Пріоритети Канадської федерації на національному рівні, у межах Північної Америки та поза її територією

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 327.355

Київського міжнародного університету

ПРІОРИТЕТИ КАНАДСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ, У МЕЖАХ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ ТА ПОЗА ЇЇ ТЕРИТОРІЄЮ

І.І. Судак

Канадська федерація розміщена на одній із найбезпечніших територій на всій планеті. Схід і Захід,

Атлантичний і Тихий океани є головними буферними зонами держави. Потреба оборони території Канади з Півдня зникла від часу закінчення Феніанських набігів наприкінці 1860-х років, якщо не раніше, а саме з часу завершення війни 1812 року [9].

Тоді, коли існує багато розмов про виклики суверенітету Канади і про зростання військової присутності на Півночі, досить важко знайти фахівців, які могли б підтвердити наявність військової загрози для Канади з боку Арктики [6].

Процес оборони канадських кордонів викликає тривожні суперечності: довжина берегової лінії Канади становить 243,792 км і є набагато довшою, ніж у будь-якій іншій країні світу. Співвідношення кількості населення Канади до коефіцієнта земного масиву є найнижчим у світі, при тому, що більша частина громадян проживає вздовж південного кордону, вірогідність загрози вторгнення є зовсім незначною. Канадські війська часто запрошують на службу за кордон, зокрема, у них немає бажання нести затрати, пов'язані з військовими операціями [4].

Найпрямішою загрозою для Канади є не вторгнення на її територію, а загроза тероризму, і деякою мірою діяльність міжнародних злочинних угруповань. Такими загрозами можуть бути фізичні атаки, схожі на ті, що планувалися непрофесійними, проте потенційно небезпечними місцевими терористичними підрозділами, які були сформовані в Торонто 2006 року. Це також можуть бути і кібератаки націлені на те, щоб зруйнувати інфраструктуру Канади, спричинити хаос і в результаті призвести до сотень чи тисяч смертей. Навіть загрози атаки з повітря найшвидше надходитимуть від захоплених літаків, аніж від реактивних винищувачів. Крім того, на суходолі найскладніше передбачити загрозу, що надходить від зброї масового ураження в руках терористів. Але це не є класичним сценарієм; у всіх випадках першою лінією оборони залишається розвідка та належна робота органів правопорядку. До того часу, як військові будуть залучені, шкоди буде завдано [4].

Перші три довгострокові цілі оборонної політики Канади незначною мірою повинні бути переглянуті для того, щоб пріоритетом став не захист території Канади, а захист її громадян.

Майже 2,7 млн. громадян Канади живуть за межами країни. У інтегрованому глобальному суспільстві, до якого громадяни Канади хочуть належати, багато груп фахівців хочуть бачити практичні дії урядів щодо захисту інтересів канадців за кордоном.

Така урядова допомога може надаватися як індивідуально, так і масово, як це було з 50 тисячами лівійців і канадців, які постраждали внаслідок війни в Лівії влітку 2006 року, або ж тисячі громадян Канади, які постраждали під час землетрусу в Гаїті. Канадці також можуть вимагати урядової допомоги від військових на території Канади у випадку повені, снігової бурі або ж інших катаклізмів на зразок урагану Катріна [9].

Головною загрозою для Канади є не захоплення території, а прояви тероризму. Що стосується оборони кордонів Канади, захист канадського спільного кордону зі Сполученими Штатами є завданням прикордонного контролю, а не військовим питанням, яке залишає повітряний простір, а насамперед океани, через які існують шляхи доступу до території Північної Америки. Різниця полягає в тому, що один з них прилягає до кордонів Північної Америки, а інший - ні.

Система протиповітряної оборони Канади в межах командування НОРАД є практичною та раціональною. Канадська приморська оборона поширюється на п'ять державних агенцій і департаментів Канади, до якої входить також Берегова охорона, завданням якої є охорона прибережних вод Канади без використання зброї та правоохоронних сил. Обов'язки Берегової охорони обмежені контролем за судноплавством і безпекою, управлінням морським рухом і контролем за рівнем забруднення. Вона також повинна переправляти офіцерів канадської королівської кінної поліції через море, коли ними проводиться арешт [5].

Розглядаючи питання стратегії глобального розміщення внутрішніх сил Канади, слід перевести канадську Берегову охорону, яка є підрозділом Департаменту риболовства, до Департаменту громадської безпеки Канади, разом із канадськими прикордонними службами, і належно озброїти її [6].

Берегова охорона Канади повинна отримати функції безпосередньо охороняти власне канадські береги. У цьому питанні можна погодитися з поглядами Комітету сенаторів з питань національної безпеки й оборони. Передусім це стосується ситуації в Арктиці, де Берегова охорона має багаторічний досвід у патрулюванні й управлінні криголамами і пряма військова загроза залишається віддаленою. Вона може здійснювати нагляд та обороняти ефективніше і дешевше, ніж військово-морські сили, а також відігравати значну роль у всьому, починаючи від подолання льоду до захисту навколишнього середовища та риболовства і гарантування морської безпеки. Уряд розгляне можливість передачі деяких або ж усіх патрульних катерів, що призначені для військово-морських сил, у розпорядження Берегової охорони. Отже, окрім загрози з боку Сполучених Штатів, для Канади не існує жодної загрози, як не існує її і для США [7].

Сучасні взаємини щодо оборони між Канадою та США розпочалися 1938 року промовою президента Франкліна Рузвельта, яку він виголосив під час свого виступу в

Університеті Квін у Кінгстоні. Ф. Рузвельт заявив, що «громадяни США не будуть сидіти склавши руки, якщо Канаді буде загрожувати небезпека з боку будь-якої іншої імперії» [10]. У свою чергу, прем'єр-міністр Канади Макензі Кінг запевнив, що як «дружня сусідка» Канада повинна забезпечити неможливість вторгнення «ворожих сил на територію США через суходіл, море чи повітряні шляхи Канади» [10]. Отже, Канада не буде військовим плацдармом для атак на її сусіда. Ця доктрина залишається чинною і донині.

Обидва лідери відкрили нову еру спільної оборони, підписавши 17 серпня 1940 року відому Огденберську декларацію. Побоювання щодо того, що внаслідок цієї угоди армія Канади буде підпорядкована військам США, так і не справдилися. Сполучені Штати завжди поважали суверенітет Канади. Це і є основним принципом у нинішніх відносинах держав: Північна Америка є єдиним театром військових дій, кожна країна має обов'язок перед іншими обороняти її, і заради цього країни тісно співпрацюють [5].

Для Канади спільна оборона надає змогу брати участь канадцям у військових переговорах на найвищому рівні з представниками США. Згідно з угодою Канада не має жодних обмежень у здійсненні права свого суверенітету; Канада не має жодної причетності до вторгнення Сполучених Штатів на територію В'єтнаму та Іраку і відмовилася від зберігання ядерних боєголовок на своїй території.

Командування НОРАД - це єдиний вияв канадо- американської спільної оборони. Це не є традиційним двостороннім договором про оборону, це радше об'єднане оборонне командування. Командування НОРАД наділене повноваженнями спостерігати та відповідати на атаки з повітря або космосу над територією Північної Америки [5].

Це організація з досить гнучкими правилами, надає змогу спільно давати відповідь на будь-які атаки, а також дозволяє Канаді не долучатися до військових дій, які розпочинають Сполучені Штати Америки.

Від початку свого заснування 1958 року НОРАД очолювалось американцями, а канадці займали другорядну роль заступників. 11 вересня 2001 року відповідальним за контроль за повітряним простором над територією США був старший канадський офіцер НОРАДу. Ця угода є єдиною домовленістю про безпеку, у якій американці делегували значні повноваження оборони власної держави військовим іншої країни [5].

Після 11 вересня 2001 року НОРАД збільшило свої повноваження від захисту зовнішніх загроз повітряного нападу до захисту від загроз, що беруть свій початок у межах території Північної Америки. Основна робота зосереджувалася навколо захисту міст і важливих інфраструктурних об'єктів Північної Америки, зокрема, велику увагу було приділено гарантуванню повітряної безпеки під час Суперкубку Америки і зимових Олімпійських ігор у Ванкувері. Однією з основних функцій НОРАД є також захист повітряних шляхів під час проведення самітів Великої вісімки та Великої двадцятки у Канаді [5]. безпека регіональний міжнародний стабільність

Упродовж останнього понад півстоліття цей договір залишається однією з найнадійніших канадо-американських домовленостей. Завдяки цій угоді зміцнилися відносини Канадської федерації з найважливішими стратегічними партнерами, було забезпечено доступ Канади до операцій у розвідці та технологій і збережено значні суми коштів, спрямованих на забезпечення суверенітету на власній території.

Створення відокремлених канадських і американських підрозділів останніми роками і канадська опозиція щодо питання балістичної протиракетної оборони стало загрозою для НОРАД. Канада повинна розпочати практику реалізації та розширення інституцій, що є однією з найголовніших умов спеціального партнерства. Створення НОРАД стало дипломатичним тріумфом разом з угодою про зону вільної торгівлі між Канадою та США 1988 року. Морського аналога НОРАД так і не було створено.

2006 року, під час оновлення НОРАД, були розроблені інструкції щодо визначення функцій НОРАД на водних територіях. Питання дотримання континентальної оборони на результат спільних зусиль належить до пріоритетних інтересів Канади. Уряду Канади необхідно провести переговори зі США щодо питання розширення НОРАД з метою реалізації цього плану до звітного періоду 2014 року.

Особливу увагу слід звернути на розширення НОРАД у морській сфері, серед іншого питанню захисту прибережних регіонів Канади. Канада має 3 варіанти вибору: нераціонально захищати 7,1 млн. км2 прибережних водних просторів (площу вдвічі більшу за територію Індії); дозволити США виконувати цю роботу за Канаду згідно з власними національними інтересами; або об'єднати зусилля для збереження суверенітету континенту, як це було впродовж десятиліть [3]. У НОРАД у Канади є право голосу. Без НОРАДу в Канади цього права немає. Канада просто переймає політичний досвід, як і багато інших країн, тому настав час розширити та поглибити канадо-американські відносини [5].

Що стосується питання ролі та місця Канадської федерації в забезпеченні міжнародної стабільності, то слід пригадати, що Канада вступила в Першу світову війну як колонія, а вийшла з війни нацією. У 1920-х рр. сенатор Канади Рауль Дандюран, який представляв Канаду в Лізі Націй, звернувся з питанням на засіданні Ліги Націй щодо підвищення ролі Канади в цій організації. Перебуваючи віддалено від найнестабільніших регіонів світу, не було потреби використовувати сили Канади щодо підтримки та забезпечення міжнародної безпеки [7].

Під час Другої світової війни Канада позбавилась будь-яких ознак ізоляційної політики, щоб показати світу, що здатна боротися за краще життя, що може забезпечити збереження тривалого миру, через внесення коштів до нових міжнародних організацій.

Після виведення військ Канади з Афганістану, чи повернеться Канада до практики простого збереження миру, позиціонуючи себе як країну, виснажену війною? Або буде загартовувати свою армію в небезпечних інтервенціях? Канада разом з країнами-однодумцями повинна бути готовою піддати свої війська небезпеці.

Афганістан добре підготував канадські війська, які нині успішні на всіх рівнях - від логістики до спеціальних операцій. Усе канадське обладнання вищого рівня: новий СС-177 Глоубмастер ІІІ вже використовувався з гуманітарною метою в Ямайці і Гаїті. Також він здатен перевозити війська та обладнання у найнебезпечніші регіони. Як нагадав Девід Беркюсон, історик Університету Калгарі, Канада є бенефіціаром ліберального міжнародного порядку і має зобов'язання дотримуватися цього порядку. «Ми живемо не в найнебезпечнішому регіоні світу, проте також маємо платити свою ціну. Ми повинні бути готові робити внески в міжнародні операції для підтримання світового порядку» [5].

Слід виокремити такі принципи стратегічної глобальної політики Канади, щоб відігравати важливу та впливову роль у світі:

1.Зміцнення глобальної економічної позиції Канади. Пріоритетною метою канадської дипломатії має бути добробут власного народу. Тільки після досягнення економічного успіху Канада зможе спрямовувати ресурси на забезпечення справедливості у власній країні та світі.

Економічний і фінансовий потенціал Канади та її участь у реалізації програми Великої вісімки щодо питань динамічного, сталого та збалансованого розвитку робить Канаду найвпливовішим і найнадійнішим членом Великої двадцятки. Діяльність Канади й обмін інформацією з Європою може відіграти значну роль у заохоченні Європейського Союзу прийняти політичні програми, які допоможуть розв'язати проблему економічної кризи. Більшість учасників Великої двадцятки вважали, що обмін інформацією відбувався Канадою на належному рівні та дотримувалися точки зору про те, що необхідно продовжувати здійснювати тиск на лідерів ЄС. Від самого початку кризи позиція Канади була чіткою: Європа - це багатий континент, який володіє певними фінансовими ресурсами, і якщо вона використає їх належним чином, то зможе розв'язати проблему кризи самостійно. У цьому питанні МВФ відіграє значну роль, а особливо в розробці стабілізаційних програм і в сприянні підписанню договорів між зацікавленими сторонами [2].

Пряма загроза виникнення кризи в Канаді є незначною. Криза торкнеться Канади такою ж мірою, як вона торкнеться і світової економіки, не більше і не менше. Однак, важливо зазначити, що перед Канадою постають непрямі фінансові і торговельні загрози через те, що її головні торговельні партнери (наприклад, Китай і США) піддаються впливу Європи. Через це постійна криза продовжує знижувати рівень попиту іноземних країн на канадські продукти і впливає на інвестиційні можливості. Проте стійкість європейських цін на ринках міжнародних валют - поглиблюючи реструктуризацію периферійних економік Єврозони - дала можливість товарам і послугам з

Канади залишатися конкурентоспроможними одночасно з іншими країнами.

У результаті світової фінансової кризи канадські банки значно вплинули на ринок Сполучених Штатів. Беручи до уваги обмеження на позики, які були накладені на багато з європейських секторів фінансових послуг, така ж перспектива може чекати і на Європу. Тоді, коли фінансова система Канади досягла успіху під час світової фінансової кризи, деякі експерти наголошують на тому, що криза в Європі є важливим нагадуванням того, що влада Канади, яка є відповідальною за мікро- та макроекономічні нормативи, не повинна бути занадто самовпевненою. Підхід Канади щодо управління системною фінансовою стабільністю виявився ефективним; однак, зосередившись на своїй індустрії фінансових послуг та універсальному характері своїх установ, термін «занадто великий, щоб рухнути» є таким же доречним у контексті Канади як і в контексті інших юрисдикцій [5]. Канада не може спочивати на лаврах, коли йдеться про підтримання фінансової стабільності. Визнаючи роль Європи та її надзвичайну важливість на міжнародній арені, постає питання, чи не призведе криза до того, що Європа втратить власний вплив і значущість у міжнародних відносинах і питаннях оборони. Коли Європа зможе навести лад на свої території, її позиція стане міцнішою, ніж до початку кризи, а після цього більш політично об'єднана Європа, пов'язана спільним досвідом у подоланні нинішньої кризи, залишиться незмінним союзником для Канади та США у формуванні майбутніх світових норм.

2. Міжнародні відносини досить тісно пов'язані з внутрішньою політикою держави, це взаємозалежні сфери. Враховуючи той факт, що 23 федеральні департаменти та агенції Канади представлені за кордоном, так само, як і провінції, можна сказати, що тонка межа між внутрішніми справами Канади та міжнародними знівельована.

3. Канада є децентралізованою федерацією з конституційно вповноваженими субнаціональними департаментами. Перш ніж виходити за кордон, потрібно знайти компроміси для розв'язання внутрішніх проблем. Як звичайно, провінції наділені виконавчою владою в Канаді; потрібно співпрацювати з ними задля укладання угоди.

4. Урахування національних інтересів канадців. Політика завжди буде фактором у прийнятті рішень, але національні інтереси не мають визначатися раптовими змінами в політиці.

Нині Канада - це країна, що складається із взаємозалежних частин. Конфлікти можуть спалахувати всередині держави та загрожувати власній безпеці. Канадська федерація має бути готова до їх розв'язання, як тільки вони виникнуть.

Анотація

У статті розглядаються основні вектори канадської зовнішньої політики як беззаперечні пріоритети в забезпеченні національних інтересів держави. Простежується роль і місце безпекової політики Канади у виконанні її зовнішньополітичних завдань та укріплення її міжнародного положення. Досліджується процес оборонної політики Канади, зокрема - оборони канадських кордонів, захист громадян. Аналізується політика безпеки Канади в контексті створення безпечного оточення навколо країни та підтримання регіональної і міжнародної стабільності. Особливого значення надається системі протиповітряної оборони Канади в межах командування НОРАД (Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки). Автор торкається питання економічного та фінансового потенціалу Канади та її членства у Великій вісімці й у Великій двадцятці.

Ключові слова: Канада, США, Північна Америка, НОРАД, безпека, оборонна політика, зовнішня політика, Берегова охорона Канади, Арктика, економічний потенціал, фінансова криза.

Прослеживается роль и место безопасности Канады в исполнении ее внешнеполитических задач и укрепления ее международного положения. Исследуется процесс оборонной политики Канады, в частности обороны канадских границ, защита граждан. Анализируется политика безопасности Канады в контексте создания безопасного окружения вокруг страны и поддержание региональной и международной стабильности. Особое внимание обращается на систему противовоздушной обороны Канады в рамках командования НОРАД (Командование воздушно-космической обороны Северной Америки). Автор затрагивает вопросы экономического и финансового потенциала Канады и ее членства в Большой восьмерке и в Большой двадцатке.