Міжнародна інтеграція на прикладі АТЕС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Міжнародна інтеграція

1.1 Сутність економічної інтеграції

1.2 Рівні регіоналізації

1.3 Передумови розвитку інтеграційних процесів

1.4 Рівні та етапи міжнародної економічної інтеграції

1.5 Україна в інтеграційних процесах

1.6 Інтеграційні об'єднання світу

2. Міжнародна інтеграція на прикладі АТЕС

2.1 Передумови створення АТЕС

2.2 Загальна характеристика АТЕС

2.3 Історія і причини виникнення АТЕС

2.4 Основні цілі і завдання

2.5 Установчі документи

2.6 Структура АТЕС

2.7 Особливості АТЕС як регіонального інтеграційного блоку

2.8 Стратегічні перспективи розвитку інтеграційних зв'язків України з АТР

2.9 Проблеми і перспективи розвитку організації азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) на сучасному етапі

Висновок

Список використаної літератури



1. Міжнародна інтеграція

1.1 Сутність економічної інтеграції

співробітництво азіатський тихоокеанський економічний

Економічна інтеграція є наслідком поглиблення міжнародного територіального поділу праці. На певному етапі розвитку цього процесу економічні стосунки між країнами світу характеризуються вже не тільки торговельними, але й тісними виробничими, фінансовими зв'язками. Економічна інтеграція - це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах та послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства. Слово "інтеграція" походить від латинського «integer» - цілий; отже, інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи.

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом низки факторів світового розвитку, серед яких найсуттєвішими є глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація означає тісну взаємодію і сплетіння економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх і опосередкованих зв'язків між суб'єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для всього світо­вого суспільства системи світогосподарських відносин. Поняття глобалізації тісно пов'язане з інтернаціоналізацією господарсько­го життя. Глобалізація супроводжується утворенням міжнародних організацій, що є регуляторами цього процесу. В економічній сфері це, перш за все, економічні підрозділи ООН (ЕКОСОР, ЮНІДО, ЮНКТАД та ін.), Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова торговельна організація, міжнародні організації в окремих галузях економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт тощо). Глобалізація надає інтеграційним процесам загальносвітовий характер; кожна країна взаємодіє з іншими країнами не тільки безпосередньо (наприклад, через зовнішню торгівлю), але й через механізм опосередкування, - включаючись до світового ринку, світової валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

Регіоналізація - це поглиблення міжнародних зв'язків на компактному просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, але й спільністю природних, історичних, економічних, політичних, куль­турних умов. Такі умови, наприклад, наявні в Західній Європі, що значно полегшує там процес економічної інтеграції. На регіо­нальному рівні утворюються міждержавні угрупування, які мають характер інтеграційних об'єднань. Економічне згуртування є головною метою і чинником їх утворення, але часто цей процес підсилюється політичними, культурними й іншими умовами. Наприклад, Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) була, в першу чергу, політичною організацією. Європейський Союз, навпаки, розпочався в 50-х роках як суто економічна організація, а тепер все більше набуває рис політичного союзу. Регіональні угрупу­вання в Латинській Америці значною мірою ґрунтуються на культурній, мовній, регіональній спільності. Спонукальним чинником африканських об'єднань є спільність історичних умов розвитку.

Хоч, на перший погляд, глобалізація і регіоналізація є процесами протилежного напрямку, вони не виключають, а доповнюють одне одного. На регіональному рівні конкретизуються, організаційно упорядковуються, моделюються інтеграційні процеси, які на глобальному рівні мають узагальнений характер. Поступово роз­ширюючись, регіональні організації відпрацьовують механізм еко­номічного співробітництва, який стає надбанням світової спільно­ти на глобальному рівні. Цей факт має відображення, до речі, в системі міжнародних організацій: Організація європейського економічного співробітництва, утворена в 1948 р. як регіональна організація, з 1961 р. перетворилася на глобальну - Організацію еконо­мічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), що сьогодні об'єднує країни усіх континентів.

Найбільш чітко міжнародна інтеграція проявляється на регіональному рівні, тому доцільно розглянути докладніше механізм інтеграції на прикладі регіональних інтеграційних угруповань.

1.2 Рівні регіоналізації

У просторовому відношенні можна виокремити такі рівні регіоналізації:

* макрорегіональний - об'єднання держав великого регіону. Такими регіонами є: Західна Європа, Центральна Європа, Східна Європа, Центральна Азія (азіатські країни колишнього СРСР, а також Монголія), Південна Азія, Східна і Південно- Східна Азія, Азіатсько-Тихоокеанський регіон (сполучає декілька регіонів Азії, Австралію, деякі країни Північної й Південної Америки), Північна Америка, Латинська Америка, Близький Схід, Західна і Центральна Африка, Східна Африка, Південна Африка;

* мезорегіональний - співробітництво між прикордонними адміністративно-територіальними утвореннями держав, наприклад, єврорегіони;

* мікрорегіональний - спільні спеціальні економічні зони (СЕЗ).

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв'язків і взаємопереплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному його етапі зближуються національні економічні й політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними на основі економічної інтеграції.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємо-пристосування всіх структур національних господарств.

Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн. На етапі економічної інтеграції:

а) формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та наддержавному рівнях;

б) зростає можливість об'єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

1.3 Передумови розвитку інтеграційних процесів

Для розвитку інтеграційних процесів необхідна наявність об'єктивних та суб'єктивних передумов, головними з яких є:

а) сучасна НТР, яка об'єктивно зумовлює формування міждержавного господарського простору з оптимальним поєднанням можливостей і потреб національних економік;

б) соціально-економічна однорідність національних господарств, що підлягають об'єднанню;

в) близькі рівні економічного розвитку країн, що інтегруються;

г) досить тривалий період і досвід взаємного економічного співробітництва групи країн;

д) цілеспрямована діяльність державних органів країн, партій, соціальних груп і класів щодо інтеграційних процесів.

Важливе значення для розвитку міжнародної економічної інтеграції має наявність спільних кордонів, спільних історичних, культурних та інших умов існування.

1.4 Рівні та етапи міжнародної економічної інтеграції

Інтеграція має декілька рівнів:

а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);

б) взаємодія на рівні держав;

в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;

г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об'єднання.

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів:

1 -- зона вільної торгівлі;

2 -- митний союз;

3 -- спільний ринок;

4 -- економічний союз;

5 -- повна інтеграція.

Кожний із наступних етапів передбачає ширшу інтеграцію і має свої особливості.

Як правило, утворення інтеграційних об'єднань починається з про­стіших форм. Все залежить від того, які завдання ставлять перед со­бою країни -- учасниці утворюваних інтеграційних об'єднань: від­новлення економічного потенціалу; прискорення НТП; укріплення позицій на світовому ринку чи інше.

У вільному торговельному просторі всі простір бар'єри на В ньому не допускаються ніякі дис­кримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Вільний економічний простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Наприклад, створюється вільний торговельний простір сільськогосподарських товарів, котрий передбачає відсутність обмежень на торгівлю лише сільськогосподарськими товарами.

Головною рисою вільного торговельного простору є те, що кожна країна продовжує проводити свою власну політику по відно­шенню до країн, що не є членами вільного торговельного простору. Іншими словами, кожна країна - член вільного торговельного простору вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обме­ження на торгівлю з країнами, які не входять до вільного торго­вельного простору.

Найбільш відомим вільним торговельним простором є Європейсь­кий вільний торговельний простір. Він був створений у 1960 р. угодою 8 європейських країн. Сьогодні Європейський вільний торговельний простір втратив колишню важливість у зв'язку з висо­ким рівнем інтеграції Європейського Союзу. Ще одним прикла­дом є вільний торговельний простір між США , Канадою та Мек­сикою -- НАФТА (1994 p.), котрий еволюціонує в бік спільного ринку (до 2010 p.).

Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передбачає спільну торговельну політику по відношенню до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять в митний союз, обкладається однаковим митом при продажу товарів будь-якій країні-учасниці митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

"Спільний ринок" ЄЕС -- найбільш яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх конти­нентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, "МЕРКОСУР", Андський пакт, Митний Союз Центральної Афри­ки, Асоціація країн Південно-Східної Азії.

Як і митний союз, спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. У спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал та технологію. Таким чином, у спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва, що змушує членів спільного ринку тісно співпрацювати у грошовій, податковій (фіскальній) політиці і в політиці зайнятості.

Але, крім очевидних переваг функціонування спільного ринку, він має і негативні сторони. Мова йде про те, що підвищення про­дуктивності праці країн-учасниць спільного ринку в цілому не завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн , які входять до спільного ринку. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС.

Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці економічного союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати.

1.5 Україна в інтеграційних процесах

Україна, як молода незалежна держава прагне активно приймати участь в інтеграційних процесах, але реальні взаємовідносини України з світовим співтовариством характеризуються недостатнім рівнем готовності нашої країни до високоефективних форм міжнародного співробітництва. Партнерство і співробітництво між Україною і країнами ЄС встановлюється в результаті сформованих раніше історичних зв'язків. На даний час Україна і ЄС взаємодіють на основі Угоди про партнерство і співробітництво підписане 16 червня 1994 року в Люксембурзі і ратифіковано 30 листопада 1995 року . Основними завданнями угоди є:

· розвиток міцних політичних відносин на основі системного діалогу по політичних питаннях;

· сприяння торгівлі інвестиціям і гармонійним економічним відносинам;

· створення базису для взаємовигідного економічного, фінансового, соціального, науково-технічного співробітництва.

· підтримка зусиль України в зміцненні демократії і переході до ринкової економіки.

1.6 Інтеграційні об'єднання світу

Інтеграційні об'єднання створюються у всіх регіонах світу. Їх створено кілька десятків з різним ступенем стійкості і різним рівнем інтеграції. Найбільш великі угруповання включають в себе 10-20 і більше країн.

"Група семи" - угруповання економічно найбільш розвинених країн світу: США, Німеччина, Великобританія, Франція, Канада, Японія та Італія, що визначають в силу свого фінансово-економічного потенціалу основні напрями дій найбільших міжнародних фінансових і економічних об'єднань щодо збереження та підтримання стабільності світового економічного порядку. Їх рішення виробляються в ході періодичних консультативних зустрічей на вищому рівні або епізодичних зустрічей керівників відомств, організованих для обговорення галузевих проблем. З 1998 р. до "Групі семи" фактично приєдналася і Росія на правах повноправного члена.

"Європейський Союз (ЄС)". Договір про Європейський Союз, підписаний 15 європейськими державами у м. Маастрихті (Нідерланди), набув чинності в 1993 р. Метою створення ЄС є подальша інтеграція країн-учасниць у напрямку формування єдиного митного, фінансово-економічного та юридичного простору, проведення узгодженої зовнішньої політики і вироблення єдиної стратегії безпеки. Держави-члени: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція. Протягом останніх декількох років (2004 і 2007 рр..) Членами ЄС стали ще 12 країн, включаючи 10 країн ЦСЄ та колишнього СРСР (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Болгарія, Румунія, Литва, Латвія, Естонія), Кіпр і Мальта. Місцезнаходження вищого органу ЄС - Ради Європейського Союзу - м. Брюссель (Бельгія).

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Конвенція про заснування Організації вступила в силу в 1961 р. ОЕСР є наступницею Організації європейського економічного співробітництва, що здійснювала координацію економічного відновлення Європи після другої світової війни за "планом Маршалла". До складу ОЕСР входять 29 держав-членів з числа економічно розвинених країн світу. Метою їх об'єднання є забезпечення стабільності економічного розвитку країн-учасниць, сприяння розширенню світової торгівлі на недискримінаційній основі шляхом забезпечення необхідною інформацією, проведення спільних консультацій та скоординованості дій. Держави-члени: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія. Штаб-квартира ОЕСР знаходиться в Парижі (Франція).

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) була юридично оформлена Договором про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії та Декларацією АСЕАН, підписаними в Балі в 1976 р. в розвиток Бангкокській декларації 1967 Асоціація ставить своєю метою прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку, що забезпечується координацією спільних дій, а також забезпечення миру і безпеки в регіоні. Держави-члени: Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. Місцезнаходження штаб-квартири АСЕАН - м. Джакарта (Індонезія).

На Північноамериканському субконтиненті створено одне з найкрупніших у світі регіональних економічних об'єднань - NAFTA (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі), спочатку з 1988 р. у складі США та Канади, а з 1993 р. - і Мексики.

СМАС - Спільний ринок арабських країн (Єгипет, Йорданія, Ірак, Кувейт, Лівія, Мавританія, Сирія, Сомалі, Судан, Об'єднані Арабські Емірати).

Значно більше подібних міждержавних об'єднань створено на Африканському континенті:

OAU - Організація африканської єдності;

ОСАМ - Спільна Афро-Маврікайська організація;

OMVS - Організація по освоєнню басейну річки Сенегал;

OMDKRB - Організація по експлуатації і розвитку басейну річки Катері;

UEAC - Союз держав Центральної Африки (Заїр, , ЦАР);

UDEAC - Митний економічний союз Центральної Африки (Габон, Камерун, Конго, ЦАР);

ECOWAS - Економічне співтовариство держав Західної Африки (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Кабо-Верде).

В 1975 р. створена Латиноамериканська економічна система (SELA), в яку ввійшли Барбадос, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініканська республіка, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Парагвай, Перу, Сальвадор, Трінідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Еквадор, Ямайка й Сурілам.

Специфічним Європейським міжнародним регіональним угрупованням є СНД - Співдружність незалежних держав, про створення якого було об'явлено в грудні 1991 р. У склад СНД входять всі 12 республік колишнього СРСР окрім країн Балтії.

Зростає роль і значення такої Європейської організації регіонального співробітництва як Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), створеного в 1992 р. у складі Греції, України, Росії, Молдови, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Албанії, Болгарії, Румунії, Туреччині. В якості асоційованих членів - Австрії, Італії, Єгипту, Туніс, Словаччина. Активізує діяльність та перетворюється в зону миру і стабільності таке угруповання ГУУАМ - Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова.

В регіональній підструктурі світового господарства слід відокремлювати загальне й особливе. Загальне в тому, що любі об'єднання створюються для реалізації спільного інтересу країн-учасниць. Завдяки участю в міжнародному розподілі праці країни одержують доступ до освоєння попередніми і прийдешніми поколіннями природних ресурсів у різних районах планети, до створених людством продуктивних сил, нагромаджених знань і навичок.

Особливе в регіональних підсистемах проявляється по-перше, в специфіці інтересів окремих членів підсистем та по-друге, в неоднакових можливостях різних економічних угруповань у досягненні спільного інтересу.

2. Міжнародна інтеграція на прикладі АТЕС

2.1 Передумови створення АТЕС

Ідея створення "Тихоокеанського співтовариства", в основі якого лежала б взаємовигідна співпраця і взаєморозуміння настільки багатоликого регіону, витала в повітрі з початку 60-х років XX століття. Відомі політики та економісти по обидві сторони великого Тихого океану висували безліч різних планів і концепцій щодо форм і принципів діяльності "Тихоокеанського співтовариства".

Деякі з цих пропозицій змогли реалізуватися. У 1967 р. була утворена Тихоокеанська економічна рада (ТЕС), що об'єднує найбільші компанії і корпорації держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону (в даний час в цю організацію входить більше 1500 компаній). У 1980 р. було створено Раду по тихоокеанському економічному співробітництву (РТЕС) - організацію, що складається з виступаючих в якості приватних осіб представників урядів, академічних кіл і бізнесу країн Тихого океану. Поява цих організацій, безумовно, була кроком вперед до здійснення давньої мрії. Проте ні Тихоокеанська економічна рада, ні Рада по тихоокеанському економічному співробітництву не могли чинити істотного впливу на розвиток економічного співробітництва, оскільки мали неурядовий статус.

Для зміцнення економічних зв'язків і сприяння розвитку країн регіону необхідна була структура, де б на високому урядовому рівні обговорювалися питання співпраці. У 1989 р. з ініціативою створення міжурядового форуму "Азіатського-Тихоокеанського економічного співробітництва" (АТЕС) виступив прем'єр-міністр Австралії Дж. Хоук. Влітку 1989 р. в Канберрі були визначені основні принципи форуму:

* мета розширеного Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва полягає в тому, щоб підтримати зростання і розвиток регіону і тим самим сприяти зростанню і розвитку світової економіки;

* при співпраці необхідно враховувати неоднорідність регіону, враховуючи відмінність соціально-економічних систем і рівнів розвитку;

* співпраця передбачає прихильність відкритого діалогу та консенсусу, повагу думок усіх учасників;

* співпраця повинна ґрунтуватися на неформальному обміні думками між усіма економіками-учасницями Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва;

* співпраця має здійснюватися в тих областях економіки, де вона буде відповідати спільним інтересам і буде взаємовигідною;

* в інтересах економік Азіатсько-Тихоокеанського регіону співпраця повинна бути спрямована на посилення відкритої багатосторонньої торговельної системи; вона не повинна вести до формування торгового блоку;

* співпраця повинна бути націлена на збільшення переваг від взаємозалежності, як в рамках регіональної, так і світової економіки, в тому числі за допомогою розширення потоків товарів, послуг, капіталів і технологій;

* співпраця повинна доповнювати, а не підміняти діяльність існуючих у регіоні організацій, враховуючи міждержавні організації, такі як АСЕАН, і неформальні консультативні організації, такі як РТЕС;

* участь економік в Азіатсько-Тихоокеанському економічному співробітництві має оцінюватися на основі інтенсивності економічних зв'язків з регіоном і може бути розширене на базі консенсусу всіх учасників.

2.2 Загальна характеристика АТЕС

Азіатсько-Тихоокеанський форум економічного співробітництва (АТЕС) - міжнародна економічна організація, створена для розвитку інтеграційних зв'язків між країнами басейну Тихого океану. В даний час об'єднує економіки 21 країни самого різного рівня розвитку (Австралія, Бруней, Гонконг, В'єтнам, Канада, Китайська народна республіка (КНР), Індонезія, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Чилі , Філіппіни, Південна Корея, Японія).

Заснована в м. Канберра (Австралія) з ініціативи прем'єр-міністра Австралії Б. Хоука в 1989. Спочатку до неї увійшло 12 країн - 6 розвинених держав басейну Тихого океану (Австралія, Канада, Нова Зеландія, США, Південна Корея, Японія) і 6 держав, що розвиваються Південно-Східної Азії (Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни). До 1997 в АТЕС входили вже майже всі основні країни тихоокеанського регіону: новими членами стали Гонконг (1993), КНР (1993), Мексика (1994), Папуа-Нова Гвінея (1994), Тайвань (1993), Чилі (1995). У 1998, одночасно з прийомом до АТЕС трьох нових членів - Росії, В'єтнаму і Перу - введено 10-річний мораторій на подальше розширення складу членів Форуму. Заяви на вступ до АТЕС подали Індія і Монголія. Створенню АТЕС передував довгий розвиток в 1960-1980-х в азіатсько-тихоокеанському регіоні більш локальних економічних союзів - АСЕАН, Тихоокеанської економічної ради, Конференції по тихоокеанському економічному співробітництву, Південно-тихоокеанського форуму і тощо. Ще в 1965 японський економіст К. Кодзіма пропонував створити Тихоокеанську зону вільної торгівлі за участю промислово розвинутих країн регіону. Процес взаємодії активізувався в 1980-ті, коли країни Далекого Сходу стали демонструвати високе і стабільне економічне зростання.

У середині 2000-х у країнах-учасницях АТЕС проживало понад 1 / 3 населення світу, в них вироблялося близько 60% світового ВВП і велося близько 50% світової торгівлі. Ця організація стала одним з трьох (поряд з ЄС і НАФТА) найбільш впливових в сучасному світовому господарстві інтеграційних блоків. Хоча АТЕС є наймолодшим з «трійки» найбільших економічних інтеграційних блоків, він вже став важливим засобом сприяння торгівлі та економічного співробітництва в регіоні. Економічна зона АТЕС найбільш динамічно розвивається в масштабах планети, їй пророкують роль головного лідера світової економіки 21 ст.

2.3 Історія і причини виникнення АТЕС

Регіональний ринок Азіатсько-тихоокеанського регіону в сучасних умовах - найбільш динамічний та гнучкий у світі, багато в чому завдяки бурхливому економічному зростанню азіатських нових індустріальних країн. Розвиток у рівні міжнародної спеціалізації обумовлює взаємодоповнюваність економік басейну Тихого океану, що сприяє високій торгової та інвестиційної активності. Протягом усього ХХ століття Тихий океан був ареною політичної та економічної боротьби найбільших світових держав. Тут розгорталося 70 - річне протистояння капіталістичної і соціалістичної систем (в основному США та СРСР), тут у другій половині століття проходив економічний зліт Японії, нових індустріальних країн, Китаю.

Переплетення суперечностей та інтересів країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону зумовило виникнення організації, яка могла б регулювати ситуацію в басейні Тихого океану. Ця ідея виношувалася довго і важко: пропонувалися різні варіанти її здійснення, що різняться як за складом учасників, так і за цілями. США ставили в основу військово-політичні інтереси і пропонували створити азіатсько-тихоокеанський варіант НАТО; Японія розробляла ідею організації на економічних засадах. Тихоокеанська організації, Тихоокеанська зона вільної торгівлі, Спільнота Тихоокеанського Кільця - ось деякі запропоновані назви організації. У 1967 році була утворена Економічна рада країн Тихоокеанського басейну, в 1968 проведена перша Тихоокеанська конференція з торгівлі та розвитку, в 1980 році засновано Тихоокеанський рада економічного співробітництва. жодна з цих організацій не виконувала функції координуючої регіональної економічної структури. У 1989 році з ініціативи Австралії та за підтримки провідних економічних держав регіону була створена якісно нова організація, що зуміла шляхом синтезу різноманітних концепцій сформулювати конкретні завдання та напрямки робіт об'єднання - форум Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва.

2.4 Основні цілі і завдання

Створення організації має сприяти зростаючій економічній взаємозалежності держав Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР) у сфері послуг, капіталу, технологій; зміцненню відкритої багатосторонньої торгової системи; підвищенню ступеня лібералізації торгівлі та інвестицій в АТР; зміцненню і стимулюванню розвитку приватного сектора; використанню принципів вільного ринку для збільшення переваг регіонального співробітництва. Основні цілі і завдання даної організації були прийняті на нараді, яка відбулася в листопаді 1991 року 3-їм з'їзді АТЕК на рівні міністрів. Цілі і завдання даної організації полягають в наступному:

- Підтримка економічного зростання країн регіону;

- Зміцнення взаємної торгівлі;

- Ліквідація обмежень на пересування між країнами товарів, послуг і капіталів відповідно до норм ГАТТ / СОТ.

Основні напрямки роботи АТЕС:

-Лібералізація торгівлі та інвестицій:

-Збільшення і лібералізація торгових і інвестиційних потоків;

-Зміцнення основ ринкової економіки та державно-приватного партнерства в регіоні;

-Розширення переліку галузей, відкритих для прямих зарубіжних інвестицій;

-Зниження ставок митного тарифу та нетарифних бар'єрів;

-Висновок регіональних торгових угод (RTAs) і угод про вільну торгівлю (FTAs);

-Розвиток багатосторонньої торгівлі, в тому числі в рамках СОТ.

-Сприяння розвитку бізнесу:

Створення сприятливих умов для комерційної діяльності в регіоні;

-Зниження витрат оформлення угод, адміністративних бар'єрів і обмежень;

-Спрощення візових режимів для підприємців;

-Спрощення митних процедур і уніфікація стандартів;

-Співпраця в сфері електронної комерції, телекомунікацій, ділових контактів.

-Економічне і технічне співробітництво:

-Розвиток «людського капіталу»;

-Зміцнення економічної інфраструктури;

-Створення сприятливих умов для безпечних і ефективних ринків капіталу;

-Стимулювання зростання дрібних і середніх підприємств;

-Забезпечення широкого доступу до економічної інформації і навчання;

-Застосування інновацій та новітніх технологій.

2.5 Установчі документи

Організація має консультативний статус. В її рамках виробляються правила ведення торгівлі, інвестиційної і фінансової діяльності; проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів з питань співробітництва в різних галузях (енергетика, риболовство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона навколишнього середовища). Всі рішення приймаються на основі консенсусу.

На другій зустрічі у верхах, що відбулася 1994 р. в Індонезії, було прийнято Декларацію про спільну рішучість економічних лідерів АТЕС. Декларація поставила за мету сформувати до 2020 р. систему вільної і відкритої торгівлі та інвестицій у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Під час третьої зустрічі у верхах, яка відбулася 1995 р. у м. Осака (Японія), було прийнято Програму дій щодо реалізації проголошених цілей. Учасники Форуму прийняли зобов'язання про підготовку індивідуальних планів дій щодо лібералізації торговельного та інвестиційного режимів, а також розвитку економічного і технічного співробітництва.

Четверта зустріч у верхах відбулася в листопаді 1996 р. у Манілі - столиці Філіппін. Було прийнято Манільський план дій АТЕС, основою якого стали індивідуальні плани діяльності учасників Форуму щодо лібералізації торгівлі та інвестицій.

Була прийнята також Декларація АТЕС про створення рамкових умов для економічного і технічного співробітництва та розвитку. У 1996 р. було задоволене клопотання Росії стосовно підключення до діяльності робочих груп.

На п'ятій зустрічі у верхах у листопаді 1997 р., що відбулась у Ванкувері (Канада), було прийнято критерії участі держав у АТЕС.

2.6 Структура АТЕС

Основними органами АТЕС є Міністерські зустрічі, Комітет з торгівлі та інвестицій, Тихоокеанський діловий форум, робочі групи.

На щорічних самітах глав держав та урядів країн АТЕС приймаються ключові документи, що визначають додаткову стратегію розвитку організації, затверджується обсяг робіт і фінансування. Зустрічі міністрів закордонних справ, торгівлі та економіки і засідання на рівні міністрів з певних питань співробітництва служать форумами для обговорення актуальних проблем. Головний девіз організації "АТЕС значить справа" - підтверджується цілорічної роботою її численних підрозділів.

Утворений в 1993 році Секретаріат (розташований в Сінгапурі) є, як це визначено в його робочих документах, "основним механізмом підтримки в процесах АТЕС ". Його введення знаходить консультативне та матеріально-технічне забезпечення роботі організації: він формулює проекти і відповідає за їх оцінку і фінансування, здійснює координацію дій, а також виконує інформаційні та громадські функції від імені АТЕС. Безпосередня робота по виконанню Осакської ведеться у вузькоспеціалізованих робочих органах: комітетах, підкомітетах, і робочих групах. Одна з відмінних рис організації - постійний діалог між владними та підприємницькими колами країн-членів, так як форум АТЕС спочатку був заснований для створення приємної бізнес-атмосфери в регіоні. Цей діалог підтримується через утворену в 1995 році Ділову консультативну раду, до якої входить не більше трьох представників бізнесу від кожної країни-члена АТЕС. На щорічних самітах голів держав та урядів країн АТЕС учасники ради представляють доповіді, що містять підсумки обговорень з конкретних питань регіонального ділового співробітництва. Головують в АТЕС позмінно різні країни-учасниці терміном в один рік. Країна-голова відповідальна за організацію міністерських зустрічей і самітів глав держав і урядів.

За роки існування АТЕС досягнуті певні результати: сформовані модель і параметри співробітництва, що враховують інтереси розвинених і країн, що розвиваються, східних й західних традицій; досягнуто консенсусу щодо строків формування в регіоні системи вільної й відкритої торгівлі.

Характеризуючи в цілому АТЕС як глобальне по масштабах угруповання, варто констатувати, що вона перевершує інші регіони миру: на її частку (разом із країнами НАФТА) доводиться 40% населення земної кулі, близько 60% валового світового продукту й інвестицій, більше 40% світового експорту. У міру розширення АТЕС буде грати все більшу роль у світовому господарстві, поглиблюючи й удосконалюючи інтеграційні процеси в глобальному масштабі.

2.7 Особливості АТЕС як регіонального інтеграційного блоку

АТЕС включає країни, які дуже сильно відрізняються за рівнем економічного розвитку. Наприклад, середньодушові показники США і Папуа - Новій Гвінеї розрізняються на три порядки.

Для взаємодії дуже різнорідних країн-учасниць АТЕС вироблені механізми, набагато менш формалізовані, ніж такі самі правила в ЄС та НАФТА:

1) Співробітництво тільки в економічній сфері; З самого початку АТЕС розглядав себе не як політично згуртоване угруповання країн, а як вільну «сукупність економік». Термін «економіка» підкреслює, що ця організація обговорює економічні, а не політичні питання. Справа в тому, що КНР не визнавав самостійної державності Гонконгу і Тайваню, тому вони офіційно вважалися не країнами, а територіями (Тайвань і в середині 2000-х, як і раніше має такий статус).

2) Майже повна відсутність спеціального адміністративного апарату; АТЕС утворений як вільний консультативний форум без будь-якої жорсткої організаційної структури або великого бюрократичного апарату. Секретаріат АТЕС, розташований в Сінгапурі, включає лише 23 дипломата, що представляють країни-члени АТЕС, а також 20 місцевих найманих співробітників. Головною формою організаційної діяльності Форуму з 1993 є щорічні саміти (неформальні зустрічі) лідерів країн АТЕС, в ході яких приймаються декларації, підводять загальний підсумок діяльності Форуму за рік і визначають перспективи подальшої діяльності. Найчастіше проходять зустрічі міністрів закордонних справ і зовнішньої торгівлі країн-учасниць. Головними робочими органами АТЕС є Ділова консультаційна рада, три комітети експертів (комітет з торгівлі та інвестицій, економічний комітет, адміністративно-бюджетний комітет) і 11 робочих груп по різних галузях економіки.

3) Відмова від примусу, примат добровільності; АТЕС не є організацією з повноваженнями на право примушення при вирішенні конфліктів (як, наприклад, СОТ). Навпаки, АТЕС працює тільки на основі консультацій та досягнення консенсусу. Головним рушійним стимулом виступають позитивні приклади «сусідів», прагнення їх дотримуватися. Країни АТЕС офіційно демонструють прихильність принципу відкритого регіоналізму, що звичайно трактують як свободу вибору членами АТЕС конкретних механізмів лібералізації торгівлі.

4) Пріоритетна увага до інформаційного обміну. Основним елементом процесу взаємодії країн-членів АТЕС є відкритий обмін інформацією. Можна сказати, що найближчою метою цього економічного об'єднання є не стільки єдиний економічний, скільки єдиний інформаційний простір. Йде обмін, перш за все, інформацією про бізнес-проекти країн-учасниць. Зростання інформаційної відкритості дає можливість бізнесменам кожної з країн включатися у підприємницьку діяльність на всій території АТЕС.

5) Відмова від жорсткого планування перспектив еволюції Форуму. На конференціях АТЕС багаторазово піднімалося питання про створення Азіатсько-Тихоокеанського економічного співтовариства, APEC як зони вільної торгівлі та інвестицій. Однак величезна різнорідність країн-учасниць перешкоджає виконанню цих планів. Тому навіть у середині 2000-х АТЕС є скоріше дискусійним форумом, що мають деякі риси інтеграційного об'єднання, чим таким об'єднанням в повному сенсі слова. Курс на створення АРЕС зафіксований в ряді офіційних документів (наприклад, в Богорській Декларації 1994 та в Манільскій програмі дій 1996), але входження в АРЕС було намічене лише до 2010 для промислово розвинених країн-учасниць і до 2020 для країн, що розвиваються.

2.8 Стратегічні перспективи розвитку інтеграційних зв'язків України з АТР

Останнім часом Азійсько-Тихоокеанський (АТР) регіон викликає найбільшу цікавість у спеціалістів як зона динамічного економічного зростання, оскільки на їхню думку, динамічність економічного розвитку у поєднанні зі зрос-танням міжнародної конкурентоспроможності країн АТР свідчать про наближення "тихоокеанської ери".

З географічного погляду АТР утворює "азійський чотирикутник": Японія, Китай, нові індустріальні країни (НІК) (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур.). АСЕАН.

АТР перетворюється на центральну арену світогосподарських відносин. На його частку припадає 50 % світового виробництва, 1/3 обсягу світової торгівлі. Особлива увага у регіоні приділяється розвитку НТП, створенню мікро-електронних технологій, космічної автоматизації та робо-тизації. Економічне "диво" АТР пояснюється активізацією розвитку приватного підприємництва та діяльності ТНК, що обирають регіон з метою ефективного застосування ка-піталу та використання переваг дешевої робочої сили.

У цьому регіоні вживаються заходи щодо активізації механізмів інтеграції у межах Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створеного у 1989 р. з метою підтримання зростання і розвитку країн-учасниць.

Стратегією розвитку є сприяння зростаючій економічній взаємозалежності держав АТР у сфері послуг, капіталу, технологій, зміцненню відкритої багатосторонньої торго-вельної системи, підвищенню ступеня лібералізації торгівлі та інвестицій в АТР, зміцненню і стимулюванню розвитку у приватного сектору, використанню принципів вільного рин-ку для збільшення переваг регіонального співробітництва.

Частка країн АТЕС у світовому ВВП становить 60 %, у світовій торгівлі -- 40, у золото-валютних резервах -- 80 %.

За характером, цілями та складом країн-учасниць АТЕС є досить нетиповим регіональним угрупуванням. Інтеграційні стратегії його розвитку пов'язані зі стимулюванням іноземних інвестицій та імпортом наукомістких технологій.

З огляду на обмеженість можливостей України щодо збільшення обсягів експорту до країн ЄС та НАФТА, розвиток торгівлі з країнами АТР набуває особливого значення. Найважливішими партнерами України в АТР є Китай, Японія, Південна Корея, країни АСЕАН.

Стратегічним напрямком для розвитку інтеграційних зв'язків України з АТР є ринково-товарний вектор, що забезпечує реальну участь національних суб'єктів господарювання у системі сучасних міжнародних ринків. Економічно детермінованою є структура експорту-імпорту. Відповідно до потреб України у імпорті повинні переважати енергетичні й паливні ресурси, машинне обладнання і технології, товари широкого вжитку. В найближчій перспективі провідні позиції має зайняти імпорт інвестиційно-технологічних ресурсів, що відповідатимуть потребам постіндустріальної економіки.

Структура експорту теж не може формуватися хаотично, її матеріально-речовий склад мають забезпечити передусім галузі з порівняльними та конкурентними перевагами. Найбільші переваги для реалізації зазначеної стратегії мають машинобудування і ВПК, порошкова металургія, електрозварювання, біотехнології. Після економічної та техніко-технологічної модернізації до складу експортних галузей можуть увійти АПК та харчова промисловість. Але можна сподіватись на рівноправну та ефективну участь України у системі міжнародного поділу і кооперації праці лише за умов комплексного вирішення системи завдань як внутрішнього економічного розвитку, так і зовнішньоекономічної сфери.

2.9 Проблеми і перспективи розвитку організації азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) на сучасному етапі

Проблеми:

1. Негативних елементів проведеної монетарної політики, яка орієнтована не на реальний економічний сектор, а на регулювання фінансових інструментів, досить багато. Вони вимагають зважених і грамотних рішень, які можуть бути реалізовані в довгостроковій перспективі країнами-учасниками АТЕС. Такі рішення будуть актуальні в умовах загальносвітової тенденції інтеграції, а саме інтеграції представників 21 країн-учасників для запобігання популяризації фінансової кризи, обумовленої «Вашингтонським консенсусом» (тип макроекономічної політики, яка ініційована ФРС і МВФ);

2. Фінансова криза не обійшла стороною і політико-економічний блок АТЕС (який може досягти статусу офіційної міждержавної організації на рівні з ООН або ЄС, але з урахуванням різнорідності і диференціації в політичних уподобаннях країн-учасниць, цього можна домогтися за прогнозами експертів у 2020-ому році). Тому так важливо підтримувати економічну стабільність Єврозони, адже саме економічні труднощі країн ЄС (прихильники політики жорсткої економії і гегемонії монетарної політики) в подальшому попутним вітром переносяться на країни азіатсько-тихоокеанського регіону (Індонезія, Малайзія, Китай, В'єтнам, Нова Зеландія, Японія та інші );

3. Розбіжність інтересів гравців (в основному, США та Росії). Росія є ключовим гравцем в участі консультативного форуму АТЕС. Однак США також присутня як інтервенціоністський міжнародний гравець в блоці АТЕС, нав'язуючи свою лінію поведінки в налагодженні торгово-економічних контактів. Яким чином це відбувається? Якщо сам блок АТЕС є всього лише неформальним консультативним органом з глобальних економічних питань, при цьому, не маючи статус міжурядової організації, тоді варто згадати про окрему організації в структурі АТЕС. Йтиметься про ТТП. Це транс-тихоокеанське партнерство, куди входять не всі країни-учасниці АТЕС з 21, а лише кілька, в тому числі і США, а нарівні з ним Бруней, Сінгапур, Нова Зеландія, Чилі (латиноамериканський економічний тигр), а також В'єтнам, Австралія і Малайзія. У цьому партнерстві США вже визначили свою пріоритетну роль. Якщо АТЕС - це неформальне проведення форуму, який несе дорадчий характер, то ТТП - це конкретна, а не абстрактна міжнародна структура, орієнтована на конкретну і обов'язкову реалізацію обговорених і задекларованих зобов'язань. На прикладі ТТП і АТЕС ми можемо спостерігати різнорідність даної форми торгового інтеграційного об'єднання, а також розбіжність торгово-економічних інтересів США і Росії. Мета США на даному етапі - розширення експорту і забезпечення зайнятості на належному рівні у своїй країні. На частку країн АТЕС припадає 60% американського експорту. Мета Росії: забезпечити економічний розвиток в Сибіру і на Далекому Сході, що і зумовило проведення саміту АТЕС в Далекосхідному Федеральному Університеті у Владивостоці;

4. Подолання системної кризи. Представники бізнесу і чиновництва зійшлися до однієї єдиної проблеми, яку необхідно долати для придушення ризиків. Цей вирішення системної кризи, яка виникла на основі домінування у світовій економіці стратегій, де реформи здійснюються не в реальному економічному секторі, а в банківській сфері і фондових ринках, при цьому, продовжують домінувати в міжнародній фінансовій політиці колишні панівні інститути, ініціатори «Вашингтонського консенсусу» 1989- ого року. На самітах різних рівнів, неодноразово висувалися ідеї впровадження структурних реформ в реальному економічному секторі продовольства. Тільки тоді можна буде призупинити хвилю фінансової кризи, обумовлену ??домінуванням централізованої фінансової валюти в особі долара.

5. Щоб подолати системну кризу, яка полягає в переважанні централізованої фінансової системи в глобальному просторі, необхідно створити конвертованість валют в окремих регіонах, включаючи країни-учасниці АТЕС. Це дозволить налагодити зв'язок з виробництвом, а не ставити в пріоритети інструменти монетарної політики. Передбачається регіоналізація емісії валюти, наприклад, ієни, або юаню. Євро також цілком може скласти фінансову альтернативу. Однак з урахуванням дестабілізації такого макроекономічного показника як безробіття, країнам АТЕС вкрай необхідна фінансова стабільність в Єврозоні, тим більше з урахуванням низьких коефіцієнтів рівня зайнятості в Іспанії, Італії, Португалії, де проводиться політика жорсткої економії. Головна мета країн АТЕС - мінімізація ризиків і їх купірування за рахунок створення власних автономних фінансових зон.

Перспективи:

Що необхідно зробити:

1.Вживання заходів для скорочення фінансових дисбалансів і встановлення самостійних фінансових зон для подальшої емісії власної валюти;

2. Забезпечення високої зайнятості, подолання невдалого досвіду в Єврозоні за високим рівнем безробіття, особливо серед молоді;

3. Підвищення рівня продовольчої і енергетичної безпеки. Затвердження списку «зелених товарів» (наявність 56 позицій по найменуванню таких екологічно-чистих товарів);

4. Необхідність в стійкому зростанні сільського господарства;

5. Неодноразово піднімається питання про створення зони вільної торгівлі АРЕС (азіатсько-тихоокеанський співтовариство), проте в міру диференціації за своїми економічними і політично поглядам глав регіонів складно досягти будь-яких конструктивних рішень в торгівлі, тим більше саміт АТЕС виконує всього лише консультативну, дорадчу функцію, але при цьому мало конкретних поставлених завдань реалізується на практиці. Необхідно переходити від абстрактних пропозицій в рамках дискусійного клубу в особі самітів АТЕС, або самітів Всесвітнього економічного форуму в Давосі, до конкретних дій з вироблення альтернатив пануючому інерційним сценарієм.

Перспективи розвитку співпраці в АТЕС:

Перспективи формування повномасштабної інтеграційного угруповання на базі АТЕС представляються невизначеними - багато в чому через розбіжність пріоритетів англо-саксонських і азіатських держав. Так, США зацікавлені у швидкій і повній лібералізації торговельних і фінансових потоків і у відкритті ринки східно-азійських країн, на частку яких припадає велика частина дефіциту їх зовнішньоторговельного балансу. Ось чому Вашингтон наполягає на підвищенні рівня інституціоналізації АТЕС і введення принципу обов'язковості прийнятих рішень. У цьому американців підтримують Канада, Австралія, Нова Зеландія і ряд інших держав. У свою чергу, країни АСЕАН, Японія і Південна Корея відстоюють добровільний характер цього процесу. Пріоритетами для АТЕС країни Східної Азії, що розвиваються, вважають не лібералізацію торгівлі і капіталу, а сприяння торгівлі та економічне і науково-технічне співробітництво.

В умовах азіатської фінансової кризи опора на принцип «відкритого регіоналізму» також не допомогла постраждалим країнам. АТЕС не зміг, з одного боку, пом'якшити наслідки негативного впливу позарегіональних сил, а з іншого боку - виробити механізми, які змусили б азіатські держави, які мають суттєві валютні резерви, оперативно допомогти сусідам по регіону. Як наслідок, широку підтримку отримали ідеї створення виключно азіатських інституційних механізмів (єдиної азіатської валюти, Азіатського валютного фонду і тощо), здатних змінити глобальну фінансову архітектуру і протистояти неазійським акторам. Активізувалися пошуки нових ідей і концепцій розвитку регіональної і субрегіональної інтеграції. У 1997 році з'явилася нова міжурядова організація, що отримала назву «АСЕАН + 3» (країни АСЕАН, Китай, Японія, Республіка Корея).

В цілому, очевидний з кінця 1990-х років спад діяльності АТЕС поступово веде до деконструкції «Азіатсько-Тихоокеанського» регіону, між країнами якого відсутні історичні та культурні зв'язки, не розвиваються процеси неформальної регіоналізації. В кінці 1990-х років серйозні проблеми в просуванні торгової лібералізації в форматі СОТ і на макрорегіональному рівні (АТЕС) привели до швидкого зростання двосторонніх торговельних угод в АТР.

2009 г. - 3 основних напрямки розвитку: «Сінгапурська заява глав держав і урядів АТЕС» ;«Нова парадигма зростання для єдиного Азіатсько-Тихоокеанського регіону в XXI столітті»; «Збалансоване зростання». «Для впевненого і стійкого зростання необхідні структурні реформи, спрямовані на поступове усунення світових дисбалансів і на підвищення виробничого потенціалу наших економік. Ми будемо забезпечувати сумісність нашої фіскальної, фінансової, торговельної та структурної політики з більш збалансованою моделлю зростання як в межах національних кордонів, так і в регіоні в цілому. Ключовим компонентом наших зусиль в області структурних реформ, спрямованих на скорочення регулятивних бар'єрів, є План роботи щодо полегшення умов підприємництва. (Н / п до 2015 року скоротити в цілому на 25 відсотків вартість, тривалість і число процедур, які необхідно здійснити нашим підприємцям для відкриття бізнесу)».

Всеохоплююче зростання. «Для досягнення всеосяжного зростання повинно розширити доступ до економічних можливостей і забезпечити захист найбільш вразливих верств населення від економічних потрясінь. Всеохоплююче зростання зміцнить консенсус на користь вільної торгівлі та відкритих ринків, що є ключем до довгострокового процвітання.»

Стійке зростання. «Майбутнє зростання повинно бути сумісним з глобальними зусиллями по захисту навколишнього середовища і протидії зміні клімату. У той же час зусилля з протидії зміні клімату повинні бути сумісні з нашими міжнародними торговими зобов'язаннями.»

Відносно подальшого розвитку АТЕС лідери держав визначили своє бачення спільноти АТЕС. Це:

1) економічно інтегроване співтовариство: співтовариство, що сприяє зміцненню і поглибленню регіональної економічної інтеграції;

2) сильне співтовариство: спільнота з більш високою якістю зростання;

3) безпечне співтовариство: співтовариство, що забезпечує більш безпечну соціально-економічне середовище.

Вони також намітили шляхи для досягнення такої спільноти. Особлива роль надається економічному та технічному співробітництву в інтересах просування до товариства АТЕС.

Однак останній захід на Балі було неформально присвячено гострим протиріччям між різними геополітичними угрупованнями в питаннях сирійського конфлікту.

2014 року - Китай - голова

В даному випадку мова йде, перш за все, про можливості регіонального зіткнення інтересів США і КНР. На сьогоднішній день Пекін не поступається Вашингтону на інтеграційної майданчику. У нього успішно працює (з 1 січня 2011 року) проект "АСЕАН + 1" (КНР). Китай активно бере участь і в форматі "АСЕАН + 6" (шістка - Китай, Японія, Південна Корея, Індія, Австралія і Нова Зеландія). Іншими словами, з огляду на міць китайської економіки, можна сказати, що в АТЕС швидко формується якесь "китайське ядро". Американці, розуміючи, що за китайським варіантом їм йти вже пізно, обрали іншу тактику. Вони намагаються в рамках ТТП прописати ті пункти кооперації, які не отримали підтримки в АТЕС. Американський проект жорстко зав'язаний на розвиток експортного кредитування для стимулювання експорту продовольства в країни, що розвиваються. Експерти вважають, що це вигідно в першу чергу США.

...