Вдосконалення європейського вектора зовнішньоекономічної політики України: напрями та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут міжнародних відносин та соціальних наук МАУП

Вдосконалення європейського вектора зовнішньоекономічної політики України: напрями та перспективи

Перегуда Ю.А.

кандидат географічних наук

доцент кафедри міжнародних відносин

Анотація

міжнародний політичний економічний арена

Розвиток національних соціально-економічних систем є багатовимірним і багаторівневим процесом, який містить дестабілізуючі фактори, що зумовлює періодичне повторення кризових явищ в економіці. Ефективним способом захисту національних соціально-економічних систем від глобальної нестабільності є створення регіональних інтеграційних систем, які регулюють державні відносини на міжнародній політичній та економічній арені. Україна як економіка, що розвивається, об'єктивно зацікавлена у розвитку взаємовигідних економічних відносин з країнами-партнерами. Європейський Союз - це об'єднання незалежних держав, які мають найбільш інституційно розвинену форму регіональної інтеграції, тому необхідно проаналізувати перспективи інтеграції України до ЄС. Угода про асоціацію між Україною та ЄС окреслила вибір України наслідувати європейську модель соціально-економічного розвитку. Метою даного дослідження є висвітлити тенденції, структурні зміни та проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України.

Ключові слова: євроінтеграція, ЄС, зовнішньоекономічні зв'язки, геополітика, диверсифікація.

Annotation

The development of national socio-economic systems is a multidimensional and multilevel process that contains destabilizing factors, which leads to periodic recurrence of crisis phenomena in the economy. An effective way to protect national socio-economic systems from global instability is to create regional integration systems that regulate public relations in the international political and economic arena. Ukraine, as a developing economy, is objectively interested in developing mutually beneficial economic relations with partner countries. The European Union is a union of independent states that have the most institutionally developed form of regional integration, so it is necessary to analyze the prospects of Ukraine's integration into the EU. The Association Agreement between Ukraine and the EU outlined Ukraine's choice to follow the European model of socio-economic development. The purpose of this study is to highlight trends, structural changes and problems in the development of foreign economic relations of Ukraine. Globalization processes, strengthening economic and political integration are the defining characteristics of the modern world economy. The opening of markets for goods, services, investment, innovation and other resources leads to large-scale transnationalization and determines the liberal format of interstate cooperation. Under such conditions, the multipolar system of international relations on the world stage has significantly influenced the change in Ukraine's foreign policy and foreign economic priorities.

Strengthening international competition in commodity markets, low competitiveness of Ukrainian products; consumer requirements for the quality of goods, in which price factors have become secondary, and the factors of new technologies and product quality guarantees - primary; application of forms of protectionism and discrimination of Ukrainian exporters by competing countries, in particular, complicating the procedure of product certification; the difficulty of entering into international cooperation due to non-compliance with international standards for the protection of intellectual property rights, etc.

Keywords: European integration, EU, foreign economic relations, geopolitics, diversification.

Вступ

Прагнення України до повноцінної участі в політичному та економічному житті Європи зумовлене геополітичним розташуванням та історією нашої держави. Крім того, визначення Європейською комісією України держави, яка є пріоритетним партнером Європейського Союзу в рамках Європейської політики сусідства (ЄПС) та Східного партнерства, свідчить про те, що європейська інтеграція та членство в Європейському Союзі (ЄС) є найкращим засобом реалізації національних інтересів, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин, для переходу від співробітництва до економічної інтеграції та зміцнення політичного співробітництва, побудови економічно розвиненої, демократичної держави. З огляду на зазначене, особливого значення набуває розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України та оцінка можливостей економіки держави щодо її адаптації до глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Головним завданням держави має стати активне проведення реформ та модернізація всіх сфер економіки шляхом створення сприятливих умов для успішного ведення бізнесу та підприємництва відповідно до європейських стандартів, суттєве вдосконалення інституційних структур державного регулювання, доведення їх наближення до принципів права ЄС. Важливо вибрати ефективну інтеграційну стратегію, враховуючи досвід країн, які приєдналися до ЄС і стали успішними. У зв'язку з цим основою вигідної торгівлі та сприятливого інвестиційного клімату в Україні, її євроінтеграційного розвитку є, насамперед, пошук принципово нових напрямків розвитку зовнішньоекономічної складової.

Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України в контексті поглиблення процесів європейської інтеграції висвітлюються в наукових працях таких відомих зарубіжних вчених, зокрема: І. Ансоффа, Г. Беккера, О. Вільямсона, О.В. Б. Карлоф, М. Кремер, П. Кругман, В. Нортхаус, А. Стрікленд, А. Томпсон, Е. Хелпман, Р. Коуз, Дж. Робінсон, Дж. Стіглер, М. Уотерссон та інші. Серед вітчизняних учених слід назвати таких Л. Антонюк, С. Бессонова, І. Бураковський, В. Геєць, Т. Кальченко, Д. Лук'яненко, Є. Панченко, Ю. Поляков, А. Поручник, А. Румянцев, В. Сіденко, Ю. Столярчук, А. Мазаракі, Ю. Макогон, Т. Мельник, А. Філіпенко, В. Чужиков, О. Швиданенко, О. Шнірков та ін. Однак швидкі якісні технологічні та регуляторні зміни на світовому ринку, зростаючий протекціонізм країн і регіонів, а також підвищена чутливість внутрішнього соціально-економічного середовища країн-експортерів до стану світових товарних ринків обумовлюють умовну нагальність і вимагають подальші дослідження.

Мета статті - висвітлити тенденції, структурні зміни та проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України. Пошук шляхів для активнішої економічної співпраці з країнами Європейського Союзу та суттєвого посилення азіатського зовнішньоекономічного вектору з високотехнологічними країнами: Японією, Китаєм, Південною Кореєю, Сінгапуром та Малайзією.

Результати

Європейська інтеграція як стратегічний напрямок розвитку України є не лише зовнішньоекономічним вектором, а й орієнтиром цінностей для всього українського суспільства. Тому на шляху до вирішення цієї проблеми актуалізується необхідність вивчення закономірностей та особливостей розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів з урахуванням досвіду прийняття економічної політики до інституційної особливості європейської економічної структури. При цьому для забезпечення заявленого Україною інноваційного розвитку доцільно активізувати співпрацю в інноваційних проектах з високотехнологічними країнами азіатського зовнішньоекономічного вектору.

Глобалізаційні процеси, посилення економічної та політичної інтеграції є визначальною характеристикою сучасної світової економіки. Відкриття ринків товарів, послуг, інвестицій, інновацій та інших ресурсів веде до масштабної транснаціоналізації та визначає ліберальний формат міждержавного співробітництва. За таких умов багатополярна система міжнародних відносин на світовій арені суттєво вплинула на зміну зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних пріоритетів України. Виходячи з принципів багатовекторності зовнішньоекономічної політики держави, основними напрямами її розвитку є:

Азіатський вектор. Зазначений регіональний ринок є найбільш масовим, оскільки на ньому проживає більше половини населення світу (4,3 млрд осіб або 60,0%), розташовані багаті ресурси природних ресурсів і виробляється близько 50% ВНП світу.

В економічній сфері національні інтереси України знаходять своє відображення у посиленні присутності та поглибленні співпраці з провідними країнами Азії: Японією, Китайською Народною Республікою, Республікою Корея, Сінгапуром, Індонезією, Таїландом, Малайзією, Туреччиною. , тощо. У контексті співпраці з азіатським регіоном слід відзначити таких основних торговельних партнерів України: Китай, Туреччину та Індію. Щодо останнього, то можна констатувати близько 10% експорту мінеральних добрив. Для закріплення позицій на зазначеному ринку Україні необхідно постійно стимулювати торгівлю високоякісною продукцією машинобудування, суднобудування, електроніки тощо.

Африканський вектор. Африканський континент ще не тісно інтегрований у світову економіку, і його роль у світовій торгівлі вимірюється кількома відсотками, хоча це величезний ринок, який не слід ігнорувати. Характеризуючи цей напрямок, слід зазначити, що переважна більшість африканських країн визнали Україну як незалежну державу та встановили дипломатичні відносини. Проте прямі торговельні контакти встановлюються лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважну більшість товарів, вироблених на африканському континенті, Україна купує на міжнародних біржах.

Якщо аналізувати економічний аспект інтересів України, то треба визнати, що серед наших торгово-економічних партнерів Африка не посіла лідируючу позицію, але розвиток африканських ринків сьогодні є важливим завданням. Це підтверджується позитивним сальдо торгівлі з Африкою, що в свою чергу спонукає Україну до розширення ринків збуту та збільшення внутрішнього експорту.

Основні підходи до розвитку відносин між Україною та країнами Африки закладені в основних завданнях зовнішньополітичної стратегії нашої держави, які полягають у поступовому входженні її у світ політичних, економічних, гуманітарних та інших процесів як повноправний учасник нової глобальної системи міжнародних відносин.

Враховуючи потенціал африканських країн, важливо враховувати їхні досягнення в окремих галузях та економічні інтереси України. Прикладом є виробництво якісних, але дешевших аналогів персональних комп'ютерів (Марокко), невтомне зростання електронної промисловості (ПАР, Лівія та Туніс) тощо. Це створює передумову для розвитку науково-технічного співробітництва, що підвищить ефективність експорту українських патентів і ліцензій та допоможе уникнути традиційних труднощів у сфері освоєння нових технологій. Україна, у свою чергу, може задовольнити потреби африканських країн у картографо-геодезичних зйомках, геологорозвідці, комп'ютерному програмному забезпеченні.

Американський вектор. Важливим питанням є налагодження відносин стратегічного партнерства між Україною та Сполученими Штатами Америки. Йдеться про розвиток партнерських відносин з найпотужнішою державою світу, статус якої визначається економічним і військовим потенціалом, впливом на міжнародні фінансові організації, лідерством у розробці та впровадженні нових технологій та багатьма іншими факторами.

Цьому також сприяють дружні стосунки між Україною та США, що склалися останнім часом, які спонукають до тісної співпраці, з огляду на здатність товару задовольняти потреби покупців на українському та американському ринках у широкому асортименті. Крім того, для України важливим є місце України на інвестиційному ринку. Однак через недосконалість правової бази нашої держави частка американських інвестицій у вітчизняну економіку істотно не збільшується.

Особливої уваги заслуговує східноєвропейський вектор у структурі зовнішньої торгівлі України. Серед детермінант очікуваної ефективності торгово-економічних відносин з країнами СНД і Балтії: географічна близькість країн; «Плетіння» в історичному розвитку; близькість мови, релігії, традицій тощо. Розглядаючи багатосторонні аспекти міжнародного торговельно - економічного співробітництва в контексті розвитку глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, зовнішньоекономічна політика щодо країн СНД та Балтії має бути орієнтована на створення спільних ринків товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) може зайняти особливе місце серед інтеграційних груп. Серед його цілей - багатостороннє співробітництво чорноморських держав у різних галузях економіки, насамперед у промисловості, сільському господарстві, транспорті, торгівлі, розвитку туризму, телекомунікації тощо.

Західноєвропейський вектор є найважливішим пріоритетом сучасної геополітики. Україна обрала стратегічний напрямок розвитку інтеграції в європейський економічний, політичний та правовий простір. Ключовим зовнішньополітичним пріоритетом і стратегічною метою України на найвищому державному рівні визначено вступ до Європейського Союзу (ЄС). Важливим є вивчення досвіду країн-членів ЄС, адаптації економічної політики до інституційних особливостей європейської економіки.

Тому сутнісне розуміння європейського вибору України передбачає відкриття нових перспектив співпраці з розвинутими країнами континенту, створення потужних можливостей для економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин. Це найкращий спосіб реалізувати свої національні інтереси. Для України євроінтеграція дозволяє модернізувати економіку, подолати технологічну відсталість, залучити іноземні інвестиції та нові технології, створити нові робочі місця, підвищити конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника, вийти на світові ринки, перш за все, на ринок ЄС.

Отже, в умовах системної трансформації української економіки та суттєвих змін у зовнішньоторговельній діяльності, наслідками яких є багатогалузевий вплив на стан вітчизняної економіки, яка глибоко інтегрована у світову систему міжнародного поділу праці. як продавець і як покупець товарів і послуг, для прийняття ефективних управлінських рішень і Важливий аналіз тенденцій і змін у сфері зовнішньої торгівлі має важливе значення для внесення фінансованих державою коригувань в економічну політику держави.

Враховуючи товарну структуру експорту, варто відзначити значну частину експорту продукції металургійного комплексу, продукції машинобудування та мінеральної продукції. Проте слід зазначити, що в останні роки частка продажу руди та чорних металів за межі держави має стійку тенденцію до зниження. Особливе занепокоєння викликає зменшення частки продукції з чорних металів. Така ситуація свідчить про відносно слабку конкурентну позицію вітчизняних експортерів у більшості товарних сегментів готової продукції. Проблема тут не стільки в тенденціях розвитку світових ринків, хоча нинішня ситуація свідчить про їх стрімке падіння, скільки в низькій конкурентоспроможності української продукції через низьку якість продукції. Таким чином, можна стверджувати, що характер структури українського експорту залишається його сировинним, через високий рівень залежності від коливань кон'юнктури світового ринку. Поряд з цим, поділяючи думку автора, вважаємо, що утримання позицій на зовнішніх товарних ринках зазвичай забезпечується за рахунок надмірної експлуатації природних ресурсів, використання дешевої робочої сили, а також за рахунок вигідного географічного положення та розвиненого транспорту. інфраструктури.

Таким чином, Україна, перебуваючи в геополітичному вимірі європейської держави, статистично підтверджує зміну вектора зовнішньоекономічної політики. В останні роки, як уже зазначалося, відбувається активна переорієнтація українського експорту з традиційних ринків, таких як російський ринок, на інші світові ринки, де Європейський Союз стає основним зовнішньоторговельним партнером. Економічна привабливість ЄС для України полягає насамперед у можливості приєднатися до високої культури ефективної ринкової економіки та вивести власну економіку на належний рівень.

Найважливішою складовою європейської інтеграції для України є реальний прогрес у здійсненні реформ та модернізації економіки, створенні сприятливого середовища для успішного бізнесу та підприємництва відповідно до європейських стандартів. Польща, Словенія, Словаччина та країни Балтії успішно реалізували цей потенціал, зокрема у розвитку малого та середнього бізнесу, в інвестиційній, фінансовій, бюджетній, податковій, судовій та адміністративній сферах.

В умовах сьогодення питання диверсифікації зовнішньоторговельних зв'язків набуває особливої актуальності. Важливим чинником зниження зовнішньоторговельних ризиків є належна географічна диверсифікація зовнішньоторговельних операцій.

Враховуючи той факт, що за останні десятиліття Азіатсько-Тихоокеанський регіон демонструє найвищу економічну динаміку, ми поділяємо думку дослідників щодо актуальності питання диверсифікації зовнішньоторговельних відносин у цьому напрямку та вважаємо, що збалансована та послідовна політика дозволить Україні встановлювати відносини з азіатськими країнами на основі взаємної довіри та взаємоповаги. У свою чергу, це сприятиме активізації торгово-економічних зв'язків, виробничої кооперації тощо.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що Україна має реальну можливість активніше співпрацювати з азіатськими ринками, які, незважаючи на нижчу купівельну спроможність населення, а в деяких випадках і на низький рівень життя, у налагодженні плідних відносин можуть не менш привабливі для нашої держави, якщо порівнювати їх з ринком ЄС. Крім того, традиційні для України центри зовнішнього впливу (ЄС, США та Росія) активно співпрацюють з новими азіатськими центрами розвитку. Отже, вивчення сучасних тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі в Україні дає можливість запропонувати шляхи, використання яких дасть змогу покращити зовнішньоторговельну діяльність держави та підвищити її ефективність в умовах глобалізаційних викликів.

Основними напрямками змін повинні бути:

перегляд експортно-імпортної політики держави та вироблення чітких пропозицій щодо поступового переходу від експорту сировини до виробництва продукції з високою доданою вартістю;

удосконалення законодавчої бази з метою забезпечення функціонування кредитних та страхових полісів експорту за участю органів влади, а також надання тимчасових гарантій експортного кредиту, що стимулюватиме вихід вітчизняних виробників на ринки країни. ЄС, Азії, Африки та інших країн активніше, спираючись на принципи багатоспрямованої державної зовнішньоекономічної політики;

розроблення та впровадження комплексних заходів, спрямованих на: демонополізацію економіки, ліквідацію корупції на умовах ведення бізнесу та залучення іноземних та внутрішніх інвестицій; підвищення конкурентоспроможності товарів за рахунок підвищення їх якості та технології та постійне впровадження інноваційної політики, а саме: підвищення технічного рівня, впровадження енергетичних та відновлювальних технологій, підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва, науково-технічне та технологічне оновлення виробництва, тощо; створення та впровадження імпортозамінних виробництв: активізація співпраці з виробниками Європейського Союзу у зв'язку з перенесенням виробництва (частково або повністю) в Україну та заміною імпортної продукції на внутрішніх ринках продукцією національного виробника з обов'язковими стимулами, розробленими в державній програмі.

Таким чином, робота автора над вищезазначеною проблемою дала можливість виділити основні проблеми розвитку міжнародних економічних відносин України в сучасних умовах, які потребують певних перетворень та проведення в економіці держави прогресивних, інноваційних заходів. , що, враховуючи економічну багатовекторність економіки держави, дозволило б вийти на новий якісний рівень розвитку міжнародних відносин.

Висновки

Аналіз показує, що географічні та товарні структурні зміни зовнішньої торгівлі України відображають переорієнтацію експорту та імпорту на ринки ЄС, які, збільшуючи зовнішньоторговельний оборот, є позитивними, але, з іншого боку, відносно слабкими конкурентними позиціями вітчизняних експортерів у більшість товарних сегментів готової продукції та гостра конкуренція на зовнішніх ринках істотно гальмують внутрішній експорт. Основними зовнішніми причинами, які сприяють активній присутності України на світовій арені, є: посилення міжнародної конкуренції на товарних ринках, низька конкурентоспроможність української продукції; вимоги споживачів до якості товарів, у яких цінові фактори стали другорядними, а фактори новітніх технологій та гарантій якості продукції -- первинними; застосування країнами-конкурентами форм протекціонізму та дискримінації українських експортерів, зокрема, ускладнення процедури сертифікації продукції; складність вступу в міжнародне співробітництво через невідповідність міжнародним стандартам захисту прав інтелектуальної власності тощо.

У зв'язку з цим, вивчивши погляди дослідників на виявлені проблеми, автори приходять до висновку, що стратегічним інструментом забезпечення стабільності вітчизняної економіки є диверсифікація українських зовнішньоторговельних потоків при одночасному збільшенні частки товарів з високою доданою вартістю. в експортному кошику, така орієнтація, насамперед, потрібна тим країнам, які, як і Україна, зацікавлені у взаємній торгівлі.

Разом із тим потрібно відмітити, що обраний Україною євроінтеграційний вектор розвитку спонукає до подальшої імплементації директивних вимог ЄС у всіх сферах: податковій, бухгалтерського обліку та звітності, економічної безпеки тощо.

Список використаних джерел

1. Nykytyuk T.L. Leshchuk V.P. (2013). Stages of Ukraine's Approach to the EU. Economic sciences, no.10: 182-188.

2. Bzhezins'kij Z. (2003). Great chessboard. America's dominance and its geostrategic imperatives. International relationships. pp. 254.

3. Vlasyuk T.O. (2015) The state and tendencies of Ukraine's foreign trade activity: challenges for economic security and ways to overcome them. Strategic priorities. Series Economics no. 4: 48-58. State Statistics Service of Ukraine. Statistical information. http://www.ukrstat.gov.ua.

4. Vlasyuk T.O. (2018) Foreign Trade Security of Ukraine: Trends, Challenges and Directions of Provision. Zaporizhia. pp. 340. State Fiscal Service of Ukraine. http://sfs.gov.ua/ms/.

5. Ohil'ko A. Features of European Integration of Ukraine. Actual problems of European integration and Euro-Atlantic cooperation of Ukraine pp. 158-160.

6. Shul'ts S.L. Lutskiv L.M. (2014). Innovative vector of Ukraine's European integration: problems and perspectives. Strategic priorities. no. 3: 157-165.

7. STRATEGY2020 The Long-Term Strategic Framework of the Asian Development Bank 2008-2020. http://www.adb.org/documents/strategy-2020-working-asia-and-pacific-free-poverty.

8. Zadoya A.O.(2016) Foreign Trade of Ukraine: Current Scales, Structure, Trends. Academic review, pp. 110-117.

9. Molle, W. (2001). The Economics of European Integration. Theory, Practice, Policy. Aldershot, Ashgate, 42(4), 461-491. Retrieved from https://www.amazon.com/Economics-European-IntegrationTheory-Practice/dp/075462188X.

10. Babenko, V., Pasmor, M., Pankova, Ju., & Sidorov, M. (2017). The place and perspectives of Ukraine in international integration space. Problems and Perspectives in Management, 15(1), 80-92. http://dx.doi.org/10.21511/ppm.15(1).2017.08. Размещено на Allbest.ru