Організаційно-правові засади співпраці сектору безпеки і оборони України зі структурами Європейського союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-правові засади співпраці сектору безпеки і оборони України зі структурами Європейського союзу

Сергій Миколайович Мельник, доктор юридичних наук, доцент, начальник Інституту військової юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Резюме

На основі аналізу положень Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом висвітлено динаміку розвитку співпраці сторін у частині поступової конвергенції у сфері зовнішньої й безпекової політики, участі України у Спільній політиці безпеки і оборони, спільного вирішення питання щодо недопущення конфліктів та антикризового управління, забезпечення регіональної стабільності, роззброєння, нерозповсюдження, а також контролю над озброєнням та експортом зброї. Висвітлено реалії постійного структурованого військового співробітництва України і ЄС у межах програми «PESCO». Підкреслено роль грошових фондів Європейської комісії щодо співробітництва сектору безпеки і оборони України з аналогічними структурами ЄС.

Ключові слова: Європейський Союз, Україна, сектор безпеки і оборони, Збройні Сили України, адміністративна взаємодія, право Європейського Союзу.

Резюме

Организационно-правовые основы сотрудничества сектора безопасности и обороны Украины со структурами Европейского Союза

Мельник С.Н.

В статье с учетом активизации евроинтеграционных процессов Украины приведена характеристика нормативной основы взаимодействия Украины и Европейского Союза. Обоснованно, что налаживание всестороннего системного сотрудничества сектора безопасности и обороны Украины с ЕС являются не только гарантией военно-политической безопасности Украины как европейского государства, но и залогом стабильности в восточноевропейском регионе.

На основе анализа положений Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским Союзом отражена динамика развития сотрудничества сторон в части постепенной конвергенции в сфере внешней и политики безопасности, участия Украины в Общей политике безопасности и обороны, общего решения вопроса относительно недопущения конфликтов и антикризисного управления, обеспечения региональной стабильности, разоружения, нераспространения, а также контроля над вооружением и экспортом оружия. Отражены реалии постоянного структурированного военного сотрудничества Украины и ЕС в пределах программы «PESCO». Подчеркивается роль денежных фондов Европейской комиссии относительно сотрудничества сектора безопасности и обороны Украины с аналогичными структурами ЕС.

Ключевые слова: Европейский Союз, Украина, сектор безопасности и обороны, Вооруженные Силы Украины, административное взаимодействие, право Европейского Союза.

Summary

Organizational legal principles of collaboration to the sector of safety and defensive of Ukraine with the structures of European Union.

Sergiy Melnyk

In the article taking into account activation of eurointegration processes of Ukraine description over of normative basis of cooperation of Ukraine and European Union is brought. Reasonably, that adjusting of all-round system collaboration from ЈC it is been the sector of safety and defensive of Ukraine by not only a guarantee military-political of safety of Ukraine as the European state but also mortgage of stability in the east Europe region.

On the basis of analysis of provisions of Agreement about an association between Ukraine and European Union the dynamics of development of collaboration of parties is reflected in part of gradual convergence in the field of a foreign and safety policy, to participating of Ukraine in General politics of safety and defensive, general decision of question in relation to non-admission of conflicts and anti-crisis management, providing of regional stability, disarmament, non-proliferation, and also control above an armament and export of weapon. Realities of the permanent structured military collaboration of Ukraine and European Union are reflected within the limits of the program “PESCO”. The role of money funds of the European commission is underline in relation to a collaboration to the sector of safety and defensive of Ukraine with the analogical structures of European Union.

It is resulted, that the important factor of braking of development of partner relations between the Armed Forces of Ukraine and defensive administrative institutes of European Union are such factors as: a) deficit of material resources, 6) insufficient skilled possibility of institutes, accountable for development associative relations, b) too bureaucratic procedure of acceptance of acts of legislation in the field of military, r) conflict of interests of political character between different public organs in relation to distribution of plenary powers from a management military organization the state, g) absence at Ukraine necessary political experience near to EU reform. By a basic factor the normative base of introduction of new organizational standards of functioning to the sector of safety and defensive of Ukraine is developed not enough and, in particular, are aspects of administrative cooperation of military structures with the aim of implementation of tasks in the field of providing of defensive capacity of the state and national safety. Taking into account the existent lacks of the normatively-legal providing of cooperation to the sector of safety and defensive of Ukraine with the structures of European Union expediency is reasonable to increase the volume of possibilities of organs and subjects of military management to provide development of integrations of alliance at legislative level. For this purpose it offers to complement a current legislation about the armed forces norms that would extend the competense of subjects of military management from adjusting of the administrative co-operating with the military structures of ЈC. In particular, expansion of legal framework of realization of administrative cooperation of subjects of military management. Determination of managing role of President of Ukraine offers the basic feature of regulator action of corresponding norms as country's and Supreme Commander-in-chief Leaders in the processes of cooperation.

Key words: European Union, Ukraine, sector of safety and defensive, Armed Forces of Ukraine, administrative cooperation, right for European Union.

єврокомісія безпека оборона україна

Постановка проблеми

Сьогодні, в умовах активізації європейської інтеграції України, зростає дослідницький інтерес вітчизняної юридичної науки до правових аспектів реформування сектору безпеки і оборони. Зазначена ситуація зумовлена передусім загрозами і викликами, які постали перед національною системою забезпечення обороноздатності і безпеки в цілому та перетвореннями, які відбуваються зі Збройними Силами України та іншими міліарними структурами під впливом розширення взаємодії правової системи Європейського Союзу (далі - ЄС) і України.

Налагодження всебічної системної співпраці сектору безпеки і оборони України з ЄС є не лише гарантією військово-політично безпеки України як європейської держави, а й запорукою стабільності у східноєвропейському регіоні.

У зазначеному аспекті провідну роль відіграє створення оптимальної за змістом нормативно-правової основи взаємодії національних мілітарних структур і ЄС. Додатково актуалізує це питання й те, що більшість держав НАТО є членами ЄС. Відповідно, для альянсу важливо, що Європейський Союз робить значний внесок у забезпечення безпеки Євроатлантичного простору, виступаючи унікальним і ефективним партнером для НАТО. Оскільки ж більшість з країн-учасниць входять до складу обох організацій, то всі учасники останніх поділяють спільні цінності¹.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аспекти дослідження системи правопорядку ЄС розглядалися у різних контекстах у працях багатьох науковців з різних держав. Зокрема, це Ю.П. Битяк, Д.В. Лученко, І.В. Яковюк, А.М. Шульга та інші. Поряд із тим сутнісні особливості правопорядку ЄС як феномена міждержавного права залишаються досліджені недостатньо та потребують глибинного доктринального аналізу.

Формулювання мети статті

Метою статті є характеристика нормативно-правових засад та висвітлення основних напрямів співпраці сектору безпеки і оборони України з ЄС, окреслення впливу цих процесів на реформування Збройних Сил України та інших передбачених законодавством України військових формувань.

Виклад основного матеріалу

Відносини з ЄС Україна розпочала ще на початку 90-х рр. ХХ ст., коли було сформовано первинну нормативно-договірну базу взаємодії двох сторін у різних сферах, у тому числі і щодо безпеки й забезпечення миру. Саме тоді почалися суттєві перетворення у всіх галузях народного господарства й державного будівництва України. Це послужило значним імпульсом для реформування її Збройних Сил, органів забезпечення державної безпеки і правопорядку: розпочалася системна робота щодо впровадження прогресивних стандартів НАТО, а також наближення до вимог ЄС. Одночасно спеціалісти стали оперувати такими поняттями, як «євроатлантична інтеграція», «євроатлантичні стандарти» тощо. Розуміння значення цих термінів передбачає реформування вітчизняної правової системи України, впровадження на національному рівні нових практик. Це, як зазначає Д.В. Лученко, передбачає складний комплекс вимог, що висуваються до держави стосовно правового регулювання й реалізації тих чи інших питань².

Основними актами, на підставі яких сьогодні існує ЄС, є Маастрихтський договір 1992 р. (або Договір про Європейський Союз) і договори, які доповнювали цей документ³. З початку 90-х рр. ХХ ст. ЄС почав проводити Спільну зовнішню політику й політику безпеки (далі - СЗПБ) з метою розвитку й підвищення своєї ролі у справі колективної європейської безпеки. Це передбачає, як зауважує Ю.П. Битяк, збереження своїх провідних позицій у питанні ефективного використання так званої «м'якої сили», поступового зниження військово-політичної залежності європейських країн від США й НАТО у сфері безпеки й оборони, відновлення Європою на глобальному рівні всебічного порядку⁴. За цих умов поступово прогресує на рівні ЄС процес створення загальноєвропейських збройних сил та інституціоналізації загальноєвропейських структур управління військовою безпекою, розробляється відповідна нормативна база, триває вироблення єдиних технічних та управлінських стандартів розбудови сил оборони. Відповідно, формування загальноєвропейського військово-оборонного сектору частково відбувається під політичним впливом НАТО й одночасно під впливом євроцентристських безпекових ідей. У практичній площині це втілилося у створенні на рівні ЄС спеціалізованих структур, які займаються питаннями безпеки.

У 2004 р. функціонує Європейське оборонне агентство, основним завданням якого є координація діяльності держав-членів ЄС з удосконалення європейського оборонного потенціалу, виробництво нових видів озброєнь і військових технологій, координація європейської безпекової й оборонної політики⁵. Між Україною і Європейським оборонним агентством 7 грудня 2015 р. було підписано Адміністративну угоду, яка дала можливість державі брати участь у проєктах під егідою Європейського оборонного агентства, а головне - відкрило шлях до участі підрозділів її Збройних Сил у бойових тактичних групах ЄС, до розширення співпраці у сферах кібербезпеки, протимінної діяльності й навчальних програмах для військовослужбовців⁶. Після укладення Угоди розширилися юридичні підстави для практичного співробітництва України з країнами-членами ЄС питань безпеки і відкрило можливості для того, щоб представники Збройних Сил України та інших військових формувань долучитися до участі у відповідних програмах і проєктах цього Агентства. Крім того, адміністративна угода також сприятиме залученню України до проведення європейських досліджень і розроблення технологій у сфері оборони⁷.

21 березня 2014 р. і 27 червня 2014 р. політичної й економічної частин Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, і Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами (далі - Угода про асоціацію) - з другої. Зазначений документ ратифіковано Верховною Радою України 16 вересня 2014 р., у зв'язку з чим її положення стали частиною національного законодавства України⁸. Угода про асоціацію безпосередньо не передбачає положень, які містять чіткі приписи про вектори реформування системи суб'єктів військового управління, зокрема Збройних Сил України. Разом із тим документ містить перелік важливих засадничих положень, зміст яких має стати імперативом для України в частині перетворень у секторі безпеки й оборони.

Зокрема, слід акцентувати увагу на положеннях розділу ІІ цієї Угоди - «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики». Стаття 4 цього розділу закріпляє, що сприяння міжнародній стабільності й безпеці на підставі ефективної багатосторонності має вузлове значення у процесі політичного діалогу України з ЄС. Більше того, Україна і ЄС дійшли згоди в тому, що подальша співпраця сторін ґрунтується на сприянні поступовій конвергенції у сфері зовнішньої й безпекової політики, участі України у Спільній політиці безпеки і оборони (далі - СПБО), спільного вирішення питання щодо недопущення конфліктів та антикризового управління, щодо регіональної стабільності, роззброєння, нерозповсюдження, а також контролю над озброєнням та експортом зброї. Співробітництво ґрунтуватиметься на спільних цінностях щодо формування європейського регіонального безпекового середовища за участю України.

У продовження наведеного вкажемо на важливість розділу ІІІ Угоди - «Юстиція, свобода та безпека». У ньому передбачено взаємні договірні зобов'язання України і ЄС у найбільш важливих напрямках співпраці із забезпечення безпеки України і ЄС. Наведемо ці напрями.

1. Утвердження і зміцнення верховенства права на всіх рівнях управління правоохоронними органами й судовими. Зокрема, беручи до уваги ту обставину, що низка правоохоронних інституцій є складовими частинами сектору безпеки й оборони України, зауважимо, що зазначеному політичному керівництву країни слід докласти максимум зусиль для створення відповідних умов для найповнішого втілення цього напряму.

2. Розвиток взаємного співробітництва й партнерства з управління кордонами й міграцією. Сторони розробляють механізм: а) спільного управління міграційними потоками; б) протидії нелегальній міграції; в) незаконного переправлення осіб через державний кордоні торгівлі людьми; г) включення проблемних питань у сфері міграції до національних стратегій економічного й соціального розвитку регіонів, звідки походять мігранти.

3. Розвиток співпраці й оперативного співробітництва стосовно запобігання й боротьби з легалізацією (відмиванням) коштів і фінансуванням тероризму.

4. Протидія корупції й організованій транснаціональній злочинності. Цей напрям співпраці України з ЄС також є важливим з огляду на те, що транснаціональні злочинні угруповання часто виступають спонсорами терористичних актів, організаторами незаконного обігу зброї й вибухових речовин, здійснюють кібернетичні атаки на національні системи забезпечення національної безпеки й оборони.

На національному рівні, з метою втілення положень Угоди про асоціацію, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» передбачені заходи з оптимізації нормативного забезпечення «європеїзації» юридичної основи функціонування сектору безпеки і оборони⁹. Україна взяла на себе певні зобов'язання щодо затвердження концепції реформування СБУ (п. 8), удосконалення системи державного експортного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення й подвійного використання (п. 9), приведення умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку відповідно до міжнародних норм і стандартів стосовно засуджених (п. 25), протидії фінансуванню тероризму й розповсюдженню зброї масового знищення (п. 63), оптимізації системи публічних закупівель з метою забезпечення національної безпеки й оборони (п.п. 634 і 649), е) затвердження порядку і принципів регулювання спектра радіочастот у сфері оборони відповідно до права ЄС (п. 1928). Показово, що виконавцем практичної реалізації зазначених положень у більшості випадків є Міністерство оборони України як головний суб'єкт військового управління.

Упродовж останніх років спостерігається активізація роботи з формування управлінських, оборонно-промислових та інфраструктурних можливостей спільної системи оборонної політики ЄС, практичним досягненням якої є започаткування у 2017 р. Постійного структурованого військового співробітництва з ЄС (PESCO). До цієї програми співробітництва приєдналися 25 держав ЄС (окрім Мальти, Данії). У червні цього ж року Європейська комісія ініціювала створення грошового фонду, який забезпечував би наукові розробки у військовій сфері, фінансував закупівлю оборонних технологій та обладнання й подальшу організацію оборонного союзу ЄС¹⁰. Це слід вважати важливим кроком до того, що європейська оборона, зокрема її проєкти й розвиток, нарешті матимуть регулярне фінансування досліджень і напрацювань щодо нових військових технологій. Передбачено, що цей фонд фінансуватиме підтримку спільних випробувань військових прототипів, координацію гуртових закупівель обладнання, безпілотних літальних апаратів, гелікоптерів та інших зразків техніки.

Слід наголосити, що важливим чинником гальмування розвитку партнерських відносин між Збройними Силами України й оборонними управлінськими інституціями ЄС може бути: а) дефіцит матеріальних ресурсів, б) недостатня кадрова спроможність інституцій, відповідальних за розвиток асоціативних відносин, в) занадто забюрократизована процедура ухвалення актів законодавства у військовій сфері, г) конфліктність інтересів політичного характеру між різними державними органами стосовно розподілу повноважень з управління воєнною організацією держави, д) відсутність в України необхідного політичного досвіду проєвропейських реформ¹¹.

З огляду на те, що з моменту ратифікації Угоди про асоціацію минув значний час, євроінтеграційні прагнення України не повною мірою відобразились у базових положеннях Закону «Про Збройні Сили України». У зв'язку із цим постає нагальна потреба збільшити на законодавчому рівні обсяг можливостей органів і суб'єктів військового управління забезпечувати розвиток інтегративних зав'язків Збройних Сил України і ЄС відповідно до положень зазначеної Угоди. Для цього доцільно доповнити вказаний Закон деякими нормами, які розширювали б компетенцію суб'єктів військового управління з налагодження адміністративної взаємодії з мілітарними структурами ЄС. Відповідно, нагальною є необхідність розробки і введення у дію типового положення про основи адміністративної взаємодії суб'єктів військового управління. Зміст відповідного положення має містити низку принципових засад налагодження оперативного керівництва процесами взаємодії між суб'єктами військового управління.

При цьому основною особливістю регуляторної дії положень документів є визначення керуючої ролі Президента України як Глави держави і Верховного Головнокомандувача у відповідній взаємодії. Беручи до уваги те, що Рада національної безпеки і оборони (далі - РНБО) є основним координаційним органом з питань національної безпеки і оборони, логічним є запровадження положення, яким би регулювалися питання адміністративного співробітництва і координації діяльності основних суб'єктів військового управління в державі. Відповідно, вважаємо, що положення має бути затверджене на рівні рішення РНБО і введено у дію Указом Президента України під назвою «Положення про основи адміністративної взаємодії суб'єктів військового управління». Зазначений документ має передбачати кілька ключових позицій:

- адміністративна взаємодія суб'єктів військового управління України передбачає узгоджене та раціональне застосування сил і засобів Збройних Сил України та інших елементів Сектору безпеки і оборони з метою ефективної протидії загрозам у сфері національної безпеки і обороноздатності держави, забезпечення охорони та недоторканності державного кордону України, громадської безпеки та правопорядку;

- адміністративна взаємодія суб'єктів військового управління України реалізується на кількох рівнях: організаційно-політичному, стратегічному та оперативно-тактичному;

- визначальна роль організаційно-політичної координації адміністративної взаємодії суб'єктів військового управління належить Президенту України як Верховному Головнокомандуючому Збройних Сил України;

- Генеральний Штаб Збройних Сил України здійснює стратегічне та оперативно-тактичне забезпечення координації адміністративної взаємодії суб'єктів військового управління.

Висновки і пропозиції

З урахуванням викладеного вище є підстави зазначити, що процеси реформування системи суб'єктів військового управління України, які забезпечують її національну безпеку й обороноздатність, сьогодні відбуваються в межах напрацьованих політичних і управлінсько-правових конфігурацій взаємодії і співробітництва України та ЄС. Практика останніх декількох років доводить, що договірна основа співпраці сектору безпеки і оборони України зі структурами ЄС є запорукою гарантування сталості процесів позитивних перетворень у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Разом із тим недостатньо розвиненою залишається підзаконна нормативна база впровадження нових організаційних стандартів функціонування сектору безпеки і оборони України та, зокрема, аспекти адміністративної взаємодії мілітарних структур з метою виконання завдань у сфері забезпечення обороноздатності держави та національної безпеки. Відповідно, це визначає подальші пріоритети вітчизняної юридичної доктрини щодо вироблення пропозицій з унормування зазначених аспектів.

Література

1. Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору: прийнята главами держав та урядів у Лісабоні.

2. Лученко Д.В. Європейські стандарти у сфері оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Lexportus. 2017. № 5. С. 66.

3. Договор о Европейском Союзе. Конституции зарубежных государств: учеб. пособ. / под ред. В.В. Маклакова. Москва: Изд-во «Бек», 2002. С. 286.

4. Битяк Ю.П., Яковюк І.В. Спільна політика безпеки і оборони ЄС: еволюція і стратегія розвитку. Євроатлантична інтеграція України: свідомий вибір моделі безпеки: зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Харків. міжнар.-прав. читань, присвяч. пам'яті проф. М.В. Яновського і В.С. Семенова (м. Харків, 3 листопада 2017 р.). Харків, 2017. Ч. 1. С. 3.

5. Mission. The European Defence Agency.

6. Європейське оборонне агентство зацікавлене у розширенні співпраці з Україною: повідомлення служби Віцепрем'єр-міністра України від 23.11.2018 р.

7. Степан Полторак та Федеріка Могеріні підписали Адміністративну угоду між Міноборони України та Європейським оборонним агентством.

8. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.2014 р. № 1678-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 40. Ст. 2021.

9. Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. № 1106. Урядовий кур'єр. 2018. № 52.

10. ЄС почне фінансувати свій власний Фонд оборони.

11. Шульга А.М., Передерій О.С. Особливості нормативно-правового забезпечення трансформації правової системи України в умовах асоціативного партнерства з Європейським Союзом. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2018. № 25. С. 152-154.

Размещено на Allbest.ru