Ідейно-естетичні пошуки у літературній критиці Львова 20-30-х рр (на матеріалах літературної періодики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ідейно-естетичні пошуки у літературній критиці Львова 20-30-х рр (на матеріалах літературної періодики)

Спеціальність 10.01.08 - журналістика

Капраль Ірина Іванівна

Київ 2000



УДК [82.09:070.41] (477) 1920/1930

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українській академії друкарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент Зелінська Надія Віталіївна, завідувач кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства.

Офіційні опоненти

доктор фiлологічних наук, професор Іванченко Роман Григоровичзавідувач кафедри видавничої справи та редагування Національного технічного університету України ("КПІ");

кандидат філологічних наукКвіт Сергій Миронович, доцент кафедри організації масово-інформаційної діяльності Інституту журналістики Київського національного університету.

Провідна організація

Дніпропетровський державний університет

Захист відбудеться " 26 " червня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул.Мельникова 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий " 25 " травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Іванов В.Ф.

критика літературна ідейний естетичний



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дослідження львівської критики та літературної періодики 20-30-х років було започатковане наприкінці 40-х років у діаспорі під час підготовки до друку "Енциклопедії українознавства". І. Коровицький вперше розглянув особливості літературного процесу цього періоду. Аналіз здійснювався за основними періодичними виданнями літературно-мистецького спрямування, навколо яких групувалися письменники та критики. Відомий поет, критик Б.Кравців застосував критерії світоглядного розмежування при характеристиці літературної критики 20-30-х років у Західній Україні, виділивши католицький, ліберальний, націоналістичний та радянофільський напрями. Поза енциклопедичними статтями не зустрічаємо в діаспорній літературі бодай окремої монографії чи статті про літературну критику львівських часописів.

У радянській Україні літературознавча та критична думка 20-30-х років загалом не досліджувалася. Початок більш систематичного вивчення можна віднести до кінця 80-90-х років, коли з'явилися дисертаційні дослідження Филипчука В., Кульчицької І., Андруховича Ю., Квіта С., присвячені персоналіям критиків, журналістів, видавців та редакторів.

Останнім часом активно займається розпрацюванням теми літературної критики 20-30-х років в Галичині та діаспорі М.Ільницький. Однак літературна періодика цікавить цього дослідника лише в контексті літературознавчих студій.

Актуальність теми. Львів як один з найбільших культурних центрів Західної України став центром розвитку літературно-критичної думки в 20-30-і роки. У цей період тут видавалося найбільше літературних часописів, на сторінках яких детально аналізувалися твори українських та чужоземних письменників, з'являлися теоретичні статті з проблем розвиту літератури та літературної критики.

20-30-і роки ХХ ст. складають окремий етап розвитку літературно-критичних досліджень в Західній Україні. Поразка революції 1917-1920 рр. створила атмосферу пошуку, яка впливала на інтелектуальне мислення і культурне життя українців Західної України, в тому числі й на літературну критику, яка часто розглядалася як важливий чинник впливу на культурну та національну свідомість. Марксистська ідеологія, що перемогла в Росії після більшовицького перевороту 1917 р. та насильно впроваджувалась на східноукраїнських землях, була поряд з національною ідеєю важливим чинником впливу на літературно-критичні погляди західноукраїнських критиків.

У 20-30-ті роки Львів був значним українським культурно-мистецьким центром. Значення міста Лева в культурній ділянці особливо зросло після початку жорстоких репресій проти українського народу та його визначних культурних діячів у радянській Україні наприкінці 20 -- на початку 30-х років. Увага дослідників української культури, в тому числі істориків літературної критики, преси та літературознавства в основному зосереджувалася на подіях культурного життя саме Наддніпрянської України. Оригінальні мистецькі явища, які відбувалися в Західній Україні і у Львові, зокрема, не мають досі наукового пояснення.

Періодичні видання Львова відігравали особливу роль у літературному житті тогочасної Галичини. В основному літературний процес розвивався навколо газет і журналів, які представляли різні політичні та естетичні орієнтації, відводили на своїх сторінках місце для літературно-критичних публікацій. Дискусійні проблеми літературного життя, що їх намагалися в умовах свободи слова та друку розв'язати на сторінках львівських часописів представники інтелігенції того часу, наново ставляться та обговорюються в українській пресі 90-х років.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі видавничої справи та редагування Української академії друкарства, є складовою частиною загальнокафедральної, держбюджетної теми: "Книга в соціокультурному просторі України".

Мета дослідження -- виявити найсуттєвіші ідейно-естетичні риси та компоненти жанрово-стильової характеристики літературної критики львівської періодики 20-30-х років ХХ ст.

Відповідно до мети поставлено такі основні завдання:

дослідити формування та функціонування ідейно-естетичних угруповань у літературній критиці на матеріалах львівської літературної періодики;

проаналізувати спектр львівських літературних періодичних видань, з'ясувати їхні тематико-типологічні особливості;

висвітлити особливості літературної дискусії в Західній Україні у 20-30-х роках та роль у цьому літературної періодики;

з'ясувати своєрідність письменницької та наукової критики у різних жанрах літературно-критичних публікацій;

проаналізувати жанрово-стилістичне втілення літературно-критичних публікацій 20-30-х років.

Об'єкт дослідження -- українська літературна періодика Львова 20-30-х років. Найбільшу цікавість викликали часописи: "Літературно-Науковий Вістник" ("Вістник"), "Дажбог", "Дзвони", "Нові Шляхи", "Культура", "Критика", "Назустріч". Ми маємо змогу з'ясувати естетичні позиції, суспільно-політичну роль цих часописів, їх взаємодію та дискусію між ними. Окрім цього, об'єктом дослідження стали книжкові видання Є.Ю. Пеленського, Ю.Липи, О. Моха та інших редакторів, видавців, публіцистів. Тобто об'єктом наукового дослідження є масив друкованих видань, які формували читацькі запити та через які реалізувалися літературно-критичні концепції.

Предметом дослідження є літературно-критичні публікації, які відображають особливості літературної дискусії, а також функціонування ідейно-естетичних угруповань та естетичні пошуки критиків. Поряд з цим, за своєю суттю ці тексти не є науковими.

Методи наукового дослідження. Методика дослідження мала комплексний характер: використання різних методів та прийомів було зумовлене конкретними завданнями. Основними слід вважати історико-літературний, порівняльно-типологічний, описово-динамічний метод (лінгвістичне спостереження, порівняння, узагальнення) та системно-структурний метод. Вибір саме такої методологічної бази зумовлений специфікою аналізованого матеріалу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що:

по-перше, розкрито постаті М. Гнатишака, Є.Ю. Пеленського, С. Гординського та інших як журналістів, видавців, редакторів, організаторів преси;

по-друге, уперше комплексно досліджено ідейно-естетичні засади, на яких функціонувала львівська літературна періодика 20-30-х років;

по-третє, у самій постановці проблеми, літературна критика досі не досліджувалася крізь призму періодичних видань.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можуть використовувати:

редакції періодичних літературних часописів для вивчення досвіду попередників;

науковці при підготовці синтетичних праць з історії літературної критики, періодики, літературознавства;

у вищих закладах освіти у навчальному процесі, зокрема в Українській академії друкарства, при підготовці майбутніх редакторів (вони включені до робочих програм "Літературно-художня критика" та "Історія видавничої справи в Україні".

Апробація результатів дисертації. Дисертація пройшла обговорення і рекомендована до захисту на засіданні кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства та на засіданні кафедри історії української літератури і журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення були оприлюднені на Міжнародній конференції "Книга в соціокультурному просторі: досвід книговидання ХІХ-ХХ ст. і сучасні проблеми" (Львів, 1995 р.), п'яти Всеукраїнських конференціях "Українська періодика: історія і сучасність" (Львів, Житомир, 1994; Львів, 1995; Львів, 1997; Львів, 1998; Львів, 2000), наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових працівників та аспірантів Української академії друкарства у 1994-1999 роках.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести статтях у наукових часописах, збірниках наукових праць та у тезах п'ятьох наукових конференцій.

Джерельна база. Основою для аналізу літературної критики львівських часописів 20-30-х років, безумовно, стали теоретичні розробки, рецензії, статті та огляди, літературні портрети, що публікувалися на сторінках часописів: "Літературно-Науковий Вістник", "Вістник", "Дажбог", "Дзвони", "Назустріч", "Нові Шляхи", "Критика" та ін.

Важливими доповнюючими джерелами дисертаційної праці стали неопубліковані матеріали. У відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. В. Стефаника міститься листування Б.І. Антонича з Є. Маланюком, Ю. Липою, В. Ласовським, Є.Ю. Пеленським, М. Возняка з М. Рудницьким, О. Назаруком. Окрім цього, у відділі рукописів є матеріали, які відображають діяльність періодичних видань: "Дажбога", "Дзвонів", "Назустрічі", "Нових Шляхів".

У фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові виявлено листи: В. Бобинського до Л. Бурачинської щодо співпраці з часописом "Дзвони", І. Вільде до Л. Бурачинської, В. Бирчака й В. Пачовського до О. Назарука та ін. Також опрацьовано фонди Я. Гординського, А. Крушельницького, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, редакції журналів "Нові Шляхи", "Нова Хата", які містять матеріали про літературний процес та літературну критику у львівській періодиці 20-30-х років.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (276 позицій). Перший розділ --"Літературна критика Львова як чинник ідейної диференціації літературної періодики 20-30-х років ХХ ст." з підрозділами "Становлення ідейно-естетичних напрямів у літературній періодиці Львова", "Літературні часописи націоналістичного спрямування", "Католицький часопис "Дзвони", "Видання радянофільського напряму", "Ліберальні погляди часопису "Назустріч"; другий розділ -- "Естетичні пошуки в літературній періодиці: специфіка жанрового та стилістичного втілення" з підрозділами: "Літературно-критичні публікації як основний спосіб висвітлення культурно-мистецьких явищ", "Теоретична стаття: тематико-типологічний аналіз", "Львівська школа літературного портрета", "Мистецькі пошуки в літературних оглядах", "Жанрова специфіка рецензії". Загальний обсяг дисертації 164 сторінки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету і завдання дисертації, розкрито наукову новизну та практичне значення, визначено основні етапи дослідження літературної критики Львова 20-30-х років, висвітлено базу дисертації, форми апробації роботи.

У першому підрозділі "Становлення ідейно-естетичних напрямів у літературній періодиці Львова" першого розділу "Літературна критика Львова як чинник ідейної диференціації літературної періодики 20-30-х років ХХст." розглядаються ідейно-естетичні засади функціонування української літературної критики Львова в умовах бездержавності.

Львів як один із найбільших культурних центрів Західної України у 20-30-ті роки став центром розвитку літературно-критичної думки. У цей час тут видавалося найбільше літературних часописів, на сторінках яких детально аналізувалися твори українських та чужоземних письменників, з'являлися теоретичні статті з проблем розвитку літератури та літературної критики.

20-30-ті роки ХХ ст. становлять окремий етап розвитку літературно-критичних досліджень у Західній Україні. Поразка революції 1917-1920-х років створила атмосферу пошуку, яка впливала на інтелектуальне мислення і культурне життя українців Західної України, в тому числі й на літературну критику, яка часто розглядалася як важливий чинник впливу на культурну та національну свідомість. Марксистська ідеологія, що перемогла в Росії після більшовицького перевороту 1917р. та насильно впроваджувалася на східноукраїнських землях, була поряд з національною ідеєю важливим чинником впливу на літературно-критичні погляди західноукраїнських критиків.

З огляду на важливий вплив політико-ідеологічних факторів на інтелектуальне, мистецьке життя, в тому числі на літературу, дослідники поділяють західноукраїнську літературно-критичну думку 20-30-х років на чотири напрями: націоналістичний, католицький, радянофільський та ліберальний, що групувалися навколо відповідних літературних часописів -- "Літературно-Наукового Вістника", "Вістника", "Дажбога", "Дзвонів", "Назустрічі", "Культури", "Нових Шляхів", "Критики".

Поряд з виокремленням основних напрямів (націоналістичного, католицького, ліберального та радянофільського) літературного процесу 20-30-х роках спостерігається жорстка конкуренція та гострі ідеологічні суперечки між їх представниками. Разом з тим абсолютно розмежованими вони не могли бути, оскільки простежувалася спільність у поглядах на роль мистецтва, на взаємозв'язок із читачем.

В умовах Галичини за часів бездержавного існування, коли наука, культура, освіта української нації залишилися без підтримки Польської держави, коли через утиски з боку польських урядовців українські науковці були змушені вдатися до заснування Українського Таємного Університету, власне естетизму для розвитку української культури було недостатньо. Перш ніж говорити про перспективи розвитку мистецтва і літератури, українські культурні діячі повинні були відстояти та обґрунтувати право на "українськість". А через розходження в орієнтації (прозахідна, просхідна, націоналістична) виникали і розходження в ідеології. Хоча для всіх ідеологічних таборів спільною була національна ідея та естетичні принципи розвитку у мистецтві, правда, бачені з власних ідеологічних позицій.

У другому підрозділі "Літературні часописи націоналістичного спрямування" досліджується літературна критика основних націоналістичних часописів -- "Літературно-Наукового Вістника" (з 1933 р. -- "Вістника") та "Дажбога". Націоналістичний напрям літературної критики заявив про своє існування після відновлення у 1922 р. "Літературно-Наукового Вістника". Без сумніву, "ЛНВ" у 20-30-х роках як за охопленням літературних тем, жанровим розмаїттям (рецензії, статті, огляди творчості, журнальні огляди), так і за сузір'ям талановитих критиків (Є.Маланюк, Ю.Липа, М.Мухин та ін.), а головне, через безперервність та систематичність виходу в світ мав значний вплив на розвиток літературної критики не тільки націоналістичного напряму. Редактор часопису Д.Донцов віддавав перевагу теоретичним, оглядовим статтям та рецензуванню тогочасних творів. У "Літературно-Науковому Вістнику" було започатковано традицію багатьох львівських журналів публікувати огляди творчості відомих чужоземних письменників (М.Метерлінка, Г.Флобера, Ш.Бодлера та ін.), що мала допомогти молодим українським авторам у творчому зростанні.

У період 20-30-х років "ЛНВ", а пізніше "Вістник" на теренах Західної України мали характер літературно-культурних та одночасно ідейно-політичних видань. Літературно-критичні та публіцистичні публікації сприяли поєднанню цих двох засад у практичній редакторській діяльності. Безмінний редактор часопису Д.Донцов опирався на авторів-вихідців із Східної України, за допомогою яких пропагували високохудожні західноєвропейські цінності, не забуваючи одночасно про виховання молодих літературних сил на найкращих зразках української літератури.

Двотижневик "Дажбог", що виходив друком у 1932-1935 роках, був часописом націоналістичного напряму. На сторінках видання відводилося багато місця для публікацій молодих авторів -- "націоналістів за переконанням". Порівняно з "Літературно-Науковим Вістником" на шпальтах часопису "Дажбог" літературна критика була представлена більшою мірою. У формі коротких рецензій аналізувалися твори молодих письменників, значна увага приділялася й літературним подіям на сході України. Швидка зміна редакторів призводила до зміни тематики літературної критики часопису: Є.-Ю.Пеленський публікував історико-теоретичні та літературознавчі розвідки, Б.-І.Антонич акцент робив на мистецькій проблематиці, оглядах чужоземної літератури, Б.Кравців посилив теоретично-ідеологічну спрямованість "Дажбога", перетворивши журнал на суспільно-політичний.

"ЛНВ", "Вістник" та "Дажбог" були основними виданнями, що репрезентували ідеї націоналістів, використовуючи літературну критику для поширення ідей націоналізму. У своїй діяльності Д.Донцов, Ю.Липа, Є.Маланюк, Є.-Ю.Пеленський, Б.Кравців та інші прагнули зміцнити національну ідею, виховуючи читача на кращих зразках західної та української літератури.

Особливий вплив на формування ідейних основ націоналізму мав Д.Донцов. Він фактично не працював у жанрі літературної критики, будучи політичним публіцистом, однак його погляди на завдання літератури та літературної критики простежувалися при редагуванні "ЛНВ", доборі авторів та у впливі на інші часописи націоналістичного спрямування.

Завдяки редагованому Д.Донцовим "ЛНВ" та "Вістнику" націоналістичний рух та його завдання у галузі літератури стали популярними серед багатьох талановитих письменників (Є.Маланюк, О.Теліга, Ю.Клен та ін.), а також широких кіл українства Галичини у 20-30-х роках.

У третьому підрозділі "Католицький часопис "Дзвони" міститься аналіз публікацій головного літературного журналу католицького угруповання. До цього напряму належала велика група талановитих критиків Західної України, які висловлювали свої погляди в основному на сторінках літературних часописів "Поступ" (1921-1931) та "Дзвони" (1931-1939). Католицькі пресові органи добре фінансувалися та мали підтримку з боку Греко-Католицької Церкви, разом з якою намагалися побороти в суспільстві та мистецтві вияви атеїстичних та матеріалістичних поглядів, утверджуючи християнські цінності в суспільстві.

Літературна критика на сторінках часопису "Дзвони" відзначалася розмаїттям тем, багатством жанрів, талановитими критиками -- О.Мохом, М.Гнатишаком, Ю.Редьком, К.Чеховичем та ін. З огляду на це та на регулярність виходу "Дзвони" стояли у літературному процесі Галичини 20-30-х років поряд з "Літературно-Науковим Вістником". Католицькі критики, окрім відгуків-рецензій на тогочасні прозові та поетичні твори, публікували огляди творчості зарубіжних письменників, подаючи взірці "творчості, опертої на християнську етику та християнський світогляд". Визначними теоретиками католицької літературно-критичної думки були О.Петрійчук-Мох, М.Гнатишак, К.Чехович, О.Назарук.

На сторінках "Дзвонів" постійно велася полеміка з моральних позицій із ліберальним, радянофільським напрямами стосовно значення і ролі для суспільства окремого літературного твору та літератури загалом. Така позиція була наскрізною для публікацій, що стосувалися проблем творчості та мистецтва на сторінках часопису "Дзвони".

Українська католицька інтелігенція після поразки визвольних змагань намагалася активізувати свою працю. На переконання католицьких критиків та публіцистів будувати Українську державу слід не лише на націоналістичних, а й на християнських засадах. Ідейно-естетичний підхід до літературної творчості для католицьких критиків полягав у поєднанні засад українського національної ідеї та християнської етики.

Гуртуючись навколо періодичних видань, вони намагалися залучити широке коло читачів на виховати їх на зразках високоморальної літератури і критики. Найяскравішим періодичним органом католицького угруповання став часопис "Дзвони".

Четвертий підрозділ "Видання радянофільського напряму" характеризує радянофільське угруповання в літературно-критичній думці Західної України, що отримало розвиток після початкових успіхів українізації в радянській Україні. "Пролетарські" критики своє мистецьке кредо висловлювали на сторінках кількох часописів, що виходили упродовж короткого періоду: "Вікна" (1927-1932), "Культура" (1924-1932), "Нові Шляхи" (1929-1932), "Критика" (1933-1934). Найталановитішими постатями серед радянофілів були В. Бобинський, С. Тудор, А. Крушельницький. І. Крушельницький, Я. Кондра та ін. Для більшості радянофільських критиків характерний соціологічний підхід у трактуванні творчого процесу, аналіз впливу соціального середовища та історичних обставин, характеристика тематичної та ідейної спрямованості творів.

Через публікації у виданнях "Культура", "Вікна", "Нові Шляхи", "Критика" радянофіли прагнули привернути до себе нову інтелігенцію, підтримуючи, зокрема, її новаторські естетичні тенденції. У руслі цього напряму працювала низка талановитих критиків та митців (І. та А. Крушельницькі, В. Бобинський, А. Риндюг та ін.). Однак публікації у радянофільських виданнях часто зводилися до ідеологічної публіцистики, на котрій позначалися марксистські ідеологічні шаблони, запозичені зі Східної України. У той же час завдяки радянофільським виданням у 20-30-х роках стало можливим прокласти місток між східно- та західноукраїнськими літературами, адже публікувалося багато статей та творів зі східноукраїнських часописів.

З припиненням курсу українізації та після від'їзду на східну Україну багатьох критиків радянофільство в Західній Україні перестало існувати в реальному літературному процесі як літературний та ідеологічний напрям.

У п'ятому підрозділі "Ліберальні погляди часопису "Назустріч" йдеться про ліберальний напрям у літературній критиці Західної України, що виник найпізніше і був пов'язаний з виданням часопису "Назустріч" (1934-1938) та поглядами передовсім М. Рудницького і С. Гординського. Ліберали орієнтувалися на естетичні критерії в оцінці літературного твору, нейтральність, аполітичність літературознавчого аналізу. На сторінках часопису "Назустріч" друкувалися автори різної ідеологічної орієнтації, в тому числі й східноукраїнські літератори -- М. Бажан, В. Сосюра, М. Хвильовий та ін. Редактор видання М. Рудницький публікував багато статей з оглядами зарубіжної літератури, творчими портретами визначних письменників. Великого значення надавалося рецензуванню творів української літератури.

У публікаціях М. Рудницького простежувалася певна непослідовність, в основному, щодо системи подання інформації. Дуже часто у автора відсутня послідовність при аналізі того чи іншого явища, що позначалося на системності аналізу та справляло враження тезовості інформації.

Можна стверджувати, що М. Рудницький не був послідовником конкретно якогось із культурно-естетичних спрямувань, зазначаючи, що: "кожна літературна форма -- навіть власна -- спонукає критика добути з неї довгу низку ідей, -- низка ідей кожного літературного твору веде його до проблеми своєрідної форми". Іншими словами, М. Рудницький прямував до тієї своєрідної форми самовияву, відстоюючи в своїх літературно-критичних розвідках творчу свободу індивідуальності, яку вважав однією з "найглибших тайн впливу літератури на людство".

С. Рудницький високо поціновував тих митців, які прагнули осмислити складну реальність ліберального спрямування і відмовлялися від принципів реалізму, творячи складну модерну літературу і критику, у підґрунті якої були психоаналіз З. Фройда та К. Юнґа, філософія Ф. Ніцше, ірраціоналізм А. Берґсона.

У першому підрозділі "Літературно-критичні публікації як основний спосіб висвітлення культурно-мистецьких явищ" другого розділу "Естетичні пошуки в літературній періодиці: специфіка жанрового та стилістичного втілення" проаналізовано ідейно-естетичні концепції, що реалізовувалися у різних жанрах літературно-критичних публікацій.

Жанрова система критики 20-30-х років у Галичині склалася як результат багатьох процесів, що мали місце у літературно-громадському житті. Публіцистичність і полемічність, необхідність чіткого особистого самовизначення, інтерес до психології творчості спонукали критиків до пошуків найоптимальніших форм передачі своїх думок. Найпродуктивнішими були "малі" форми критики, що зумовлювалося не тільки недостачею місця на журнальних сторінках, а й впливом суспільно-громадських та ідейно-політичних чинників. Саме малі форми були найоперативнішими у випадку реагування на виступи ідейних та політичних опонентів.

Націоналістичні критики переважно вдавалися до рецензій, оглядів, проблемних статей, рідше -- літературних портретів. Критики-католики використовували рецензії, нариси, оглядові, ювілейні, проблемно-тематичні статті, рідше -- розвідки. Ліберали послуговувалися формою рецензії, літературного портрету, есе, літературно-критичного нарису, проблемної та полемічної статті, рідше -- огляду. Радянофільські критики використовували в літературній полеміці жанри рецензії, проблемної, ювілейної статті, замітки, рідше -- огляду.

Менш поширеними у львівській літературній періодиці були монографічні статті, авторами яких були науковці: Л. Білецький, М. Возняк, С. Смаль-Стоцький, В. Сімович та ін.

Журнальна літературна критика Львова 20-30-х років була представлена нетрадиційними для сучасних часописів жанрами: анотацією (регулярно зустрічається у всіх без винятку часописах), діалогом (часто використовував Д. Донцов у "ЛНВ" та "Вістнику"), інформаційним повідомленням, фейлетоном, літературним памфлетом (Б.-І. Антонич вів у "Дажбозі" памфлетну рубрику "Мішок веселого Божка").

Враховуючи те, що численні дослідження в системі жанрів літературної критики спричинилися до виникнення різних підходів до їх класифікації (Л. Гросман, М. Поляков, Б. Єгоров, В. Ученов та ін.), та виходячи із цільового і читацького призначення таких текстів, дотримуватимемося усталеної у журналістиці систематизації на інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри. У дослідженні детальніше зупинимося на аналітичних жанрах, оскільки саме вони найбільш повно відображають усю складність естетичних пошуків в західноукраїнській літературі 20-30-х років.

Визначальними у літературно-критичній думці 20-30-х років були аналітичні жанри (стаття, рецензія, огляд, літературний портрет). Літературний процес цього періоду відзначався розмаїттям позицій при аналізі та спробі реалізації нових теоретичних розробок.

У другому підрозділі "Теоретична стаття: тематико-типологічний аналіз" диференціюємо теоретичну статтю насамперед за проблемними напрямами. У першому з них виділяємо аналіз теоретичних проблем окремого літературного твору, що включає полеміку і пошуки нових жанрових втілень, проблему тенденційності художнього твору; мистецькі пошуки нових тематичних спектрів і своєрідності у поетичних формах. Описуючи другий напрям, акцентуємо на рефлексії основних моментів літературної критики: критеріях оцінювання, позиції критика при ідеологічній заангажованості та ролі критики у літературному процесі. Третій напрям висвітлюється через своєрідність розвитку літературного процесу стосовно літературного твору, окремих літературних угруповань, їхньої ідеології та літературно-мистецьких орієнтацій.

Така диференціація властива проблематиці всіх літературно-критичних публікацій 20-30-х років, але з урахуванням законів жанру. Тексти рецензій містили огляд творів тогочасного літературного процесу, але крізь призму першого, другого і третього проблемних кіл. Тексти літературних портретів поєднували висвітлення життєвого і творчого шляху митця з додатковим аналізом проблем функціонування літературної критики, періодики Львова 20-30-х років.

Авторами теоретичних статей здебільшого були науковці, професійні літературні критики та теоретики окремих ідеологічних напрямів (Д. Донцов, Б. Кравців, О. Дніпровський, А. Крушельницький, Я. Кондра, М. Рудницький, С. Гординський, М. Гнатишак, К. Чехович та ін.). При розгляді першої групи теоретичних проблем перевага була за представниками лібералів. Публікації, що відображали формально-мистецькі пошуки, розглядали теоретичні питання окремо щодо поезії та прози. Критики-католики публікували теоретичні розвідки, в яких висловлювали свої погляди на засади письменницької творчості, полемізували з представниками інших напрямів літературно-критичної думки, особливо ліберальної.

Теоретичні статті публікувалися у всіх літературних часописах Львова 20-30-х років. Крізь призму теоретичних літературно-критичних статей постав літературний процес у всьому розмаїтті проблем, ідеології, стильовому вирішенні. Літературно-критичні публікації виокремлюють проблеми, що розглядалися опосередковано в інших жанрах літературної критики 20-30-хроків.

У третьому підрозділі "Львівська школа літературного портрета" розкривається модифікація літературного портрета у львівській періодиці 20-30-х років. Поряд із жанром рецензії такі публікації за кількістю посідали друге місце. Масив літературних портретів можна ділити тематично на українську та зарубіжну групи. У цьому поділі потрібно зробити наголос на різному цільовому призначенні публікацій, з якого випливає й глибина аналізу, оперування науковими категоріями тощо. Серед авторів цього жанру досить незначна кількість власне письменників, більшість літературних портретів написали фахівці-критики.

Публікації-портрети того часу мали есеїстичний характер, де суб'єктивний момент оцінювання відігравав провідну роль. Виходячи з цього, можна говорити про львівську школу літературного портрета. Однією з особливостей цих текстів було те, що автори будували аналіз, читаючи твори західних авторів в оригіналах. Як різновид літературного портрета у літературній періодиці 20-30-х років існував творчий портрет, що був стилістично стриманішим у порівнянні з портретом-есе.

Проблема кризи роману в європейській літературі активно обговорювалася на сторінках львівської літературної періодики, де висловлювалися думки стосовно переродження великих прозових форм у малі, які краще відображали динаміку змін того часу. На прикладі багатьох публікацій простежуємо адекватне осмислення західноукраїнськими критиками розвитку літературного процесу у Західній Європі.

У тогочасних журнальних публікаціях присутня полеміка, покликання, апеляції до критиків як з радянської України, так зі Західної Європи. Персоналії багатьох українських письменників, творчість яких висвітлювалася, були представниками східної України -- М. Хвильовий, В. Сосюра, М. Рильський та ін. Такі тексти опосередковано чи безпосередньо висвітлювали проблеми літературного процесу цього регіону.

Авторами літературно-критичних публікацій були науковці, письменники, журналісти, видавці, редактори та ідеологи угрупувань, що склалися на той час. Журнальна критика Львова 20-30-х років мала цікавий еклектичний стиль, у якому перепліталися елементи наукового викладу з логічно-наслідковими зв'язками, точністю у доборі слів, ґрунтовністю аналізу з компонентами художнього (образність, емоційність, використання лексичного багатства мови тощо) та публіцистичного стилю (діалогічність, апеляція до читача, присутність авторської індивідуальності тощо).

У четвертому підрозділі "Мистецькі пошуки в літературних оглядах" з'ясовані такі тенденції: спрямування на західноєвропейські мистецькі здобутки з перенесенням їх на західноукраїнський ґрунт, а також вплив марксистських соціологічних підходів, під який потрапляли радянофільські критики, розглядаючи тогочасний літературний процес у Західній Україні. Огляди, пов'язані з функціонуванням літератури на сході України, були досить популярними у львівській періодиці. Крізь призму літературних оглядів львівська критика також трансформувала на український ґрунт мистецькі здобутки літераторів Західної Європи.

Тексти цього жанрового різновиду позначені вільним підходом до композиції. Таку ж закономірність простежуємо і у тематичній спрямованості, що характеризується розмаїттям. Найбільше оглядів публікувалося у націоналістичній пресі. Зі стилістичного боку, як і в попередніх випадках, простежується розмежування на письменницьку та наукову критику.

Загалом, у літературних оглядах львівських часописів помітні дві тенденції: орієнтація на західноєвропейські мистецькі здобутки з перенесенням їх на західноукраїнський ґрунт та вплив марксистських соціологічних підходів, під який потрапляли радянофільські критики, розглядаючи тогочасний літературний процес у Західній Україні.

У п'ятому підрозділі "Жанрова специфіка рецензії" проаналізовані тексти рецензій, які тісно пов'язувалися з реальним літературним процесом. Одним із найцікавіших жанрів літературної критики є жанр рецензії. Його мета -- "надавати кваліфікований аналіз мистецького твору і вказати на його місце в системі духовних цінностей". Рецензія здебільшого є реакцією на події поточного літературного процесу і найбільш тісно з ним пов'язана.

У більшості львівських літературно-критичних часописів рецензія посідала вагоме місце. Якщо на початкових етапах функціонування часописів (це стосується багатьох видань) рубрики "Рецензії" не було, а перевага надавалася інформаційним жанрам (анотації, відгуки), то в період найбільшої активності видань (наприклад, у "ЛНВ" -- середина 20-х -- 30-тіроки, у "Назустріч" -- 1936-1938 рр.) рецензії стали обов'язковим жанром.

При рецензуванні поетичних творів, які кількісно переважали прозу, особливого значення набував формальний аспект аналізу. Позиції критиків часто збігалися у формально-естетичних оцінках попри полеміку та розбіжність ідейно-політичних поглядів. Рецензій на поетичні збірки, що виходили з-під пера науковців, не так багато. Простежується така закономірність: з рецензіями на поетичні твори виступали переважно літератори. Показовими щодо цього можуть бути рецензії С. Гординського, в яких поєднувалися мистецьке володіння словом та науковий аналіз, тонка образність та логічність й аналітичність викладу.

Порівняно з рецензіями на поетичні твори у рецензіях на прозу набагато більше ідеологічних суперечок та полеміки. Чим глибше і детальніше аналізувалася стаття, тим менше було ідеологічних звинувачень та закидів. Тогочасні рецензії свідчать, що на часі літературних проблем тоді було питання розвитку історичної прози. Активні пошуки у цьому напрямі, можливо, сприяли появі рецензій з великою часткою гострої полеміки у цій ділянці прози, зокрема стосовно історичності. Автори одних рецензій вважали за потрібне орієнтуватися на "псевдоісторичні" романи В.Скота, коли на тлі історичної епохи зображалося приватне життя. Інша точка зору полягала в тому, щоб за зразок історичної прози брати романи Г.Флобера, в яких історія визначала розгортання подій.

Рецензії на прозові твори стрілецької проблематики були продовженням чи своєрідною конкретизацією попереднього напряму. Тогочасна критика при загальній позитивній оцінці все ж вказувала на їх "мистецьку невиробленість".

Стиль викладу у багатьох тодішніх рецензіях порівняно із сьогоднішніми безпосередніший, "діалогічніший". При читанні тексту складається враження, що автор публікації очікував миттєвої реакції на свої зауваження стосовно твору чи позиції автора. Зрозуміло, що при великій кількості літературних видань у Львові, а також ідеологічному розшаруванні, такий стиль критичних публікацій був типовим. Невід'ємною частиною аналізу в рецензіях був ідеологічний аспект. Але в одних випадках він отримував побіжний огляд, а в інших -- все зводилося до ідеології.

Масив літературних рецензій 20-30-х років засвідчує найрізноманітніші підходи до літературних творів, їх авторів, до періодичних видань, у яких вони публікувалися. У рецензіях присутня експресивність, образність, суб'єктивізм або ж логічність, стрункість композиції, аргументованість оцінок. З огляду на це можемо простежити два підходи до предмета оцінювання: ірраціональний, емоційний та ґрунтовний, науковий.

В основі жанрової специфіки рецензії лежить аналіз окремого літературного твору, його художніх засобів, визначення місця твору у творчості митця та ролі у загальному літературному процесі. Рецензія з усіх літературно-критичних жанрів найбільш точно відображає специфіку літературного процесу окремо взятої епохи, адже саме тексти рецензій містять оцінку літературного твору на тлі поточного літературного процесу. У той же час рецензія може слугувати підґрунтям, на основі якого виникають ширші літературно-критичні оцінки. Тому рецензія на наш погляд, є містком, що об'єднує такі складові літературного процесу як автор, видання, читач, епоха та критика. Для нинішнього читача рецензії цікаві й тим, що у них сконцентровані ті естетичні критерії, з якими представники різних ідейно-естетичних угруповань підходили до оцінювання творів літератури.

При відсутності державної підтримки в умовах польської окупації літературна періодика Львова відіграла важливу комунікативну роль, поєднуючи західноєвропейські здобутки в царині літературно-критичної думки та акумулюючи кращі зразки східноукраїнської критики. Це дало змогу витворити у 20-30-х роках ХХ ст. у Галичині цікавий, оригінальний масив літературної періодики та закласти підвалини для її стрімкого демократичного розвитку.



ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, узагальнено основні його результати.

1. У Львові як найбільшому культурному центрі Західної України 20-30-х років на шпальтах літературних часописів як найактивніше розвинулися чотири основні ідейно-естетичні напрями літературно-критичної думки. Націоналістичне, католицьке та радянофільське угруповання виникли на початку 20-х років, а ліберальний напрям викристалізував свої погляди у 30-х роках ХХ ст.

2. Всі чотири ідейно-естетичні угруповання функціонували навколо літературних часописів, на сторінках яких проголошували свої ідеї: націоналісти -- у "Літературно-Науковому Вістнику" (з 1933 р. -- "Вістник") та "Дажбозі", католики -- у "Дзвонах", ліберали -- у "Назустрічі", радянофіли -- у "Культурі", "Нових Шляхах", "Критиці".

3. Націоналістичне, католицьке та ліберальне угруповання виникли та розвивались, орієнтуючись на західноєвропейські зразки філософських і мистецько-культурних цінностей, у той же час радянофільські критики за джерело своїх поглядів мали утверджені у східній Україні марксистські підходи до літератури. При відсутності ідеологічного тиску виникло середовище для конструктивної літературної дискусії між ідейно-естетичними угрупованнями.

4. Основними жанрами літературної критики, у яких втілювалися ідейно-естетичні пошуки, були: теоретична стаття, літературний портрет та рецензія, що найповніше представлені публікаціями на сторінках літературних часописів 20-30-х років.

5. Естетичні пошуки теоретичного характеру літературної критики різних ідейно-естетичних угруповань відбувалися у рамках вільної полеміки у трьох тематичних напрямах: щодо функціонування літературного твору, перспектив розвитку літературного процесу та завдань літературної критики.

6. У текстах публікацій 20-30-х років виразно простежується дуалізм наукового та мистецького підходів до реалізації літературно-критичного дискурсу: науковцеві властива логічність, аргументованість, зваженість у викладі (К. Чехович, К. Студинський, М. Гнатишак), у той же час критикові-письменнику притаманні експресивність, образність висловів, багатство літературних засобів (М. Рудницький, С. Гординський, І. Крушельницький).

7. Диференціація ідейно-естетичних напрямів зумовила виникнення особливих стилістичних рис літературно-критичних текстів з характерними для них динамізмом та полемічністю, швидкою реакцією на публікацію опонентів та діалогічністю.



ЛІТЕРАТУРА

1. Львів -- центр видавничого та літературного руху Галичини у 20-30-х рр. ХХ ст. (історико-культурний огляд) // Пам'ять століть. - Київ, 1999. - №6. - С.75-80.

2. Літературно-критичний процес 20-30-х рр. ХХ ст. у Галичині на сторінках львівської періодики // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. - Львів, 2000. - Вип.7/8. - С.146-159.

3. Михайло Рудницький як літературний критик та редактор львівського ліберального часопису "Назустріч" // Вісник Книжкової палати. - Київ, 1999. - №12. - С.48-49.

4. Літературний процес на сторінках львівського часопису "Дажбог" (1932-1935 рр.) // Українські проблеми. - 2000. - №1. - С.28-32.



АНОТАЦІЯ

Капраль І.І. Ідейно-естетичні пошуки у літературній критиці Львова 20-30-х рр. (на матеріалах літературної періодики). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. Інститут журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, Київ, 2000.

Відповідно до мети та завдань дисертації у роботі висвітлено формування та функціонування ідейно-естетичних угруповань у літературній критиці Львова 20-30-х рр., проаналізовано спектр львівських періодичних видань, з'ясовано особливості літературної дискусії та роль у цьому літературної періодики, проаналізовано своєрідність письменницької та наукової критики у різних жанрах літературно-критичних публікацій, досліджено жанрово-стилістичне втілення літературно-критичних публікацій. Тема розкривається на основі фронтального аналізу публікацій у літературній періодиці та архівних матеріалів.

Ключові слова: літературна критика, літературні журнали, ідейно-естетичні напрямки, жанрово-стилістичне втілення.

АННОТАЦИЯ

Капраль И.И. Идейно-эстетические поиски в литературной критике Львова 20-30-х гг. (на материалах литературной периодики). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. Институт журналистики Киевского Национального университета имени Тараса Шевченка, Киев, 2000.

В соответствии с общей целью и заданиями диссертации в работе осмыслены формирование и функционирование идейно-эстетических течений в литературной критике Львова 20-30-х гг., сделан анализ спектра львовских периодических изданий, рассмотрены особенности литературной дискуссии и роль в этом литературной периодики. В работе сделан анализ своеобразия писательской и научной критики в разных жанрах литературно-критических публикаций, исследована жанрово-стилистическая реализация литературно-критических публикаций. Тема раскрывается на основе большого фактологического и архивного материала.

Ключевые слова: литературная критика, литературные журналы, идейно-эстетические течения, жанрово-стилистическая реализация.

ABSTRACT

Kapral I.I. Ideological and aesthetic search in Lviv' literary criticism in the 20-30-s of the 20th century (on the materials of the literary periodical). - Manuscript.

The dissertation is presented for the candidate degree in philology according to the speciality 10.01.08 - Journalism. Kyiv Institute of Journalism [Taras Shevchenko National University].

The dissertation is devoted to investigation of ideological and aesthetic search in Lviv' literary criticism of pre-war period. The source base of the dissertation is built on the materials of the literary periodical and archives files.

The first chapter "Lviv' literary criticism as a cause of ideological differentiation in literary process in the 20-30-s deals with ideological and aesthetic principles, in which Ukrainian literary criticism in Lviv had functioned without help of the state.

The second chapter "Aesthetic search in literary criticism: peculiarities of genre and stylistic realization" analyses aesthetic conceptions, which were realized in various genres of literary criticism' publications.

The main points of the dissertation are the next. Four ideological and aesthetic trends of literary-criticism thought (nationalistic, catholic, "sovietical" and liberal) were developed in Lviv as the largest center of the Western Ukraine.

The nationalistic, catholic and "sovietical" trends arose in the beginning of the 20-s and liberal was form in the 30-s. All four ideological and aesthetic trends functioned around the literary journals, proclaiming their ideas: nationalists in "Literaturno-Naukovyi Vistnyk (from 1933 -- "Vistnyk") and "Dazhboh", Catholics in "Dzvony", liberals in "Nazustrich", "sovietics" in "Kultura", "Novi Shliakhy", "Krytyka".

The nationalistic, catholic and liberal trends arose and developed with orientation on west-European examples of philosophical and cultural values, in the same time "sovietical" critics had source of their ideals in the Marxists approaches to literature, which have been confirmed in the eastern Ukraine. But in Western Ukraine arose surroundings without ideological press for constructive literary discussion between aesthetic trends.

The main genres of literary criticism, in which were realized ideological and aesthetic search, were: theoretical article, literary portrait and review. Those genres were presented by many publications in the literary journals in the 20-30-s.

The aesthetic, theoretical search of the various literary-criticism trends were limited in three themes: functions of the literary work, perspectives of literary process' development and tasks of literary criticism.

Duality of scholarly and art approaches to realization literary-criticism discourse are looked through the texts of publications in the 20-30-s. The text of scholar as critic are logical, with many arguments and without emotions (K.Chekhovych, K.Studynskyi, M.Hnatyshak) and the texts of writer as critic have expression, picturesque image, wealth of literary means (M.Rudnytskyi, S.Hordynskyi, I.Krushelnytskyi).

The differentiation of ideological and aesthetic trends causes the creation of special stylistic characteristics of critics texts with dynamism, discussion, speed reaction on publications of opponents and dialogues.

Key words: literary criticism, literature journals, ideological and aesthetic trends, genre and stylistic realization.

Размещено на Allbest.ru

...