Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

"Аналіз діяльності Міжнародного Валютного Фонду у світовій валютній системі та його співпраця з Україною"

І. Теоретична основа Міжнародного Валютного Фонду

1.1 Сутність та функції МВФ

1.2 Структура МВФ

Розділ 2. Аналіз Міжнародного валютного фонду у сучасних умовах

2.1 Механізм функціонування Міжнародного валютного фонду у сучасних умовах

2.2 Тенденції розвитку МВФ

2.3 Проблеми та шляхи розвитку МВФ

Список використаних джерел

І. Теоретична основа Міжнародного Валютного Фонду

1.1 Сутність та функції МВФ

Міжнародний валютний фонд, МВФ (International Monetary Fund, IMF) - спеціалізована установа ООН, заснована 39 державами для регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу.

Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та посилення рівноваги в міжнародному балансі розрахунків членів, а також забезпечення стабільності валютних курсів. Основним інструментом для цього МВФ використовує виділення коротко- та середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Специфіка МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Штаб-квартира МВФ знаходиться в місті Вашингтон, США. МВФ розпочав свою діяльність у травні 1946 року.

Вищий керівний орган МВФ - Рада керуючих , в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай - це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить вирішення ключових питань діяльності Фонду. Рішення в Раді керуючих зазвичай приймаються простою більшістю (не менше половини голосів).

Важливу роль в організаційній структурі МВФ відіграє Міжнародний валютний і фінансовий комітет МВФК . Він складається з 24 керуючих МВФ і збирається на сесії двічі на рік. Цей комітет є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень. Але він виконує важливі функції - спрямовує діяльність Виконавчої ради, формує стратегічні рішення, які відносяться до світової валютної системи і діяльності МВФ[1].

Цілі діяльності МВФ:

- сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

- сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;

- сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігання конкурентному знеціненню валют.

1.2 Структура МВФ

Структура Фонду побудована таким чином, щоб забезпечити його ефективне функціонування. Вищим органом є Рада керуючих, куди входять представники всіх країн-членів. Вона збирається 1 раз на рік, обмежується, як правило, загальною дискусією, прийняттям лише таких рішень, які за Статутом не можуть бути передані іншому органу. Керуючими, як правило, є міністри фінансів або керівники центральних банків. Як вищий орган Рада визначає політику Фонду, вирішує головні, принципові питання.

Виконавчим органом Фонду, який керує всіма поточними справами, є Виконавча рада (директорат), до якої входять 24 виконавчих директори. Вибори проводяться 1 раз на два роки.

Система виборів досить складна, вона враховує вагу тих чи інших країн у формуванні ресурсів Фонду.

Ключова роль у структурі Фонду належить директору розпоряднику. Він призначається Виконавчою радою і не може бути ні керуючим, ні виконавчим директором. Директор розпорядник є головою директорату (Виконавчої ради) без права голосу за винятком таких випадків, коли голоси розподіляються порівну. Він є також головною адміністративною особою секретаріату МВФ. У його функції входить ведення поточних справ, призначення посадових осіб МВФ -- його заступника, секретаря, скарбника, завідуючих відділами, генерального радника юридичного відділу, завідуючого адміністративною службою, завідуючого Європейською штаб-квартирою Фонду (в Парижі), співробітників апарату. Від діяльності адміністративного апарату й експертів Фонду багато в чому залежить не тільки функціонування Фонду, а й доля багатьох людей, цілих країн і регіонів. Тому добір кандидатур на зайняття посад у Фонді здійснюється дуже ретельно. 2 тис. співробітників МВФ -- це головним чином економісти, статистики, фінансисти, спеціалісти з оподаткування, лінгвісти, редактори.

Розділ 2 Аналіз Міжнародного валютного фонду у сучасних умовах

У задачі МВФ входить протидія валютним обмеженням, створення багатонаціональної системи платежів по валютних операціях, надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів держав-членів і т.д. Статутна фундація МВФ утворюється за рахунок внесків держав-членів зі встановленою для кожного з них квотою.

Квоти служать:

для визначення фінансового внеску кожного члена;

для визначення розмірів кредитів в МВФ, які пропорційні квоті;

для визначення кількості голосів.

Величина квоти залежить від рівня економічного розвитку країни і її ролі в світовій економіці і міжнародній торгівлі. Квота розраховується на основі таких показників, як ВВП, об'єм експорту і імпорту, величина золотовалютних резервів і т.д.

Капітал і позикові ресурси МВФ.

МВФ влаштований за зразком акціонерного підприємства: його капітал складається з внесків держав-членів, вироблюваних по підписці. Перегляд квот проводиться не рідше за один разу в п'ять років. З 1947 по 2001гг. квоти переглядалися одинадцять разів, внаслідок чого капітал МВФ зріс з 7,7 млрд. до 212 млрд. СДР. На частку 25 розвинених країн доводиться близько 63% загальної суми квот і, відповідно, велика частина голосів, які розподіляються пропорційно квотам. На додаток до власного капіталу МВФ привертає позикові засоби. Центральні банки промислово розвинених країн уклали з МВФ Генеральні угоди про позики (ГСЗ).

Генеральні угоди про позики (ГСЗ) передбачали відкриття центральними банками країн-учасниць кредитних ліній Фундації на відновлюваній основі на суму до 6,5 млрд. СДР (8,8 млрд. долл.). МВФ, у свою чергу, може надавати позики для надання фінансової допомоги як країнам, що беруть участь в ГСЗ, так і не є учасниками ГСЗ, проте при дотриманні строгих критеріїв. Спочатку ГСЗ були укладені на чотири роки, потім продлялись кожні п'ять років. З 1997 р. були укладені Нові угоди про позики (НСЗ), учасниками яких стали 25 держав. Відповідно до цих угод МВФ при необхідності може одержати кошти до 34 млрд. СДР (близько 47 млрд. долл.). Нові угоди не замінюють собою ГСЗ, проте максимальна величина засобів не повинна перевищувати 34 млрд. СДР. Кредитні механізми МВФ[2].

МВФ за рахунок власних або привернутих ресурсів надає кредити в іноземній валюті або SDR для двох цілей: -для вирівнювання платіжних балансів країн-членів; -для підтримки макроекономічної стабілізації і структурної перебудови економіки, тобто фактично для кредитування бюджетних витрат уряду. У статуті МВФ для характеристики його кредитної діяльності використовуються два поняття: -сделка - надання валютних засобів країнам з його власних ресурсів; -операция - надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок позикових засобів. Управління власними і привернутими засобами здійснюється роздільно. МВФ проводить операції тільки з офіційними органами - казначействами, міністерствами фінансів, стабілізаційними фундаціями, центральними банками. Існують звичні механізми кредитування (для подолання тимчасових труднощів платіжного балансу) і спеціальні механізми кредитування (для країн, що зазнають труднощі в торговій і платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки).

До основних механізмів кредитування за рахунок власних ресурсів МВФ відносяться:

- резервная частка, що становить 25% квоти країни. В межах цієї частки країни можуть одержувати кредити автоматично. Єдиною вимогою є потреба в покритті дефіциту платіжного балансу. Процентні платежі і комісійні не стягуються;

- кредитні частки - видаються понад резервну, в межах 100% квоти, яка ділиться на чотири транші;

- резервні кредити стенд-бай - кредитна лінія, в межах якої країна може одержувати іноземну валюту в обмін на національну;

- механізм розширеного фінансування - доповнює резервну і кредитні частки. Надає валютні засоби на більш тривалі терміни і в більших розмірах, ніж це передбачено в рамках загальних кредитних часток [3].

До тимчасових кредитних механізмів (за рахунок позикових засобів) відносяться:

нафтова фундація - для надання кредитів країнам-імпортерам нафти при дорожчанні нафти;

механізм додаткового фінансування - для надання кредитів країнам, що випробовують затяжні кризи платіжного балансу і що вичерпав ліміти звичних кредитів;

політика розширеного доступу до ресурсів МВФ - для надання кредитів країнам, біля яких масштаб дефіциту платіжних балансів набагато більше їх квот. Ліміти доступу країн-членів до ресурсів МВФ в рамках кредитних часток і механізму розширеного фінансування встановлюються Виконавчою порадою і щорічно переглядаються.

2.2 Тенденції розвитку МВФ

Сьогоднішній рівень розвитку міжнародних економічних відносин та подальші темпи глобалізації висувають нові вимоги стосовно взаємодії національних урядів, взаємовідносин державного та приватного секторів економіки. Проте, така співпраця несе в собі певні загрози, пов'язані із швидким проникненням на світовий ринок проблем, що виникають на локальних чи національних ринках. Щоб уникнути цього було створено низку міжнародних та регіональних організацій. У сфері впливу наймасштабнішою є Міжнародний валютний фонд.

Протягом довгого часу, основним кредитним інструментом Фонду для здійснення кредитування на загальних умовах були домовленості про кредити «стенд-бай». Проте після світової фінансової кризи 2007-2009 років МВФ розширив свій набір інструментів кредитування. Одна з головних цілей полягала в розширенні набору інструментів для запобігання криз шляхом створення Гнучкої кредитної лінії (ГКЛ) і Лінії превентивної підтримки ліквідності (ЛПЛ). Крім того, був створений Інструмент для прискореного фінансування (РФІ), який може використовуватися в широкому діапазоні обставин, замінивши собою політику екстреної допомоги МВФ (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1 Фінансові програми для підтримки країн-членів МВФ [3]

Якщо говорити про роль кожного з цих інструментів, то слід зазначити що роль «стенд-бай», значно зменшилася за останні роки, а найчастіше почали використовуватись Гнучка кредитна лінія та Механізм розширеного фінансування (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Суми затверджених програм МВФ за 2008-2017 рр. (млрд. СПЗ) [2, c. 48]

міжнародний валютний фонд співробітництво

Загалом у 2017 фінансовому році Виконавча рада затвердила 5 домовленостей в рамках механізмів загального фінансування МВФ на загальну суму 98,2 млрд. СПЗ (134,7 млрд. дол. США за обмінним курсом на 28 квітня 2017 року, рівному 0,729382 СПЗ за 1 долар). На превентивні угоди в рамках гнучкої кредитної лінії з трьома державами-членами ? Мексикою (62,4 млрд. СДР),Колумбією (8,2 млрд. СПЗ) і Польщею (6,5 млрд. СПЗ) ? припадало 78 відсотків таких зобов'язань. Всі три угоди в рамках гнучкої кредитної лінії замінили собою попередні домовленості, які завершились або були скасовані.

Історія співробітництва України та МВФ:

o 1994-1995 роки: Україна співпрацювала з МВФ по програмі системної трансформаційної позики на суму 498,7 млн. СПЗ (763.1 млн.дол.США.), метою якої була підтримка платіжного балансу України.

o 1995-1998 роки: В рамках трьох річних програм Stand-by Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1 318,2 млн. СПЗ(1 935 млн. дол. США.) Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

o 1998-2002 роки: Україна співпрацює з Фондом в рамках Програми розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), яка передбачала надання кредиту обсягом 2,6 млрд. дол. США. У рамках цієї Програми EFF Україна отримала 1 193,0 млн. СПЗ (1 591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

o 2002-2008 роки: Співробітництво України з МВФ сконцентровано у сфері технічної допомоги. Цей підхід відповідав тезам, висловленим Президентом України: «В майбутнє-без боргів», які стверджували про необхідність поступового перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон'юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків та поглиблення координації у сфері валютної політики.

o 2008-2013 роки: У зв'язку з розгортанням повномасштабної кризи на світових фінансових ринках та їх впливу на економіку України, наша країна подала заявку на отримання нової програми співробітництва Stand-by, і 5 листопада 2008 року Рада директорів МВФ ухвалила надання дворічної програми загальним обсягом в 802% від квоти України в МВФ, або 11 млрд. СПЗ (приблизно 16,4 млрд. дол. США). 3 млрд. СПЗ були в терміновому порядку зараховані до золотовалютних резервів Національного банку України. У рамках програми Stand-by 2008 року Україна отримала три транші загальним обсягом 7 млрд. СПЗ (10,6 млрд. дол. США). Частина другого траншу у розмірі 1,5 млрд. дол. США та третій транш у повному обсязі були спрямовані безпосередньо до Державного бюджету України.

o 2014-2017 роки: 30 квітня 2014 року, після завершення Революції гідності та приходу до влади в Україні нового Уряду та виконання попередніх умов, Рада директорів МВФ ухвалила надання Україні нової позики Stand-by загальним обсягом 10,976 млрд СПЗ (близько 16,5 млрд. дол. США). 3 квітня 2017 року Радою Директорів МВФ було затверджено третій перегляд Програми EFF та виділено четвертий за Програмою транш у розмірі 734,05 млн. СПЗ (близько 1 млрд. дол. США), який 5 квітня 2017 року було спрямовано на поповнення резервів НБУ.

o 2018-2020 роки: Беручи до уваги, що Програма EFF була розрахована на 4 роки і термін її дії закінчувався в березні 2019 року, що співпадало із президентськими та парламентськими виборами в Україні, актуальність продовження співпраці з МВФ в рамках спільних програм зберігалась на високому рівні.

Програма Stand-by 2018 року була направлена на збереження фіскальної консолідації та зменшення інфляції, а також на реформи, спрямовані на зміцнення податкового адміністрування, фінансового та енергетичного секторів.

05 грудня 2018 року Україна направила Лист про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та Меморандум про економічну та фінансову політику з метою започаткування нової програми Stand-by.

У зв'язку із цим, Українською стороною було ініційовано започаткування нової спільної програми. 18 грудня 2018 року Рада виконавчих директорів МВФ схвалила Програму EFF тривалістю 14 місяців та обсягом 3,9 млрд дол США для України та прийняла рішення про виділення Україні першого траншу за Програмою у розмірі 1 млрд. СПЗ (близько 1,38 млрд. дол. США). 17 лютого 2020 року дана програма завершила свою дію [1].

Після формування Уряду України наприкінці серпня 2019 року, Українська сторона ініціювала переговори з Міжнародним валютним фондом стосовно нової Програми з метою підтримки впровадження реформ.

Після обговорення параметрів нової програми та визначення кроків, необхідних для отримання кредитної допомоги від МВФ 07 грудня 2019 року між Україною та МВФ досягнуто згоди на технічному рівні (Staff Level Agreement) щодо нової трирічної Програми «EFF» загальним обсягом 5,5 млрд. дол. США.

У травні 2020 року в умовах невизначеності внаслідок пандемії коронавірусу МВФ були змінені підходи до виділення коштів країнам-членам у напрямку допомоги в рамках короткострокових інструментів.

У зв'язку із цим перемовини щодо започаткування нової програми продовжились в контексті програми Stand-by.

Після тривалих переговорів і виконання низки попередніх заходів було досягнуто згоди з МВФ щодо започаткування нової програми для України - Програми Stand-by строком на 18 місяців та загальним обсягом 5 млрд дол. США.

Рішення Ради директорів МВФ щодо схвалення нової 18-ти місячної Програми Stand-by та про виділення першого траншу за програмою у розмірі 1,5_млрд СПЗ (2,1 млрд дол. США) було прийнято 09 червня 2020 року.

Програма Stand-by 2020 зосереджена на ключовому завданні - підтримка макроекономічної та фінансової стабільності і охоплюватиме, серед іншого такі сфери як: Фіскальна політика; Монетарна політика; Політика фінансового сектору; Енергетична політика та Антикорупційна політика.

11 червня 2020 року Україною отримано перший транш за Програмою обсягом 2,1 млрд. дол. США, який було спрямовано до Державного бюджету України.

Загалом в рамках співробітництва з МВФ Україна отримала 23,910.76 млрд. СПЗ (еквівалент 35 млрд. дол. США).

2.3. Проблеми та шляхи розвитку МВФ

Як відомо, в сучасному світі Міжнародні організації відіграють виключно важливу роль у розвитку глобалізованої економіки, складаючи ядро глобальної архітектури, виконуючи певні функції управління глобального масштабу.

Перш за все, мова йде про реалізацію основних функцій: аналізу, планування і прогнозування, обліку і контролю. Відомо, що Міжнародні організації з певною періодичністю публікують річні доповіді, квартальні огляди і прогнози, прес-релізи з узагальненими даними про основні тенденції розвитку світового господарства в цілому, окремих регіонів і країн. Особлива увага приділяється потенційним загрозам і викликам стабільного зростання. Крім того, в зазначених публікаціях містяться і узагальнені рекомендації щодо використання певних інструментів національної фінансово-економічної політики задля підвищення її ефективності, запобігання потенційних загроз і подолання кризових явищ.

МВФ як суб'єкт системи глобального управління здійснює в останні роки свою діяльність за такими напрямами: нагляд за міжнародною валютнофінансовою системою; моніторинг економічної та фінансової політики своїх 189 держав-членів; зміцнення світової системи фінансової безпеки, перш за все скорочення глобальних дисбалансів; координація міжнародного співробітництва та інтеграції. Важливими в контексті зміцнення глобальної архітектури управління слід вважати розробку та вдосконалення стандартів і кодексів інституційного середовища - правил реалізації економічної та фінансової політики.

МВФ і Світовий банк виділяють міжнародні стандарти в рамках трьох наступних широких категорій: прозорість економічної політики; регулювання фінансового сектору та нагляд за його діяльністю; податково-бюджетна прозорість в сфері державних фінансів. Зокрема податково-бюджетна прозорість - це повнота, ясність, достовірність, своєчасність і актуальність наданої громадськості інформації про стан державних фінансів в минулому, сьогоденні й в майбутньому. Це має вирішальне значення для управління та підзвітності в податково-бюджетній сфері.

Податково-бюджетна прозорість допомагає урядам отримувати точну картину стану фінансів при прийнятті економічних рішень, в тому числі втрат і вигод від зміни політики та потенційних ризиків. Податково-бюджетна прозорість сприяє проведенню міжнародного нагляду за змінами в податковобюджетній сфері та сприяє зниженню ризиків поширення вторинних ефектів податково-бюджетної політики на інші країни.

Відповідний Кодекс МВФ є міжнародним стандартом розкриття інформації про державні фінанси. Він включає в себе набір принципів, що базується на чотирьох основних елементах:

1) бюджетної звітності;

2) бюджетному прогнозуванні та складанні бюджетів;

3) аналізі та регулюванні бюджетних ризиків;

4) управлінні доходами від природних ресурсів.

Стосовно кожного принципу прозорості в Кодексі розрізняються базова, належна і передова практика, які надають країнам чіткі орієнтири на шляху до повного дотримання положень документа і забезпечують його придатність для широкого кола держав. Стосовно ризиків розвитку світової економіки варто відзначити прогнозні припущення, оприлюднені директором-розпорядником МВФ К.Лагард 1 жовтня 2018 р.

Йдеться про уповільнення темпів зростання світової економіки, скорочення кількості країн, що забезпечують підйом. Відмічено диспропорції темпів економічного зростання розвинених країн. Зокрема економіка США зростає високими темпами, натомість в зоні євро та в Японії є ознаки уповільнення. Країни Азії з ринком, що формується, продовжують зростати більш швидкими темпами, ніж інші регіони, але ознаки уповільнення в Китаї, на якому додатково позначаться торговельні суперечки.

Серед потенційних ризиків відмічено реальність фактичних торговельних бар'єрів. Це шкодить не тільки самій торгівлі, але також інвестиціям та обробній промисловості, оскільки невизначеність у торговельній сфері продовжує збільшуватися. Потенційно загрозливою є ситуація із глобальним боргом - рівні боргу досягли нових рекордно високих величин в країнах з розвиненою економікою, країнах з ринком, що формується, і країнах з низькими доходами. Глобальний борг, як державний, так і приватний, досяг пікового значення за всю історію - 182 трлн. дол. США, що майже на 60% вище, ніж у 2007 р. За оцінками МВФ країни з ринком, що формується (за винятком Китаю) можуть зіткнутися з відтоком портфельних інвестицій в боргові зобов'язання в обсязі до 100 млрд. дол. США, що в цілому є аналогічним за масштабами відтоку при глобальній фінансовій кризі. Одним з ключових пріоритетів, на думку К. Лагард, мають стати інвестиції в людей - освіту та охорону здоров'я, в систему соціального захисту. Ці поліпшення, що стосуються людського, соціального й фізичного капіталу, особливо важливі в країнах з низькими доходами, де для досягнення Цілей сталого розвитку потрібні значні додаткові витрати - близько 520 млрд. дол. США на рік до 2030 р. Безперечно, потрібна система освіти XXI століття, щоб зменшити нерівність можливостей в цифрову епоху. Необхідно збільшити інвестиції в професійну підготовку і системи соціального захисту, з тим щоб працівники могли підвищити свою кваліфікацію і перейти на робочі місця більш високої якості і рівнем доходів.

Останнє є достатньо актуальним для України. Адже в останні роки фінансування держави в НДДКР складає менш ніж 0,5%, базова ставка доктора й кандидата наук є нижчими, ніж середня зарплата по країні. Вчені середнього віку виїздять за кордон.

Список використаних джерел

1) Аналіз методолгії фінансового планування МВФ І монетарних умов програми співпраці України та МВФ, підписаної 01.09.2016 р. [Електронний ресурс] / С.М. 1) Аржевітін // Аналітична доповідь, КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. ? Режим доступу: https://kneu.edu.ua/userfiles/Credit_Economics_Department/ kafedra+B/ AnalE29482tichna_dopovE29482d_cshodo_monetarnih_umov_programi_MVF.pdf 2) Національний банк України - Режим доступу: https://bank.gov.ua/

2) МВФ-Україна: умови, зобов'язання, "маяки" [Електронний ресурс] / Наталія Непряхіна спеціальний кореспондент РБК-Україна: ? Режим доступу: https://daily.rbc.ua/ukr/show/mvf-ukraina-usloviya-obyazatelstva-mayaki-- 1475613665.html - заголовок з екрану.

3) Герчикова І. М. Міжнародні економічні організації: регулювання світогосподарських зв'язків та підприємницької діяльності: навч. посібник /. І. М. Герчикова ? К.: АТ ''Консалтбанкір'', 2001. - 624 с.

4) Годовой отчет МВФ 2019 Наш взаимосвязанный мир [Електронний ресурс] / IMF. ? Режим доступу: https://www.imf.org/external/pubs/ft/ar/2019/eng/assets/pdf/imf-annual-report-2019-ru.pdf

5) Міністерство фінансів України - Режим доступу : http://index.minfin.com.ua

Размещено на Allbest.ru