції її розвитку, й на цьому підґрунті формувати політику, яка б відповідала інтересам населення.

Зокрема у рамках єврорегіону „Нижній Дунай” було організовано економічну місію для румунських підприємців до Одеської області, за сприяння проекту TACIS було відкрито Агентство транскордонного співробітництва (АТС) „Єврорегіон „Нижній Дунай”.

Створення АТС як різновиду європейських агентств регіонального розвитку стало логічним продовженням поглиблення регіональної політики в Україні. У Західній Європі АРР увійшли до інструментарію регіональної політики у 50-60-х роках ХХ ст. як своєрідна форма втручання держави у процеси регіонального розвитку. Це цілком відповідало основним принципам класичної кейнсіанської теорії регіональної політики, яка заперечувала здатність конкурентного ринкового механізму відновлювати економічну рівновагу без втручання держави.

Діяльність АТС єврорегіону „Нижній Дунай” засвідчила, що його робота базується на концепції партнерства, суть якої полягає у залученні громадськості до процесів прийняття рішень у питаннях стратегічного планування розвитку територій, реалізації розроблених програм та вирішення локальних політичних проблем. Крім того, було розроблено проект „Бізнес-інфраструктура Одеської області, Єврорегіон „Нижній Дунай”. З часом почали проявлятися об'єднавчі тенденції у сфері приватного бізнесу в придунайському регіоні.

Але автором на основі аналізу діяльності економічного співробітництва в рамках єврорегіону «Нижній Дунай» робиться висновок, що економічний потенціал як трьох країн у цілому, так і в межах єврорегіону використовується далеко не в повній мірі. Економічна співпраця не набула системного характеру і як наслідок не призвела до підвищення життєвого рівня місцевого населення. Більшість проектів у транспортній сфері так і не було реалізовано.

У підрозділі 3.4. «Екологічний та гуманітарний виміри співробітництва в єврорегіоні» розглянуто неекономічні аспекти співробітництва в рамках єврорегіону «Нижній Дунай». Відзначено, що в більшості випадків для розв'язання проблеми відновлення екологічної рівноваги недостатньо зусиль на рівні окремих країн. Особливо гостро це відчувається за несприятливих економічних умов. Так на перше місце виходить налагодження транскордонного співробітництва в сфері екології й охорони природи. Одним із перших у рамках діяльності єврорегіону «Нижній Дунай» було реалізовано проект «Придунайські озера. Стале відновлення та збереження природного стану екосистем». Автором також розглядається конфлікт між Україною та Румунією щодо каналу «Дунай - Чорне море» та значення єврорегіону в стабілізації відносин між країнами.

У висновках до розділу автор зазначив, що створення єврорегіону «Нижній Дунай» стало важливою подією для Одеської області, особливо з урахуванням специфіки Українського Придунав'я. Міжнародні програми й фонди в першу чергу зацікавлені в розвитку прикордонного співробітництва, добросусідських відносинах і захисті навколишнього середовища. У рамках єврорегіону були реалізовані проекти, пов'язані з енергетикою, міським розвитком, медициною, але мало проектів у сфері бізнесу й жодного проекту в сфері транспорту. На це були об'єктивні причини, серед яких недостатній розмір грантів у рамках програми ТАСІS.

Разом із досягненнями в діяльності єврорегіону «Нижній Дунай» наявними були й труднощі та проблеми. До недоліків слід віднести відсутність стратегії розвитку, недостатньо скоординовану діяльність учасників єврорегіону, реалізацію малої частки задекларованих планів (в тому числі через завелику кількість сфер співробітництва, відчутні розбіжності в законодавчій базі країн-учасниць єврорегіону, а також недостатнє фінансування).

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи та узагальнюючи результати, що були констатовані під час дисертаційного дослідження, можна сформулювати ряд теоретичних висновків та практичних рекомендацій щодо проблеми регіонального співробітництва в контексті європейських інтеграційних процесів (на прикладі Одеської області):

1. Міжрегіональні відносини та транскордонне співробітництво стало на сьогодні невід'ємною складовою частиною - підсистемою й підрівнем цілісної системи сучасних міжнародних відносин. Здійснений аналіз розвитку системи міжрегіональних відносин в умовах поглиблення європейських інтеграційних процесів дозволяє констатувати, що міжрегіональне, транскордонне співробітництво в Європі й в Україні на сьогодні знаходиться на етапі системних якісних змін.

2. Європейська політика регіональних реформ була реакцією на проблеми регіональних диспропорцій та проблем структурних змін, і включала спеціальні програми для депресивних індустріальних районів, отже, економічні обставини детермінували формування та активізацію регіональної політики Співтовариства. Регіональне вирівнювання є метою національної політики країн-членів ЄС і незважаючи на диверсифікацію інструментів регіональної політики, політика регіонального об'єднання ЄС була спрямована саме на регіональне вирівнювання. Утім, поділ на національному рівні на процвітаючі регіони й структурно слабкі, які потребують допомоги - вимагає деякого уточнення, коли йдеться про загальноєвропейську перспективу, адже «багаті» регіони Італії все ще знаходяться позаду «найбідніших» регіонів Великобританії, а східні землі Німеччини є депресивними регіонами Європи. Водночас уже з точки зору сьогодення, тобто в умовах розширеного Європейського Союзу, кількість «депресивних» регіонів збільшилась, отже, і співвідношення «бідних» до «багатих» регіонів структурно змінюється. Так, до числа «найбідніших» регіонів відносяться вже нові члени ЄС - Польща, Латвія, Угорщина, Литва, Словаччина, Болгарія, Румунія.

У рамках розширеного Європейського Союзу розвинене транскордонне співробітництво вступило в стадію активного здійснення на основі суттєвого пониження бар'єрного характеру внутрішніх для ЄС державних кордонів, і стає засобом успішної реалізації спільної регіональної політики, принципу субсидіарності, децентралізації влади, а в більш широкому розумінні - будівництва цілісної «Європи регіонів». Європейська спільнота, яка є зацікавленою в створенні по всьому периметру своїх кордонів смуги сталого економічного розвитку, політичної й соціальної стабільності та добросусідства, пропонує будувати майбутні відносини із сусідніми державами на основі нової стратегії взаємостосунків.

3. Стратегічна мета міжрегіонального та транскордонного співробітництва полягає в його спрямованості на зміцнення держави в цілому через гармонізований комплексний розвиток регіонів та поглиблення їхньої участі в міжнародних інтеграційних процесах. У розвитку сучасного українсько-румунського, україно-молдовського транскордонного, єврорегіонального співробітництва основну роль повинні відігравати регіональні органи самоврядування й територіальні громади прикордонних адміністративно-територіальних одиниць цих країн. Отже, Україні слід відмовитися від хибної практики обмеження компетенцій органів місцевого самоврядування в здійсненні самостійної діяльності в сфері міжнародних стосунків згідно загальноприйнятих принципів децентралізації та субсидіарності.

4. Дієздатність державної регіональної політики є також важливим показником готовності України до її інтеграції до європейської спільноти. Успішне здійснення соціально-економічних перетворень в Україні значною мірою залежить від тісної взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, раціонального поєднання загальнодержавних інтересів з інтересами й особливостями регіонів, ефективним використанням їхнього природо-ресурсного, трудового, науково-технічного та виробничого потенціалів. Регіональна політика починається тоді, коли не тільки центр готовий передати частину своїх повноважень регіонам, але й регіони готові взяти на себе відповідальність. Регіональна еліта Одеської області зробила вагому заявку щодо готовності стати активним учасником єврорегіональних процесів.

Аналіз стану та рівня інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу Одеського регіону свідчать про те, що він має як науковий, так і промисловий потенціал для розробки та впровадження інновацій і може бути регіоном - лідером у науково-технічній та інноваційній сферах. Однак, зрушення в бік ефективної регіональної політики, яка базується на сучасних принципах підвищення конкурентоспроможності регіонів, розбудови їхньої інноваційної інфраструктури, «точкової» допомоги та іншого, не мають системного характеру та є дуже незначними, хоча й створюють певний прецедент у цій сфері, який може бути корисним з огляду на подальшу співпрацю України з Європейським Союзом у рамках інтеграційного поля. Притік іноземних капіталів як в Україну загалом, так і до Одеського регіону також знаходиться на низькому рівні, їхній обсяг не відповідає параметрам економіки, обсягу виробництва, місткості національного ринку, забезпеченню кваліфікованою й дешевою робочою силою.

5. Інституційною формою транскордонного співробітництва є єврорегіони - двосторонні й багатосторонні міжнародні асоціації та об'єднання прикордонних адміністративно-територіальних одиниць держав. У цьому контексті важливим фактором є формування європейського рівня системи єврорегіонів України як складової ефективно діючої системи міжрегіонального співробітництва України та Європейського Союзу. Саме через механізми єврорегіонального співробітництва досить продуктивно здійснюється інтеграція сусідніх адміністративно-територіальних одиниць, територіальних самоврядних спільнот і регіональних господарських комплексів сусідніх держав.

У той же час попередньо діяльність єврорегіонів України не була підготовлена до процесу розширення ЄС і безпосереднього наближення кордонів Євросоюзу до України. Єврорегіонам України так і не вдалося вийти за рамки в основному декларативно-політичного співробітництва в рамках існуючих єврорегіонів. Це в повній мірі стосується і єврорегіону «Нижній Дунай».

6. Дослідження діяльності єврорегіону «Нижній Дунай» та порівняння функціонування єврорегіонів у країнах Західної, Центральної та Східної Європи, аналіз статутних документів, організаційних структур та фінансового забезпечення свідчить про те, що основними перепонами для ефективного функціонування єврорегіону «Нижній Дунай» виступають такі чинники: відсутність системного підходу до організації єврорегіонального співробітництва; низький рівень залучення різного роду організацій одеського регіону до діяльності та реалізації завдань єврорегіону; недостатній рівень підготовки кадрів у регіональних органах управління; недостатній рівень фінансового забезпечення, зокрема, через непідготовленість спеціалістів щодо розробки заявок відносно залучення коштів міжнародних фінансових структур.

Проведений аналіз діяльності єврорегіону «Нижній Дунай» також засвідчив, що в його рамках поки що не вдалося створити мережу транскордонних інституцій, які б ефективно функціонували, з розподілом компетенції та належної координації їхньої роботи. Суттєвим недоліком інституційного забезпечення транскордонного співробітництва є недостатній рівень розвитку транскордонного співробітництва на рівні районів і громад. У той час як у Європі провідниками такого співробітництва виступають саме місцеві органи влади та самоуправління, їхні асоціації, громадські організації, підприємницькі структури.

7. Досвід діяльності єврорегіону «Нижній Дунай» засвідчив, що система єврорегіональної співпраці, як і транскордонного співробітництва України в цілому потребує системної якісної трансформації. Ефективній розбудові системи єврорегіонального співробітництва України можуть слугувати такі заходи:

1) Регіонам, як основним суб'єктам транскордонних відносин, надати можливість, виключно в рамках компетенції делегованих їм згідно з міжнародно-договірними домовленостями й рішеннями державного центру, здійснювати самостійні дії на міжнародній арені.

2) Прикордонні території з обох боків нових східних кордонів ЄС і України є традиційно відсталими в соціально-економічному розвитку від індустріальних центрів своїх країн. Самостійно за рахунок лише внутрішніх регіональних ресурсів вони не здатні вирішити складні господарські проблеми. Українська держава поки що не має потужної регіональної політики, засобами якої б прискорювався розвиток периферії. Отже, важливим аспектом динамічного єврорегіонального розвитку є питання фінансування, де залучення зовнішніх ресурсів стає надзвичайно важливим завданням.

3) У найближчу перспективу в Придунайському регіоні необхідно активно розробляти та запроваджувати схеми змішаних перевозок, механізми взаємодії водних та наземних видів транспорту в рамках існуючих Міжнародних транспортних коридорів, а також, здійснювати розвиток відповідних технологій та інформаційної бази з перспективою на 20-30 років. Необхідно посилити складову транспортного комплексу співробітництва з партнерською участю всіх учасників єврорегіону «Нижній Дунай». Тільки такий підхід надасть можливість адекватного просування інтересів України як у рамках Дунайського регіону, так і в рамках усього європейського інтеграційного простору.

Перспектива міжрегіонального та транскордонного співробітництва Одеської області залежить від реальної, а не декларованої євроінтеграційної політики України; від активного процесу формування розгалуженого, відповідального громадянського суспільства; від реального співробітництва громад та об'єднань громадян; від подолання наслідків демодернізації суспільства та соціальної катастрофи та утвердженні почуття стабільного закону, яке базується на економічній автономії та самодостатності; від наступальної боротьби з корупцією та зростання громадянської свідомості державних службовців. В іншому випадку ці процеси залишаться справою вузького кола управлінців, бюрократичних структур, а пересічні громадяни навіть не здогадуватимуться про існування єврорегіонів.

Ураховуючи ці обставини та результати дослідження можна зробити прогноз щодо можливого сценарію розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва Одеської області. Згідно першого, найбільш песимістичного, таке співробітництво буде носити формальний, декларативний характер, буде справою обмеженого кола державних службовців, не приноситиме реальних економічних результатів і ніяк не відобразиться на життєвому рівні населення.

Другий сценарій, помірно оптимістичний, означатиме, що все більше державних і недержавних акторів буде долучатися до цього співробітництва, будуть реалізовуватися окремі інвестиційні та інноваційні проекти, продовжуватиметься активна співпраця в гуманітарній сфері. І, нарешті, реалізація третього сценарію, оптимістичного, призведе до виходу міжрегіонального та транскордонного співробітництва Одеської області й України загалом на європейський рівень; населення через реальні економічні досягнення єврорегіонів усе більше буде відчувати переваги євроінтеграції, наслідком чого стане поступове наближення життєвого рівня до середньоєвропейських показників.

Об'єктивно оцінюючи нинішній стан міжрегіонального та транскордонного співробітництва Одеської області можна стверджувати, що реалізація третього сценарію, якщо й можлива, то в далекій перспективі. Найбільш вірогідним розвитком подій є реалізація другого сценарію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1) Войтенко М.В. Експортна політика Одеської області в контексті зовнішньоекономічної діяльності регіону на сучасному етапі / М.В.Войтенко // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2004. - Вип. 27. - С. 108-114.

2) Войтенко М.В. Європейська регіоналізація: процес та проблеми / М.В.Войтенко // Вісник Одеського національного університету. - 2005. - Том 10. - Вип. 11. Соціологія і політичні науки. - С. 165-174.

3) Войтенко М.В. Зовнішньоекономічна політика Одеського регіону: приклад Одеського морського торгового порту / М.В.Войтенко // Вісник Одеського національного університету. - 2006. - Том 11. - Вип. 10. Соціологія і політичні науки. - С. 337-345.

4) Войтенко М.В. Єврорегіон як форма транскордонного співробітництва / М.В.Войтенко // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2009. - № 10 (88). - С. 63-75.

5) Voitenko M. Regional associations in the European Union at the context of institutional changing in the policy of the EU / M.Voitenko // Вісник Одеського національного університету. - 2009. - Том 14. - Вип. 13. Соціологія і політичні науки. - С. 718-724.

6) Войтенко М.В. Розвиток регіонів Європи - досвід для України / М.В.Войтенко // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2010. - № 19 (120). - С. 98-110.

АНОТАЦІЯ

Войтенко. М.В. - Регіональне співробітництво в контексті європейських інтеграційних процесів (на прикладі Одеської області). - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню регіонального співробітництва на прикладі Одеської області з урахуванням європейського досвіду. Удосконалений понятійний апарат, обґрунтовані теоретичні засади та визначені конкретні шляхи реалізації міжрегіонального та транскордонного співробітництва Одеської області через призму сучасних європейських відносин.

На основі комплексного аналізу міжнародних та національних нормативно-правових документів, які регламентують питання міжрегіонального та транскордонного співробітництва, вперше узагальнений досвід здійснення регіональної політики західноєвропейськими та східноєвропейськими країнами, залучена широка джерельна база, вперше досліджено особливості регіонального співробітництва як чинника євроінтеграційної політики України на прикладі Одеської області. Також вперше досліджений процес діяльності Одеської області в таких міжрегіональних організаціях як Асамблея європейських регіонів (АЄР), Асамблея європейських прикордонних регіонів (АЄПР), Асамблея приморських регіонів Європи (АПРЄ), Робоча співдружність придунайських країн (РСПК) та єврорегіон «Нижній Дунай» на основі узагальнення не лише теоретичного доробку вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо питань регіоналізації, але й емпіричного матеріалу та власних авторських досліджень.

Ключові слова: регіональне співробітництво, європейська інтеграція, Одеська область, єврорегіон, «Нижний Дунай», транскордонне співробітництво, Асамблея європейських регіонів.

АННОТАЦИЯ

Войтенко. М. В. - Региональное сотрудничество в контексте европейских интеграционных процессов (на примере Одесской области). - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2011.

Диссертация посвящена исследованию регионального сотрудничества на примере Одесской области с учетом европейского опыта. Целью исследования является комплексный анализ основных направлений межрегионального сотрудничества Одесской области в условиях развития европейских интеграционных процессов.

Хронологические рамки обозначаются периодом с 1991 года по начало 2009 года, когда начат новый этап регионального сотрудничества ЕС и Украины - после одобрения Европейским Советом 19-20 марта 2009 года проекта «Восточное Партнерство». Нижняя граница объясняется временем создания украинского государства, формированием новой парадигмы внутренней и внешней политики, в том числе, становлением и развитием нового формата международных связей.

Усовершенствован понятийный аппарат, обоснованы теоретические принципы и определены конкретные пути реализации межрегионального и трансграничного сотрудничества Одесской области через призму современных европейских отношений.

В ходе исследования были использованы различные источники. Первый блок составили нормативно-правовые акты международного характера. Конституцией трансграничного сотрудничества стала «Европейская рамочная конвенция о трансграничном сотрудничестве между территориальными общинами или властями» 1980 года. Вторая часть источников включает в себя законодательные акты международного характера, как, например: Договор о сотрудничестве, дружбе и сотрудничестве между Украиной и республикой Молдова, Договор об отношениях добрососедства между Украиной и Румынией. Важную часть источников составляют соглашения, статуты, решения, которые касаются еврорегиона "Нижний Дунай". Учредительным документом этого еврогегиона стало "Соглашение о формировании еврорегиона "Нижний Дунай"". Отдельный блок составляет решения Одесского областного совета, которые касаются Ассоциации трансграничного сотрудничества "Еврорегион Нижний Дунай", в частности, относительно её основания и утверждения статуса.

...