Торговельна політика США щодо країн Латинської Америки за адміністрацій Дж. Вокера Буша (2001-2009 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Торговельна політика США щодо країн Латинської Америки за адміністрацій Дж. Вокера Буша (2001-2009 рр.)

Анастасія Косенко,

студентка магістратури

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Анотація

В статті розглядається торговельна політика Джорджа Вокера Буша щодо країн Латинської Америки - її підґрунтя, завдання та шляхи реалізації. Акцентується увага на процесі створення вільної торговельної зони в Західній півкулі - ФТАА (FTAA, (Free Trade Area for Americs) та центральноамериканської зони вільної торгівлі включно із Республікою Домініканою - "САФТА - ДР" (CAFTA-DR). Також висвітлюються двосторонні торговельні договори із Чилі, Колумбією, Перу та Панамою. Метою дослідження є аналіз торговельної політики США щодо країн Латинської Америки за адміністрації Джорджа Вокера Буша.

Методологія роботи передбачає застосування критичного підходу та історико-генетичного методу для розгляду торговельної політики США, її витоків і трансформацій. Для порівняння сприйняття торговельних ініціатив Вашингтону країнами Латинської Америки був застосований компаративний метод. Наукова новизна дослідження полягає в розгляді торговельної політики як основного напрямку співпраці США із Латинською Америкою за адміністрації Дж. В. Буша, що допомагає розкрити невисвітлені раніше аспекти цієї теми. торговельний буш америка

Висновки. Торговельна політика США щодо країн Латинської Америки мала на меті реалізацію не лише торговельно-економічних цілей в регіоні, але і політичних. Витоки торговельної стратегії Дж. В. Буша сягають кінця 1980-х - початку 1990-х років. Задля сприяння імплементації ФТАА було запущено ще один проект - "САФТА-ДР", який мав стати першим кроком у його здійсненні. Ще одним шляхом реалізації торговельної політики Дж. В. Буша стали двосторонні торговельні договори про вільну торгівлю. Аналіз засвідчує, що торговельна політика Джорджа Вокера Буша була багатообіцяючою та продуманою, але її практична реалізація виявилася обмеженою, оскільки проект ФТАА зазнав поразки, але політика двосторонніх договорів про вільну торгівлю мала здобутки.

Ключові слова: Дж. Буш, торговельні договори, ФТАА, САФТА-ДР, Латинська Америка.

Anastasia Kosenko, Master's Student Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine.

US TRADE POLICY FOR LATIN AMERICA UNDER THE BUSH ADMINISTRATIONS (2001-2009)

The author considers the trade policy of George Walker Bush - its basis and ways of implementation. That is why the article presents a brief digression in the 1990's, as the origins of George W. Bush's trade policy go back to those times. In particular, the project such as the "Enterprises for Americas", which provided for the creation of a free trade zone in the Western Hemisphere, which later became known as the FTAA. It is the FTAA that has received considerable attention in the article, as it was the basis of George W. Bush's Latin American strategy, the reasons for the failure of which are also presented. The creation of the Central American Free Trade Area - CAFTA, to which the Republic of the Dominican Republic was added, is also being considered and its place in US trade policy. And the last component of the trade policy discussed in the article is the free trade agreements that have been concluded with countries such as Chile, Colombia, Peru and Panama. Particular attention is paid to the Chilean trade agreement, which has shown its effectiveness since its entry into force in 2004. The trade agreements in the article are also seen as levers of Washington's influence in Latin America.

The aim of the article is to study of US trade policy to Latin America under the administrations of George W. Bush.

The research methodology involves the application of a critical approach in the study of US trade policy. The historical-genetic method is used to consider the trade strategy (its origins, transformations) for its most perfect reproduction. The comparative method is also used to compare the perception of Washington's trade initiatives with Latin American countries.

The scientific novelty of the study is to consider of trade policy as the main area of cooperation between the United States and Latin America under the administration of George W. Bush, which helps to reveal unexplained aspects of this topic.

Conclusions US trade policy pursued the realization of not only trade and economic goals in the region, but also political. The origins of George W. Bush's trading strategy date back to the late 1980's and early 1990s. In order to facilitate the implementation of the FTAA, a project was launched - "CAFTA-DR", which was to be the first step in its implementation. Assessing George W. Bush's trade policy, it should be noted that it was promising and well thought out, but its practical implementation was incomplete, as the FTAA project failed, but the policy of bilateral free trade agreements was more successful.

Key words: G.W. Bush, trade agreements, FTAA, CAFTA-DR, Latin America.

Постановка проблеми. Латинська Америка історично посідає важливе місце в політиці США, вони мають із нею тісні політичні та економічні зв'язки. Країни Латинської Америки є важливими торговельними партнерами США, з якими добре налагоджені логістичні шляхи в силу географічної близькості. Частка латиноамериканських товарів в американському імпорті на початку XXI ст. складала 58% [16, с. 5] від загальної кількості товарів із країн, що розвиваються.

На президентських виборах в США на початку XXI століття переміг представник Республіканської партії Джордж Вокер Буш, прихід якого до влади відкрив нову сторінку в історії Америки у новому столітті. Попри значний інтерес американістів до його президенства, зокрема зовнішньої політики, латиноамериканська торговельна політика його адміністрацій залишається недостатньо дослідженою українськими істориками. У наукових колах панує думка, що Латинська Америка вже не є пріоритетним напрямком для Вашингтону, і стає об'єктом їх уваги лише, коли виникає пряма загроза позиціям США в регіоні з боку інших позарегіональних держав. Тому аналіз торгової політики США допоможе показати рівень зацікавленості за каденції Джорджа В. Буша Латинською Америкою в торговельно-економічній сфері.

Аналіз досліджень та публікацій. Для дослідження теми торговельної політики Джорджа В. Буша було залучено документальні, статистичні та публіцистичні джерела. Найбільш представленою групою англомовних джерел є документальні. Серед офіційних документів адміністрації президента містяться промови, що демонструють його позицію щодо торговельної політики в латиноамериканському регіоні. Офіційний сайт Білого Дому опублікував матеріали прес-конференцій Буша із президентами країн Латинської Америки; матеріали подорожей, зустрічей президента та інших американських високопосадовців. Важливими для дослідження цієї теми є тексти торговельних угод із Чилі, Перу, Колумбією та Панамою.

До розгляду залучені й статистичні джерела. Насамперед, статистичні дані щодо торгівлі США з країнами Латинської Америки, розміщені в інформаційній системі Міністерства торгівлі США, яка є так званим електронним архівом зовнішньої торгівлі США з будь якою країною світу. Інформація подається у формі таблиць, діаграм та лінійних графіків, які дозволяють сформувати наочне бачення торговельної співпраці США із країнами Латинської Америки. Групу публіцистичних джерел представляють статті із таких американських видань як "Нью Йорк Таймс" та "Асошіейтед пресс", які містять спеціальну статті та коментарі Джорджа Буша стосовно торговельної політики в латиноамериканському регіоні.

У статті було використано праці С. Квіліконі, Д. Грісвольда, М. Каранса, Р.Е. Фейнберга, які у своїх працях аналізують американську торговельну стратегію та її практичну реалізацію. Зокрема С. Квіліконі позиціонує торгівельно- економічний напрямок як основний у співпраці між США та країнами Латинської Америки опісля завершення холодної війни [16, с. 5].

Метою пропонованої статті є дослідження торговельної політики США щодо країн Латинської Америки за адміністрацій Джорджа Буша-молодшого. Реалізувати її можна через наступні завдання: 1) окреслення торговельної стратегії Дж. Буша та її витоки; 2) аналіз шляхів реалізації торговельної стратегії в регіоні; 3) оцінка реалізації торговельної політики в регіоні.

Виклад основного матеріалу. Латинська Америка є важливим ринком для американського експорту і водночас важливим джерелом сировини та інших ресурсів. Ще під час своєї передвиборчої президентської кампанії Буш заявив, що Латинська Америка буде одним із основних пріоритетів його зовнішньополітичної діяльності. Він наголошував, що буде активніше просуватися в торговельній політиці, ніж адміністрація Клінтона, й особливо розвиватиме торговельні відносини з латиноамериканськими країнами: "Моя адміністрація буде сприяти демократії і усуненню бар'єрів на шляху до торгівлі. Моя мета полягатиме в угодах про вільну торгівлю з усіма країнами Латинської Америки. Ми можемо зробити це у співпраці з нашими партнерами НАФТА. Ми повинні зробити це з Чилі, а також із Бразилією і Аргентиною - основних потугах МЕРКОСУР. Ми також будемо прагнути до вільної торгівлі з малими країнами Центральної Америки і Карибського басейну.. .Кінцева мета залишиться незмінною: вільна торгівля від самої північної Канади до кінчика мису Горн." [11].

Першою країною Латинської Америки, яку відвідав Буш після вступу на посаду президента в 2001 році стала Мексика. Неофіційний візит Дж. Буша був здійснений 16 лютого, коли він був гостем на сімейному ранчо президента Мексиканських Сполучених Штатів В. Фокса у Сан-Крістобалі в штаті Гуанахуато [3]. Попри те, що візит не мав офіційного характеру, все ж продемонстрував мексиканському президенту налаштованість Вашингтона на інтенсифікацію співпраці між країнами. У вересні того ж року відбувся візит президента Вісенте Фокса до США, під час якого було сформовано програму "Американсько-мексиканське партнерство для процвітання". Через пів року було вироблено спільний план дій в рамках партнерства, представлений на двох конференціях - у Мериді та Вашингтоні. Він включав проекти, покликані сприяти інвестуванню в малий бізнес, житло, сільське господарство, дороги, порти, аеропорти, інформаційні технології [17].

Загалом підвалини торговельної політики Буша-молодшого були закладені ще в 1990-ті роки його батьком - Дж. Бушем-старшим. Після завершення "холодної війни" на порядку денному постала економічна політика, яка тоді почала розглядатися на рівні із політикою безпеки, як зазначала дослідниця міжнародного інституту ФЛАКСО С. Квіліконі: "Демократизація та політика вільного ринку протягом 1990-х років виявилися найбільш дієвими засобами забезпечення стабільності в латиноамериканському регіоні" [16, с. 6]. Ще в 1989 р. в США був розроблений план "Американська ініціатива", який передбачав створення зони вільної торгівлі в Західній півкулі до 2000 р. Ініціатива переслідувала як економічні (лібералізацію торгівлі, інвестицій та підвищення рівня економічного розвитку регіону), так і політичні цілі, а саме - підвищення ролі США в політиці країн Західної півкулі. Але через підписання угоди НАФТА проект було відкладено до 2005 р. [1, с. 80].

Оскільки вільна торгівельна зона в Північній Америці була вже реалізована, план "Ініціатива для Америк" був трансформований в проект Панамериканської зони вільної торгівлі - ФТАА (Free Trade Area for Americs). Ідеологічною основою проекту стала неоліберальна економічна модель [6, c. 320]. З цього приводу в 1994 р. в Майамі відбувся перший Панамериканський саміт за участю глав держав 34-х країн Західної півкулі. На саміті США підкреслювали важливість даного інтеграційного проекту для економічного розвитку країн Латинської Америки і акцентували увагу на вже діючому проекті НАФТА, який мав сприяти вирішенню економічних проблем в Мексиці та підняти її економіку.

З приходом Джорджа Буша-молодшого до влади проекту щодо зони вільної торгівлі було надано нового імпульсу. В 2003 р. під час останнього раунду переговорів в Майямі відбулася зустріч на рівні міністрів торгівлі, щоб узгодити всі умови перед підписанням. Торговий представник США Роберт Зеллік наголошував, що проект повинен стати продовженням НАФТА. Проти ідеї США виступили такі країни як Венесуела та члени МЕРКОСУР, які не бажали посилення позицій Вашингтона в латиноамериканському регіоні. Бразилія ще за правління Енріке Кардозу стала в опозицію стосовно проекту Вашингтона, і за Л. І. Лули да Сілви притримувалася такої ж позиції. Це можна пояснити тим, що бразильська

правляча еліта вбачала в американському проекті як загрозу подальшій долі МЕРКОСУР, так і своєму лідерству в Південній Америці. Ще один південноамериканський лідер - Аргентина також зайняла ворожу позицію щодо проекту ФТАА, що було також підкріплено напругою в американсько- аргентинських відносинах, оскільки Вашингтон в 2001-2002 роках не надав підтримки Буенос-Айресу в питанні отримання позики від МВФ задля відродження аргентинської економіки. Таким чином, зустріч не була результативною, оскільки її учасники не дійшли згоди про умови створення зони вільної торгівлі [6, с. 322].

У листопаді 2005 р. в Мар-дель-Плата в Аргентині відбувся саміт, де всі країни Північної Америки, Карибского басейну (крім Куби) та Південної Америки повинні мали підписати угоду про створення ФТАА. Ще перед відкриттям саміту в Мар-дель-Плата відбулися виступи лівих угрупувань проти американського президента, що явно не сприяло американським намірам. Угода не була підписана через опозицію Венесуели та членів МЕРКОСУР. Такі латиноамериканські ліві президенти як Л. І. Лула да Сілва та Нестор Кіршнер, які були прихильниками більш виважених відносин із США, критикували американський проект. Бразильська сторона наголошувала на скасуванні Вашингтоном протекціоністських мит та субсидій сільському господарству. Окрім того, аргентинські та бразильські бізнесові кола виступали проти лібералізації торгівлі, оскільки в обох країнах щільні внутрішні ринки, а економіки порівняно з іншими країнами регіону є більш закритими [15, с. 244]. Країни-опоненти акцентували увагу на асиметричності економік континенту, що ускладнювало реалізацію угоди про вільну торгівлю. Тож сторони так і не змогли дійти консенсусу. Для США угода ФТАА була не лише проектом створення зони вільної торгівлі, але і важелю впливу в регіоні. Таким чином, в Мар-дель-Плата лише 20 країн підтримали американський проект і погодилися провести ще одні переговори в 2006 р. Та вони також не дали результатів.

Адміністрація Дж. В. Буша, усвідомлюючи відсутність прогресу в багатосторонніх перемовинах щодо ФТАА, розпочала процес двосторонніх перемовин щодо укладання торговельних преференційних договорів з Перу, Колумбією та Панамою. Професор Каліфорнійського університету та старший директор Управління Ради національної безпеки у відділі із міжамериканських справ за адміністрації Б. Клінтона Р. Фейнберг зазначає, що у цих торговельних перемовинах США виділили для себе основні цілі, які можна класифікувати таким чином: 1) асиметрична взаємність, яка вигідно відкриває ринки для американських торговців та інвесторів; 2) конкурентна лібералізація як засіб створення прецедентів для ширших торговельних угод і пом'якшення протидії їм; 3) використання торговельних переговорів для забезпечення у країнах Латинської Америки реформ, орієнтованих на внутрішній ринок; 4) зміцнення стратегічного партнерства [9, с. 1020]. Таким чином договори про вільну торгівлю виступали також й інструментом у здійснені впливу на латиноамериканські владні еліти.

Ще 2 квітня 2001 р. було відновлено переговори щодо підписання договору про вільну торгівлю з Чилі, які було розпочато ще за адміністрації Джорджа Герберта Вокера Буша в 1990 р. В тому ж році було підписано торговельну угоду із Чилі, за допомогою якої регулювалася торгівля та інвестиції між країнами. Після цього було взято курс на підготовку угоди про вільну торгівлю, якому за адміністрації Б. Клінтона не було надано уваги. Під час зустрічі в 2001 році в Білому домі президенти Дж. Буш та Р. Лагос, відзначивши вигоду від торговельної угоди 1990 року, успіх якої демонстрували показники товарообігу між країнами та збільшення американських інвестицій в чилійську економіку, ще раз підтвердили свої наміри рухатися в напрямку лібералізації торгівлі між країнами [14]. Після 12 років переговорів 7 червня 2003 р. в Майямі було укладено Угоду про вільну торгівлю з Чилі, яка набула чинності з 1 січня 2004 р. Договір було підписано торговим представником Робертом Зелліком від США та міністром закордонних справ Чилі Соледадом Альвеаром. Після його підписання Роберт Зеллік сказав: "Угода для нас є надзвичайно важливою. Я вважаю, що це дає нам право на переговори в півкулі. Угода з Чилі стане благом для американських фермерів і власників ранчо, які були утиснені на чилійському ринку європейськими та канадськими фермерами, чиї країни вже мають угоду про вільну торгівлю з Чилі..." [2].

Угода передбачала усунення тарифів, зниження бар'єрів для обслуговування, захист інтелектуальної власності, встановлення екологічних стандартів та дотримання трудових норм і правил згідно з декларацією МОП. Крім того угода дозволяла збільшити ринок чилійських послуг для банків США, страхових компаній, телекомунікаційних фірм, охоронних фірм. Близько 80% усіх тарифів усувалися одразу після ратифікації угоди, решту - 20% - планувалося ліквідувати впродовж наступних десяти років [7]. Варто зауважити, що при підписанні двосторонніх торгівельних угод завжди одна із сторін є домінуючою, і в цьому випадку це - США, оскільки американська економіка порівняно із чилійською є значно потужнішою. Після ратифікації Чилійської угоди показники товарообігу між країнами продемонстрували зростання: імпорт з Чилі зріс на 27,8% і складав 4,73 млрд дол.; американський експорт зріс на 33,3% і становив 3,61 млрд дол. [8].

Саме Чилійська торгівельна угода завдяки своїй успішності стала взірцем під час переговорів США із Перу, Колумбією та Панамою. Перемовини було розпочато ще в 2004 році. 16 квітня 2006 року було підписано угоду про сприяння торгівлі із Перу, яка набула чинності 1 січня 2009 року. Понад дві третини експорту американських сільськогосподарських товарів стали безмитними одразу після вступу угоди в дію. Також, відповідно до цієї угоди, створювалася правова база для американських інвесторів в Перу [13].

22 листопада 2006 року було укладено угоду про сприяння торгівлі з Колумбією, 28 червня 2007 року - аналогічну угоду із Панамою. Але за адміністрації Дж. Буша - молодшого ці угоди не були ратифіковані [10].

Ще одним проектом, ініційованим адміністрацією Джорджа Вокера Буша в січні 2002 року, став договір "САФТА" - так звана угода про вільну торгівлю для країн Центральної Америки (Central America Free Trade Agreement). В 2004 році до переговорів було долучено Республіку Домінікану, після чого проект здобув назву "САФТА-ДР". Ця угода розглядалася як перша сходинка до загальної угоди про вільну торгівлю в Західній півкулі.

28 травня 2004 р. торговельний представник США Роберт Зеллік, міністр торгівлі Коста-Ріки Альберто Трехос, міністр економіки Сальвадору Мігель Лакайо, міністр економіки Гватемали Марсіо Куевас, міністр промисловості і торгівлі Г ондурасу Норман Г арсія та міністр розвитку індустрії і торгівлі Нікарагуа Маріо Арана підписали угоду про створення "САФТА" у штаб-квартирі Організації американських держав. 5 серпня 2004 року до угоди приєдналася Республіка Домінікана. 1 березня 2006 року угоду ратифікували США та Сальвадор, 1 квітня 2006 року - Гондурас та Гватемала, 1 березня 2007 року - Республіка Домінікана і останньою країною, що ратифікувала угоду, стала Коста- Ріка - 1 січня 2009 року [4].

Карлос Гутьєрес, міністр торгівлі США зазначив, що цей проект допоможе більше ніж 80% американського експорту споживчих товарів безмитно доставляти до країн Центральної Америки та Республіки Домінікани. Також проект "САФТА- ДР" покликаний укріпити регіональні економіки, а подальша інтеграція в півкулі сприятиме конкурентоспроможності регіону на глобальному рівні. Основним завданням угоди "САФТА-ДР" є зміцнення США, як основного постачальника споживчих товарів на центральноамериканський ринок, враховуючи постійний швидкий зріст КНР [5].

Втім, стратегія торговельних договорів отримала неоднозначну оцінку та критику. Фахівець з міжнародної торгівлі Даніель Грісвальд вважає, що двосторонні договори не загрожують торгівлі, а розвивають її. У своїй статті він зазначив, що двосторонні договори не лише відкривають ринки для інвесторів та експортерів, але і сприяють реформам в менш розвинутих країнах, укріплюючи їх ліберальну економіку та політику [12].

Висновки

Торговельна політика США за адміністрацій Дж. Вокера Буша переслідувала за мету реалізацію не лише торговельно-економічних цілей в регіоні, але і політичних. Витоки торговельної стратегії Дж. В. Буша-молодшого сягали ще з 1990-х років, оскільки в її основу було покладено ініціативу Джорджа Буша- старшого про створення зони вільної торгівлі в Західній півкулі. Задля сприяння імплементації ФТАА була запущено ще один проект - "САФТА -ДР", який мав стати першою сходинкою в його здійсненні. І ще одним шляхом реалізації торговельної політики Дж. В. Буша стали двосторонні торговельні договори про вільну торгівлю.

Оцінюючи торговельну політику Джорджа Вокера Буша потрібно зазначити, що торговельна стратегія виглядала перспективною та продуманою, але її практична реалізація в силу дії різних чинників виявилася не до кінця реалізованою. Основа торгівельної політики США в регіоні - проект ФТАА - зазнав поразки, що дає підстави для низької оцінки практичної реалізації торгівельної політики Дж. В. Буша. Але угода "САФТА -ДР" та двосторонні договори про вільну торгівлю із Перу і Чилі були не лише підписанні, але і ратифіковані. Тому оцінюючи латиноамериканську торговельну політику Дж. Буша в цілому, потрібно вказати, що поряд із провалом угоди ФТАА, була низка реалізованих проектів. Йдеться про проекти "САФТА -ДР" і двосторонні торговельні угоди із Перу та Чилі, а також частково реалізовані угоди із Панамою та Колумбією (вони вже були ратифіковані після завершення терміну адміністрацій Дж. В. Буша).

Список використаних джерел та літератури

1. Косенко А. Латиноамериканські торгові проекти США за адміністрації Джорджа Вокера Буша (2001-2008 рр.) // Матеріали XIX міжнар. наук. конф. "Шевченківська весна - 2021" (секція "Історія"), м. Київ, 26 березня, 2021р. - Київ, 2021. - С. 78-81.

2. Becker E., Rohter L. U.S. and Chile Reach Free Trade Accord [Electronic Resource] / E. Becker, L. Rohter // New York Times - 2002. - December 12. - Mode to Access: http://surl.li/ayfbb.

3. Berain R. F. Two Cowboys in Mexico [Electronic Resource] / R. F. Berain // The Washington Post - 2001. - February, 12. - Mode to Access: http://surl.li/axrnq.

4. CAFTA-DR (Dominican Republic-Central America FTA). [Electronic Resource] // U.S. Customs and Border Protection - Mode to Access: http://surl.li/axsdm.

5. Carlos Gutierrez. Questions about CAFTA-DR [Electronic Resource] // The White House Archives. - 2005. - May, 12. - Mode to Access: http://surl.li/axsdz.

6. Carranza M. Mercosur and the End Game of the FTAA Negotiations: Challenges and Prospects After the Argentine Crisis / М. Carranza // Third World Quarterly - 2004 - Vol. 25 (2). - Р. 319-337.

7. Chile-U.S. Free Trade Agreement [Electronic Resource] // Foreign Trade Information System. - 2003. - June, 6. - Mode to Access: http://surl.li/axsfx

8. Digit Products for All Merchandise Trade with Chile 2001 -2009. [Electronic Resource] // Trade Policy Information System. - Mode to Access: http://surl.li/axsgt.

9. Feinberg R. The Political Economy of United States' Free Trade Agreements / R. Feinberg // The World Economy - July 2003. - Vol. 26 (7). - Р. 1019-1040.

10. Free Trade Agreements [Electronic Resource] // Office of the United States Trade Representative. - Mode to Access: http://surl.li/axrou.

11. George W. Bush in The Associated Press [Electronic Resource] // The Associated Press. - 2000. - October, 31. - Mode to Access: http://surl.li/axshf.

12. Griswold D. Bilateral Deals Are No Threat to Global Trade [Electronic Resource] / Daniel Griswold // The Cato Institute. - 2003. - Mode to Access: http://surl.li/axroa.

13. Peru Trade Promotion Agreement [Electronic Resource] // Office of the United States Trade Representative - Mode to Access: http://surl.li/axshn

14. President Bush Welcomes President Lagos of Chile [Electronic Resource] / The White House Archives. - Mode to Access: http://surl.li/axsif.

15. Quiliconi C. Competitive Diffusion of Trade Agreements in Latin America / С. Quiliconi // International Studies Review. -Vol. 16. - 2014. - P. 240-251.

16. Quiliconi C. US-Latin American Trade Relations: Path to the Future or Dead End Street? / С. Quiliconi // Center for Policy Studies "Anti-americanism working papers" - 2005. - Р. 29.

17. U.S.-Mexico Partnership for Prosperity [Electronic Resource] / Office of the Press Secretary. // US Department of State. Archive - 2002. - March 22. - Mode to Access: http://surl.li/axsin.

18. References:

19. Kosenko, A. (2021, March). Latin American trade projects of the USA under the administration of George Walker Bush (2001-2008) // Materials of the XIX International Science Conf. "Shevchenko's Spring - 2021" (section "History"), 78-81. [In Ukrainian].

20. Becker, E. & Rohter, L. (2002, December 12) U.S. and Chile Reach Free Trade Accord. New York Times. http://surl.li/ayfbb [In English].

21. Berain, R. F. (2001, February 12) Two Cowboys in Mexico. The Washington Post.

22. http://surl.li/axrnq. [In English].

23. CAFTA-DR (Dominican Republic-Central America FTA). U.S. Customs and Border Protection. http://surl.li/axsdm. [In English].

24. Carlos Gutierrez. (2005, May 12). Questions about CAFTA-DR. The White House Archives.

25. http://surl.li/axsdz. [In English].

26. Carranza, M. (2004). Mercosur and the End Game of the FTAA Negotiations: Challenges and Prospects After the Argentine Crisis. Third World Quarterly, 25 (2), 319-337. [In English].

27. Chile-U.S. Free Trade Agreement. (2003, June 6.) Foreign Trade Information System.

28. http://surl.li/axsfx. [In English].

29. Digit Products for All Merchandise Trade with Chile 2001 -2009. Trade Policy Information System. http://surl.li/axsgt. [In English].

30. Feinberg, R. (2003). The Political Economy of United States' Free Trade Agreements. The World Economy, 26, (7), 1019-1040. [In English].

31. Free Trade Agreements. Office of the United States Trade Representative http://surl.li/axrou. [In English].

32. George W. Bush in The Associated Press. (2000, October 31) The Associated Press http://surl.li/axshf. [In English].

33. Griswold, D. (2003). Bilateral Deals Are No Threat to Global Trade. The Cato Institute. http://surl.li/axroa. [In English].

34. Peru Trade Promotion Agreement. Office of the United States Trade Representative. http://surl.li/axshn [In English].

35. President Bush Welcomes President Lagos of Chile. The White House Archives. http://surl.li/axsif [In English].

36. Quiliconi, C. (2014). Competitive Diffusion of Trade Agreements in Latin America. International Studies Review, 16, 240-251. [In English].

37. Quiliconi, C. (2005). US-Latin American Trade Relations: Path to the Future or Dead End Street? Center for Policy Studies "Anti--americanism working papers", 29. [In English].

38. U.S.-Mexico Partnership for Prosperity. (2002, March 22). Office of the Press Secretary. US Department of State. Archive. http://surl.li/axsin [In English].

Размещено на Allbest.ru