Видавнича справа

Роль книги у формуванні свідомості людини, вихованні її особистості, розвитку культурного середовища в Україні. Умови позитивного розвитку видавничих підприємств та книготорговельних організацій. Роль державної підтримки українського книжкового ринку.

Рубрика Журналистика, издательское дело и СМИ
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.03.2013
Размер файла 220,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розвиток культурного середовища в Україні безпосередньо пов'язаний зі станом книговидавничої справи. Видавнича діяльність у кожній країні є пріоритетною у державній політиці формування ментальності населення та його суспільного розвитку.

Книга - це продукт специфічний, з одного боку - це товар, який підлягає купівлі-продажу, з іншого - духовний продукт, джерело знань, ідей, моральних цінностей, творчих досягнень людства. Книга відіграє важливу роль у формуванні свідомості людини, виховує її особистість, прищеплює їй професійні та наукові знання.

ХХІ ст. - це час високих технологій, інформаційного прориву, де більшість інформаційного простору заповнили засоби масової інформації та інтернет-ресурси. Та все ж таки людство звикло довіряти звичному джерелу інформації, тобто книзі. Знання, які містяться у книзі, удосконалюють людину та розвивають суспільство загалом. Тому питання розвитку та перспектив видання і розповсюдження української книги є актуальним сьогодні.

1. Динаміка видання 1990-2010 рр. за кількістю примірників

За даними прес-служби Держкомтелерадіо, у 2010 р. в Книжкову палату України надійшло і було зареєстровано 19265 назв книг і брошур, накладом приблизно 36 млн. примірників що, порівняно з аналогічними даними 2009 р. становить: за назвами - 87,1 %, за накладами - 78,8 %. Для порівняння: за період незалежності України кращий показник випуску книг і брошур був в 2008 р. і становив 24040 друкованих одиниць. У 2009 р. книговидання зменшилося до 22491 друкованої одиниці, зокрема українською мовою - 14797 найменувань накладом 27 млн. 527 тис. примірників, російською - 5732 кількістю 18 млн. 622,7 тис. примірників.

Що стосується показників накладів, то вони традиційно показують тенденцію до зниження. Якщо в 2008 р. наклад книг і брошур становив більше 58 млн. примірників, у 2009 р. - більше 48 млн., то в 2010 р. - 36 млн. примірників. Чітку динаміку видань книг за кількістю примірників з 1990 по 2010 рр. можна простежити на рис. 1.

Згідно з методикою ЮНЕСКО, одним з показників, за якими визначаються суспільні потреби у книжковій продукції, є кількість назв книг і брошур, виданих на 1 млн. жителів. У розвинених країнах цей показник сягає тисячі; у Польщі він становить близько 600, у Росії - понад 450, в Україні - лише 220. При цьому на одного мешканця України видається близько одного, точніше 0,7 примірника книги на рік, тоді як в Росії - 3,5, у Білорусі - 5,5, у Польщі - 9,5, а в Німеччині - 12 примірників книг

З наведених вище показників видно, що кількість виданих книг в Україні істотно відрізняється від кількості книг, виданих за кордоном. Окрім цього, впродовж останніх років простежується різке зменшення середніх накладів технічної, природничої, наукової літератури, підручників для вищої та загальноосвітньої школи. Така ситуація свідчить про занепад книговидавничої справи в Україні. Які причини цього?

Насамперед для успішної діяльності видавничих і книготорговельних підприємств потрібна підтримка з боку держави. В Україні досі немає чіткої, виваженої та системної державної політики щодо стимулювання книговидавничої справи. А суспільний попит на актуальну за змістом, якісну за формою та доступну за ціною українську книгу істотно випереджає темпи оформлення та реалізації відповідної державної стратегії щодо розвитку вітчизняного книговидання. Податки, якими "обкладена" діяльність підприємств книжкової галузі, стримують розвиток книжкової торгівлі в Україні. книга видавництво держава ринок

У 2008 р. було ухвалено законопроект "Про державку підтримку книговидавничої справи", в якому йшлося про звільнення від податків на додану вартість та прибуток усіх процесів, що здійснюються під час книговидання та книгорозповсюдження. Українські видавці та розповсюджувачі книг "побачили світло в кінці тунелю", але згодом через низку причин (економічна криза, вибори президента та ін.) про видавничу та книготорговельну діяльність згадувати перестали, що в підсумку призвело до зменшення накладів і кількості назв видань загалом.

Ще одним фактором, що впливає на розвиток книжкової галузі, є низька конкурентоспроможність української книги через високі ціни на поліграфічні матеріали та видавничі послуги. Українському видавцю стає вигідним друкувати книги в Росії чи далеко в Китаї, собівартість яких є нижчою, аніж тих, що надруковані в Україні. Отже, знову ж таки, йдеться про те, що держава повинна регулювати цінову політику при закупівлі поліграфічної сировини чи оплату за видання друкованої продукції.

Хоча, якщо вірити показникам грошового обігу підприємств видавничої галузі, то їхню діяльність можна назвати ефективною. Дані опитування показали, що у 2009 р., порівняно з 2008 р., 65,6 % видавців відзначили спаду грошового обігу в середньому на 19,3 %, але за 2010 р. 74,1 % видавців зафіксували зростання річного обігу, порівняно з 2009 р., у середньому на 27,1 %.

Лише 25,9 % респондентів заявили про зменшення річного обігу в середньому на 20,61 %. Оцінюючи випуск представлених на ринку видань за жанрами, варто зазначити, що зростання від 4,7 до 11 % констатують ті з них, які випускають перекладні видання, окремі різновиди художньої літератури, книги зазначених видів є дуже високої якості та дорогими у ціні. А от у деяких її видах зафіксований спад обігу (від 2 до 5 %). Випуск довідкової літератури (словників, енциклопедій тощо) знизився від 41 до 64 %. Причиною зростання показників видавничої галузі є те, що велика кількість книговидавців України дещо змінили свою видавничу політику, зокрема почали видавати багато видань для дозвілля (кросворди, анекдоти, книги фен-шуй та ін.) та книги російською мовою, що також негативно впливає на розвиток українського книжкового ринку.

Ще однією умовою позитивного розвитку видавничих підприємств є своєчасні розрахунки книготорговельних організацій за поставлену продукцію. Згідно з даними, отриманими від видавців під час анкетування, 57 % із них фіксують покращення, порівняно з 2009 р., розрахунків книжкової торгівлі за поставлену продукцію в середньому на 20,1 %. Активніше у 2009 р. книготорговці розраховувалися за дитячу, прикладну, літературу з питань культури (розрахунки зросли на 44-50 %). Дещо гірше розрахунки здійснювалися за правову, загальноосвітню, навчальну, картографічну, художню літературу (4-10 %). Найгірше торгівля з видавцями розраховувалася за краєзнавчу, довідкову, історичну літературу (погіршення на 59 %). Дещо менше, але теж не краще, велися розрахунки за сучасну українську літературу, підручники для ВНЗ, окремі види допоміжної літератури для загальноосвітніх закладів (зниження на 6-10 %). Хоча загалом більшість книготорговельних підприємств розраховувалися нерегулярно та не в повному обсязі, що постійно викликало й викликає нарікання видавців.

Негативним у розвитку книговидання та книгорозповсюдження також є той фактор, що на українському книжковому ринку міцні позиції зайняли російськомовні видання. Зокрема до них можна віднести як ті, що видані в Росії, так і ті, що видали українські видавництва, але російською мовою. Якщо взяти ринкову книгу, вилучивши з загального переліку україномовні підручники і посібники для середньої та вищої школи, то співвідношення російськомовної до україномовної книги (разом із україномовними виданнями, що друкуються в Росії) становитиме 60-65 % - російською до 35-40 % - українською. Тобто питання переваги однієї з мов на книжковому ринку (державна чи російська) однозначно залишається за останньою. Більшість із російськомовних видань є не тільки дешевшими, але й охоплюють усі жанрові різновиди. Наприклад, українські видавництва приділяють мало уваги виданню книг з будівництва, дизайну, рукоділля, а привезені з-за кордону такі видання вдало заповнюють недостачу в асортименті.

Несприятливим для розвитку книжкового бізнесу є також понижений інтерес до читання, викликаний низьким рівнем освітньо-професійної підготовки. Сучасний громадянин України не вважає книгу найбільш ефективним джерелом отримання інформації для свого розвитку, здобуття знань та підвищення своїх кваліфікаційних характеристик. Тенденція до зменшення накладів спостерігається також і тому, що видавці дедалі частіше пропонують споживачам не лише друковану, але й електронну версію своєї продукції. Сучасні електронні видання, PocketBookи впевнено займають певну нішу на книготорговельному ринку, хоча відсутність їх обліку не дає змогу спрогнозувати розвиток таких книг.

Проаналізувавши ситуацію на ринку українського книговидання та книгорозповсюдження, можна сказати, що воно перебуває у кризовому стані.

Щоб покращити становище української книги потрібне, передусім, усвідомлення її значущості у розвитку суспільства не тільки урядовцями, але і простими громадянами країни, які повинні відновлювати свої моральні, духовні та культурні цінності.

Розбудова української держави неможлива без розвитку національного книговидання. Українське книговидання відіграє важливу роль у самоусвідомленні нації, формуванні культури, духовності та водночас є свідченням національно-культурного відродження українського народу. Книга була і залишається найефективнішим засобом передачі знань та ідей у їх єдності та цілісності, а читання книги - найактивніше сприяє виробленню універсальної та фундаментальної картини світу, формування різнобічного світогляду, глибинних переконань людини, стимулюванню її участі в житті суспільства. Численні засоби масової інформації не можуть у цих аспектах конкурувати з книгою, так як дають короткострокову і фрагментарну інформацію про навколишній світ. Розвиток сучасних ЗМІ та інформаційних технологій повинен надавати нові можливості для розвитку книговидання.

В умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні повинна формуватися державна політика, спрямована на розвиток вітчизняного книговидання з метою задоволення культурно-освітніх потреб суспільства; забезпечення захисту національного інформаційного простору; забезпечення конкурентоспроможності української книги на внутрішньому а в майбутньому і зовнішньому ринках шляхом використання суб'єктами видавничої справи нових технологій книговидання та поліпшення якості української книжкової продукції.

Аналізуючи стан розвитку даної галузі слід відзначити ряд значних проблем, які стримують розвиток книговидання, зокрема недостатній рівень державної підтримки даної галузі, низька конкурентоздатність, низький рівень попиту українців на книжкову продукцію, зумовлений зростанням цін на книжкову продукцію, зменшенням реальних доходів населення(за даними Держкомстату питома вага витрат домогосподарств на задоволення культурних потреб (в т.ч. на придбання книг) та відпочинок за останні роки становить 2,4%). і відсутністю інтересу до книжкової продукції.

Так дані соціологічного дослідження, проведеного компанією GFK Ukraine (за ініціативою Міжнародного фонду "Відродження" та The Fund for Central and European Book Projekt (Amsterdam) і за підтримки програми МАТРА відповідно до проекту "Дослідження книжкового ринку" засвідчують, що українці втрачають інтерес до книжкової продукції, зокрема 58% із них протягом останніх трьох місяців не придбали жодної книги, водночас бодай одну купили тільки 42% респондентів. 37% за декаду придбали одну книгу, 16% - дві, 14% - три, по 10% громадян - чотири та п'ять, 9% - шість-десять, а лише 4% - більш ніж десять томиків. Головними аргументами низького попиту на книги є брак грошей (19%) і висока вартість необхідних видань (11%). Однак найважливішою причиною малого попиту на книжковий товар серед опитаних є відсутність потреби в ньому взагалі (50%). До негативних тенденцій слід віднести також той факт, що за результатами дослідження, книги українською мовою й надалі програють за популярністю російськомовним виданням. Лише 38% книжок, що їх купили українці протягом трьох місяців, були написані українською мовою, 60% - російською, а 2% - іншими мовами.

2. Нормативно-правове забезпечення

Перший Закон № 318-97-ВР "Про видавничу справу" був ухвалений Верховною Радою України 05.06.1997 На його підтримку були прийняті Укази Президента України: "Про деякі питання державної підтримки книговидавничої справи" (№ 816/98 від 23.07.1998), та "Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидавництва та книгорозповсюдження" (№ 1217/2000 від 09.11.2000). Однак це не змогло зупинити обвал книговиробництва. 1999 року в Україні зафіксували рекордно низький показник: було видано 21 млн. книжок, що становило 0,37 книжки на одного українця. 2001 року був ухвалений Закон "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування" (№ 2410-III від 17.05.2001), який зменшував податкове навантаження на книговидавців. Завдяки цьому уже в 2001 році кількість найменувань книжок, виданих в Україні, зросла порівняно з попередніми роками на 37%. Закон України N 601-IV "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" від 6 березня 2003 року надавав значні податкові пільги підприємствам книговидавничої галузі.

За останні роки була видана низка законодавчих актів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України щодо поліпшення стану книговидавничої галузі в Україні. Зокрема це наступні укази Президента України: "Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні" (N 243/2006 від 21.03. 2006) "Про проведення в Україні у 2007 році Року української книги" (№ 1088/2006 від 15.12.2006). В 2006 році була прийнята Постанова Кабінету міністрів України N 1846 (від 27. 12. 2006) "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", згідно якої встановлюються низькі орендні ставки для суб'єктів книговидавничої справи. У 2008 році Кабінетом міністрів України була розроблена Концепція Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009-2012 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України N 772-р від 28 травня 2008 р). Концепція спрямована на підвищення рівня культурної компетентності українського суспільства, створення потужної системи інформування про вітчизняну книжкову продукцію та умов для розвитку вітчизняної книговидавничої галузі. Відповідно до Концепції на підтримку вітчизняної книговидавничої галузі пропонується виділити 1,08 млрд. гривень. Фінансове забезпечення здійснюватиметься у межах бюджетних призначень, передбачених органам виконавчої влади у державному бюджеті на відповідний рік, за рахунок коштів місцевих бюджетів, інвесторів та інших передбачених законом джерел.

Верховна Рада України також прийняла ряд відповідних нормативно-правових актів на підтримку книговидання, зокрема був прийнятий Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні" (№ 521-VІ від 18.09.2008), згідно якого подовжуються терміни податкових пільг для суб'єктів книговидавничої справи. Певні преференції книговидавцям у вирішенні майнових питань надає Закон України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо книговидавничої справи", який наділяє суб'єкти видавничої справи пріоритетним правом оренди приміщень в будинках державної та комунальної власності без тендерних і конкурентних процедур із встановленням ставок орендної плати на рівні закладів культури та освіти за умови видання та продажу ними не менше 50% україномовних книжок;

Збереження існуючої мережі закладів культури, зокрема, видавництв і книгарень передбачено Указом Президента України "Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури та духовності в Україні" від 12.01.09 № 6/2009, Постановою Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження" від 16.01.09 № 901-IV.

Законодавча підтримка зумовила покращення ситуації в даній галузі. Так за результатами 2007 року видано значно більшу кількість книжок порівняно з іншими роками - у середньому по 1,2 на українця(було випущено 17987 назв книг і брошур тиражем 56,1 млн. примірників). Але відчутних зрушень не відбулося, що зумовлено недостатнім рівнем виконання нормативно-правових актів та неналежним рівнем фінансового забезпечення галузі. У 2008 році кількість видань суттєво не збільшилась (було випущено 24040 назв книг і брошур, загальним тиражем 57316 тис. пр., що, порівняно з аналогічним періодом 2007 року, становить: за назвами 133,7 %, за тиражами 102,1 %.), а в 2009 році зменшилась.

За даними Української книжкової палати ім. Івана Федорова, в 2009 році в Україні видано 22 491 назв книжок і брошур загальним тиражем 48 514,4 тис. пр., що становить у порівнянні з аналогічним періодом минулого року за назвами 93,6 %, за тиражами - 83,4 %, у тому числі українською мовою видано 14 797 назв або 65,8 % від загальної кількості назв книг, тиражем 27 527 тис. пр., або 56,7 % від загального тиражу. Це близько 1 примірника на українця. Для порівняння - в Росії на 1 мешканця припадає 4 - 5 примітників книг, у Білорусі 6-7, в країнах Євросоюзу він коливається в межах 5-8 примірників. Тобто у порівнянні з аналогічними даними 2008 року у 2009 році спостерігається зменшення темпів випуску видань на 1549 друк. од., тиражів на 9643,7 тис. Українською мовою за назвами випущено менше на 1620 друк. од., тиражі знизились на 5079,1 тис. примірників. Загалом сумарний середній відсоток зменшення кількості видань за назвами протягом кризового 2009 року становив 19,26 %, зменшення середніх накладів в цілому по ринковому сектору видавничої галузі становило 17,1 %. Також за результатами діяльності 2009 року спостерігається зменшення обороту коштів у видавничій сфері України на 8,2 % відносно до попереднього 2008 року. Держава в складних економічних умовах не належним чином підтримує книговидавців, іноді навіть не розраховується за виконані держзамовлення, зокрема у 2009 році майже на 45 млн гривень, не розрахувавшись із ними за виконане державне замовлення з підготовки та видання книг у рамках програми "Українська книга" та програми видання підручників для загальноосвітньої школи Зменшення кількості книжкових видань як за назвами, так і за тиражами в першу чергу пов'язане з наслідками фінансово-економічної кризи в Україні. Але це тільки один із негативних факторів.

Серед суттєвих проблем, які стримують розвиток книговидавничої галузі, слід також виділити такі:

- відсутність цілісного управління книговидавничою галуззю та чіткої стратегії розвитку книговидавництва з визначенням цілей і мети цієї розбудови, що унеможливлює проведення єдиної державної політики у цій сфері;

- відсутність постійного якісного моніторингу тематичного, економічного і фінансового стану книжкового ринку України з метою визначення існуючих тенденцій його розвитку, забезпечення контролю за динамікою змін, що відбуваються, і впливу на цей процес з боку держави;

- недостатній рівень розвитку системи книгорозповсюдження в Україні. Нині спостерігається повільне зростання кількості книгарень, що мають забезпечити широкий доступ населення до книжкових видань.

За даними комітету Державного комітету телебачення і радіомовлення України впродовж другого півріччя 2008 року у порівнянні з першим півріччям збільшилась кількість об'єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією, а саме: книжкових магазинів - на 85 одиниць, книжкових кіосків - на 97 одиниць, книжкових прилавків - на 525.

Але цього недостатньо. В Україні одна книгарня припадає на 96 тисяч населення, в той час як у Франції - на 20 тисяч у Росії - на 75 тисяч населення;

- високий рівень зношеності та застарілості технічного і технологічного обладнання більшості поліграфічних підприємств, що призводить до зменшення якості продукції та падіння обсягів виробництва;

- значне переважання на вітчизняному книжковому ринку імпортованих іншомовних, зокрема російськомовних видань, які витісняють україномовну продукцію. За оцінкою ряду російських експертів місткість нинішнього українського ринку оцінюється в 400--420 млн. доларів, а російських книжок на Україні продається десь на 300--320 млн. доларів. Для порівняння: споживчі витрати на книжки у Великій Британії, за підрахунками Управління національної статистики, дорівнюють майже 4,5 млрд. євро на рік. Звичайно забороняти іншомовну літературу не варто, для зменшення засилля іншомовної літератури потрібно підвищувати конкурентоздатність вітчизняних книжкових видань;

- недостатнє фінансове забезпечення галузі. Підприємства галузі не спроможні власним коштом комплексно вирішити питання переоснащення (вартість друкарської машини для районних друкарень в межах 120,0-150,0 тис. дол., а для газетно-журнальних видавництв вартість ролевої машини складає 1,8-2,0 млн. дол.). Лише для заміни зношеного поліграфічного устаткування державних видавничо-поліграфічних підприємств необхідно близько 100,0 млн. доларів;

- відсутність кваліфікованих фахівців книгорозповсюдження та відповідного програмного забезпечення для ведення обліку друкованої продукції, слабке інформаційно-рекламне забезпечення функціонування книжкового ринку;

- недостатнє забезпечення підприємств книговидавничої галузі відповідними приміщеннями, спостерігаються непоодинокі випадки виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності;

- звуженість асортименту українських книг, відсутність якісного змістовного наповнення вітчизняних книг

- недостатній рівень розвитку наукового книговидання;

- низький рівень забезпечення фондів вітчизняних бібліотек україномовною літературою. В першу чергу потрібно забезпечувати публічні та шкільні бібліотеки через програм типу "Шкільна бібліотека", "Класики української та зарубіжної літератури". Для порівняння - в США діє близько 8946 публічних бібліотек, які закупляють щороку книги на суму 1,8 - 2 млрд. доларів, що становить 15 відсотків виданих у США книг. Майже на 2,7 млрд. доларів закуповують книг університетські бібліотеки Америки.; бібліотеками Великобританії витрачається на комплектування також значні суми, зокрема вузівські бібліотеки - в середньому 35 млн. фунтів стерлінгів (фунт. с.); бібліотеки інших навчальних закладів - 156 млн. фунт. с.; публічні бібліотеки - 115 млн. фунт. с.

- нерозвиненість електронного книговидання.

Аналізуючи останній пункт, слід зазначити, що розвиток електронного книговидання - це одна з провідних світових тенденцій. Значна кількість провідних бібліотек світу реалізують проекти по створенню електронних копій своїх фондів.

Вперше формування цілісного зібрання друкованих книг у електронній формі було розпочато 1971 року в Іллінойському університеті (США) М. Хартом (проект "Гутенберг").У США з 90-х років ХХ ст. існують такі проекти, як "DLI" (Digital Libraries Initiative - Ініціатива цифрових бібліотек) - за підтримки Національного наукового фонду, Агенції перспективних досліджень у галузі оборони та Національної агенції з аеронавтики і космічного простору - та проект "Пам'ять Америки", який було започатковано за ініціативи Бібліотеки Конгресу та 15 університетських книгозбірень Національної федерації цифрових бібліотек. "Пам'ять Америки" включає 44 історичні колекції загальним обсягом понад 1 млн. документів, однак має виключно меморіальний характер.

В інщих зарубіжних країнах також активно проводиться активна робота по оцифруванню фондів, особливо значні успіхи мають європейські країни. В листопаді минулого року відбулося офіційне відкриття Європейської цифрової бібліотеки - Europeana (http://www.europeana.eu/portal/).Europeana надаватиме вільний та швидкий доступ до європейської культурної спадщини та шедеврів в єдиній багатомовній віртуальній бібліотеці. Понад 1 000 культурних установ зі 27 країн Європи надали матеріали для того, щоб зробити доступними в режимі он-лайн понад 2 млн. книг, карт, записів, фотографій, архівних документів, малюнків та кінофільмів. Одне з завдань політики Комісара ЄС з питань інформаційного суспільства та ЗМІ Вівіан Редінг - досягнути 10 млн. оцифрованих об'єктів на Europeana до 2010 року. На подальшу роботу над віртуальною бібліотекою Єврокомісія має надати понад 200 мільйонів євро. Україна тільки починає робити певні кроки в цьому напряму. Зокрема держава приєдналася до Хартії ЮНЕСКО про збереження цифрової спадщини, прийнято Закон України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007--2015 роки". Уряд своєю постановою №1579 від 23 грудня 2009 року затвердив концепцію Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи "Бібліотека - XXI", на яку планується виділити 140 млн. грн.

3. Зарубіжний досвід

Досліджуючи книговидавничу галузь, експерти виділяють французьку, американську та пострадянську моделі її розвитку. Якщо для пострадянської системи харектерна переважаюча роль відповідних державних інститутів у регулюванні розвитку книговидання, то за французької і американської моделі провідне значення мають недержавні інститути та мережеве розповсюдження, що позитивно впливає на збільшення попиту з боку населення та збільшення конкурентоздатності галузі. Вплив держави у західних суспільствах в першу чергу полягає у створенні сприятливих умов для розвитку книговидання, зокрема створення системи податкових пільг.(зокрема у США, Великобританії, Франції, та інших країнах.

Аналізуючи досвід інших країн, слід відзначити позитивний досвід Канади, яка за своїми проблемами досить схожа з Україною, так як перебуває під потужним конкурентним тиском в культурній сфері з боку Великобританії, Франції, Сполучених Штатів Америки. Ще в 1979 році федеральним канадським урядом була прийнята спеціальна Програма розвитку книговидавничої сфери, головною метою якої було створення сприятливих умов для видання і розповсюдження книжок канадських авторів. Ця програма й до нині є головним інструментом державної політики в книжковій індустрії. Її щорічний бюджет складає близько 30 млн доларів. Розподілом коштів займається Міністерство канадської спадщини. Федеральний уряд Канади також заснував низку програм із надання позик і кредитів канадським видавничим фірмам, зокрема була створена Програма надання позик для канадських книговидавців і книгорозповсюджувачів, в рамках якої вісімнадцяти книговидавцям були надані кредити на суму понад 3 млн. доларів. Нині ця програма перебуває в стадії реструктуризації. Підтримують книговидавців також Фонд розвитку культурних галузей та Канадська рада (федеральне агентство з підтримки й пропаганди культури і мистецтва в Канаді). Зокрема остання виділяє понад 7 млн. доларів у вигляді грантів для канадських видавців художньої літератури.

Слід вивчати також досвід Російської Федерації, уряд якої ще з 1995 рок ввів значні податкові пільги для російських видавців. Були також створені Національні програми підтримки книговидання. Останніми роками була введена 30% знижка вартості оренди для книжкових магазинів. За 2008 рік обсяг книжкового ринку в Росії істотно виріс. У 2007 році він оцінювався приблизно в 2 млрд. $. За результатами 2008 року його обсяг збільшився до 2,5-3 млрд. $. За 2009 відмічається певний спад, зумовлений впливом світової фінансово-економічної кризи.

4. Ініціативи

З метою вирішення проблем національної книговидавничої галузі на загальнодержавному рівні потрібно здійснити ряд заходів, зокрема:

- визначити книговидавничу галузь України національним стратегічним пріоритетом;

- забезпечити проведення єдиної державної політики щодо вирішення питань, пов'язаних з організацією діяльності видавничого сектора;

- розробити механізми покращання взаємодії і координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування з книговидавничими органами та видавництвами щодо розвитку вітчизняної книги;

- внести зміни до чинного законодавства, зокрема підготувати проект закону "Про заборону виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, музеїв, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності".

- забезпечити створення широкої загальнонаціональної мережі книгорозповсюдження, зорієнтованої на реалізацію продукції вітчизняного книговиробника,;

- створити єдину національну довідково-інформаційну систему книжкового простору України, забезпечити її бюджетне фінансування;

- створити механізми звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у вітчизняне книговидання. Вирішення проблеми з оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток вітчизняної книги;

- розробити Національним банком України механізмів пільгового кредитування державними і комерційними банками підприємств видавничої галузі;

- установити обов'язкові фіксовані відрахування із центрального та місцевих бюджетів на закупівлю україномовної літератури для національних, публічних, наукових і дитячих бібліотек, а також для стабільного відновлення фондів сільських та шкільних бібліотек;

- розробити та затвердити державну програму модернізації видавничо-поліграфічного комплексу України з метою збільшення конкурентоздатності книговидавничої галузі;

- розширювати міжнародне співробітництва у сфері книговидання та книгорозповсюдження, здійснювати популяризацію української книги за кордоном, створити фонд підтримки перекладів українських авторів іноземними мовами;

- створити загальнодержавний фонд підтримки видання української літератури мовами народів світу, розробка механізмів і процедури залучення до його фінансового наповнення спонсорів та меценатів, включаючи представників української діаспори

- розробити програму популяризації вітчизняної книги, зокрема через встановлення соціальних тарифів на рекламу книжок вітчизняного виробництва, встановлення нормативів на обов'язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для реклами вітчизняної книги.

5. Динаміка змін економічного стану видавничої галузі у І півріччі 2012 року (порівняно з аналогічним періодом 2010-2011 років)

Нинішній рік для українських видавців, як і три попередні, не став "проривним", а перетворився на рік безпідставних очікувань і небезпідставних тривог. Серед очікувань - надія на те, що нинішня влада врешті-решт зрозуміє, що без комплексного сприяння з її боку розвиткові національного книговидання та системній популяризації читання, як найвпливовіших чинників удосконалення особистісних якостей сучасного українця, реалізація широкомасштабного реформування культури, освіти, соціальної сфери та економіки держави неможлива.

Формальний привід для цього був - це розроблена Держкомтелерадіо України та УАВК і затверджена членами Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження "Концепція Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013-2017 роки", яка передбачала головні складові такої програми та систему дій зі створення умов динамічного розвитку інфраструктури видавничої галузі й нарощування обсягів продукування вітчизняної різножанрової книги, а також напрацювання шляхів і методик повернення культури читання в українське суспільство.

Однак неодноразові спроби спонукати уряд України до затвердження цієї Концепції, а потім і програми, навіть за наявності неодноразових обіцянок Прем'єр-міністра М. Азарова забезпечити таке затвердження, воно тричі було заблоковане Міністерством фінансів як таке, що є "передчасним", оскільки, на його думку, коштів, які виділяються на програму Держкомтелерадіо "Українська книга" і Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України на видання шкільних підручників, цілком достатньо, щоб українці вміли читати.

До того ж паралельно з блокуванням прийняття Концепції Мінфіном і Державною податковою службою України було розроблено проект змін до Податкового кодексу України, яким передбачається анулювання з 01.01.2013 року податкових пільг з ПДВ та податку на прибуток для української книги, хоча, згідно з діючим законом, вони мали б існувати, як мінімум, ще два роки, до 01.01.2015 року.

Тобто, спираючись лише на статистику друку, що надається Книжковою палатою України імені Івана Федорова, а не на системний аналіз економічного стану галузі та ситуації з читанням в країні, якого вони ніколи не проводили, кабмінівські чиновники дійшли висновку, що української книги більш ніж достатньо, і видавнича галузь жодної підтримки з боку держави не потребує.

На що ж посилаються, готуючи такі зміни, фінансово-економічний блок уряду і навіть сам Прем'єр-міністр М. Азаров?

Книжкова палата України імені Івана Федорова за результатами статистичних обрахунків за перше півріччя 2012 року зафіксувала збільшення, порівняно з першим півріччям 2011 року, надходжень за назвами на 25 відсотків і за накладами - на 40 відсотків. Виходячи з цього, Мінфін і ДПС зробили висновок про "шалене" зростання обсягів виробництва вітчизняної книги. Однак, оперуючи цифрами, державні службовці замовчують чи, може, просто навіть не знають про дві цікаві деталі, пов'язані зі статистикою друку і методикою її обрахування.

По-перше, обсяги виробництва української книги настільки незначні, що будь-яке "вливання" бюджетних коштів миттєво позначається на ситуації. Тому фінансування заміни старих підручників для першокласників, якими вони користувалися чи не останні 10 років, на нові у першому півріччі 2012 року вплинуло на зростання показника за накладами.

По-друге. Після минулорічних поправок до Закону України "Про обов'язковий примірник", якими передбачено солідні штрафи для тих видавців, які своєчасно не надали обов'язкові примірники виданих ними книг у фондосховище Книжкової палати, наші колеги, боячись покарання, понесли до Книжкової палати видання минулих років, починаючи з 1997 року. Методика ж обрахунку фіксує дату надходження до фондосховища, і таким чином перше півріччя виявилося дуже "врожайним".

Хоча та ж Книжкова палата свідчить про те, що серед обов'язкових примірників, що надійшли у 2012 році, 38,8 % за назвами і 22,7 % за накладами становлять видання попередніх років. Однак заколисавши себе "втішними" показниками статистики друку і не бажаючи переобтяжуватися вивченням реального економічного стану видавничої галузі та стану читання, Мініфін та ДПС наполегливо продовжують лобіювати відміну податкових пільг для книговидання, запевняючи, що це дозволить залатати дірки в бюджеті.

Щоб продемонструвати, як насправді успішно "розвивається" видавнича справа в Україні і скільки "заробить" бюджет від того, що держава остаточно вб'є в українців бажання видавати і читати, ми зробили спеціальний порівняльний аналіз динаміки змін економічного стану видавничої галузі у першому півріччі 2010-го, 2011-го і 2012-го років.

Оборот видавництв та видавничих організацій у грошовому еквіваленті

Це один із головних показників, який свідчить про рівень фінансового "здоров'я" видавництва, наявність у нього додаткових коштів для нарощування обсягів виробництва книжок за назвами і накладами.

Як змінювався цей показник протягом останніх трьох років у І півріччі, див. у таблиці:

Оборот в грошах, %

Рік (перше півріччя)

2010

2011

2012

Відсоток видавництв, які зафіксували зростання обороту

74,1

60

28,6

Середній відсоток зростання обороту

27,1

23,9

20,0

Відсоток видавництв, які зафіксували падіння обороту

25,9

40

71,4

Середній відсоток падіння обороту

20,6

17,3

22,15

Із наведених показників видно, що говорити про покращення фінансового стану суб'єктів видавничої справи, особливо нинішнього року, мабуть, не варто. Особливо якщо підкреслити, що навіть ті видавці, які зафіксували зростання обороту, під час опитування заявили про те, що воно відбулося не за рахунок нарощування обсягів продажу книжок, а за рахунок виконання замовних видань, зокрема політичних і передвиборних, підвищення ціни на окремі ходові видання та розрахунків дебіторів за давно продані книжки чи виконані замовлення.

Щодо видавництв, які зафіксували суттєве падіння обороту в грошах, то, в першу чергу, це стосується тих, які працюють у жанрових нішах науково-популярної літератури (-43 %), культурологічної (-55 %), окремих видів дитячої пізнавальної літератури (-25 %), підручників і посібників для вищої школи (-16 %), енциклопедичних, словникових та довідкових видань (-18 %) і навіть дитячої художньої книги (- 20 %).

Тобто вже з цих даних можна зробити висновок, що очікування керівників фінансово-економічного блоку уряду і податківців на суттєве "поповнення" державного бюджету за рахунок ліквідації пільг абсолютно безпідставне.

Навпаки, не маючи коштів для сплати податків, значна частина видавництв потрапить в глухий кут збитковості і змушена буде просто зупинити видавничу діяльність, що призведе до подальшого різкого зменшення кількості вітчизняних видань на книжковому ринку країни і зростання кількості безробітних спеціалістів, які втратять свої робочі місця у видавництвах, друкарнях і, навіть нині ледь животіючих, книгарнях.

Обсяги відвантаження фізичної книги в торговельні мережі

Якщо на попередній показник впливають підвищення ціни на окремі видання, несподівані вигідні й дорогі видання, профінансовані замовником наперед, відстрочені у часі повернені борги, то показники цього розділу є просто вбивчими для кожної нормальної людини, яка не може не розуміти, що несе країні, нації моральна, культурна, інтелектуальна деградація основної маси працездатного населення.

Саме аналіз цього показника і стрімка динаміка його падіння наочно демонструє, якими шаленими темпами населенням України втрачається культура читання і як деградаційні процеси охоплюють все ширше коло українців різних вікових груп.

Обсяги відвантаженої продукції, %

Рік (перше півріччя)

2010

2011

2012

Відсоток видавництв, які зафіксували зростання обсягів відвантаженої продукції

46,4

36,0

21,4

Середній відсоток зростання обсягів відвантаженої продукції

31,2

23,1

20,5

Відсоток видавництв, які зафіксували зменшення обсягів відвантаженої продукції

53,6

64,0

78,6

Середній відсоток зменшення обсягів відвантаженої продукції

24,1

30,7

25,48

Серед видань за жанрами, кількість постачання яких у першому півріччі нинішнього року зросла, об'єктивно можна назвати лише художню літературу - в середньому на 25 відсотків. Зменшення поставок стосується, в першу чергу, видань так званої "високої полиці". Спостерігається майже провал в обсягах відвантаженої продукції: юридичної літератури, культурології, есеїстки - падіння до 50 %, науково-популярної літератури - до 45 %, дитячої книги (залежно від вікових груп) - від 20 до 30 %, довідкових, енциклопедичних видань - до 25 %.

Не варто сподіватися на те, що після відміни податкових пільг, подальшого зменшення накладів і, відповідно, зростання відпускної видавничої вартості саме такої літератури ще на 40--50 % українці масово кинуться її купувати. Але складається враження, що Мінфін і ДПС розраховують саме на це.

Динаміка зміни у кількості видань за назвами

Якщо не враховувати видання попередніх років, то дані, оприлюднені Книжковою палатою України, цілком кореспондуються з показниками, отриманими в результаті нашого дослідження. Власне вони не потребують особливих коментарів, оскільки негативна динаміка очевидна.

Кількість назв, %

Рік (перше півріччя)

2010

2011

2012

Відсоток видавництв, які зафіксували збільшення кількості назв

55,5

54,2

32,14

Середній відсоток збільшення кількості назв

23,3

25,5

11,3

Відсоток видавництв, які зафіксували зростання зменшення кількості назв

37,3

33,3

67,86

Середній відсоток зменшення кількості назв

25,5

16,6

21,8

Без змін

7,5

8,3

--

Позитивна динаміка у кількості назв спостерігалася лише в кількох напрямках такої жанрової ніші, як пізнавальна література для дітей, зокрема дошкільного та раннього шкільного віку, в середньому (до 30 %) та художніх (до 15 %).

Падіння ж обсягів видання літератури за назвами стосується, в першу чергу, інтелектуальної літератури, такої як підручники і посібники для вищих навчальних закладів (30 %), науково-популярна (40 %), словники, довідники, енциклопедії (27 %), історичні видання та документалістика (36 %). Тобто тієї книги, яка працює на розвиток логіки мислення людини, формує її світогляд, дає професійні знання, збагачує інтелект.

Динаміка змін середніх розмірів накладів видань

Темпи зменшення середніх розмірів накладів видань, випереджаючи темпи зменшення кількості назв, свідчать про подальшу "віртуалізацію" української книги. Це не означає, що вона переходить в Інтернет-простір і стає доступною в електронному вигляді, а просто тиражі видань основної маси літератури, що виходить друком в Україні, не перевищують 200--300 примірників і стають фактично недоступними для широкого читацького загалу.

Серед видавців, які зафіксували зростання розмірів середніх накладів, ті, хто займається виданням картографічної продукції, художньої літератури (в окремих її жанрах) та дитячих книжок розважального характеру. Однак розміри цього зростання коливаються в межах 5-10 % і лише в окремих випадках сягають максимального значення у 17 %.

Що ж стосується зменшення середніх накладів, то тут вже відсотки іншого порядку. На 35-40 % скоротили свої середні наклади найпотужніші видавництва дитячої, навчально-методичної літератури. На 30 % - ті, хто працює в жанрових нішах культурології, есеїстики, історичної літератури. Ще більше - на 47-50 % - зменшилися середні наклади мистецьких та науково-популярних видань. Саме зменшення розмірів накладів стало основною причиною того, що протягом першого півріччя 67,7 % видавництв підвищили вартість одного примірника, порівняно з кінцем минулого року, в середньому на 16,4 %.

Середній наклад, %

2010

2011

2012

Відсоток видавництв, які зафіксували зростання середніх накладів

30,8

50

14,8

Відсоток зростання середніх накладів

19,7

11,7

23,8

Відсоток видавництв, які зафіксували зменшення середніх накладів

63,4

33,3

85,2

Відсоток зменшення середніх накладів

28,7

24,4

23,4

Без змін

7,6

16,7

--

Розрахунки книжкової торгівлі з видавцями

Однією з головних проблем усі без винятку видавці вважають відсутність національних книготорговельних мереж.

Існуючі в Україні мережі "Читай-місто", "Літера", "Емпік", основу яких становить переважно іноземний капітал, вкрай неохоче працюють з українськими видавництвами, забезпечуючи свою асортиментну базу за рахунок імпортованої, в основному російської, книги. І навіть у тих випадках, коли вони йдуть на співпрацю, це має форму диктату, а торговельні націнки на продукцію вітчизняних видавництв в окремих випадках сягають 200 відсотків. Незалежні ж книгарні, які ще існують на території України, малопотужні, не мають власної логістики і можливостей для стабільних партнерських стосунків з видавництвами. Видавці ж, в основній масі теж дрібні, у зв'язку з відсутністю гуртівень як таких теж неспроможні налагодити стосунки з розрізненими суб'єктами книжкової торгівлі. Як результат - значна кількість видань, що вийшли друком в Україні, не знаходячи свого читача, залишається на складах видавництв. Крім того, в останні роки, у зв'язку з утратою читацької культури основною масою населення, купівельна активність різко знизилася, що позначається на темпах розрахунків книготорговельних підприємств з видавцями.

У першому півріччі нинішнього року 55,6 % видавництв зафіксували суттєве погіршення стану розрахунків, порівняно з кінцем минулого року. Середній показник розрахунків знизився на 22,8 %.

Аналіз економічного стану видавничої галузі, розпочатий Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів у 2008 році, на четвертий рік цієї роботи дозволяє зробити вже певні висновки стосовно того, що представляє сьогодні українське книговидання з точки зору його "європейськості".

Аналізуючи динаміку змін, що відбувалися протягом досліджуваного періоду, за такими показниками, як:

- оборот підприємства у грошовому еквіваленті;

- обсяги відвантаженої продукції у книготорговельну мережу або реальне споживання книги населенням;

- кількісні показники друку за назвами та накладами;

- середня вартість примірника;

- розрахунки торгівлі з постачальниками книжкової продукції,

можна сказати, що український книжковий ринок протягом понад двадцяти років незалежності держави так і не зміг сформуватись і набути рис, притаманних більшості європейських країн.

Причин цього явища досить багато, однак головними з них були і залишаються:

- відсутність стратегії державної гуманітарної політики і, відповідно, як її складової, стратегії розвитку національного книговидання;

- несформульованість і невизначеність потреб держави у сучасній високоосвіченій, культурно та духовно розвиненій особистості, створенні потужного інтелектуального кадрового ресурсу, необхідного для цивілізаційної розбудови виробничої, наукової, соціальної сфер України, її економіки загалом;

- неконтрольованість і необмеженість імпорту не завжди змістовної, якісної друкованої продукції;

- відсутність власної, побудованої з залученням національного капіталу, системної дистрибуційної та роздрібної книжкової торгівлі;

- відсутність виваженої кредитної та інвестиційної політики щодо видавничого сектору національної економіки;

- несформованість і недосконалість методичних підходів до проведення статистичних обрахунків економіки галузі та її доробку за кількісними показниками виходу в світ видавничої продукції, що значно ускладнює процедуру визначення реального стану;

- відсутність на державному рівні ефективної програми популяризації серед різних вікових груп і прошарків населення книги і читання як найбільш впливових важелів впливу на формування людської особистості, нації і держави.

Перелік негативних факторів, які гальмують структурну розбудову книжкового ринку України, розвиток видавничої справи, а, відповідно, і суспільства в цілому, можна продовжити, однак визначальними є саме перераховані вище.

Зроблений протягом чотирьох років аналіз підводить до сумного висновку, що фрагментарний, неструктурований книжковий ринок України не тільки не розвивається, надолужуючи згаяне за попередні два десятиліття, а набуває перманентного стагнаційного характеру, все більше втрачаючи роль одного з основних чинників освітнього, культурного, інтелектуального розвитку українського народу.

Що ж стосується підсумків минулого 2011 року, відповідно до статистики друку Книжкової палати України імені Івана Федорова, то вони виглядають цілком благополучно. Так, показники друку книжок 2010 року у 2011 році перевищено за назвами на 1,2 %, а за накладами - на 3,3 %. Хоча в абсолютних цифрах все це виглядає не так оптимістично, бо сумарний річний наклад усіх видань у 46,5 млн. - це все та ж одна книга на одного мешканця України.

Ще більш не оптимістичною на фоні успішних показників друку виглядає реальна пропозиція так званої загальнодоступної книги українському споживачеві. Тобто тієї літератури, яку кожний пересічний українець потенційно міг би придбати у книгарнях чи на книжкових розкладках. Справа в тому, що офіційна статистика друку не є свідченням гарантованої наявності у вільному доступі друкованої продукції, зафіксованої нею по обов'язкових примірниках. І для цього існують об'єктивні причини, оскільки до переліку видань, що вийшли друком протягом року і зафіксовані Книжковою палатою, входить значна кількість книг відомчого характеру центральних органів влади, літератури, виготовленої в рамках програми "Українська книга" та видавничих програм Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, які не є предметом ринкового продажу.

Якщо не враховувати вищезазначені видання, можна з певністю сказати, що пропозиція вітчизняних видавництв на ринку книги, що вийшли друком протягом 2011 року, склала приблизно 27-28 млн примірників.

Про той факт, що реальний обсяг споживання українцями книги суттєво зменшується щорічно, свідчить і аналіз економічного стану книжкового ринку, проведеного Асоціацією.

6. Оборот підприємств у грошовому еквіваленті

Порівнюючи показники грошового обігу українських видавництв у 2011 році з попереднім 2010-м, слід зазначити, що впадає в око значне зменшення кількості тих, які наростили його і, відповідно, зростання кількості видавництв, оборот яких суттєво зменшився.

Так, у 2010 році 74,1 % видавництв зафіксували збільшення свого грошового обігу в середньому на 27,1 відсотка. Рік нинішній дав вже інші результати. Зростання обігу зафіксували 60,9 відсотка видавців, що на 13,2 відсотка менше, ніж у попередньому році, і середній відсоток зростання склав лише 11,1.

Кількість же видавництв, які зазнали втрат в своїх оборотах коштів, порівняно з 2010-м роком, збільшилася на ті ж 13,2 відсотка, а відсоток падіння склав вже 29,5 порівняно з 20,6 у попередньому році.

Серед видавництв, які зафіксували зростання, найбільший його відсоток, від 21 до 33, відзначили ті, хто працює у жанровій ніші художньої літератури для дітей і підлітків. Дещо менший відсоток зростання, від 5 до 7, продемонстрували видавці художньої і прикладної літератури та картографічної продукції.

Що стосується видавництв, грошовий оборот яких зменшився, то максимальний рівень, від 42 до 53 відсотків, як і в попередньому році, був характерним для видавців науково-популярної літератури, довідників, словників і підручників для вищих навчальних закладів. Менший відсоток, від 7 до 10, зафіксували видавці краєзнавчої та мистецької літератури.

Однак варто підкреслити, що зростання грошового обігу відбулося не стільки за рахунок збільшення обсягів продажу фізичної книги, скільки за рахунок збільшення вартості самих видань, що підтверджується такими показниками.

7. Обсяги постачання книжкової продукції видавцями у книжкову торгівлю

Вивчення наданих видавцями даних з цього показника теж наочно засвідчило подальше "просідання" ринку загальнодоступної книги і досить суттєве зменшення обсягів споживання вітчизняної друкованої продукції різними прошарками населення України. Якщо в 2010 році 46,4 % опитаних видавців повідомили про зростання обсягів відвантаженої книжкової продукції підприємствам книготоргівлі в середньому на 31,2 %, то в 2011-му кількість таких "щасливців" складала вже лише 30,4 %, а середній відсоток зростання обсягів постачання становив всього 10,7.

Щодо тих, чиї поставки книжок у 2011 році зменшилися, то їхня кількість сягнула 69,6 % при середньому відсотку падіння у 25,1. Найбільших втрат, до 50 %, відчули видавці словникової, енциклопедичної, довідкової літератури, науково-популярних видань. Дещо менше падіння, однак все одно значне, 20-25 %, торкнулося мистецьких видань і підручників для ВНЗ, окремих видів навчальної літератури для школярів. Негативна динаміка цього показника економічної діяльності видавничої сфери свідчить про подальшу втрату основною масою населення інтересу до читання й підвищення інтелектуального рівня, що автоматично тягне за собою стрімке зниження рівня освіченості, культури народу України, тобто його деградацію.

...

Подобные документы

  • Поліграфія та видавнича справа як взаємодія технічного прогресу і соціального розвитку. Технологія книгодрукування, етапи розвитку конструкції книги - від рукописних кодексів до використання ЕОМ і лазерних променів; тенденції у виконанні елементів книг.

    реферат [43,2 K], добавлен 22.11.2010

  • Суть і структура свідомості. Характеристика суспільної, масової та індивідуальної свідомості та їх взаємодія. Дослідження впливу засобів масової комунікації на свободу вибору й самовизначення людини. Природа громадської думки, як стану масової свідомості.

    курсовая работа [85,0 K], добавлен 22.04.2011

  • Історія становлення та видавничі стратегії видавництва "Імекс-ЛТД". Іміджетворчий потенціал краєзнавчих видань. Системний квалілогічний аналіз видавничих проектів. Дослідження стану краєзнавчого книговидання. Створення краєзнавчих видавничих шедеврів.

    курсовая работа [78,4 K], добавлен 17.05.2014

  • Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку. Теорія політичної модернізації та етапи її розвитку. Вплив засобів масової інформації на процеси демократизації. Особливості та напрямки функціонування ЗМІ в Україні, перспективи їх розвитку.

    дипломная работа [93,7 K], добавлен 10.12.2011

  • Комунікативні дії та їх форми. Структура та завдання діяльності прес-служби установ, організацій і інших структур. Проблеми свободи преси в Україні, її відповідальність, вплив на свідомість суспільства. Роль місцевої преси у розвитку сучасної української.

    дипломная работа [72,0 K], добавлен 19.05.2011

  • Особливості функціонування преси, радіо і телебачення в Україні як самостійної індустрії, спрямованої на формування громадської думки, національної політичної свідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів передачі інформації.

    контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.01.2017

  • Видавнича діяльність, історія її розвитку та сучасні проблеми. Головні завдання документознавства. Дослідження видавничої сфери українського суспільства в умовах кризи. Характеристика і практичні аспекти документування видавничої діяльності видавництва.

    курсовая работа [3,7 M], добавлен 16.01.2012

  • Вибух у розвитку електронних медіа. Розвиток журнальної періодики. Тенденції українського журнального ринку. Альтернатива журнальній друкованій періодиці. Журнальна періодика у Вінниці та сучасна ситуація на ринку масових популярних журналів.

    реферат [72,8 K], добавлен 27.06.2013

  • Історичні передумови появи та розвитку телебачення в Росії, Україні, США. Зародження сучасного електронного телебачення. Етапи історії появи та розвитку звукового відео. Принцип побудови телевізійного звукового тракту. Перспективи розвитку звукорежисури.

    дипломная работа [92,4 K], добавлен 11.11.2012

  • Виставково-ярмаркова діяльність як один із способів видавничої промоції. Способи збуту та продажу українського книжкового ринку. Поняття ярмарку та виставки. "Форум видавців у Львові": мета, завдання та особливості проведення. Номінації та нагороди.

    курсовая работа [4,4 M], добавлен 29.01.2014

  • Структурно-хронологічна періодизація журналістського процесу за Животком. Формування історії журналістики як науки в Україні. Наукове вивчення історії української преси та видавничої справи на початку 90-х років. Принципи партійності та правдивості преси.

    статья [20,1 K], добавлен 12.10.2009

  • Культура мовлення як складова загальної культури людини. Засоби масової інформації - носії культури. Роль засобів масової інформації, їх види та функції в Україні. Позитивний та негативний вплив засобів масової інформації на культуру спілкування.

    курсовая работа [60,9 K], добавлен 20.10.2014

  • Особливості дитячого телебачення. Роль телепередач у формуванні внутрішнього світу дитини. Визначення їх впливу на психічні процеси формування особистості. Особливості прийомів, які використовуються для того, щоб зацікавити дитину і зайняти її увагу.

    контрольная работа [47,2 K], добавлен 15.01.2015

  • Зародження і розвиток журналістики в Європі та Україні. Становище журналістики в тоталітарному суспільстві. Журналістика в демократичному суспільстві як засіб виховання та розвитку особистості. Функціонування ЗМІ в сучасному демократичному суспільстві.

    курсовая работа [52,0 K], добавлен 02.01.2013

  • Маркетинг в книжном бизнесе. Реклама: торговая реклама, потребительская реклама, новогодняя реклама. Роль рекламного агентства. Продвижение книги и стимулирование сбыта. Каталоги: сезонные каталоги, тексты для каталога, бланки заказов. Книжные клубы.

    курсовая работа [29,8 K], добавлен 12.12.2002

  • Характеристика и обстоятельства, повлиявшие на изменение отношения к России в мире, на пороге 2016 г. Место государства на мировой арене, его политическая направленность. Роль средств массовой информации и журналистов в формировании позитивного образа.

    реферат [22,1 K], добавлен 06.10.2016

  • Основи становлення телебачення на державному та регіональному рівнях. Становлення незалежного українського телебачення. Підготовка телевізійних видовищ. Формування сучасного інформаційного суспільства в Україні. Рівні управлінського аспекту проблеми.

    курсовая работа [56,5 K], добавлен 19.03.2011

  • Історія утворення інформаційного простору та тенденції його розвитку. Поняття інформаційного середовища, його складові та їх характеристика. Огляд друкованого та телерадіоінформаційного простору Сумщини, та засобів масової інформації у м. Шостка.

    контрольная работа [2,6 M], добавлен 30.06.2014

  • Книговидавнича діяльність в галузі образотворчого мистецтва в Україні на зламі тисячоліть. Різноманіття образотворчих видань 1933 — 1935 років. Національний аспект в історії розвитку бібліографії образотворчого мистецтва: проблеми і перспективи.

    контрольная работа [349,1 K], добавлен 01.04.2013

  • Умови розвитку та функціонування першої україномовної щоденної газети в Наддніпрянській Україні. Аналіз труднощів у створенні видання. Специфіка роботи колективу редакції в умовах гострих цензурних переслідувань. Фахова діяльність Б. Грінченка в газетах.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 27.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.