Суверенітет у конституціях держав-членів Європейського Союзу

Размещено на http://allbest.ru

2

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Суверенітет у конституціях держав-членів Європейського Союзу

Х.А. Машура

Одним з наслідків інтеграційних процесів та глобалізації загалом є процес нівелювання державного суверенітету. Різноманітне тлумачення суверенітету, його змісту та джерел можна знайти у законодавчих актах Європейського Союзу та держав-членів. Необхідно розглянути Основні закони держав члени та визначити, яким чином та чи інша держава розглядають суверенітет, чи зазначається у конституціях про розподіл суверенітету між державою-членом та органами ЄС, що ї є метою даної статті.

Зарубіжні дослідники, які займалися питанням державного суверенітету та проблеми його нівелювання, та набагато ширше висвітили їх у своїх роботах, зробили таким чином вагомий внесок у дослідженні цього питання. Серед наукових розробок даної групи варто виокремити, насамперед, праці таких авторів, як: А. Бердихін, С. Гей, Л. Грінін, Т Зонова, А. Кокошин, Н. МакКормік, Г Мусихін, А. Негрі, К. Омае, С. Сассен, А. Снєгурін, Г. Томпсон, П. Хірст та інші.

Конституція Австрійської Республіки зазначає, що закон походить від австрійського народу, зазначаючи про це у Розділі 1, статті 1. Стаття 9.1, Розділ 1 з редакцією від 1981 р. зазначає, що загальновизнані норми міжнародного права діють у якості складової частини федерального права. Головна теза про суверенітет держави у Основному законі Австрійської Республіки знаходиться у другій частині статті 9. Так, Конституція визначає, на основі закону або державної угоди, що погоджено згідно зі статтею 50, абзац 1, окремі суверенні права Федерації можуть бути передані міждержавним інституціям та їхнім органам, а діяльність органів іноземних держав всередині держави, як і діяльність австрійських органів за кордоном, може бути врегульовано у межах міжнародного права [1].

Розділ В Конституції Австрійської Республіки визначає відносини держави з Європейським Союзом. Стаття 23d.1 визначає, що Федерація повинна інформувати землі про усі заходи, що плануються, у межах ЄС, які можуть стосуватися сфери їх власної компетенції та бути цікавими для них, і дати можливість висловлювати власну думку. Така думка повинна бути передана у відомство Федерального канцлера. Також це стосується спільнот, які проживають на території Республіки. Представництво спільнот у цих справах належить Австрійському союзу міст та Австрійському союзу спільнот. Якщо усі землі висловлюють одну й ту саму позицію щодо заходу Європейського Союзу, то Федерація не може не врахувати цієї думки і повинна виступати з нею при обговоренні та голосуванні у ЄС. Федеральний уряд може передати призначеному уповноваженому землі право на участь у волевиявленні у Раді ЄС, якщо питання стосується справ, законодавство яких є справою земель. На землі Австрійської Республіки покладений обов'язок застосовувати міри, які у сфері їхньої власної компетенції необхідні при реалізації правових актів у рамках європейської інтеграції.

Стаття 23f.1 зазначає, що Австрія приймає участь у спільній зовнішній політиці та політиці по забезпеченню безпеки Європейського Союзу у відповідності з главою V Договору про Європейський Союз у редакції Амстердамської угоди [1].

Відповідно до Конституції Бельгійської Федерації та виходячи з назви держави країна, як і Австрійська Республіка, має федеративний устрій та складається зі спільнот та регіонів. Стаття 2 Конституції визначає, що Бельгія складається з Французької, Фламандської та Німецькомовної спільнот. Регіонами Бельгії є - Валлонський, Фламандський та Брюссельський регіони. У Частині ІІІ Конституції зазначається, що «всі влади походять від Нації» [2]. Не зазначаючи відкрито, що частина суверенітету перекладено на міждержавні інституції, Стаття 34 визначає, що «здійснення певних повноважень може бути покладено договором або законом на заклад по міжнародному публічному праву».

Таким чином, у разі передачі суверенних прав Бельгії Європейському Союзу, становиться необхідним підписання окремої угоди. Такою угодою, на нашу думку, може вважатися Амстердамська та Лісабонські угоди. Таким чином, Конституція Бельгії взагалі не визначає поняття суверенітет як основоположне поняття побудови держави, опосередковано зазначаючи що можливий варіант передачі частини повноважень наднаціональним утворенням.

За Конституцією Республіки Болгарії вся державна влада походить від народу. Вона здійснюється народом безпосередньо і через органи, які передбачені конституцією. Жодна частина народу, політична партія або інша організація, державний інститут або окрема особистість не можуть присвоювати собі здійснення народного суверенітету [3]. Зазначена теза зберігає народний суверенітет неподільним і зосереджує його лише у руках народу. Стаття 2.1 визначає, що на території країни не можуть бути утворені автономні утворення. Стаття 4.5 стверджує, що міжнародні договори, що ратифіковані у конституційному порядку, оприлюднені та вступивши в силу для Республіки Болгарії, являються частино внутрішнього права країни та мають перевагу перед тими нормами внутрішнього законодавства, які їм суперечать. Збройні сили гарантують суверенітет, безпеку та незалежність країни і захищають її територіальну цілісність. Говорячи про надра країни, континентальний шельф, радіочастотний спектр, Конституція зазначає, що вони належать до суверенних прав країни. Таким чином, навіть будучи частиною Європейського Союзу, Республіка Болгарія залишає за державою неподільний суверенітет, який зосереджений у руках народу.

Конституційні Акти Великобританії не задують про положення суверенітету у державі. У Акті Великобританії про парламент від 1911 р. визначаються основні функції та повноваження парламенту; Акт Великобританії про Перів 1963 р. та про Палату Лордів визначають функції посадовців, склад палат; Акт Великобританії про народне представництво 2000 р. регулює виборчу систему та виборче право для громадян Королівства; Акт Великобританії про місцеве самоврядування регулює норми, що покладаються на органи місцевого самоврядування; Акт Великобританії про Північну Ірландію 2000 р. визначає стосунки з цією територією, припиняючи передані уряду Північної Ірландії повноважень.

Згідно з Конституцією Греції фундаментом державного ладу є народний суверенітет. Вся влада походить від народу, існує для народу та нації. Греція, дотримуючись загальновизнаних норм міжнародного права, прагне до зміцнення миру, справедливості, а також для розвитку дружніх стосунків між народами та державами. Стаття 28.3 зазначає, що Греція може вільно, шляхом прийняття закону абсолютною більшістю загальної чисельності депутатів Парламенту, піти на обмеження у галузі здійснення національного суверенітету, якщо це диктується важливими національними інтересами, не торкається прав людини і основ демократичного ладу та відбувається на основі принципів рівності та з дотриманням умов взаємності [12].

Конституція Датського Королівства була прийнята у 1953 р. Відповідно до статті 20, повноваження, які надані Конституцією державним органам Королівства, можуть бути у межах, встановлених законом, делеговані міжнародним організаціям, що створені за взаємною згодою з іншими державами з метою сприяння розвитку міжнародного правопорядку та співробітництва [7]. Таким чином, Конституція Датського Королівства яскраво демонструє перерозподіл повноважень між державою та міжнародними інституціями, починаючи ще з другої половини ХХ ст.

Носієм верховної влади в Естонській Республіці, відповідно до Конституції цієї країни, є народ. Також, згідно з Конституцією, якщо закони та інші акти Естонської Республіки суперечать ратифікованим Державними Зборами міжнародним договорам, застосовуються положення міжнародних договорів [8]. Така практика діє у більшості країн, коли національне законодавство підкоряється міжнародному.

Конституція Ірландії у статті 1 зазначає, що ірландський народ стверджує невід'ємне, невідчужуване та суверенне право обирати власну форму правління, визначати свої відносини з іншими народами та розвивати своє політичне, економічне та культурне життя у відповідності з його сласними схильностями та традиціями. Єйре, або Ірландія є суверенною, незалежною та демократичною державою [14]. Конституція Ірландії датується 1937 р. з поправками до 2012 р. У розділі про міжнародні відносини визначається, що держава може приєднатися до будь-якого європейського співтовариство, проте жодна міжнародна угода не повинна стати частиною внутрішнього закону країни, якщо інше не передбачено Парламентом.

У вступному розділі Конституції Королівства Іспанії визначається, що народний суверенітет належить іспанському народу, від якого походять повноваження держави. Конституція Королівства Іспанії визначає порядок укладення міжнародних договорів у Главі 3. Законно укладені та офіційно опубліковані в Іспанії міжнародні договори є частиною її внутрішнього законодавства [26].

Як і в Конституції Ірландії, суверенітет у Італійській Республіці, згідно з Основним законом, належить народу, який здійснює його у формах та межах, що встановлені Конституцією. Виходячи зі статті 11 Конституції, Італія відкидає війну як посягання на свободу інших народів та як спосіб вирішення міжнародних протиріч; вона погоджується на умовах взаємності з іншими державами на обмеження суверенітету, що необхідно для порядку, який забезпечує народом мир та справедливість; надає допомогу та сприяє міжнародним організаціям, що прагнуть цих цілей. Стаття 5 регулює регіональні стосунки в країні. Так, Республіка, єдина та неподільна, визнає місцеві автономії та сприяє їхньому розвитку; здійснює найширшу адміністративну децентралізацію у залежних від держави установах; пристосовує принципи та методи свого законодавства до завдань автономії та децентралізації [15]. Італія поділяється на області, провінції, комуни. Області утворюються як автономні утворення з власними правами та функціями. Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Фріулі-Венеція Джулія та Валле-д'Аоста мають особливі форми та умови автономії згідно зі спеціальними статутами. Відповідно до визначення Конституції Республіки Кіпр, держава є незалежною та суверенною республікою. Цікавим фактом, зазначеним у Конституції, є те, що президентом Кіпру є грек, а віце-президентом - турок, які обираються відповідно грецькою та турецькою Общинами Кіпру. Громадяни Республіки, які не підпадають під грецьку та турецьку Общини, повинні протягом трьох місяців з дня набуття чинності Конституції обрати у персональному порядку грецьку або турецьку Общину [5]. Згідно з до Договором про гарантії і незалежність, територіальну цілісність та Конституцію Республіки Кіпр останні бере на себе зобов'язання не приймати участі, повністю або частково, у політичному або економічному об'єднанні з якою-небудь державою. Виходячи з цього, вона проголошує заборону на діяльність, що може бути прямо або опосередковано призвести до об'єднання Кіпру з будь-якою іншою державою або розділення острову. Зазначена теза має виняток, а саме - членство Республіки Кіпр у Європейському Союзу, адже це політичне та економічне об'єднання.

Конституція Латвійської Республіки не стала винятком і визначила народ як носія суверенної влади. Новообрані депутати сейму Латвійської Республіки проголошують урочисту клятву, де вони обіцяють зміцнювати суверенітет держави та захищати Латвію як незалежну та демократичну державу [16]. Щодо делегації частини суверенних прав держави, то Основний закон Латвії не регулює цього положення.

Відповідно до Конституції Литовської Республіки, суверенітет також належить народу. Ніхто не може ущемляти або обмежувати суверенітет народу, привласнювати суверенну волю що належить всьому народу. Вищу суверенну волю народ здійснює безпосередньо або через своїх представників, обраних демократичних шляхом [17].

Глава ІІІ Конституції Великого Князівства Люксембургу присвячена питанню суверенітету. У ній зазначається, що суверенітет належить нації, а Великий Герцог здійснює його у відповідності з Конституцією та Законами країни [18]. У статті 1 Конституції Мальтійської Республіки визначаються основні державні принципи. Так, Мальта є нейтральною державою, що активно прагне до миру, безпеки, до соціального прогресу серед усіх націй, дотримуючись політики неприєднання та відмови від участі у будь-якому військовому союзі. Такий статус включає, зокрема, у здійсненні права на самозахист у випадку будь-якого військового порушення простору, суверенітет над яким належить Мальті, або у здійснення заходів або дій, вішення про які прийнято Радою Безпеки ООН; або у будь-який час при наявності загрози суверенітету, незалежності, нейтралітету, єдності або територіальної цілісності Мальтійської Республіки [19].

Конституція Королівства Нідерландів у статті 92 визначає, що законодавчі, виконавчі та судові функції можуть бути передані міжнародним організаціям по міжнародним угодам або у відповідності з міжнародними угодами [20].

Уся державна влада в Федеративній Республіці Німеччина, згідно з Конституцією, походить від народу. Стаття 23 Основного закону встановлює, що «для здійснення ідеї Об'єднаної Європи ФРН приймає участь у розвитку Європейського Союзу, у обов'язок якого входить гарантувати дотримання принципів демократії, правової держави, соціальної та федеративної держави, а також дотримання принципу субсидіарності та який гарантує захист основних прав». З цією метою Федерація може передавати свої суверенні права шляхом видання закону, що схвалений Бундесратом [11]. Для того, щоб брати участь у виданні нормативних актів ЄС, федеральний уряд представляє Бундестагу свої висновки до участі у правових актах ЄС. Відповідно до статті 24, Федерація може законом передавати свої суверенні права міждержавним установам.

Здійснення суверенних прав у галузі державних повноважень та державних завдань, що входять до компетенції земель, можуть передаватися ними зі згодою Федерального уряду прикордонним закладам сусідніх держав. Для забезпечення миру Федерація може включитися у систему взаємної колективної безпеки. Тим самим Федерація погодиться на обмеження своїх суверенних прав, що повинно призвести до встановлення та забезпечення мирного та тривалого порядку в Європі і між народами усього світу. Стаття 90 Основного закону Республіки Польща стверджує, що по деяким справам Республіка Польща може на основі міжнародної угоди передати міжнародній організації або міжнародному органу компетенцію органів державної влади [21]. Конституція Польщі, зокрема стаття 172, також регулює відносини між територіальним самоврядуванням та міжнародним об'єднаннями. Так, одиниці територіального самоврядування мають право об'єднуватися, вступати у міжнародні об'єднання локальних та регіональних співтовариств, а також співпрацювати з локальними та регіональними співтовариствами. Інших держав.

За визначенням Конституції Португальської Республіки, Португалія - суверенна Республіка, що заснована на повазі людської особистості і на народному волевиявленні та ставить за мету побудову вільного, справедливого та солідарного суспільства. Держава базується на народному суверенітеті. Стаття 3 визначає, що суверенітет, єдиний та неподільний, належить народу, який здійснює його у формах, передбачених

Конституцією [22]. Держава не може поступитися будь-якою частиною португальської території, а також суверенним правом на неї, якщо це не пов'язано за зміною кордонів. Стаття 7 Основного закону визначає міжнародні відносини країни. Виходячи з них, Португалія прагне до розвитку європейської самобутності та до посилення дії європейських держав в інтересах демократії, миру, економічного прогресу та справедливості у відносинах між народами. Португалія може на умовах взаємності при повазі до принципу субсидіарності та з метою соціального та економічного єднання домовлятися про передачу співтовариству для виконання повноважень, необхідних для побудови Європейського Союзу.

Основний закон Румунії визначає її як суверенну і незалежну, єдину і неподільну державу. Стаття 2 регламентує положення суверенітету, який належить румунському народу, що здійснює його через свої представницькі органи та шляхом референдуму. Жодна група та жодна особа не можуть здійснювати суверенітет від власного імені [23].

Стаття 1 Конституції Словацької Республіки зазначає, що вона є суверенною, демократичною та правовою державою, визнає та дотримується загальних правил міжнародного права, міжнародних договорів та інших міжнародних зобов'язань. У статті 7 говориться, що Словацька Республіка може передати здійснення частини своїх прав міжнародним договором, який був ратифікований та оприлюднений у порядку, встановленим законом, або на основі такого договору Європейському співтовариству та Європейському Союзу [24].

Вся влада у Республіки Словенії, згідно з Конституцією, належить народу. Проте Основний закон країни не визначає суверенність держави, зазнаючи лише про її незалежність [25]. Також Конституція не регламентує передачу повноважень наддержавним органам.

Як і в Конституції ФРН, у Основному законі Угорщині також зазначено, що джерелом усієї влади є народ. Стаття Е визначає, що з метою участі в якості держави- члена Європейського Союзу на основі міжнародних договорів - у межах, необхідних для здійснення прав та виконання зобов'язань, що викладені в основних договорах - Угорщина може здійснювати деякі зі своїх повноважень, що випливають з Конституції у співпраці з іншими державами-членами за допомогою інститутів Європейського Союзу [13].

Суверенність Фінляндії також закріплена Конституцією 1999 р. Стаття 1 Конституції зазначає, що Фінляндія приймає участь у міжнародній співпраці з метою забезпечення свобод та прав людини, а також розвитку суспільства. Як і в більшості країн, Конституція Фінляндії визначає, що державна влада країни належить народу. Державна Рада несе відповідальність за національну підготовку рішення, яке приймається у Європейському Союзі, і за рішення про міри, що застосовує Фінляндія, які стосуються її, якщо тільки рішення не набрало чинності за згодою парламенту - Едускунти. Едускунта приймає участь у національній підготовці того рішення, яке приймається у Європейському Союзі у відповідності з Конституцією. За відносини з іншими державними та міжнародними організаціями з важливих зовнішньополітичних позицій несе відповідальність той міністр, у чиєму віданні знаходяться міжнародні відносини [9]. Подібний розподіл функціональних обов'язків є незвичним та прогресивним для країни-члена ЄС.

Мабуть, найширше питання державного суверенітету розкрито у Конституції Франції. У Преамбулі Конституції Французької Республіки встановлено, що французький народ проголошує свою прихильність правам людини та принципам національного суверенітету. Перший розділ Основного закону присвячений питанню суверенітету. Стаття 3 проголошує, що «національний суверенітет належить народу, який здійснює його через своїх представників та шляхом референдуму. Жодна частина народу та жодна окрема особа не можуть присвоїти собі його здійснення» [10]. Політичні партії та угрупування повинні дотримуватися принципів національного суверенітету та демократії.

Розділ XV Конституції «Про Європейські співтовариства та Європейський Союз» визначає відносини Республіки на європейській арені. Стаття 88-1 стверджує, що Французька Республіка бере участь у Європейських співтовариствах та ЄС, що утворені з держав, які, засновуючись на вільному виборі, прийняли рішення про спільне здійснення деяких зі своїх повноважень. Республіка може приймати участь у ЄС у відповідності з умовами, що передбачені Лісабонською угодою. Франція погоджується на передачу деяких повноважень, необхідних для заснування Європейського економічного та валютного союзу. На тій самій умові в порядку, передбаченому Угодою про створення Європейського співтовариства у редакції від 2 жовтня 1997 р., може надаватися згода на передачу повноважень, необхідних для встановлення правил, що стосуються вільного пересування осіб та пов'язаних з цим питань [10]. Кожна палата парламенту має комісію з європейських справ. Будь-який закон, що дозволяє ратифікувати договір про вступ якої-небудь держави до Європейського Союзу, виноситься Президентом на референдум. Таким чином, громадяни Республіки безпосередньо впливають на долю Європейського Союзу. Специфікою Конституції Республіки Хорватії є зазначення у ній історичних основ існування хорватської держави. Так, зазначається, що хорватській народ має право на повний державний суверенітет. Стаття Конституції визначає, що суверенітет Республіки Хорватії невідчужуваний, неподільний та не передається, поширюється на територію держави «на суходолі, на річки, озера, канали, внутрішні морські води, територіальне море та повітряний простір над цими територіями». Республіка Хорватія у відповідності міжнародним правом здійснює суверенні права та юрисдикцію по відношенню морських територій та континентального шельфу адріатичного моря за межами державної території до кордонів з сусідніми країнами. [4]. У цій самій статті говориться, що Хорватія укладає союзи з іншими державами, зберігає за собою суверенне право самостійно приймати рішення про делегацію повноважень та право на вільний вихід з них. Захист суверенітету держави, як і в Республіки Болгарії, здійснюють збройні сили.

Розділ VII Конституції Хорватії регулює міжнародні відносини країни. Так, право порушення процедури об'єднання Республіки Хорватії у союзи з іншими державами мають не менш однієї третини депутатів Хорватського сабору, Президент Республіки та Уряд Республіки. Забороняється порушення процедури об'єднання у союзи з іншими державами, об'єднання з якими призвело би або могло б призвести до відродження югославської держави або до утворення яких-небудь балканських зв'язків у будь-якій формі. Рішення про об'єднання Республіки Хорватії приймає палата представників більшістю не менше за дві третини від загальної чисельності депутатів. Рішення про об'єднання приймається на референдумі більшістю голосів від загального числа виборців Республіки.

Стаття 1 Конституції Чеської Республіки визначає її як суверенну, єдину демократичну правову державу. Як і у переважної більшості конституцій Європи, народ є джерелом всієї державної влади [6]. У Конституції не зауважується про можливість передачі частини суверенних повноважень на користь наддержавним об'єднанням.

Згідно з Конституції Швеції, вся влада також походить від народу. Параграф 5 Глави 10 Конституції визначає, що Риксдаг (парламент) може передавати право прийняття рішень Європейським співтовариством до тих пір, поки вони приймають на себе обов'язок захищати свободи та права, які встановлені в даній формі правління та в Європейській конвенції, що закріплює захист прав людини і принципи свободи. Риксдаг встановлює таку передачу прийняттям рішення не менш ніж трьома четвертинами депутатів, що беруть участь у голосуванні [27]. Також може бути прийнято рішення передати право на прийняття рішення іншій державі, або приєднатися до міжнародної угоди чи до встановленою нею умовою або зобов'язанням, або передати у обмеженому обсязі права міжнародній організації з метою мирної співпраці, або Міжнародному суду. При цьому не можуть бути передано право щодо прийняття рішень про відміну основних законів країни, Акту про Риксдаг, Закон про вибори тощо. Повноваження у сфері законодавчої та виконавчої влади можуть передаватися рішенням Риксдага іншій державі, міжнародній організації, іноземний або міжнародний владі чи спільноті. Таким чином, конституція Швеції дуже широко описує можливість та сфери передачі повноважень іншим державам та міждержавним утворенням.

Отже, переважна більшість країн Європейського Союз визначають народ як носія суверенітету, який проявляє його безпосередньо або через представництво. Серед таких країн можна виділити Австрію, Бельгію, Грецію, Іспанію, Італію, Латвію, Литву, Німеччину, Швецію, Францію, Фінляндію та ін. Однак деякі країни навіть не зазначають про поняття суверенітет у своїх Основних законах. Майже всі країни Європейської спільноти приймають міжнародне законодавство та ставлять його вище за внутрішнє законодавство, окрім Ірландії, де у Конституції закріплено положення, що жодна міжнародна угода не повинна стати частиною внутрішнього законодавства країни.

Значна кількість країн-членів ЄС передають частину своїх повноважень та функцій, а отже і частину сласного суверенітету, на користь наддержавним об'єднанням, таким як ЄС, міжнародним організаціям або навіть державам. До таких держав належать Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Словаччина, Угорщина, Франція, Хорватія, Швеція. Серед країн, Конституції яких не регулюють питань делегування частини суверенітету наддержавним об'єднанням, можна позначити Болгарію, Кіпр, Румунію, Словенію та Чехію. Таким чином, не зважаючи на тривалість членства у Союзі та від історичності конституційних норм країни-члени переважною більшістю обирають шлях передачі частини внутрішніх функцій держави на користь органам ЄС. Значну увагу зв'язків держави з Європейським Союзом приділили у своєму Основному законі Фінляндія та Франція, регулюючи питання звітності про діяльність ЄС у законодавчих органах та залучення народу у діяльність Союзу шляхом виборів та регіоналізму. міжнародний договір безпека суверенітет

Бібліографічні посилання

1. Austria's Constitution of 1920, Reinstated in 1945 with Amendments through 2009 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject.org/constitution/Austria_2009 - Title from the screen

2. Belgium's Constitution of 1831 withAmendments through 2012 [Electronic resource]. - Mode of access : https://wwwconstituteproject. org/constitution/Belgium_2012 - Title from the screen

3. Bulgaria's Constitution of 1991 with Amendments through 2007 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Bulgaria_2007 - Title from the screen

4. Croatia's Constitution of 1991 with Amendments through 2001 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Croatia_2001 - Title from the screen

5. Cyprus's Constitution of 1960 with Amendments through 2013 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Cyprus_2013 - Title from the screen

6. Czech Republic's Constitution of 1993 with Amendments through 2002 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www. constituteproject.org/constitution/Czech_Republic_2002 - Title from the screen

7. Denmark's Constitution of 1953 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject.org/constitution/ Denmark_1953 - Title from the screen

8. Estonia's Constitution of 1992 with Amendments through 2003 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Estonia_2003 - Title from the screen

9. Finland's Constitution of 1999 with Amendments through 2011 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Finland_2011 - Title from the screen

10. France's Constitution of 1958 with Amendments through 2008 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/France_2008 - Title from the screen

11. German Federal Republic's Constitution of 1949 with

Amendments through 2012 [Electronic resource]. - Mode of access :https://www.constituteproject.org/constitution/German_Federal_

Republic_2012 - Title from the screen

12. Greece's Constitution of 1975 with Amendments through 2008 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Greece_2008 - Title from the screen

13. Hungary's Constitution of 2011 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject.org/constitution/ Hungary_2011 - Title from the screen

14. Ireland's Constitution of 1937 with Amendments through 2012 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Ireland_2012 - Title from the screen

15. Italy's Constitution of 1947 with Amendments through 2007 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Italy_2012 - Title from the screen

16. Latvia's Constitution of 1991with Amendments through 2007 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Latvia_2007 - Title from the screen

17. Lithuania's Constitution of 1992 with Amendments through 2006 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www. constituteproject.org/constitution/Lithuania_2006 - Title from the screen

18. Luxembourg's Constitution of 1868 with Amendments through 2009 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www. constituteproject.org/constitution/Luxembourg_2009 - Title from the screen

19. Malta's Constitution of 1964 with Amendments through 2011 [Electronic resource]. - Режим доступу до ресурсу: https://www. constituteproject.org/constitution/Malta_2011 - Title from the screen

20. Netherlands's Constitution of 1848 with Amendments through 2008 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www. constituteproject.org/constitution/Netherlands_2008 - Title from the screen

21. Poland's Constitution of 1997 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject.org/constitution/Poland_1997 - Title from the screen

22. Portugal's Constitution of 1976 withAmendments through2005 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Portugal_2005 - Title from the screen

23. Romania'sConstitution of 1991with Amendments through

2003[Electronicresource].-Modeofaccess:https://www.

constituteproject.org/constitution/Romania_2003 - Title from the screen

24. Slovakia's Constitution of 1992 with Amendments through

2001[Electronicresource].-Modeofaccess:https://www.

constituteproject.org/constitution/Slovakia_2001 - Title from the screen

25. Slovenia's Constitution of 1991 with Amendments through

2006[Electronicresource].-Modeofaccess:https://www.

constituteproject.org/constitution/Slovenia_2006 - Title from the screen

26. Spain's Constitution of 1978 with Amendments through 2011 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Spain_2011 - Title from the screen

27. Sweden's Constitution of 1974 with Amendments through 2012 [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.constituteproject. org/constitution/Sweden_2012 - Title from the screen

Анотація

Суверенітет у конституціях держав-членів Європейського Союзу. Х. А. Машура, Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Аналізовано положення про суверенітету в Основних законах держав-членів Європейського Союзу, визначає, хто є носієм державного суверенітету. Особливу увагу приділено закріпленості в конституційних нормах положення про подільність державного суверенітету та делегування його частини наднаціональним органам, міжнародним організаціям тощо.

Ключові слова: суверенітет, національна держава, глобалізація, інтеграційні процеси, Європейський Союз

Аннотация

Суверенитет в конституциях государств-членов Европейского Союза. Машура К. А.

Анализировано понятие суверенитета в Основных законах государств-членов Европейского Союза, определяет, кто является носителем государственного суверенитета. Значительно внимание уделяется обозначению в конституционных нормах положения относительно делимости государственного суверенитета и делегирования его части наднациональным органам, международным организациям и др.

Ключевые слова: суверенитет, национальное государство, глобализация, интеграционные процессы, Европейский Союз.

Annotation

Sovereignty at the Constitutions of EU's Member-states. Mashura Kh.

The author analyses sovereignty at the Constitutions of EU's State-members and defines who carriers out the state sovereignty. A lot of attention is paid to consitutions' definition of state sovereignty divisibility and delegation its part to supranational bodies, international organizations etc.

Key words: sovereignty, nation-state, globalization, integration's process, the European Union.

Размещено на Allbest.ru