Формування та структуризація глобального ринку консалтингових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

ФОРМУВАННЯ ТА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

АВТОР ГРИЩЕНКО НАТАЛІЯ ВЯЧЕСЛАВІВНА

Київ-2014

АНОТАЦІЯ

Грищенко Н. В. Формування та структуризація глобального ринку консалтингових послуг. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». - Київ, 2014.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню процесів формування та структуризації глобального ринку консалтингових послуг. У роботі розкрито креативну природу консалтингових послуг та здійснено їх класифікаційну ідентифікацію. Значну увагу приділено аналізу еволюції світового ринку консалтингових послуг та тенденцій його розвитку в умовах глобалізації.

Обґрунтовано методологічні підходи до структуризації світового ринку консалтингових послуг, досліджено особливості диверсифікації його видової структури, розкрито транснаціоналізаційні чинники впливу на структуру глобального консалтингового ринку. Досліджено взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками країн і рівнем розвитку консалтингової індустрії, розроблено авторську методику оцінювання міжнародної конкурентоспроможності консалтингових компаній. Визначено кількісні та якісні параметри розвитку консалтингового ринку України та узагальнено його сучасні тенденції. Значну увагу приділено обґрунтуванню стратегічних напрямів удосконалення інституційного забезпечення вітчизняної консалтингової індустрії та її інтеграції у глобальний ринок.

Ключові слова: глобалізація, глобальний ринок консалтингових послуг, консалтинг, консалтингова послуга, консалтинговий продукт, сегментація консалтингового ринку, структуризація консалтингового ринку, консалтингові компанії, транснаціоналізація.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

консалтинговий економічний глобалізація транснаціональний

Актуальність теми. Фундаментальна трансформація системи глобальних конкурентних відносин на початку третього тисячоліття актуалізувала питання оновлення економічними суб'єктами існуючих підходів до організації виробництва та його структурної модернізації, а також впровадження інноваційних управлінських технологій, здатних забезпечити досягнення ними конкурентного лідерства на різних сегментах світового ринку. Це обумовило становлення і динамічний розвиток консалтингової індустрії, яка в останні десятиліття перетворилась не тільки на потужний сектор глобального підприємництва, де сконцентрована найбільш креативна частина світового людського ресурсу, а й на важливий сегмент сфери послуг ринкової інфраструктури. Ринок консалтингових послуг забезпечує обмін управлінсько-економічними знаннями, високий кумулятивний ефект використання яких сприяє насамперед зростанню міжнародної конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання, так і цілих галузей і секторів світового господарства.

Теоретичні основи управлінського консультування та процесів інтелектуалізації виробництва, інституційна структура глобального ринку і специфіка функціонування різних його сегментів, формування глобального конкурентного середовища, механізми диверсифікації методів конкурентної боротьби країн і ТНК, ключові тенденції розвитку світового консалтингового ринку розкрито у працях таких вітчизняних і зарубіжних учених: М. Алвессон, В. Алешнікова, Т. Амбустер, Л. Антонюк, С. Аппелембаум, Е. Бейч, В. Білошапка, П. Блок, Ф. Буон, В. Верба, А. Верр, Л. Грейнер, А. Гросс, В. Давиденко, О. Дуброва, Г. Дугінець, В. Духненко, В. Єфремов, М. Зильберман, Т. Кальченко, С. Канбак, М. Кіппінг, Т. Кларк, С. Козаченко, Б. Корноу, М. Костер, В. Кремень, М. Кубр, Л. Кухлен, Г. Ліппіт, Д. Лук'яненко, Д. Майстр, К. Макхем, О. Марченко, Н. Ніколова, Є. Панченко, А. Поручник, Дж. Пур, Т. Решетняк, Є. Савельєв, А. Старді, Ф. Стилле, Я.Столярчук, Ф. Уікхем, М. Іванов, А. Посадський, Й. Пригожин, О. Трофімова, М. Федік, Т.Циганкова, Ф. Чернявська, О. Швиданенко та багато інших.

Однак окремі аспекти цієї багатогранної науково-практичної проблеми залишаються недостатньо розкритими. Це стосується насамперед дослідження глобалізаційних тенденцій розвитку світового ринку консалтингових послуг та його диверсифікаційно-видової і суб'єктної структуризації. Недостатньо розроблені питання щодо транснаціоналізації консалтингового ринку та механізмів забезпечення міжнародної конкурентоспроможності консалтингових компаній. Крім того, надзвичайно актуальним на сьогодні є також обґрунтування напрямів і механізмів розвитку консалтингової індустрії в Україні та її інтеграції у глобальний ринок консалтингових послуг. Таким чином, системне дослідження процесів формування і структуризації глобального ринку консалтингових послуг є дуже важливим як у теоретичному, так і в практичному плані, що обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми факультету міжнародної економіки і менеджменту «Стратегії національного розвитку в парадигмі глобальної економічної політики» (номер державної реєстрації 0111U007630). У рамках цієї теми автором особисто підготовлено розділи «Корпоративні механізми структуризації глобального ринку консалтингових послуг» та «Методологічні засади оцінювання міжнародної конкурентоспроможності консалтингових компаній».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розкриття теоретичного дискурсу формування світового ринку консалтингових послуг, з'ясування характеру, особливостей та механізмів його структурної диверсифікації в умовах глобалізації, а також обґрунтування стратегічних напрямів розвитку консалтингового ринку України.

Відповідно до мети дослідження в роботі поставлено такі завдання:

- розкрити економічну природу консалтингових послуг та здійснити їх класифікаційну ідентифікацію;

- дослідити генезис та еволюцію світового ринку консалтингових послуг;

- узагальнити методологічні підходи до структуризації світового консалтингового ринку та глобалізаційні імперативи його розвитку;

- з'ясувати характер диверсифікаційно-видової структуризації глобального ринку консалтингових послуг;

- виявити вплив транснаціоналізаційних чинників на структуризацію консалтингового ринку;

- проаналізувати діяльність провідних консалтингових компаній на світовому ринку та розробити методику оцінювання їх конкурентоспроможності;

- оцінити кількісно-якісні параметри консалтингового ринку України та здійснити прогнозування його масштабів;

- обґрунтувати інституційні механізми розвитку консалтингового ринку України в контексті його інтеграції у глобальний ринок.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку світового ринку консалтингових послуг в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є умови формування та механізми структуризації глобального ринку консалтингових послуг.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження становлять основні принципи і положення класичного та неокласичного напрямів економічної теорії. Для досягнення мети і розв'язання завдань дисертаційної роботи були використані такі методи наукового дослідження процесів формування та структуризації глобального ринку консалтингових послуг: діалектичний метод (при дослідженні природи консалтингового продукту та консалтингових послуг, а також здійсненні їх класифікаційної ідентифікації: п. 1.1); історико-логічний метод (при дослідженні генезису й еволюції розвитку світового та вітчизняного ринків консалтингових послуг: пп. 1.2, 3.1); системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ (при дослідженні процесів структуризації глобального ринку консалтингових послуг: пп. 2.1, 2.2, 3.1); аналіз та синтез (при дослідженні процесів транснаціоналізації та трансформації світового ринку консалтингових послуг в умовах глобалізації: пп. 1.2, 2.1, 2.2); метод порівнянь (при оцінюванні масштабів світового та вітчизняного консалтингових ринків, їх географічної, видової та суб'єктної структур; визначенні конкурентних переваг компаній «Великої четвірки»: пп. 2.1, 2.2, 2.3, 3.1); експертних оцінок та прогнозний (при прогнозуванні розвитку консалтингового бізнесу в Україні: пп. 3.2, 3.3); статистичний метод (під час опрацювання й узагальнення статистичних даних та їх відображення в таблицях і рисунках: пп. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).

Інформаційною та статистичною базами роботи є монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали й аналітичні звіти міжнародних організацій, інформаційних агенцій, консалтингових компаній та асоціацій (Kennedy Consulting Research & Advisory, ІСМСІ, FEACO, PriceWaterhouse Соopers, Deloitte&Touche, EY, KPMG), результати наукових досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у з'ясуванні економічної природи консалтингових послуг, розкритті рівнів, форм і механізмів структуризації глобального консалтингового ринку, а також обґрунтуванні стратегічних напрямів розвитку консалтингової індустрії в Україні та її інституційного забезпечення.

Нові наукові положення, одержані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

- розкрито системний характер та ідентифіковано ключові механізми глобалізації світового ринку консалтингових послуг з обґрунтуванням організаційно-регуляторного (розвиток системи стандартизації якості консалтингових послуг; конвергенція національних законодавств у сфері регулювання ринку професійних послуг; уніфікація процедур сертифікації та кваліфікаційних вимог до консультантів); фінансово-економічного (глобальна універсалізація методології консалтингових послуг та матеріальної оснащеності роботи консультантів; стандартизація системи ціноутворення на консалтингові послуги, процедур визначення місця надання послуг та їх оподаткування) та інституційного (запровадження внутрішніх кодексів етики і стандартів практики професійних асоціацій, інститутів консультантів та спеціалістів у сфері консалтингової підтримки бізнесу; уніфікація систем відбору і найму персоналу консалтингових компаній та внутрішніх правил їхньої діяльності) компонентів;

удосконалено:

- класифікацію видів консалтингових послуг через доповнення її такими класифікаційними ознаками: форма роботи консультантів (разові консультації, комплексні консультаційні проекти, семінари, дистанційне консультування; експертиза; коучінг; вебінар); характер співробітництва суб'єктів консультування (зовнішнє, внутрішнє і змішане консультування); зміст консалтингових послуг (пошук релевантної інформації, надання консультацій та рекомендацій, допомога у практичній реалізації й імплементації запропонованих заходів); ступінь інноваційності консультативної технології (часткове чи системне вдосконалення бізнес-процесів, розв'язання принципово нових виробничих завдань), що дає змогу представити весь спектр затребуваних глобальним бізнесом консалтингових послуг;

- розкриття процесу інтернаціоналізації світового консалтингового ринку на основі виокремлення чотирьох історичних етапів його розвитку за такими критеріями, як масштаби та структура ринку, рівень транснаціоналізації консалтингової індустрії, ступінь використання інформаційних технологій, рівень диверсифікованості та інноваційності консалтингових послуг, ступінь державного і наднаціонального їх регулювання, рівень інституціоналізації ринку: І етап (кінець ХІХ ст. - перша половина 1930-х років) - формування національних консалтингових ринків країн-лідерів, превалювання консалтингу у сферах удосконалення технологічних процесів на виробництві; управління людськими ресурсами; управління збутом; планування, координації та контролю діяльності; ІІ етап (друга половина 1930-х - кінець 1960-х років) - інтенсифікація консалтингової індустрії та її інтернаціоналізація з домінуванням консалтингу щодо удосконалення організації виробництва та організаційної структури компаній; управління мотивацією працівників; ІІІ етап (1970-ті - кінець 1990-х років) - широка інформатизація консалтингової діяльності з домінуванням послуг у сферах розвитку та лідерства підприємств; реструктуризації компаній та їх стратегічного розвитку; IV етап (початок 2000-х років - дотепер) - глобальний консалтинг з превалюванням широкого спектра інноваційних професійних послуг та впровадженням уніфікованих управлінських технологій у підприємницьку практику;

- обґрунтування формування на рубежі ХХ-ХХІ ст. глобальної моделі світового ринку консалтингових послуг та характер його структурних модифікацій. Доведено, що ключовими факторами якісної та кількісної диверсифікації географічної, видової та суб'єктної структур консалтингового ринку є: лібералізація міжнародних економічних відносин; зростаюча транснаціоналізація бізнес-діяльності; загострення глобальної конкуренції; концентрація консалтингово-управлінських інновацій у країнах-лідерах; активізація міжнародних злиттів і поглинань, інформаційна революція;

- механізми оцінювання міжнародної конкурентоспроможності консалтингових компаній «Великої четвірки» на основі адаптації показників матричного методу BCG до специфіки консалтингового ринку та розширення їх переліку за рахунок динамічних показників (відносний темп приросту доходів консалтингової компанії та відносна частка ринку). На цій основі встановлено характер монополістично-корпоративного розподілу глобального консалтингового ринку в розрізі його регіональної структури: у Північній і Південній Америці лідером є компанія «PwC»; у європейському регіоні - «PwC», «Deloitte» та «EY»; в азійському регіоні - компанія «Deloitte»;

набули подальшого розвитку:

- трактування змісту категорії «консалтингові послуги» як особливої суспільної споживчої вартості креативної праці, що задовольняє потреби економічних суб'єктів в управлінських технологіях, виражається у корисному ефекті матеріальної чи нематеріальної форми і надається на комерційній основі на національному чи міжнародному рівнях. Дане визначення, на відміну від існуючих у рамках функціонального, професійно-орієнтованого та інтегрованого підходів, має міждисциплінарний характер і дає найповніше уявлення про багатовимірну природу консалтингових послуг;

- комплексна характеристика ключових тенденцій розвитку глобального ринку консалтингових послуг: посилення його інституціоналізації, транснаціоналізації та технологізації; поглиблення співробітництва консультантів із клієнтами; формування стратегічних альянсів консалтингових компаній; монополізація ринку четвіркою глобальних консалтингових компаній; посилення інтелектуальної капіталізації консалтингових компаній та зростання ролі маркетингового компонента у стратегіях їхньої діяльності та ін.;

- розкриття сутності офшоризації глобальної консалтингової індустрії та її механізмів: внутрішньокорпоративний аутсорсинг бізнес-процесів західних консалтингових компаній-мейджорів у країни з новостворюваними ринками з метою скорочення трансакційних витрат; безпосереднє їх залучення до консалтингового обслуговування фінансово-господарської діяльності підрозділів західних і місцевих ТНК; формування консалтинговими компаніями глобальних професійних мереж. Доведено, що формування новітніх центрів світової консалтингової індустрії в країнах із новостворюваними ринками в найближчі десятиріччя певною мірою модернізує центро-периферійну модель глобального консалтингового ринку, який за всіма об'єктивними показниками буде трансформуватись у поліцентричну модель;

- системна оцінка рівня розвитку консалтингового ринку України у форматі моніторингових показників щодо частки консалтингових послуг у ВВП, темпів приросту продажу консалтингових послуг, співвідношення вітчизняних і зарубіжних консалтингових компаній, фінансових результатів їхньої діяльності, на основі чого встановлено найбільше відставання вітчизняного консалтингового ринку за його місткістю і структурою послуг. Обґрунтовано інституційні заходи щодо розвитку вітчизняної консалтингової індустрії у напрямах: стандартизації з підвищенням професійного рівня вітчизняних консультантів, насамперед за напрямами оціночної діяльності, аудиту та бухгалтерського обліку; формування системи університетської професійної освіти з підготовки консультантів; заснування вітчизняної професійної асоціації консультантів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані автором у дисертації, можуть служити методологічною базою для розроблення ефективних механізмів розвитку ринку консалтингових послуг в Україні. Наукові розробки, висновки і практичні рекомендації автора були використані: Всеукраїнською асоціацією консультантів з управління (IMC-Ukraine) при підготовці міжнародних проектів співробітництва асоціації з міжнародними професійними об'єднаннями (довідка про впровадження № 3 від 15.01.2014 р.); ТОВ «Ернст енд Янг» при формуванні плану стратегічного розвитку компанії на 2014-2015 рр. (довідка про впровадження № 3879 від 18.11.2013 р); аудиторсько-консалтинговою фірмою ТОВ «Фінком-аудит» при розробленні цінової політики компанії щодо формування тарифів на аудиторські та консалтингові послуги (довідка про впровадження № 58 від 26.12.2013 р.); ТОВ «Рехау» при розробленні плану вдосконалення бізнес-процесів та підвищення кваліфікації персоналу компанії із залученням зовнішніх консультантів (довідка про впровадження № 189/2712 від 27 грудня 2013 р.); ТОВ «Аудиторська фірма «Консультант» при проведенні маркетингових досліджень вітчизняного ринку консалтингових послуг (довідка про впровадження № 55 від 03.03.2014 р.); аутсорсинговою фірмою «СОВА» при проведенні пілотажних (пошукових) та аналітичних маркетингових досліджень та складанні ринкових оглядів (довідка про впровадження № 04/1 від 10.02.2014 р). Матеріали і результати дисертаційної роботи використовуються також у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Міжнародний менеджмент», «Міжнародні стратегії економічного розвитку», «Глобальна економіка», «Міжнародні організації», «Європейський бізнес», «Управління міжнародною конкурентоспроможністю», «Глобальне конкурентне лідерство» у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 21.01.2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на дев'яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Глобальні процеси: економічний та соціологічний виміри» (міста Сімферополь-Ялта, 9-10 грудня 2011 р.); ХХІІ міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 30 березня 2012 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Модернізація стратегій економічного розвитку в умовах глобальної нестабільності» (м. Київ, 22-23 листопада 2012 р.); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіка й управління: виклики та перспективи» (м. Дніпропетровськ, 4-5 лютого 2013 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції міжнародних відносин: політика, економіка, право» (м. Львів, 11-12 квітня 2013 р.); міжнародному науково-практичному конгресі «Экономическое развитие стран Евросоюза и стран СНГ в условиях глобализации» (м. Берн, Швейцарія, 31 травня 2013 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Business and Innovations in Business activities VIII» (Presove, Slovakia, 2013); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Луцьк, 12 листопада 2013 р.); ІІ міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Формування стратегії науково-технічного, екологічного і соціально-економічного розвитку суспільства» (м. Тернопіль, 5-6 грудня 2013 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; сформульовано її мету, завдання, об'єкт і предмет; визначено методологічну основу і методи дослідження; розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У розділі 1 «Теоретичний дискурс формування світового ринку консалтингових послуг» обґрунтовано креативну природу консалтингових послуг, здійснено їх класифікаційну ідентифікацію, досліджено генезис та еволюцію світового ринку консалтингових послуг, а також розкрито методологічні підходи до його структуризації.

Відправним пунктом авторського дослідження процесів формування і структуризації світового консалтингового ринку стало розкриття економічного змісту категорії «консалтингові послуги». Узагальнивши існуючі на сьогодні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців, а також експертів міжнародних організацій, дослідницьких агенцій та консалтингових асоціацій (СОТ, ФЕАКО, Американської Асоціації консультантів з економіки і менеджменту, Інституту менеджмент-консультантів) до трактування сутності даної категорії, дисертант виявив багатоваріантність визначення її змісту в рамках функціонального, професійно-орієнтованого та інтегрованого підходів. Це спонукало автора конкретизувати зміст даного поняття, який дає найбільш повне уявлення про багатовимірну природу консалтингових послуг як особливої суспільної споживчої вартості креативної праці, що задовольняє потреби економічних суб'єктів в управлінських технологіях, виражається в корисному ефекті матеріальної чи нематеріальної форми і надається на комерційній основі на національному чи наднаціональному рівнях. У дисертації розкривається специфіка консалтингових послуг, яка полягає в їх відносно низькій капіталізації, високій дохідності, високій трудомісткості, практичній відсутності бар'єрів входження на ринок тощо.

З погляду предметного та методологічного підходів у дисертації узагальнено існуючі на сьогодні класифікації консалтингових послуг, показано їх спільні риси та відмінності. На думку автора, традиційні класифікаційні ознаки, які сьогодні використовуються науковцями та міжнародними організаціями і пов'язані з характером та організацією власне консалтингових послуг, не повною мірою враховують їх зростаючу диверсифікацію в умовах постіндустріального розвитку глобальної економіки. У роботі запропоновано доповнити класифікацію консалтингових послуг за рахунок введення таких нових класифікаційних ознак: форма роботи консультантів; характер співробітництва між суб'єктами консультування; зміст консалтингових послуг; ступінь інноваційності консультативної технології.

Товарним втіленням консалтингових послуг є консалтингові продукти, які мають креативну природу, продукуються в інтелектуально місткому виробництві за зростаючого впливу інноваційних факторів, мають споживчу вартість нематеріального характеру і в процесі ринкового обміну набувають форми інвестиційних проектів, інформаційних продуктів, аудиторсько-фінансової звітності, бізнес-планів, програмного забезпечення, бухгалтерського супроводження тощо. У дисертації дається комплексна характеристика консалтингових продуктів та здійснюється їх авторська класифікація за такими ознаками: форма продуктів; ступінь їх унікальності; характер відчуження; тривалість життєвого циклу; оцінка економічного ефекту; складність консалтингових процедур.

Дослідження еволюції розвитку світового консалтингового ринку дали змогу автору виокремити основні її етапи за такими визначальними критеріями, як масштаби та структура ринку, рівень транснаціоналізації консалтингової індустрії, ступінь використання інформаційних технологій у консалтинговому бізнесі, рівень диверсифікованості та інноваційності консалтингових послуг, ступінь державного і наднаціонального регулювання сфери консалтингових послуг, рівень інституціоналізації ринку: І етап (кінець ХІХ ст. - перша половина 1930-х років); ІІ етап (друга половина 1930-х - кінець 1960-х років); ІІІ етап (1970-ті - кінець 1990-х років); IV етап (початок 2000-х років - дотепер).

З-поміж факторів, які обумовили динамічну інтернаціоналізацію національних консалтингових ринків провідних країн світу, автор виокремлює найголовніші: дерегулювання світової економіки, транснаціоналізація бізнес-діяльності, концентрація консалтингово-управлінських інновацій у країнах-лідерах, активізація транснаціональних злиттів і поглинань, прискорення зміни поколінь інформаційних технологій, зростання електронного бізнесу та ін. У роботі комплексно охарактеризовано ключові глобалізаційні тенденції розвитку світового консалтингового ринку: посилення його інституціоналізації, транснаціоналізації та технологізації; поглиблення співробітництва консультантів із клієнтами; формування стратегічних альянсів між консалтинговими компаніями; монополізація ринку; посилення інтелектуальної капіталізації консалтингових компаній та зростання ролі маркетингового компонента у стратегіях їхньої діяльності.

У дисертації аргументовано, що глобалізація консалтингового ринку здійснюється нині через складний механізм, який включає такі структурні компоненти: організаційно-регуляторний (розвиток системи стандартизації якості консалтингових послуг; застосування стандартів Європейського фонду управління якістю консалтингу; конвергенція національних законодавств у сфері регулювання ринку професійних послуг; уніфікація сертифікації та кваліфікаційних вимог до консультантів, а також правил їх найму відповідно до стандартів урядових і міжурядових організацій - ЄС, ЄБРР, Група Світового банку та ін.); фінансово-економічний (глобальна універсалізація методології консалтингових послуг та матеріальної оснащеності роботи консультантів; стандартизація системи ціноутворення на консалтингові послуги, процедур визначення місця надання послуг та їх оподаткування тощо) та інституційний (запровадження внутрішніх кодексів етики і стандартів практики професійних асоціацій, інститутів консультантів та спеціалістів у сфері консалтингової підтримки бізнесу; уніфікація систем відбору і найму персоналу консалтингових компаній та внутрішніх правил їхньої діяльності тощо). Таким чином, синергійна дія вказаних механізмів, на думку автора, забезпечила формування на початку ХХІ ст. глобальної моделі світового ринку консалтингових послуг із достатньо оптимістичними прогнозами щодо його динамічного розвитку відповідно до нарощування креативного сегмента глобальної економіки.

У розділі 2 «Структурна диверсифікація глобального ринку консалтингових послуг» розкрито напрями диверсифікаційно-видової, суб'єктної та географічної структуризації глобального ринку консалтингових послуг, проаналізовано вплив транснаціоналізаційних чинників на динамічні зміни його структури, а також досліджено механізми оцінювання міжнародної конкурентоспроможності консалтингових компаній.

Дисертант відзначає, що світовий ринок консалтингових послуг, як невід'ємний сегмент глобального ринку, розвивається сьогодні динамічними темпами і набув значних масштабів. Це підтверджується даними міжнародної дослідницької агенції «Kennedy Consulting Research & Advisory», згідно з якими у 2013 р. обсяги глобального консалтингового ринку становили близько 222 млрд дол. США, а до 2015 р., за прогнозними оцінками, досягнуть майже 250 млрд за щорічного приросту продажу на рівні 10-20 %. За даними агентства «Plunkett Research», сукупні доходи глобальної консалтингової індустрії протягом 1957-2014 рр. зросли більш ніж у 400 разів - з 1 млрд до 430 млрд дол. США, а загальна кількість консультантів у світі, які репрезентують креативний клас глобальної економіки, становить нині близько 2 млн осіб.

На основі комплексного аналізу ключових покраїнових показників щодо масштабів та структури консалтингового ринку (загальний оборот ринку та темпи його зростання, частка консалтингового бізнесу у ВВП країн, частка країн у глобальному консалтинговому ринку, сукупні доходи консалтингових компаній та чисельність їх персоналу, оборот на одного співробітника, вартісні обсяги експорту консалтингових послуг та ін.) дисертант відзначає, що поряд із високими темпами розвитку глобального ринку консалтингових послуг в останнє десятиліття він характеризується формуванням своєрідного його ядра (табл. 1).

Провідні позиції на ньому цілком природно посідають країни з розвинутою креативною індустрією (країни Північної Америки, Європи та Японія), на які в сукупності припадає нині майже 85 % обсягу продажу глобальної консалтингової індустрії. У цих державах сконцентровано нині близько 80 % світового обсягу управлінського консультування, бізнес-консалтингу та ІТ-консультування, тож саме вони формують основні пропорції та тренди розвитку глобального консалтингового ринку. Беззаперечне ж лідерство на глобальному консалтинговому ринку упродовж багатьох десятиліть упевнено утримують Сполучені Штати Америки, які перетворили свою консалтингову індустрію на найуспішніший бізнес-проект, зокрема, за показниками доходів від управлінського, наукового та технологічного консалтингу (180,0 млрд дол. США у 2013 р.), доходів аудиторської галузі (136,5 млрд) та екологічного консалтингу (10,6 млрд), а також чисельності зайнятих у сфері обліку й аудиту (1216,0 тис. осіб). Крім того, американські консалтингові компанії характеризуються найвищим рівнем транснаціоналізації діяльності, найбільші з них мають свої філії в багатьох країнах, понад 50 % загальної зайнятості становить зайнятість працівників, працюючих за кордоном, і близько 48 % сукупних доходів консалтингової індустрії отримано за межами США.

Таблиця 1. Ключові показники розвитку консалтингових ринків окремих країн у 2012 р.

Дисертант відзначає, що за стабільного домінування попиту на консалтингові послуги в країнах світової тріади прикметною ознакою географічної структуризації глобального консалтингового ринку в останнє десятиліття стало формування новітніх центрів консалтингової індустрії в країнах з новостворюваними ринками: на Тайвані, у Сінгапурі, Індії, Малайзії, Індонезії, Китаї, Мексиці, Бразилії та ін. Так, згідно з прогнозними даними агентства «Plunkett Research» сукупні доходи Індії від аутсорсингу та консалтингового бізнесу у 2014 р. становитимуть 86,4 млрд дол. США за прогнозного зростання до 2020 р. до рівня 225 млрд. У роботі акцентується увага на ключових механізмах офшоризації глобальної консалтингової індустрії, а саме: внутрішньокорпоративному аутсорсингу бізнес-процесів західних консалтингових компаній-мейджорів у країни з новостворюваними ринками з метою скорочення трансакційних витрат, безпосередньому їх залученні до консалтингового обслуговування фінансово-господарської діяльності підрозділів західних і місцевих ТНК, а також на формуванні ними глобальних професійних мереж.

У дисертації аргументується, що основною рушійною силою диверсифікаційно-видової структуризації глобального консалтингового ринку є зростання попиту суб'єктів господарювання на сучасні інноваційні інструменти і технології управління компаніями. Це проявляється у стрімкому зростанні попиту на бізнес-консалтинг, стратегічний, екологічний, соціальний та державний консалтинг, реінжиніринг бізнес-процесів і послуг з організації бізнесу, консалтинг у сфері розвитку систем управління, державно-приватного партнерства, а також оборонних і аерокосмічних проектів. Зокрема, у видовій структурі європейського консалтингового ринку у 2012 р. частка бізнес-консалтингу становила 52,0 %, ІТ-консалтингу - 19,1 %, консалтингу у сфері розвитку та інтеграції - 10,0 %, аутсорсингу - 9,0 %.

На основі економетричного моделювання на прикладі європейських країн досліджено залежність між рівнем економічного розвитку країни, що виражається таким показником, як «ВВП на одну особу», та низкою показників розвитку консалтингового ринку. Доведено, що темпи зростання консалтингової активності країни (Х₁) та зміна структури консалтингового ринку (Х₂) безпосередньо впливають на зміну ВВП на одну особу країни (Y) (табл. 2).

Аналіз даних моделей свідчить про їх статистичну достовірність та високу щільність кореляційного зв'язку між обраними показниками. Коефіцієнт кореляції (R₁) для першого фактору (Х₁) становить 0,7976, а коефіцієнт детермінації (D₁) - 0,6362, який свідчить, що зміна рівня ВВП країни на одну особу на 63,62 % зумовлена зміною фактору «частка доходів консалтингового ринку у ВВП країни».

Коефіцієнт кореляції (R₂) для другого фактора (Х₂) дорівнює 0,8003, а коефіцієнт детермінації (D₂) - 0,6406, що свідчить про те, що зміна рівня ВВП на одну особу для країн Європи на 64,06 % визначається зміною структури консалтингового ринку.

Таблиця 2. Кореляційно-регресійні моделі взаємозв'язку показника ВВП на одну особу та основних показників розвитку консалтингового ринку

У дисертації значна увага приділена аналізу діяльності основних суб'єктів глобального консалтингового ринку, який підтвердив тенденцію щодо посилення його транснаціоналізації та концентрації. Так, 50 найбільших консалтингових компаній обслуговують понад 65 % потреб світового консалтингового ринку, 200 середніх фірм - 25 %, а 1550 компаній - близько 10 %.

Сукупні доходи Топ-10 консалтингових компаній світу становили у 2013 р. 62,8 млрд дол. США, близько 50 % їх виручки отримано за межами країн базування штаб-квартир (табл. 3).

Таблиця 3. ТОП-10 консалтингових компаній світу у 2013 р.

При цьому провідні позиції на глобальному консалтинговому ринку посідають компанії

«Великої четвірки», котрі, маючи широку спеціалізацію та активно реалізуючи стратегію географічної експансії, концентрують свою діяльність на обслуговуванні ТНК та реалізації великих консультативних проектів державного і міжнародного рівнів. Водночас малі і середні консалтингові фірми є переважно вузькоспеціалізованими і обслуговують потреби національних і регіональних фірм.

На основі матричного аналізу розроблено авторську методику оцінювання конкурентоспроможності консалтингових компаній. В основі побудови матриці покладено комбінування таких показників, як відносний темп приросту доходів консалтингової компанії та її частка на ринку. На основі такої методики оцінено конкурентні позиції компаній «Великої четвірки» на Американському, Європейському, Азійському і Тихоокеанському сегментах глобального ринку консалтингових послуг (рис. 1).

Рис. 1. Матриця конкурентоспроможності компаній «Великої четвірки» на глобальному ринку консалтингових послуг

Результати проведених досліджень дозволили зробити висновок, що нині на глобальному ринку консалтингових послуг найвищі конкурентні позиції утримують компанії «Deloitte» і «PwC». При цьому безперечним лідером у Північній і Південній Америці є компанія «PwC»; у Європейському регіоні (Європа, Близький Схід і Африка) за часткою ринку лідирує компанія «PwC», а за темпами зростання доходів консалтингової індустрії - «Deloitte» та «EY». В Азійському регіоні найсильніші конкурентні позиції посідає компанія «Deloitte», що є відображенням монополістично-корпоративного розподілу глобального консалтингового ринку. Підсумовуючи, дисертант стверджує, що таке різнорівневе представництво операторів глобального консалтингового ринку формує своєрідне уніфіковане «управлінсько-технологічне поле» для господарсько-фінансової діяльності економічних суб'єктів будь-якої країни світу.

У розділі 3 «Організаційно-економічний механізм розвитку ринку консалтингових послуг в Україні» комплексно проаналізовано кількісно-якісні параметри розвитку консалтингового ринку України, розроблено економетричні моделі, що характеризують вплив основних факторів на його масштаби та структуру, а також обґрунтовано інституційні інструменти розвитку вітчизняного консалтингового бізнесу.

У дисертації відзначається, що еволюція консалтингового ринку України охоплює більш як двадцятирічний період і включає чотири етапи: І етап (1990-1995 рр.) - період входження на український ринок зарубіжних консалтингових компаній; ІІ етап (1996-2000 рр.) - формування національного консалтингового бізнесу; ІІІ етап (2000-2005 рр.) - динамічне зростання вітчизняної консалтингової галузі; ІV етап (2006 р. - дотепер) - інтеграція вітчизняної консалтингової індустрії у глобальний ринок. Дисертант комплексно охарактеризував кожен етап з погляду місткості вітчизняного консалтингового ринку, співвідношення зарубіжних і вітчизняних його операторів, рівня конкуренції на ринку, превалюючих видів консалтингових послуг, а також визначальних принципів функціонування консалтингової індустрії.

Проведений у роботі поглиблений аналіз масштабів та структури консалтингового ринку України (у розрізі моніторингових показників щодо частки консалтингових послуг у ВВП, темпів приросту продажу консалтингових послуг, фінансових результатів діяльності консалтингових компаній та ін.) дав змогу автору зробити висновок про його основні параметри та тенденції розвитку. На сьогодні в нашій державі функціонує понад 500 вітчизняних та зарубіжних компаній, які задовольняють попит на консультаційні послуги як українських компаній, так і підрозділів іноземних ТНК. При цьому спостерігається різнорівнева їх спеціалізація: якщо зарубіжні консалтингові компанії є найбільш диверсифікованими і можуть надавати широкий спектр консалтингових послуг, то вітчизняні є переважно вузькоспеціалізованими і спеціалізуються в основному на юридичних послугах і послугах у сфері інформаційних технологій. Автор концентрує увагу на основних конкурентних перевагах вітчизняних консалтингових компаній порівняно з іноземними, до яких відносить: більш глибоке знання специфіки українського ринку; практична спрямованість консалтингу; більша гнучкість у взаємовідносинах із клієнтами; помірні ціни.

Дослідження тенденцій розвитку вітчизняного консалтингового ринку свідчить про взаємообумовленість і залежність темпів економічного зростання країни і національного ринку консультування. У роботі досліджено динамічні зміни обсягу та структури консалтингового ринку України. Автором розроблено економіко-математичну модель на основі кореляційно-регресійного аналізу, у яку на основі покрокового відбору увійшли такі фактори: Х₂ - ВВП на одну особу; Х₃ - прямі інвестиції в Україну; Х₈ - кількість суб'єктів господарювання; Х₉ - кількість випускників ВНЗ III-IV рівнів акредитації; Х₁₃ - обсяг наукових праць, здійснених власними силами. Перевірка достовірності моделі за стандартними критеріями дали змогу побудувати таку п'ятифакторну модель залежності обсягів консалтингового ринку (Y) від зазначених макроекономічних чинників:

Y = -2688,91 + 0,53 Х₂ + 0,1869 Х₃ + 0,5350 Х₈ + 6,9896 Х₉ + 1,2491 Х₁₃.

Множинний коефіцієнт кореляції R дорівнює 0,9822, що свідчить про достатньо щільний взаємозв'язок обсягів консалтингового ринку з факторами, що відібрані до кореляційної моделі, та її високу апроксимувальну здатність. Він статистично достовірний за критерієм Фішера F_факт = 60,28025 > F_табл = 1,28Е-07 при k₁ = 5, k₂ = 17. Коефіцієнт детермінації D = 0,9647 і дає підстави стверджувати, що зміна обсягу консалтингового ринку країни на 96,48 % зумовлена впливом включених в модель факторів.

Кількісний аналіз в-коефіцієнтів рівняння регресії у стандартизованому вигляді дав змогу визначити значущість та ступінь впливу кожного з факторів на обсяг консалтингового ринку, які проранжовано у такий спосіб: 1. прямі інвестиції в Україну; 2. ВВП на одну особу; 3. обсяг наукових праць, виконаних власними силами підприємств; 4. кількість випускників ВНЗ III-IV рівнів акредитації; 5. кількість суб'єктів господарювання.

З-поміж факторів, які суттєво гальмують розвиток вітчизняної консалтингової індустрії, виокремлено найголовніші: відсутність ефективної нормативно-правової бази регулювання консалтингової діяльності та вітчизняного класифікатора консалтингових послуг; недостатня поінформованість керівництва компаній про можливості зовнішнього консультування; брак достовірної інформації щодо кількості операторів ринку, видів консалтингових продуктів, їх споживчих характеристик, вартості консультативних послуг, а також обсягів та результативності діяльності вітчизняних консалтингових компаній; низький внутрішній платоспроможний попит на консалтингові послуги; відсутність підприємницької культури роботи вітчизняних бізнес-структур з незалежними експертами, їх недовіра до зовнішніх консультантів та неспроможність оцінити економічний ефект від консультування; відсутність гарантій результативності консалтингових послуг та ін.

Завершальна частина розділу присвячена обґрунтуванню системи інституційних заходів щодо розвитку вітчизняної консалтингової індустрії у контексті підвищення її конкурентоспроможності. У досягненні цієї стратегічної мети основними, на думку автора, мають стати такі заходи: стандартизація та підвищення професійного рівня вітчизняних консультантів, насамперед за напрямами оціночної діяльності, аудиту та бухгалтерського обліку, які ґрунтуються на міжнародних стандартах; створення вітчизняної професійної асоціації консультантів, функціями якої буде контроль за якістю консалтингових послуг, захист ринку від непрофесіоналів; формування системи університетської професійної освіти з підготовки консультантів та ін.

Особлива увага концентрується на питанні запровадження стандартів консалтингової діяльності в Україні, які мають включати певні правила та норми здійснення консалтингової діяльності, визначати відповідальність сторін, що забезпечить зниження ризиків співпраці підприємницьких структур із консалтинговими фірмами, а також сприятиме зростанню професійного рівня консультантів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення природи консалтингових послуг, розкриття механізмів структуризації світового консалтингового ринку в умовах глобалізації та обґрунтування стратегічних напрямів розвитку консалтингової індустрії в Україні. Це дало автору змогу сформулювати ряд висновків теоретичного та практичного значення:

1. Фундаментальні трансформації глобальної економічної системи, що базуються на постіндустріальній парадигмі, справляють безпрецедентний вплив на динаміку і векторну спрямованість світогосподарського розвитку насамперед на основі модернізації технологічної основи ринкової системи, поглиблення транснаціоналізації національних економік та глибоких якісних змін форм організації виробництва. Диверсифікація механізмів конкурентної боротьби на світових ринках обумовлює нагальну необхідність імплементації підприємницькими структурами сучасних технологій і методів менеджменту організацій з метою як розв'язання завдань стратегічного, тактичного й операційного рівнів, так і підвищення конкурентних позицій на різних сегментах глобального ринку.

2. Специфіка консалтингової діяльності детермінує характерні риси консалтингових послуг, які полягають у їх відносно низькій капіталізації, високій дохідності, підготовці фахівців у процесі роботи та внутрішньофірмового навчання, високій трудомісткості та технологічній комплексності, практичній відсутності бар'єрів входження на ринок та ін. Сучасна система консалтингових послуг є доволі диверсифікованою і охоплює широкий спектр консалтингового обслуговування управлінської, економічної, фінансової, інвестиційної та інформаційної діяльності підприємств і державних структур щодо організації стратегічного планування, оптимізації діяльності, скорочення витрат, прогнозування ринків збуту тощо.

3. Матеріальною основою інтернаціоналізації процесу використання управлінсько-економічних знань є світовий ринок консалтингових послуг, який в епоху глобалізації дедалі більшою мірою набуває структурованого та інституціоналізованого характеру. З-поміж факторів, які обумовлюють високу динаміку його розвитку, ключовими є дерегулювання світової економіки, транснаціоналізація бізнес-діяльності, концентрація консалтингово-управлінських інновацій у країнах-лідерах, вузькість їх консалтингових ринків, активізація транснаціональних злиттів і поглинань, прискорення зміни поколінь інформаційних технологій, зростання електронного бізнесу та ін.

4. Розвиток і структуризація глобального ринку консалтингових послуг відбуваються нині доволі асиметрично як з погляду його територіально-географічної, так і об'єктно-суб'єктної структури. Провідні позиції на ньому посідають країни-лідери світового господарства, які, володіючи найпотужнішою креативною індустрією, перетворились нині на ключових продуцентів та споживачів консалтингових послуг, а також визначають основні тренди його розвитку. Водночас прискорення процесів транснаціоналізації глобального підприємництва стає причиною активізації офшоризації консалтингової індустрії та формування новітніх її центрів у країнах із новостворюваними ринками.

5. Головними суб'єктами глобального ринку консалтингових послуг є найбільші консалтингові компанії, котрі сконцентрували у своїх підрозділах найконкурентніший людський ресурс, активно реалізують стратегії глобальної експансії та зосереджують свою діяльність на обслуговуванні ТНК і реалізації великих консультативних проектів державного і міжнародного рівнів. Їх головними конкурентними перевагами є надання широкого спектра консалтингових послуг у сфері корпоративної стратегії і стратегічного планування, маркетингу й управління виробничими процесами; а також володіння колосальним досвідом і розвинутими системами нагромадження знань та інформації, що робить їх головними генераторами найновіших досягнень прогресу у сфері економіки й управління. Водночас малі і середні консалтингові фірми є переважно вузькоспеціалізованими і обслуговують здебільшого консалтингові потреби національних і регіональних фірм.

6. Консалтинговий ринок України за своїми кількісними і якісними параметрами суттєво поступається провідним країнам світу. Первинно його становлення і розвиток були пов'язані здебільшого з розгортанням масової приватизації, створенням інституціональної структури ринку і постприватизаційною реструктуризацією вітчизняних підприємств. Основу нинішнього попиту на консалтингові послуги в Україні формують великі національні промислові компанії та банки, а також підрозділи зарубіжних ТНК, що мають постійну потребу у кваліфікованих консультантах, здатних забезпечити високу якість ведення бізнесу.

7. Розбудова в Україні висококонкурентної консалтингової індустрії можлива лише за умов системної й ефективної транснаціоналізації вітчизняної економіки. Першочерговими кроками в цьому напрямі мають бути інституційні заходи: стандартизація та підвищення професійного рівня вітчизняних консультантів, насамперед за напрямами оціночної діяльності, аудиту та бухгалтерського обліку, відповідно до міжнародних стандартів; заснування вітчизняної професійної асоціації консультантів; формування системи університетської професійної освіти з підготовки консультантів; запровадження стандартів консалтингової діяльності в Україні та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Вергуненко Н. В. (Грищенко Н. В.) Аналітична характеристика діяльності суб'єктів глобального ринку консалтингових послуг» / Н. В. Вергуненко (Н. В. Грищенко) // Економіка і підприємництво: зб. наук. пр. КНЕУ. - 2012. - № 29. - С. 63-73 (0,5 д. а.).

Вергуненко Н. В. (Грищенко Н. В.) Генезис та еволюція світового ринку консалтингових послуг / Н. В. Вергуненко (Н. В. Грищенко) // Формування ринкової економіки : міжвідомч. наук. зб. - 2013. - № 29. - C. 273-282 (0,5 д. а.).

Вергуненко Н. В. (Грищенко Н. В.) Масштаби та динаміка розвитку українського ринку управлінського консультування / Н. В. Вергуненко (Н. В. Грищенко) // Збірник наук. праць Черкаського державного технічного університету. - 2013. - Вип. 34, ч. 2, т.1. - С.148-154 (Серія: Економ. науки) (0,5 д. а.).

Вергуненко Н. В. (Грищенко Н. В.) Трансформація світового ринку консал-тингових послуг / Н. В. Вергуненко (Н. В. Грищенко) // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету : зб. наук. пр. - 2013. - № 4 (90). - С. 15-24 (0,5 д. а.).