Франкофонія як інтеграційний процес зовнішньої політики Франції (на прикладі африканських країн)
Умови створення руху Франкофонії як частини зовнішньої політики Франції, спрямованої на колишні французькі колонії. Франкофонія як культурна дипломатія, інструмент поширення французької мови і культури в освітньому, інформаційному, культурному напрямах.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.05.2018 |
| Размер файла | 227,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Франкофонія як інтеграційний процес зовнішньої політики Франції (на прикладі африканських країн)
Постановка наукової проблеми та її значення
З розпадом Французької колоніальної імперії перед Французькою Республікою постало питання визначення нового формату відносин з колишніми колоніями. В контексті того, що культурний напрям завжди був невід'ємною частиною французької зовнішньої політики, він став пріоритетним напрямом на новому етапі взаємовідносин. Тривалий час французька мова, а з нею французька культура та традиції проникали, а тому і стали частиною повсякденного життя колишніх французьких колоній. У деяких африканських країнах французька мова є єдиною державною мовою. Через економічні, торгівельні зв'язки, підтримку французької африканської валюти, продовження співпраці було вигідно обом сторонам, при цьому кожна з них переслідувала власні, вигідні для себе, цілі. Ця співпраця була об'єднана під егідою Міжнародної організації Франкофонія (МОФ). Крім того, у Франції проживає одна з найбільших груп мігрантів з країн Африки та Близького Сходу, а тому поширення французької мови і культури всередині країни і за її межами допомагає позитивному іміджу країни, інтеграції іммігрантам з колишніх колоній.
Аналіз останніх досліджень. У вільному доступі знаходиться значний обсяг інформації про діяльність мережі французьких культурно-освітніх центрів з описом заходів та інформаційних приводів. Разом з тим є необхідність в аналізі впливу франкофонних організацій на позитивне сприйняття Франції за кордоном. Особливого вивчення потребують питання фінансування цих мереж та їх порівняння у різні роки. Для дослідження юридичних та економічних аспектів культурної політики була опрацьована законодавча база Франції на сайтах Сенату (www.senat.fr), Міністерства закордонних та європейських справ Франції (www.diplomatie.gouv.fr), законодавчої бази La documentation Francaise (www.ladocumentationfrancaise.fr). Варто відмітити наукові напрацювання О. Кучмій, Н. Сербіни, О. Ошитко, О. Смірнової. Значно більше досліджена структурна складова культурної дипломатії та відповідно її підструктурні елементи.
Метою дослідження є аналіз впливу діяльності Франкофонії на території колишніх французьких колоній, як процесу інтеграції франко-африканських та франко-арабських відносин та спосіб «м'якої» сили французької політики.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження
Культурний напрям зовнішньої політики уособлює культурну дипломатію і насамперед втілюється Міністерством закордонних справ Франції. Цьому сприяє широке використання французької мови, яка залишається єдиною чи однією з офіційних мов багатьох африканських країн, що можна побачити на рис. 1, однією з шести офіційних і однією з двох робочих мов ООН, а також однією з двох офіційних мов Міжнародного Суду в Гаазі.
Ц - одна з двох офіційних мов
Рис. 1. Статус французької мови в країнах Африки
Культурний напрям політики націлений на створення сприятливих культурних, освітніх та інформаційних умов середовища франкомовних країн, налагодження культурної франко- арабської та франко-африканської співпраці. Зважаючи на значні франкомовні осередки, внаслідок колоніальної політики, культурний напрям більше зорієнтований на країни Африки. Культурна політика в близькосхідному регіоні значно менше централізована і структурована.
Результатом культурної політики Франції має бути позитивне сприйняття Франції, відкриття та функціонування франкомовних освітніх закладів, які в цілому сприяють позитивному сприйняттю французької зовнішньої політики за кордоном. На думку вітчизняної дослідниці О. Кучмій зовнішньополітичні стратегії Франції дають підстави охарактеризувати доктрину спрямованої Франкофонії як зовнішню культурну політику м'якого тиску сучасної держави «середнього рангу, яка здійснює глобальний вплив». Доктрина спрямованої Франкофонії дає Франції змогу реалізувати політику універсалізму, як історичну можливість забезпечити статус впливового лідера у світі і розглядається як найбільш ефективна складова зовнішньої політики та дипломатичної діяльності у франкофонних державах. Культурна дипломатія Франції в сучасній міжнародній практиці характеризується як символічна або «м'яка влада», пов'язана з концепцією захисту національних інтересів держави та прагненням зміцнити політичні позиції у світі [9].Після завершення деколонізації, у лютому 1965 році глава Тунісу X. Буріїба запропонував створити франкомовну спільноту у регіоні, що на його думку мало збагачувати культурну спадщину Африки. У 1970 році 18 країн приєдналися до руху, але тільки у 1986 році відбувся перший Саміт Франкофонії. Починаючи з 1990-х років відбулося інституційне формування Міжнародної організації Франкофонії. Для того, щоб надати організації політичного виміру, в 1997 році на Саміті Франкофонії була введена посада Генерального секретаря, що в цілому посилило значення організації в міжнародних відносинах. Нині організація нараховує 56 держав і урядів [3; 4]. Відповідно культурна та лінгвістична політика франкофонного простору базується на трьох основних «стовпах»:
1. Дипломатичний успіх МОФ, яка має свою структуру, правила та є учасником сучасних умов глобалізації;
2. Франція - як основа Франкофонії, позаяк Франція фінансує 80 відсотків бюджету організації;
3. Франкомовне «громадянське суспільства» зі спільними цінностями, філософією [12, с. 107]. Конкуруючи з англомовним середовищем, Франція ставила за мету створення уніфікованого мовного та культурного середовища, і, таким чином, структурованість організації сприяла їй, як повноцінному учаснику глобалізаційних процесів. Для прикладу візьмемо співвідношення внесків кожної країни на початку інституціалізації МОФ, що представлено в таблиці 1 [7]. Загалом це характеризує визначальних учасників і відповідну політику організації. Попри те, що в різні роки Франція дещо змінює розмір кредитування, вона залишається головним інвестором Франкофонії.
Таблиця 1 Внесок франкомовних країн для фінансування МОФ, мільйони франків
|
Учасники |
Внесок у 1999 році |
Сукупний внесок 1998-1999 років |
Відсоткова частка |
|
|
Франція |
282 |
564 |
76,7 |
|
|
Канада |
43,05 |
86,1 |
11,7 |
|
|
Канада/Квебек |
16,54 |
33,08 |
4,4 |
|
|
Канад а/Брансуїк |
0,96 |
2 |
0,3 |
|
|
Французьке товариство Бельгії |
14,14 |
29,28 |
3,9 |
|
|
Швейцарія |
5,9 |
11,9 |
1,6 |
|
|
Монако |
1,5 |
0,2 |
||
|
Буркіна-Фасо |
0,21 |
4,2 |
0,6 |
|
|
Камерун |
0,25 |
0,5 |
0,08 |
|
|
Кот-д'Івуар |
1 |
0,14 |
||
|
Габон |
1 |
0,14 |
||
|
Ліван |
0,2 |
0,4 |
0,07 |
|
|
Мавританія |
0,25 |
0,5 |
0,08 |
|
|
Сенегал |
0,2 |
0,4 |
0,07 |
|
|
ВСЬОГО: |
364,15 |
735,86 |
100 |
Культурна дипломатія Франції характеризується жорсткою централізацією та прямим державним контролем, тобто політика міжкультурного співробітництва здійснюється через урядові структури (Міністерство закордонних справ, Міністерство культури та комунікацій) або визначені національні установи в зарубіжних країнах [11, с. 125]. Підтвердженням розширення діяльності Франкофонії є її структура, наведена у таблиці 2. Інституціалізація організації та різноманітність її функцій, залучення держав-членів спрямовані на виконання завдань Франкофонії і її якісного поширення на всіх рівнях.
Таблиця 2. Структура Міжнародної організації Франкофонії (МОФ)
|
Структурний підрозділ |
Характеристика |
|
|
Саміт глав держав і урядів країн-членів МОФ |
Збирається раз у два роки для обговорення перспектив розвитку організації. |
|
|
Міжміністерська конференція Франкофонії |
Об'єднує міністрів, які відповідають за питання Франкофонії, проводить засідання не менше одного разу в рік, планує виконання рішень самітів МОФ. |
|
|
Саміт глав держав і урядів країн-членів МОФ |
Збирається раз у два роки для обговорення перспектив розвитку організації. |
|
|
Г енеральний секретаріат |
Створений за рішенням Саміту в Ханої в 1997 році. |
|
|
Постійна рада Франкофонії |
До неї входять постійні представники глав держав і урядів, члени організації. Як правило, засідання проводяться раз в триместр. |
|
|
Міжурядове агентство Франкофонії |
Створене у 1970 році як головний оператор Франкофонії. |
|
|
Парламентська асамблея Франкофонії |
Створена у 1967 році та об'єднує парламентарів держав-членів організації. |
|
|
У ніверситетське агентство Франкофонії |
Створене у 1961 році, до складу якого входять близько 400 членів: університетів, інститутів, дослідницьких центрів. |
|
|
Університет Сенгора в Олександрії |
Міжнародний університет французької мови відкритий у 1979 році та нараховує близько 100 членів з 45 країн. |
|
|
Міжнародний телевізійний канал TV5 |
Французьке мовлення та трансляція в Європі, Америці, Африці. |
Джерело: [14, с. 164].
На початкових етапах Франкофонія формувалася для збереження та просування французької мови і культури. Як писав у своїй статті Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі, Франкофонія народилася з бажання відчувати себе французом [6, с. 37]. Французам вдалося створити унікальну формулу взаємовідносин зі своїми франкофонними партнерами. Вони не нав'язують їм свою мову і культуру, навпаки колишні колонії зацікавлені в приналежності до неї. Новими членами керують прості прагнення: Франція - індустріально розвинена держава. Знання її мови і культури дає реальну можливість змінення якості життя. При цьому «Франкофонія», вбираючи в себе інші культури і мови, не знищує їх, а надає їм можливість розвиватися як «меншим братам» [Роль Франции и Международной организации «Франкофония», с. 96].
Однак цілі Франкофонії поступово розширюються. Сьогодні вона спрямована на захист миру, демократії і прав людини, розвиток французької мови і культури, базової освіти, професійного та технічного навчання, вищої освіти і наукових досліджень. Для прикладу, у 2004 році Франція виділила 882 мільйони євро, що складало 87 відсотків всього бюджету для фінансування шкіл і французьких культурних організацій [8]. У 2014 році під керівництвом міністра-делегата у справах французів за кордоном і
Франкофонії розпочата програма «Франція для Півдня» (France commits to the South) для підтримки соціальних ініціатив громадян Африки, Близького Сходу, Азії і Південної Америки зі щорічним бюджетом 500 мільйонів евро [1].
Франкофонію часто називають «м'якою силою». Мирне поширення французької культури є стабільним інструментом зовнішньої політики Франції. Ця політика реалізовується через діяльність:
- головного франкофонного каналу «TV5», який транслюється 24 години на добу у 200 країнах;
- 1200 осередків Альянс Франсез у 138 країнах;
- 154 культурних центрів у 92 країнах світу;
- Міжнародної федерації викладачів французької мови, яка нараховує 70 тисяч викладачів;
- мережі інститутів: Світська французька місія, розгалуження якої становить 70 закладів у 40 країнах; 27 навчально-дослідних інститутів; Національного інституту східних мов і цивілізацій з вивченням 93 мов;
- Міжнародної асоціації мерів-франкофонів, яка об'єднує 156 столиць і метрополій 46 країн світу;
- Фонду Ашетт, який направлений на допомогу молодим талантам, лікарську допомогу дітям і Франкофонію;
- мережі 29 кампусів і 11 інформаційних центрів доступу для координування функціонування франкофонного середовища.
- 20 мультинаціональних науково-дослідних центрів для дослідження французької мови, її лінгвістичної і культурної різноманітності; демократії і правової держави; комунікаційних та інформаційних технологій; навколишнього середовища. Половина вчених цих центрів є представниками африканських держав [12, с. 107-108].
Окремо варто відмітити вищезазначену мережу неприбуткової громадської організації Альянс франсез (Alliance Francaise), яка заснована 1883 року з ініціативи відомих діячів Ф. де Лессепа, Л. Пастера, Е. Ренана, Ж. Верна і П. Камбона. Альянс офіційно визнаний Міністерством закордонних справ Франції як інструмент громадської дипломатії, що координує діяльність розгалуженої мережі фонду. Його діяльність фінансується за рахунок численних приватних фондів. Також недержавними структурами культурної дипломатії є l'Assocmtion frarnaise d'action artistique, La Maison des cultures du monde, l'Association pour la diffusion de la pensee francaise, Unifrance films pour le cinema, Television France International (TVFI), France Edition та інші [10].
Попри вагомий внесок у розвиток освіти і культури, Франція зазнає критики щодо діяльності Франкофонії. Необхідно відмітити, що тільки законом 94-665 від 4 серпня 1994 року французька мова була офіційно визнана державною мовою Франції. Головним чином, Закон мав на меті протистояти поширенню англійської мови, зобов'язував використання французької в офіційних документах, освітній, торгівельній, трудовій, громадській сферах [5]. В свою чергу міноритарні мови, до яких відносять не тільки 7 мов етнічних меншин, що історично опинилися в складі французької держави (окситанська, італійська на Корсиці, каталонська, німецька в Ельзасі і частині Лотарингії, нідерландська у Фландрії, бретонська і баскська), але і мови значних груп емігрантів (арабсько-магрибська, циганська, західно-вірменська та інші), розглядаються як національне багатство. Франція проголошується політикультурною державою, але з однією національною мовою [Роль Франции и Международной организации «Франкофония», c. 96].
Французькі позиції досить чітко показує промова Н. Саркозі в Дакаті в рамках офіційного візиту по країнах Африки в перший рік каденції. Франція визнає, що вони прийшли на африканську землю, з якої потіснили вірування, мову, культуру, звичаї, але разом з тим вважають, що африканці так само мають розділити з ними відповідальність за це. Найбільшої критики зазнали тези його виступу, про те що «африканська людина ще не увійшла в історію» і французький колоніалізм не варто звинувачувати у всіх проблемах Африки - війнах, геноциді, корупції. «Ніхто не може вимагати від нинішнього покоління відповіді за злочини, здійснені попередніми поколіннями» [2]. Так само Франція не бачить проблем своєї культурної політики, витісняючи культуру і мову африканських народів, натомість популяризуючи франкомовне середовище та пов'язані з ним можливості для молодого покоління.
Розширення структури і мережі Франкофонії, продовження її стабільного фінансування доводить, що Франція продовжує орієнтуватися на франкомовне середовище в ісламізованих країнах Африки. Розгалужена мережа освітніх і культурних закладів, інформаційних засобів є рупором Франції, становить альтернативу і конкуренцію для культури та цінностей країн і народів Африки. Франкофонія декларує позитивні наміри для створення уніфікованого середовища і рідко зустрічає офіційну критику. Попри те, що Франція публічно підтримує розвиток інших культур, переважна більшість країн Африки та Близького Сходу не можуть конкурувати з французькими фінансовими потоками.
Висновки
Таким чином, через економічні та торговельні домовленості, військову співпрацю та присутність, активне поширення французької мови та культури, Франція реалізує свої політичні амбіції у вигляді збереження впливу в колишніх колоніях, в країнах Африки та Близького Сходу. Не можна не зважати на історичні традиції французького панування, оскільки вони відображають сучасну залежність ряду африканських держав і задають тон для відносин Франції з іншими державами регіону. Франція почувається господарем, адже попри критику, вона не визнає помилок минулого, не вчиться на них і продовжує контролювати військові, економічні, комунікаційні, інфраструктури^ освітні, культурні мережі в країнах колишнього панування, головні умови, що окреслюють незалежність кожної держави. Франкофонне середовище направлене на однорідне мовне та культурне середовище і оминає релігійні питання, створюючи таким чином вільний доступ для ісламізованого суспільства.
Перспективи подальших досліджень будуть пов'язані з комплексним дослідженням культурної дипломатії Франції в країнах колишніх колоніях, вивченням впливу руху Франкофонії на просування французьких національних інтересів за кордоном, позитивне позиціонування Франції в країнах Африки та використання засобів культурної політики в досягненні цілей в політичному, економічному та військовому напрямах в країнах Африки та Близького Сходу.
Список використаних джерел
франкофонія політика культурний дипломатія
1. Development - «France commits to the South» programme. [Electronic resource] // French Ministry of Foreign Affairs and International Development. - 10 March 2015. - Access mode :http://www.diplomatie.gouv.fr/en/french-fbreign-policy/development-assistance/events/events-2015/artide/development-ffance-commrts-to-the.
2. L'integralite du discours du president Nicolas Sarkozy de la Republique, prononce le 26 juillet 2007, a Dakar [Electronic resource] // Le Monde Afrique. - 2007. - Access mode : http://www.lemonde. fr/afrique/article/2007/11/09/le-discours-de- dakar_976786_3212.html.
3. Le message culturel de la France et la vocation interculturelle de la francophonie. [Electronic resource] ; [par M. J. Kristeva-Joyaux]. - France: Conseil economique, social et environnemental, 2009. - №19. - 122 p. - Access mode : http://www. enssib. fr/ЫЫibtheque-numerique/dbcuments/40675-le-message-culturel-de-la-france-et-la-vocation-interculturelle-de-la- francophonie.pdf
4. Les principales propositions du rapport. [Electronic resource] / Site du Senat. - Access mode : http://www.senat.fr/rap/r04-091/r04-09n.html#_Toc90119539.
5. - e Loi Toubon). [Electronic resource]. - Access mode : http://www.avenir-langue-francaise.fr/articles.php?lng=fr&pg=8.
6. Masure R. Les Centres culturels fran^ais d'Afrique francophone, des structures legitimes, entre developpement et influence, qui peinent a trouver un second souffle [Electronic resource] / R. Masure. - France : Institut d'Etudes Politiques de Lyon, 2009. - 100 p. - Access mode : http://doc.sciencespo- lybn.fr/Ressburces/Dbcuments/Etudiants/Membires/Cyberdbcs/MFE2009/masur e_r/pdf/masure_r. pdf.
7. Projet de loi de finances pour 1999. [Electronic resource] // AVIS 67 (98-99). - T. XIII Commission des Affaires Culturelles. - Access mode : https://www.senat.fr/rap/a98-06713/a98-067132.html.
8. Un soft power a la franqjaise? [Electronic resource] // La documentation Francaise. - Access mode : http://www.ladbcumentatibnfrancaise.fr/dbssiers/d000544-quelle-place-pbur-la- france-dans-le-monde/un-soft-power-a-la-francaise.
9. Кучмій О. П. Міжкультурне співробітництво як чинник зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень: Автореф. дис. ... канд. політ, наук: 23.00.03 [Електронний ресурс] / Кучмій Олена Петрівна; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006. - 20 с. - Режим доступу: http://disser.cbm.ua/cbntent/144186.html
10. Ошитко О. Сучасні тенденції міжкультурного співробітництва у 2011. C. 17-20. http://www.viche. info/journal.
11. Сербіна Н. Ф. Культурна дипломатія як інструмент зовнішньої
політики сучасної європейської держави [Електронний ресурс] / Н. Ф. Сербіна, О. П. Кучмій // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2011. -131. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S2 1REF=10&S21CNR=20&S21 STN= 1&S21 FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S 21 P03=FILA=&2_S21STR=apmv_2011_100(1)__21
12. Смирнова О. А. Международная организация Франкофония - вектор влияния и инструмент солидарности / О. А.Смирнова, Д. М. Золина // Вести. Волгогр. гос. ун-та. - 2012. - Серия 4 (История). - №1(21). - С. 106-111.
13. Смирнова О.А. Роль Франции и Международной организации «Франкофония» / О.А. Смирнова, Т.П. Семенычева // Вести. Волгогр. гос. ун-та. - 2011. - Серия 4 (История). - №1(19). - C. 89-97.
14. Франция. В поисках новых путей : [под ред. Ю.И. Рубинский]. - М. : Издательство «Весь Мир», 2007 - 624 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зовнішня політика Франції за президентства Н. Саркозі, "проамериканізм". Середземноморський вимір зовнішньої політики, створення Середземноморського союзу. Ядерна стратегія Франції: історія і сучасність. Трансформація національної військової доктрини.
дипломная работа [65,8 K], добавлен 21.01.2011Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
реферат [603,7 K], добавлен 10.10.2009Розгляд процесу оформлення концептуальних засад американської сучасної зовнішньої політики в Японії. Характеристика особливостей курсу на активне співробітництво з іншими провідними державами та розроблення загальних правил ведення комерційної діяльності.
статья [24,0 K], добавлен 11.09.2017Ключові тенденції системи міжнародних відносин. Сутність превентивної дипломатії. Особливості застосування превентивної дипломатії в зовнішній політиці США, оцінка ефективності її застосування. Концепція превентивної дипломатії ООН в умовах глобалізації.
дипломная работа [153,5 K], добавлен 15.05.2012Завдання зовнішньої політики держави. Китайські культурні обміни, реалізовані в рамках "культурної дипломатії". Поширення китайської мови в інших країнах. Діяльність Інститутів Конфуція. Формування нової "поліцентричної системи міжнародних відносин".
реферат [18,3 K], добавлен 08.02.2013Загальнонаукові методи дослідження зовнішньої політики держави. Головні напрямки політики Швеції. Оцінка її місця на політичній арені світу. Аналіз зв’язків держави як впливового актора міжнародних відносин. Сценарії розвитку відносин Швеції з Україною.
курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.12.2014Головні чинники визначення зовнішньої політики. Новий зовнішньополітичний курс України. Традиції суспільної дискусії щодо міжнародної стратегії держави. Співробітництво в межах СНД. Перспективи зовнішньої політики України. Глобальна міжнародна політика.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 18.10.2012Історія створення та роль у розвитку світового співтовариства Європейського союзу і Північноатлантичного союзу. Загальна характеристика та особливості правових аспектів євроінтеграції. Аналіз зовнішньої політики України, спрямованої на євроінтеграцію.
курсовая работа [35,1 K], добавлен 01.07.2010Проблеми міжнародних відносин і зовнішньої політики у період глобалізації. Роль дипломатії у формуванні та реалізації зовнішньополітичних рішень. Розвиток багатобічної дипломатії (багатобічних переговорів), колективне керування взаємозалежністю.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 31.01.2010Аналіз європейського вектору зовнішньої політики України - взаємодії України з європейським середовищем, прагнення інтегруватися в європейські економічні та політичні структури. Двостороннє співробітництво України з країнами Центральної Європи та Балтії.
дипломная работа [54,5 K], добавлен 20.09.2010Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.
курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007Стандарти економічної дипломатії, її політичні цілі. Сутність економічної дипломатії. Забезпечення представництва держави при міжнародній організації. Напрями зовнішньої політики України. Тенденції розвитку економічної дипломатії в умовах глобалізації.
лекция [40,5 K], добавлен 09.08.2011Методи здійснення та вплив національної регуляторної політики на зовнішньоторговельну політику країни. Оцінка впливу регуляторної політики на динаміку зовнішньої торгівлі України. Проблеми захисту зовнішньоторговельної політики в умовах членства в СОТ.
курсовая работа [382,6 K], добавлен 14.09.2016Сутність та принципи міжнародних відносин. Зовнішня політика держави. Роль армії в забезпеченні зовнішньої політики держави. Функції та засоби зовнішньої політики. Тенденції у зовнішній політиці держав, які визначають роль, місце армії на сучасному етапі.
реферат [40,5 K], добавлен 14.01.2009Процеси світової глобалізації та європейської інтеграції. Вступ Великої Британії до "Спільного ринку". Європейський вектор зовнішньої політики кабінетів Г. Вільсона і Д. Каллагена. Підхід урядів М. Тетчер до політики Європейського співтовариства.
курсовая работа [32,1 K], добавлен 25.02.2009Поняття, класифікація та основні форми зовнішньої торгівлі. Регулювання зовнішніх торгових відносин. Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку країни в умовах глобалізації. Місце і роль розвинутих країн у міжнародному товарному обміні.
курсовая работа [293,8 K], добавлен 14.10.2014Геополітичне становище сучасного Китаю, його ресурси та напрямки зовнішньої політики. Програми розвитку, які втілюються керівництвом КНР, зовнішньополітичний курс і інтеграційні процеси втілення китайської економіки в світову економічну систему.
курсовая работа [30,4 K], добавлен 05.05.2011Фактори територіальної організації, товарна і географічна структура, закономірності та принципи розвитку зовнішньої торгівлі країн Європейського Союзу. Сутність Європейської інтеграції на початку нового тисячоліття. Розвиток економічних зв’язків країн ЄС.
курсовая работа [624,7 K], добавлен 28.10.2014Історія формування Спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС, а також аналіз здобутків російської історичної науки у дослідженні проблеми участі Великої Британії в цій політиці. Перелік наукових видань з питань європейської політики Британії.
статья [29,3 K], добавлен 11.09.2017Становлення світового господарства і економіки. Теорії міжнародної торгівлі. Тарифні методи регулювання торговельної політики. Мотивація та форми міжнародного руху капіталу. Проблема зовнішньої заборгованості. Світові економічні інтеграційні процеси.
курс лекций [1,0 M], добавлен 19.11.2014
