Організаційно-правові засади співробітництва України та Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 30. Організаційно-правові засади співробітництва України та ЄС

План лекційного заняття

1. Україна в інтеграційних процесах глобального та регіонального характеру. Розвиток взаємовідносин України та ЄС

2. Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною, її характеристика

3. Організаційні та інституційні засади співробітництва України та ЄС. Підрозділи виконавчих органів влади відповідальні за європейський напрямок інтеграції

4. Перспективи набуття Україною членства в ЄС

1. Україна в інтеграційних процесах глобального та регіонального характеру. Розвиток взаємовідносин України та ЄС

Питання європейського вибору України постало одночасно з відновленням її незалежності. Проголошуючи курс на європейську інтеграцію, в Україні виходили з того, що наша держава культурно, історично, географічно завжди належала, належить і буде належати до Європи. Тому має йтися не про входження нашої держави до Європи, а про її цивілізаційне повернення до Європи, у спільний економічний, політичний та безпековий простір. інтеграційний європейський партнерство україна

Законодавчою основою відносин України і ЄС є:

1. Угода про партнерство і співробітництво (УПС), підписана в 1994 р., набула чинності в березні 1998 р.

2. Спільна стратегія ЄС щодо України, котра була ухвалена в грудні 1999 р. в Хельсінкі Європейською Радою як розуміння того, що існує потреба у більш тісних зв'язках між ЄС та конкретними країнами-партнерами;

3. План дій ЄС-Україна (ПД) в рамках європейської політики добросусідства, офіційно схвалений 21 лютого 2005 р. на засіданні Ради з питань співпраці між Україною та ЄС.

Фактично, укладення зазначеного документа означає продовження діалогу між Україною та ЄС, що здійснювався у форматі Угоди про партнерство і співробітництво. Результатом такого діалогу має стати лібералізація торговельних відносин з Україною, а також поширення на неї в перспективі принципу чотирьох свобод (вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили), який діє у відносинах між членами ЄС.

Важливе значення для розширення правової бази співпраці між Україною та Євросоюзом мав саміт, який відбувся у Києві 1 грудня 2005 р. Було підписано три документи, а саме:

· угоду між Україною та ЄС про повітряне сполучення, яка надає дозвіл європейським авіалініям здійснювати будь-які рейси між країнами ЄС і Україною, що фактично створює єдиний ринок авіаперевезень;

· угоду про систему Талілео", що поглиблює співробітництво в рамках програми супутникової навігації України та ЄС. Україна - одна з восьми країн із космічними програмами і технологіями, та третя держава, що підписала Угоду з ЄС після Китаю та Ізраїлю;

· Меморандум про порозуміння щодо співпраці в енергетичній сфері.

Але основним стало прийняття важливого політичного рішення про надання Україні статусу країни з ринковою економікою. 21 грудня Рада міністрів ЄС у Брюсселі офіційно підтвердила це рішення. У спільній заяві за результатами саміту було відзначено значний прогрес у виконанні Україною ПД, тверду відданість демократії, верховенству права, повазі до прав людини.

У жовтні 2006 р. відбувся саміт Україна-ЄС у Хельсінкі. Парафовано:

1) Угоду про спрощений візовий режим;

2) Угоду про реадмісію, що дозволило спростити візовий режим.

Наступні кроки України у сфері європейської інтеграції продиктовані передусім національними інтересами, це:

· створення зони вільної торгівлі з ЄС (станом на 2012 р. «Угоду про зону вiльної торгiвлi з ЄС» парафовано, проводяться переговори про її ратифiкацiю);

· укладення Європейської угоди про асоціацію (станом на 2012 р. продовжується переговорний процес між Україною та ЄС щодо угоди про асоціацію);

· після виконання Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС - набуття повноправного членства в ЄС.

2. Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною, її характеристика

Правові засади співпраці між Україною та ЄС визначаються, насамперед, Угодою про партнерство і співробітництво, укладеною 14 червня 1994 р. (УПС), та міжнародними угодами між державами-членами ЄС та Україною, які стали засобом імплементації положень УПС, а також актами інституцій ЄС. Її цілями є: а) розвиток тісних політичних відносин шляхом постійного діалогу з політичних питань; б) сприяння торгівлі та інвестиціям і гармонійним економічним взаєминам; в) забезпечення основ для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва; г) підтримка України в її зусиллях зміцнювати демократію та повністю завершити перехід до ринкової економіки. УПСМ було укладено на 10 років з можливістю її автоматичного продовження за відсутності заперечень сторін. Проте можливо вона буде замінена «посиленою» угодою в рамках Європейської політики сусідства, започаткованої в 2004 р.

УПС відноситься до рамкових угод, оскільки імплементація багатьох її положень повинна здійснюватися шляхом укладання інших міжнародних угод сторонами, зокрема, в рамках виключної компетенції ЄС уклав Угоду між урядом України та Європейським Співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами від 29 липня 2005 р. та оновлену Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про торгівлю текстильною продукцією в редакції від 9 березня 2005 р.

Частина положень УПС може бути реалізована не лише шляхом укладення відповідних угод з ЄС, але й безпосередньо з самими державами в рамках спільної компетенції. Це, зокрема, стосується ст. 23 (торгівля ядерними матеріалами), ст. 25 (координація соціального забезпечення), ст. 30 (умови, що впливають на створення та діяльність компаній), ст. 31 (діяльність судноплавних агентств щодо надання послуг), ст. 40, ст. 46 (оподаткування), ст. 58, ст.62.

Згідно з УПС серцевиною партнерства України між Україною та ЄС залишаються торгівельні відносини. Однак УПС не надає Україні жодних преференцій у цій галузі. У той же час виконання її положень надасть Україні можливість увійти в світову економіку та поглибити процес співробітництва з ЄС (зокрема, створити зону вільної торгівлі (ст. 4)). Включення ж до УПС положень ГАТТ, орієнтація при створенні режиму захисту прав на інтелектуальну власність на ТРІПС, а при регулюванні послуг - на ГАТС, сприяли входженню України до СОТ.

Відповідно до УПС сферами гармонізації українського законодавства з правом ЄС є захист прав на інтелектуальну власність, митна справа, право компаній, банківська справа, бухгалтерський облік компаній, податки, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупівлі, охорона навколишнього середовища, захист прав споживачів, ядерна енергія, транспорт, відмивання грошей, сільське господарство та ін.

З боку ЄС передбачено надання технічної допомоги з метою здійснення заходів щодо гармонізації. Така допомога повинна включати обмін експертами, завчасне надання інформації стосовно законодавства ЄС, організацію семінарів, професійну підготовку, допомогу у здійсненні перекладів законодавства ЄС у відповідних секторах, розробку необхідних документів.

3. Організаційні та інституційні засади співробітництва України та ЄС. Підрозділи виконавчих органів влади відповідальні за європейський напрямок інтеграції

Підрозділи виконавчих органів влади відповідальні за європейський напрямок інтеграції УПС передбачає створення органів співробітництва сторін на паритетних засадах. До них відносяться насамперед Рада з питань співробітництва, Комітет з питань співробітництва та Комітет з парламентського співробітництва.

На чолі інституційної структури знаходиться Рада з питань співробітництва. До неї входять члени Ради ЄС та Комісії ЄС, з одного боку, та члени уряду України - з іншого. Свої засідання вона проводить раз у рік. Представники сторін головують по черзі у Раді (ст. 86).

В межах своїх повноважень Рада з питань співробітництва стежить за належним виконанням УПС, розглядає найбільш значні питання співпраці, що виникають в рамках угоди, забезпечує політичний діалог між сторонами, вирішує суперечки щодо імплементації УПС, ухвалює постанови (ст.ст. 7, 85, 96). Рада з питань співробітництва може створювати допоміжні органи (ст. 88). На цих засадах вже створені підкомітети та робочі групи з правом ухвалення рекомендацій. Основними актами, які приймає Рада з питань співробітництва, є рекомендації, які не мають обов'язкової сили для сторін. На практиці, це може призводити до сповільнення процесів поглиблення співпраці між Україною та ЄС.

Комітет з питань співробітництва, який працює на рівні представників Ради ЄС, Комісії ЄС та вищих урядових службовців, є постійно діючим допоміжним органом Ради. Він організовує засідання Ради та забезпечує безперервність її роботи між засіданнями. Українська частина Комітету є підпорядкованою та підзвітною прем'єр-міністрові України

Співпраця сторін здійснюється також на парламентському рівні. З цією метою створений Комітет з парламентського співробітництва. Він складається з членів українського парламенту та ЄП (ст.ст. 90-91), обмінюється інформацією з Радою з питань співробітництва та може давати їй рекомендації.

Основний інструмент співпраці - Саміт Україна-ЄС, який роводиться щороку, в грудні в рамках Ради з питань співробітництва.

4. Перспективи набуття Україною членства в ЄС

Реалізація євроінтеграційних прагнень України вимагає виконання нею усіх своїх зобов'язань перед ЄС. Найбільш важливим документом, реалізація якого може прискорити цей процес, до недавнього часу був План дій Україна-ЄС, підписаний 21 лютого 2005 р. у м. Брюссель на засіданні Ради з питань співробітництва, створеної в рамках УПС. План дій Україна-ЄС став одним з інструментів реалізації нової політики сусідства ЄС щодо України, яка після 1 травня 2004 р. має спільні кордони з ЄС. Головною спрямованістю політики сусідства є створення навколо ЄС периферійної інтеграційної зони, до якої увійдуть країни-сусіди.

План дій має рекомендаційний характер, проте перспектива, яку відкриває для України виконання цього документу, надає йому виключної ваги і особливої пріоритетності.

План дій складається зі вступу та кількох розділів, що охоплюють політичний діалог та реформування, економічні та соціальні реформи і розвиток, співробітництво в сфері юстиції і внутрішніх справ, у галузі транспорту, енергетики, інформаційного суспільства та навколишнього середовища, міжлюдські контакти, здійснення моніторингу.

Основні пріоритети діяльності, спрямованої на поглиблення співробітництва України з ЄС, згідно Плану, можна об'єднати в кілька груп:

1. пріоритети, які стосуються інституційної стабільності та гарантій демократії, верховенства права, прав людини;

2. пріоритети, які повинні сприяти функціонуванню ринкової економіки (вступ до СОТ, ліквідація обмежень, які перешкоджають двосторонній торгівлі між сторонами, створення належних умов для ведення бізнесу, податкова реформа);

3. пріоритети, які стосуються пересування людей (спрощення візового режиму між Україною та ЄС);

4. гармонізація законодавства, норм і стандартів України з правом ЄС.

Виконання Україною разом з ЄС Плану дій пов'язане з вирішенням трьох основних задач: імплементацією в повному обсязі УПС; створенням передумов для інтеграції України в ЄС; використання інституційних процедур контролю за його реалізацією, які використовувались в процесі підготовки країн Східної та Південної Європи до вступу в ЄС.

8 червня 2009 року на засіданні Ради з питань співробітництва було підписано «Порядок денний асоціації Україна - Євросоюз» (ПДА), який став інструментом підготовки України до реалізації угоди про асоціацію до моменту набрання нею чинності. З прийняттям ПДА розпочався третій етап у відносинах України з Європейським Союзом, в основі якого лежатиме угода про асоціацію. Порядок денний асоціації виступає актом інституційного механізму, що регулює відносини між сторонами на «передінтеграційному» етапі до створення зони вільної торгівлі. Основні принципи згаданого документа полягають у політичній асоціації, економічній інтеграції, спільній участі, спільній відповідальності та спільній оцінці.

Размещено на Allbest.ru