Діяльність ЮНЕСКО в галузі розвитку міжнародних проектів цифрової документальної спадщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 008+[021+930.25+069]:004+341.16:001

Інститут архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (Україна, Київ)

Діяльність ЮНЕСКО в галузі розвитку міжнародних проектів цифрової документальної спадщини

Рибачок О. М.,

здобувач,

rubachokoleg@ukr.net

Анотація

міжнародний цифровий культура юнеско

Розкрито питання діяльності ЮНЕСКО -- провідного лідера у міжнародній культурній діяльності в частині цифрової спадщини. Відзначено, що важливою функцією ЮНЕСКО є її нормотворча діяльність, яка регулює міжнародну діяльність у сферах освіти, науки, комунікації, обміну та збереження культурних цінностей усього людства. Розглянуто передумови, що сприяли створенню концептуально-методичних засад міжнародного співробітництва та партнерства в галузі цифрової культури. Наголошено, що ЮНЕСКО відіграло особливу роль у розробці методології та створенні міжнародних цифрових ресурсів у зв'язку із переходом суспільства до електронної та цифрової культури, а також розробки правил і програмних продуктів та їхнього розвитку. Констатовано, що велика увага ЮНЕСКО спрямована на інтеграцію діяльності установ культури -- архівів, музеїв, бібліотек, позитивним наслідком якої є утворення якісно нових, охоплюючих усі види та типи історичних документів, міжнародних цифрових інтегрованих ресурсів документальної спадщини людства.

Ключові слова: цифрова культура, ЮНЕСКО, інтегровані міжнародні цифрові ресурси, документальна спадщина.

Annotation

Rybochok О. М., applicant ofthe Institute ofArchival Studies V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine (Ukraine, Kyiv), rubachokoleg@ukr. net

UNESCO's activities in the development ofinternational projects for digital documentary heritage

The article reveals the issues of UNESCO's activity as a leading leader in international cultural activities in the digital heritage area. It is noted that UNESCO's importantfunction is its normative activity that regulates international activities in the spheres of education, science, communication, exchange and preservation of cultural values of all mankind. Considered the preconditions that contributed to the creation of conceptual and methodological foundations of international cooperation and digital culture partnerships. It was emphasized that UNESCO played a special role in the development of a methodology and the creation ofinternational digital resources in connectionwith the transition of society to electronic and digital culture, as 'well as the development of rules and software products and their development. It was stated that UNESCO's attention isfocused on the integration of cultural institutions-- archives, museums, libraries, the positive consequence of which is theformation of qualitatively new ones, covering all types and types of historical documents, international digital integrated resources of the documentary heritage ofhumanity.

Keywords: digital culture, UNESCO, integrated international digital resources, documentary heritage.

Розгляд сучасного стану розвитку цифрових ресурсів документальної спадщини у світі та в Україні неможливий без спеціальної акцентуації на видатній ролі ЮНЕСКО в міжнародному визначенні понять культурних цінностей та культурної спадщини, питаннях охорони культури та розвитку її цифрових ресурсів.

Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури охоплює такі сфери: збереження та відродження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини; розвиток мистецтв; сприяння розвитку сучасних культур; сприяння поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження; поширення книг і читання шляхом сприяння розвитку книговидавничої справи; розвиток індустрії культури та розробка політики в галузі культури; захист авторських і суміжних прав; аналіз взаємозв'язку між культурою та розвитком, врахування культурного фактора у розвитку суспільства; розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу, тощо [1].

Метою публікації є висвітлення особливого значення ЮНЕСКО у розробці методології та створення міжнародних цифрових ресурсів документальних пам'яток та історичних джерел як Грунтовної джерельної бази історико-культурних досліджень та джерел національної та світової пам'яті людства.

Історія діяльності ЮНЕСКО у аспектах визначення феномена культури та понятійного апарату пригортала увагу переважно правознавців, які встановлювали визначення поняття культурних цінностей та культурної спадщини, ролі міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, ІФЛА та МРА, у розробці правових засад понятійного апарату та ціннісної оцінки культурної спадщини, її охорони. Серед таких фахівців - В. І. Акуленко, Ю. Д. Древаль, Т. Каткова, О. Р. Копієвська, С. І. Кот, С. Ю. Кузьменков, В. В. Литовченко, І. Ю. Слюсаренко, Г. М. Шаповалова, Ю. С. Шемшученко та інші. Основний список зазначених праць станом на 2015 р. представлений у монографії В. І. Акуленка [2, с. 567-599]. У цих студіях аналізується законодавча база, що напрацьовувалася ЮНЕСКО як провідним лідером у міжнародній культурній діяльності, та вітчизняна законодавча база в галузі культурних цінностей та національної культурної спадщини, аспекти її охорони в законодавстві та культурній діяльності, класифікація на рухомі та нерухомі, історико-культурні та природні культурні цінності; також висвітлена думка про культурну спадщину як сукупність усіх матеріальних і духовних культурних досягнень суспільства, його історичний досвід, соціальний капітал в арсеналі національної пам'яті [3].

Разом з тим, діяльність ЮНЕСКО в галузі цифрової спадщини поки не знайшла комплексного висвітлення.

Загальновизнаною є інтеграційна діяльність ЮНЕСКО як провідного центру міжнародного діалогу між експертами та інтелектуальними колами, спрямована на розробку спільного розуміння розвитку культури, діяльності культурних закладів, архівів, бібліотек, музеїв та інших інститутів пам'яті. Важливою функцією ЮНЕСКО є її нормотворча діяльність та узгодження правових аспектів діяльності різних країн у галузі її директивних функцій, в тому числі в галузі культури, діяльності бібліотек, архівів, музеїв, інформаційних центрів. Організацією розроблено 22 міжнародні конвенції та багатосторонні договори, а також 34 рекомендації і декларації, що регулюють міжнародну діяльність у сферах освіти, науки, комунікації, обміну та збереження культурних цінностей [4; 5].

Велику інформаційну значимість має портал ЮНЕСКО, який дозволяє повністю представити ту багатофункціональну діяльність, що її виконують ЮНЕСКО та її представництва, ознайомитися з усіма офіційними документами, які вона продукує, а також організовувати зв'язок між архівними бібліотечними та музейними товариствами таустановами [6].

Починаючи від 90-х років XX ст. спеціальна увага ЮНЕСКО приділена концептуальним засадам охорони культурної спадщини в епоху глобалізації, збереженості документальної спадщини, концепції цифрової культури та документальної цифрової спадщини.

Передумови, що підготували активну діяльність ЮНЕСКО в цій галузі, пов'язані із спеціальною увагою до встановлення особливого статусу культури впродовж усього її існування, але особлива віха - стратегія на збереженість культурної спадщини, оголошена в Декларації Всесвітньої конференції в Мехіко з політики у сфері культури (1982). Вона була присвячена політиці в сфері культури, де визначилися основні складові поняття «культура» та політика в цій сфері, що ставила за мету ефективний внесок у справу зближення народів і досягнення взаєморозуміння між людьми через розвиток культури і культурної діяльності. У Декларації подавалося широке розуміння культури і розкривалися її складові частини з урахуванням різних загальних та спеціальних підходів до її визначення. Культура розглядалася як сукупність яскраво виражених рис, духовних і матеріальних, інтелектуальних і емоційних, які характеризують суспільство або соціальну групу. Вважалося, що культура охоплює, крім мистецтва й літератури, спосіб життя, основні права людини, системи цінностей, традиції та віри. Крім того, визнавалося, що культура - це здатність людини мислити, аналізувати себе і своє оточення [7].

До Декларації включено окремий розділ «Культурна спадщина», в якому роз'яснюється її зміст як творчості, що відбиває особливості мистецтва народу і включає твори його художників, архітекторів, музикантів, письменників, учених, доробок майстрів народної творчості та всю сукупність цінностей, які становлять сенс існування людини. Вона охоплює як матеріальні, так і нематеріальні витвори. До культурної спадщини належать також історичні місця й пам'ятки, література, твори мистецтва, архіви та бібліотеки. Відтоді створення ресурсів, що документували б в електронному вигляді факти культури стало одним з перспективних напрямів діяльності ЮНЕСКО.

Стрімкий розвиток інформаційних цифрових технологій викликав розгортання великих проектів документальних ресурсів національного та міжнародного характеру. Виокремлюються два етапи у створенні та формуванні цифрових ресурсів за ініціативою ЮНЕСКО та професійних міжнародних організацій.

Перший етап датується 1992-2002 рр. Прийнята в 1992 р. за сприяння ЮНЕСКО фундаментальна програма «Пам'ять світу» [8] спрямована на реєстрацію та збереження документальної спадщини, формує список всесвітньої спадщини та стала базою й відправним пунктом для розгортання значної кількості міжнародних та національних проектів стосовно цифрових ресурсів історико-культурної спадщини [9].

Ця програма охоплює різні знання і наукові дисципліни та об'єднує професійні набутки архівістів, бібліотекарів, музеєзнавців та інших фахівців разом із концепціями їх установ, асоціацій та сховищ; вона є відкритою до розвитку в усіх аспектах.

Концепція програми «Пам'ять світу» полягає в тому, що всесвітня документальна спадщина є загальним надбанням, яке має всіляко оберігатися і захищатися в інтересах людства і бути доступним для всіх на постійній основі, без будь-яких перешкод і з належним визнанням культурних традицій та особливостей. Завданням програми «Пам'ять світу» є популяризація та захист всесвітньої документальної спадщини та забезпечення загального і постійного доступу до неї. Програма «Пам'ять світу» здійснюється в контексті інших структур, рухів і акцій, в тому числі пов'язаних з ЮНЕСКО. Її завдання - служити їх відображенням і доповненням та вибудовувати логічні форми плідної взаємодії. Ця програма продовжує діяти й сьогодні, набуває значного розвитку й охоплює все більшу спадщину різних країн, народів та націй. Нині, згідно з програмою, проводиться реєстрація документальної спадщини всесвітнього значення з метою її захисту та переведення на цифровий формат. У рамках діяльності ЮНЕСКО був підготовлений методичний довідник «Пам'ять світу. Загальні керівні принципи збереження документальної спадщини» (2002) [10]. Автор - знаний вчений в галузі аудіовізуальної та мистецької спадщини та архівування Рей Едмондсон, постійно співпрацює з ЮНЕСКО [11].

Другий етап процесу створенні світового цифрового ресурсу - це 2003-2012 рр. 2003 рік став переломним для повного переходу до цифрової спадщини та створення міжнародних цифрових бібліотек, що об'єднали документальну спадщину та цифрові технології її опису, формування, обміну, зберігання та доступу. Початок цьому етапу був покладений прийняттям Хартії про збереження цифрової спадщини (2003) [12].

У 2005 р. створюється портал «ЮНЕСКО- Спадщина», спеціалізований у галузі культури, інформації, охорони природи [13]. Охорона культурної, природної та документальної спадщини стає одним з найважливіших напрямів діяльності ЮНЕСКО. У XXI ст. приймаються документи про охорону підводної культурної спадщини (2001), про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003), про охорону та заохочення до різноманіття форм культурного самовираження (2005) тощо.

Концепція глобального інформаційного та цифрового суспільства (2001) до значної міри розроблена завдяки діяльності ЮНЕСКО із залученням великої кількості професійних експертів та урядових проектів різних країн [14].

2005 рік став певним рубежем у розвитку концепції стосовно значення цифрових технологій. Саме тоді публікується Всесвітня доповідь «Towards Knowledge Societies» («До суспільств знань»), де осмислюється нова історична стадія в розвитку суспільства, пов'язана з новими науковими технологіями в отриманні, відображенні, передачі інформації, тобто з цифровими технологіями, які докорінно змінюють світ та існування людини в ньому, несучи в собі як позитивні, так і, на жаль, негативні наслідки для людства [15].

ЮНЕСКО продовжує розвивати та заповнювати новим змістом основні напрями діяльності та формування цифрових ресурсів у галузі освіти, природничих наук, соціальних та гуманітарних наук, культури, комунікації та інформації, приділяти увагу особливим темам. Осмислюючи нові умови розвитку людства у глобальному просторі, ця організація починає розвивати ідеї гармонізації та методи управління в умовах формування інформаційних процесів.

У згаданій доповіді вперше поставлене питання про прискорення та ускладнення розвитку суспільства, його інформаційно-технологічних процесів та відповідно зростання складності та трансформації змісту діяльності ЮНЕСКО, в тому числі в галузі культури. Особлива увага приділяється розвитку цифрових технологій, створенню міжнародних стандартів опису та обміну цифровою інформацією, вирішенню питань авторських прав та вільного доступу до цифрової інформації [15, с. 10-40]. В доповіді містяться важливі думки щодо особливостей переходу від інформаційного суспільства до суспільств знань, виховання норм «цифрової солідарності» та свободи слова як критерію суспільства знань. Окремий розділ присвячений оцінці формування «мережевих суспільств», впливові нових технологій та економіки знань на мережеві суспільства, а також трансформаційним процесам у суспільствах знань.

Інформаційний напрям діяльності ЮНЕСКО є одним з пріоритетних від 1996 р., коли програма «Інформаційне суспільство для всіх» (1996) [16] стала основоположним документом для діяльності організації в XXI ст. За цією програмою до 2015 р. передбачалося створити інформаційну інфраструктуру у всіх розвинених країнах світу, напрацювати так званий всесвітній інформаційний банк (інформаційну спадщину людства), відновити інформаційні ресурси для «Електронної Александрійської бібліотеки» (Європейська цифрова бібліотека), починаючи від найстаріших видань і до останніх новинок. Програмою також було поставлене питання про здійснення реформи в освіті в усіх регіонах світу, про забезпечення розвитку віртуальних університетів (дистанційне навчання), підготовку досвідчених фахівців в усіх галузях суспільства, а також про пропагування серед молоді ідей культури та миру. Подолання розриву в інформаційних електронних та цифрових технологіях, які панують останнім часом в інформаційній сфері стало важливим напрямом діяльності Сектору комунікації та інформації (СІ - Communication and Information Sector) [17] - започаткований із метою подальшого розвитку в умовах нового інформаційного простору «вільного розповсюдження ідей за допомогою слів і думок» [18].

В умовах поширення цифрових технологій розповсюджувалося й вільне та відкрите програмне забезпечення для управління цифровими бібліотеками - Грінстоун (Greenstone), яке цілком розповсюджується й на цифрові архіви документного рівня і є доступним на порталі ЮНЕСКО (www.unesco.org/Free/ OpenSourceSoftware).

Сприяючи формуванню цифрового суспільства ЮНЕСКО провела велику роботу з осмислення спільних принципів та стандартизації опису й обміну джерелами у зв'язку із переходом суспільства до електронної та цифрової культури, з розробки правил та програмних продуктів та їхнього розвитку. Такі документальні джерела культури, як книга, документ, музейна пам'ятка, як артефакти матеріального і духовного розвитку суспільства завдяки створенню ресурсів на принципах сумісних інформаційних та цифрових технологій організують спільний інформаційний простір, гаранту-ють кваліфікований пошук та оперативний доступ до комплексів першоджерел інформації. Розвивається інтеграція ресурсів, залучення до наукового і культурного обігу документальної спадщини, поліпшуються умови фізичного збереження найбільш цінних документальних пам'яток та розвиток реставраційно-консерваційного напряму, формуються інтегровані загальнодоступні електронні інформаційні ресурси, поширюються знання про національну спадщину у кожній державі, зростає розуміння єдності світової культури. Під егідою ЮНЕСКО були оприлюднені усі важливі для світової спільноти регламентуючі документи щодо цифрового формату. Основна увага ЮНЕСКО спрямована на інтеграцію діяльності установ культури - архівів, музеїв, бібліотек, які зберігають документальну спадщину та продукують об'єкти цифрової культури (мультимедійні колекції та ін.) Архіви, бібліотеки та музеї стали базовими суспільними інституціями ЮНЕСКО, в архівній, бібліотечній та музейній галузях були створені міжнародні організації, що беруть безпосередню участь у розробці всіх основоположних документів ЮНЕСКО. Йдеться про Міжнародну раду архівів (МРА), Міжнародну федерацію бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА), Міжнародну раду музеїв (МРМ).

Одночасно ці установи самі є її об'єктами культури, а також медіа-організації, що створюють культурні об'єкти в цифровому вигляді. ЮНЕСКО та ІФЛА в 2003 р. підготували довідник «Путівник по проектах оцифровки колекцій та описів у публічному секторі (домене), переважно в бібліотеках та архівах» [19].

ЮНЕСКО заклала основу для міжнародного співробітництва та партнерства в галузі цифрової культури. Питання формування та доступу до всесвітньої культурної спадщини в цифровій формі (матеріального і нематеріального) позначені в прийнятих ЮНЕСКО Міжнародній конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003 р.) [20], Конвенції про охорону та підтримку розмаїття форм культурного самовираження. Париж, 20 жовтня 2005 р. [21] тощо.

Хартія про збереження цифрової спадщини (2003 р.) [12] оголошує, що цифрова спадщина, яка охоплює ресурси в галузі культури, освіти, науки та управління, а також інформацію технічного, правового, медичного та іншого характеру, створену в цифровому вигляді або перекладену в цифрову форму з існуючих аналогових ресурсів, розуміється світовою спільнотою не менш важливою за традиційну. Основною метою збереження цифрової спадщини, особливо таке, що є суспільним надбанням, стало забезпечення його доступності для населення, вільним від необгрунтованих обмежень. Йшла мова про вдосконалення законодавства в архівній та бібліотечній сфері та обов'язкове або добровільне депонування цифрової спадщини в архівах, бібліотеках, музеях і інших публічних сховищах.

У конвенціях, хартіях, деклараціях ЮНЕСКО цифрова культура визнається соціокультурно значущим феноменом і самостійним правовим об'єктом, органічно пов'язаним з традиційною культурою.

ЮНЕСКО грає величезну роль у створенні інтегрованих міжнародних цифрових ресурсів документальної пам'яті, у розробці стратегії розвитку та формуванні міжнародних цифрових інтегрованих ресурсів документальної спадщини, що охоплює усі види та типи історичних документів, що зберігаються в архівах, бібліотеках, музеях, зокрема Європейської бібліотеки (TEL) (Нідерланди) (2004) [22], Манускрипторіуму (2002) (Чехія, Прага) [23], Світової цифрової бібліотеки (2006) (США, Вашингтон) [24], Европеани (2008) (Нідерланди, Амстердам) [25], а також проекту «Пам'ять світу» в цифрову епоху.

Для подальшого розвитку цифрового культурного простору велике значення має Ванкуверська декларація 2012 р. (Vancouver, British Columbia, Canada), прийнята на конференції ЮНЕСКО «Пам'ять світу в епоху цифрових технологій: оцифрування та збереження» (Ванкувер, вересень 2012 р.). Цей Грунтовний на сьогодні документ є певним керівництвом для визначення політики, програми дій в галузі цифрової спадщини. Вона розглядає цифрові технології та їхні можливості, задекларувала основні принципи цифрових бібліотек та зміни цифрової спадщини, визнаючи, що кожна особа має право шукати, отримувати та поширювати інформацію через будь-які засоби масової інформації та незалежно від кордонів, коли вона отримує доступ до інформації в цифровому форматі [26].

Цифрова технологія пропонує безпрецедентні засоби зберігання та обміну інформацією, але на конференції визначалися й невирішені проблеми. Визнавалося, що поки країни сильно відрізняються від можливостей реалізації політики для вирішення завдань формування цифрової культури, виникають проблеми, пов'язані з оцифруванням аналогового матеріалу, і проблеми, пов'язані з безперервністю, доступом та збереженням автентичності, надійності та точності.

На Ванкуверській конференції обговорювалися багато аспектів узгодження та розвитку цифрових технологій, зокрема: форми та формати, зменшення зусиль на обробку документів; забезпечення збереження документів; доступність та достовірність; надійність та точне збереження; створення дорожньої карти; узгодження політик держав; підтримка роботи міжнародної архівної, бібліотечної та музейної спільноти для безпеки; міжнародне співробітництво в галузі стандартів; навчальні програми; необхідний ступінь незалежності, необхідний архівам, бібліотекам, музеям тощо.

Розглядалася проблема збереження цифрових ресурсів (digital preservation) для наступних поколінь (надійність носіїв інформації, сумісність форматів даних, програмних платформ і фізичних пристроїв). Під час проведення конференції була започаткована ідея створення постійно діючої групи проекту PERSIST (Platform to Enhance the Sustainability of the Information Society Transglobally) під егідою UNESCO, IFLA, ICA та інших партнерів щодо вирішення глобальних актуальних питань збереження цифрової інформації у відкритому доступі, пов'язаних із стратегіями, технологіями, проблемами вибору та обов'язками [27]Отже, у глобальному культурному просторі виникає нова культурна реальність - цифрова, а цифрова спадщина набуває значної актуальності у діяльності ЮНЕСКО. Всесвітня організація ЮНЕСКО заклала основу для міжнародного співробітництва та партнерства в галузі цифрової культури, грала значну роль у визначенні її як фактора сучасного суспільства, створенні цього простору, узгодження позицій культурної політики різних держав у напрямі створення та зберігання цифрової спадщини, згуртування професійних колективів на роботу в галузі методології, стандартизації процесів опису, зберігання, обміну цифрової документальної спадщини, робить значний внесок у напрацювання глобальних підходів до розвитку національних та світових цифрових ресурсів культурної документальної спадщини.

Список використаних джерел

1. ЮНЕСКО. Діяльність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unesco.org/about/activity

2. Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України: монографія. - К.: Тов, ВО «Юстініан», 2013. -616 с.

3. Рибачок О. М. Документальна спадщина як складова культурних цінностей і культурної спадщини / Олег Рибачок // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2017. - №2.-С.81-91.

4. Національна комісія України з питань ЮНЕСКО. Офіційний сайт. - Режим доступу: http://unesco.org.ua/ua/about/activity

5. ЮНЕСКО: Історія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www//unesco.iatp.org.ua/history.

6. ЮНЕСКО. Портал. Головна сторінка [Електронний ресурс].

- Режим доступу: http://www.unesco.org/

7. Всесвітня конференція в Мехіко з політики у сфері культури 26 липня - 6 серпня 1982 р. II ЮНЕСКО. Культура. - 1984. - №3. - С.75-84. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/995_730.

8. Программа ЮНЕСКО «Память мира»: деятельность библиотек, архивов, музеев: Сохранение документального наследия.

- Бостон: «Джордж Бостон», ЮНЕСКО, 1998. [пер. рос.] - справоч. №CII-98/WS/4 и CD: «Сохранение нашего документального наследия» (ЮНЕСКО, 2000.).

9. UNESCO World Heritage List [Electronic resource]. - Mode of access: http://whc.unesco.org/en/list/

10. Едмондсон Рей. Память мира: Общие руководящие принципы сохранения документального наследия (пересмотренное издание 2002 г.) / подготовлено Реем Эдмондсоном. - Париж: ЮНЕСКО, 2002. - 72 с.

11. Ray Edmondson. - Mode of access: http://canberra.academia. edu/RayEdmondson

12. Charter on the Preservation of Digital Heritage. - Mode of

access: http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=17721&URL_

DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html

13. ЮНЕСКО-Спадщина [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.unesco.org/culture/heritage

14. ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (31; 2001; Париж) Среднесрочная стратегия на 2002-2007 гг.: Вклад в дело мира и человеческого развития в эпоху глобализации посредством образования, науки, культуры и коммуникации: Утвержденный документЗІ С/4. - Париж: ЮНЕСКО, 2002. - 60 с.

15. Towards Knowledge Societies. UNESCO World Report. -Paris: UNESCO, 2005. - 187 p.

16. Information for All Programme. - Mode of access: http:www. unesco.org/ifap/.

17. ЮНЕСКО. Портал «Комунікація та інформація» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unesco.org/ci.

18. ЮНЕСКО. Соціальна інформація [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unesco.org/socialcom.

19. Guidelines for Digitization Projects for Collections and Holdings in the Public Domain, Particularly Those Held by Libraries and Archives [Electronic resource] / IFLA; UNESCO // IFLA. - 2003.

- Mode of access: http://archive.ifla.org/VII/sl9/ pubs/digit-guide.pdf

20. Международная конвенция об охране нематериального культурного наследия (Париж, 17 октября 2003 г.). - Режим доступа: http://www.wipo.int/wipolex/ru/other_treaties/text.jsp?file_id=217658

21. Конвенція про охорону та підтримку розмаїття форм культурного самовираження (Париж, 20 жовтня 2005 р.). - Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001429/142919r.pdf

22. The European Library - Європейська бібліотека - theeuropeanlibrary.org

23. Manuscriptorium Digital Library [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.manuscriptorium.com.

24. World Digital Library [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.wdl.org

25. EUROPEANA [Electronic resource]. - Mode of access: http:// www.europeana.eu

26. Vancouver declaration [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/CI/CI/pdf/ mow/unesco_ubc_vancouver_declaration_en.pdf

27. PERSIST UNESCO Programm [Electronic resource]. - Mode of access: https://unescopersist.org/about/

Размещено на Allbest.ru