Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Кафедра регіональних систем та європейської інтеграції

РЕФЕРАТ

на тему: Міжнародна система як еквівалент соціальної системи (Р. Арон)

з навчального курсу “Політологія міжнародних відносин”

Виконала: Курмаз Л.П.

Київ-2014

Зміст

• Вступ
• 1. Погляди та напрямки діяльності Р. Арона
• 2. Поняття міжнародної системи у дослідженнях Р. Арона
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Науково обґрунтована і прагматична оцінка перспектив розвитку міжнародних відносин у XXI ст. вимагає глибокого проникнення в суть епохальних змін. Аналіз процесів міжнародного життя минулого і сучасного дає ключ до осмислення характеру і спрямованості тенденцій формування нового світового порядку, в якому доведеться жити усім державам. Міжнародна суспільно-політична взаємодія на глобальному рівні не може бути відтворена лише шляхом побудови моделі складної комплексної системи з вертикальною структурою та особливим горизонтальним розташуванням суб'єктів. З огляду на те, що міжнародні відносини та система міжнародних відносин як наслідок їх розвитку на тлі глобалізації з часом набувають якісних та кількісних змін, особливої актуальності набуває виявлення закономірностей динамічного розвитку.

Актуальність теорії Р. Арона зумовлена основними геополітичними трансформаціями кінця XX століття характерною рисою яких є стихійність міжнародного життя, де плюралізм має відчутну перевагу над централізмом. Неабияке значення має та обставина, що в міжнародному житті значну роль відіграє суб'єктивний фактор. А відтак у галузі міжнародних відносин продовжує панувати те, що Р. Арон називав «плюралізмом суверенітетів». Саме він призводить до того, що переважна більшість міжнародних конфліктів і воєн розгортаються під гаслом самовизначення націй.

Об`єктом дослідження виступає теорія міжнародних відносин Р. Арона, яка характеризує структуру всієї міжнародної системи, функціонування і розвиток міжнародних відносин.

Предметом дослідження - міжнародна система як еквівалент соціальної системи.

Мета роботи - дослідження основних засад функціонування міжнародної системи, запропонованих Р. Ароном.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

1. Охарактеризувати основні погляди та напрямки діяльності Р. Арона;

2. Розкрити зміст поняття «міжнародна система» та її тлумачення Р. Ароном.

міжнародний відносини геополітичний трансформація

1. Погляди та напрямки діяльності Р. Арона

Р. Арон - один із найвидатніших представників соціологічної думки ХХ ст., який опублікував десятки робіт з проблем соціальної філософії, політичної соціології, міжнародних відносин, історії соціології, соціології свідомості. Він є автором безлічі наукових робіт, присвячених різним проблемам філософії історії, соціології та політології. В їх числі: «Людина проти тиранів» (1946), «Великий розкол» (1948), «Війни в їх послідовності» (1951), «Опіум інтелектуалів» (1955), «Демократія перед лицем випробувань XX століття» (1960) , «Мир і війна між націями» (1962), «Демократія і тоталітаризм» (1965), «Есе про свободи» (1967), «Політичні дослідження» (1972), «Мемуари. 50 років політичних роздумів» (1983). Ми можемо окреслити ті питання, які розглядаються дослідником. По-перше, співвідношення між філософією, політичною теорією і наукою про політику. На думку Р. Арона, це співвідношення було і залишається досить невизначеним, а тому значна частина робіт, що офіційно відносяться до політичної науки, лише з великою натяжкою може розглядатися в якості наукових. Щоб залишатися в рамках науковості, а тим більше претендувати на розробку цілісної політичної теорії, дослідник передусім не повинен перебувати в полоні у теоретичної схеми, що базується на якійсь одній підставі.

При розробці політичної теорії важливе значення має також підрозділ людських спільностей на два типи: невласне політичні і власне політичні. Перші називаються так тому, що, не будучи політичними за своєю природою, володіють, проте, відповідними владними повноваженнями (контролю, командування, підпорядкування тощо). Другі є політичними за своєю сутністю (наприклад, держава, партії, групи політичного тиску), оскільки безпосередньо здійснюють політичні функції. Саме ці спільності резервують за собою право на застосування специфічних (у тому числі примусових) методів впливу. Саме вони значною мірою зумовлюють політичний аспект інших спільнот [3, с. 155].

Власне політичні спільності можуть по-різному підрозділятися. Але найбільш істотним нас сьогодні є їх розподіл на національні та міжнародні. Більшість авторів, вважає Р. Арон, не бачать ні величезної різниці, ні тісного взаємозв'язку між цими спільнотами. Але така різниця, так само як і взаємозв'язок, існують, і їх потрібно ґрунтовно аналізувати. Міжнародний політичний порядок в чималій мірі залежить від національних політичних порядків. В свою чергу він справляє безсумнівний вплив на останні, створюючи сприятливий для їх функціонування міжнародний клімат. Слід мати на увазі й те, що політичний порядок, розглянутий як в міжнародному, так і в національному планах, не охоплює всіх аспектів громадського порядку. Він повинен бути проаналізований не тільки з точки зору свого впливу на громадський порядок, але і з точки зору сприйняття останнього. Іншими словами, і політична філософія, і політична соціологія, і загальна політична теорія повинні йти далі вивчення політичного порядку і політичних цінностей. Вони повинні дослідити їх у більш широкому контексті - під кутом зору тих тенденцій і закономірностей, які властиві громадянському суспільству [3, с. 155].

По-друге, важливе місце в роботах Р. Арона займають питання політичної влади. Звертаючись до цих питань, Р. Арон закликає насамперед до рішучої відмови як від метафізичного, так і від юридичного розуміння влади. При аналізі політичної влади явно недостатнім є загальне уявлення про те, яка структурна організація цієї влади на папері. Необхідно знати, як дана влада виглядає насправді, як вона фактично розподіляється в конкретній політичній реальності, якими особистими якостями володіють безпосередні носії цієї влади, який ступінь автономії вони мають в процесі прийняття політичних рішень [3, с. 255-156].

Питання про розподіл влади в суспільстві, точніше, про її дисперсію, розпорошення серед безлічі суб'єктів - одне із центральних у політичній теорії Р. Арона. Дисперсія влади справляє неоднозначний вплив на політичне життя суспільства. З одного боку, вона посилює демократичні тенденції в ньому, бо перешкоджає концентрації влади в руках певної групи людей, в руках пануючої еліти. З іншого боку, дисперсія влади піднімає авторитет вищих її представників, і насамперед тих, хто є відповідальним за прийняття політичних рішень, наслідки яких відчуваються усіма членами суспільства.

Остання обставина, на думку Р. Арона, робить актуальним питання про персоналізацію влади. Це питання заслуговує на серйозну увагу, оскільки тенденція до персоналізації влади набуває універсального характеру. Вона особливо сильно дає про себе знати в критичні періоди розвитку політичної історії (і насамперед у період криз і революцій), коли виникає необхідність прийняття нестандартних політичних рішень (стратегічних чи дипломатичних). Персоналізація влади є з'єднанням особистого і легітимного авторитету в діяльності того чи іншого політичного лідера. Поки людство залишається розділеним на численні суверенні утворення, авторитарні особистості визначатимуть своїми рішеннями існування мільйонів собі подібних. Причому роль таких особистостей незмірно зростає в ядерну епоху. В плюралістичних суспільствах ця роль врівноважується дисперсією влади, в тоталітарних - вона набуває форми тиранії [7].

І, по-третє, велику увагу Р. Арон приділяє розробці міжнародно-політичної теорії та соціології міжнародних відносн. У сфері міжнародних відносин, по думку Р. Арона, взаємодіють і взаємодоповнюють один одного два підходи: раціональний схематизм і соціологізм. З точки зору представників раціонального схематизму, теорія міжнародних відносин є розумно упорядкованим резюме всіх раціональних елементів, які спостерігач виявив в об'єкті. При такому розумінні змістом міжнародних відносин переважно є відносини між державами, тобто міждержавні відносини. Що стосується прихильників соціологізму, до яких Р. Арон відносить і себе, то вони прагнуть виявити в системі міжнародних відносин роль і значення всіх, а не тільки раціональних елементів громадського та особистого життя. У цьому сенсі наука про міжнародні відносини не може не визнавати численні зв'язки, що існують між тим, що відбувається на міждержавної сцені, і тим, що відбувається на національних сценах. Соціологія міжнародних відносин виходить з того, що на характер відносин між державами найістотніший вплив справляють різноманітні чинники, діючі всередині цих держав. Такими, зокрема, можуть бути як фактор сили, так і фактор слабкості тієї чи іншої держави. «Вивчаючи торгівлю між організованими державами, - зазначає в цьому зв'язку Р. Арон, - фахівці часто забувають, що надлишок слабкості не менше небезпечний для світу, ніж надлишок сили. Зони, з приводу яких розв'язуються збройні конфлікти, часто є зонами політичних одиниць, що розпадаються». Подібним фактором може бути також плюралізм суверенітетів, включаючи плюралізм автономних центрів і спільнот, кожна з яких має свою мету, свої амбіції, свою систему цінностей. І нарешті, визначальним фактором може стати наявність зброї масового знищення, наслідки якої непередбачувані. Іншими словами, центральною проблемою соціології міжнародних відносин є проблема колективного та індивідуального виживання, яка в історії розвитку цивілізацій ніколи не знаходила свого вирішення, оскільки останнє пов'язане зі створенням універсальної держави і затвердженням загального царства закону [7].

Говорячи про Р. Арона, не можна не відзначити також того вкладу, який він вніс у дослідження європейської традиції суспільно-політичної думки, що справила значний вплив на формування та затвердження як політичної науки Франції, так і політичної науки інших країн. В роботі «Етапи розвитку соціологічної думки» (1967) він намалював інтелектуальні портрети семи європейських мислителів: Монтеск'є, Токвіля, Конта, Маркса, Дюркгейма, Парето і Вебера. Особливий інтерес представляє порівняльний аналіз, даний Р. Ароном трьом останнім ученим. Заслуга Дюркгейма, Парето і Вебера, на думку Р. Арона, полягає в тому, що вони, спираючись на методи соціології, висунули свої концепції суспільно-політичного розвитку. Дюркгейм, наприклад, вважав, що в основі такої концепції має бути ідея консенсусу. Конфлікти, з його точки зору, не є ані рушійною силою історичного розвитку, ані неминучим супроводом колективного життя; вони - ознака хвороби або розладу суспільства. В свою чергу Парето, будучи прибічником елітарної концепції суспільно-політичного розвитку, робив акцент на конкуренцію і соціальну боротьбу, розглядаючи їх як найважливіші форми виживання людства. Що стосується Вебера, то він вирішальну роль в суспільно-політичному розвитку відводив державно-бюрократичним структурам, вбачаючи в них прообраз раціональної організації майбутнього суспільства [7].

У роботах науковця ми також знаходимо гострий і полемічний відгук на найбільш важливі події сучасності («Від одного святого сімейства до іншого. Нариси про уявні марксизми», 1969; «Невловима революція. Роздуми про травневу революцію», 1969 та ін..).

Не дивлячись на те, що роботи Р. Арона доволі складні, всі вони розходилися великими тиражами у всьому світі та отримали найвищу оцінку не лише в наукових колах, але і у найширших колах інтелігенції. Бестселером стала його остання праця «Мемуари: 50 років політичних роздумів», яка була надрукована незадовго до смерті вченого.

2. Поняття міжнародної системи у дослідженнях Р. Арона

Поняття системи широко використовується представниками найрізноманітніших теоретичних напрямків та шкіл в науці про міжнародні відносини. Її загальновизнаною перевагою є те, що вона надає можливість представити об'єкт вивчення в його єдності та цілісності, і, відповідно, сприяючи знаходженню кореляцій між елементами взаємодії, допомагає виявити «правила» такої взаємодії, чи, інакше кажучи, закономірностей функціонування міжнародної системи. На основі системного підходу деякі автори розмежовують міжнародні стосунки та міжнародну політику: якщо складові міжнародних стосунків представлені їх учасниками (акторами) та «факторами» («незалежними змінними» чи «ресурсами»), які складають «потенціал» учасників, то елементами міжнародної політики виступають лише актори.

Особливе місце у західній науковій літературі, присвяченій міжнародним відносинам займають погляди академіка Раймона Арона. Його теоретичні роздуми виходили з «класичних» ідей, що відповідали положенням школи «політичного реалізму», однак розвивалися під впливом нових підходів.

Основна робота Р. Арона, присвячена питанням міжнародних відносин - книга «Мир і війна між націями». Ця енциклопедична за сумою відомостей, що у ній містяться, праця - одна з небагатьох робіт неамериканських авторів, яка широко відома і визнана у США в якості фундаментального дослідження, причому у США книгу переклали із підзаголовком «Теорія міжнародних відносин».

Парадокс полягає у тому, що Р. Арон писав свою книгу з думкою про відсутність теорії міжнародних відносин у чіткому сенсі. «Якщо вважати, що наукова теорія є гіпотетично-дедуктивною системою, що складається із суми припущень, категорії яких суворо визначені та відношення між категоріями (чи змінними) найчастіше за все мають математичну форму, то ніде не можна говорити ні про яку теорію міжнародних відносин в тому сенсі, в якому можна говорити про економічну теорію», - стверджував він після публікації своєї книги [9].

Її поява безпосередньо відображала реакцію автора на еволюцію американських дослідників, появу «модернізму». Р. Арон висловився за різноманіття підходів, вважаючи, що «єдиної», «загальної» теорії важко досягти в силу унікальних якостей міжнародної сфери, а саме: докорінної відмінності між природою зовнішніх і внутрішніх соціальних відносин і неможливості квантифікації багатьох факторів, серед яких він називає «ризик» і «ставки» в стратегії і політиці [9].

На відміну від американських політологів, він не був «цивільним мілітаристом», а його фундаментальні наукові та публіцистичні праці, що були присвячені проблемам війни та миру в соціальних науках, мали відчутну пацифістську спрямованість [6].

Р. Арон в молодості присвятив себе вивченню німецької філософії і відчув на собі вплив неокантіанства та сумнівався у можливостях раціонального пояснення соціальної дійсності шляхом виведення закономірностей. Вважаючи, що у міжнародній сфері через відсутність монополії влади з'являється більше випадковостей та різноманіття факторів, ніж в іншій соціальній сфері, він запропонував чотири рівні «концептуалізації», тобто концептуальних аспектів та підходів:

- теоретичні дослідження міжнародних відносин;

- соціологія міжнародних відносин;

- історія;

- праксеологія (тобто прикладні соціологічні дослідження).

На рівні теорії автор робив висновок, що законність «застосування сили складає найважливішу особливість міжнародних відносин». На цій основі Р. Арона, здається, можна категорично зарахувати до прихильників школи «політичного реалізму». Однак сам Р. Арон доволі критично ставився до ідеї сформулювати ключову концепцію міжнародних відносин на основі єдиного критерію - сили. Він писав: «Відносини між державами не дуже подібні до поведінки тварин у джунглях. Політична історія не є точно такою ж, як природна» [8].

На відміну від американських «реалістів» Р. Арон визнавав, що міць чи сила, є одним із головних елементів у міжнародних відносинах, однак «дипломатична поведінка ніколи не диктується одним лише співвідношенням сил». До цього додавалися суб'єктивно-особистісні, соціально-психологічні, а також випадкові фактори. Р. Арон особливо підкреслював, що «національний інтерес» не є постійним, стійким у часі: «Чи є зміст національного інтересу незмінним протягом тривалих історичних періодів? В наш час замість того, щоб повторювати, що всі держави, якою б не була їх внутрішня структура, мають один і той самий тип зовнішньої політики, необхідно було б підкреслити іншу істину: ніхто не зрозуміє дипломатію - стратегію держави, якщо не зрозуміє її режим, не вивчить філософію тих, хто у ньому керує. Підносити до рангу принципу ідею, що керівники більшовистської партії тлумачать національні інтереси своєї держави, як будь-які інші керівники Росії, означало б визнати радянську практику… позбавленою інтелектуального змісту» [8].

Р. Арон додавав, що національні інтереси можуть протягом декількох років змусити керівництво повністю переорієнтувати свою участь у спілках та коаліціях, хоча і вважав, що існують тривалі інтереси (підтримання «сили», «безпеки» тощо).

Стан структури є показником стійкості та змін міжнародної системи, її стабільності та «революційності», співпраці та конфліктності. Тому у роботах, присвячених дослідженню міжнародних систем, аналізу стану структури приділяється велика увага. Р. Арон виділяє три структурних виміри міжнародних систем:

- конфігурацію співвідношення сил;

- ієрархію акторов;

- гомогенність чи гетерогенність складу.

Головним виміром він вважав конфігурацію співвідношення сил, що відображає існування «центрів влади» у міжнародній системі [9].

Яким же є власний підхід автора до теоретичного пояснення сучасних міжнародних відносин?

1. Що стосується структури, Р. Арон притримувався «класичних» поглядів, розглядаючи міжнародні відносини по суті як міждержавні і вважаючи, що дії інших факторів (ООН, недержавні міжнародні організації, транснаціональні корпорації) не змінили базову міждержавну структуру. З його точки зору, міждержавна структура як і раніше в своїй основі втілює «звичайний стан», описаний Т. Гоббсом і є такою, що не має ієрархії, тобто організованої влади на відміну від внутрішніх устроїв держав.

2. Міждержавні стосунки є комбінаціями стратегії та дипломатії. Під стратегією розуміються будь-які форми силової політики (війна чи на попередніх фазах загроза до використання сили). Дипломатія, ґрунтуючись на силі, включає в свій арсенал і засоби протилежного роду, спрямовані на мирне врегулювання, хоча вони і базуються на підрахунку співвідношення сил. Таким чином, комбінація дипломатії і стратегії в історії призводить до чергування миру і війни.

3. Загальною закономірністю міжнародних відносин в історії є тяжіння їх до рівноваги.

4. Залишаючись в основі своїй в «природному стані», сучасне міжнародне співтовариство проявляє ознаки «перехідного стану», початкової еволюції його до «організованого стану».

На наш погляд, останній елемент - найважливіший в історико-філософських поглядах Р. Арона на сучасні міжнародні відносини.

Оцінюючи творчість Р. Арона, не можна не визнати його вагомий внесок у вивчення міжнародних відносин. Його праця «Мир і війна між націями» не дає позитивної теорії, але цінність її полягає в критичному аналізі багатьох популярних на Заході концепцій. Свого роду «енциклопедія скептицизму» по відношенню до різних побудов всеосяжної теорії міжнародних відносин (а також і приватних теорій), ця книга Р. Арона не застаріла і володіє практичною цінністю для дослідників, застерігаючи проти абсолютизації тих чи інших методів. Тому її нелегко класифікувати, виходячи з критеріїв поділу напрямків, сформованих головним чином в американській науці. Прихильник «класичного» розуміння міжнародних відносин, Р. Арон водночас не приймав виняткового детермінізму сили. Подібно до біхевіористів він вивчав політичну поведінку, але важливим для розуміння вважав знання історичних витоків політики. Можна сказати, що він дотримувався жанру історичної соціології. Поєднуючи історичний і соціологічний підходи, Р. Арон доповнив аналіз систем міжнародних відносин, запропонований американцями, поняттями «однорідності» і «неоднорідності». Система однорідна, говорив Р. Арон, якщо діючі в ній політичні одиниці, що відносяться до однієї і тієї ж політичної культури, дотримуються однакових морально-філософських, ідейно-політичних цінностей і навпаки.

Таким чином, аналіз систем міжнародних відносин по Р. Арону ґрунтувався на двох шкалах координат:

1) кількості полюсів сил,

2) однорідності чи неоднорідності сил.

Очевидно, що введення другої координати знижувало ступінь абстрактності системних уявлень про міжнародні відносини, вносило якісний параметр в оцінку держав і коаліцій (підсистем), що входять в одну глобальну (планетарну в термінології Р. Арона) систему. Наприклад, якщо скористатися його методикою, система міжнародних відносин до Другої світової війни повинна характеризуватися як багатополярна і різнорідна, після війни - біполярна і різнорідна з тенденцією до багатополярності, виразно розвивалася з 60-х років. Таким у головному є підхід Р. Арона до міжнародних відносин, висловлений в його роботі «Мир і війна між націями».

Для оцінки теоретичних поглядів Р. Арона цікавою є його посмертно опублікована робота під назвою «Останні роки XX ст.» (1984 р.), де виявляється певна еволюція його поглядів на планетарну систему. Вважаючи, що аналіз, зроблений ним чверть століття тому, в своїй основі як і раніше відображав реальність, що «міждержавна система є головною в аналізі міжнародної системи», він виділив поряд з нею «світову економічну систему». Цей новий елемент в концепції Р. Арона враховував розростання в останні десятиліття міжнародних форм капіталу і різке підвищення частки в світовому виробництві транснаціональних корпорацій. Світова економічна система - капіталістична, і тому з його точки зору, «соціалістична система» не була світовою, оскільки представляла собою щось на зразок великого анклаву.

Примітно, що Р. Арон по суті сприйняв погляди на світову економічну систему «центр - периферія», висловлені марксистськими теоретиками. Він писав: «Всяке багатство створюється, вигодовується додатковою вартістю, що вилучається експлуататорами у своїх трудящих і трудящих периферії. Виникає аналогія між внутрішньодержавною та міждержавною структурами. Ця прихована теорія не виявляється, у всякому разі, в такій формі ані у Маркса, ані у Леніна в «імперіалізмі, як вищій стадії капіталізму» [8], але вона випливає з цієї роботи». Висловлюючи свої припущення щодо міжнародних проблем, які загостряться до початку наступного століття, Р. Арон найбільшими з них назвав існування расистського режиму ЮАР і суперечність між економічною залежністю Латинської Америки, насамперед Мексики, від США і її бурхливим демографічним ростом.

Висновки

Таким чином, за Р. Ароном, головним об'єктом соціології міжнародних відносин виступають держави, що діють на історичній сцені і постійно суперничають між собою за силу, владу та могутність При цьому, на відміну від модерністів, Р. Арон не зводить могутність винятково до факторів, які підлягають математичному обчислюванню, - ідеологічний і психологічний і фактори є не менш, а іноді більш важливими для набуття могутності в міжнародних відносинах. Він також вважав, що специфіка взаємодій на міжнародній арені полягає в тому, що держави-учасниці переслідують багато цілей, а це призводить до неможливості створення раціональної «математичної» - теорії міжнародних відносин. Водночас Р. Арон дуже скептично ставився до універсальних моністичних теорій за їх намагання пояснити сутність міжнародних відносин за допомогою якогось одного принципу і піддавав сумніву можливість створення автономної теорії міжнародних відносин Міжнародні відносини проявляються через специфічні форми поведінки символічних персонажів - дипломата і солдата, які уособлюють і символізують міжнародні відносини, що будучи насамперед міждержавними ведуть до дипломатії і війни. Міжнародні відносини мають системний характер , який зумовлений багатьма факторами.

Міжнародна система визначається Р. Ароном як сукупність політичних утворень, які підтримують між собою регулярні політичні взаємини і які всі, в принципі, можуть бути затягнуті у загальну велику війну. Згідно з цією специфічною природою суб'єктами міжнародних відносин виступають такі традиційні актори, як держави та недержавні учасники. До недержавних учасників міжнародних відносин належать наддержавні інститути та міжнародні організації. Природа такого традиційного актора міждержавних відносин, як держава, визначається політичним режимом, формою державного устрою, типом економічних відносин, характером соціальних відносин у суспільстві. За цими ознаками визначається тип держави. Кількісним виміром держави є її могутність. Могутність, у свою чергу, визначається багатьма критеріями: економічним та військовим потенціалами, природними та трудовими ресурсами, рівнем розвитку науки і культури, досягненнями в галузі високих технологій, рівнем соціальної стабільності. Іншими словами, могутність держави є показником того, які сили ця держава має у своєму розпорядженні і якою мірою вона може їх застосувати у відносинах з іншими державами чи недержавними учасниками міжнародних відносин.

Отже, застосовуючи соціологічний підхід до системи міжнародних відносин, погляди Р. Арона дали початковий матеріал для проникнення в суть майбутнього світоустрою.

Список використаної літератури

1. Арон Р. Мир і війна між націями : Пер. з фр. - К. : МП «Юніверс», 2000. - 688 с.

2. Асиметрія міжнародних відносин / Під. ред. Перепилиці Г.М. - К.: Вид. Дім «Стилос», 2005. - 555 с

3. Бажанов Г. П. Актуальные проблемы международных отношений // Философские науки. - 2002. - № 2. - с. 154.

4. Гайдуков Л.Ф., Кремень В.Г. Міжнародні відносини та зовнішня політика: 1980 - 2000 рр. - К. : Либідь, 2001. - 612 с.

5. Гречанінов В. Після розпаду біполярної системи . Новий світовий порядок та глобалізація на початку XXI століття // Політика і час. - 2002. - № 1. - с. 63 - 87.

6. Шергін С. Парадігмальна еволюція в політології міжнародних відносин // Електронний ресурс - Режим доступу: http://cathedra.io.ua/s424830/sergiy_shergin._paradigmalna_evolyuciya_v_politologie_mijnarodnih_vidnosin

7. Самарская Е.А. Сфера политического в интерпретации Р.Арона / Е. А. Самарская // Електронний ресурс - Режим доступу: http://iph.ras.ru/uplfile/root/biblio/pp/ppy_1/3.pdf

8. Толстов С.В. Проблеми еволюції міжнародної системи: концептуальні та методологічні аспекти. / С. В. Толстов // Електронний ресурс - Режим доступу: http://www.kymu.edu.ua/vmv/v/p07/tolstov.pdf

9. Троян С.С., Киридон А.М Міжнародні відносини у системному вимірі:поняття, етапи і тенденції розвитку / С. С. Троян, А. М. Киридон - Режим доступу: http://www.troyan-ss.yolasite.com/resources/deutchland/mignarodni

Размещено на Allbest.ru