Колективне авторство: проблеми видавничого втілення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Спеціальність 27.00.05 -- теорія та історія видавничої справи

та редагування

Колективне авторство: проблеми видавничого втілення

Ренн Ольга Михайлівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі видавничої справи і редагування Української академії друкарства (м. Львів)

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Зелінська Надія Віталіївна,

Українська академія друкарства,

завідувач кафедри видавничої справи і редагування

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Сидоренко Наталія Миколаївна

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

завідувач кафедри історії журналістики

кандидат філологічних наук, доцент

Благовірна Наталія Богданівна

Волинський національний університет імені Лесі Українки,

Інститут філології та журналістики,

завідувач кафедри видавничої справи та

редагування і журналістики

Захист дисертації відбудеться “12” квітня 2011р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано “10” березня 2011р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат наук із соціальних комунікацій Б.М. Носова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інформаційне суспільство, що є сучасним етапом розвитку цивілізації і характеризується збільшенням ролі інформації, створенням глобального інформаційного простору, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті, безперечно, вносить корективи і у видавничу галузь, у діяльність сучасного редактора. З кожним днем сучасне життя стає динамічнішим, і це призводить до пришвидшення обміну інформацією у суспільстві, збільшення обсягів інформації, отже, виникає потреба в оперативному випуску в світ різноманітних видань, інтенсифікації текстотворчості. Ця вимога часу реалізується великою мірою завдяки використанню нової техніки та сучасних технологій і, без усякого сумніву, з допомогою людського ресурсу: авторів, редакторів, рецензентів, друкарів, книготорговців. Проте пошук альтернативних, нових або й добре забутих старих шляхів розбудови інформаційного простору, удосконалення літературного процесу, підвищення якості видань триває. Одним із перспективних способів створення публікацій вважаємо колективне авторство.

Колективне авторство уже багато десятиліть поспіль є надзвичайно плідним та ефективним у функціональній літературі. Існує принципова можливість співавторства і у царині «красного письменства», починаючи з епічних форм, й завершуючи специфічними, винятково колективними, жанрами поезії. Численні характеристики колективної текстотворчості суголосні ідеям чи не найпопулярнішого сьогодні літературного та мистецького напрямку - постмодернізму. Особливу роль колективне авторство може відігравати в контексті все більшої глобалізації та інтенсивного розвитку мережі Інтернет, як засобу масової комунікації та поля наукового дискурсу в Україні й цілому світі. Певна річ, усі ці явища літературного процесу відображені у видавничій діяльності.

Саме різноманітність форм колективної літературної творчості, проблеми організаційного, психологічного, етичного характеру, які доводиться розв'язувати видавцеві при роботі із колективом авторів, специфіка текстового матеріалу, що зумовлена самою природою явища, адже йдеться про поєднання текстів різних осіб, зумовлюють складність роботи редактора-видавця із колективним виданням. Та позаяк колективне авторство є продуктивною і, мабуть, перспективною формою публікації, то поставлена тема в сучасних умовах набуває особливої важливості та актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковою проблематикою досліджень кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства, зокрема: «Творення сучасного інформаційного продукту: теоретичні та практичні аспекти» (з 2007 р.), з держбюджетною темою 0110U000132 «Оптимізація сучасного видавничого продукту: світовий досвід та національні особливості» (з 2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексний аналіз явища колективного авторства у контексті редакційно-видавничої підготовки видань до друку.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

визначити роль колективного авторства на сучасному етапі розвитку різних видів літератури;

здійснити тематико-типологічний аналіз колективних видань;

провести комплексне дослідження соціально-комунікативних аспектів створення та додрукарського опрацювання колективного авторського оригіналу;

на основі всебічного аналізу видань експериментальної вибірки визначити типові вади колективних книжок;

виробити пропозиції щодо оптимізації проблемних аспектів видавничої підготовки колективних праць.

Об'єктом дослідження обрано видання, створені творчою працею двох або більше авторів.

Предметом дослідження є характерні риси створення колективних праць та специфіка підготовки їх до випуску в світ.

Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дисертаційної роботи зумовила застосування методів класифікації, системного аналізу та синтезу для виявлення основних тенденцій розвитку колективної текстотворчості в літературі та видавничій практиці сучасного періоду. Послуговуючись методами моделювання, програмно-цільового планування та комплексного підходу, сформовано універсальну модель як комплекс дій та настанов у роботі редактора із колективним виданням на соціально-комунікативному рівні. Із застосуванням методів аналізу та моніторингу було вивчено зміст, форму та видавниче втілення колективних видань. Аналітико-синтетичний метод дозволив виявити недоліки, властиві колективним виданням, а індуктивний метод - узагальнити та систематизувати проміжні висновки. Методологічним підґрунтям роботи стали принципи достовірності, об'єктивності та комплексності.

Матеріалом дисертаційного дослідження слугували зразки сучасної видавничої продукції українських видавництв, що побачили світ у 1990-2009 рр., тобто у період незалежності України, що ознаменувався численними трансформаціями, у тому числі у видавничій галузі. Аналізовані видання репрезентують твори різних видів літератури і кількісно становлять: 1816,9 обл.-вид. арк. видань окремих творів функціональної літератури (для проведення експериментального дослідження типових вад колективного видання) та близько 875,2 обл.-вид. арк. різноманітних збірників (для побудови типологічної системи). Допоміжний матеріал для отримання практичних результатів наукового дослідження забезпечувала нормативно-законодавча база, зокрема закони України «Про видавничу справу», «Про авторське право і суміжні права», ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Безпосередню увагу було звернуто на бібліографічні покажчики та видавничі довідники, дані енциклопедій, монографії, навчальні та наукові видання для фахівців видавничої справи, довідкові електронні джерела провідних видавничих установ України.

Наукова новизна результатів дослідження. Дисертаційне дослідження є комплексною працею, в якій на основі теоретичних джерел з підготовки до друку індивідуальних творів, праць, що висвітлюють специфіку колективної творчості, а також з допомогою проведеного експерименту розроблено настанови редакторам-видавцям щодо видавничого втілення колективної книги.

Наукові результати, що формують новизну наукового дослідження, та особистий внесок авторки в розроблення проблеми викладено у таких положеннях:

Вперше:

розглянуто проблему колективного авторства як об'єктивний чинник ускладнення редакційно-видавничої підготовки твору до видання;

сформовано комплекс соціально-комунікативних чинників, що мають суттєвий вплив на якість колективного видання;

визначено основні типові помилки, характерні для групи колективних видань.

Удосконалено:

термінологію на позначення явищ, пов'язаних із літературно-видавничим феноменом колективного авторства;

типологічну систему видань, зокрема, запропоновано ввести у науковий обіг типологічну ознаку авторського складу книги.

Набули подальшого розвитку:

теоретичні аспекти організації ефективної роботи редактора з авторами в сучасному видавництві;

дослідження етичних проблем співавторства;

питання культури книги, зокрема, оформлення елементів, пов'язаних із репрезентацією авторства у виданні.

Теоретичне застосування одержаних результатів дослідження визначено тим, що подальший розвиток отримали питання теорії професійної взаємодії редактора і авторів та окремі аспекти підвищення якості видань.

Практична значущість результатів дисертаційного дослідження полягає у можливості врахування отриманих результатів дисертаційного дослідження в роботі сучасних видавців та редакторів, у тому числі при підготовці колективних видань, організації нових видавничих проектів, що передбачають колективну творчість.

Окремі положення дисертації можуть увійти (і вже частково увійшли) до курсів «Редакторський аналіз і методика редагування», «Основи редакційно-видавничої діяльності», «Видавничий бізнес», «Сучасний літературно-видавничий процес», «Авторське право» та ін.

Результати роботи можуть зацікавити дослідників видавничої справи, книгознавців, теоретиків і практиків редагування, даючи підґрунтя для нових наукових досліджень у цій царині.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі публікації підготовлено одноосібно. У контексті сучасних реалій видавничої справи та редагування в Україні запропоновано низку заходів щодо підвищення якості видань, зокрема, колективних.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота обговорювалася на засіданні кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства, основні положення були виголошені на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів Української академії друкарства (Львів, 2008 р.). Апробація результатів відбувалася на дев'яти міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: IV Тикторівських читаннях «Видавнича справа в Україні: міст між минулим і майбутнім» (Львів, 2006 р.); конференції «Інтелектуальна власність та інновації в контексті формування стратегії розвитку малого і середнього бізнесу» (Львів, 2006 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми журналістикознавства» (Одеса, 2007 р.); науково-практичній конференції «Наукова книга в Україні: автор - видавець - ринок» (Київ, 2007 р.); V Тикторівських читаннях «Видавнича справа та редагування в Україні: фах - наука - професійний вишкіл» (Львів, 2007 р.); Восьмій Міжнародній науково-технічній конференції студентів і аспірантів «Друкарство молоде» (Київ, 2008 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інтелектуальна власність в ХХІ сторіччі (Київ, 2008 р.); Першій міжнародній науковій конференції «Соціальні комунікації сучасного світу» (Запоріжжя, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців «Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи» (Луцьк, 2009 р.), в рамках круглого столу «Лабораторія: Творення літературних і квазілітературних текстів як колективний акт» на семінарі української творчої молоді Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» (Київ, 2010 р.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацією є рукопис, який складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (192 найменування) та п'яти додатків. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з яких основного тексту 168.

Публікації. Основні результати дисертації викладені у 10 публікаціях, з яких 4 - статті у фахових виданнях, 6 - публікації у збірниках наукових праць і матеріалів конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано методи проведеного дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, визначено особистий внесок дисертанта, наведено дані про апробацію результатів дослідження, подано інформацію про публікації за темою дослідження.

У першому розділі - «Літературно-видавничий феномен колективних видань» - визначено роль та розглянуто функціонування колективного авторства на сучасному етапі розвитку літератури, проаналізовано основні переваги і недоліки колективного авторства, досліджено та удосконалено термінологію, пов'язану із поняттям колективного авторства, а також - типологічну систему колективних видань.

У підрозділі 1.1. «Колективне авторство як особлива форма створення публікації» з'ясовано, що, попри існування в історії людства періодів захоплення індивідуалізмом, витоки літератури слід шукати саме у колективній творчості, яка на сьогодні інтенсивно розвивається і набуває рис новітньої форми створення текстів (видань).

Серед позитивних характеристик колективного авторства назвемо можливість забезпечити глибоке чи багатоаспектне висвітлення певної теми, дослідження на стиках різних дисциплін, взаємоперевірку, що робить колективну роботу менш суб'єктивною, вмикання механізмів здорової конкуренції, застосування розподілу праці та кооперації, суттєве скорочення термінів текстотворення. Однак не в усіх випадках колективна творчість є однаково плідною: творіння однієї геніальної людини може перевершити працю колективу, а у випадках конфліктів, несумісності членів команди колективна творчість не буде продуктивною. Через те, що кожен автор зосереджений на своїй ділянці роботи, тексти не будуть однаково якісними, у них по-різному може бути висвітлена тема. Варто загадати і про соціальні стереотипи щодо колективної творчості: так, у пострадянському суспільстві парадигма колективності іноді сприймається з негативним значенням; скептичне ставлення до колективної творчості виникло і завдяки все більшому поширенню роботи «літературних рабів», все частішим прецедентам різних форм псевдоавторства.

Колективному авторству притаманні багатовимірність і багатоаспектність, а разом з тим універсальність, здатність втілюватися в усіх видах літератури, можливість розширювати рамки літературної творчості й змінювати (часом докорінно) роль читача. Названі характеристики дають підстави розглядати колективну форму творення публікацій як засіб із широкими перспективами для розвитку сучасного літературного і видавничого процесу.

Підрозділ 1.2. «Характеристика джерельної бази дослідження» містить огляд теоретичних джерел, які прямо чи опосередковано стосуються явищ колективного авторства та колективної творчості.

Зумовлена специфікою обраної теми теоретична база дослідження представлена кількома групами джерел. Насамперед, це праці з теорії та практики редагування М. Сікорського, А. Мільчина, Н. Зелінської, В. Різуна, М. Тимошика, М. Феллера, які стали основою для моделювання принципів роботи редактора із колективними текстами на базі засад редагування творів індивідуальних авторів. Проблеми роботи редактора-видавця із колективом авторів, створення та видання колективних творів у цих працях, якщо і висвітлюються, то побіжно, без акцентування. Засади редакційно-видавничої роботи із окремими типами колективних видань сформовані у працях Н. Черниш, Д. Винокурова, Е. Гольцевої (енциклопедія), В. Широкова (словник). Унікальне значення для вивчення автора та письменницької роботи в контексті видавничої справи має колективна праця «Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ - перша третина ХХ ст.)», де, поміж іншим, розкрито психологію письменника, нюанси процесу творчості, питання етики стосунків автора і видавця. Значно вплинули на розуміння авторської творчості праці І. Франка, особливо його трактат «Із секретів поетичної творчості». Корисною виявилася і книжка М. Наєнка «Інтим письменницької праці: З лекції про специфіку літературної творчості» - чи не єдине вітчизняне видання, де приділено належну увагу проблемі співавторства у художній літературі. Вартісними в плані розуміння специфіки редагування колективного твору є англомовні джерела, як-от, праці Е. Стейнтон та Б. Луї.

У процесі дослідження було проаналізовано праці із психології літературної творчості та соціальної психології. Це, зокрема, роботи Я. Пономарьова, Б. Мейлаха, М. Арнаудова, В. Роменця, Г. Винокура і А. Ковальова, Г. В'язовського, Б. Гріфцова, В. Антонова, В. Худякова. Особливо цінними були праці Н. Непийводи та Е. Шлюпер, що демонструють вплив особистості автора на текст, спростовують традиційну знеособленість наукового твору, доводять віддзеркалення психологічних рис у авторському тексті, що цілком змінює розуміння колективного тексту.

У підрозділі 1.3. «Термінологія» здійснено аналіз термінологічного гнізда, пов'язаного із поняттям колективного авторства, у якому виокремлюємо такі термінополя: 1) «суб'єкти колективного авторства» (авторський колектив, співавтор, автор індивідуальний, автор колективний, член авторського колективу, керівник авторського колективу, титульний редактор, провідний автор, упорядник, автура); 2) «об'єкти колективного авторства» (колективний твір, колективне видання, колективний збірник, полівидання, хрестоматія, антологія, альманах, складений твір); 3) «етика співавторства» (псевдоавторство, фіктивне авторство, почесне співавторство, спонсорське співавторство, незаслужене співавторство, заавторство, авторство проти волі). колективний видання підготовка вада

У межах цього термінологічного гнізда виявлено такі хиби: розбіжне трактування понять (роздільне і неподільне співавторство), існування синонімічних термінів (колективне авторство, співавторство, багатоавторність), відсутність усталених термінів для нових понять (це стосується термінополя «етика співавторства»). Дефініції, закріплені у галузевих термінологічних словниках, розглядають неподільне і роздільне співавторство на основі способів роботи авторського колективу. У законодавстві типи співавторства трактуються з огляду на можливість чи неможливість окремого публікування частини твору співавтора. З точки зору видавничого втілення неподільне співавторство, на нашу думку, репрезентує будь-який колективний твір, а роздільне - збірник, оскільки для редактора найбільше значення має цілісність, пов'язаність, системно-структурна організація, завершеність твору і, відповідно, видання.

Терміни «колективне авторство» і «співавторство» є тотожними, означають явище створення твору двома і більше авторами та часто функціонують як взаємозамінні. Втім, ми зауважили, що термін «співавторство» найчастіше вживається на позначення авторства малих колективів (2-3 особи) чи коли йдеться про художню літературу; термін «колективне авторство» означає, як правило, великий авторський колектив, а детермінант «колективний» часто уживається стосовно функціональної літератури (колективне авторство в науці, колективна монографія). Відносний синонім до цих термінів «багатоавторність» означає колективне авторство у мережевій літературі, що вирізняється насамперед автономністю авторів (часопросторовою, змістовою) та включає поняття «читач-співавтор».

У підрозділі 1.4. «Типологічна система колективних видань» розглянуто класифікацію видань через призму авторського складу.

Пласт колективних видань має свою специфічну рису - особливе створення шляхом об'єднання зусиль двох і більше суб'єктів творчості. Прямий вплив автора, а відтак і авторського складу (у випадку колективу) на найсуттєвіші критерії виокремлення видань у види: «зміст - адресність - форма», а також важливість урахування авторства книги для усіх напрямків роботи з нею: редакційно-видавничого, бібліотечно-бібліографічного, книготорговельного робить уведення в обіг класифікаційної ознаки авторського складу, за якою цілком очевидним є поділ на моноавторські та поліавторські (колективні) видання, цілком закономірним. Якщо накласти ознаку авторського складу на ознаку склад основного тексту простежуємо два аспекти колективного авторства, з якими стикаємося у видавничій практиці:

1) неподільне співавторство, колективне авторство окремого твору, результатом якого стає моновидання (колективна монографія, колективний підручник, колективний довідник тощо);

2) роздільне співавторство, наслідком якого є збірник (колективний) - видання, що вміщує низку творів різних авторів (хрестоматія, альманах, антологія, тези доповідей, матеріали конференцій та ін.).

Для створення цілісної типологічної системи важливо зазначити, що усі моновидання, мабуть, за винятком автореферату дисертації, можуть, і успішно, втілюватися колективами авторів, і практично будь-який жанр літератури надається до колективної творчості, виняток становлять автобіографія, авторецензія. Індивідуальними частіше є «малі» жанрові форми (новела, замітка тощо), хоча навіть у поезії є простір для колективної творчості: японські ренга («нанизані строфи») та версифікаційна гра буриме мають давню історію та отримали нове життя в середовищі Інтернету.

У другому розділі «Соціально-комунікативні аспекти підготовки колективного видання» розглянуто організаційний, психологічний, етичний та юридичний аспекти створення і підготовки колективного видання й визначено їх вплив на редакторську і авторську творчість, а також на кінцевий видавничий продукт.

Підрозділ 2.1. «Організація роботи редактора з колективом авторів» охоплює комплекс організаційних заходів, що спрямовані на попередження можливих проблем у підготовці авторського оригіналу до видання, скерування творчого потенціалу авторів і полегшення рутинної роботи редактора.

Серед найсерйозніших проблем колективного видання, що виникають унаслідок поганої організації і недостатньої роботи з авторами, які складно чи неможливо виправити, вирізняємо: а) недотримання термінів, суттєве відхилення від графіку видання; б) неякісний текст, що не підлягає редагуванню; в) несумісність частин колективного твору, написаних різними авторами.

Особливого значення надаємо превентивним заходам у роботі редактора, зокрема, створенню компактного методичного посібника, в якому будуть вказані типові вимоги до конкретного авторського оригіналу, що стосуються змісту і форми твору. Ознайомивши автора із таким посібником, редактор зможе більше уваги приділити тим проблемам підготовки тексту, які вимагають індивідуального підходу. У процесі роботи редакторові потрібно підтримувати регулярний та систематичний контакт з кожним членом авторського колективу, що дисциплінує і стимулює творчий процес. Важливо інформувати співавторів про те, над чим працюють колеги, це допоможе уникнути повторів та прогалин у висвітленні теми.

Підрозділ 2.2. «Психологічний аспект редакторської та авторської праці над колективною книгою» висвітлює особливості співпраці редактора із авторським колективом, стосунків в середині авторського колективу, психології літературної творчості.

Психологічний аспект редагування і видавничої роботи в цілому набуває особливого значення з огляду на здійснення редактором функції управління, специфіку літературної творчості та авторської мотивації. Психологічний метод є важливим при здійсненні редакторських виправлень, які б органічно вписалися в авторський текст. Авторська індивідуальність та її вираження у тексті становлять одну з ключових проблем редагування колективного твору, який, попри особливе створення, повинен становити мовностилістичну єдність.

Чинниками ускладнення підготовки до друку колективного видання, на наш погляд, є: великий авторський колектив; недостатня координація редактором процесу написання колективного твору, коли вихідною позицією є лише задум; довготривалий видавничий проект; видання фундаментальної, підсумкової чи репрезентативної колективної праці.

Колективна творчість майже завжди є організованою, тому вагому роль відіграє лідер колективу, яким (незалежно від того чи є в середині авторського колективу керівник) стає редактор (видавничий, відповідальний, випусковий). Щоправда, у випадку наявності яскраво вираженого лідера в колективі редактор здійснює управління в межах видавничої підготовки, вирішуючи питання, пов'язані з власне написанням твору, опосередковано. Лідерські функції дуже різноманітні - від вибору теми, способів і методів її реалізації до визначення ролей у колективі, розподілу творчих завдань, вирішення організаційних, фінансових питань. Для ефективної реалізації управління лідер має здійснювати моніторинг і контролювати якість, а також виконувати функції експерта у вирішенні творчих суперечок і конфліктних ситуацій.

Підрозділ 2.3. «Етичні проблеми у колективі авторів» розглядає порушення етики співавторства. Етика авторства базується на загальнолюдських моральних нормах і цінностях, таких як відкритість, демократія, традиції, спадкоємність. Співавторами можуть вважатися лише ті, хто зробив значний внесок у загальну роботу: розробив план досліджень, здійснив розрахунки, збір, аналіз та інтерпретацію даних, брав участь у підготовці рукопису тощо. Автори мають спільну відповідальність за зміст твору й повинні дати згоду на публікацію.

Осіб, які брали епізодичну участь у творчій роботі або надавали організаційну чи фінансову допомогу, до списку авторів не включають, - їм висловлюють подяку у виданні. Включення до переліку авторів людей, що не брали участі в роботі, суперечить етиці професійних авторів. Рекомендуємо вміщувати до видання деталізований список авторів, де б зазначалися короткі відомості про них і стислий опис вкладу кожного автора в роботу; такий список робить авторство «прозорим», дає певну захищеність від зловживань. Деталізований список одночасно вшановуватиме авторів, підкреслюватиме їхню роль у колективній творчій роботі і буде корисним як додаткова інформація для читача.

У підрозділі 2.4. «Правове регулювання співавторства» досліджено юридичний аспект взаємовідносин між співавторами, а також між авторським колективом і видавцем.

За законодавством України, відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Але в сучасних умовах видавництва часто не укладають угоду із авторами, обмежуючись усними домовленостями. Це означає, що при виникненні будь-якої спірної ситуації потрібно керуватися приписами закону, які є доволі узагальненими, що зумовлено практичною неможливістю охопити всі нюанси взаємовідносин між співавторами. Законодавство про авторське право не встановлює стосовно авторської угоди певних обов'язкових умов, це питання залишається на розсуд самих співавторів і видавця. Істотними умовами угоди є строк дії, спосіб використання твору, територія розповсюдження, розмір і порядок виплати авторської винагороди. В угоді, в якій йдеться про колективний твір, варто при можливості вказати точну кількість співавторів, визначити подільність (неподільність) твору, порядок використання цілого твору та його частин, процедуру вирішення спірних ситуацій, набір критеріїв оцінки творчої участі у виданні.

Проблемним є питання про розподіл винагороди між співавторами, яка за законом належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачено інше. При розподілі винагороди варто враховувати кількісні та якісні параметри авторської роботи; винагорода за використання твору повинна розподілятися між співавторами пропорційно - відповідно до обсягу частин, створених ними, та значення внеску у твір.

У третьому розділі «Проблемні аспекти видавничого втілення колективних праць» розглянуто зміст та видавниче втілення вибірки колективних видань. На основі всебічного аналізу визначено типові й найчастіші вади колективного тексту та його видавничого втілення.

Підрозділ 3.1. «Композиція та рубрикація» висвітлює структурні особливості колективних творів.

У колективному творі дотримати базові вимоги до структури тексту непросто, бо кожен із співавторів працює з окремою частиною, тому важливо, щоб у керівника авторського колективу, редактора було розуміння «цілого», бачення приблизного кінцевого результату.

У ході експерименту виявлено, що лише 19% аналізованих видань має еталонний показник співрозмірності композиції - 1-2, який засвідчує гармонійну структуру тексту. У решті видань вимога пропорційності не дотримана: у 34% зразків знайдено незначні відхилення від норми (коефіцієнт пропорційності в межах 2,3-4,9); в 47% зафіксовано серйозні порушення пропорцій (коефіцієнт - 5 і більше).

Непропорційність твору порушує його естетику, та насамперед, це сигнал щодо інших серйозних вад тексту. Занадто великі розділи можуть означати вихід за межі теми чи звуження теми, коли один з авторів, збільшуючи обсяг своєї частини, вдається в непотрібні подробиці або ж охоплює питання суміжної тематики. Непропорційно малий розмір окремих розділів може свідчити про недостатність фактичного матеріалу з певного питання або ж неспроможність співавтора висвітлити свою частину основної теми. Причиною неспіврозмірності може бути й те, що в кожного автора - індивідуальний підхід до розроблення свого «відрізка» теми: різний відбір фактів та їх кількість, надання переваги простим чи складним синтаксичним конструкціям тощо. У нашому дослідженні найчастіше непропорційна структура твору зумовлена неправильним компонуванням матеріалу. Щоб уникнути неспіврозмірності твору, необхідно при можливості наперед узгоджувати обсяг структурних частин із кожним членом авторського колективу; в інших випадках - досягати гармонії композиції слід із допомогою класичних методів перекомпонування матеріалу (об'єднання невеликих розділів у великі та поділ великих розділів на менші).

Часто фіксованою проблемою колективних творів є неоднотипне оформлення структурних частин, хоча, відповідно до видавничих вимог, у творах функціональної літератури усі структурні елементи повинні мати однотипну композицію. Серйозною вадою колективного тексту є логіка викладу, саме тому «зведенням» твору в одне ціле повинна займатись одна особа; найкраще, коли це зробить спочатку керівник авторського колективу, а редактор додатково перевірить логічність структури. У протилежному випадку кожен автор стежитиме за логікою у межах одного розділу, не зіставляючи власний відтинок роботи з роботою інших співавторів.

У підрозділі 3.2. «Мова та стиль колективного твору» визначено типові вади колективного тексту на мовностилістичному рівні.

Збереження авторської індивідуальності у творі класично є однією з важливих умов редагування, однак цей канон практично не придатний для колективного твору, де чи не найважливішою вимогою є цілісність. Ідеостиль автора, певні елементи якого закріплені на підсвідомому рівні, нікуди не зникає на час участі у колективному проекті. Редактор має дбати, щоб розділи, написані різними авторами, не сприймалися читачем як окремі твори, а були частинами єдиного цілого.

У ході дослідження було виявлено специфічну ваду, що характерна саме для колективного тексту, йдеться про різницю стилю і способу викладу у різних співавторів, що спричиняють дисгармонію твору. На наш погляд, влучно передає суть цього явища термін «змішаність стилю». Прикладом «змішаності стилю» є популярний виклад одного розділу на фоні строгого і чіткого наукового стилю решти розділів, що створює передумови до нерівномірного сприйняття інформації. Оскільки кожен співавтор має власні уподобання та звички щодо оформлення, написання, слововживання, частими є і випадки неуніфікованості фактичного матеріалу.

Чітке розуміння співавторами читацької адреси, цільового призначення, умов використання майбутнього видання, знання основ функціональної стилістики української мови, а також усвідомлення власної участі у колективному творчому проекті, де кожен працює на спільний, а не індивідуальний результат, дозволить певною мірою зменшити контрастні прояви ідеостилю авторів у колективному творі.

Підрозділ 3.3. «Видавнича інтерпретація колективного тексту» присвячено науково-довідкововому апарату та художньо-технічному оформленню колективних видань, які, окрім своїх традиційних функцій, повинні сприяти гармонійному поєднанню матеріалу, послідовно продовжити реалізацію вимоги єдності та цілісності твору.

Особливу увагу було приділено оформленню елементів «репрезентації авторства»: «відомості про авторів», «авторський список». Відомості про внесок співавторів у роботу, що засвідчує дотримання норм етики співавторства, наведені у близько 29% аналізованих видань; детальні відомості про авторський колектив є у 20% видань. Адекватне подання відомостей про авторів розглядаємо як один із показників культури книги, насамперед йдеться про вміщення елементів репрезентації авторства на помітних місцях у книжці та надання розширеної інформації про членів авторського колективу та їхній внесок у твір з тим, щоб авторський список ефективно виконував інформативну і рекламну функції, забезпечував відповідність нормам етики співавторства, щоб, по можливості, був вшанований кожен співавтор.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження дисертантка дійшла таких висновків:

У ХХІ ст. колективна творчість завдяки своїм численним позитивним характеристикам має перспективу охопити вагомий сегмент після-постмодерної літератури, продуктивно втілюючись у творах функціональної та художньої літератури, в інтегральних та синтетичних видах мистецтва.

Вивчення джерел, дотичних до теми дисертації, свідчить про те, що категоріям «авторство» і «колективне авторство» вітчизняними дослідниками приділено незаслужено мало уваги. Разом з тим, численні джерела наштовхують на думку про суттєву різницю колективних та індивідуальних видань, а відповідно - і про необхідність особливого підходу до опрацювання редактором-видавцем колективної книги. Ця ідея стала провідною для нашого дослідження, підґрунтям для моделювання комплексу редакторських дій, спрямованих на випуск у світ колективного видання.

Запропонована дисертація є однією з перших спроб комплексного аналізу творчих та соціально-комунікативних аспектів колективного авторства у контексті видавничої справи та редагування, формування теоретичних та практичних засад підготовки до другу колективних творів.

Відсутність ґрунтовних наукових праць за темою дисертації стало однією з причин недосконалості термінології, пов'язаної з явищем колективного авторства. У дисертації удосконалено поняттєво-категоріальний апарат, зокрема, уточнено дефініції таких понять, як «неподільне співавторство», «роздільне співавторство», «багатоавторність», «моноавторське видання», «поліавторське видання», «псеводоавторство»; запропоновано ввести у науковий обіг терміни «спонсорське співавторство», «авторство проти волі». Зважаючи на інтенсивний розвиток новітніх форм колективного текстотворення, передбачаємо, що це термінологічне гніздо залишатиметься відкритим, розвиватиметься та удосконалюватиметься лексикографами.

Колективні видання не можуть претендувати на виокремлення у вид, адже «колективність» є лише однією з типологічних ознак, що впливає на програму підготовки книги, втім специфічна риса колективних книжок - особливе створення шляхом об'єднання зусиль двох і більше суб'єктів творчості - створює передумови для введення у загальну типологічну систему ознаку авторського складу, що передбачає поділ на моноавторські (індивідуальні) та поліавторські (колективні) видання. Поділ видань за ознакою авторського складу дозволяє не лише впорядкувати саме колективні видання, а й робить поділ видань у цілому логічним, послідовним, чітким.

Розгляд соціально-комунікативних чинників редакційно-видавничої підготовки поліавторського оригіналу: організаційного, психологічного, етичного, юридичного, які набули більшого значення у зв'язку з універсалізацією редакторського фаху, засвідчив не лише велике значення цих чинників у видавничій роботі, а й продемонстрував особливий та суттєвий вплив на процес написання тексту, якість авторського оригіналу та подальшу долю колективного видання. Бездоганна організація редакційно-видавничого процесу дозволяє уникнути і попередити виникнення багатьох типових вад тексту, численних недоліків змісту та форми твору, а також спростити рутинну роботу редактора та коректорське опрацювання твору; хороші стосунки в колективі, налагодження взаємозв'язку і взаєморозуміння авторів і редактора сприяють творчій обстановці, а отже - плідній роботі, що опосередковано теж впливає на якість кінцевого результату; сприяння дотриманню етики співавторства та законодавчих норм дозволяє зберегти і видавництву, і його працівникам, і авторам добре ім'я та здобути авторитет в книжковому бізнесі, сферах науки та культури.

Етика авторства і співавторства розглядається нами як серйозна суспільна проблема, в якій не останню роль мають відігравати автори та видавці. У роботі сформовано найповніший на сьогодні перелік можливих варіантів недобросовісного співавторства та запропоновано орієнтири для вирішення спірних питань і комплекс заходів щодо оформлення окремих елементів видання з метою уникнення етичних та юридичних проблем.

Всебічний аналіз експериментальної вибірки виявив, що до типових вад колективного видання належать: неспіврозмірність твору, неоднотипна побудова структурних одиниць, порушення логіки викладу, «змішаність стилю», недотримання принципів уніфікації у поданні фактичного матеріалу та в художньо-технічному оформленні, неадекватне оформлення допоміжних елементів. Найбільш помилконебезпечним сегментом колективного твору виявився композиційний. Названі вади спричинені як колективністю твору, так і його недостатнім видавничим опрацюванням. Наявність серйозних і численних вад у колективних виданнях, що уже вийшли у світ, тобто проходили певну редакційно-видавничу підготовку, свідчить про ймовірність існування великої кількості вад у колективних авторських оригіналах, є показовою і в сенсі рівня підготовки сучасних книг, і в сенсі складності роботи редактора із колективним твором.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

Моцяк О. [Ренн] Електронний науковий журнал: до створення ефективної моделі [Текст] / О. Моцяк // Діалог: медіа-студії : Збірник наукових праць / За заг. ред Александрова О.В. - Вип.6. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - С. 176-180.

Моцяк О.М. [Ренн] Роль редактора й автора у «самопросуванні» наукової книги (підготовчий та редакційно-видавничий етапи) [Текст] / О. Моцяк // Поліграфія і видавнича справа. - № 1 (47). - Львів : Українська академія друкарства, 2008. - С. 43-48.

Ренн О. Палітра колективних видань: спроба типологічного аналізу [Текст] / О. Ренн // Діалог: медіа-студії : Збірник наукових праць / За заг. ред Александрова О.В. - Вип.8. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - С. 257-269.

Ренн О.М. Колективне авторство у видавничій справі: основні терміни та поняття [Текст] / О. Ренн // Наукові записки / Українська академія друкарства. - Наук.-техн. зб. - Вип. 18. - Львів, 2010. - С. 12-20.

Статті в інших наукових виданнях

Ренн О.М. Тенденції видання сучасних антологій в Україні [Текст] / О. Ренн // Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку українського суспільства : Збірник наукових праць кафедри видавничої справи і редагування УАД / Відп. ред. Н.В. Зелінська. - Львів, 2009. - Вип. 3. - С. 158-164.

Матеріали конференцій

Моцяк О. [Ренн] Колективне авторство у видавничій справі: до питань інтелектуальної власності [Текст] / О. Моцяк // Інтелектуальна власність та інновації в контексті формування стратегії розвитку малого і середнього бізнесу : Інформаційні матеріали науково-практичної конференції / Упор. У.О. Коваль - Львів : Львівтехнополіс, 2006. - С. 54-57.

Моцяк О. [Ренн] Від колективного тексту до колективного видання: особливості співавторства у художній та функціональній літературі [Текст] / О. Моцяк // Тези доповідей Восьмої міжнародної науково-технічної конференції студентів і аспірантів. - К. : НТУУ «КПІ», 2008. - С. 234-236.

Моцяк О. [Ренн] Колективне авторство в Інтернеті: copyright, copyleft чи вільний доступ? [Текст] / О. Моцяк // Соціально-збалансовані права інтелектуальної власності та відкритий доступ до наукової інформації : Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2008. - С. 49-51.

Моцяк О. [Ренн] Колективні видання у художній та функціональній літературі: Міра редакторського втручання [Текст] / О. Моцяк // Тези доповідей науково-технічної конференції професорсько-викладацього складу, наукових працівників і аспірантів. - Львів : Українська академія друкарства, 2008. - С. 177.

Ренн О. Колективне авторство: «за» і «проти» [Текст] / О. Ренн // Соціальні комунікації сучасного світу : науково-теоретичний збірник / Гол. ред. О. М. Холод. - Запоріжжя, 2009. - С. 139-141.

АНОТАЦІЯ

Ренн О.М. Колективне авторство: проблеми видавничого втілення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.05 - теорія та історія видавничої справи та редагування. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут журналістики. - Київ, 2011.

На сучасній емпіричній базі вперше здійснено комплексне дослідження явища колективного авторства. Визначено роль та розглянуто функціонування колективного авторства на сучасному етапі розвитку літератури. Вивчено та удосконалено термінологію та типологічну систему колективних видань. Розглянуто організаційний, психологічний, етичний, юридичний та редакційно-видавничий аспекти колективного авторства, виявлено особливості підготовки колективних творів функціональної літератури до друку та обґрунтовано необхідність врахування ознаки колективності у роботі редактора. Виокремлено основні проблемні аспекти редакторського опрацювання колективних видань, на основі чого запропоновано рекомендації авторам і редакторам.

Ключові слова: видавнича діяльність, редагування, організація редакційно-видавничого процесу, творчий процес, автор, співавтор, колективна літературна творчість, авторський колектив, колективне видання, структура тексту.

АННОТАЦИЯ

Ренн О.М. Коллективное авторство: проблемы издательского воплощения.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям специальности 27.00.05 - теория и история издательского дела и редактирования. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Институт журналистики - Киев, 2011.

На современной эмпирической базе впервые осуществлено комплексное исследование явления коллективного авторства. Определена роль и рассмотрено функционирование коллективного авторства на современном этапе развития литературы, проанализированы основные преимущества и недостатки коллективного авторства в контексте литературного и научного творчества.

Изучена, проанализирована и упорядочена терминология, относящаяся к явлению коллективного авторства. Усовершенствован понятийно-категориальный аппарат, в частности, уточнены дефиниции таких понятий, как «нераздельное соавторство», «раздельное соавторство», «многоавторность», «моноавторское издание», «полиавторское издание», «псевдоавторство»; предложено ввести в научный оборот термины «спонсорское соавторство», «авторство против воли».

Классификация изданий рассмотрена через призму авторства. Предложено ввести в типологию изданий классификационный признак авторского состава, по которому подразделять издания на моноавторские и полиавторские (коллективные). У пласта коллективных изданий есть общая специфическая характеристика: особенное создание путем объединения усилий двух и более субъектов творчества. Новый признак важен по причине прямого влияния автора, авторского коллектива на самые главные критерии выделения изданий в виды: «содержание - читательский адрес - форма», а также ввиду необходимости учитывать авторство книги для всех направлений работы с ней: редакционно-издательского, библиотечно-библиографического, книготоргового.

Рассмотрены организационный, психологический, этический, юридический и редакционно-издательский аспекты коллективного авторства, выявлены особенности подготовки коллективных произведений функциональной литературы к печати и обоснована необходимость учета признака коллективности в работе редактора.

Выделены основные проблемные аспекты подготовки издания на социально-коммуникативном уровне, которые сложно, а то и невозможно исправить, среди которых: существенное отклонение от графика издания, несоблюдение одним или несколькими соавторами сроков; некачественный текст, который не подлежит редактированию; конфликты в авторском коллективе; несоблюдение этики соавторства; нарушение неимущественных прав автора. Предложен ориентировочный алгоритм работы редактора с авторским коллективом, в котором особенное место занимает комплекс превентивных мероприятий.

Доказано, что коллективное авторство является объективным фактором усложнения редакционно-издательской подготовки произведения к выходу в свет. Подготовка коллективных книг, хоть и основывается на классических принципах теории издательского дела и редактирования, требует особенного внимания и высокого мастерства редактора, поскольку редактору нужно объединить иногда очень разные произведения или их части и создать гармоничное целое. Таким образом, и композиция, и стилистическое решение, и аппарат издания, и художественно-техническое оформление, т.е. все элементы издания, должны пребывать в единстве и кроме своих традиционных функций способствовать созданию целостности.

В результате экспериментального исследования, основанного на всестороннем анализе выборки коллективных изданий, выяснено, что наиболее проблемным является композиционный сегмент, а среди типичных ошибок коллективного издания обнаружены: несоразмерность произведения, неоднотипное строение структурных элементов, нарушение логики изложения, «смешение стиля», нарушение принципов унификации в оформлении фактического материала и в художественно-техническом оформлении, неадекватное оформление элементов «имя автора», «авторский список». «Смешение стиля» - специфический недостаток, который свойствен именно коллективному произведению и состоит в разнице стиля и способа изложения, наличии в частях соавторов лексических, синтаксических, фразеологических и других отличий, которые вызывают дисгармонию произведения и неравномерное восприятие произведения читателем.

Предложены рекомендации авторам, редакторам и издателям по работе с коллективными издательскими проектами.

Ключевые слова: издательская деятельность, редактирование, организация редакционно-издательского процесса, творческий процесс, автор, соавтор, коллективное литературное творчество, авторский коллектив, коллективное издание, структура текста.

ANNOTATION

Renn O.M. Collaborative authorship: the problems of publishing and editing. - Manuscript.

The thesis is submitted for the degree of Candidate of social communications in the speciality 27.00.05 - theory and history of publishing and editing. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. Institute of Journalism. - Kyiv, 2011.

On the basis of modern empiric material we have done a comprehensive research of the collaborative authorship phenomenon. We have examined the role and functioning of the collaborative authorship on current literary period. We have studied and improved terminology and typology systems of the multiauthor books. We have elucidated organization, psychological, ethical, juridical, and publishing aspects concerning multiauthorship, exposed the peculiarities of publishing collective nonfiction literary production, and proved the necessity of consideration in editor's work the feature of collectivity. We have marked out the major problem aspects of the editor's work with multiauthor book and proposed recommendations for authors and editors.

Key words: publishing activity, editing, organization of editing and publishing, creative process, author, co-author, collective literary creativity, the group of joint authors, multiauthor book, text structure.

Размещено на Allbest.ru

...